Інформація про розділ
Селекція
Випуск № | Назва | ||
№ 2 (2021) | Шляховий аналіз взаємозв’язків продуктивності та її компонентних ознак ліній кукурудзи | Анотація Шляховий аналіз взаємозв’язків продуктивності та її компонентних ознак ліній кукурудзи
УДК 633.15:631.527:581.16:519.237.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0180 Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 226–232 С. Г. Понуренко, В. П. Коломацька, Л. М. Чернобай Інститут рослинництва імені В. Я. Юр᾽єва НААН, проспект Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна
Встановлені генотипові значення продуктивності і її компонентів у середньоранніх та середньо-стиглих ліній кукурудзи, створених в лабораторії селекції і насінництва кукурудзи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, що увійшли до складу робочої колекції. Виявлено, що середня продуктивність середньостиглих ліній була вищою, ніж у середньоранніх за наявності відмінностей щодо типу зернини. З'ясовано генотипові кореляційні взаємозв’язки продуктивності та її компонентних ознак в системі прямих і побічних ефектів. Встановлено, що парні коефіцієнти кореляції продуктивності з її складовими були додатними та переважно низькими або середніми за силою і коливались від 0,327 для ознаки «кількість зерен на качані» до 0,656 для ознаки «діаметр качана». Відмічено високі значення прямих шляхових коефіцієнтів за впливом на продуктивність лише для ознак «кількість зерен на качані» та «маса 1000 зерен» (0,835 та 0,812 відповідно). Такі ознаки, як «діаметр качана», «кількість рядів зерен» і «кількість зерен в ряду», мали дуже низькі значення прямих шляхових коефіцієнтів (від 0,041 до 0,098), але впливали на продуктивність опосередковано через ознаку «кількість зерен на качані». При цьому найбільший опосередкований вплив на продуктивність через ознаку «кількість зерен на качані» мали ознаки «кількість рядів зерен» (0,622) та «кількість зерен в ряду» (0,544). Для ознаки «маса 1000 зерен» простежувався суттєвий від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на ка-чані» і «кількість рядів зерен» з шляховими коефіцієнтами -0,350 та -0,362 відповідно. Встановлено, що добір за ознаками «діаметр качана», «кількість рядів зерен», «кількість зерен в ряду» є опосередкованим, оскільки вони є компонентними для ознаки «кількість зерен на качані» та містяться на іншому рівні в модулі ознаки «продуктивність». Найбільш ефективним може бути добір на продуктивність безпосередньо за кількістю зерен на качані та за масою 1000 зерен, але для останньої ознаки слід враховувати від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на качані» та «кількість рядів зерен». Ключові слова: кукурудза, інбредні лінії, продуктивність, кореляційний аналіз, шляховий аналіз. | |
№ 2 (2021) | Методичні особливості визначення вмісту цукрів в селекції цукрової кукурудзи | Анотація Методичні особливості визначення вмісту цукрів в селекції цукрової кукурудзи УДК 633.15:631.52 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0181 Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 233–243 Т. М. Сатарова, К. В. Денисюк, О. Є. Клімова Державна установа Інститут зернових культур НААН вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальним завданням в селекції цукрової кукурудзи для оцінки селекційних зразків на всіх етапах селекційного процесу є контроль вмісту цукрів в зерні технічної стиглості. Досліджено методичні особливості визначення вмісту цукрів в зерні цукрової кукурудзи на прикладі лінії СЕ401 та гібрида F2(СЕ401×Чорностеблова). Порівнювали вміст загального цукру, моно- і дицукрів в зерні на двадцять першу добу від контрольованого самозапилення у день взяття проб та після зберігання тих самих качанів за мінусової температури. Встановлено, що після витримування качанів із зерном технічної стиглості 4,5 місяця за температури -12 оС вміст загального цукру в зерні лінії СЕ401 та гібрида F2(СЕ401×Чорностеблова) збільшився відповідно на 97,7 та 61,7 % і досяг 46,84 та 15,93 % від маси абсолютно сухої речовини (АСР). Відповідно збільшилися частки моно- і дицукрів – складників загального цукру, хоча це збільшення у гібрида F2(СЕ401×Чорно-стеблова) було дуже нерівномірним за окремими качанами. Інтактні зерна у лінії СЕ401 містили у 2,55 раза більше моноцукрів і в 2,27 раза більше дицукрів, ніж у гібрида F2(СЕ401×Чорностеблова). Після проморожування частка загального цукру від АСР в зерні лінії СЕ401 перевищувала аналогічний показник для гібрида F2(СЕ401×Чорностеблова) у 2,94 раза, для моноцукрів – у 3,54 раза, а для дицукрів – у 2,54 раза. Таким чином, зберігання зерна цукрової кукурудзи технічної стиглості за мінусових температур призводить до збільшення вмісту загального цукру, а також моно- і дицукрів. Ступінь такого збільшення залежить від генотипу вихідного селекційного матеріалу. Рекомендовано під час селекції цукрової кукурудзи проводити визначення загального вмісту цукру і його фракцій в день відбору проб і відмовитися від поширеного в селекційній практиці зберігання зразків зерна до аналізу за мінусових температур. Ключові слова: ZeamaysL., зерно технічної стиглості, загальний вміст цукрів, вміст моно- та дицукрів, методика визначення, зберігання зерна за мінусових температур. | |
№1 (2021) | Результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України | Анотація Результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України УДК 633.13:631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0152 Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 5–12 В. П. Солодушко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Наведені результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України. Висвітлені проблеми і основні напрямки створення нового вихідного матеріалу. Залучення до гібридизації високопродуктивних, крупнозерних (маса 1000 зерен – 25,3–29,1 г) генотипів, стійких до абіотичних факторів, таких як Абель, Rhea, Nuprime, Plater, Adam, Білоруський, Пушкінський, Гоша, Крєпиш, уможливило створити низку нових гібридних комбінацій голозерних форм вівса. Встановлено, що за кількістю колосків і зерен з рослини сортозразки істотно різнилися між собою, але не завжди ці ознаки помітно впливали на продуктивність рослини. Тобто доведено, що продуктивність рослини зумовлює комплекс ознак: кількість колосків у волоті, кількість зерен в колоску і крупність зерна. Виявлено кращі вихідні форми голозерного вівса за біологічними і господарськими ознаками. Наведено характеристику нового вихідного матеріалу та висвітлено результати селекційної роботи. В контрольному розсаднику виділено сортозразки таких голозерних форм вівса: Ск 1024/10, Рс 72/09, Сс 732/10, які за урожайністю зерна (2,59–2,66 т/га) в середньому за 3 роки істотно (на 0,35–0,42 т/га) перевищили сорт-стандарт. За вмістом білка (15,9–16,2 %) найбільш перспективними виявилися такі сортозразки, як Рс 72/09, СС 1136/09, Сс 732/10 і Сп 234/10. Сорт вівса Родоніт (голозерний), урожайність зерна (2,58 т/га) якого в середньому за даними трирічного конкурсного сортовипробування перевищила показники національного сорту-стандарту Скарб України на 0,33 т/га, або на 14,7 %, переданий в 2019 р. на державне випробування. Вміст білка в зерні 16,1 %, крохмалю 49,0 %, кількість плівчастих зернівок не перевищує 3,0 %. Вегетацій-ний період сорту Родоніт на три доби довший порівняно зі стандартом і становить 91 добу. Ключові слова: овес, сорт, гібридизація, добір, урожайність, гібридні комбінації. | |
№1 (2021) | Добір посухостійких культур для південного Степу України | Анотація Добір посухостійких культур для південного Степу України УДК 633.82 (477.7) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0153 Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 13–22 В. В. Гамаюнова, Л. Г. Хоненко, М. І. Федорчук, О. А. Коваленко Миколаївський національний аграрний університет, вул. Георгія Гонгадзе, 9, м. Миколаїв, 54020, Україна
Обґрунтовано доцільність вирощування у зоні південного Степу України більш посухостійких культур, зокрема соргових, проса, рижію, сафлору та інших, замість соняшника. Цього, перш за все, вимагають кліматичні зміни як в Україні, так і в світі. Дослідження з польовими культурами проводили в умовах навчального науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету, починаючи з 2004 р. Грунтова відміна – чорнозем південний з вмістом гумусу в шарі грунту 0–30 см 2,96–3,21 %, середньою та підвищеною забезпеченістю рухомими формами фосфору і калію та низькою – рухомим азотом. Досліди з соризом (гібрид Оксамит) проводили впродовж 2004–2006 рр., просом (сорти Таврійське, Костянтинівське, Східне) у 2008–2010 рр., сорго зерновим (гібрид Степовий 5) у 2014–2016 рр., сафлором красильним (сорт Лагідний) у 2017–2019 рр. Роки досліджень істотно різнилися за температурним режимом і кількістю опадів до сівби та впродовж вегетації сільськогосподарських культур. Погодні умови були типовими для зони південного Степу України. Встановлено, що всі досліджувані посухостійкі культури позитивно реагують на оптимізацію живлення – підвищується рівень урожайності та якості зерна чи насіння. З'ясовано, що продуктивність соризу залежно від внесення добрив і строків сівби збільшується на 37,6–39,2 %, проса – на 33,3–41,6 %, сорго зернового залежно від фону живлення і умов року вирощування – на 8,2–33,2 %, сафлору красильного – на 11,1–64,6 %. Виявлено, що для оптимізації живлення вирощуваних культур доцільно вносити до сівби невисокі дози мінеральних добрив та проводити передпосівну обробку насіння і рослин в основні фази вегетації сучасними рістрегулюючими препаратами для посилення стійкості рослин до несприятливих умов та підвищення їх продуктивності. Ключові слова: посухостійкі рослини, кліматичні умови, оптимізація живлення, урожайність, якість урожаю, сорти, строки сівби. | |
№1 (2021) | Огляд інноваційних розробок з наукового забезпечення селекції рослин на стійкість до хвороб та шкідників | Анотація Огляд інноваційних розробок з наукового забезпечення селекції рослин на стійкість до хвороб та шкідників УДК 631.1:001.76 + 632.938 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0154 Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 23–29 М. В. Круть Інститут захисту рослин НААН, вул. Васильківська, 33, м. Київ, 03022, Україна Інститутом захисту рослин НААН розроблено методи селекції рослин на стійкість до основних збудників хвороб та методику оцінювання стійкості пшениці озимої, картоплі, конюшини і люцерни до шкідників для створення комплексно стійких сортів. Виявлені донори стійкості картоплі до збудників раку, альтернаріозу, фомозу та цистоутворюючих нематод. Розроблено методики визначення стійкості зернових до високих та низьких температур. Складено колекцію зразків дикого родича пшениці Aegilops biuncialis L. – джерел нових генів стійкості рослин до хвороб та шкідників. В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва ідентифіковано гени стійкості пшениці м'якої озимої до хвороб за ДНК-маркерами. Науковцями Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла підібрані сортозразки пшениці озимої з груповою та комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Інститутом олійних культур НААН встановлено фізіологічні та біохімічні механізми стійкості соняшника, сої, льону олійного до збудників хвороб. Створено також колекції ліній соняшника за ознакою комплексної стійкості до вовчка, сухої гнилі, несправжньої борошнистої роси та ліній сої за ознакою комплексної стійкості до білої гнилі та антракнозу. В Національному науковому центрі «Інститут землеробства НААН» досліджено стійкість різновидів кормового люпину до найголовніших патогенів. Інститутом сільського господарства Карпатського регіону НААНвиявлено сорти та селекційні номери ячменю ярого, вівса, ріпаку, льону-довгунця, стійкі до основних хвороб, Інститутом рису – сортозразки рису, стійкі до збудників хвороб та шкідників. В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН оцінено стійкість сучасних генотипів конопель посівних, льону-довгунця та льонуолійного до основних комах-фітофагів.В Інституті овочівництва і баштанництва НААН розроблено методику оцінювання селекційної цінності вихідного матеріалу основних овочевих рослин за ознакою стійкості до хвороб. Вченими Інституту агроекології і природокористування та Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН у рослин огірка й ячменю виявлено також стійкість до вірусних хвороб. Ключові слова: сільськогосподарські культури, шкідники, збудники хвороб, стійкість, ген стійкості, джерело стійкості. | |
№ 2 (2020) | Колекція сої Інституту сільського господарства Степу НААН та її селекційна цінність в умовах Степу України | Анотація Колекція сої Інституту сільського господарства Степу НААН та її селекційна цінність в умовах Степу України
Л. Р. Медведєва, Я. І. Кренців, Т. В. Мостіпан, Л. І. Калініна Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна
Наведені результати досліджень, проведених впродовж 10 років (2010–2019 рр.) в колекційно-му розсаднику. Досліджено колекційні сорти сої різного еколого-географічного походження. Проаналізовано їх за врожайністю, вмістом протеїну та жиру в насінні. Обґрунтовано значення сортів сої, стійких до сім’ядольного бактеріозу, в підвищенні урожайності насіння. Виділено 15 сортів, високостійких до цієї хвороби: Ера 2, Медея, Степовичка 4, Діона, Агат, Срібна рута, Подільська 2000, Ятрань, Хабаровська 01, Еванс, Лінія № 918, Лінія № 100, R8606I-5R05, Yutro, ВНИИОЗ 11. Досліджувані сорти є перспективними як джерела стійкості до сім’ядольного бактеріозу при селекції на імунітет. На сучасному етапі селекції, з переходом на європейські стандарти, важливого значення набуває створення сортів з високою якістю насіння. У зв'язку з цим в лабораторії ведуться широкі дослідження по виявленню високопротеїнових сортів з високим вмістом жиру в насінні. Хімічний аналіз насіння сої різних груп стиглості свідчить про те, що вміст протеїну за роки досліджень змінювався в межах 32,2–45,8 %. Найвищий його вміст був в насінні сортів Зерноукісна (45,8 %), Устя (45,5 %), Сонячна (44,7 %), Артеміда (44,2 %), Прип'ять (44,0 %). Вміст жиру в насінні коливався від 18,2 до 26,8 %. Кращими за цим показником виявилися такі сорти, як: Смарагдова (26,8 %), Аннушка (26,4 %), Софія (26,8 %), Барвиста (26,4 %), Офелія (26,5 %), Подільська 416 (26,4 %), Васильківська (26,8 %), Л. 101 (26,8 %), Букурія (26,3 %). Наведені сорти є високоурожайними, з високим вмістом протеїну та жиру, високостійки-ми до сім’ядольного бактеріозу, а також адаптованими до несприятливих умов оточуючого середовища. Ключові слова: соя, сорт, колекція, урожайність, селекція, протеїн, жир, стійкість, насіння. | |
№ 2 (2020) | Адаптивні властивості та селекційна цінність колекційних генотипів пшениці м'якої озимої за ознаками продуктивності колосу | Анотація Адаптивні властивості та селекційна цінність колекційних генотипів пшениці м'якої озимої за ознаками продуктивності колосу УДК 631.527.8:633.111.1 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0130 Гопций В.А., Криворученко Р.В.
Зерновые культуры. 2020. Т. 4. № 2. С. 230–242.
Харьковский национальный аграрный университет имени В.В. Докучаева, с. Докучаевское, Харьковский район, Харьковская область, 62483, Украина
В условиях глобальных изменений климата важное значение приобретает поиск доноров адаптивных свойств среди существующего исходного материала пшеницы, поскольку только на основе целенаправленного подбора родительских компонентов для скрещиваний можно рассчитывать на получение селекционного материала с заданными параметрами адаптивности. В ходе исследованийоценивали коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы по признакам продуктивности колоса и устанавливали адаптивные особенности, учитывая их. Изложены результаты оценки гомеостатичности и селекционной ценности коллекционных образцов мягкой озимой пшеницы различного эколого-географического и генетического происхождения по признакам производительности главного колоса за период 2014–2016 гг. Объектом исследований были 45 сортов и 9 селекционных линий. Установлена существенная разница между коллекционными генотипами мягкой озимой пшеницы как по уровню развития признаков продуктивности колоса, так и по их изменчивости в годы исследований. Самым высоким уровнем развития признаков продуктивности колоса отличались 6 сортов (Горделивая, Станичная, Легенда, Переяславка, Оксана, Liryka). Средний уровень по большинству признаков превышали 7 сортов и 2 селекционные линии (Росинка Тарасовская, Банга, Венера, Вольница, Маша, Красота, Ebi, Кю07, 89-I/2). Оценку адаптивных свойств коллекционных генотипов проводили путем определения показателей гомеостатичности (Hom) и селекционной ценности (Sc). Установлено, что коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы имели разный уровень гомеостатичности и селекционной ценности. Наибольшую ценность представляют генотипы, в которых сочетается высокая гомеостатичность и селекционная ценность с высоким уровнем развития признаков продуктивности – Богдана, Душистая, Заботливая, Фермерка, Красота, Маша, Станичная, Ода, Легенда, Izolda, Кю99, 89 I/2 и др. Эти генотипы могут быть использованы как источники продуктивности колоса с высокой их гомеостатичностью. По результатам исследований установлено наличие различного типа гомеостатической регуляции процессов формирования продуктивности колоса. Ключевые слова: мягкая озимая пшеница, генотип, производительность колоса, гомеостатичность, адаптивность, селекционная ценность. | |
№1 (2020) | Варіювання селекційних ознак ліній розлусної кукурудзи | Анотація Варіювання селекційних ознак ліній розлусної кукурудзи Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 5–11
В. Ю. Черчель, Т. Г. Купріченкова, Д. С. Купріченков Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати дослідження варіювання основних селекційних ознак у 61 лінії розлусної кукурудзи, які були створені в лабораторії селекції кукурудзи харчового напрямку використання Державної установи Інститут зернових культур НААН. Встановлено, що більшість зразків належать до середньостиглої та середньоранньої груп стиглості і придатні для механізованого збирання врожаю. Виявлено, що переважна кількість ліній розлусної кукурудзи має такі параметри: середній за довжиною (11–14 см) і тонкий (діаметром 2–3 см) качан, кількість рядів зерен коливається у межах від 10 до 16 шт., кількість зерен в ряду – від 26 до 35 шт., маса 1000 насінин – від 100 до 200 г. З'ясовано, що у разі більш екстремальних умов вирощування має місце зменшення середніх, мінімальних та максимальних показників за всіма ознаками. Встановлено, що значне варіювання спостерігалось за такими ознаками, як «висота прикріплення качана», «довжина качана», «кількість зерен в ряду»; значне і середнє – «маса 1000 насінин»; середнє – «висота рослин», «діаметр качана», «кількість рядів зерен» та слабке – «сходи – цвітіння 50 % волотей», «сходи – цвітіння 50 % качанів». Виділено лінії з максимальним і мінімальним проявом вказаних селекційних ознак.
Ключові слова: селекція, розлусна кукурудза, лінія, селекційні ознаки, параметри варіювання, вихідний матеріал.
| |
№1 (2020) | Оцінка генотипів ячменю ярого за урожайністю та стійкістю до хвороб | Анотація Оцінка генотипів ячменю ярого за урожайністю та стійкістю до хвороб
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.12–19
А. Я. Марухняк, Г. Я. Біловус, В. І. Пущак Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
У ході комплексної оцінки селекційних генотипів ячменю ярого у 2017–2019 рр. за продуктивністю, стійкістю до збудників основних хвороб і адаптивними особливостями було використано десять селекційних ліній та два сорти. Найвищу врожайність сформував сорт Орвел (4,17 т/га) і селекційна лінія 740-231 (4,11 т/га). Відповідно до коефіцієнта регресії високою пластичністю за урожайністю вирізнялися селекційні лінії 740-231, 700-3-17, 702-1-12, 409-1-4 і 699-2-18, але лише остання з них відзначалася високою стабільністю. Найвища гомеостатичність була виявлена у 703-111 – 152,36, а до категорії генотипів з високою селекційною цінністю (30,66–37,26) ввійшли сорти Командор, Орвел та лінії 742-221, 762-2-11 і 703-111. Для визначення діапазону стабільності ознаки використовуються коефіцієнти агрономічної і фенотипової стабільності. Згідно з цими коефіцієнтами ознака “врожайність“ більш стабільною була у лінії 703-111 (As = 97,58; SF = 1,05) і сортів Командор (As = 95,83; SF = 1,09) та Орвел (As = 95,44; SF = 1,10). За оцінкою стійкості до хвороб борошнистою росою менше уражувались лінії 545-5-9, 702-1-12, 742-221 і сорт Орвел, сітчастою плямистістю – 702-1-12 і 703-111, карликовою іржею – 740-231 і 545-5-9, летючою сажкою – 702-1-12 і 740-231. За індексом комплексної стійкості оцінили стійкість генотипів ячменю до збудників хвороб відносно адаптивної норми, а також рівень їх генетичного захисту. Найвищими показниками індексу комплексної стійкості до збудників чотирьох хвороб відзначилися 702-1-12, 740-231 та Орвел і 545-5-9. Ключові слова: ячмінь ярий, селекційна лінія, урожайність, оцінка, стійкість. | |
№1 (2020) | Особливості формування і прояву ознак зернової продуктивності у тритикале озимого | Анотація Особливості формування і прояву ознак зернової продуктивності у тритикале озимого
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.20–27
О. С. Левченко, В. М. Стариченко ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників 2б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна
Наведено результати оцінки колекційних зразків тритикале озимого (Triticosecale)за основними елементами структури зернової продуктивності. Визначена генетична різноманітність колекції за ознаками продуктивності. Найменша мінливість колекційних зразків виявлена за такими показниками, як маса зерна з рослини (V – 8,6 %, lim – 2,5–3,5 г), маса 1000 зерен (V – 8,8 %, lim –37,1–52,8 г) і висота рослин (V – 9,8 %, lim – 96–149 см), середня – кількість зерен з рослини (V – 10,6 %, lim – 55,5–72,3 шт.), продуктивна кущистість (V – 15,3 %, lim –1,3–2,3 шт.) і кількість зерен з колосу (V –19,9 %, lim –27,8–59,3 шт.), сильна – маса зерна з колосу (V –20,4 %, lim – 1,1–2,5 г). Встановлено сильний позитивний кореляційний зв'язок зернової продуктивності із масою зерна з колосу (r = 0,78) і середній – із кількістю зерен з рослини та колосу (r = 0,47 і 0,63 відповідно). Між зерновою продуктивністю та масою 1000 зерен і висотою рослин кореляційний зв'язок практично відсутній. Негативна кореляція середньої сили (r = -0,43) встановлена між масою зерна з рослини та кількістю продуктивних стебел. На основі методу регресивного аналізу з'ясовано напрямок і величину змін зернової продуктивності у колекційних зразків тритикале озимого залежно від елементів структури урожайності. Ключові слова: тритикале озиме, колекційні зразки, елементи структури зернової продуктивності, мінливість і кореляційний зв'язок. |