Зернові культури.-2021.-Том 5.-№ 2

УДК 633.15:631.52:632                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0178

Зерновые культуры. 2021. Т. 5. № 2. С.209-217

Заплітний Я. Д. ¹, Козак Г. В. ¹, Микуляк І. С. ¹, Лінська М. І. ¹, Карп Т. Я. ¹, Боденко Н. А. ²  

¹ Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН,

вул. Б. Крижанівського 21 а, м. Чернівці, 58025, Україна 

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати дослідження гібридів кукурудзи різних груп стиглості (FAO 199–399) впродовж 2018–2020 рр. в умовах південно-західної частини Лісостепу України. Вивчено 54 вітчизняних зареєстрованихта перспективних гібридів селекції  різних науково-дослідних установ України (Державна установа Інститут зернових культур НААН, Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).

Густота  стояння ранньостиглих гібридів становила 70, середньоранніх – 60, середньостиг-лих – 50 тис. рослин/га. Оцінено рослини за вирівняністю, визначено їх стійкість до злому стебла нижче продуктивного качана, ступінь ураження пухирчастою сажкою, стійкість до прикореневого вилягання та загальний їх стан. Всі гібриди кукурудзи характеризувалися високими оцінками (8–9 балів) перелічених ознак. За роки досліджень найбільш урожайними в умовах Буковини виявилися гібриди середньоранньої групи (9,06 т/га), найменш пристосованими до цих умов – гібриди середньо-стиглої групи (8,62 т/га). Встановлено кращі зразки, які  відзначаються високою урожайністю і низькою збиральною вологістю зерна. Серед гібридів  ранньостиглої групи максимальною урожайністю зерна в середньому за три роки вирізнялись ДБ Лада (9,64 т/га), ДН Синевир, (9,43 т/га). а середньоранньої – ДБ Варта (10,81 т/га), ДБ Хотин (9,96 т/га) Кіцманський 215 СВ (9,61 т/га).

З'ясовано, що ранньостиглі гібриди ДН Синевир і ДБ Лада та середньоранні – Кіцманський 215 СВ, ДБ Хотин, ДБ Варта кожного  року істотно перевищували стандарти, зважаючи на це, в умовах південно-західної частини Лісостепу України на увагу заслуговують гібриди саме цих групи стиглості.

Ключові слова: гібриди, кукурудза, селекція, урожайність, збиральна вологість зерна, група стиглості, стійкість до вилягання.

УДК 633.352:631.52                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0179

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 218-225

С. Д. Орлов ¹, А. О . Гагін ², С. В. Синьогуб ², С. М. Бровко ¹

¹ Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03010, Україна 

² Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України,  п/в Мала Вільшанка 1, Білоцерківський район, Київська область, 09178, Україна

Штучний добір горошку посівного (ярого) розпочато на гібридному матеріалі, відібраному з розсадника першого покоління гібридів.

При вивченні горошку посівного (ярого), на різному фоні простежувалася  значна розбіжність між потомством за коефіцієнтом виживання рослин: на фоні вівса  його значення коливалися від 21,8 до 34,4 % при середньому показнику 27,5 %, а гірчиці білої – від 40,2 до 53,35 % при – 47,2 %. Стабілізації конкурентоспроможності горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом не спостерігалося, але мало місце зниження частки повноцінних рослин штучної популяції F₄ від 0,5 до 7,9 % порівняно з F₃. На фоні гірчиці повноцінних рослин горошку посівного (ярого) було більше, що свідчить про значно нижчий конкурентний фон гірчиці порівняно з вівсом. З'ясовано, що у кожній популяції переважали рослини з низькою продуктивністю як на фоні з вівсом, так із гірчицею білою. Коефіцієнт добору (з снопа) в середньому коливався від 19 % на фоні вівса до 34,1 % – гірчиці білої, всього  було відібрано 2240 елітних рослин. Другий етап розсадника штучного добору включав матеріал горошку посівного (ярого), який був перевірений на конкурентному фоні за попередній рік. Коефіцієнт виживання рослин горошку змінювався у межах від 17,6 до 24,5 %, одержано 2432 елітних рослин. На третьому етапі вивчалося потомство горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом та гірчицею білою, відібрано 546 елітних рослин на фоні вівса та 1694  – гірчиці білої. Генотипи горошку посівного (ярого), які не можуть конкурувати з рослинами підтримуючої культури та між собою, елімінуються з популяції, про що свідчить відсоток відібраних рослин. Цілеспрямований відбір із штучних гібридних популяцій горошку посівного (ярого) сприяє формуванню генетично збалансованих ліній з підвищеною стійкістю до абіотичних факторів довкілля.

Ключові слова: горошок посівний (ярий), гібрид, добір, продуктивність, змішані посіви.

УДК 633.15:631.527:581.16:519.237.5                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0180

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 226–232

С. Г. Понуренко, В. П. Коломацька, Л. М. Чернобай

Інститут рослинництва  імені В. Я. Юр᾽єва НААН, проспект Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна

Встановлені генотипові значення продуктивності і її компонентів у середньоранніх та середньо-стиглих ліній кукурудзи, створених в лабораторії селекції і насінництва кукурудзи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, що увійшли до складу робочої колекції.

Виявлено, що середня продуктивність середньостиглих ліній  була вищою, ніж у середньоранніх за наявності відмінностей  щодо типу зернини.

З'ясовано генотипові кореляційні взаємозв’язки продуктивності та її компонентних ознак в системі прямих і побічних ефектів. Встановлено, що парні коефіцієнти кореляції продуктивності з її складовими були додатними та переважно низькими або середніми за силою і коливались від 0,327 для ознаки «кількість зерен на качані» до 0,656 для ознаки «діаметр качана». Відмічено високі значення прямих шляхових коефіцієнтів за впливом на продуктивність лише для ознак «кількість зерен на качані» та «маса 1000 зерен» (0,835 та 0,812 відповідно). Такі ознаки, як «діаметр качана», «кількість рядів зерен» і «кількість зерен в ряду», мали дуже низькі значення прямих шляхових коефіцієнтів (від 0,041 до 0,098), але впливали на продуктивність опосередковано через ознаку «кількість зерен на качані». При цьому найбільший опосередкований вплив на продуктивність через ознаку «кількість зерен на качані» мали ознаки «кількість рядів зерен» (0,622) та «кількість зерен в ряду» (0,544). Для ознаки «маса 1000 зерен»  простежувався суттєвий від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на ка-чані» і «кількість рядів зерен» з шляховими коефіцієнтами -0,350 та -0,362 відповідно.

Встановлено, що добір за ознаками «діаметр качана», «кількість рядів зерен», «кількість зерен в ряду» є опосередкованим, оскільки вони є компонентними для ознаки «кількість зерен на качані» та містяться на іншому рівні в модулі ознаки «продуктивність». Найбільш ефективним може бути добір на продуктивність безпосередньо за кількістю зерен на качані  та за масою 1000 зерен, але для останньої ознаки слід враховувати від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на качані» та «кількість рядів зерен».

Ключові слова:  кукурудза,  інбредні лінії,  продуктивність, кореляційний  аналіз, шляховий аналіз.

УДК 633.15:631.52                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0181

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 233–243

Т. М. Сатарова, К. В. Денисюк, О. Є. Клімова

Державна установа Інститут зернових культур НААН вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальним завданням в селекції цукрової кукурудзи для оцінки селекційних зразків на всіх етапах селекційного процесу є контроль вмісту цукрів в зерні технічної стиглості. Досліджено методичні особливості визначення вмісту цукрів в зерні цукрової кукурудзи на прикладі лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Порівнювали вміст загального цукру, моно- і дицукрів в зерні на двадцять першу добу від контрольованого самозапилення у день взяття проб та після зберігання тих самих качанів за мінусової температури. Встановлено, що після витримування качанів із зерном технічної стиглості 4,5 місяця за температури -12 ^оС вміст загального цукру в зерні лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) збільшився відповідно на 97,7 та 61,7 % і досяг 46,84 та 15,93 % від маси абсолютно сухої речовини (АСР). Відповідно збільшилися частки моно- і дицукрів – складників загального цукру, хоча це збільшення у гібрида F₂(СЕ401×Чорно-стеблова) було дуже нерівномірним за окремими качанами. Інтактні зерна у лінії СЕ401 містили у 2,55 раза більше моноцукрів і в 2,27 раза більше дицукрів, ніж у гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Після проморожування частка загального цукру від АСР в зерні лінії СЕ401 перевищувала аналогічний показник для гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) у 2,94 раза, для моноцукрів – у 3,54 раза, а для дицукрів – у 2,54 раза. Таким чином, зберігання зерна цукрової кукурудзи технічної стиглості за мінусових температур призводить до збільшення вмісту загального цукру, а також моно- і дицукрів. Ступінь такого збільшення залежить від генотипу вихідного селекційного матеріалу. Рекомендовано під час селекції цукрової кукурудзи проводити визначення загального вмісту цукру і його фракцій в день відбору проб і відмовитися від поширеного в селекційній практиці зберігання зразків зерна до аналізу за мінусових температур.

Ключові слова: ZeamaysL., зерно технічної стиглості, загальний вміст цукрів, вміст моно- та дицукрів, методика визначення, зберігання зерна за мінусових температур.

УДК 633.15:631.53.02                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0182

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 244–251

М. Я. Кирпа, Т. М. Лук'яненко

ДержавнаустановаІнститутзернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результат дослідження техніко-технологічних показників, які більшою мірою характеризують стан і якість насіння та уможливлюють оптимізувати процеси збирання і післязбиральної обробки насіння кукурудзи. Особливо впливають на процеси збирання та післязбиральної обробки насіння такі показники, як: крупність, вирівняність, рівень травмування, вміст самообрушеного насіння в загальній масі. 

З метою оптимізації процесів підготовки високоякісного посівного матеріалу рекомендується використовувати для сівби насіння більш крупних фракцій, з вирівняністю понад 80 %. Встановлено, що за вирівняності 80 % і менше польова схожість насіння (А) знижується  на 2–6 %, період «сівба - повні сходи» (Б) подовжується на 6–8 діб, а індекс А / Б зменшується на 32,1–41,0 %, що свідчить про негативний вплив низької вирівняності насіння. Показник вирівняності контролюється при сепаруванні насіння і повинен становити не менш ніж 81 %.

Не допускається наявності в посівному матеріалі насіння з самообрушу і з рівнем травмування в області зародка понад 10 %. За більшого вмісту самообрушеного насіння в загальній масі лабораторна схожість знижується на 5–7 %, польова – на 10–17 %, сила росту за числом сходів – на 6–12 %, за масою проростків – на 8,0–11,6 %.

Для достовірного прогнозування швидкості вологовіддачі насінням при сушінні пропонується визначати коефіцієнт питомої поверхні насінини за відношенням її зовнішньої поверхні до об'єму. Встановлено, що за збільшення коефіцієнта питомої поверхні від 1,053 до 1,167 мм швидкість вологовіддачі зерном підвищується на 19,1 %, а качанів – на 30,9 %.

Підтверджено ефективність визначення якості насіння, зокрема його життєздатності, методом холодного тесту (пророщування за температури 6–10 ^оС).

Ключові слова: гібриди кукурудзи, техніко-технологічні показники, якість насіння, збирання та післязбиральна обробка, фракції, холодний тест.

УДК 633.11:631.53.027.2:632.95:631.86:631.559                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0183

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 252–257

А. А. Сіроштан, О. А. Заїма, В. П. Кавунець, С. Ф. Лісковський

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Миронівський район,

Київська область, 08853, Україна

Дослідження були проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019–2020 рр.У досліді використовували насіння таких сортів пшениці ярої, як МІП Злата, Боже-на, МІП Райдужна, Діана.При визначенні посівних якостей насіння залежно від обробки протруй-никами виявлено, що всі використані в дослідженні препарати відзначалися  позитивним впливом. Крім протруйників, для обробки насіння використовували біологічне мікродобриво Оракул насіння. За обробки насіння досліджуваними препаратами було виявлено підвищення активності накльовування на 5–15 % та незначне збільшення показників енергії проростання і лабораторної схожості. Найви-ща активність накльовування насіння усіх сортів відмічались у варіанті Круїзер 350 FS+ Оракул насіння, енергії проростання – Селест Макс + Оракул насіння, а найкращі показники лабораторної схожісті були у варіанті Юнта Квадро + Оракул насіння.

У варіантах, де для обробки насіння використовували протруйники разом з біологічним мікродобривом, істотно підвищувалась  урожайність зерна.  Приріст  урожайності зерна у сортів становив: МІП Злата – 0,31–0,35 т/га, Божена – 0,30–0,36, МІП Райдужна – 0,32–0,38, Діана – 0,31–0,35 т/га. Вищі прирости урожайності зерна в усіх сортів відмічалися у варіантах із використанням інсектицидно-фунгіцидних протруйників разом з біологічним мікродобривом Оракул насіння.

На основі проведених досліджень встановлено підвищення врожайності зерна і посівних якостей насіння пшениці ярої за обробки  посівного матеріалу протруйниками разом з мікродобривом. Тому пропонуємо насінницьким господарствам використовувати вищевказані препарати для обробки насіння.

Ключові слова: пшениця яра, протруйники, мікродобриво, обробка насіння, посівні якості, урожайність.

УДК 633.15:631.527.541/.563.1                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0184

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 258–266

М. Я. Кирпа ¹, Н. С. Філіпкова ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро,49009, Україна

²Державний навчальний заклад «Дніпропетровський обласний навчальний центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК», вул. Д. Яворницького 76/1, м. Дніпро, 49000, Україна

Наведено результати дослідження впливу різних факторів, які істотно впливають на якість насіння гібридів кукурудзи в процесі тривалого його зберігання. Основними з них є вологість та різновид тари. Ці фактори великою мірою визначають інтенсивність фізіологічних і біохімічних процесів, кислотність, рівень ураження поверхневою мікрофлорою, що в свою чергу зумовлює життєздатність і схожість насіннєвого матеріалу.

Виявлено, що за зберігання насіння в герметичних умовах, наприклад поліетиленових мішках, його вологість протягом року коливалась в межах 0,3–0,7 %, при цьому її показники не перевищували критичного рівня, який для кукурудзи становить 15 %. За зберігання насіння у паперових мішках вологість варіювала в межах від 1,9 до 4,1 %, її максимум становив 15,9 %, якщо в мішках з тканини, її показники коливалися у межах від 2,8 до 5,1 %, за максимуму 16,8 %. Крім того, встановлені загальні закономірності: по-перше, при зберіганні упродовж одного року вологість насіння підвищувалася найбільше в зимовий і весняний періоди, досягаючи критичного рівня; по-друге, за подальшого зберігання насіння, а саме в літній період, вологість у більшості випадків знижувалася, але не досягала початкових показників у досліді.

З'ясовано, що довговічність насіння збільшується за рахунок зберігання в герметичних умовах, зокрема в поліетиленових мішках, за вологості 7–8 і 10–11 %. Враховуючи цей фактор, насіння протягом 3–4 років відзначається невисокою допустимою кислотністю, низьким рівнем бактеріального і грибного ураження, а також залишається повністю придатним для сівби, із кондиційною лабораторною схожістю і польовою – на рівні 80 % і вище.

Зважаючи на вищенаведене, гарантований термін господарчої придатності насіннєвого матеріалу гібридів кукурудзи при створенні його запасів має становити не менш як 3–4 роки.

Ключові слова: гібриди кукурудзи, якість, насіння, фактори і умови тривалого зберігання, схожість.

УДК 633.854.78:631.559:51/7                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0185

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 267–274

Клявзо С. П. ¹, Чабан В. І. ¹, Подобед О. Ю. ¹, Черних С. А. ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

² Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Єфремова Сергія 25,

м. Дніпро, 49009, Україна

Прогноз урожайності соняшника базувався на аналізі тимчасових рядів урожайних  даних культури за період 1971–2019 рр. при вирощуванні її в умовах північного Степу України в стаціонарному досліді на фоні природної родючості ґрунту. Достовірне середнє значення урожайності соняшника за досліджуваний період коливалось в межах 2,15 ± 0,17 т/га з наступними статистичними характеристиками: коефіцієнт варіації – С_v = 24 %, стандартне відхилення – s = 0,516 т/га. Аналіз графіка розсіювання в межах варіаційного ряду свідчить про наявність стійкої тенденції до підвищення урожаю соняшника за досліджуваний термін часу. Одержана адекватна лінійна модель зі зростаючим трендом урожайних даних. За результатами прогнозу, з використанням цього методу, урожай соняшника до 2025 р. очікується на рівні 2,59–2,67 т/га. Прогнозування з використанням ARIMA(об’єднана модель авторегресії та інтегрованого ковзного середнього) здійснювалось приведенням варіаційного ряду до стаціонарного виду, що досягалось диференціюванням першого порядку D (-1). Підбір найбільш адаптивної моделі здійснювали за допомогою варіювання значень р і q, по виду автокореляційної (ACF) і частної автокореляційної функцій (PACF). Встановлено, що кращою  є модель D (-1) ARIMA: (2,0,0), регресійним коефіцієнтам якої відповідали значення залишкових вірогідностей менше (р < 0,05). На основі обраної моделі встановлено, що згідно з короткотерміновим прогнозом очікувана урожайність соняшника в 2023 р. може досягти рівня 3,56 т/га.

Ключові слова: прогноз, урожайність, соняшник, модель, тимчасовий ряд, АRIMA-модел

УДК 631.95:633.                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0186

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 275–281

О. О. Вінюков, Л. І. Коноваленко, О. Б. Бондарева

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Дослідження, які були проведені в умовах східної частини північного Степу України впродовж 2018–2020 рр., передбачали з'ясування комплексного впливу інокуляції насіння пшениці озимої препаратом поліміксобактерин і обробки рослин стимуляторами росту на накопичення важких металів у зерні, яке формувалося під дією аерогенних викидів теплоелектростанції (ТЕС). Встановлено ефективність використання біопрепарату поліміксобактерин і гумінових стимуляторів росту рослин, сумісна дія яких спрямована на зниження біоакумуляції важких металів у зерні пшениці озимої за вирощування в зонах високого техногенного тиску. На відстані 2 км від ТЕС  вміст міді в зразках зерна пшениці зменшився порівняно з контрольним варіантом на 16,9 %, цинку – на 19,5 %. Виявлено істотне зменшення вмісту елементів першого класу небезпеки: свинцю – на 34,9 %, кадмію – на 33,3 %. Врожайність зерна пшениці озимої сорту Попелюшка при цьому становила 7,9 т/га, що більше від контролю на 0,9 т/га, або на 12,9 %. Запровадження інокуляції насіння та обробки рослин стимуляторами росту уможливлює зменшити ризик забруднення зернової продукції при вирощуванні її в умовах  промислових регіонів  з високим  рівнем техногенного навантаження на сільськогосподарські угіддя.

В зерні, вирощеному на відстані 20 км від ТЕС (небезпечний рівень забруднення ґрунту), вміст важких металів зменшився: міді  і цинку – на 15,3 %, свинцю – на 32,3 %, кадмію – на 33,3 %. Коефіцієнти біологічного поглинання хімічних елементів, які дають можливість оцінити вплив агротехнологічних заходів на біоакумулятивні процеси  важких металів в зонах техногенного навантаження, зменшилися в 1,3 раза.

Ключові слова: пшениця озима, техногенне навантаження, біопрепарати, стимулятор росту рослин, важкі метали, коефіцієнт біологічного поглинання важких металів, врожайність

УДК 633.11׃631.5                                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0187

 О. Л. Романенко ¹, І. С. Кущ ¹, А. В. Агафонова ¹, Ю. О. Тенюх ¹, М. М. Солодушко ²,  Н. М. Усова ³

¹ Запорізька філія Державної установи ″Інститут охорони ґрунтів України″, вул. Дослідна станція, 94, м. Запоріжжя, 69031, Україна,

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна,

³ Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, смт. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, Україна

З’ясовано, що протягом останніх 30-ти років в умовах півдня Степу мають місце істотні зміни клімату. Впродовж 1963/64–1989/90 в. р. середня річна температура повітря становила 9,6 °С, а 1990/91–2019/20 в. р. – 11,3 °С. Середня річна кількість опадів в 1957/58–1989/90 в. р. дорівнювала 456,1 мм, в 1990/91–2019/20 в. р. – 400,5 мм. У зв'язку з цим за останнє 30-річчя середньорічна температура повітря зросла на 1,7 °С, а середньорічна кількість опадів зменшилась на 55,6 мм.

Виявлено, що впродовж 1990/91–2019/20 вегетаційних років в умовах зони Степу витрати води рослинами пшениці озимої по чорному пару протягом вегетаційного періоду зменшились до 2536–2811 м³/га. Найбільш ефективно витрачали вологу посіви пшениці за сівби 25.09 (фон N₄₀P₄₀K₄₀, норма висіву – 4,5 млн схожих насінин/га): сумарні витрати води становили 2605 м³/га, коефіцієнт водоспоживання – 428 м³/т, врожайність зерна – 6,08 т/га.

З'ясовано, що за 28-річними даними запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0–10 см по чорному пару, як найбільш стабільному попереднику за забезпеченням вологою грунту, дорівнювали 10,2 мм і гарантували практично щорічне  одержання повних сходів пшениці озимої.

Визначено, що рослини пшениці озимої нерівномірно витрачали вологу протягом вегетації: в осінній період – 8,0–19,2 % від загальних витрат води, за час відновлення весняної вегетації - початок виходу в трубку – 28,3–30,9 %, вихід в трубку - початок колосіння – 22,1–24,2 %, колосіння - повна стиглість – 30,0–36,9 %.

За результатами проведених досліджень запропоновано заходи мінімізації негативного впливу подальшого  підвищення посушливості клімату шляхом  посилення здатності ґрунту утримувати вологу осінньо-зимових опадів та поліпшення його агрофізичних властивостей і водопроникності, впровадження сортів з більш вираженою ксероморфною структурою, які характеризуються підвищеним рівнем адаптації та витривалості до абіотичних стрес-факторів.

Ключові слова: пшениця озима, попередники, строки сівби, запаси продуктивної вологи в гнуті, витрачання води, урожайність, коефіцієнт водоспоживання.

УДК 633.366:631.527                                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0188

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 295–301

О. М. Григор’єва, Т. М. Алмаєва, Н. Л. Умрихін

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведено результати наукових досліджень, проведених в 2017–2019 рр.на полях Інституту сільського господарства Степу НААН у селекційно-насінницькій сівозміні в розсаднику конкурсного сортовипробування із 12 селекційними номерами еспарцету піщаного. Всі зразки проаналізовано за урожайністю зеленої маси, насіння та вмістом сухої речовини.

Встановлено, що впродовж трьох років вивчення сортозразок № 12 (Добір з Костянтина) забезпечував стабільний істотний приріст на рівні 3,2–12,4 т/га, або 28,3–23,8 % порівняно із сортом-стандартом Смарагд. В середньому за роками досліджень у цього селекційного номера вихід сухої речовини був максимальним. Приріст урожаю до показника сорту-стандарту Смарагд становив 1,31 т/га, або 12,00 %.  

Поширення еспарцету піщаного великою мірою залежить від створення нових більш урожайних сортів з високими показниками якості і одночасно добре адаптованих до різних умов вирощування. Правильний підбір сортів має виключно важливе значення у вирішенні проблеми підвищення урожайності і стійкості еспарцету піщаного до несприятливих умов зовнішнього середовища. Результати досліджень свідчать про те, що істотно вищі показники насіннєвої продуктивності в конкурсному сортовипробуванні одержали при вирощуванні сортозразка № 12 (Добір з Костянтина), за урожайністю насіння він перевищив сорт-стандарт на 0,31 т/га, або на 26,3 %.

За результатами дослідження кормової і насіннєвої продуктивності селекційних номерів конкурсного сортовипробування 2017 р. сівби виділено сортозразок № 12 (Добір з Костянтина), який впродовж трьох років вивчення відзначався досить високими показниками урожайності зеленої маси та насіння і підвищеними – виходу сухої речовини.

Ключові слова: еспарцет, селекційні номери, сортозразки, конкурсне сортовипробування, урожайність, вихід сухої речовини, насіння.

УДК 633.17:631.559(292.486)(1-17)(477)                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0189

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 302–309

А. Д. Гирка, Я. В. Алєксєєв, Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,

м. Дніпро, 49009, Україна

За результатами досліджень встановлено, що площа листкової поверхні посівів сорго прямо пропорційно залежить від густоти стояння рослин. У фазі викидання волоті формувалася найбільша площа асиміляційного апарату. З'ясовано, що кожне збільшення густоти стояння рослин на 20 тис./га призводить до зменшення індивідуальної площі листкової поверхні рослини на 8,8–9,0 % (128–137 см²) відносно попередньої густоти. Щодо ширини міжрядь, такого впливу не виявлено.

Найбільша маса зерна з волоті формувалася за густоти стояння рослин 80 тис./га. Загущення посіву (на 20 тис./га) зумовлювало зниження цього показника на 4,8–22,0 % відносно попе-реднього. При збільшенні щільності агроценозу простежувалося зменшення маси зерна та озерненості волоті, проте маса 1000 зерен була відносно стабільною. Оптимальні значення показника  маса 1000 зерен у сортів та гібрида за обох способів сівби одержано за густоти стояння рослин 120–140 тис./га. На структуру врожаю більшою мірою впливали генетичні особливості рослин сорго та щільність посіву, вплив способу сівби виявився незначним.

У середньому за роки досліджень вища урожайність сорго зернового формувалась в посівах з шириною міжрядь 45 см: гібрид Прайм – 5,89 т/га, сорти Дніпровський 39 – 4,62 т/га (за густоти стояння рослин 140 тис./га) і Вінець – 3,70 т/га (160 тис./га). За вирощування гібрида сорго зернового при міжрядді 70 см врожайність зерна становила 5,70–5,71 т/га за щільності рослин відповідно 120–140 тис./га. У сорту Дніпровський 39 однакові показники урожайності (4,57 т/га) були за густоти стояння рослин 120 та 140 тис./га. Урожайність зерна сорту Вінець за густоти стояння рослин 160 тис./га і ширини міжрядь 70 см становила 3,83 т/га. Загущення посівів понад вказану густоту призводило до зниження зернової продуктивності рослин.

Ключові слова: сорго зернове, густота стояння, площа листя, індивідуальна площа асиміляційного апарату, щільність агроценозу, зернова продуктивність.

УДК 633.358:631.811.98 (251.1) (477)                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0190

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 310–320

С. М. Лемішко ¹,  А. О. Кулик ²

¹ Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,

м. Дніпро, 49600, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України,

вул. Вернадського Володимира, 49009, Україна

За результатами економічного аналізу встановлено тенденції розвитку виробництва зернобобових культур в природно-кліматичних умовах зони Степу України за період 1990–2020 рр. Визначено місце зернобобових культур і гороху в структурі посівних площ в зоні Степу та в Україні. Проаналізовано динаміку показників зібраних площ, урожайності та валових зборів гороху в степовій зоні за останні п’ять років; встановлено причини нестабільності щорічних валових зборів зерна гороху та динамічних коливань його продуктивності.

Досліджено стан ефективності виробництва зерна гороху. Проаналізовано особливості територіального розміщення виробництва гороху в регіонах степової зони України. За результатами економічного аналізу встановлена необхідність застосування заходів з підвищення ефективності виробництва зерна гороху, зокрема – стосовно впровадження прогресивних агротехнічних заходів. В контексті зниження хімічного навантаження та екологізації процесу вирощування даної зернобобової культури актуальним визначено напрямок застосування ефективних біологічних препаратів.

В статті наведено результати виробничої перевірки застосування біологічних препаратів та їх комбінацій при вирощуванні гороху, яка проводилася протягом 2013–2017 рр. на базі фермерського господарства ”Гривас” П’ятихатського району Дніпропетровської області. Застосовували наступні біологічні препарати: реаком-С-боби для інкрустації насіння; фосформобілізуючі бактерії для інокуляції посівного матеріалу; трикомпонентну суміш препаратів кристалон, агат-25К і актофіт для обприскування вегетуючих рослин гороху. Обґрунтування нормативів витрат на виробництво зерна гороху, який вирощували за різними варіантами застосування біологічних препаратів, проводили на основі складених технологічних карт вирощування. За результатами виробничої перевірки встановлено найбільш ефективні варіанти застосування біологічних препаратів як за показниками елементів продуктивності, так і економічної ефективності.

Ключові слова: горох, виробництво, економічна ефективність, біологічні препарати, урожайність, собівартість, рентабельність.

УДК 633.11"324":631.811.1:338.432                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0191

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 321–328 

О. М. Друмова, І. І. Гасанова, А. О. Кулик

Державна установа Інститут  зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

В умовах північного Степу України в Державній установі Інститут зернових культур НААН у 2016–2019 рр. досліджено вплив підживлення рослин різними видами азотних добрив (аміачною селітрою, КАС-32, сульфатом амонію) на економічну ефективність вирощування пшениці озимої по чорному пару та після соняшника. З'ясовано, що найнижча собівартість однієї тонни зерна та найвищі чистий дохід з одного гектара і рівень рентабельності  відмічалися після обох попередників переважно у варіанті досліду, де на фоні передпосівного внесення добрив (N₃₀Р₆₀К₃₀ – по чорному пару та N₆₀Р₆₀К₆₀ – після соняшника) проводили підживлення посівів азотними добривами у два строки: N₃₀ по мерзлоталому ґрунту + N₃₀  наприкінці фази кущення рослин локально. Серед досліджуваних сортів пшениці озимої, а саме – Коханка (цінний за якістю зерна), Нива одеська та Ужинок (належать до групи сильних), вищеозначені показники кращими були у сорту Нива одеська і становили при вирощуванні по чорному пару залежно від виду азотного добрива 2055–2222 грн, 28470–30089 грн на один гектар та 200,2–224,6 % відповідно. При вирощуванні цього ж сорту після соняшника собівартість однієї тонни зерна за внесення азотних добрив у два строки змінювалася залежно від виду добрива у межах 2813–2953 грн, чистий дохід – 16802–17821 грн/га і рівень рентабельності – 125,9–137,1 %. Найнижчими економічні показники після непарового попередника були у сорту пшениці озимої Ужинок, який порівняно з сортами Нива одеська та Коханка формував меншу врожайність. Виявлено, що після обох попередників вищу економічну ефективність вирощування всіх сортів пшениці озимої забезпечувало використання для азотного підживлення добрива КАС-32, а нижчу – більш затратного  сульфату амонію.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, попередник, мінеральні добрива, азотні підживлення, урожайність, економічна ефективність.

УДК 633.15:631.5                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0192

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 329–335

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182,  Україна

Наведено результати дослідження ефективності прикореневого підживлення кукурудзи азотними добривами у критичні фази розвитку рослин, з'ясовано його вплив на показники індивідуальної продуктивності рослин і урожайність зерна. Встановлено, що азотні добрива зумовлюють подовження вегетаційного періоду в рослин ранньостиглого гібрида ДН Меотида на 4–8 діб, а середньораннього – ДБ Хотин на 2–9 діб залежно від дози і способу підживлення. Разом з тим  прикореневе підживлення рослин кукурудзи азотними добривами призводить до  збільшення кількості продуктивних качанів у рослин гібридів: ДН Меотида – на 4,3–13,0 %,  ДБ Хотин – на  2,1–5,3 % порівняно до контролю. Маса зерна з качана у цих гібридів збільшилася на 9,1–28,7  та  11,6–36,6 %, а маса 1000 зерен – на 4,6–17,6 та 7,3–21,4 % відповідно. Підвищення урожайності зерна в досліджуваних варіантах прикореневого підживлення азотними добривами рослин  гібридів становило: ДН Меотида  – на 1,24–2,47 т/га, або на 17,1–34,0 %, ДБ Хотин – на 1,41–2,65 т/га, або на 18,8–35,3 %.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна в кожного з досліджуваних гібридів кукурудзи відмічалися за внесення азоту в дозіN₄₅  у фази 3–5 та 7–9 листів. 

Найменш ефективним виявилося внесення азотних добрив одноразово в дозі N₉₀ у фазі 7–9 листків. Приріст урожаю зерна у ранньостиглого гібрида ДН Меотида порівняно до контролю становив 1,24 т/га, або 17,1 %, середньораннього  – ДБ Хотин – 1,41 т/га, або 18,8 %.  

Прикореневе підживлення рослин  кукурудзи у критичні фази  розвитку азотними добривами не тількиоптимізує їх живлення та знижує непродуктивні втрати азоту, але й позитивно впливає на  ріст і розвиток, формування площі листкової поверхні, показники індивідуальної продуктивності та забезпечує істотне збільшення урожайності зерна.

Ключові слова: кукурудза, гібриди, азотні добрива, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність.

УДК 504:620.9                                                                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0193

Зернові культури. Том 5.  № 2. 2021. С. 336–342

Ю. С. Фурманець, М. Г. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків,

Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати досліджень впливу густоти насадження, удобрення і типу ґрунту на продуктивність енергетичної верби в умовах Західного Полісся.

З'ясовано, що в середньому за п’ять років досліджень при вирощуванні енергетичної верби найбільшу урожайність сухої біомаси 102,9 т/га одержали на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га і внесення добрив в дозі N₆₀ P₂₀₀ K₂₀₀.

Найменша   урожайність   сухої  біомаси  була   при   густоті   садіння   енергетичної   верби 10 тис. шт./га у варіанті без добрив – 49,1 та 26,9 т/га відповідно на темно-сірому легкосуглинковому і дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Внесення мінеральних добрив в дозі N₆₀ P₁₀₀ K₁₀₀  призводило до підвищення урожайності сухої маси на 13,5 та 7,5 т/га  залежно від типу ґрунту. Підвищення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг д. р./га зумовлювало збільшення сухої маси до 23,6 та 13,0 т/га порівняно з варіантом без добрив.

Аналогічний результат одержали на дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Найменші показники урожайності були у варіанті без добрив як за густоти садіння 10 тис. шт./га – 26,9 т/га, так і  15 тис. шт./га – 30,2 т/га та 20 тис шт./га – 35,6 т/га сухої маси. Внесення мінеральних добрив у дозі N₆₀P₁₀₀K₁₀₀  зумовлювало підвищення виходу сухої маси  до 34,4; 38,5; 45,3 т/га відповідно. Збільшення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг. д. р./га на фоні N₆₀  викликало збільшення урожаю енергетичної верби до 39,9 т/га (за густоти 10 тис. шт./га), 44,1 т/га (15 тис. шт./га) та 52,3 т/га (20 тис шт./га) сухої маси.

 Внесення N₆₀P₂₀₀K₂₀₀ на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га забезпечило найбільший вихід твердого біопалива з біомаси енергетичної верби в середньому за п’ять років 22,7 т/га і енергії 363 ГДж/га, тимчасом як на дерново-підзолистому зв'язно-піща-ному ґрунті за таких же умов вирощування вихід твердого біопалива з верби на 11,1 т/га і  енергії 178 ГДж/га був меншим.

Ключові слова: енергетична верба, суха біомаса, тверде біопаливо, енергія, ґрунт.

УДК 631.582                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0194

Зернові культури. Том 5.  № 2. 2021. С. 343–348

І. В. Мартинюк, П. І. Бойко, Я. С. Цимбал

Національний Науковий Центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2Б,

смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Проаналізовані результати досліджень, проведених  протягом 2016–2020 рр.у багаторічному стаціонарному досліді, який був закладений у 2001 р. на типових чорноземах нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу України, а саме – на Панфильській дослідній станції Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», переконливо свідчать про те, що для вузькоспеціалізованих господарств найбільш раціональними в цій зоні  є 4-пільні сівозміни зі 100 % насиченням зерновими культурами (горох – пшениця озима – кукурудза на зерно – ячмінь ярий) з  різними системами удобрення: (без добрив (абсолютний контроль), мінеральна (з внесенням N₆₀P₆₀K₆₀), органо-міне-ральна (NPK + побічна продукція попередника), органічна системи удобрення (побічна продукція попередника)). Урожайність зерна ячменю ярого залежно від системи удобрення коливалася в межах  від 4,18 до 5,54  т/га. Продуктивність сівозмінної площі за збором з 1 га ріллі з ячменем ярим  у 4-пільній сівозміні становила: зерна – 5,50–7,69 т, кормових одиниць – 7,48–10,47, перетравного протеїну – 0,60–0,84 т. Економічна ефективність вирощування ячменю ярого в короткоротаційній сівозміні залежно від систем удобрення  наступна: умовно чистий прибуток – 14,2–20,7 тис. грн/га, рентабельність – 122,6–197,0 %. У зв’язку з мінімальними витратами та найменшою собівартістю 1 т зерна ячменю ярого в контрольному варіанті (без добрив)  одержали 12,09 тис. грн/га умовно чистого прибутку за рівня рентабельності 180 %.

 Вивчені та впроваджені у виробництво збалансовані короткоротаційні сівозміни з опти-мальним набором і співвідношенням польових культур один із чинників одержання в ринкових умовах  конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та збереження родючості ґрунту.

Ключові слова: сівозміна, ротація, удобрення, продуктивність, урожайність, зерно, кормові одиниці, перетравний протеїн, економічна ефективність

УДК 633.14 «324»/.16 «321»/.854.78:631.559                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0195

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 349–355

Ю. В. Безсусідня

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень впливу непарових попередників на ріст, розвиток та формування продуктивності рослин жита озимого в умовах північного Степу України. Встановлено, що більш високі показники врожайності зерна (6,55 т/га) формувалися за  сівби жита озимого сорту Стоір після ячменю ярого в період з 20 по 25 вересня. Сівба жита озимого після соняшника призводила до суттєвого зменшення  морфофізіологічних показників рослин, що в кінцевому рахунку  зумовлювало зменшення  урожайності зерна, яка не перевищувала 4,63 т/га  у більш пластичного сорту Пам'ять Худоєрка.

За даними проведених  досліджень ячмінь ярий залишав після себе в метровому шарі ґрунту більші запаси вологи на час сівби жита озимого – 23,5 мм. Крім того,визначено запаси продуктивної вологи в ґрунті залежно від попередника на час припинення осінньої вегетації рослин жита озимого: після ячменю ярого кількість агрономічно-цінної вологи в орному шарі 0–20 см становила 33,6 мм,  після соняшника – 28,4 мм. 

З'ясовано, що на початку зимового періоду в кращого за врожайністю зерна сорту Стоір висота рослин за два роки досліджень  в середньому становила 23,1 см  та формувалася  більша кількість пагонів і вузлових корінців – відповідно 4,6 та 9,3 шт./рослину.

Встановлено значний вплив попередників і погодних умов на формування структури урожаю жита озимого. Показники структурних елементів урожайності свідчать про перевагу стерньового попередника ячменю ярого над соняшником щодо забезпечення кращих умов для росту і розвитку рослин жита озимого, довжина колоса в яких на час збирання урожаю в середньому становила 11,2 см, кількість колосків та зерен у колосі – 22,8 та 37,2 шт. відповідно.

Ключові слова: жито озиме, сорт, попередники, запаси вологи, морфофізіологічні показники рослин, структура урожаю, урожайність.

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                                           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0196 

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 356–367

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко, С. М. Шевченко, Н. В. Гончар, Ю. Н. Рудаков

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

За теперішнього рівня забур’яненості чорноземів, вирощувати соняшник практично неможливо без регламентованого використання найбільш ефективних гербіцидів різного спектра дії на бур’янові рослини. Встановлено, що при захисті агроценозу олійної культури від бур’янів найвищу технічну ефективність і найменшу повітряно-сухому масу бур’янів гарантують бакові суміші гербіцидів етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – технічна ефективність  становить 61,2–65,8 %. Практично всі варіантизастосування  бакових сумішей гербіцидів проявляли високу фітотоксичну дію щодо щириці звичайної – 51–61 %, амброзії полинолистої – 52–76 %, березки польової – 100 %, гірше всього контролювали мишій сизий – 21–31 %.

Найвищі показники елементів структури врожаю відмічалися у  варіантах з внесенням бакової суміші наступних гербіцидів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га, тут маса 1000 насінин становила 73,1 г за максимального діаметра кошика 31,5 см. Інші варіанти досліджуваних  бакових сумішей гербіцидів поступалися в 1,2–1,7 раза як за масою 1000 насінин, так і за діаметром кошика.

Максимальну урожайність насіння соняшника  одержано за внесення бакових сумішей наступних препаратів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – відповідно 2,15 та 2,07 т/га. Решта варіантів застосування гербіцидів та їх бакових сумішей значно поступалися за урожайністю насіння соняшника –  на 23–27 %.

Ключові слова: соняшник, бур’яни, гербіциди, бакові суміші, урожайність, технічна ефективність.

УДК 633:11:631.81:631.51:631.432                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0197

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 368–373

М. Г. Фурманець, Ю. С. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

В результаті досліджень, проведених на темно-сірому опідзоленому ґрунті встановлені особливості впливу систем обробітку ґрунту та удобрення із використанням побічної продукції на продуктивність пшениці озимої у чотирипільній короткоротаційній сівозміні (ріпак озимий – пшениця озима – кукурудза – ячмінь ярий).В досліді вивчали три системи обробітку ґрунту (полицева на 20–22 см, мілка на 10–12 см, поверхнева на 6–8 см) та удобрення з використання побічної продукції культур на фоні мінеральних добрив N₁₂₈P₉₀K₁₂₀ кг/га сівозмінної площі. 

Найвища продуктивність рослин формувалась за полицевого на 20–22 см та мілкого на 10–12 см обробітків ґрунту у варіантах з системою удобрення солома та солома + деструктор Екостерн – відповідно маса 1000 зерен  становила 47,1 і 47,9 та 46,4 і 47,0 г,  маса  зерна з колоса – 2,1 і 2,2 та 1,9 і 2,0 г, а найнижчі її показники були за поверхневого обробітку на 6–8 см і різних систем удобрення, де маса 1000 зерен становила 45,2–45,6 г, маса зерна з колоса 1,8–1,9 г.За полицевої та безполицевої на 10–12 см систем обробітку ґрунту з використанням соломи + деструктор відмічалося підвищення вмісту клейковини в зерні пшениці озимої відповідно до 23,5 та 22,7 %, вмісту білка до 12,9–11,7 % порівняно з  поверхневою, де ці показники відповідно становили 21,5 та 9,5 %.

Встановлено, що за  вирощування пшениці озимої ефективними є полицева на глибину 20–22 см та мілка на 10–12 см системи обробітку ґрунту,де формувалася вища урожайність зерна – 6,80 і 6,32 т/га. З'ясовано, що поверхневий  обробіток ґрунту на глибину 6–8 см призводить до зниження урожайності зерна на 1,45 т/га, порівняно з полицевою системою обробітку ґрунту. 

У середньому за роки досліджень за використання соломи окремо як добрива, так і в поєднанні її з деструктором Екостерн спостерігалося збільшення рівня врожайності відповідно на 0,36 та 0,45 т/га порівняно з варіантом без використання соломи, де врожайність становила 5,89 т/га в середньому по фактору.

Отже, в умовах Західного Полісся України за вирощування пшениці озимої доцільно проводити полицевий на 20–22 см та безполицевий на 10–12 см обробітки ґрунту із використанням в системі удобрення соломи + деструктор Екостерн + N10 кг (аміачна селітра) на 1 т соломи.

Ключові слова: пшениця озима, обробіток ґрунту, удобрення, урожайність, деструктор

УДК 631.572:633.18:631.559:633.34                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0198

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 374–382    

В. В. Дудченко ¹, О. Є. Марковська ², О. В. Сидякіна ²

¹ Інститут рису НААН, вул. Студентська, 11, с. Антонівка, Скадовський район,

Херсонська область, 75705, Україна

² Херсонський державний аграрно-економічний університет, вул. Стрітенська, 23,

м. Херсон, 73006, Україна

Висвітлено ефективний спосіб деструкції післяжнивних решток із використанням біопрепарату для реалізації продуктивного потенціалу сої у рисовій сівозміні. Дослідження проводилися в Інституті рису НААН впродовж 2016–2018 рр. Обробку післяжнивних решток рису здійснювали восени біодеструктором Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із концентрованим амідним водорозчинним добривом карбамід (30 кг/га). Контролем був варіант із внесенням карбаміду восени (30 кг/га). 

Застосування біодеструктора Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із карбамідом зумовлювало збільшення загальної кількості патогенних і сапротрофних грибів у ґрунті з 65,5 до 80,5 тис./г ґрунту, або на 22,9 %. При цьому вміст патогенної мікрофлори у досліджуваному варіанті був менший, порівняно із контролем (застосування карбаміду – 30 кг/га) на 21,8 %, а кількість сапротрофів збільшилася у 3,3 раза. Чисельність грибів-антагоністів за сумісного використання біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду  підвищилася у 2 рази,  тимчасом як зменшення кількості токсиноутворювальних грибів  становило 9,4 %. Урожайність сої за сумісного внесення біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду зростала на 0,6 т/га, або на 17,9 % порівняно із контролем (карбамід – 30 кг/га). До того ж у цьому варіанті вміст післяжнивних решток рису в ґрунті на час сівби сої був меншим на 1,25 г/кг ґрунту, або на 20,3 %  порівняно з контролем, що створювало сприятливі умови для проростання насіння. Приріст урожаю відмічено за рахунок більшої густоти стояння рослин і кількості бобів на рослині. Перед збиранням урожаю густота стояння рослин сої завдяки високій польовій схожості насіння у досліджуваному варіанті становила 45 шт./м², що більше за контроль (41 шт./м²) на 9,7 %. Кількість бобів при цьому становила 24 та 28 шт./рослину, що більше за контроль на 16,7 %, а маса 1000 зерен – 156,2 та 157,5 г,  порівняно з  контролем більше на 0,8 %.

Ключові слова: післяжнивні рештки, мікроорганізми, добрива, ґрунт, рис, соя, урожай зерна, маса 1000 зерен.

УДК 633. 11: 632. 9                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0199   

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 383–389

Н. В. Кузьменко, С. В. Авраменко, О. М. Глубокий

Інститут рослинництва іменi В. Я. Юр’єва НААН,  проспект Московський, 142,

м. Харків, 61060, Україна

Наведено результати вивчення ефективності передпосівної обробки насіння пшениці м’якої озимої комбінованими хімічними фунгіцидними протруйниками в захисті рослин від кореневих гнилей та  її вплив на урожайність зерна в умовах східного Лісостепу України.

Результати досліджень показали, що у фазі весняного кущення ступінь розвитку гельмінто-споріозних кореневих гнилей (збудник − недосконалий гриб BіpolarіssorokіnіanaShoemaker) і фуза-ріозних (збудники – недосконалі гриби з роду FusarіumLіnk.) в контролі без добрив і захисту ста-новив 10,1 % за поширеності 22,6 %. У метеорологічних і фітосанітарних умовах у роки дослід-жень передпосівна обробка насіння зменшила інтенсивність розвитку кореневих гнилей у фазі весня-ного кущщення з 3,9 (еталон Вітавакс 200 ФФ) до 0,1 % (Ламардор Про). При цьому технічна ефективність препаратів становила: Iншур Перформ – 69,7 %; Сценік − 77,4 %; Вінцит Форте − 77,9 %; Ламардор 400 і Ламардор Про − на рівні 78,3–78,8 %; еталон Вітавакс 200 ФФ – 50,0 %, порівняно з контролем на неудобреному фоні. У фазі воскової стиглості зерна протруйники не проявляли ефективної дії.

Урожайність зерна в контролі, на фоні без внесення добрив становила 6,64 т/га; у контролі на фоні внесення добрив − 7,37 т/га, що на 10 % більше.

Від сумісної дії добрив і передпосівної обробки насіння одержано суттєвий приріст урожай-ності зерна – від 0,78 (Вітавакс 200 ФФ)  до 1,15 т/га (Сценік), або на 11,7–17,3 %.

За рахунок застосування протруйників Вінцит Форте, Iншур Перформ, Ламардор 400, Ламар-дор Про і Сценік одержано умовно чистого прибутку в розмірі  795; 687; 763; 139 і 857 грн/га від-повідно. Найбільшу рентабельність забезпечили Ламардор 400 (119 %), Iншур Перформ (93 %) і Вінцит Форте (78 %).

Ключові слова: пшениця м’яка озима, кореневі гнилі, системні протруйники, технічна ефек-тивність, урожайність

УДК 631.531.2:633.15:633.34                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0200

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 390–396

С. Ф. Артеменко, О. В. Ковтун

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень формування зернової продуктивності рослин кукурудзи та сої в умовах недостатнього зволоження при вирощуванні в кулісно-смугових посівах за внесення мінеральних добрив в дозі N₃₀Р₃₀К₃₀  під основний обробіток ґрунту та раціонального використання вологи.

Встановлено, що в умовах недостатнього зволоження за рахунок чергування в посівах  рядків   кукурудзи та сої  істотно змінювалась  освітленість агроценозу, особливо в суміжних рядках, при цьому спостерігалася різниця щодо температури і вологості повітря у посівах, на поверхні ґрунту та в міжряддях. Кращі результати одержані за  широкорядного способу сівби кукурудзи і сої з міжряддями 45 см порівняно  з міжряддями 70 см. Під пологом зімкнутого листя сої у посівах з міжряддями 30 і 45 см температура повітря в полуденні години (13 година) на 4,5–6,2 ^оС була нижчою, ніж на відкритих ділянках ґрунту і над поверхнею агроценозу. В суміжних рядках рослини кукурудзи в першій і другій половині дня затіняли рослини сої, вони менше зазнавали дії сонячних променів і мали більш сприятливі умови для росту і розвитку.

Найбільш продуктивними виявилися посіви сої та кукурудзи з міжряддями 45 см. Зернова продуктивність рослин сої та кукурудзи з  усієї  ділянки  становила 2,04 та 4,55 т/га відповідно і була максимальною. Собівартість 1 т зерна сої та кукурудзи при вирощуванні в кулісно-смугових посівах найнижчою була за широкорядного способу сівби з міжряддями 45 см.

При вирощуванні сої в кулісно-смугових посівах за широкорядного способу сівби з міжряддями 30 см собівартість одержаної продукції була дещо вищою. Розширення міжрядь до 70 см зумовлювало зростання собівартості та зниження прибутку на 240 та 98 грн відповідно. Рентабельність вирощування сої  та кукурудзи в кулісно-смугових посівах з міжряддями 45 см дорівнювала 114 та 128 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, соя, кулісно-смугові посіви, спосіб сівби, виробничі витрати, собівартість, прибуток, рентабельність.