Інформація про розділ
Селекція
Випуск № | Назва | ||
2 (2023) | Особливості гібридизації льону олійного з дикими однорічними видами | Анотація Особливості гібридизації льону олійного з дикими однорічними видами УДК 633.854.54:631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0280 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 217–226 Т. Г. Товстановська, О. І. Поляков Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, сел. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69055, Україна
Актуальність. Дикі види льону є носіями селекційно-цінних ознак і можуть використовуватися в селекційних програмах для отримання міжвидових гібридів, стійких до абіотичних і біотичних факторів середовища, з більшим потенціалом врожайності, ніж внутрішньовидові, за рахунок великого галуження та кількості коробочок на стеблах. Мета. Поглиблене вивчення диких однорічних видів льону L. angustifolium і L. hispanicum за цінними селекційними ознаками, включення їх у схрещування зі зразками культурного льону для отримання міжвидових гібридів з підвищеним галуженням і високою насіннєвою продуктивністю. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2017–2018 рр. в Інституті олійних культур НААН. Матеріалом для досліджень були батьківські форми: дикі однорічні гомостильні види з n = 15 L. angustifolium і L. hispanicum, зразки культурного льону: Л 5 (Чехія), Л 6 (Індія), М 32/2 (Україна) та 12 міжвидових комбінацій. Батьківські форми досліджували за морфологічними та господарсько-цінними ознаками. Вміст олії в насінні визначали на лабораторному ЯМР-аналізаторі АМВ-1006, вміст жирних кислот в олії – методом газорідинної хроматографії на приладі «Селміхром-1». У міжвидових гібридів підраховували кількість та відсоток зав’язування коробочок та насіння в них. Результати. Вивчено однорічні гомостильні дикі види льону з n = 15 L. angustifolium і L. hispanicum за морфологічними, господарсько-цінними ознаками та біохімічними показниками в порівнянні зі зразками культурного льону. Проведено міжвидові схрещування та отримано гібридне насіння. Цінними для селекції льону ознаками диких видів є їх ранньостиглість (68–71 діб проти 76–89,5 діб у зразків культурного льону), велика кількість стебел на рослині (5,6–6,5 шт. проти 1,4–2,9 шт.), бічних пагонів (16,8–17,9 шт. проти 5,7–10,0 шт.), коробочок (48,9–61,2 шт. проти 15,5–29,2 шт.). Встановлено, що за вмістом ненасичених лінолевої і ліноленової кислот дикі види мали характерний для культурного льону склад (13,0–16,2 % та 57,2–58,6 % відповідно). У L. hispanicum встановлено підвищений рівень насиченої стеаринової кислоти (6,4 %) порівняно з іншими генотипами, у яких цей показник був у межах 1,7–3,8 %. Висновки. Виявлено зниження рівня зав’язуваності гібридних коробочок і насіння в них внаслідок впливу несприятливих погодних умов. Показано вищий відсоток зав’язування коробочок і насіння в них у схрещуваннях, де в якості материнської форми був культурний льон. Ключові слова: льон культурний, L. angustifolium, L. hispanicum, погодні умови, морфологічна ознака, господарська ознака, міжвидове схрещування, гібрид, генотип, гібридне насіння, зав’язуваність насіння | |
2 (2023) | Ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи за темпами накопиченням сухих речовин, швидкою вологовіддачею зерна та комплексом цінних господарських ознак | Анотація Ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи за темпами накопиченням сухих речовин, швидкою вологовіддачею зерна та комплексом цінних господарських ознак УДК 633.15:631.527:575 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0281 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 227–235 Ю. О. Бібель Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків 61060, Україна
Актуальність. Для сільськогосподарського виробництва України надзвичайно актуальним є одержання стабільно високих врожаїв зерна кукурудзи. Для створення високоврожайних гібридів потрібно мати різноманітний вихідний матеріал, а саме самозапилені лінії, які відповідають основним вимогам селекціонерів: підвищена зернова та насіннєва продуктивність, високі донорські властивості, генетичний захист від абіотичних та біотичних чинників, добра пристосованість до погодних та агротехнічних умов. Мета роботи. Вивчення ліній кукурудзи різних груп стиглості, які мають значний розмах генотипової мінливості за міжфазними періодами, що вказує на можливість виділення ліній з швидким накопиченням сухих речовин у зерні кукурудзи і виділення зразків з швидкою вологовіддачею зерна. Методи. Досліди було проведено у відповідності з «Методичними рекомендаціями польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи». При оцінці вихідного матеріалу за інтенсивністю наливу зерна було визначено вплив морфобіологічних ознак (висота рослини та кількість листків над качаном, кількість міжвузлів на ніжці качана та ін.) на дану ознаку, її взаємозв'язок з господарськими ознаками, що визначають рівень продуктивності (довжина качана, кількість рядів, кількість зерен в ряду та ін.). Результати. Виділено лінії кукурудзи з інтенсивним наливом зерна та комплексом цінних господарських ознак.В лабораторних умовах проведено оцінку вмісту вологи у зерні термостатно-ваговим методом. Для порівняння результатів вміст вологи в зерні визначали польовим методом з використанням голчатого вологоміра для деревини АВД 6100. Висновки. Досліджено 100 самозапилених ліній кукурудзи різних за підвидовим складом, групою стиглості та географічним походженням. Лінії представленні з 11 країн світу. Установлено, що результати лабораторного термостатно-вагового та польового методів з використанням голчастого вологоміра АВД 6100 співпали (за коефіцієнтом детермінації) на 60 добу на 90 %, і дозволили використовувати голчастий вологомір для визначення вологості зерна кукурудзи в польових умовах, що значно прискорює селекційний процес. Ключові слова:кукурудза, лінія, урожайність, продуктивність, накопичення сухої речовини, швидка вологовіддача | |
2 (2023) | Перспективні джерела продуктивності вівса та їх роль у створенні сорту Далеч | Анотація Перспективні джерела продуктивності вівса та їх роль у створенні сорту Далеч УДК 633.13:631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0282 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 236–241 Л. П. Нечепоренко Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022, Україна Актуальність. При створенні нових сортів вівса посівного (Avenasativa L.). продуктивність є основним показником цінності вихідного селекційного матеріалу. Тому, актуальним залишається вирішення проблеми підвищення продуктивності, яка залежить від генетичного потенціалу сорту, його пластичності і стійкості до грибкових хвороб. Мета дослідження. Відібрати перспективні лінії вівса та охарактеризувати створений новий сорт вівса, що забезпечить приріст урожаю, високу якість зерна, стійкість до посухи та ураження хворобами.Методи: польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Отримано лінії вівса стійкі до ураження летючою сажкою та корон-частою іржею як на провокаційному, так і на інфекційному фонах. Лінія 585-7 вівса посівного істотно перевищувала середній груповий стандарт за врожайністю, висотою рослин – на 13 см, коротшим вегетаційним періодом – на 15 діб, стійкістю до ураження летючою сажкою – на 0,5 бала, вилягання та засухи на –1,0–0,5 бала, низькою плівчастістю – 23,1 %, масою 1000 зерен – 33,2 г та вмістом білка – до 13,6 %.Висновки. Створено лінії вівса посівного за висотою рослин, довжиною волоті, масою 1000 зерен, натурою зерна, плівчастістю, стійкістю до грибкових хвороб, високими продуктивністю та якістю. Сорт вівса посівного «Далеч» мав середню врожайність 5,50 т/га у зоні Лісостепу та 4,27 у Поліссі, що, відповідно, перевищував на 1,53 та 0,64 т/га, усереднену врожайність сортів, які пройшли Державну реєстрацію за 5 попередніх років в усіх зонах. Стійкий до ураження летючою сажкою та корончастою іржею, занесений до Реєстру сортів рослин України і придатний до поширення в зонах Лісостепу та Полісся з 2022 р. Ключові слова: овес посівний, продуктивність, адаптивність, стійкість, сорт Далеч | |
2 (2023) | Оцінка самозапилених ліній кукурудзи зародкової плазми BSSS за селекційними ознаками в умовах Північного Степу України | Анотація Оцінка самозапилених ліній кукурудзи зародкової плазми BSSS за селекційними ознаками в умовах Північного Степу України УДК: 633.15:631.526.322:581.14(477.63) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0283 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 242–250 Н. В. Пазюк Науково-виробниче фермерське господарство «КОМПАНІЯ МАЇС», вул. Центральна, 50, с. Зайцеве, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52514, Україна
Актуальність. Зародкова плазма кукурудзи BSSS широко використовується в більшості селекційних програм провідних компаній, проте визначається недостатньою різноманітністю скоростиглих ліній. Актуальність роботи полягає у визначенні основних селекційних ознак самозапилених ліній кукурудзи гетерозисної групи BSSS, адаптованих до умов Північного Степу України. Метою наших досліджень була оцінка нових самозапилених ліній плазми BSSSв умовах північного Степу України. Матеріали і методи. За вихідний матеріал взято 25 самозапилених ліній кукурудзи генетичної плазмиBSSS. Методи: Візуальний – фенологічні спостереження; лабораторно-польовий – визначення морфо-біологічних ознак рослин; вимірювально-ваговий – визначення врожайності та метричних ознак рослин; математично-статистичні – розрахунок достовірності результатів, показників варіабельності ознак, кореляційної залежності ознак; дисперсійний аналіз; комплексне оцінювання морфо-біологічних та господарсько-цінних характеристик інбредних ліній. Результати. Проведена оцінка 25 самозапилених ліній кукурудзи зародкової плазми BSSS за наступними ознаками: тривалість періоду «сходи – цвітіння 50 % волотей» і «сходи – цвітіння 50 % качанів», «висота рослин» і «висота кріплення качана», «врожайність зерна». Висновки. Виділено самозапилені лінії кукурудзи, які за два роки досліджень за різних агротехнічних умов мали більш стабільні селекційні ознаки: СДМ15, СДМ2А, СДМ96 і МС2439, і СДМ84-35, які представляють цінність при створенні посухостійких гібридів. Ключові слова: кукурудза, самозапилені лінії, генетична плазма BSSS, тривалість періоду «сходи – цвітіння», врожайність зерна | |
2 (2023) | Прогнозування ефективності добору за елементами продуктивності колоса пшениці м’якої ярої | Анотація Прогнозування ефективності добору за елементами продуктивності колоса пшениці м’якої ярої УДК 633:11:575.222.2:631.527.3 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0284 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 251–257 А. В. Пірич, М. В. Федоренко, Л. В. Іванцова, Р. М. Близнюк Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України Київська обл., 08853 Актуальність.Урожайність сільськогосподарських культур – це складна ознака, вивчення якої потрібно проводити безпосередньо за елементами її структури. Розрахунок ефективності добору у наступному поколінні є необхідним етапом у сучасній селекції.Мета. Визначити вплив батьківських форм на прояв цінних господарських ознак у гібридів F1 та розрахувати ефективність добору у наступному поколінні. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП). Матеріалом для досліджень були 14 гібридних комбінацій F1, створених від схрещування ліній з відомими генами стійкості до стеблової іржі (33H1-12, 37Н1-11, 35Н2-18, DHG 146-54, 35Н2-3, 41Н2-4-2, 37Н1-9), які надані ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НААН України» і комерційних сортів пшениці ярої Дубравка (оригінатор МІП) та Трізо (оригінатор DSV). Для визначення рівня прояву елементів продуктивності колоса проводили структурний аналіз гібридів F1 та вихідного матеріалу. Визначали вплив батьківських форм на прояв кількісних ознак у гібридів F1 і коефіцієнти успадковуваності у широкому (H2) і вузькому розумінні (h2). За стандарт використовували сорт Елегія миронівська. Результати. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності виявив значну перевагу у варіюванні ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ). Середній квадрат для специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) поступався загальній комбінаційній здатності, але був достовірним. Встановлено, що вплив на прояв ознак «кількість зерен з колоса» та «маса зерна з колоса» мала взаємодія батьківських форм (частка впливу 0,46 та 0,56 відповідно). На прояв ознаки «довжина колоса» у гібридів F1 мала вплив материнська форма – 36 %, вплив взаємодії материнських та батьківських генотипів становив 44 % всієї варіації за довжиною колоса. На прояв «кількості колосків у колосі» найвищий вплив мала взаємодія батьківських компонентів схрещування – 69 %. У гібридних комбінаціях відмічено високе значення коефіцієнта успадковуваності у широкому розумінні (0,80–0,95), значення коефіцієнта успадковуваності у вузькому розумінні становило від 0,15 до 0,45. Висновки. Враховуючи значну різницю між двома коефіцієнтами можна зробити висновок, що генотипова мінливість досліджуваних ознак зумовлена в більшості випадків неадитивними (домінантними) ефектами генів. У наступних поколіннях ефективним буде добір за довжиною колоса та кількістю зерен з колоса. Ключові слова: пшениця яра, гібриди, комбінаційна здатність, коефіцієнт успадковуваності, прогноз, добір | |
2 (2023) | Фенотиповий прояв асоціативних морфогенетичних ознак у простих стерильних гібридів жита озимого (Secale Cereale L.) | Анотація Фенотиповий прояв асоціативних морфогенетичних ознак у простих стерильних гібридів жита озимого (Secale Cereale L.) УДК 635.655:631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0285 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 258–269 З. О. Мазур 1, М. О. Корнєєва2, С. Д. Орлов2, 1Верхняцька дослідно-селекційнастанція, смт. Верхнячка Уманського району Черкаськоїобласті, 20022, Україна 2Інститутбіоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Клінічна,25. м. Київ, 03110, Україна
Актуальність. За результатами дослідження фенотипових параметрів прояву кількісних морфологічних ознак, які асоціативно впливають на продуктивність рослин жита озимого, зроблено теоретичні прогнози щодо ефективності їхнього селекційного покращення. Мета досліджень. З'ясувати рівень фенотипового прояву, мінливість та тип фенотипового домінування морфогенетичних ознак жита озимого у простих стерильних гібридів як материнського компонента та виділити кращі селекційні зразки. Матеріал і методи. Досліджено шість чоловічо-стерильних (ЦЧС), шість самофертильних ліній закріплювачів стерильності (ЗС) жита озимого з генетично детермінованою (hl) короткостебловістю (крім лінії ЗС 4). Вивчення проводили за кількісними морфогенетичнимиознакамивикористовуючи методики Державного випробування сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Рівень фенотипового прояву ознак простих стерильних гібридів (ПСГ) за відношенням до батьківських форм оцінювали у відсотках до пилкостерильної (ЦЧС лінії) і неспорідненого закріплювача стерильності (ЗС), та оцінкою домінантності hp вирахованою за формулою Г. М. Бейла і Р. Е. Аткінса. Результати. Коефіцієнт варіації висоти рослин у 54,5 % гібридних комбінацій збільшувався, порівняно з батьківськими формами, у переважної більшості ЦЧС ліній і ЗС ця ознака класифікована як маломінлива – 63,6 % простих стерильних гібридів успадковували висоту за проміжним типом та від'ємного домінування і депресії, що впливає на короткостебловість рослин і посилює стабільність до вилягання. Число продуктивних пагонів – ознака середньо- і високомінлива (залежно від генотипу), у 72,7 % комбінацій виявлено депресію (hp коливалося від -1,1 до -5,2). Довжина колоса, як ознака, характеризувалася низькою мінливістю, а 45,4 % ПСГ успадковували ознаку за проміжним типом та гетерозисом. За кількістю квіток у колосі простих стерильних гібридів проявили гетерозис за цією ознакою 36,3 % комбінацій. Щільність колоса була відносно стабільною ознакою за варіацією фенотипових значень, а 45,4 % простих стерильних гібридів успадковували ознаку за проміжним типом і гетерозисом. За ознакою фертильності 54,5 % гібридних комбінацій проявили гетерозис (ступінь фенотипового домінування hp був у межах 1,0–17,0). Висновки. Прояв гетерозису і позитивного домінування у простих стерильних гібридів за відношенням до батьківських форм розширює комбінативну мінливість кількісних ознак, це дозволяє більш ефективно проводити добори кращих пар як компонентів схрещування. У багатьох випадках усувається інбредна депресія пилко-стерильної форми, внаслідок чого прогнозується збільшення кількості гетерозисних комбінацій у кінцевих гібридів жита озимого. Ключові слова: жито озиме, пилкостерильні лінії, закріплювачі стерильності, гетерозис | |
2 (2023) | Мінливість показників елементів продуктивності колекційних зразків пшениці м’якої ярої в умовах Лісостепу України | Анотація Мінливість показників елементів продуктивності колекційних зразків пшениці м’якої ярої в умовах Лісостепу України УДК 633.111.1”321”:631.522/.524 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0286 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 270–277 М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Є. А. Кузьменко, Р. М. Близнюк Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна Актуальність.Важливим напрямком селекційної роботи з пшеницею м’якою ярою є збільшення рівня урожайності, головним фактором якої є підвищення продуктивності колоса, що завжди є актуальнимнапрямом досліджень. Мета. Виявити особливості прояву мінливості елементів структури продуктивності колекційних зразків пшениці м’якої ярої та залучити їх в селекційні програми в якості вихідного матеріалу. Матеріали і методи. Дослідження проводили протягом 2020–2022 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. За стандарт використовували сорт Елегія миронівська. Матеріалом для досліджень слугували 105 зразків пшениці м’якої ярої. Використовували лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Встановлено, що формування ознаки «довжина колоса» обумовлено генотипом та метеорологічними умовами року. За роки досліджень кількість зерен з колоса відзначилась середнім рівнем мінливості (Сv = 12,2–14,1 %) та змінювалась в межах від 33,6±1,6 до 48,9±1,9 шт. Слід відзначити, що середнє значення ознаки «маса зерна з колоса» знаходилося на рівні: у 2020 р. – 1,6±0,08 г, 2021 р. – 1,5±0,07 г, 2022 р. – 1,9±0,1 г. Коефіцієнт варіації мав середній рівень мінливості (13,8–14,7 %). Встановлено, щомаса зерна з колоса більшою мірою залежала від умов року вирощування, аніж від генотипових особливостей. За роки досліджень маса 1000 зерен залежно від генотипів варіювала від 29,7±0,7 г у зразка Степная 50 (Kазахстан) до 43,2±1,4 г – МІП Олександра (Україна). За нормою реакції генотипи дещо різнилися між собою. Найвищий розмах варіювання відмічено у 2021 р. (11,7г), а найменший –2020 р. (6,9 г). Виявлено, що маса 1000 зерен варіювала залежно від умов року вирощування та генотипу. Висновки. Практичний інтерес для селекційної роботи становлять зразки за комплексом ознак: МІП Олександра, МІП Світлана, Божена, МІП Соломія, Оксамит миронівський (Україна), Ламис, Амина (Kазахстан), Matthus, Melissos, Quintus (Німеччина), Alicia (Чехія), BAV 92/SERI (Mексика), Tianmin 198 (Китайська народна республіка), Licamero (Франція), що рекомендовані як батьківські компоненти для схрещувань. Визначення коефіцієнтів кореляції фенотипових елементів продуктивності дало змогу виявити, що на рівень врожайності різною мірою впливають елементи структури колоса, це дозволило виділити генотипи для залучення в селекційні програми в якості вихідного матеріалу. Ключові слова: пшениця м’яка яра, колекційні зразки, елементи структури продуктивності, урожайність, коефіцієнти кореляції | |
1 (2023) | Вихідний матеріал для селекції червоної сочевиці (Lens culinaris Medik.) | Анотація Вихідний матеріал для селекції червоної сочевиці (Lens culinaris Medik.) УДК 633.36/.37:631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0252 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 5–12 О. О. Кулініч Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальність. Сочевиця є важливою харчовою культурою. Червона сочевиця зокрема становить 70 % її валового споживання, також попит на сочевицю цього типу постійно зростає серед споживачів в Україні, тому важливим є створення і поширення у виробництві сортів цього типу. Мета роботи. Створення і оцінка нового вихідного матеріалу за комплексом господарсько-цінних ознак для селекції червоної сочевиці. Методи. Дослідження проводилися на ДП ДГ «Красноградське» Державної установи Інститут зернових культур протягом 2020–2022 рр. Основним методом селекції сочевиці є внутрішньовидова гібридизація з наступним індивідуальним добором у розсадниках. Обліки і спостереження проводили за загальноприйнятими методиками. Результати. Висота рослин найбільш урожайних гібридів змінювалася від 47,0 до 56,5 см. Коефіцієнт варіації цього показника знаходився в межах 6,4–10,8 %. Кількість бокових гілок у зразках, що досліджувалися була 5–18 шт., коефіцієнт варіації – від 15,2 до 26,2 %. Найбільше бобів на одну рослину мали комбінації: природний гібрид з CN 111395 – 281 шт., та CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212) в середньому 261 шт., коефіцієнт варіації цієї ознаки коливався в межах 32–45 %. Серед досліджуваних зразків сочевиці червоної кількість повноцінного насіння з однієї рослини сягала 520 шт. Найкращими за цим показником виявилися комбінації Станка 2 × К. 1212 із середньою кількістю 283 насінини та CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212) із середньою кількістю 275 насінин. Коефіцієнт варіації цього показника був досить високий – 36–52 % залежно від комбінації. Маса зерна з рослини становила 6,3–8,6 г. Ця ознака є найбільш мінливою V = 46–51 %, що вказує на значний потенціал виділення високопродуктивних ліній. Найбільш урожайними за масою зерна з рослини були гібридні комбінації Станка 2 × К. 1212; CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212). Висновки. Встановлено, що за екстремальних умов вирощування зменшувалися як середні, так і максимальні показники за всіма ознаками. Значне варіювання спостерігається за ознаками “кількість бобів” та “насіння з рослини” та ознакою “маса насіння з рослини”. Створені гібридні комбінації заплановано найближчим часом включати до програми з селекції нових високопродуктивних сортів червоної сочевиці. Ключові слова: сочевиця, сорт, гібридизація, сім’ядолі, урожайність, ознаки, гібридні комбінації | |
1 (2023) | Варіювання ознак «висота рослин» та «висота прикріплення качана» у скоростиглих гібридів кукурудзи в умовах оптимального та пізнього строків сівби | Анотація Варіювання ознак «висота рослин» та «висота прикріплення качана» у скоростиглих гібридів кукурудзи в умовах оптимального та пізнього строків сівби УДК 633.15: 631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0253 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 13–18 М. С. Ольховик ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Вернадського, 14, м. Дніпро, 49000, Україна Актуальність. В світлі спрямування процесів інтенсифікації сільського господарства у напрямку більш раціонального використання земельних ресурсів та вегетаційного періоду, враховуючи важливість пожнивних та поукісних посівів кукурудзи для кормовиробництва та її пристосованість до умов Степової зони, набувають важливості дослідження ростових процесів кукурудзи в умовах пізнього строку сівби. Особливе значення, має вивчення впливу пізнього строку сівби на ознаки “висота рослин”, та “висота прикріплення першого продуктивного качана”у скоростиглих гібридів, частка яких у виробництві зерна кукурудзи зростає. Мета роботи. Вивчення мінливості ознак “висота рослин” та “висота прикріплення качана” у скоростиглих гібридів кукурудзи за умов двох строків сівби, для встановлення найбільш стабільних гібридних комбінацій. Методи. Гібридизація – у процесі створення гібридного матеріалу; лабораторно-польовий – для визначення морфобіологічних ознак гібридів кукурудзи; вимірювально-ваговий – для визначення метричних ознак рослин; математично-статистичні – для визначення достовірності результатів, показників варіабельності ознак, кореляційної залежності ознак. Результати. За результатами дослідження скоростиглих гібридів кукурудзи, отриманих від схрещування найбільш поширених зародкових плазм, в умовах двох строків сівби, було встановлено: стабільно високі значення ознаки “висота рослин” за обох строків сівби у гібридів гетерозисних моделей Iodent×Flint та Iodent×Mix; стабільно високі значення ознаки “висота прикріплення першого продуктивного качана” за обох строків сівби у гібридів гетерозисних моделей Iodent×Flint та Iodent×Mix, Mix×Flint. Висновки. Встановлені гібридні комбінації які характеризувалися стабільно високими значеннями ознаки «висота рослин» за обох строків сівби – ДК4173СВЗМ×ДК367, ДК4172×ДК367, MC381MB×ДК367, МС555×ДК367 – гетерозисної моделі Iodent×Mix, та ДК4173СВЗМ×ДК2073 – гетерозисної моделі Iodent×Flint; та комбінації які характеризувалися стабільно високими значеннями ознаки «висота прикріплення першого продуктивного качана» за обох строків сівби – ДК4172×ДК4538 – гетерозисної моделі Iodent×Flint, ДК4172×ДК367 – гетерозисної моделі Iodent×Mix, та ДК2659×ДК4538 – гетерозисної моделі Mix×Flint. Підтверджено кореляційний зв’язок висоти рослин гібридів кукурудзи з висотою прикріплення качана за умов обох строків сівби, в усіх гетерозисних моделей що вивчалися. Ключові слова: кукурудза звичайна, селекція, скоростиглість, висота рослин, висота прикріплення качана, строки сівби, лінія, прості гібриди | |
1 (2023) | Порівняльна характеристика двох способів одержання попкорну із зерна розлусної кукурудзи | Анотація Порівняльна характеристика двох способів одержання попкорну із зерна розлусної кукурудзи УДК 633.15:631.52 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0254 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 19–27 В. Ю. Черчель, Д. С. Купріченков Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальність. Є декілька способів одержання попкорну із зерна розлусної кукурудзи (ZeamaysL. evertaSturt.), тому порівняння їх результативності є важливим і актуальним. Визначення технологічних показників зерна розлусної кукурудзи залежить від багатьох чинників, серед яких і спосіб розлуснення. Мета. Порівняти технологічні показники зерна ліній розлусної кукурудзи, отриманих за допомогою двох способів розлуснення: смаження зерна на пательні та нагрівання його гарячим повітрям. Матеріали та методи. Вихідним матеріалом для проведення досліджень було зерно ліній розлусної кукурудзи, створених у лабораторії селекції кукурудзи харчового напряму використання Державної установи Інститут зернових культур НААН України. Перший спосіб одержання попкорну полягав у тому, що зерно розлусної кукурудзи одним шаром розміщували на розігріту до 175 ℃ алюмінієву пательню і смажили без олії, струшуючи зерно кожні 5–6 с. За другого способу розлуснення зерна використовувався електричний апарат ClatronicPM 3635 потужністю 1200 Вт. Результати. Показано, що за першого способу одержання попкорну переважаючим типом розлуснення був «гриб»; середній відсоток нерозлуснених зерен дорівнював 3,5 %; величина коефіцієнта збільшення об’єму зерна змінювалася від 16,4 до 29,7; а смакові якості – від 3 до 4,5 балів. За другого способу – переважаючим типом розлуснення був «метелик»; середній відсоток нерозлуснених зерен дорівнював 18,2 %; величина коефіцієнта збільшення об’єму зерна коливалася від 23,4 до 45,2; а смакові якості – від 3,5 до 5 балів. Коефіцієнт збільшення об’єму зерна, за першого способу розлуснення, мав обернений середній кореляційний зв'язок із відсотком нерозлуснених зерен, а за другого способу – прямий середній зв'язок із масою 1000 зерен. Висновки. Спосіб одержання попкорну впливає на такі технологічні показники зерна розлусної кукурудзи, як кількість, маса і відсоток нерозлуснених зерен; об’єм і маса готового продукту; коефіцієнт збільшення об’єму зерна; тип розлуснення та смак попкорну. Виділено лінії РБ 20, РК 1, РК 44, РК 6, які мають коефіцієнт збільшення об’єму зерна понад 40 та смак попкорну 5 балів. Ключові слова: селекція, лінія, технологічні показники, коефіцієнт збільшення об’єму зерна, нерозлуснені зерна, тип розлуснення, кореляція |