ЗерновІ культури. - 2020. -Том 4. - № 2

УДК 635.655.633.853.52                                                                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0129

Л. Р. Медведєва, Я. І. Кренців, Т. В. Мостіпан, Л. І. Калініна

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведені результати досліджень,  проведених  впродовж 10 років (2010–2019 рр.) в колекційно-му розсаднику. Досліджено колекційні сорти сої  різного еколого-географічного походження. Проаналізовано їх за врожайністю, вмістом протеїну та жиру в насінні. Обґрунтовано значення сортів сої, стійких до сім’ядольного бактеріозу, в підвищенні  урожайності насіння. Виділено 15 сортів, високостійких до цієї хвороби: Ера 2, Медея, Степовичка 4, Діона, Агат, Срібна рута, Подільська 2000, Ятрань, Хабаровська 01, Еванс, Лінія № 918, Лінія № 100, R8606I-5R05, Yutro, ВНИИОЗ 11. Досліджувані сорти є перспективними як джерела стійкості до сім’ядольного бактеріозу при селекції на імунітет.

На сучасному етапі селекції, з переходом на європейські стандарти, важливого значення набуває  створення  сортів з високою якістю насіння. У зв'язку з цим в лабораторії ведуться широкі  дослідження по виявленню високопротеїнових сортів з високим вмістом жиру в насінні.

Хімічний аналіз насіння сої різних груп стиглості  свідчить про те, що вміст протеїну за роки досліджень змінювався в межах 32,2–45,8 %. Найвищий його вміст був в насінні сортів Зерноукісна (45,8 %), Устя (45,5 %), Сонячна (44,7 %), Артеміда (44,2 %), Прип'ять (44,0 %).

Вміст жиру в насінні коливався  від 18,2 до 26,8 %. Кращими за  цим показником виявилися такі сорти, як: Смарагдова (26,8 %), Аннушка (26,4 %), Софія (26,8 %), Барвиста (26,4 %), Офелія (26,5 %), Подільська 416 (26,4 %), Васильківська (26,8 %), Л. 101 (26,8 %), Букурія (26,3 %).

Наведені сорти є високоурожайними, з високим  вмістом протеїну  та  жиру,  високостійки-ми до сім’ядольного бактеріозу, а також адаптованими до несприятливих умов оточуючого середовища.

Ключові слова: соя, сорт, колекція, урожайність, селекція, протеїн, жир, стійкість, насіння.    

УДК 631.527.8:633.111.1                                                                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0130

Гопций В.А., Криворученко Р.В. 

Зерновые культуры. 2020. Т. 4. № 2. С. 230–242.

Харьковский национальный аграрный университет имени В.В. Докучаева, с. Докучаевское, Харьковский район, Харьковская область, 62483, Украина

В условиях глобальных изменений климата важное значение приобретает поиск доноров  адаптивных свойств среди существующего исходного материала пшеницы, поскольку только на основе целенаправленного подбора родительских компонентов для скрещиваний можно рассчитывать на получение селекционного материала с заданными параметрами адаптивности.  

В  ходе исследованийоценивали коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы по признакам продуктивности колоса и устанавливали адаптивные особенности, учитывая их.

Изложены результаты оценки гомеостатичности и селекционной ценности коллекционных образцов мягкой озимой пшеницы различного эколого-географического и генетического происхождения по признакам производительности главного колоса за период 2014–2016 гг. Объектом исследований были 45 сортов и 9 селекционных линий.  Установлена существенная разница между коллекционными генотипами мягкой озимой пшеницы как по уровню развития признаков продуктивности колоса, так и по их изменчивости в годы исследований. Самым высоким уровнем развития признаков продуктивности колоса отличались 6 сортов (Горделивая, Станичная, Легенда, Переяславка, Оксана, Liryka).  Средний уровень по большинству признаков превышали 7 сортов и 2 селекционные линии (Росинка Тарасовская, Банга, Венера, Вольница, Маша, Красота, Ebi, Кю07, 89-I/2).

Оценку адаптивных свойств коллекционных генотипов проводили путем определения показателей гомеостатичности (Hom) и селекционной ценности (Sc). Установлено, что коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы имели разный уровень гомеостатичности и селекционной ценности. Наибольшую ценность представляют генотипы, в которых сочетается высокая гомеостатичность и селекционная ценность с высоким уровнем развития признаков продуктивности – Богдана, Душистая, Заботливая, Фермерка, Красота, Маша, Станичная, Ода, Легенда, Izolda,  Кю99, 89 I/2 и др. Эти генотипы могут быть использованы как источники продуктивности колоса с высокой их гомеостатичностью. По результатам исследований установлено наличие различного типа гомеостатической регуляции процессов формирования продуктивности колоса.

Ключевые слова: мягкая озимая пшеница, генотип, производительность колоса, гомеостатичность, адаптивность, селекционная ценность.

УДК 633.15:631.53.02                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0131

Інноваційна  система  управління  якістю   посівного  матеріалу

в  насінництві  кукурудзи

М. Я. Кирпа ¹, О. Ф. Стасів ², Т. М.  Лук'яненко ¹

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

 м. Дніпро, 49027, України

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН,

вул. Грушевського, 5, с. Оброшино, Пустомитівський район,  Львівська обл.,  81115, Україна

Наведено результати з'ясування якості насіння гібридів кукурудзи на таких стадіях, як вирощування, післязбиральна обробка та зберігання. Розроблено систему управління якістю на підставі чинних (стандартизованих) і додаткових показників та методів їх визначення. Додатковими є такі показники, як схожість насіння, визначена за методом холодного пророщування, енергія і сила росту, вирівняність, травмованість. Перелічені показники  тісно корелюють із посівними якостями та врожайними властивостями гібридів.

Метод холодного пророщування насіння кукурудзи включає змінні температури – це 8–10 та 18–20 ^oC, що  мають місце в  полі у період “сівба - сходи”. Вирівняність визначається шляхом сепарування  насіння і встановлення  співвідношення окремих фракцій за крупністю насіння розміром 9, 8, 7, 6 мм.

Для визначення  настільки травмоване насіння розроблено метод прямого огляду  останнього крізь лупу. Згідно з даним методом видимі ознаки  ушкодження слід розподіляти на 3 групи: макротравми зародку і ендосперму, мікротравми та зірваний кореневий чохлик. Найбільшої шкоди насінню завдають макротравмами зародку, зважаючи на це, встановлюються обмежувальні норми на насіння кукурудзи.

 На основі чинних і додаткових показників запропоновано кондиційне насіння оцінювати за трьома індексами посівної придатності. Якщо спиратися на перший і другий (високий і середній) індекси, врожайність товарного зерна гібридів кукурудзи збільшується на 15–18 %. Щодо найвищого індексу, схожість насіння, визначена методом холодного пророщування, має становити 85–100 %, кількість сильних сходів – не менше 81 %, вирівняність – 91 % і більше, вміст насіння з макротравмами – до 5 %, а з мікротравмами – до 29 %.  Систему управління якістю рекомендується застосовувати в процесі післязбиральної обробки насіння та в ході його сертифікації.

Ключові слова: кукурудза, гібриди, насіння, система якості, показники і методи.

УДК 633.854.78:631.416.9

Гирка А. Д., Ткаліч І. Д., Сидоренко Ю. Я., Бочевар О. В., Гирка Т. В. 

Зернові культури. 2020. Т. 4. № 2. С. 251–256.

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49027, Україна

Експериментальні дослідження проводили на дослідному полі лабораторії агробіологічних ресурсів ярих зернових і зернобобових культур Ерастівської дослідної станції Державної установи Інститут зернових культур НААН (ДУ ИЗК НААН) впродовж 2016–2018 рр. в зерно-паро-просапній сівозміні після попередника ячмінь ярий. Агротехніка у дослідах – загальноприйнята для зони. Закладку дослідів, експериментальні дослідження, обліки, спостереження, відбір зразків виконували відповідно до методики польового досліду та загальноприйнятих методичних рекомендацій ДУ ІЗК НААН. Погодні умови впродовж 2016–2018 рр. за зволоженням і температурою повітря були середньосприятливими для проростання насіння, росту і розвитку рослин соняшника.

Встановлено, що залежно від варіанту використання препаратів,  висота рослин соняшника збільшилась на 5,0–12,9 см, діаметр кошика – на 2,8–4,1 см, маса насіння з кошика – на 2,3–4,1 г, маса 1000 насінин – на 6,3–8,7 г порівняно з контролем. Кращі результати  відносно інтенсивності росту, розвитку та формування елементів структури врожайності насіння соняшника гібрида Ясон  були одержані у варіанті з позакореневим підживленням посівів у фазі 3–4 пари листків у культури препаратом Гумівіт Профі, 0,3 л/га – приріст урожайності насіння соняшника відносно контролю становив 0,39 т/га. Дворазове  позакореневе підживлення посівів  у фазі 3–4 пари листків у соняшника препаратом Гумівіт Екстра і в фазі зірочки – Гумівіт Аміно з нормою витрати кожного 0,2 л/га  зумовило приріст урожайності насіння відносно контролю на 0,23 т/га. За передпосівної обробки насіння препаратом Гумівіт Профі, 0,3 л/га урожайність соняшника становила 2,23 т/га, що перевищило контроль на 0,16 т/га.

Ключові слова: соняшник, гумінові препарати, ріст і розвиток рослин, елементи структури врожайності, урожайність насіння.

УДК 633.11 «324»: 631.8/.581.1                                                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0133

І.І.Гасанова,  М.В.Єрашова, Т. М. Педаш

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,  14,  м. Дніпро, 49027, Україна

На основі результатів трирічних польових дослідів, проведених в умовах північного Степу, виявлено кращі варіанти  підживлення рослин сучасних сортів пшениці м’якої озимої азотними добривами при вирощуванні по чорному пару. Доза внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію становила N₃₀P₆₀K₃₀. Вирощували три сорти пшениці озимої: Коханка (Державна установа Інститут зернових культур НААН), Пилипівка та Місія одеська (Селекційно-генетичний інститут НААН). Строк сівби озимини 20 вересня, норма  висіву  –  5 млн схожих насінин/га.

Для підживлення посівів використовували такі азотні добрива, як аміачна селітра та карбамід. Аміачну селітру вносили наприкінці фази весняного кущення рослин за допомогою сівалки локально (30 та 60 кг/га д. р.), а карбамід (30 кг д. р.) та бакову суміш карбаміду (30 кг д. р.) і фунгіциду фалькон (600 мл/га) у фазі колосіння позакоренево. Встановлено, що локальні підживлення рослин пшениці  озимої  наприкінці фази кущення аміачною селітрою зумовлювали підвищення врожайності на 0,34–0,64 т/га, причому максимальний приріст урожаю зерна мав місце у разі використання азотних добрив з розрахунку 60 кг/га. Достовірне  збільшення врожайності зерна також було за обробки рослин у фазі колосіння баковою сумішшю карбаміду з фунгіцидом. 

Підживлення рослин азотними добривами позитивно впливало як на фізичні показники зерна пшениці озимої (натура, склоподібність), так і біохімічні (вміст білка і сирої клейковини, число седиментації). На підставі результатів досліджень з'ясовано, що в сортів Коханка та Пилипівка у всіх варіантах  досліду натура зерна перевищувала  800 г/л,  також більшим у цих сортів був вміст білка і клейковини. У сильних за якістю зерна сортів Місія одеська та Пилипівка порівняно з сортом Коханка (цінний) число седиментації було більшим.

При обробці посівів  пшениці озимої баковою сумішшю карбаміду з фунгіцидом сорт Коханка сформував  продовольче  зерно другого  класу (за  сукупністю  показників,  які  регламентуються діючим національним стандартом на зерно пшениці – ДСТУ 3768:2019), а в  сорту  Пилипівка таке зерно одержали  в  разі  локального підживлення  рослин наприкінці  фази  кущення  (N_30–60) або N₃₀ позакоренево.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, чорний пар, азотні підживлення, урожайність, білок, клейковина.

УДК633.112.1»324»:631.811.98:632.11                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0134

І. І. Ярчук, Т. В. Мельник, О. В. Моргун

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

На основі досліджень, проведених у 2013–2017 рр. на дослідному полі навчального господарства „Самарський” Дніпровського державного  аграрно-економічного університету (Дніпропетровська обл.) з'ясовані основні закономірності росту, розвитку, формування зимостійкості та продуктивності рослин пшениці твердої озимої залежно від застосування рістрегулюючих препаратів на неоднакових фонах мінерального живлення і після різних попередників в умовах північного Степу.       

Значною кріопротекторною дією в наших дослідженнях відзначався  препарат Вимпел –  підвищення виживаності рослин пшениці твердої озимої  відносно контролю становило 8,6 %. Найбільш стабільно по роках виживаність рослин збільшувалася при застосуванні препарату Хлормекват-хлорид 750 – в середньому за чотири роки 3,7 %.

Як на високому агрофоні (пар з внесенням повного мінерального добрива),  так і на низькому (стерньовий попередник, мінімальна кількість мінеральних добрив) вплив препаратів на основні елементи структури урожаю був мінімальним і навіть негативним. По пару, за умови достатнього забезпечення рослин елементами живлення, більшість досліджуваних препаратів ефективної дії щодо підвищення урожайності зерна пшениці твердої озимої не  проявляли або їх ефективність була вкрай низькою. Хлормекват-хлорид 750 позитивно впливав лише у разі високого агрофону.

Серед досліджуваних препаратів  найбільш стабільною дією щодо підвищення зернової продуктивності пшениці твердої озимої залежно від умов вирощування  відзначався препарат Марс ELBi у разі його використання навесні після відновлення весняної вегетації (за середньодобової температури 10  ^оС)  при нормі витрати 750 мл/га.

Ключові слова: пшениця тверда озима, рістрегулятори, зимостійкість, продуктивність, якість зерна, економічна ефективність.

УДК 633.16«321»:631.559/.8                                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0135

А. Д. Гирка, І. Д. Ткаліч,  Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 272–280   

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Наведено результати фенологічних спостережень та аналіз елементів структури урожайності і зернової продуктивності ячменю ярого сорту Сталкер при вирощуванні на фоні без внесення мінеральних добрив і в разі застосування їх у дозі N₃₀P₃₀K₃₀. З'ясовано вплив позакореневого підживлення рослин  різними дозами аміачної селітри і гуміновим препаратом гумісол плюс в різні періоди їх росту та розвитку в умовах північного Степу України.

Встановлено, що на ріст, розвиток таі формування елементів продуктивності рослин ячменю ярого суттєво впливали строки та дози підживлення. Більш ранні строки підживлення рослин аміачною селітрою та препаратом гумісол плюс (по сходах та у фазі кущення), сприяли кращому їх росту і розвитку, підвищенню  продуктивної кущистості та поліпшенню елементів структури урожайності порівняно з підживленням посівів у фазі виходу в трубку як на удобреному фоні (N₃₀P₃₀K₃₀), так і у варіанті без внесення мінеральних добрив.

Встановлено, що зернова продуктивність ячменю ярого в роки досліджень формувалась під впливом фону мінерального живлення, строків і доз позакореневого підживлення рослин. Аналіз урожайних даних показав, що підживлення рослин ячменю ярого аміачною селітрою в дозі N₁₅, порівняно з контролем, призводило до підвищення урожайності зерна в середньому на фоні без добрив на  0,16–0,26 т/га, а в дозах N₃₀ – на 0,34–0,44 і N₄₅  – на 0,54–0,65 т/га, на фоні N₃₀P₃₀K₃₀ відповідно на 0,20–0,38; 0,39–0,49 і 0,62–0,76 т/га.

Підживлення ячменю ярого препаратом гумісол плюс на фоні без добрив зумовлювало прибавку урожаю зерна в середньому 0,10–0,41 т/га, на фоні N₃₀P₃₀K₃₀– до 0,18 т/га. Позакореневе підживлення рослин цим препаратом в дозі 0,5 л/га сприяло підвищенню врожайності зерна ячменю ярого на 0,10–0,21 т/га, порівняно з контролем, тільки на фоні без внесення мінеральних добрив.  Підвищення дози  гумісолу плюс до 1,0 та 1,5 л/га призводило до збільшення прибавки урожайності зерна ячменю ярого залежно від строку внесення на 0,30–0,41 та 0,28–0,41 т/га  на неудобреному фоні і на 0,08–0,15 та 0,10–0,18 т/га на фоні N₃₀P₃₀K₃₀ відповідно, порівняно з контролем.

Ключові слова: ячмінь ярий, мінеральні добрива, позакореневе підживлення рослин, елементи структури колосу, урожайність зерна.  

УДК 633.16«321»:631.8(477.6)                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0136

О. О. Вінюков,  А. П. Дудкіна, Т. В. Шевченко

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Дослідження, які були проведені в умовах східної частини північного Степу України впродовж 2017–2019 рр., передбачали визначення ефективності післядії застосування вермікомпосту при вирощуванні ячменю ярого сорту Аверс на різних фонах живлення.

Встановлено, що застосування органічних добрив гарантує стабільний результат на різних фонах мінерального живлення в посушливих умовах Степу України. У варіантах досліду з використанням мінеральних добрив на фоні внесення вермікомпосту щільність продуктивного стеблостою становила 622,2–647,4 шт./м², коефіцієнт продуктивного кущення – 2,0–2,1, а показники елементів структури колосу були такими: довжина колосу – 9,2–9,7 см; озерненість колосу – 16,9–17,3 шт. зерен; маса 1000 зерен – 49,3–49,8 г. При цьому у варіанті фон + N₆₀P₆₀K₆₀, одержано найбільшу масу 1000 зерен – 49,8 г, що на 4,6 % більше порівняно з  контролем. Найвищу врожайність зерна ячменю ярого – 5,05 т/га, що відповідає підвищенню продуктивності культури на 1,61 т/га, або на 46,8 % до контролю, одержано на фоні післядії вермікомпосту (2 т/га) та внесення мінерального добрива в дозі N₆₀P₆₀K₆₀, але через високі виробничі витрати  тут рентабельність становила 114,9 %.

Оптимальним був варіант з внесенням мінерального добрива у дозі N₃₀P₃₀K₃₀   на фоні застосу-ваннявермікомпосту. Це дало можливість підвищити урожайність зерна ячменю до 4,90 т/га (на 1,46 т/га, або на 42,4 % до контролю) і добитися  рентабельності 136,1 %.

 Внесення лише мінерального добрива в дозі N₃₀P₃₀K₃₀  у гостропосушливих умовах степової зони уможливлює підвищити урожайність зерна  ячменю на 0,70 т/га  порівняно з контролем, але через високу собівартість зернової продукції  рентабельність виробництва низька – 99,6  %.

Ключові слова: ячмінь ярий, фон живлення, вермікомпост, мінеральні добрива, урожайність, економічна ефективність.

УДК 631.5:633.85                                                                                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0137

Л. В. Губенко, О. Я. Любчич

Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2б,

смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Дослідження з вивчення впливу основних елементів технології вирощування на формування продуктивності рослин гірчиці білої сорту Біла Принцеса проводили впродовж 2016–2018 рр. у стаціонарному досліді відділу адаптивних інтенсивних технологій зернобобових, круп’яних та олійних культур (Державне підприємство Дослідне господарство «Чабани»).

Наведено результати досліджень з вивчення впливу різних доз мінеральних добрив і мікродобрива Тропікел  кр. п. на урожайність гірчиці білої сорту Біла Принцеса та вихід олії з насіння. Встановлені оптимальні параметри елементів технології вирощування, що забезпечують одержання високої урожайності насіння цієї  культури в умовах північного Лісостепу України.

Найвищу врожайність насіння гірчиці білої (2,58 т/га) з вмістом жиру 43,29 %  було одержано за рахунок внесення мінерального добрива у дозі N₄₅P₆₀K₉₀  і позакореневого підживлення рослин в фазі розетки препаратом Тропікел з розрахунку 1,0 кг/га. Оцінено вплив досліджуваних факторів на урожайність гірчиці білої, за значимістю їх можна розташувати наступним чином: мінеральні добрива – 14,3 %, обробка посівів мікродобривом Тропікел – 52,2 %.

Найвища економічна ефективність виробництва насіння гірчиці білої відмічалася при внесенні мінерального добрива у дозі N₄₅P₆₀K₉₀ і обробленні посівів Тропікелом. Умовно чистий прибуток становив 32158 грн/га, собівартість – 5536 грн/т, рівень рентабельності – 225 %. Аналіз економічної ефективності вирощування гірчиці білої показав, що для одержання вищого доходу і рівня рентабельності та найнижчих показників собівартості продукції, під дану культуру слід вносити мінеральне добриво у дозі N₄₅P₆₀K₉₀  і проводити позакореневе підживлення рослин мікродобривом Тропікел.

Ключові слова: гірчиця біла, мінеральні добрива, мікродобриво, урожайність, якість насіння, економічна ефективність, Тропікел.       

УДК 631.547.3:631.331                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0138

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 296–304    

Ю. М. Сиромятников

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка, вул. Алчевських, 44, м. Харків, 61002, Україна

Висвітлено результати досліджень з визначення ефективності вирощування ячменю ярого залежно від способів прямої сівби в технології, яка заснована на застосуванні комбінованих машин. Доведено, що за рахунок використання сівалки прямої сівби, секції якої складаються з модулів для локального розпушування ґрунту, перед сошниками яких встановлені хвилясті диски,   врожайність зерна в середньому підвищується на 20 % порівняно з контролем. Переміщаючись з великою швидкістю, хвилясті диски розпушують порівняно вузькі смуги ґрунту, в які закладається сошниками насіння, це уможливлює більш ефективно зберегти вологу, що в подальшому значно впливає на динаміку сходів і рівень урожайності зерна ячменю ярого.

Найменша забур'яненість  посівів  була у разі сівби сівалкою з комбінованими робочими ор-ганами підрізуючого типу і дисковими сошниковими системами з опорно-прикочуючими колесами. Облік бур'янів проводили після появи сходів ячменю.

Найбільша твердість ґрунту мала місце при використанні сівалки з дисковими робочими органами, секції якої складаються з модулів для локального розпушування ґрунту. Статистична обробка даних свідчить про те, що найбільший вплив на твердість грунту має глибина,  її частка становить 96 %. Сила впливу на твердість грунту способів сівби дорівнювала 0,76 %. Щільність ґрунту в зоні розвитку кореневої системи рослин у всіх варіантах досліду не виходила за межі оптимальної. Перед збиранням врожаю вологість верхніх шарів ґрунту у варіантах з прямою сівбою була вищою на 3–5 %, а вологість нижніх – меншою на 1–2 %, ніж в контролі (достовірність даних визначена за допомогою критерію Фішера і становила 95 %, а різниця між варіантами досліду була суттєвою).

Ключові слова: врожайність ячменю, сівба, спосіб, технології, сівалки, якість, локальне розпушування.

УДК 504:620.9                                                                                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0139

Ю. С. Фурманець, М.  Г. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати досліджень впливу густоти стеблостою, удобрення і типу ґрунту на продуктивність міскантусу в умовах Західного Полісся.

Встановлено, що в середньому за чотири роки досліджень при вирощуванні міскантусу найбільшу урожайність сухої біомаси – 15,5 т/га одержали на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті при густоті садіння 20 тис. шт./га і внесенні добрив в дозі N₆₀P₂₀₀K₂₀₀.

         Найменша урожайність сухої біомаси була при густоті садіння міскантусу 10 тис. шт./га у варіанті без добрив (контроль) – 12,0 та 9,1 т/га відповідно на темно-сірому легкосуглинковому і дерново-підзолистому зв'язно-піщаному грунті. Внесення мінеральних добрив в дозі N₆₀P₁₀₀K₁₀₀ зумовило підвищення урожайності сухої маси на 1,8 та  2,2 т/га  відповідно типу грунту. Підвищення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг/га д. р.  зумовлювало збільшення сухої маси  до 15,0 та 10,1 т/га порівняно з варіантом без добрив. 

Результатами досліджень підтверджується той факт, що зі збільшенням густоти садіння і дози внесення мінеральних добрив врожайність біомаси міскантусу підвищується, відповідно вихід твердого палива і енергії також збільшується.

Найбільший вихід палива – 17,1 т/га з виходом енергії 271 ГДж/га  був при внесенні мінеральних добрив  у дозі  N₆₀P₂₀₀K₂₀₀ і збільшенні густоти садіння до 20 тис. шт./га на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті. Найнижчою продуктивністю за такої густоти  відзначався варіант без добрив (контроль) – 12,2 т/га сухого біопалива та 194 ГДж/га енергії.

При вирощуванні міскантусу з густотою 15 тис. шт./га, в середньому за чотири роки вихід біопалива знижувався до 11,0 т/га, а  енергії до 175 ГДж/га у варіанті без добрив (контроль). Най-мений вихід біопалива – 10,1 т/га та енергії – 159 ГДж/га одержали у варіанті без добрив за густоти садіння міскантусу 10 тис. шт./га. Внесення мінеральних добрив в дозах N₆₀P₁₀₀K₁₀₀ та N₆₀P₂₀₀K₂₀₀  призводило до підвищення  виходу як  сухого біопалива до  13,5 та 14,7 т/га, так і енергії – 215 та 235 ГДж/га відповідно.

Ключові слова: міскантус, суха біомаса, тверде біопаливо, енергія, ґрунт.  

УДК 633. 15: 631. 5                                                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0140

М. І. Дудка, О. П. Якунін, С. І. Пустовий

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,  м. Дніпро, 49027, Україна

Досліджено вплив позакореневого підживлення на фоні внесення мінеральних добрив в дозах N₃₀Р₃₀К₃₀ і N₆₀Р₄₅К₄₅  на площу листкової поверхні, урожайність зерна і економічні показники при вирощуванні гібридів кукурудзи після соняшника. Встановлено, що на фоні удобрення N₆₀Р₄₅К₄₅  порівняно з N₃₀Р₃₀К₃₀  площа листків однієї рослини була більшою на 7,0 %. У разі позакореневого підживлення рослин вона збільшувалася на 7,7–25,6 %. За площею листкової поверхні перевага була на боці рослин середньораннього гібрида.

Урожайність  зерна  кукурудзи  при  внесенні  мінеральних  добрив  у дозі N₃₀Р₃₀К₃₀  становила 4,76 т/га, а N₆₀Р₄₅К₄₅  – 5,20 т/га. При позакореневому підживлені рослин карбамідом – 10 та 20 кг/га урожайність збільшувалась порівняно з контролем (без обробки) на 0,20 та 0,24 т/га відповідно. При додаванні до 10 кг/га карбаміду хелату цинку (1,5 л/га)   урожайність зерна порівняно з контролем  зросла на 0,30 т/га, а до 20 кг/га карбаміду препарату квантум-кукурудза (3,0 л/га) – на 0,34 т/га. У разі дворазового позакореневого підживлення рослин в фазі 5–6 листків карбамідом і хелатом цинку та в фазі 8–9 листків карбамідом і квантум-кукурудза урожайність зерна була більшою порівняно з контролем на 0,41 т/га. 

Собівартість виробництва 1 т зерна  була меншою при  вирощуванні середньораннього гібрида ДБ Хотин за одноразового обприскування посівів карбамідом або карбамідом з додаванням мікроелементів на фоні внесення мінеральних добрив в дозі N₃₀Р₃₀К₃₀ (2159–2259 грн) і дещо більшою (2212–2301 грн) –  N₆₀Р₄₅К₄₅. Умовний прибуток  за вирощування  гібрида ДБ Хотин на фоні N₆₀Р₄₅К₄₅ і одноразового обприскуванням рослин карбамідом становив 10214–10327 грн/га, дещо менші його показники (10095–10164 грн/га) були при обробці карбамідом з додаванням хелату цинку або квантум-кукурудза.  Рентабельність  виробництва  була  найбільшою  (89,9 %)  при  вирощуванні  гібрида ДБ Хотин на фоні N₃₀Р₃₀К₃₀  і обприскуванні посівів карбамідом, 10 кг/га (5 %-ний розчин)

Ключові слова: кукурудза, удобрення, позакореневе підживлення, гібриди, урожайність, економічна ефективність. 

УДК 631.5                                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0141     

М. С. Шевченко, Л. М. Десятник, К. А. Деревенець-Шевченко, Н. В. Швець

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 319–329  

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

На основі широкого експериментального дослідження продуктивності сівозмін в різних зонах Степу розроблено корелятивну модель оцінки ролі попередників у формуванні урожайності культур, що йдуть після них. З'ясовано зв’язок між якістю агротехнологій і зміною ступеня сівозмінної конкурентоспроможності культур.

Ретроспективний аналіз ефективності систем землеробства та сівозмін показав, що постійне удосконалення сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також  технологій їх вирощування  стало основою для переоцінки значення  попередників в сівозміні.  Суть останнього   полягає у тому, що в сучасних агросистемах за рахунок високопотенційних біотехногенних ресурсів можливо одержати вищу  урожайність польових  культур по гірших попередниках, ніж  раніше  по кращих.

З метою одержання універсальної оцінки ефективності сівозмін та моделювання  їх продуктивності запропоновано ввести коефіцієнт сівозмінної депресії, який дає уявлення про частку зниження урожайності після окремих попередників порівняно з її базовим рівнем після чорного пару. При цьому найбільш сприятливі умови складалися після культур,  коефіцієнт депресії яких  вище 0,80 – до них належать:  пшениця озима, ячмінь, ріпак, жито, ярий ячмінь, овес. В той же час суттєво пригнічується розвиток культур, що йдуть після соняшника, кукурудзи на зерно і силос, буряка, сорго, сої,  їх коефіцієнт депресії становить 0,66–0,78.

Запропонована методологія системного аналізу  оцінки попередників відкриває  широкі можливості для формування адаптованих сівозмін, оптимізації набору польових  культур відповідно   до вимог ринку, внесення  важливих коректив у сівозміни в екстремальних умовах, регулювання продуктивності сівозмін з урахуванням агротехнологічної модернізації.

Ключові слова: сівозміна, обробіток грунту, добрива, культури, зерно, попередники, урожай, мінімізація.  

УДК 633:551.524 (292.486)                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0142

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 330–338          

В. І. Чабан, С. П. Клявзо, О. Ю. Подобед, А. І.Горбатенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

  Проведено оцінку стану теплових ресурсів і динаміку урожайності польових культур в умовах північного Степу України. Встановлено збільшення ресурсів тепла у регіоні за 1991–2018 рр. порівняно з кліматичною нормою. Середньорічна температура повітря підвищилася на 1,0 °С, за теплий і холодний періоди року – на 1,0 °С, за період активної вегетації ранніх зернових (квітень - червень) та пізніх ярих культур (травень - серпень) – на 0,8–1,1 °С. Підвищення річної температури йде з коефіцієнтом лінійного тренду 0,31 °С/10 років.  Повторюваність випадків, коли  середня температура за рік досягає 9,5 °С і вище,  становить 53 %. Потепління більшою мірою визначається підвищенням температурного режиму в холодний період року. Істотні позитивні аномалії проявляються у січні (+1,7 °С), лютому (+1,1 °С), березні (+1,6 °С), а також у липні (+1,4 °С) і серпні (+1,5 °С). Спостерігається подовження періоду з температурою ≥ 5 °С на 11–16 діб (225 і 209–214). Зміна тривалості періоду з температурою ≥ 10 °С статистично не достовірна. Простежується збільшення сум ефективних температур ≥ 5 і ≥ 10 °С. Повторюваність  підвищеної (2711 і 1709 °С)  суми ефективних температур становитьдо 50 %. Встановлено тісний кореляційний зв’язок (R² = 0,75) між трива-лістю періоду із середньодобовою температурою ≥5 °С та сумою ефективного тепла ≥5 °С. На фоні збільшення забезпеченості тепловими ресурсами регіону спостерігається позитивна динаміка середньої урожайності основних польових культур: озимина по пару – на 36 % (3,76 і 5,12 т/га), ячмінь ярий – на 24 % (2,14 і 2,65 т/га),  кукурудза – на 11 % (4,14 і 4,59 т/га),  соняшник – на 30 % (1,86 і 2,42 т/га). Імовірність формування оптимального рівня урожайності озимини по пару, ячменю ярого, кукурудзи та соняшника (≥ 4,44; ≥ 2,40; ≥ 4,32; ≥ 2,15 т/га  відповідно культурам) у постбазовий період  становила 56–76 %, тимчасом  як у 1961–1990 рр. – 25–43 %.

Ключові слова: теплові ресурси, суми температур, польові культури, динаміка урожайності, адаптивні властивості.

УДК 631.51:633.16                                                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0143

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹,Л. М. Десятник², В. І. Горщар¹

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,м. Дніпро, 49027, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Доведено, що в умовах північного Степу України формується непромивний водний режим з ненаскрізним найменш насиченим класом вологості, перевага полицевої системи обробітку ґрунту в додатковій акумуляції вологи протягом осінньо-зимового періоду в північному Степу відмічається в роки з морозними і сніжними зимами, повільним і тривалим сніготаненням, а мілкого мульчувального плоскорізного розпушування – за недобору нормативної суми опадів впродовж грудня - лютого, відсутності снігового покриву і підвищеної вітрової активності.

  Урожайність ячменю ярого значно залежить від резервів ґрунтової вологи. В північному Степу висока продуктивність ячменю ярого, при умові одержання своєчасних і повних сходів, формується за рахунок вологозапасів, нагромаджених у глибоких шарах ґрунту протягом осінньо-зимового періоду.

Встановлено, що у північному Степу запровадження консервуючого обробітку ґрунту (чи-зельного), у разі вирощування  ячменю ярого за диференційованої системи обробітку, посилює накопичення вологи (на 91,0–179,0 м³/га) в осінньо-зимовий період за рахунок рослинних решток, які затримують більше снігу, особливо у теплі малосніжні зими.

З’ясовано, що запровадження мілкої мульчувальної системи обробітку ґрунту, незважаючи на зниження урожаю зерна ячменю ярого, зумовлює  більш економне витрачання вологи на одиницю урожаю – в 1,1–1,2 раза.

Виявлено, що у разі  проведення  щорічно полицевого та диференційованого обробітку  ґрунту в середньому за роки досліджень   одержували  високий рівень урожайності, а мінімізація обробітку в більшості років призводила до його зниження на 0,22–0,55 т/га.  Запровадження чизельного обробітку ґрунту в системі диференційованого  найбільш ефективне у посушливі роки і навіть дає кращі результати, ніж оранка, оскільки накопичується більше продуктивної вологи  за рахунок значної кількості післяжнивних решток попередника на поверхні поля.

Ключові слова: ячмінь ярий, обробіток ґрунту, вологість ґрунту, удобрення, дискування, урожайність.

УДК 631.452                                                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0144

О. Л. Романенко¹, І. С. Кущ¹, А. В. Агафонова¹, Ю. О. Тенюх¹, М. М. Солодушко², Н. М. Усова³

_{Зернові куль}тури. Том 4. № 2. 2020. С. 353–362       

¹ Запорізька філія Державної установи ″Інститут охорони ґрунтів України″, вул. Дослідна станція, 94, м. Запоріжжя, 69031, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

³ Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, смт. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, Україна

Узагальнено результати двадцятирічних досліджень застосування органічних і мінеральних добрив та з'ясовано їх вплив на вміст гумусу і поживних речовин у ґрунтах Запорізької області. Для контролю за станом родючості ґрунтів проводився обрахунок балансу гумусу і поживних речовин, що  уможливило визначити наскільки елементи живлення з внесених добрив перекривають винос їх урожаєм сільськогосподарських культур.

За результатами  агрохімічної паспортизації земель  сільськогосподарського призначення з'ясована динаміка змін вмісту  гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомих сполук фосфору та калію за останні 18 років. Середньозважений уміст гумусу в ґрунтах  у  VIII турі  становив 3,44 %, ІХ – 3,52, Х – 3,40,  ХІ (2016–2018 рр.) – 3,57 %, що свідчить про  стабільність цього показника. Середньозважений  уміст легкогідролізованого  азоту  протягом усіх  турів  мав  близькі  значення  (83,6–90,3 мг/кг абсолютно сухого грунту) і відповідав низькому рівню  забезпечення. Вміст рухомих сполук фосфору  впродовж VIII–ІХ туру був досить стабільним (97,1–101,6 мг/кг), а в Х–ХІ турі спостерігалось навіть його збільшення до 123,3–123,4 мг/кг. Фосфорний режим ґрунтів є стабільним і відповідає підвищеному рівню забезпечення, крім ІХ туру (середній). Калійний режим ґрунту протягом 18 років був стабільним, рівень забезпечення – високий (159,6–176,8 мг/кг).

Баланс гумусу і поживних речовин в ґрунтах області – від’ємний. Але простежується тенденція до його позитивних змін, якщо порівнювати результати за  перший (2003–2014 рр.) та другий (2003–2018 рр.) досліджувані періоди. Так, для досягнення позитивного балансу гумусу необхідно внести 2 т/га соломи (+400 кг/га), 20 кг/га д. р. азотних добрив та 6,4 т/га гною, а в 2003–2018 рр. ці показники становили:  2 т/га соломи (+400 кг/га), 20 кг/га д. р. азоту, 5,8 т/га гною.

         Ключові слова: ґрунт, баланс, динаміка, гумус, родючість, органічні та мінеральні добрива.

УДК 633.15 : 632. 954                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0145

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 363–371

В. М. Судак, А. І. Горбатенко, В. Л. Матюха, А. О. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,  м. Дніпро, 49027, Україна

На підставі результатів досліджень, проведених на чорноземних грунтах Степу України, доведена пряма залежність між фітосанітарним станом агроценозу і кількістю використаної продуктивної вологи рослинами кукурудзи з шару ґрунту 0–150 см в період сівба - збирання врожаю. Витрати вологи в абсолютно чистих від бур'янів посівах становили 156 мм, на ділянках без видалення бур'янових рослин – 203 мм, а гербіцидному агрофоні – 168–171 мм. Повне або часткове контролювання забур’яненості посівів дозволяє заощадити 320–470 м³/га  запасів вологи в грунті, що  відповідає середній місячній кількості опадів, які випали за вегетаційний період кукурудзи в 2018–2019 рр.

За несприятливих гідротермічних умов протягом квітня - травня (2018 р.)  мало місце зниження ефективності грунтових гербіцидів. У цьому випадку найбільша кількість бур'янів першої хвилі (89,1 %) була знищена за рахунок бакової суміші препаратів:  Фронтьєр Оптіма, 0,8 л/га + Стеллар, 0,8 л/га + ПАР Метолат, 0,8 л/га. У 2019 р. кращі результати показала комбінована технологічна схема  контролювання бур'янових рослин, а саме – Дуал Голд, 1,5 л/га (до сівби), Стеллар, 1,25 л/га + ПАР Метолат, 1,25 л/га (по сходах) та Акріс, 3 л/га (до сівби), Кельвін Плюс, 0,35 кг/га + ПАР Хастен, 1 л/га (по сходах).

В 2018 р. найвищу врожайність зерна кукурудзи (7,85 т/га)  одержано при застосуванні в фазі 3–5 листків у культури бакової суміші препаратів: Фронтьєр Оптіма, 0,8 л/га + Стеллар, 0,8 л/га + ПАР Метолат, 0,8 л/га. Ця комбінація виявилась найкращою, зважаючи на прибутковість виробництва зерна, рентабельність становила 213 %. У 2019 р.  врожайність зерна підвищилася внаслідок поєднання ґрунтових і післясходових гербіцидів. Зважаючи на вартість і норми їх витрат на 1 га, за показниками  собівартості  основної  продукції  (1579 грн/т)  і  рентабельності (134 %) кращою виявилася  така  комбінація препаратів, як Аватар, 2,5 л/га (до сівби) + Прима, 0,5 л/га (по сходах).

Ключові слова: бур'яни, гербіцидна система, технічна ефективність, урожайність, рентабельність виробництва.

УДК 636.4.082.43      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0146

Халак В.І., Чернявський С.Є., Чегорка П.Т. 

Зернові культури. 2020.  Т. 4. № 2. С.  372–377.

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

  Наведені результати досліджень фізико-хімічних властивостей м'язової тканини молодняку свиней великої білої породи з урахуванням їх внутрішньопородної диференціації за деякими біохі-мічними показниками сироватки крові і визначені кореляційні зв'язки між ознаками.

Контрольну відгодівлю молодняку свиней великої білої породи проводили відповідно до «Методики оцінки кнурів и свиноматок за якістю потомства в умовах племінних заводів і племінних репродукторів». У сироватці крові 5-місячних тварин визначали вміст холестеролу (ммоль/л) і концентрацію загальних ліпопротеїдів (мг%). Фізико-хімічні властивості найдовшого м'язу спини (m. Longissimus dorsi) вивчали з урахуванням наступних показників: «вологоутримуюча здатність, %», «активна кислотність через 24 години після забою (рН), одиниць кислотності», «інтенсивність забарвлення, од. екст. х 1000», «ніжність, сек.» і «втрати при термічній обробці, %». Біометричну обробку отриманих даних проводили за загальноприйнятими методикамиз використанням програмного модуля «Аналіз даних» в Microsoft Excel.

Встановлено, що біохімічні показники сироватки крові (вміст холестеролу (ммоль/л) і концентрація загальних ліпопротеїдів (мг%) у молодняку свиней великої білої породи відповідають фізіологічній нормі клінічно здорових тварин. Кількість зразків найдовшого м'язу спини (m. Longis-simus dorsi) категорії «висока якість» за показниками «ніжність, сек.» і «вологоутримуюча здатність, %» становить 9,09 %,  «інтенсивність забарвлення, од. екст. х 1000» – 18,18 %. Достовірні коефіцієнти парної кореляції встановлені між наступними парами ознак: концентрація загальних ліпопротеїдів х активна кислотність через 24 години після забою (рН) (+0,618), концентрація спільних ліпопротеїдів х вологоутримуюча здатність (+0,712), вміст холестеролу х ніжність (+0,726), вміст холестеролу х втрати при термічній обробці (+0,784).

Ключові слова: м’язи, тканина, молодняк свиней, кров, біохімічні показники, сироватка.

УДК 636.2.082.13 (06)                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0147

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 378–386   

В. С. Козир, О. В. Денисюк, Г. Г. Дімчя,  А. Н. Майстренко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Дослідження генофондного стада сірої української худоби на базі ДП «ДГ «Поливанівка» проводились у 2018–2020 рр. При цьому спиралися на ретроспективний і сучасний аналіз популяції, застосовуючи генетичні, імуногенетичні, селекційні, зоотехнічні, статистичні і біометричні методи. Тварини  цього стада належать до двох ліній: Петушка 191У (62 %) і Шамріна ХУ-41 (38 %) та 20 родин. Вони мають міцний, щільний і грубий тип конституції. Середні соматометричні показники відповідають стандарту. Порода має добрі забійні показники і властивості яловичини. Забійний вихід у  бичків  досягає 58–59 %, жиру – 2,5–3,0 % співвідношення білок : жир – 1:1,5, м’якоті в туші – 72–73 %, кісток – 16–17 %, індекс м’ясності – 4,4–4,5.

Тварини з високим коефіцієнтом спадковості передають нащадкам специфічні породні особливості (масть, форма рогів, тілобудова, акліматизація до різних природних умов, адаптація до кормових умов, підвищена резистентність, дрібноплідність, довгорослість, стресостійкість).

Застосування сучасних методик уможливило здійснити тестування еритроцитарних антигенів, білків сироватки крові, ізоферментних еритроцитів і тканин, а також поліморфізму довжини рестрікційних фрагментів ДНК. З 49 антигенів груп крові виявлено 48. Відмічена висока частота    (45–92 %) A, G₃, C₁, C₂, R₂, W, X₁,  X₂, E, F, Y, J, H¹, Z  і значно нижча (2–10 %) P₁, P₂, B¹, J₂, P¹, R, C₁, L, H².

За останні 30 років кількість алелей найбільш інформаційної системи В зменшилась з 41 до 14, серед них породоспецифічні B, B₂, G₃, J₁, Q, T₁, G₂, K, V, E, O. Звуження алельного фонду до такого рівня свідчить, що порода перебуває на межі зникнення.

Аналізом біохімічних маркерів білків сироватки крові, альбумін і постальбумін виявлено у трьох фенотипів АА, ВВ, і АВ, пострансформи – теж у трьох фенотипів FF, FS, і SS. Щодо гемоглобіну, тип А мають всі тварини стада.  При рестрикційному аналізі мітохондріальної ДНК поліморфізм виявлений тільки по ендонуклеазі Е_со 471.

За рахунок сучасних селекційно-генетичних методів можливо підтримати та зберегти специфічні властивості породи, її структуру, генетичну мінливість. Застосування їх в комплексі з технологічними прийомами попередить зникнення сірої української худоби і забезпечить їй гідне місце в світовому надбанні генетичних ресурсів. Наші пропозиції узагальнені в «Концепції цілеспрямованого збереження сірої української худоби та використання її у подальшому породотворному процесі».

Ключові слова: велика рогата худоба, сіра українська порода, стан, напрямки використання, пропозиції.  

УДК 636.22/28.082                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0148

А. О. Гончар, І. С. Піщан, Л. О. Литвищенко, С. Г. Піщан

  Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 387–395    

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000, Ukraine

 Встановлено частоту прояву дистоції та з'ясовано особливості відтворної здатності у голштинських корів різного віку.

Експериментальна частина досліджень виконана в умовах промислового комплексу з виробництва молока корів голштинської породи ПрАТ “Агро-Союз”. Оцінку легкості отелень у корів різного віку визначали у балах (В. Berglund, J. Phillipsonetal, 1987): 1 – легкі отелення; 2 – нормальні отелення, потрібна лише деяка допомога оператора (незначна дистоція); 3 – важкі отелення, потрібне втручання оператора (дистоція).

Встановлено, що майже 83 % корів достатньо легко отелюється. При цьому  оператору доводиться надавати лише заключну допомогу з вивільнення плоду із родових шляхів – понад 10 % тварин. У той же час майже  7 %  тварин при отеленні потребують суттєвої допомоги декількох операторів.

Доведено, що вік корів не має вирішального значення щодо прояву дистоції. Встановлена пряма залежність між живою масою теляти при народженні і проявом дистоції під час отелення. Якщо жива маса народженого теляти становить 37 кг, має місце незначна дистоція, якщо  майже 39 кг –  важка форма дистоції. Нормальний перебіг отелення відмічається у разі живої  маси теляти при народженні на рівні 34 кг. Ускладнення в ході відновлення родової системи після отелення мають 74,4 % первісток. Досить високим цей показник був і відносно корів четвертої лактації – 72,5 %. Симптоматичне безпліддя у корів другої лактації становить 69,6 %.

Середній показник індексу осіменіння 1,9  характерний для корів із післяродовим періодом в межах норми. Симптоматичне безпліддя призводить до подовження сервіс-періоду майже на місяць  порівняно із коровами, в яких отелення і післяродовий період протікали нормально. Важка форма дистоції  під час отелення характерна 12 % тварин –  переважно  при  першому отеленні.

Ключові слова: голштинська порода, сервіс-період, отелення, індекс осіменіння, дистоція, симптоматичне безпліддя.    

УДК 636.4:082                                                                                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0149

В. І. Халак

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 396–403

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,  м. Дніпро, 49027, Україна

  Висвітлені результати досліджень показників відтворювальних якостей свиноматок великої білої породи різної внутріпородної диференціації за деякими оціночними індексами, визначено критерії відбору високопродуктивних тварин та економічну ефективність їх використання. На основі експериментальних даних модифіковано додаток 10 до Інструкції з бонітування свиней і  розроблено новий спосіб оцінки свиноматок за показником «вирівняність (однорідність) гнізда свиноматки за живою масою поросят на час відлучення» (ІВГ₆₀).

Дослідження проведено в СТОВ «Дружба - Казначеївка» (Дніпропетровська область) і лабора-торії тваринництва Державної установи Інститут зернових культур НААН. Робота виконана згідно з Програмою наукових досліджень НААН № 30 «Свинарство». Оцінку свиноматок за показниками відтворювальних якостей проводили з урахуванням наступних ознак: багатоплідність, гол; великоплідність, кг; маса гнізда на час відлучення, кг (фактична;, маса гнізда на час відлучення у віці 60 діб, кг (розрахункова); збереженість, %. Комплексну оцінку тварин проводили за селекційним індексом відтворювальних якостей свиноматки (СІВЯС) (О. М. Церенюк та ін., 2010 р.), біометричну обробку результатів досліджень – за методиками Г. Ф. Лакіна (1990 р.).

Встановлено, що багатоплідність свиноматок дорівнює 11,1 ± 0,15 гол. (Сv = 15,76 %), вели-коплідність – 1,41 ±  0,009 кг (Сv = 7,88 %), маса гнізда на час відлучення, кг (фактична) – 74,3 ±  0,85 кг (Сv = 13,48 %), маса гнізда  на час відлучення  у 60 діб, кг (розрахункова) – 175,9 ±  2,160 кг (Сv = 13,43 %), збереженість – 87,9 ± 0,49 % (Сv = 6,84 %). Індекс вирівняності (однорідності) гнізда свиноматки за  живою масою  поросят на час народження дорівнює 5,21 ±  0,076  бала (Сv = 17,11 %), на час відлучення – 8,32 ± 0,156 бала (Сv = 21,98 %), селекційний індекс відтворювальних якостей свиноматки   – 88,31 ±  1,118 бала (Сv = 14,77 %). Коефіцієнти парної кореляції між оціночними індексами ІВГ₀, ІВГ₆₀, СІВЯС та ознаками  відтворювальних  якостей  коливаються  у  межах від -0,438 до +0,988. Максимальну прибавку додаткової продукції одержано від  тварин  класу М⁺ – 27,60 %, а її вартість дорівнює  685,33  грн/гол. Критерієм  відбору високопродуктивних тварин за індексом СІВЯС є показник 97,85–123,99 бала.

Ключові слова: свиноматка, відтворювальні якості, інтегрована оцінка, вирівняність (однорідність) гнізда, мінливість, кореляція, економічна ефективність.   

УДК 636.4.082                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0150

Л. А. Гераніна

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 404–409

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведено результати дослідження показників власної продуктивності свиноматок великої білої породи різного репродуктивного віку та вплив даної ознаки на багатоплідність і масу гнізда при відлученні поросят на основі використання документації племінного обліку свиней  Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту сільського господарства Степу НААН» за останні три роки. За результатами наших досліджень встановлено, що багатоплідність свиноматок І групи (18–24 міс.) становить 10,4 гол., маса гнізда при відлучені у віці 60 діб – 181,8 кг, збереженість поросят до відлучення – 91 %. Щодо тварин ІІ і ІІІ груп (25–36 і 36 міс. і старше) вказані показники дорівнювали 11,1–10,2 гол., 193,8 та 174,2 кг, 96 та 93 % відповідно. Мінливість кількісних ознак, які були предметом наших досліджень, коливається в межах від 9,3 до 17,5 %, тобто відповідає малому і середньому ризику.

При визначенні впливу віку матерів на їх багатоплідність і масу гнізда при відлученні поросят, встановлено, що вищий корелятивний зв'язок (r = 0,44) простежується між віком маток 18–24 міс. і багатоплідністю та слабкий (r = 0,10) – між віком маток 25–36 міс. і багатоплідністю. Відносно маток старше 36 міс. кореляція між віком і продуктивністю слабка і від'ємна, це підтверджує той факт, що зі збільшенням віку відтворні та продуктивні якості тварин знижуються.

Удосконалення селекційної роботи залежно від віку є важливим і актуальним питанням у підвищенні ефективності свинарства, оскільки від цього залежать обсяги виробництва свинини. Вік свиноматок є одним із ключових факторів, який впливає на репродуктивні якості тварин та визначає строки господарського використання маточного поголів'я, що в свою чергу зумовлює необхідність дослідження даного аспекту.

           Ключові слова: свині, вік, свиноматки, продуктивність, багатоплідність, вплив, кореляція, маса гнізда.