Зернові культури.-2019.-Том 3.-№ 1

УДК 633.111.1                                                                                                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0053

Діордієва  І. П., Рябовол  Я. С., Рябовол  Л. О.

Уманський національний університет садівництва, вул. Інститутська 1, м. Умань, Черкаська область, 20300, Україна

Наведено результати досліджень зі створення нових високопродуктивних зразків пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) за використання в селекційному процесі пшениці спельта (Triticum spelta L.). У ході досліджень проведено ступінчасті схрещування сортів пшениці м’якої озимої Копилівчанка та Крижинка із зразком пшениці спельта з передгірських районів Карпат з наступною гібридизацією отриманих нащадків між собою та за багаторазового індивідуального добору. В результаті виділено селекційний зразок 1809. За час конкурсного сортовипробування (2013–2015 рр.) в умовах Уманського національного університету садівництва він відзначався високою продуктивністю (6,38 т/га), значним вмістом клейковини в зерні (36,1 %) і комплексною стійкістю проти вилягання, осипання, бурої листкової іржі, борошнистої  роси. Зразок 1809  у 2015 р. передано на Державну науково-технічну експертизу під назвою Артаплот.

Апробацію сорту проводили впродовж 2015–2018 рр. у 17 обласних Державних центрах експертизи сортів рослин України. За цей період сорт перевищував за врожайністю зерна середні по зоні Полісся показники на 0,53 т/га і відзначався високим вмістом білка в зерні (14,3–14,8 %). За результатами Державної науково-технічної експертизи сорт Артаплот занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні з 2019 р., і рекомендовано  вирощувати  в зоні Полісся.

Ключові слова: пшениця м’яка, пшениця спельта, гібридизація, добір, конкурсне сортовипробування.

УДК 633.36/.37:631.527                                                                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0054

А. І. Клиша ¹, К. Ф. Кандаурова¹, О. О. Кулінич¹,  І. О. Кобос ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49027, Україна

² Державне підприємство «Дослідне господарство «Красноградське», с. Дослідне, вул. Наукова, Красноградський район, Харківська область, 63308, Україна

 Наведено характеристику посухостійкої культури чини посівної (Lathyrys sativus). При виве-денні нових сортів чини посівної продуктивність є основним показником цінності вихідного селекційного матеріалу. Вирішення проблеми підвищення продуктивності залежить від генетичного потенціалу сорту, його пластичності і стійкості до основних захворювань.

            Новий сорт чини посівної Іволга відзначається високими показниками продуктивності і якості врожаю. Стійкий до посухи, основних захворювань, витримує весняні приморозки до мінус 7–8 ^оС. За два роки (2016–2017 рр.) конкурсного сортовипробування в умовах Державного підприємства «Дослідне господарство «Красноградське»  максимальна урожайність сорту становила 3,58 т/га. Вирощувати сорт чини посівної Іволга рекомендується в посушливих умовах як північного, так і південно-східного Степу України.

            Ключові слова: чина посівна, сорт Іволга, селекційні номери, вегетаційний період, елементи технології вирощування.

УДК 633.13:52                                                                                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0055

Л. П. Нечепоренко ¹, С. Д. Орлов ²         Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.  18–25

¹Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України,  вул. Шкільна,1, смт. Верхнячка,  Христинівський район, Черкаська область, 20022, Україна

²Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків, вул. Клінічна, 25,м. Київ, 03010, Україна 

Вході досліджень використано колекційні зразки, сорти і лінії різного еколого-географічного походження вівса посівного. При створенні нового селекційного матеріалу вівса ярого плівчастого і голозерного шляхом гібридизації, проведено кастрацію методом Шишлових і запилення 7792 квіток, одержано 1119 шт. гібридних зерен із 159 комбінацій. У гібридному розсаднику відібрано константні потомства вівса посівного за господарсько-цінними ознаками в кількості 420 шт. На провокаційному фоні кількість стійких форм до корончастої іржі у 2016 і 2018 рр. становила 31 і 20 зразків відповідно. За даними досліджень на інфекційному фоні відібрано 67 сортозразків високостійких, 31 – стійких, 33 – слабкосприйнятливих та 29 – сприйнятливих до ураження летючою сажкою.

У конкурсному випробуванні виділено високопродуктивні селекційні лінії (418-5, 475-12, 486-11 та ін.) вівса посівного, що за урожайністю зерна перевищують стандарти: Закат на 0,3–0,5 т/га і Скарб України на 0,9–1,2 т/га, не вилягають, стійкість до ураження грибними  хворобами до 7–9 балів. За результатами польових досліджень і кваліфікаційної експертизи до Реєстру сортів рослин Україні занесено сорти вівса ярого голозерного Діоскурій в 2017 р. і  плівчастого Денка в 2018 р.

            Ключові слова: овес, сорт, зразки, схрещування, добір, сортовипробування.

УДК 581.192:633.15                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0056

А. О. Псьолова           Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.26–30

Державна установа Інститут  зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

З’ясовано особливості впливу різних способів термічної кулінарної обробки  (варіння у звичайній воді впродовж 15 хв.;  варіння у звичайній воді з додаванням 1 чайної ложки 9 %-ного оцту на 1 л води, 15 хв.; запікання в лабораторній хлібопекарській шафі ЖК-3 при 180 ˚С, 40 хв.) на колір, смак і текстуру зерна кукурудзи цукрової генотипу СЕ401хЧорностеблова покоління F₄. Виявлено залежність між способами термічної кулінарної обробки і кольором та текстурою зерна. Встановлено, за яких  умов зерно кукурудзи цукрової  майже не  змінює свого  кольору.  Серед трьох способів термічної кулінарної обробки зерна генотипу СЕ401хЧорностеблова кращим виявилось запікання качанів в лабораторній хлібопекарській шафі ЖК-З при температурі 180 ˚С протягом 40 хв.,текстура і багряний колір зерна залишались без змін. При варінні качанів у звичайній  воді колір зерна погіршувався, а в підкисленій 9 %-ним оцтом, хоча і був  дещо кращим, проте  інтенсивність  забарвлення зменшувалась, а  зерно ставало більш крихким.

Ключові слова: Zea mays L., кукурудза цукрова, зерно, антоціани, колір, термічна обробка.

УДК 633.15:632.954                                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0057

 А. В. Алдошин, С.С. Кравець,  Л. М. Свініцький

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49027, Україна

Вплив гербіциду харнес 90 к. е. вивчали на насінні зареєстрованих і перспективних батьківських компонентах гібридів кукурудзи різних підвидів: кремениста (Zea mays indurate Sturt.), зубовидна (Zea mays indentata Sturt.), кременисто-зубовидна (Zea mays semidentata Kulesh.), цукрова (Zea mays saccharata Koern.). В дослідах використовували насіння 18 батьківських компонентів, з яких 14 самозапилені лінії і 4 гібриди. Гербіцид харнес 90 к. е. застосовували шляхом допосівного обприскування ґрунту максимальною (3,0 л/га) і мінімальною (2,0 л/га) дозами згідно з рекомендаціями виробника для суглинних ґрунтів і ґрунтів з високим вмістом гумусу. Встановлено, що максимальна доза гербіциду більш негативно впливає на схожість насіння батьківських компонентів гібридів кукурудзи порівняно з мінімальною. Відмічена специфічна реакція насіння батьківських компонентів на максимальну і мінімальну дози гербіциду харнес 90 к. е. Батьківські компоненти, що вивчалися, розподілено на три групи за реакцією на контрастні дози гербіциду харнес 90 к. е. Визначені конкретні дози і надані рекомендації по застосуванню харнесу 90 к. е. в посівах батьківських компонентів кожної групи.

КлючовКлючові слова: батьківський компонент, самозапилена лінія, гібрид, гербіцид, харнес 90 к. е., доза внесення, польова схожість.

УДК 633.15:631.559/.582 (477.63)                                                                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0058

Л. М. Десятник, М. С. Шевченко, Н. В. Швець, А. А. Хижняк

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Зернові культури, 2019, Том 3, № 1.С. 37-44.

Узагальнені  експериментальні дані, одержані в стаціонарних 5-, 7- та 8-пільних сівозмінах в південній та північній частинах степової зони. Вивчено вплив попередників на урожайність зерна кукурудзи при розміщенні її в сівозміні після пшениці озимої, соняшника і ячменю ярого. Встановлено агробіологічну роль ярусної та полицевої оранки, чизельного обробітку і системи No-till при вирощуванні кукурудзи. З'ясовано ефективність сидеральних культур, пожнивних решток, гною, мінеральних добрив в різних поєднаннях і певних полях сівозміни. Висвітлено залежність між агробіоценозом кукурудзи і грунтово-кліматичними умовами.

В багатофакторній моделі землеробства, яка поєднує в собі  сівозміни, основний обробіток грунту та різні види добрив, встановлено, що при  вирощуванні кукурудзи на зерно  її продуктивність коливається в широких межах – від 2,73 до 6,35 т/га. При цьому недоліки сівозмінного фактора частково можна компенсувати за рахунок основного обробітку грунту і комплексного внесення органічних та мінеральних добрив. Кращі агробіофізичні умови для росту і розвитку кукурудзи можливо забезпечити за рахунок глибокого полицевого обробітку і внесення гною в обсягах 30 т/га одночасно з N₉₀P₆₀K₆₀.

Ключові слова: сівозміна, кукурудза, обробіток грунту, гній, мінеральні добрива, попередники, урожайність, зерно.

УДК 633.12:631.58/.53.048                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0062

І. Д. Ткаліч, Ю. І. Ткаліч, О. В. Бочевар, Ю. Я. Сидоренко, О. В. Ільєнко       Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.  68–76 

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Досліджено вплив доз внесення мінеральних добрив на фоні поверхневого обробітку ґрунту і оранки на урожайність гречки сорту Любава в післяукісних посівах. Кращою дозою внесення мінеральних добрив під післяукісні посіви гречки виявилась N₉₀Р₆₀, але найбільша окупність добрив приростом зерна і найменша його собівартість була за внесення N₆₀Р₃₀.

Вивчено закономірності росту і розвитку рослин гречки під впливом обробітку ґрунту, удоб-рення, способів сівби, норм висіву насіння. Розроблено технологію вирощування гречки в післяукісних посівах в умовах північного Степу.

Встановлено, що в неполивних умовах північного Степу України можливо вирощувати після-укісну гречку на зерно після жита озимого на зелений корм і культур, які рано звільняють поле. Висівати  гречку доцільно на фоні поверхневого обробітку ґрунту з міжряддями 45 або 70 см  –  норма висіву 2,0 млн схожих насінин/га. Норма  висіву при сівбі з міжряддями 15 см  сівалкою СЗС-2,1  –  2,5 млн схожих насінин/га. 

Ключові слова: гречка, обробіток ґрунту, мінеральні добрива, способи сівби, норми висіву насіння.

УДК 633.11 «324»:631.811.1/.559:57.014                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0063

І. І. Гасанова, М. В.Єрашова, О. О. Педаш       Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.77–82 

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

За результатами досліджень, проведених в Державній установі Інститут зернових культур упродовж 2016–2018 рр. в умовах північного Степу, виявлено, що для одержання 4,5–5,6 т/га зерна пшениці м’якої озимої поліпшеної якості після ячменю ярого необхідно збільшувати загальну  дозу азотних добрив при підживленні до 60–90 кг/га діючої речовини. Встановлено, що для підвищення урожайності ефективнішими були підживлення посівів рано весною по мерзлоталому ґрунту. В роки дослідження серед сортів пшениці озимої більш врожайним був сорт Пилипівка, а менш – Місія одеська. З’ясовано, що найкращі показники якості зерна були за підживлення N₆₀  по мерзлоталому ґрунту + N₃₀ наприкінці фази весняного кущення рослин локально (кількість білка в зерні залежно від сорту варіювала у межах 11,7–12,5 %, сирої клейковини – 19,0–23,1 %). Визначено позитивний вплив азотних підживлень на скловидність зерна, значення цього показника від даного агрозаходу збільшувалися від 53,4–54,7 до 54,6–68,1 %. Вміст білка і сирої клейковини в зерні був вищий у сортів пшениці озимої Пилипівка та Коханка, а  натура зерна і  число седиментації борошна – у сорту Пилипівка.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, сорт, азотні підживлення, врожайність, якість зерна, білок, клейковина.

УДК 631.5:631.51                                                                                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0064

М. С. Шевченко ¹, С. М. Шевченко ², К. А. Деревенець-Шевченко ¹, Н. В. Швець ¹   Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.83–92

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

²Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

            На основі багаторічних польових тимчасових та стаціонарних дослідів з вивчення ефективності гербіцидів, розповсюдження бур’янів і впливу факторів землеробства встановлено особливості трансформації видового складу бур'янової рослинності. З'ясовано, що високою регуляторною здатністю відносно ботанічного складу бур’янів відзначаються гербіциди, структура посівних площ, фітоценотична щільність сільськогосподарських культур та інтенсивність обробітку грунту. Найбільш характерним для новітнього етапу розвитку землеробства є універсальність використання гербіцидів,  підвищення їхньої фітотоксичної дії до 90–97 % і перехід до мінімізації обробітку грунту. В нових умовах найбільшої актуальності набули такі бур’яни, як амброзія полинолиста, куряче просо, щириця звичайна. Зустрічність цих видів бур’янів за Раункієром – найвища і досягає 70–92 %. Встановлено, що на перелогах асоціативна мінливість бур’янів  більш консервативна, з домінуванням багаторічних форм з низькою адаптивністю в агросистемах. Зроблено теоретичний висновок про необхідність постійного корегування фітотоксичного спектра гербіцидів і диференціації обробітку грунту в сівозмінах.

            Ключові слова: землеробство, бур'яни, гербіциди, сівозміни, сільськогосподарські культури, забур'яненість посівів, фітотоксичність, видовий склад, трансформація, прогноз.

УДК  631.51:631.8:633.854.78                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0065

О. І. Цилюрик          Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С. 93–101 

Дніпровськийдержавний аграрно-економічнийуніверситет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

 На підставі результатів досліджень встановлено, що полицева та диференційована система обробітку ґрунту при вирощуванні кукурудзи забезпечує якнайповніше знищення збудників хвороб (проростків –  пліснявінням та кореневими гнилями, рослин – пухирчастою сажкою, початків –  хворобами) та шкідників (дротяники, стебловий метелик, бавовникова совка), які зимують та зберігаються в рослинних рештках. Показники ураження хворобами та пошкодження шкідниками при цьому знижуються у 1,4–1,6 раза внаслідок заорювання рослинних решток разом із збудниками хвороб у нижні шари ґрунту. Використання мілкого мульчувального обробітку потребує додаткових регламентів по контролю шкідників і хвороб за умови перевищення економічних порогів їх шкодочинності, що вимагає додаткових витрат матеріальних ресурсів, особливо в роки значного прояву шкідливих об’єктів. Ураженість рослин пшениці озимої кореневими гнилями зменшується на ділянках з полицевим обробітком ґрунту у 1,1–1,25 раза, а також на неудобреному фоні відносно до удобреного за рахунок заорювання післяжнивних решток і скорочення періоду зараження рослин без підживлення внаслідок їх передчасного дозрівання і засихання.

Ключові слова: пшениця озима, кукурудза, пошкодженість шкідниками, ураженість хворобами, основний обробіток ґрунту, система удобрення.

УДК 631.452: 631.512 (477.6)                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0066

Е. Б. Медведєв        Зернові  культури. Том 3. № 1. 2019. С.  102–109

Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Мета­ліст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна       

            Встановлено вплив основного обробітку на структурно-агрегатний склад грунту в ланці зерно-паро-просапної сівозміни в умовах північного Степу України. З’ясовано, що при вирощуванні гороху після пшениці озимої по кукурудзі МВС (молочно-воскова стиглість) в усі роки досліджень оранка порівняно з безполицевим обробітком зумовлювала кращу  агрономічну  структуру  у верхньому (0–10 см) шарі грунту за рахунок зменшення брилуватих агрегатів розміром >10 мм. Значних відмінностей щодо складання структурних агрегатів в шарі грунту 10–20 і 20–30 см по варіантах обробітку не виявлено.

В посівах пшениці озимої після різних попередників чіткої різниці за структурно-агрегатним складом орного шару грунту в варіантах досліду не встановлено.

            Вміст пилуватих агрегатів розміром <0,25 мм у верхньому 0–10 см шарі грунту  був більший, ніж в нижніх, а  кількість  їх  в орному шарі на час збирання урожаю порівняно з весняним періодом в усіх варіантах обробітку під всіма культурами в роки досліджень дещо збільшувалась. Кількість брилуватих агрегатів (>10 мм), навпаки, на час збирання урожаю зменшувалась, що зумовлювало поліпшення структури грунту.

            Ключові слова: обробіток грунту, структурно-агрегатний склад, горох, пшениця озима, шар грунту.

УДК 631.581:631.51:631.432                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0067 

О. І. Цилюрик        Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.110–119      

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

 За результатами  тривалих досліджень, проведених у 2001–2015 рр., з'ясовано, що різні спо-соби основного обробітку чорного пару (дисковий, чизельний, полицевий) забезпечують практично однакову продуктивність пшениці озимої. При цьому виявлено тенденцію до зниження урожайності зерна  за вирощування озимини по ранньому пару після ячменю порівняно з чорним паром на фоні без добрив –  на 0,10–0,20 т/га, або 2,7–3,8 %. За вирощування пшениці озимої по ранньому пару після соняшника формується урожай зерна майже такий, як у варіантах з полицевим, чизельним та дисковим обробітками, тобто різні парові поля та способи їх обробітку рівноцінні. Водночас запровадження раннього пару після  стерньового попередника (ячмінь ярий) і кукурудзи при залученні у кругообіг усієї побічної продукції польових культур зумовлює часткову іммобілізацію азотних сполук ґрунту під озиминою у весняний період; простежується тенденція до зниження урожаю зерна на 0,10–0,20 та 0,02–0,15 т/га (або на 2,70–3,80 та 0,10–0,15 %)  порівняно з іншими варіантами обробітку ґрунту.

Застосування післяжнивних решток попередника для удобрення на фоні внесення мінеральних добрив в дозі N₃₀P₃₀K₃₀  під пшеницю озиму призводить до (порівняно з неудобреним фоном) підвищення вмісту білка у зерні на 0,6–1,0 %,  клейковини – на 1,9–2,6 %, а в дозі N₆₀P₃₀K₃₀   – на 0,8–1,4 та 2,0–3,0 % відповідно.

Ключові слова: пшениця озима, основний обробіток ґрунту, система удобрення, ранній пар, попередники, урожай зерна.

УДК 633.11’’324’’:632.95(251.1)(1-17)(477)                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0068

М. П. Явдощенко, Т. М. Педаш, В. М. Судак, Т. В. Гирка      Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.120–126

Державна Установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,м. Дніпро, 49027, Україна

                Наведені результати досліджень впливу препаратів реастим та солігор на фітосанітарний стан посівів пшениці озимої в зоні північного Степу.

Встановлено, що ефективність дії регулятора росту реастим проти захворювань пшениці озимої  становила 30,1–84,6 %, а фунгіциду солігор – 39,0–99,5 %. Проти борошнистої роси, бурої іржі та септоріозу кращі результати були одержані за використання реастиму в фазі колосіння, а солігору в разі  двох обприскувань (вихід рослин в трубку та колосіння). За сумісного використання фунгіциду і регулятора росту в фазі колосіння  дія препаратів посилювалась. Меншою ефективністю  вони  відзначались проти кореневих гнилей.

 З'ясовано, що за використання солігору разом з реастимом у посівах пшениці озимої в фазі колосіння, простежувалось збільшення урожаю зерна на 0,41–0,63 т/га за усі роки досліджень. Встановлено, що фунгіцид виявився більш ефективним проти хвороб пшениці озимої порівняно з регулятором росту. Доведена можливість сумісного застосування регулятора росту і фунгіциду.

Ключові слова: пшениця озима, фунгіцид, регулятор росту, борошниста роса, бура іржа, септоріоз, кореневі гнилі, урожайність.

Наведено результати дослідження економічної та біоенергетичної ефективності допосівної обробки насіння та позакореневого підживлення рослин водорозчинними сполуками фосфору при вирощуванні сої в умовах нестійкої вологозабезпеченості в північному Степу України. За результатами проведених досліджень встановлено позитивний вплив допосівної обробки насіння та підживлення, а саме інкрустація насіння 200 г/т водорозчинного фосфоровмісного препарату антистрес сумісно з протруйником гранівіт, що забезпечило формування високої урожайності зерна – 2,58 т/га. При цьому відмічалась найнижча собівартість, а рентабельність становила 167 %. Позакореневе підживлення препаратом антистрес (1,5 л/га) дещо поступалося за економічними показниками – собівартість підвищилась на 5  %, а рентабельність знизилась на 13 відсоткових пунктів. Внесення антистресу в більш пізні фази росту і розвитку сої сприяло збільшенню кількості і маси азотфіксуючих бульбочок та площі листкової поверхні рослин, але при цьому економічні показники дещо знижувались. Проте  в посушливих умовах другої половини вегетації (формування бобів та дозрівання насіння) позитивні зміни цих показників не супроводжувались ростом продуктивності агроценозів сої. Встановлено, що максимальне накопичення валової енергії відмічалось у варіанті із  обробкою насіння антистресом та внесення його позакоренево у фазі третього трійчастого листка. Найвищий коефіцієнт енергетичної  ефективності – 6,9 був за обробки насіння гранівітом і  антистресом.

Ключові слова: соя, виробничі витрати, собівартість, прибуток, рентабельність, сукупні енергетичні витрати, енергоємність, коефіцієнт енергетичної ефективності.