Зернові культури.-2022.-Том 6.-№ 2

УДК 633.11:631.527                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0225

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 5–13

Р. С. Вискуб, О. О. Вінюков

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Аналіз та систематизація колекційного матеріалу пшениці дозволить отримати нові джерела стійкості та створити ознакову колекціюдля створення стійких сортів, придатних для вирощування в різних екологічних зонах України. Для запобігання втрати врожаю від патогенів потрібно вводити у виробничий процес нові сорти з широкою генетичною базою групової стійкості. Мета. Охарактеризувати колекцію пшениці м’якої озимої за стійкістю до борошнистої роси в умовах південного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження були проведені на Устимівській дослідній станції рослинництва ІР НААН України впродовж 2011–2019 рр. Для дослідження було взято 1406 зразків пшениці м’якої озимої (TriticumaestivumL.)з 33 країн світу, серед яких 53,1 % – з України, 10,1 % – з Туреччини, 8,6 % – з США, 6,9 % – з Росії, 17,0 % – з країн Європи. Методи дослідження: польовий, діалектичний, гіпотез, синтезу, індукції, статистичний, спостереження. Результати. Визначення польової стійкості колекційних зразків пшениці м’якої озимої до прояву основних листкових хвороб проводилось в наступні фази органогенезу: у фазі осіннього кущіння; у фазі весняного кущіння; у фазі виходу рослин в трубку; у фазі початку колосіння; у фазі молочно-воскової стиглості. У ранні етапи росту і розвитку рослин пшениці (сходи – колосіння) відмічалося незначне ураження рослин борошнистою росою. В осінню фазу кущіння із 234 зразків виявлено 5 зразків, на яких не спостерігалося ураження борошнистою росою: 831/10, 853/10 (UKR), Pesma (YUG), Gruia, Gloria (ROU). В період трубкування виявлено 12 зразків пшениці м’якої озимої, сприйнятливих до прояву цієї хвороби у цю фазу органогенезу. Для диференціації колекції пшениці за стійкістю до хвороби у період колосіння більш сприятливим виявилися 2012 та 2013 роки (посушливі умови), в яких відсоток сприйнятливих та слабо сприйнятливих зразків, що вивчалися, становив приблизно 14 %. У фазі молочно-воскової стиглості, коли відбувається максимальне ураження даним патогеном рослин пшениці, розподіл зразків за рівнем стійкості значно залежав від умов конкретного року. Так, у 2011 р. (надмірно зволожені умови) відсоток сприйнятливих зразків пшениці до патогену становив 57,5 %; у 2012 та 2013 рр. більша група зразків відмічалася як слабо сприйнятлива. Встановлено суттєвий вплив суми опадів та рівня гідротермічного коефіцієнта (ГТК) на показник кількості сприйнятливих зразків пшениці до борошнистої роси в період колосіння (r= 0,83 та r= 0,91 відповідно). Відмічений середній рівень кореляційного зв’язку між показниками кількості високосприйнятливих зразків пшениці до даної хвороби та рівнем ГТК (r= 0,33). Метод віддаленої гібридизації з використанням чужорідних генів сприяє отриманню ліній більш стійких до конкретних збудників хвороб пшениці м’якої озимої.
Висновки.. Розподіл зразків рослин пшениці озимої за рівнем стійкості до борошнистої роси значно залежав від умов конкретного року. Створення спеціальної колекції зразків стійких до найпоширеніших хвороб пшениці м’якої озимої дозволяє систематизувати процеси підбору батьківських ліній за конкретними ознаками, що дозволить створити більш стійкі лінії.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, стійкість, борошниста роса, фази органогенезу, гідротермічний коефіцієнт, метод віддаленої гібридизації

УДК 633.63:631.52                                                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0226

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 14–20

М. О. Корнєєва

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03110, Україна

Актуальність. Розвиток біоенергетики в Україні потребує вирощування енергетичних культур як відновлювальних джерел енергії. Як сировина для виробництва біопалива селекційну перспективу можуть мати цукрово-кормові гібриди буряку, створені з використанням цінних стерильних форм цукрових і фертильних форм кормових буряків. Мета.Створити експериментальні гібриди цукрово-кормових буряків з високим виходом енергії, придатні для отримання альтернативних видів біопалива, і відібрати кращі з них. Матеріали і методи. Для створення цукрово-кормових гібридів використано 6 стерильних за пилком ліній цукрових і 23 селекційні номери фертильних кормових буряків. Етапами селекційного процесу були відбір вихідних батьківських ліній, оцінка їх за комбінаційною здатністю та на основі кращих із них формування гібридів. Застосовано метод багатотестерних топкросів та польові випробування експериментальних гібридів. Результати. Батьківські компоненти достовірно відрізнялися між собою за виходом енергії, показники якої коливалися у межах 53,5…61,5 ГДж/га (ЧС форми), а у 4 кращих запилювачів – від 80 ,0 до 87,8 ГДж/га. За результатами тестерних схрещувань відібрано ЧС форми ліній цукрових буряків Ів. 24869 та ЧС Ів. 2484 іванівського походження з достовірно високими ефектами загальної комбінаційної здатності 6,7 та 4,0 ГДж/га та запилювачі сорти кормових буряків Галицький і Львівський жовтий – відповідно 8,0 та 6,5 ГДж/га. У генотиповій структурі мінливості ознаки вихід цукру сумарна частка впливу
цінних адитивних комплексів генів батьківських форм (51 %) була майже рівнозначною частці
неаддитивної взаємодії компонентів (49 %). Висновки. Методом комбінативної селекції створено три нових генотипи цукрово-кормових гібридів, придатних для виробництва біопалива з відновлю-вальних джерел, у яких вихід енергії був більшим, ніж 120 ГДж/га. Це генотипи ЧС Ів. 24869/к 41/42; – ЧС Ів. 24869/к 13/14 та ЧС Ів. 24869/с. Львівський жовтий з показниками, що перевищують стандарт відповідно на 14,3, 15,4 та 8,5 %.

Ключові слова: біоенергетика, пилкостерильні форми, запилювачі, цукрово-кормові гібриди, комбінаційна здатність, вихід енергії

УДК: 633.11.”327”:631.527:631.524.85:631                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0227 

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 21–29          

М. А. Литвиненко, Є. А. Голуб, Я. С. Фанін

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення, Овідіопільська дор. 3, м. Одеса, 65036, Україна

Актуальність теми. Використання інтрогресивного матеріалу від залучення в сучасний генофонд пшениці м’якої озимої ПЖТ 1АL.1RS, 1ВL.1RS є досить актуальним на даному етапі розвитку селекції. Це дає можливості розширення генетичного різноманіття селекційного матеріалу для ідентифікації  нових  генетичних джерел цінних  ознак. Можливості  отримання генотипів  з достатньо високим рівнем якості зерна на основі інтрогресивного матеріалу з ПЖТ 1АL.1RS, 1ВL.1RS в селекційних програмах півдня України залишаються дискусійною проблемою. Мета. Встановлення ролі генетичного середовища як фактору направленого впливу ПЖТ на хлібопекарські властивості та розробка селекційних прийомів нейтралізації негативних ефектів транслокацій для отримання генотипів з високими показниками якості зерна цінної і сильної пшениці. Матеріали і методи. Польові експерименти проводились на полях СГІ–НЦ НС в період 2010–2020 рр. Метеорологічні умови за роки проведення досліджень в цілому були типові для степової зони – посушливі. Вплив ПЖТ 1АL.1RS, 1ВL.1RS на показники якості зерна пшениці м’якої озимої в процесі селекції було досліджено на лініях, створених  від схрещування місцевих сортів-носіїв транслокацій, та кращих сортів селекції СГІ–НЦ НС. Результати досліджень. Встановлено, що введення в місцевий генофонд пшениці м’якої озимої ПЖТ 1АL.1RS, 1ВL.1RS змінює показники якості зерна (вміст білка підвищується, реологічні властивості знижуються). Це залежить від генетичного середовища, гібридної комбінації та наявності-відсутності «генетичних факторів», які можуть зменшувати негативний вплив ПЖТ на хлібопекарські властивості ліній. Показано, що частота отримання рекомбінантних ліній, що поєднують високу врожайність та підвищений рівень хлібопекарських властивостей, підвищується при використанні інтрогресивних ліній з ПЖТ 1АL.1RS. Висновки. Комбінуючи в генотипі ПЖТ з алелями, що позитивно впливають на хлібопекарські властивості, а також створюючи гетерогенність в складі генотипів з ПЖТ і без них у певному співвідношенні, можна направлено зменшувати негативний вплив ПЖТ на якість зерна пшениці м’якої озимої і створювати сорти з параметрами якості цінних і сильних пшениць. Прикладом є високожаростійкий сорт сильної пшениці Октава одеська, який занесений до Реєстру для поширення у всіх агрокліматичних зонах України.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, рекомбінантні лінії, хлібопекарна якість, пшенично-житні транслокації 1AL.1RS і  1ВL.1RS

УДК: 633,11:632,4:631.097,3:631,523:575                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0228

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 30–34         

Є. І. Кірчук,  Є. В. Алєксєєнко

Селекційно–генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення Овідіопільська дор. 3, м. Одеса, 65036, Україна

Актуальність теми. При зростанні цін на фунгіциди, екологічної кризи біосфери, відсутності широкого асортименту донорів та за постійної мінливості патогену відбувається втрата стійкості у рослин пшениці м’якої озимої, тому актуальним є пошук нових ефективних джерел стійкості та залучення їх до селекційної роботи на стійкість до бурої іржі. Мета дослідження – порівняння генотипів, що мають різне еколого-географічне походження, та визначення кращих генетичних джерел стійкості до бурої іржі для ефективного використання їх в селекції. Методи. Дослід проводили в лабораторних умовах; контамінування спорами бурої (листової) іржі проводили у ювенільний період розвитку пшениці м’якої озимої. Результати та обговорення. Серед чотирьох проаналізованих генетичних джерел стійкості різного еколого-географічного походження за середнім показником стійкості найкращими виявились генотипи-представники з інших селекційних установ України, їх середній рівень стійкості знаходився на рівні 6,5 бали за 9-бальною шкалою та генотипи західноєвропейського походження – 5,2 бали, гірший бал мали генотипи–селекції від СГІ–НЦНС та CIMMYT–ICARDA–Turkey – 4,6 і 3,4 бали.Висновки. Те, що кращими являються генотипи пшениці м’якої озимої з інших селекційних установ України та західноєвропейського походження, можна пояснити формуванням цих генотипів в оптимальних умовах розвитку бурої іржі, що послужило природнім інфекційним фоном для селекції на стійкість до цієї ознаки. Однак серед генетичних джерел з низькою стійкістю зустрічаються зразки з підвищеною стійкістю, які в поєднанні з іншими адаптивними ознаками можна успішно використовувати в селекції пшениці м’якої озимої на стійкість до бурої іржі для півдня України.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, бура іржа, джерела стійкості, генотипи-представники, стійкість

УДК 633.15:631.526.322                                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0229

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 35–40   

В. Ю. Черчель,  А. В. Алдошин,  Л. М. Свініцький

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. В стресових погодних умовахпри вирощуванні гібридного насіння кукурудзи на перший план виходить стійкість жіночих  компонентів гібридів  до екологічних факторів  середовища, що лімітують формування потенційно можливої урожайності.Тому вивчення та  оцінка  екологічної пластичності та стабільності жіночих компонентів відносно врожайності насіння є актуальним питанням сучасного процесу виробництва насіння гібридів кукурудзи. Мета дослідження – визначити екологічну пластичність і стабільність жіночих компонентів гібридів кукурудзи відносно врожайності насіння за різних погодних умов. Матеріали і методи. При виконанні досліджень використано 20 дволінійних стерильних гібридів жіночих компонентів селекції ДУ ІЗК НААН. Застосовували методику, розроблену Eberhart S. A., Russel W. A., яка ґрунтується на обчисленні двох параметрів: коефіцієнта лінійної регресії b_i (екологічна пластичність) та дисперсії σ_d² (екологічна стабільність). Результати. Визначили урожайність зерна жіночих компонентів за п’ять років дослідження та встановили вплив умов середовища на цей показник. Висновки. До найбільш цінних, високоінтенсивних жіночих компонентів віднесені сестринські гібриди Крос253С, Крос256С, Крос247С та Крос238С, з високою екологічною пластичністю і стабільністю. Вони можуть вирощуватись в різних умовах середовища, але свою потенційну урожайність вони краще реалізують на високому агрофоні при сприятливих погодних умовах. Гібриди Крос364М і Крос368М з високими показниками коефіцієнта регресії та середньоквадратичного відхиленнябажано вирощувати тільки на високому агрофоні при сприятливих кліматичних умовах. Виділено гібриди Крос254М, Крос255М, Крос266С,Крос277М, Крос301М та ін., з низькою екологічною пластичністю і високою стабільністю  врожайності, які краще використовувати на екстенсивному фоні.

Ключові слова: жіночий компонент, урожайність, гібрид, адаптація, коефіцієнт регресії, середньоквадратичне відхилення, стабільність, пластичність

УДК 633.152:631.527                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0230

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 41–47      

О. Л. Гайдаш, Б. В. Дзюбецький, В. Ю. Черчель, Л. О. Мусатова

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Зерно цукрової кукурудзи відрізняється від інших підвидів високим вмістом цукрів: в 2 рази більше від зубовидної накопичує моно- та дисахаридів, в 20 разів більше декстринів і майже вдвічі менше крохмалю при вмісті в зерні сирого білка (протеїну) 10,4–14,9 %. Основним напрямком селекції цукрової кукурудзи є отримання міжлінійних гібридів, які мають високу врожайність, придатні до механізованого збирання качанів, стійкі до основних хвороб та шкідників, а також характеризуються високими технологічними якостями зерна. Ефективне рішення цих задач значною мірою залежить від знання морфологічних і біологічних особливостей та правильно підібраного вихідного матеріалу (самозапилених ліній). Мета. Вивчення морфологічних і біологічних особливостей ліній кукурудзи цукрової. Матеріали і методи. Візуальний – фенологічні спостереження; лабора-торно-польовий – визначення морфо-біологічних ознак рослин; вимірювально-ваговий – визначення врожайності та метричних ознак рослин; математично-статистичні – визначення достовірності результатів, показників варіабельності ознак, кореляційної залежності ознак; дисперсійний аналіз; комплексне оцінювання морфо-біологічних та господарсько-цінних характеристик інбредних ліній. Результати. Проведений аналіз складу цукрів у досліджуваних зразків виявив високий вміст моноцукрів (глюкоза, фруктоза та ін.) у ліній ГОЛ-1 _1411111, ГОЛ-1 _1411211, ДКС346 ₁₁₄, DINAR346 ₁₄₁, ГОЛ-19 та дицукрів (цукроза, лактоза, мальтоза) у ГОЛ-1 _1411211, СВAN1212 ₁₂₃, ГОЛ-19. Ці показники важливі при глибокій переробці цукрової кукурудзи для харчової промисловості у вигляді самостійного продукту і в якості одного з компонентів, що входять до складу кулінарних виробів. Їх використо-вують для виготовлення солодощів, напоїв (солодких і алкогольних), соусів. Низький рівень вмісту сахарози мали лінії: DINAR346 ₁₄₁, ГОЛ-1 _1411511 – 3,7 та 4,6 % відповідно. Висновки. За результатами досліджень селекційного матеріалу кукурудзи цукрової визначено самозапилені сім’ї з високими смаковими якостями (7 балів): ГОЛ-1 _1411111, ГОЛ-1 _1411211, ДКС346 ₁₁₄, ГОЛ-4 _1411141 та ГОЛ-19, які в подальшому будуть залучені в програми селекції кукурудзи цукрової зі створення конкурентоспроможних високоврожайних гібридів з високим вмістом цукрів у зерні, підвищеними смаковими і технологічними якостями.

Ключові слова: кукурудза цукрова, лінія, вміст цукрів, насіннєва продуктивність, смакові якості зерна

УДК 633.15:631.52:632                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0231

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 48–56  

Л. В. Томаш, І. С. Микуляк, М. І. Лінська, Г. В. Козак

Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН

Актуальність. Наведено результати досліджень по фітопатологічній оцінці селекційного матеріалу (гібриди кукурудзи Zea mays L.) на природному фоні основних хвороб: фузаріоз (Fusarium (F. moniliforme J. Sheld)), бактеріоз (Bacillus mesentericus-vulgatus Flugge), біль (непаразитарне захворювання), пухирчаста сажка (Ustilago zeae (Beskm.) Unger). Визначено пошкодженість гібридів кукурудзи стебловим метеликом (Ostrinia nubilalis Hb). Метою наших досліджень було проведення комплексної оцінки нових гібридів кукурудзи на стійкість до основних хвороб і шкідників в умовах південно-західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили на полях Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону в селекційній сівозміні НААН згідно із загальноприйнятими методиками проведення польового досліду та методичними рекомендаціями. Оцінку стійкості проведено на 299 гібридах кукурудзи. В конкурсному сортовипробуванні проаналізовано 125 гібридів, в попередньому сортовипробуванні – 174. Для порівняння ранньостиглих гібридів використовували стандарти – Почаївський 190 МВ та ДБ Лада, а середньоранні гібриди порівнювали зі стандартами Оржиця 237 МВ та ДБ Хотин. Ранньостиглі гібриди входять у групу ФАО 180–199, а середньоранні – в групу ФАО 200–299. Результати. Вста-новлено ефективність відбору зразків за стійкістю до основних хвороб та пошкодження гібридів
стебловим кукурудзяним метеликом, що сприятиме покращенню якості зерна та продуктивності новостворених гібридів кукурудзи. Виділено високостійкі, стійкі та середньостійкі до хвороб гібриди, які можна рекомендувати до державного сортовипробування: до збудника фузаріозу – 52, 97 та 92 (80,5 %) гібридів, бактеріозу – 143, 106, 38 (95,9 %), білі – 190, 59, 34 (94,8 %), пухирчастої сажки – 279, 8, 10 (99,3 %) гібридів  відповідно, та до пошкодження стебловим кукурудзяним метеликом: дуже високе пошкодження (0–5 %) – 172, високе (6–15 %) – 75, та середнє (пошкодження 16–25 %) – 35 (94,3 %) гібридів. Висновки. Підсумком багаторічних досліджень на Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, у співавторстві з селекціонерами ДУ Інституту зернових культур НААН, виділено ряд гібридів кукурудзи, які при високих урожайних властивостях (9,2 т/га) характеризуються стійкістю до основних хвороб та шкідників, так 77 гібридів кукурудзи мають високу стійкість до пошкодження кукурудзяним метеликом, 8 гібридів відзначилися високою стійкістю до збудника пухирчастої сажки. Стійкими до збудника фузаріозу виявилось 97 гібридів кукурудзи. Впровадження цих гібридів у виробництво дасть змогу значно поліпшити вирощування кукурудзи в умовах Південно-Західного Лісостепу України. Другий рік проходить державне сортовипробування ранньостиглий гібрид ДБ Тирас(ФАО 180), характеризується високою стійкістю до збудників фузаріозу, пухирчастої сажки, потенційна врожайність якого 13,5 т/га. Створений в співавторстві з ДУ Інституту зернових культур НААН.

Ключові слова:гібрид, кукурудза, природний фон, хвороба, шкідник, стійкість, ураженість, пошкодженість

Дослідження комбінаційної здатності середньоранніх ліній кукурудзи   

УДК 633.15:631.527.8               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0232

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 57–60          

Калина Цонева

Голден Вест Сід Болгарія ЛТД – с. Борисово, 7064, Болгарія

У 2016–2018 рр. проведено оцінку перспективних ліній кукурудзи (ФАО 290–399) селекційної компанії Golden West Seed Bulgaria Ltd., що містять понад 50 % плазми гетерозисної групи Iodent та 6 тестерів, переважно групи Lancaster. Встановлено, що лінії GW59024 та GWC06021 (гетерозисна група Iodent) є найбільш придатними в якості рекурентних батьків у нових програмах селекції інтенсивних та посухостійких гібридів. Серед тестерів гетерозисної групи Ланкастер найбільш цікавими виявилися GW59008, який показав найвищу загальну комбінаційну здатність у сприятливі для розвитку кукурудзи роки, та GW57010, який мав дуже високу загальну комбінаційну здатність у всі три роки досліджень.

Ключові слова: кукурудза; лінії та гібриди; врожайності зерна

УДК 633.361;574.32                                                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0233

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 61–68   

С. Л. Гавриш, О. О. Вінюков, О. Б. Бондарева

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Впровадження нових критеріїв відбору вирішить проблеми селекції щодо формування стійкості рослин еспарцету до екстремальних гідротермічних умов та недостатнього зволоження. При високій посухостійкості дорослих рослин еспарцету його сходи є чутливими до дефіциту вологи в повітрі та ґрунті, тому здатність сходів адаптуватись до несприятливих умов зволоження позитивно впливає на подальший розвиток рослин та формування їх продуктивності. Мета. Оцінити принципи нових критеріїв добору біотипів еспарцету в селекційному процесі на початкових етапах органогенезу. Матеріали і методи. При закладці розсаднику вихідного матеріалу проводилась літня сівба еспарцету. Висівали насіння зразків, які були отримані методом позитивного добору з селекційних, насіннєвих посівів, колекцій інших наукових установ та з місцевих дикорослих популяцій еспарцету. Нові критерії добору біотипів еспарцету базуються на оцінці інтенсивності розвитку кореневої системи та розрахунку коефіцієнту негативної дії посухи. Методи досліджень: польовий, лабораторний, вимірювально-ваговий, розрахунково-порівняльний, математичної статистики. Результати. В розсаднику вихідного матеріалу першого року життя 113 сімей (45,7 % загальної кількості) сформували через 2,5 місяця після сівби кореневу систему з об’ємом більше 6,5 см³. Тільки 77 сімей (31,2 % загальної кількості) характеризувалися коефіцієнтом негативної дії посухи на рівні не вище 0,46, тобто були придатні для створення високопродуктивних популяцій в посушливих кліматичних умовах. Сівба насінням сімей, які відібрані за новими критеріями, забезпечила в наступному поколінні збільшення питомої ваги сімей з потужною кореневою системою (більше 6,5 см³) з 42,2 % до 57,2 %, підвищення виживання рослин протягом вегетації в перший рік життя з 63,2 % до 87,2–95,0 %, в зимовий період – з 83,3 % до 90,4–94,8 %, стійкість до поширення грибкових захворювань з 81 до 90–95 %. Питома вага  сімей в розсаднику вихідного матеріалу, що  мали максимальні показники кількості пагонів на одній рослині (> 27 шт.) і висоти (> 20 см), складала 27,4 % та 26,6 % і була на рівні кількості сімей, що мали об’єм кореневої системи більше 7,5 см³ – 27,4 %. Висновки.Визначення об’єму кореневої системи рослин еспарцету та розрахунок коефіцієнту негативної дії посухи дозволяє проводити добір найбільш продуктивних селекційних зразків вже в перші роки життя при застосуванні літної сівби свіжозібраним насінням. Застосування добору селекційного матеріалу за новими критеріями дозволило визначати сім’ї з високим адаптивним потенціалом на початкових етапах розвитку рослин в посушливих умовах.

Ключові слова: селекція, еспарцет, об’єм кореневої системи рослин, коефіцієнт негативної дії посухи, стан рослин

УДК 631.563.9                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0234

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 69–76            

М. Я. Кирпа

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського 14,  м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність досліджень пов’язана з проблемою зберігання зерна, необхідністю більш ефективного використання матеріально-технічної бази, у тому числі зерносховищ нового покоління. Детально розглянуто особливості зберігання зерна кукурудзи в металевих силосах за впливу різних факторів навколишнього середовища. Метою роботи є встановити типи зерносховищ, які найбільшою мірою придатні для зберігання врожаю різних культур, удосконалити металеві силоси та технології зі збереження зерна кукурудзи. Матеріали і методи включають зберігання зерна кукурудзи в моделях металевих силосів, обладнаних системою датчиків для виміру температури в різних місцях насипу. Використовували дві моделі – контрольну типової комплектації і експериментальну, з теплоізоляцією, шляхом нанесення шару поліуретану на стінки. Якість насіння в процесі зберігання контролювали за показниками вологості, смітності, травмованості, схожості. Результати. Охарактеризовано різні типи сховищ, у яких зберігається основний об’єм врожаю, висвітлено їх техніко-економічні і технологічні переваги та недоліки, намічено напрями подальшого розвитку. Встановлено особливості зберігання зерна кукурудзи в металевих сховищах залежно від впливу зовнішніх метеоумов упродовж 60 діб. Температурні коливання у сховищі із теплоізоляцією становили 7,1–13 °С, без ізоляції – 4,5–25,9 °С. Внаслідок значних температурних коливань відбувалося зволоження зерна на 2,2 %, його кислотність збільшувалася на 1 град, схожість знижувалась на 7 %. На стадії підготовки до зберігання ефективним є пофракційне сепарування, з доведенням чистоти зерна до 93–97 % шляхом вилучення зернової домішки. Висновки. Термозахист металевих силосів значно знижує негативний вплив від коливань температури зовнішнього повітря, стабілізує режим зберігання, забезпечує високу якість зерна кукурудзи. Стійкість зерна при зберіганні підвищується у разі відбору від нього фракції зерна дрібного, невиповненого, з низькою масою 1000 зерен.

Ключеві слова: типи зерносховищ, металеві силоси, термозахист, кукурудза, якість, підготовка до зберігання

УДК 633.854.78:631.543.3                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0235

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 77–84

Н. М. Кутіщева, Л. І. Шудря, С. І. Одинець, О. В. Безсусідній, В. О. Середа

Державна установа Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, сел. Сонячне, Запорізький р-н, Запорізька обл., Україна, 70417

Актуальність. На сучасному етапі основу економіки України складає сільгоспвиробництво. Жодна інша галузь не залежить так від коливань погоди, як сільське господарство. І йому постійно доводиться пристосовуватись до змін клімату, що відбуваються. Підвищення температури, зміна кількості опадів та їх розподіл у часі, нестійкий характер погоди, поширення шкідників і хвороб є результатом зміни клімату, що загрожує сільськогосподарському виробництву гібридів соняшника.  Постає питання впливу погодних факторів на формування господарських ознак як самих гібридів, так і їх батьківських форм, формування рослинами врожаю від погодних чинників – температури і опадів як за вегетацію в цілому, так і по місяцях. Мета. Вивчення впливу погодних умов на формування показників продуктивності гібридів і їх батьківських компонентів. Матеріали і методи. Дослідження були проведені на трилінійних гібридах соняшника (Helianthus annuus L.) Агент, Агрономічний, Каменяр, Маршал і Запорізький 28 та на їх батьківських компонентах – простих стерильних гібридах ЗЛ(22х102)А, ЗЛ(42х46)А, ЗЛ(42х58)А та на відновниках фертильності ЗЛ512В, ЗЛ678В і ЗЛ7034В. Результати. Коливання врожайності за роками сягали 0,90 т/га у гібрида Агент, 1,66 т/га у Агрономічного, 0,13 т/га у Маршала, 0,96 т/га у Каменяра і 0,58 т/га у Запорізького 28. Найвищі показники врожайності та вихід жиру з одиниці площі були в 2018 р. За результатами трирічних випробувань гібридів і їх батьківських форм найвищу врожайність мав гібрид Маршал – 2,64 т/га в 2016 р. при олійності насіння 50,78 %. Також у 2016 р. найвищі показники врожайності та виходу олії мали всі відновники фертильності пилку. В той же час найвищі показники врожайності та вихід жиру з одиниці площі чотири з п’яти гібридів показали в 2018 р. Найнижчий вміст жиру в насінні у представлених гібридів був 2017 р. і знаходився в межах 45,16–48,49 % у Агента та Запорізького 28, відповідно. Висновки. Встановлено, що для вирощування гібридів соняшника для південного Степу України найбільш продуктивним є гібрид Маршал, його середня врожайність склала 2,56 т/га і перевищила на 0,27–0,48 т/га цей показник у інших гібридів.

Ключові слова: соняшник, гібрид, врожайність, олійність, маса 1000 насінин, вихід олії, погодні умови, опади, температура, сума активних температур, коефіцієнт кореляції

УДК 633.34:381.8                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0236

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 85–90

О. С. Власюк,  Л. С. Квасніцька

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Сьогодні у світі, в умовах екологічної та економічної криз, підвищилась увага до використання потенційних можливостей агроекосистем й мінімізації застосування пестицидів та агрохімікатів. Для цього використання екологічно безпечних стимуляторів розвитку рослин і новітніх форм мікродобрив є одним з найбільш перспективних прийомів у рослинництві. Удосконалення технології вирощування сої екологічно-безпечними елементами потребує наукового обґрунтування та адаптації до грунтово-кліматичних умов конкретної зони вирощування, а також вивчення їх впливу стосовно сортових особливостей культури. Мета. Визначити оптимальні варіанти мінерального удобрення сортів сої у поєднанні з позакореневим підживленням та обробкою насіння і посівів біологічно-активними препаратами, що сприяють підвищенню продуктивності на 15–20 % та біологізації вирощування культури. Методи. Польовий, кількісно-ваговий, лабораторний, математичний, статистичний аналіз. Результати. Визначено, що активність формування азотофіксувальних симбіозів на сої значною мірою залежить від способу обробки біологічно активними речовинами, зокрема стимуляторами марки Вимпел та мікродобривами Оракул. За обробки сої біологічно активними препаратами маса бульбочок зростає набагато інтенсивніше, ніж їх кількість. Приріст маси бульбочок становив до 50,7 % у сорту Діадема Поділля і до 60,8 % – у сорту Самородок. Застосування досліджуваних способів обробки насіння та позакореневого підживлення забезпечило зростання урожайності насіння сої сорту Діадема Поділля на 4,4–42,7 %, а сорту Самородок – на 4,7–44,4 %, залежно від рівня мінерального живлення. Висновки. Стимулятори росту і розвитку Вимпел та мікродобрива Оракул є ефективними для підвищення урожайності та посилення азотфіксації сої. Застосування біологічно активних препаратів може слугувати важливим елементом ощадних та екологічно безпечних технологій вирощування сої, який здатен знижувати вплив на рослини стресових факторів, зокрема, нестачі добрив.

Ключові слова: соя, азотофіксувальна активність, мікродобрива, стимулятори росту, урожайність сої

УДК 633.11:631.53.4:631.55(477.4)                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0237

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 91–99 

Р. М. Лось¹, В. В. Кириленко¹, О. В. Гуменюк¹, Н. С. Дубовик²

¹Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, вул. Центральна 68, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Білоцерківський національний аграрний університет МОН України, Соборна площа, 8/1, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, Україна

Актуальність. Незадовільне використання генетичного потенціалу сортів пшениці озимої є однією з багатьох причин, що спричиняють проблему в недоотриманні продовольчого зерна в Україні. Реалізація генетичного потенціалу сорту можлива за умови виконання всього комплексу агротехнологічних заходів і жорсткої технології вирощування насіння. Від попередників, строків сівби та погодних умов у період вегетації значною мірою залежить продуктивність різних за генотипом сортів. Метою наших досліджень було визначення потенціалу врожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників та строків сівби в умовах центрального Лісостепу України, а також встановлення взаємозалежності між ними. Матеріали і методи. Дослідження проведено у польовому досліді на полях Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП) у 2018/19–2020/21 рр. (рік – чинник А), що розташований у центральній частині Лісостепу України. Об’єктом досліджень були п’ять нових сортів пшениці озимої миронівської селекції (МІП Фортуна, МІП Лада, МІП Ювілейна, Аврора миронівська, МІП Лакомка) у порівнянні зі стандартом Подолянка – чинник В. Досліди закладали після двох попередників: соняшник і соя – чинник С; сівбу здійснювали 25 вересня та 5 жовтня з відхиленням 1–3 доби – чинник D. Рівень коефіцієнтів суттєвості відхилень температури повітря (°С) та суми опадів (мм) визначали за градацією згідно методики Педя Д. А. (1975) і Каленської С. М. (2018). Результати. Погодні  умови в  роки  досліджень істотно різнились, що дало змогу об’єктивно оцінити матеріал. Досліджено врожайність нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників та строків сівби. Серед досліджуваних попередників найкращим визначено сою, а серед строків сівби – 25 вересня, що у середньому за роки вивчення сприяло отриманню максимального рівня врожайності нових сортів культури. Висновки. За результатами дослідження сортових відмінностей визначено, що найбільшу врожайність у цілому по досліду сформував за першого строку сівби (25 вересня) сорт МІП Ювілейна (6,24 т/га), за двома строками сівби (25, вересня та 5 жовтня) вище значення урожайності спостерігали у сорту МІП Фортуна (5,46 та 5,47 т/га).

Ключові слова: пшениця озима, сорт, урожайність, погодні умови, попередник, строк сівби

УДК: 631.81.84:631.86                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0238          

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 100–105 

В. В. Іваніна, І. М. Коротенко

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141  Україна

Актуальність досліджень полягає у встановленні ефективних попередників та доз внесення азотних добрив для отримання стабільних врожаїв високої якості зерна пшениці озимої в умовах зростаючого потепління клімату. Мета. Вивчити вплив зернобобового попередника гороху на врожайність пшениці озимої (TriticumaestivumL.) та встановити оптимальну дозу азотних добрив за біологізації її вирощування. Методи. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Наведено дані досліджень щодо впливу бобового попередника гороху та доз внесення азотних добрив на продуктивність пшениці озимої. Установлено, що бобовий попередник горох та азотні добрива істотно підвищили врожайність та якість зерна пшениці озимої. З’ясовано, що збільшення дози внесення азотних добрив під пшеницю озиму з 40 до 80 кг/га за обох попередників було ефективним. Висновки. Застосування під пшеницю озиму у ланці з горохом N₈₀Р₆₀К₆₀ забезпечило найвищу врожайність зерна – 5,42 т/га з перевищенням до контролю без добрив на 1,02 т/га. За попередника вівсяниці внесення N₈₀Р₆₀К₆₀ супроводжувалось зменшенням урожайності зерна на 1,03 т/га. Збільшення дози азотних добрив під пшеницю озиму з 40 до 80 кг/га ефективнішим визначено у ланці з горохом – врожайність зерна зросла на 0,56 т/га, тоді як у ланці з вівсяницею – на 0,38 т/га. Встановлено чітку кореляційну залежність між дозою внесення азотних добрив і врожайністю зерна пшениці озимої: з коефіцієнтом детермінації у ланці з вівсяницею – 0,9999, ланці з горохом – 0,9966. Ефективним визначено заорювання соломи гороху під пшеницю озиму на фоні дози мінеральних добрив N₆₀Р₆₀К₆₀ – врожайність зерна порівняно з внесенням лише мінеральних добрив підвищилась на 0,23 т/га за абсолютного показника 5,36 т/га. Внесення мінеральних добрив в обох ланках посилило наростання стеблової маси, забезпечивши врожайність соломи у ланці з горохом на 0,4–0,7 т/га вищу, ніж у ланці з вівсяницею. За попередника горох істотно покращилась якість зерна пшениці озимої. На контролі без добрив вміст білка в зерні пшениці після гороху становив 11,4 %, вівсяниці – 11,0 %; за внесення дози добрив N₄₀Р₆₀К₆₀ – відповідно 11,8 % та 11,4 %; N₆₀Р₆₀К₆₀ – 12,0 % та 11,5 %, N₉₀Р₆₀К₆₀ – 12,1 % та 11,7 %. За рахунок бобового попередника гороху вміст білка в зерні порівняно з попередником вівсяницею підвищився на 0,4–0,5 %.

Ключові слова: азот, попередники, горох, продуктивність, пшениця озима

УДК 633.15: 631.81.095.337: 631.816.35                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0239

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 106–114

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Добрива є одним із найефективніших засобів впливу на урожайність і якість зерна кукурудзи. Поряд з макроелементами (N, P, K) у формуванні зернової продуктивності кукурудзи важливу роль відіграють мікроелементи (B, Cu, Fe, Mn, Zn, Mo). Потреба в цих елементах невелика, однак вони вкрай необхідні для росту і розвитку рослин. Ефективним способом забезпечення рослин мікроелементами протягом вегетації можуть бути обробка насіння та позакореневі підживлення, що сприятимуть покращенню якості продукції, збільшенню урожайності та економічної  ефективності вирощування кукурудзи. Застосування регуляторів росту, комплексних рідких добрив є одним з нових і перспективних напрямів у сільському господарстві України, однак малодослідженим в умовах Західного Лісостепу. Мета. Вивчення впливу стимуляторів росту та комплексних мікро-добрив на ріст і розвиток рослин, формування  показників індивідуальної продуктивності, урожайності та якості зерна кукурудзи в умовах Лісостепу Західного. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2019–2020 рр. на чорноземах опідзолених середньосуглинкових. У двохфакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ДН Меотида та ДБ Хотин; стимулятори росту (Вимпел-К, Вимпел-2) та мікродобрива (Оракул насіння, Оракул мульти-комплекс, Оракул колофермин цинку, Оракул коло-фермин магнію), що використовували для обробки насіння або обприскування посівів у фази 3–5 та 7–9 листків. Результати. Встановлено, що рослини досліджуваних  гібридів кукурудзи формували різну кількість качанів на дослідних ділянках, а саме ДН Меотида–98–108, ДБ Хотин–93–98 продуктивних качанів на 100 рослинах. Допосівна обробка насіння та позакореневе підживлення кукурудзи на ранніх етапах росту забезпечували зростання ваги зерна з 1 качана ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 7,1–27,2 %, а середньораннього гібриду ДБ Хотин –на 5,5–29,4 %, маси 1000 зерен, відповідно, на 6,9–12,3 % та 10,5–16,0 %. Урожайність зерна зростала у ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 8,9–27,6 %, у середньораннього гібриду ДБ Хотин – на 8,7–26,1 %.Висновки.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна забезпечує варіант, який передбачає обробку насіння: Вимпел-К + Оракул насіння + Оракул цинк; обробку посівів у фазу 3–5 листків: Вимпел-2 + Оракул фосфор та у фазу  7–9 листків: Вимпел-2 + Оракул цинк + Оракул магній). Вага зерна з 1 качана збільшується, порівняно до контролю, у ранньостиглого гібриду ДН Меотида на 27,2 %, середньораннього ДБ Хотин – на  29,4 %, маса 1000 зерен – на 12,3 та 16,0 %,  урожайність зерна – на 27,6 та 26,1 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, обробка насіння, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність

УДК 633.655:631.86                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0240

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 115–121

Л. А. Гарбар¹, Н. І. Довбаш², Н. В. Кнап³, Є. О. Ткаченко¹

¹Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

²Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Київська обл., 08163, Україна

³Відокремлений структурний підрозділ «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», вул. Т. Масарика, 32, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, Україна

Актуальність. Формування високих врожаїв насіння сої безпосередньо залежить від кількісного вираження кожного з елементів структури врожаю. Визначальними чинниками у формуванні продуктивності рослин сої є вплив ґрунтово-кліматичних умов регіону та окремі елементи технології вирощування, зокрема, удобрення. Мета дослідження полягала у виявленні впливу інокуляції та умов живлення на формування елементів структури врожаю сої сорту Меркур (ультраранній сорт). Методи. У досліді використовували спеціальні та загальнонаукові методи досліджень. Польові дослідження проводили впродовж 2019–2020 рр. на чорноземах типових малогумусних в умовах Київської області. Дослід двофакторний, чинник А – умови живлення, що створювалися застосуванням різних норм добрив та ріст регулюючих речовин (Гулівер Стимул) на фоні мінерального удобрення на стадіях розвитку рослин ВВСН 13-15; ВВСН 51-55; чинник В – інокуляція насіння препаратом Нітрофікс П (сухий інокулянт для сої). Результати. Наведено результати досліджень ефективності впливу умов живлення, рістрегулюючих препаратів, інокуляції насіння на формування елементів структури врожаю рослин сої сорту Меркур та виявлення взаємозв’язку між ними. Установлено, що формування елементів продуктивності сої визначалося чинниками, які ми вивчали, та факторами навколишнього середовища. Висновки. Збільшення норм добрив забезпечувало збільшення кількості бобів на рослині, кількості насіння у бобах. Спостерігалась динаміка і у напрямку збільшення маси 1 000 насінин, як на варіантах з інокуляцією насіння препаратом Нітрофікс П, так і без інокуляції. Проведення кореляційного аналізу між елементами структури врожаю сої та варіантами удобрення показало наявність між ними сильного позитивного кореляційного зв’язку. На основі кореляційно-регресійного аналізу, як без проведення інокуляції, так і з інокуляцією, установлено лінійну залежність. Вона характеризується сильним кореляційним зв’язком між урожайністю сої та варіантами удобрення з величиною достовірності апроксимації R² = 0,951.

Ключові слова: Гулівер Стимул, елементи структури врожаю, кореляційна залежність, маса 1 000 насінин, Нітрофікс П, соя, удобрення, умови живлення, урожайність

УДК 633.14.«324»:631.5/(477) (251.1) (1-17)                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0241

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 122–128

Ю. В. Безсусідня

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Визначення впливу попередників на рівень зернової продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від строків сівби та мінерального живлення є доволі актуальним, оскільки дозволяє у більш повній мірі розкрити біологічний потенціал рослин, суттєво підвищити врожайність цієї зернової культури в зоні Північного Степу України. Мета наших досліджень полягала у вивченні особливостей формування зернової  продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від попередників на фоні різних  строків сівби та рівня мінерального  живлення в ґрунтово-кліматичних умовах Північного Степу. Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі дослідного господарства «Дніпро» ДУ ІЗК НААН в польовому чотирьохфакторному досліді впродовж 2018–2021 рр. Сорти жита озимого Пам’ять Худоєрка та Стоір висівали по попередниках ячмінь ярий та соняшник у три строки: ранній (5–10 вересня), оптимальний (20–25 вересня) та пізній (5–10 жовтня) на фоні різного рівня мінерального живлення рослин. Результати. За результатами досліджень встановлено вагомий вплив попередників на урожайність жита озимого. Максимальний рівень врожайності було одержано за вирощування сорту Стоір, сівба якого проводилася в період з 20 по 25 вересня. При цьому, в середньому за роки досліджень, найбільшу врожайність відмічали у варіантах із проведенням азотного підживлення рослин по мерзлоталому ґрунту: на посівах після ячменю ярого – 6,47 т/га, після соняшнику – 5,03 т/га. Сорт Пам’ять Худоєрка найвищий рівень врожайності також забезпечував у зазначених варіантах досліду – 6,17 та 4,72 т/га відповідно. Разом з тим, різниця в урожайності між сортами, якщо брати до уваги  максимальні величини даного показника, залежно від попередників становила відповідно 0,30 і 0,31 т/га. Висновки. За результатами досліджень встановлено, що сівба жита озимого після ячменю ярого і соняшнику в найбільш оптимальні строки, а саме 20–25 вересня, та застосування азоту ранньою весною із розрахунку 45 кг/га д. р., забезпечували формування найвищої врожайності у сорту Стоір, яка складала відповідно до попередника 6,47 і 5,03 т/га.

Ключові слова: жито озиме, попередники, сорти, строки сівби, підживлення посівів, урожайність

УДК 633.11;633.16;551.50                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0242

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 129–134

І. В. Костиря¹, М. А. Остапенко¹, М. К. Бондаренко²

¹Генічеська дослідна станція ДУ ІЗК НААН, с. Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська обл., 75560, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Проблема кліматичних змін у наслідок глобального потепління, одна з важливих та актуальних напрямків науково-дослідної діяльності на сучасному етапі розвитку сільського господарства. Зміна клімату призводить до змін потенціалу природних ресурсів і тому визначення їх меж завжди береться до уваги при визначенні напрямку ведення аграрного виробництва. Мета дослідження. Визначити, як вплинуло глобальне потепління через зміну кліматичних умов на проходження зимового періоду озимими зерновими культурами в Присивашші. Матеріали та методи дослідження. Матеріалами дослідження були багаторічні спостереження за основними кліматичними показниками на Генічеській дослідній станції ДУ ІЗК НААН України. Результати та обговорення. Було проаналізовано зміни основних кліматичних показників за період 2004–2020 рр. в Присивашші на фоні глобального потепління та досліджені впродовж 2015–2018 рр. глибина промерзання ґрунту і мінімальні значення температури на глибині залягання вузла кущення озимих зернових культур під час проходження зимового періоду. Зафіксовано зростання середньорічної температури повітря, що призвело до зменшення глибини промерзання ґрунту та підвищення його  температури на глибині вузла кущення. Висновки. Посилаючись на одержані дані виникла вагома необхідність пошуку більш оптимальних строків сівби пшениці, ячменю озимих, як одного з ключових сегментів агротехнічних заходів, що забезпечує кращу адаптацію посівів озимини і зростання їх продуктивності при вирощуванні в нових умовах природного середовища в зоні сухого  Степу України.

Ключові слова. Глобальне потепління, зміна клімату, температура повітря, температура ґрунту, опади, пшениця озима, ячмінь озимий, строки сівби,  глибина промерзання ґрунту

удк: 633.11:631.527                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0243

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 135–143

В. В. Гамаюнова¹, І. В. Смірнова¹, О. Т. Євтушенко², Т. В. Бакланова²

¹Миколаївський національний аграрний університет

²ДВНЗ “Херсонський державний аграрно-економічний університет”

Актуальність.Україна відома в світі як виробник високоякісного зерна. Дійсно, потенціал його виробництва є досить потужним, й особливо в південному регіоні. Стосується це всіх зернових культур, і в першу чергу пшениці озимої. Разом з тим рівні врожаю зерна значною мірою залежать і коливаються за впливу багатьох факторів: забезпеченості рослин вологою у роки вирощування, агрофону живлення, добору сортового складу, способу і заходу обробітку ґрунту, захисту рослин, стану забур’яненості поля, інших факторів. Дрібниць у вирощуванні немає, адже чітке дотримання всіх необхідних вимог технології дозволить щорічно отримувати сталу продуктивність та забезпечення валового збору зерна. Це має виключно важливе значення як для власних потреб держави, так і для експорту. Нині в Україні через військові дії не на всіх полях та сільськогосподарських угіддях можливо успішно вирощувати рослинницьку продукцію. Це зобов’язує виробників впроваджувати раніше розроблені елементи технології й удосконалювати нові менш відомі та ресурсозберігаючі заходи. Останній аспект також набуває значущості у зв’язку послабленням економічної спроможності господарств, здорожчанням матеріальних ресурсів та певним зниженням родючості ґрунтів. За таких умов найбільш дієвим заходом є перегляд переліку сільськогосподарських культур, вирощування найбільш невибагливих до умов середовища, а в їх складі добір високоадаптованих до біотичних та абіотичних факторів середовища сортів, які здатні проявити свої генетично запрограмовані біологічні та господарсько-цінні ознаки. Мета. Шляхом добору, залучення у виробництво нових сортів та удосконалення окремих елементів технології вирощування, можливо досягти істотного підвищення як урожайності зерна, так і поліпшення його якості. Матеріали і методи. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали у відповідності з загальноприйнятою методикою дослідної справи. Експериментальну частину роботи виконували впродовж 2007–2021 рр. на науково-дослідному полі ННПЦ МНАУ. Результати. Визначено, що пшениця озима реагує на попередники та підвищує зернову продуктивність по фону удобрення. Стосовно добору сортів пшениці озимої м’якої, які виведені в останні десятиріччя в ряді селекційних установ України, встановлено, що більшість із них є адаптованими до вирощування в умовах Південного Степу України та здатні формувати  сталий рівень  урожаю. Висновки. Пшеницю озиму слід розміщувати за можливості  по більш сприятливих попередниках, вносити помірну дозу мінеральних добрив та добирати найбільш продуктивні сорти, які найкраще проявляють себе в умовах зони вирощування і найменше реагують на зміну клімату.

Ключові слова: пшениця озима, добір адаптованих сортів, урожай зерна, погодно-кліматичні умови, елементи технології вирощування

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0244

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 144–152

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. Прилипачі – це невід’ємна частина системи захисту кукурудзи від бур’янів, адже сприяють якісному внесенню гербіцидів на кукурудзі. Вони мають велике значення для зменшення собівартості та підвищення ефективності засобів захисту рослин, допомагають закріпити робочий розчин препаратів на листковій поверхні та насінні, запобігають їх стіканню та пролонгують їх дію. Поява нових  гербіцидів, постійна  зміна  погодньо-кліматичних  умов вимагають подальшого вивчення ефективності сумісної дії гербіцидів і прилипачів. Серед прилипачів на кукурудзі значний інтерес мають такі препарати як ад'ювант Синерджен SOC, Еко Ойл Спрей, Естерліп тощо. Мета дослідження – виявити ефективність дії гербіцидів в поєднанні з прилипачами на бур’яни в посівах кукурудзи, а також їх вплив на ріст і розвиток рослин культури. Матеріали і методи. Схема досліду включала наступні варіанти комбінації римсульфурону з прилипачами: 1. Контроль  (Римсульфурон без прилипача); 2. Римсульфурон (40 г/га) + Тренд 90 (0,15 % робочого розчину); 3. Римсульфурон (40 г/га) + Синерджен (0,15 % робочого розчину); 4. Римсульфурон (40 г/га) + Еко Оіл Спрей (0,15 % робочого розчину); 5. Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 6. Римсульфурон (35 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 7. Римсульфурон (25 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину).Результати.Застосування прилипача Естерліп показало максимальну технічну ефективність римсульфурону порівняно з іншими прилипачами, зокрема на щириці загнутій (Amaranthus retroflexus L.) – 75–100 % (повне знищення) та лободі білій (Chenopodium album L.) – 85,7–92,9 %, дещо менше на амброзії полинолистій (Ambrosia artemisiifolia L.) – 83,3 %. Портулак городній (Portulaca oleracea L.) був максимально стійким до дії римсульфурону в поєднанні практично з усіма прилипачами. Максимальний рівень врожайності кукурудзи отримали за застосування Римсульфурону (40 г/га) з Естерліпом – 8,99 т/га. Зниження норми застосування Естерліп до 25–35 г/га понижувало урожайність кукурудзи до 7,34–7,65 т/га, або на 1,34–1,65т/га (14,9–18,3 %) через збільшення забур’яненості посівів. Використання прилипачів Тренд 90, Синерджен, Еко Оіл Спрей також давало зниження врожайності кукурудзи до 8,48 т/га, 8,07 т/га та 8,62 т/га відповідно, що було менше на 0,51 т/га (5,6 %), 0,92 т/га (10,2 %) та 0,37 т/га (4,1 %). Мінімальну урожайність отримано на контролі 5,30 т/га через значну забур’яненість посівів зернової культури, яка знижувалась на 3,69 т/га (41,0 %) в порівнянні з найкращим варіантом (Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп). Висновки.Враховуючи постійну появу нових прилипачів та гербіцидів для використання на посівах кукурудзи, а також зміну кліматичних умов слід і надалі продовжувати дослідження в даному напрямі для визначення найбільш оптимальних співвідношень доз сумішей гербіцидів з прилипачами.

Ключові слова: кукурудза, бур’яни, гербіциди, прилипачі, урожайність, технічна ефективність

УДК 632:633.1                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0245   

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 153–160            

М.П. Явдощенко, Т. М. Педаш, Т. В. Гирка, С.С. Семенов

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Актуальність. Зміни погодно-кліматичних умов вносить свої корективи в формування  патогенних комплексів зернових агроценозів, характерних для степової зони України і  безпосередньо відбиваються на видовому складі збудників хвороб. Водночас, істотну роль у формотворчих процесах патогенних комплексів відіграють і зміни у технологіях вирощування, що супроводжують перехід до нових форм господарювання. Ці обставини вимагають з’ясування особливостей формування патогенної мікофлори та імунітету рослин з метою наукового обґрунтування заходів стабілізації фітосанітарного стану агроценозів на сучасному етапі зерновиробництва. Метою досліджень було проведення розподілу у відповідні групи хвороб зернових культур в зоні Степу за характером розвитку, шкідливості і гідротермічної залежності їх збудників. Матеріали і методи.У 1999–2019 рр. нами проведені обстеження посівів пшениці (озимої і ярої), жита, ячменю (озимого і ярого), вівса і кукурудзи на ураженість хворобами в Північному Степу Україниза загальноприйнятими методиками фітопатологічних досліджень. Результати.За роки досліджень у посівах зернових культур було ідентифіковано 123 патогени, що викликали 135 хвороб. Найбільш різноманітний їх склад спостерігався на пшениці та кукурудзі, відповідно 33 і 41 хвороб та 64 і 55 їхніх збудників. Слід відзначити широкий спектр ступеню спеціалізації збудників хвороб, поширених в зоні. Найбільш пристосованими до певного виду зернової культури були збудники сажок, дещо менше - іржі. Менш спеціалізовані паразити, як-от гриби з родів Fusarium, Helminthosporium, Alternaria, могли викликати однотипні хвороби кількох видів рослин, а деякі з них були здатні уражувати їх різні органи. Так, гриб Fusarium moniliforme Sheld. ми виявляли серед збудників фузаріозних кореневих гнилей пшениці, жита, ячменю і кукурудзи; на останній, зокрема, він виступав збудником пліснявіння сходів, кореневої і стеблової гнилі, гнилі качанів та пліснявіння зерна. Висновки.Встановлено, що гідротермічний режим впливає не лише на розвиток патогену, але й може відбитися на стійкості рослин. Проблема оздоровлення агроценозів може успішно вирішуватись шляхом застосування сучасних інтенсивних технологій вирощування зернових культур, що сприяють найповнішому використанню рослинами екологічних ресурсів зони та запобігають поширенню шкідливих організмів.

Ключові слова: пшениця озима, кукурудза, патогени, хвороби, гідротермічні умови, шкодочинність.

УДК 631.153.7:632.51(477.6)                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0246   

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С.161–168

Е. Б. Медведєв

Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна

Актуальність. В умовах сучасної України, коли набувають поширення негативні процеси, пов’язані з загостренням економічної ситуації, стрімким зростанням цін на мінеральні добрива, техніку, паливо-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, заміною енерговитратних традиційних систем обробітку ґрунту на безполицеві та інші ресурсозбережні, питання боротьби з бур’янами у посівах  сільськогосподарських культур не втрачають своєї актуальності. Мета. Вивчення впливу способів обробітку ґрунту та добрив на забур’яненість сільськогосподарських культур в ланці польової  зерно-паро-просапної  сівозміни: пшениця озима після кукурудзи МВС (молочно-воскова стиглість зерна) – горох на зерно – пшениця озима в умовах Північного Степу України. Матеріали іметоди. Випробовували способи обробки ґрунту із внесенням під основний обробіток мінеральних добрив. В експериментальних дослідженнях використовували польовий і статистично-математичний методи. Наявність вегетуючих бур'янів у посівах культур визначали кількісно-ваговим методом за допомогою квадратних рам. Результати. Встановлено, що безполицевий обробіток, порівняно з полицевим, в ланці сівозміни на фоні оранки під кукурудзу і боронування посівів легкими боронами у період вегетації веде до наступного зростання забур’яненості, у середньому за роки досліджень: малорічниками під час вегетації: у посівах гороху ‒ на 40,6 (варіант без добрив), 44,2 (з рекомендованою дозою) і 51,6 (з розрахунковою) шт./м²; перед збиранням урожаю, відповідно ‒ на 22,7; 24,4 і 36,4 шт./м²; у посівах озимої пшениці після гороху, відповідно ‒ на 0,5, 11,9 і 19,4 та 5,8, 8,4 і 6,7 шт./м²; багаторічниками у посівах пшениці озимої після гороху: під час вегетації, відповідно, – на 10,4, 9,1 і 10,9 шт./м²; перед збиранням урожаю – на 19,1, 18,3 і 20,0 шт./м², відповідно. Застосування мінеральних добрив сприяло кращому проростанню насіння малорічних бур'янів. Найбільш наочно це спостерігалося у посівах пшениці озимої після кукурудзи МВС. Виявлено також тенденцію до збільшення повітряно-сухої маси бур'янів під впливом добрив при вирощуванні всіх культур ланки сівозміни. Висновки. Безполицевий обробіток сприяє зростанню чисельності бур'янів, проте не  призводить до збільшення їх повітряно-сухої маси та зниження урожайності зерна культур і його якості. Мінеральні добрива, застосовані в досліді, сприяли збільшенню повітряно-сухої маси бур'янів і кількості малорічних їх видів. Видовий склад бур’янів у посівах окремих культур не залежав від способу обробітку ґрунту.

Ключові слова: бур’яни, обробіток ґрунту, мінеральні добрива, пшениця озима, горох

УДК 633.11.324:631.51:631.816                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0247

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 169–177  

А. І. Горбатенко, В. М. Судак, І. І. Гасанова, В. І. Чабан, В. Л. Матюха, С. С. Семенов

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Чистий пар – надійний засіб боротьби з посухою, підвищення продуктивності і сталості землеробства Степу. При цьому він залишається найбільш уразливим полем сівозміни, яке потребує досконалих способів утримання, здатних протидіяти ерозійним процесам, запобігти втратам гумусу, покращити вологозабезпеченість пшениці. Мета. Визначити ґрунтозахисну та агротехнічну ефективність раннього пару (соняшниковий, стерньовий, кукурудзяний) при вирощуванні пшениці озимої в умовах північної частини Степу України. Матеріали і методи.  Основний обробіток чистого пару проводили важкими культиваторами, комбінованими агрегатами, плугами. Стійкість чорнозему до змиву оцінювали методами польового моделювання та водороїн, до видування – за комковатістю ґрунту і кількістю післяжнивних решток. Воднофізичні властивості орного шару визначали відповідно загальноприйнятим методичним рекомендаціям, урожайність – прямим комбайнуванням, якість зерна – згідно ДСТУ 3768:2019. Результати. Встановлено, що утримання ріллі за схемою раннього пару унеможливлює розвиток дефляції ґрунту і надійно захищає його від розмивів. При цьому міграція дрібнозему за межі поля не перевищує 1,5–4,3 т/га в рік. Запровадження раннього пару після зернових колосових та просапних культур сприяє додатковому накопиченню продуктивної вологи у ґрунті порівняно з контролем (оранка 25–27 см) у кількості 130–150 м³/га та гарантує відновлення її запасів на час весняного кущення рослин пшениці (207–221 мм або 86–92 % від граничної польової вологоємності, шар 0–150 см). На схилових землях перевагу має  двофазний обробіток соняшникового раннього пару, який полягає у стрічковому щілюванні ґрунту на глибину 40–45 см пізно восени і мілкому (14–16 см) весняному розпушуванні скиби. За показниками продук-тивності посівів озимини ранні пари не поступаються зябу. На рівнині кращим визнано варіант утримання пару, що поєднує мульчувальний обробіток з вирощуванням покривної культури, на схилах – із щілюванням ґрунту. При залученні у кругообіг усієї побічної продукції попередників доцільним є підживлення рослин азотними добривами навесні дозою N_30-60. Внесення мінерального азоту дало змогу отримати середню урожайність пшениці по ранньому пару на рівні 5,52–6,66 т/га і продовольче зерно з умістом білку 11,5–11,9 %, клейковини – 22,6–24,6 %. Висновки. Утримання ріллі за схемою раннього пару надійно захищає ґрунт від ерозії і гарантує відновлення запасів продуктивної вологи на другий рік до рівня 86–92 % від ГПВ. За урожайністю зерна пшениці веснообробіток (12–16 см) не поступався зяблевій оранці (25–27 см). Підвищенню ефективності ранніх парів сприяє щілювання ґрунту, вирощування післяжнивної (покривної) культури, оптимізація азотного живлення рослин.

Ключові слова: ранній пар, пшениця озима, обробіток ґрунту, післяжнивні рештки, добрива, ерозія, волога, урожайність, якість зерна

УДК 631.512: 631.452(477.6)                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0248    

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 178–186

Е. Б. Медведєв

Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна

Актуальність. Поширення негативних процесів у ґрунті, пов’язаних з загостренням економічної ситуації в сучасній Україні, стрімким зростанням цін на техніку, паливо-мастильні матеріали, заміною енерговитратних традиційних систем обробітку ґрунту на безполицеві та інші ресурсозбережні, потребує подальших і глибших досліджень їх впливу на його агрофізичні показники. Мета. Вивчити вплив способів основного обробітку ґрунту на агрофізичні показники чорнозему звичайного в ланці польової зерно-паро-просапної сівозміни: пшениця озима після кукурудзи МВС (молочно-воскова стиглість зерна) – горох на зерно – пшениця озима в умовах Північного Степу України.   Матеріали іметоди. Досліджували способи основного обробітку ґрунту, засновані на полицевій оранці і безполицевому розпушуванні на фоні полицевої оранки під кукурудзу. В експериментальних дослідженнях використовували польовий, лабораторний і  статистично-математичний методи. Агрофізичні показники ґрунту визначали за загальноприйнятими методиками. Результати. Не встановлено істотної різниці за впливом способів основного обробітку на щільність складання ґрунту в шарі 0−30 см під культурами ланки сівозміни навесні та на час їх збирання. Мало місце суттєве збільшення кількості водотривких агрегатів (понад 0,25 мм) в ґрунті за безполицевого обробітку, порівняно з оранкою, у 2011 та 2012 рр. під всіма культурами ланки сівозміни у весняний період і на час збирання урожаю, переважно у шарах 0–10 і 10–20 см. Частіше це спостерігалося навесні ‒ у середньому за 2010‒2012 рр. різниця за цим показником у шарі ґрунту 0–30 см по культурах ланки сівозміни була: пшениця озима по кукурудзі МВС – 1,9, горох – 4,4 і пшениця озима по гороху – 3,0 %, а у середньому по ланці сівозміни ‒ 3,1 %. Встановлено, що безполицевий обробіток ґрунту сприяє суттєвому зменшенню витрат вологи на непродуктивне випаровування в умовах часто повторюваних посушливих явищ. Висновки. Досліджувані способи основного обробітку чорнозему звичайного важкосуглинкового однаково впливають на щільність його складання і не зумовлюють погіршення цього показнику. Безполицевий обробіток поліпшує водостійкість орного шару ґрунту під культурами ланки сівозміни  і зменшує витрати вологи на випаровування, у порівнянні з оранкою.

Ключові слова: обробіток ґрунту, щільність, водостійкість, продуктивна волога, пшениця озима, горох

УДК 92.633.15/.632                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0249

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

УДК 92:633.15                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0250

ЖИТТЯ  З  «ЦАРИЦЕЮ»

Присвячено до 85-річчя з дня народження та до 60-річчя трудової діяльності у ДУ ІЗК НААН
ДЗЮБЕЦЬКОГО БОРИСА ВОЛОДИМИРОВИЧА 

В. Ю. Черчель, доктор с.-г. наук,

Н. А. Боденко, канд. с.-г. наук,

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Зрозумій одне тільки яблучне зерно, і досить тобі.

Коли в нім сховалося дерево з коренем,

гілками, листям та плодами,

то можна в ньому віднайти незчисленні мільйони садів,

осмілюся сказати, і незчисленні світи.

(Григорій Сковорода)

УДК 92:631.56                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0251

Лупітько О. І., канд. с.-г. наук, Базілєва Ю. С., канд. с.-г. наук,

Ковальов Д. В., канд. с.-г. наук, Лук`яненко Т. М., головний фахівець

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,  м. Дніпро, 49009, Україна