УДК 633.11:581.1:58.056:58.084                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0404

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 5–13

Т. В. Юрченко, А. В. Пірич, С. В. Пикало, М. В. Харченко

 Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Пшениця м’яка озима є однією з головних продовольчих сільськогосподарських культур серед зернових злаків, яка посідає важливе місце в зерновому господарстві в Україні і світі. Зміни середніх багаторічних значень температури повітря і кількості опадів за теперішніх погодних умов свідчать про нестабільність зволоженості та зростання посушливості клімату країни. Мета. Вивчити колекційні зразки пшениці м’якої озимої за показниками адаптивності та методом клас-терного аналізу виділити кращі генотипи, які мають стабільно високий рівень урожайності. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022/23–2024/25 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Досліджували 12 зразків робочої колекції пшениці м’якої озимої.За стандарт обрали сорт Подолянка. Для визначення адаптивності колекційних зразків використовували такі статистичні показники: середнє арифметичне X̅; розмах варіювання (R); коефіцієнт варіації (V), селекційну цінність (Sc), гомеостатичність (Hom) та коефіцієнт регресії (b_i). За параметрами адаптивності проводили кластерний аналіз.Результати. Впродовж 2022/23–2024/25 рр. метеорологічні умови істотно відрізнялися за температурним режимом і рівнем вологозабезпеченості як загалом упродовж вегетації, так і на окремих етапах органогенезу пшениці м’якої озимої. За рівнем гідротермічного коефіцієнта умови вирощування були достатньо зволоженими (2022/23 р.), сильнопосушливими (2023/24 р.) та посушливими (2024/25 р.). Відносний індекс середовища за урожайністю засвідчив сприятливі умови для росту і розвитку рослин пшениці в усі роки досліджень, проте найменше його значення (91 %) отримано в 2023/24 році.Найвищий рівень урожайності в середньому за три роки відмічено у сортозразків: Bodycek (7,08 т/га), Pavlina (6,78 т/га), T-51 (6,55 т/га), Fotima (6,31 т/га) та Зорепад білоцерківський (6,26 т/га). Висновки. Виділено високоадаптивні генотипи пшениці м’якої озимої Bodycek (b_i = 0,68), Turkoaz (b_i = 0,53), Зорепад білоцерківський (b_i = 0,68) та Fotima (b_i = 0,72), які мали слабку реакцію на зміну умов середовища та забезпечували урожайність на рівні 6,13–7,09 т/га. Ці зразки можуть бути використані у селекційних програмах як джерела цінних господарських ознак при створенні нових високопродуктивних сортів культури з підвищеною адаптивністю.

Ключові слова: Triticum aestivum L., сорт, гідротермічний коефіцієнт, урожайність, індекс середовища, адаптивність.

УДК 633.16: 631.527                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0405

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 14–23

Р. С.Вискуб, О. О. Вінюков, О. Б. Бондарева, С. М. Удовиченко, Є. В. Воленщук

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1,  м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Збагачення, вивчення та систематизація колекційного матеріалу ячменю ярого дозволяє селекціонерам отримати нові джерела господарських ознак сортового матеріалу, тому робота по формуванню і веденню  колекцій має безперечний науковий і практичний інтерес.Мета досліджень –систематизувати колекційні зразки ячменю ярого за господарсько-цінними ознаками для умов Північного Степу України. Матеріалиі методи. У 2021–2025 рр. у ДДСДС НААН проведено вивчення 78 колекційних зразків ячменю. Методи дослідження: польовий, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, методи математичної статистики. Результати. Найменша тривалість періоду «сходи – колосіння» відмічена у сорту Созонівський (UKR) – 43 діб, найбільша у сорту Цілинний 60 (KAZ) – 56 діб. Найменша тривалість періоду «колосіння  – воскова стиглість», яка вказує на швидкість дозрівання сорту,відмічена у сорту Цілинний 60 (KAZ) – 27 діб, найбільша у сортах Кряж (UKR), Тимофей (RUS), Авангард (UKR), Алекс (UKR), Східний (UKR) – 36 діб. За ознакою тривалість періоду «сходи – воскова стиглість» виділено скоростиглі (76–77 діб) сорти ячменю: Донецький 14 (UKR), Аверс (UKR), Созонівський (UKR), Адапт (UKR), Донецький 12 (UKR). Короткостеблові сорти ячменю (58,0–60,3 см) характеризуються високою стійкістю до вилягання і ефективно використовуються для формування врожаю за підвищені дози добрив: Взірець (UKR), Салют (UKR), Мастер (RUS), Світоч (UKR). Продуктивність визначає господарську цінність сорту та знаходиться в прямій залежності від кількісного прояву кожного структурного елемента. Виділено два зразки з підвищеною довжиною колоса (7,5–7,9 см): Дорідний (UKR), Адапт (UKR); п’ять крупнозерних зразків ячменю (50,5–53,5 г): Созонівський (UKR), Авангард (UKR), Алекс (UKR), Кряж (UKR), Святовіт (UKR); за ознакою «маса зерна з колоса» – сорт Святовіт (UKR) (1,1 г). Найвищий рівень урожайності 5,39 і 5,44 т/га  за роки досліджень відмічений у зразків ячменю ярого Аватар (UKR) і Шубін (UKR). Висновки.За дослідженнями 2021–2025 рр. систематизовано колекційні зразки ячменю ярого за господарсько-цінними ознаками для умов Північного Степу України з метою подальшого використання їх в селекційних програмах. Зареєстровано робочу колекцію зразків рослин ячменю звичайного ярого за врожайністю (Свідоцтво № 357 від 18.12.2025р.). За напрямками використання складений каталог з 26 зразків ячменю ярого. Створено електронну інформаційну базу даних на 74 зразки за господарсько-цінними ознаками. 

Ключові слова: ячмінь ярий, сорт, господарсько-цінна ознака, зразок, каталог колекційних зразків, робоча колекція, інформаційна база.

УДК 57.085.2:633.111:633.16:581.2           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0406

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 24–33                    

О. Л. Шестопал, І. С.Замбріборщ, М. С. Чекалова, О. А. Афіногенов, О. А. Васильєв, В. А. Трасковецька, Н. І. Сауляк, Є. А. Голуб, Є. І. Кірчук

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Овідіопольська дорога 3,Одеса, Україна.

Актуальність. Сучасна селекція пшениці в Україні орієнтована на скорочення строківстворення нових сортів, підвищення їхньої адаптивності та стабільностігосподарсько-цінних ознак. За умов зростання фітосанітарного навантаження такліматичної мінливості особливої актуальності набуває впровадженнябіотехнологічних методів, здатних підвищити ефективність селекційногопроцесу. Одним із таких методів є отримання подвоєних гаплоїдів пшениці методомкультури пиляків in vitro,але він потребує постійного удосконалення для підвищення ефективності. Мета. Вивчення ефективності андрогенезу in vitro пшениці м’якої за використання для культивуван-ня пиляків рідкого й твердого індукційних середовищ.Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2025 р.з використанням методу культури in vitro ізольованих пиляків. Визначали: відсоток калюсів, що сформувалися, відсоток зелених та альбіно рослин-регенерантів від висаджених пиляків, відсоток рослин, що вижили після етапів адаптації до ґрунту та яровизації.Статистичні методи, ANOVA.Результати. Вивчено андрогенез in vitro в культурі пиляків 26 генотипів пшениці м’якої озимої. Частота індукції калюсу варіювалаяк на твердому, так і на рідкому середовищах: від 0,23 до 41,7 % та від 0,22 до 15,0 % – від кількості висаджених пиляків відповідно.Відсоток регенерації зелених рослин у більшості генотипів не перевищував 1–1,5%, та варіювала у межах 0,22–4,33% для рідкого середовища 190-2 та 0,04–17,33 % – для твердого. Альбіно рослини формувались у незначній кількості незалежно від середовища.Показанийдостовірний вплив генотипу, типу середовища та їх взаємодії на кількість зелених регенерантів (ANOVAtwo-way,p < 0.001). Після адаптації до умов exvitroта яровизації регенерантів отримано 64зелених рослин, які наразі дорощуються в умовах штучного клімату. Відсоток адаптації регенерантів достовірно вищий (69,6 ± 6,8% проти 41,6 ± 5,6 %) у рослин, отриманих на рідкому середовищі.Висновки. Генотип є ключовим фактором андрогенної відповіді, тоді як тип середовища визначає рівень її реалізації. Значуща взаємодія «генотип × середовище» вказує на необхідність добору умов культивування для кожного генотипу.Тверде середовище сприяло інтенсивнішому калюсоутворенню та подальшій регенерації зелених рослин, тоді як адаптивний потенціал останніх був вищий за використання рідкого індукційного середовища.

Ключові слова:Triticumaestivum, культура пиляків invitro, регенерант, індукційне живильне середовище.

УДК 633.14:631.527:575                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0407

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 34–42                     

Д. К. Єгоров, Н. А. Глухова, М. І. Непочатов

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

Актуальність. Гетерозисні гібриди жита озимого багатокомпонентні, передбачають наявність материнського стерильного компонента, закріплювача стерильності та відновника фертильності. Але недостатня увага приділяється закріплювачу стерильності, який найчастіше розглядається як проміжна ланка у створенні гібридів на гетерозисній основі. Мета досліджень: Провести аналіз наукових досліджень лабораторії селекції та генетики жита озимого ІР ім. В. Я. Юр’єва НААН у рамках селекційних програм зі створення материнських компонентів гібридів жита озимого на основі ЦЧС Pampa-типу. Матеріали та методи. Аналіз наукових досліджень лабораторії проводився за період 1960–2025 рр. Об’єктом дослідження були лінії-закріплювачі стерильності, що були створенні в результаті насичуючих схрещувань, методу бекросів, багаторазового інбридингу та використання генів самофертильності для ЦЧС Pampa-типу. Загальна кількість ліній щороку змінювалась від 242 шт. – у 2020 р. до 568 шт. – у 2007 р.. Вивчення проводили за кількісними морфогенетичними ознаками. Результати. Суттєве перевищення за продуктивністю колосу спостерігалось при отриманні гібридів з неспорідненим закріплювачем в комбінаціях за участі ліній 961358 Б, 90693 Б, 90691 Б, 961157 Б, які наразі використовуються у створенні материнських компонентів. Створено донори самофертильності – сорти Харківська 98, Стоір та близько 150 ліній. У Національному центрі генетичних ресурсів рослин України зареєстровано колекцію закріплювачів стерильності – 15 шт. Було розроблено і використовується та удосконалюється метод створення генетичних систем ЦЧС  для Харківського типу (R-тип) та для  Пампа типу (Р-тип) стерильності. Висновки. Для створення закріплювачів стерильності необхідно дотримуватись наступної схеми: інтродукція в селекційний матеріал Sf-генів; самозапилення та відбір фертильних рослин; тестування нащадків; перевірка на відсутність Rf-генів; оцінка комбінаційної здатності. Для закріплювача стерильності бажаною є наявність генів самофертильності (Sf-генів), для відновника фертильності найбільшою перевагою є наявність, як генів відновлення фертильності (Rf-генів), так і генів самофертильності (Sf-генів). Результати закріп-лювальної здатності можна аналізувати починаючи з четвертого року насичуючих схрещувань. Для запобігання інбридній депресії необхідне використання змішаної форми запилення, як самозапилення окремих рослин так і отримання сибсів. З метою отримання достатньої кількості насіння використовувати специфічність прояву генів самофертильності. Очікуваним є високий рівень перехресного запилення  у випадку попереднього високого рівня самозапилення. Застосування неспорідненого (чужеродного) закріплювача стерильності дозволяє підвищити показники продуктивності колосу.

Ключові слова:жито, гетерозис, ЦЧС, закріплювач стерильності, само фертильність.

УДК 633.15:631.53.01:631.52                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0408

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 43–51                     

К. В. Денисюк, В. Ю. Черчель, Н. А. Боденко, Б. В. Дзюбецький, О. Л. Гайдаш, М. О. Круглова

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Селекція холодостійких генотипів кукурудзи є актуальним напрямом сучасних досліджень, адже дозволяє запобігти втратам урожаю, пов’язаним із пошкод-женням проростків і нерівномірністю сходів через дію низьких температур на ранніх етапах вегетації.Мета роботи. Оцінити холодостійкість гібридів кукурудзи, які належать до різних гетерозисних моделей, дослідити вплив генотипу на прояв ознаки та визначити гетерозисні моделі, для яких характерний високий рівень холодостійкості. Матеріали і методи. Як матеріал дослідження використовували одинадцять гібридів кукурудзи. Для оцінки холодостійкості використовували лабораторний метод, що полягав у визначенні схожості насіння і довжини корінця за пониженої температури (+8 °С). Результати. Спостерігалася істотна диференціація гібридів кукурудзи відносно рівня схожості насіння за пониженої температури (+8 °C) (14,7–93,3 %) при лабораторній схожості (за +26 °C) 95,0–100,0 %. Довжина корінця, що утворився в умовах холодового стресу, знаходилася у діапазоні 1,1–14,6 мм, залежно від генотипу. Вплив генотипу гібрида на лабораторну схожість становив 65,8 %, на схожість за пониженої температури – 90,0 %, на довжину корінця – 96,5 %.  Висновки.Оцінено холодостійкість одинадцяти гібридів кукурудзи та встановлено вплив    генотипу на цей показник. Із загального числа зразків виділено чотири високохолодостійкі, чотири холодостійкі і три нехолодостійкі гібриди. Гібриди (ДК4168М×ДК365СВЗМ)×ДКД3074МВ, (ДК1693М×ДК3068)×ДК2323МВ, (ДК9527С×ДК2532ЗСЗМ)×ДК744СВЗМ і ДК3263ЗСЗМ×ДКД3074МВ визначені як високохолодостійкі, (ДК4441М×ДК4401)×ДКД3074МВ, (ДК365МхДК7744)×ДКД3074МВ, (ДК7443М×ДК8816)×ДК2323МВ і (ДК7443М× ДК7400)×ДК2180 – як холодостійкі і (ДК7443М×ДК7436)×ДК2323МВ, (ДК7455М×ДК7443СВЗМ)×ДК2323МВ і (ДК296С×ДК2980)×ДК9178 – як нехолодостійкі.Найвищі показники холодостійкості частіше спостерігалися у гібридів гетерозисних моделей Айодент×Лакнастер, Мікс×Ланкастер, Мікс×Айодент, Мікс×BSSS.

Ключові слова:Zeamays (L.), гібриди, гетерозисні моделі, толерантність до холоду, стійкість до стресових абіотичних факторів, схожість насіння.

УДК 633.34:631.527:631.559:581.19                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0409

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 52–61  

П. В. Чернишенко, В. О. Скидан, О. М. Глубокий

Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків 61060, Україна

Актуальність. В умовах глобальних кліматичних змін та зростання нестабільності гідротер-мічних умов вирощування важливим завданням селекції сої є створення високопродуктивних сортів, здатних стабільно формувати врожай та забезпечувати високі показники якості насіння. Соя є однією з провідних зернобобових культур світу завдяки високому вмісту білка та олії, що визначає її важливе значення для продовольчої, кормової та переробної галузей. У зв’язку з цим особливої акту-альності набуває оцінка селекційного матеріалу за показниками продуктивності, біохімічного складу насіння та адаптивності до мінливих умов середовища. Мета дослідження – визначити адаптивний потенціал селекційних номерів сої за показниками урожайності, вмісту білка та олії в насінні, а також за параметрами гомеостатичності (Hom) і індексу толерантності до стресу (STI). Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН у розсаднику конкурсного сортовипробування. Матеріалом були селекційні зразки сої різного походження. Урожайність визначали поділяночно з подальшим перерахунком на стандартну вологість насіння. Вміст білка та олії визначали методом інфрачервоної спектроскопії за допомогою приладу «Інфралюм ФТ-10». Оцінку адаптивності генотипів проводили за показниками гомеостатичності (Hom) та індексу толерантності до стресу (STI). Результати. Встановлено значну диференціацію селекційних зразків за рівнем урожайності, вмісту білка та олії в насінні. Середня урожайність у досліді становила 1,69 т/га, при цьому найвищий показник сформував зразок Л 2-21 (1,77 т/га). Найбільш адаптивними за показниками гомеостатичності та індексу толерантності до стресу виявилися генотипи КСВ 35-19, КСВ 55-18 та КСВ 30-18. Середній вміст білка у насінні становив 40,6 %, а найвищу білковість зафіксовано у зразка Л 18-17 (41,7 %). Середній вміст олії становив 19,8 %, при цьому максимальний рівень (20,6 %) сформували зразки Л 720-21 та КСВ 30-18. Висновки. Виділено селекційні зразки сої з високим рівнем продуктивності та якості насіння. Найбільш перспективними для подальшої селекційної роботи визначено генотипи КСВ 35-19, КСВ 55-18, КСВ 30-18 та КСВ 33-19, які характеризуються поєднанням високої урожайності, вмісту білка і олії в насінні, адаптивності до абіотичних факторів середовища.

Ключові слова: соя, гомеостатичність, індекс толерантності до стресу, урожайність, білок, олія.

УДК 633.112«321»:631.527(292.485:477)                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0410

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 62–72

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Р. М. Близнюк, О. С. Довбиш

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., Україна, 08853

 Актуальність.Систематичне вивчення колекційного матеріалу дає можливість виявити зразки з цінними ознаками і властивостями для ефективного використання у практичній селекції. Досвід світової селекції показує, що для створення нових сортів рослин, які відповідають вимогам сучасного виробництва, важливим є необхідність використання генетично віддалених форм, тому застосування генетичного різноманіття видів – важливий принцип створення нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Мета.Всебічно дослідити і виділити джерела колекційних зразків пшениці твердої ярої за цінними господарськими ознаками та залучити їх до селекційного процесу для створення нових високопродуктивних сортів.Матеріали і методи. Дослідження проведено у 2021–2025 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 115 колекційних зразків різного еколого-географічного походження. Використано лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Практичний інтерес для селекційної роботи становлять колекційні зразки: Meica, Леукурум 17–04, Леукурум 17–46, Надюша, Ремарка (UKR), CBC 509, ALTAR 84/BINTEPE 85/3/STOT//ALTAR, СBС509, CHILE/6/ECO84/4AJAIA (MEX), Ambral, Flodur (W8607) (GBR), Meridiano (ITA), Милана (KAZ) різного еколого-географічного походження за комплексом ознак, які рекомендовані батьківськими компонентами для схрещувань у програмах зі створення сортів з високим потенціалом продуктивності та посухостійкості. Висновки. За результатами досліджень ідентифіковано джерела у колекційних зразків пшениці твердої ярої за цінними господарськими ознаками, що сприяє ефективності селекційної роботи зі створення високопродуктивних сортів, які відповідають вимогам сучасного виробництва. Виділено високопродуктивні генотипи різного еколого-географічного походження для їх залучення в наукові та селекційні програми в якості вихідного матеріалу за ознаками: структурні елементи продуктивності (довжина колоса, кількість колосків у колосі, кількість зерен з колоса, маса зерна з колоса), висота рослин (середньорослі, низькорослі, напівкарлики), стійкість до посухи (середньостійкі та високостійкі). Таким чином, виокремлено джерела у колекційних зразків, які є цінним селекційним матеріалом і становлять основу для формування конкурентоспроможних сортів пшениці твердої ярої нового покоління.

Ключові слова: Triticum durum Desf., колекційні зразки, урожайність, продуктивність, посухостійкість.

УДК 633.15:631.52                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0411

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 73–82        

В. В. Костенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Сучасна селекція кукурудзи спрямована на інтенсифікацію процесівстворення нових гібридів з покращеними господарсько-цінними ознаками. Одним з інноваційних методів є отримання подвійних гаплоїдних ліній, що дозволяє скоротити час отримання гомозиготного матеріалу до 1–2 сезонів замість 6–7 років традиційного інбридингу. Однак окремі елементи цього методудля підвищення його ефективності потребують удоскона-лення. Мета. Дослідження спрямоване на оцінку подвійних гаплоїдів кукурудзи плазми Лан-кастер,споріднених з лінією ДК6356 ЗСЗМ, за морфологічними ознаками, продуктивністю та комбінаційною здатністю щодоврожайності зерна та добору перспективних подвійно-гаплоїднихліній для синтезускоростиглих високоврожайних гібридів, придатних для поширення в Україні. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідному полі ДУ Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу України. Оцінку 20 подвійно-гаплоїдних ліній здійснювали за тривалістю періоду сходи – цвітіння ка-чанів, висотою рослин, висотою прикріплення продуктивного качана, загальною комбінацій-ною здатністю відносноврожайності зерна на 75 тесткросах. Оцінювання проводили на контрольному і селекційному розсадниках за загальноприйнятими схемами організації досліджень. Результати. Встановлено значну варіативність морфологічних і біологічних характеристик подвійно-гаплоїднихліній. Виділені подвійні гаплоїди, які цвіли у середньому раніше вихідної ДК6356 ЗСЗМ на 5–6 діб: ДКД 23-57, ДКД 23-61, ДКД 23-65, ДКД 23-66, ДКД 23-72. Відмічені зразки які мали висоту рослин більшу за стандарт на 15 см: ДКД 23-57, ДКД 23-58, ДКД 23-59. ДКД 23-60 та висоту прикріплення качана 60 см і вище: ДКД 23-65, ДКД 23-63, ДКД 23-75. Виділенізразкизістабільно високими ефектами загальної комбінаційної здатності ДКД 23-60 та ДКД23-61. Гібриди, які створені з використанням цих подвійних гаплоїдів, перевершили стандарт ДБ Хотин за врожайністю зерна на 0,32–0,79 т/га. Висновки. Визначені перспективні подвійно-гаплоїдні лінії (ДКД 23-60, ДКД 23-61, ДКД 23-57, ДКД 23-59), з високою комбінаційною здатністю за врожайністю зерна і можуть бути включені у селекційні програми для створення гібридів адаптованих до посушливих умов північного Степу України.  

Ключові слова: кукурудза, подвійний гаплоїд, гібрид, урожайність зерна, комбінаційна здатність, морфобіологічні ознаки.

Повідомлення про редакційну помилку

Редакція журналу «Зернові культури» вилучає статтю: І. І. Моцний, Т. П. Нарган, Є. А. Голуб, О. О. Погребнюк, А. Є. Солоденко «Інтрогресивні лінії пшениці м’якої озимої у вищих ланках селекційного процесу» (с. 83–93) з поточного номеру журналу «Зернові культури» Т.10, №1, 2026 року через те, що порушено вимоги Порядку формування Переліку наукових фахових видань України щодо контролю за обсягом публікацій, а саме автор / співавтор Є. А. Голуб зазначена у складі авторського колективу іншої статті «Оцінка ефективності андрогенезу invitro пшениці м’якої озимої за використання рідкого та твердого індукційного середовищ» (с. 24–33) цього випуску.

Статтю видалено за рішенням редколегії журналу (Протокол № 4 від 28.05.2026 р.)

Дата публікації повідомлення: 01.06.2026

(Стаття вилучена з поточного номеру https://journal-grain-crops.com/povidomlennya)

УДК 633.15: 631.52                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0413

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 83–91

О. В. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Сучасне виробництво кукурудзи характеризується зростаючою нестабільністю агрокліматичних умов, що проявляється у підвищенні температурного режиму, нерівномірному розподілі опадів та збільшенні частоти посушливих періодів. Тому, оцінка взаємодії генотипу та середовища у визначенні морфобіологічних ознак і продуктивності скоростиглого матеріалу за допомогою багатомірного аналізу є актуальним науковим завданням для створення нового вихідного матеріалу. Мета досліджень – оцінити вплив генотипу і умов вирощування на формування та прояв морфобіологічних ознак і продуктивність скоростиглих інбредних сімей кукурудзи, синтезованих на основі змішаної зародкової плазми, та виділити перспективний селекційний матеріал для умов Степу України. Методита матеріали. У процесі досліджень застосовували загальнонаукові та системний аналіз статистичних даних для виявлення закономірностей мінливості ознак. Методологія базувалася на поєднанні системного підходу оцінки біологічних систем із використанням варіаційної статистики для обґрунтування достовірності отриманих результатів у контрастних погодних умовах. Вихідними формами для досліджень були сім’ї семи гібридних комбінацій: ДК2815×ДК247МВ, ДК2815×ДК315, ДК2815×ДК3152, ДК2835×ДК3152, ДК2835×ДК247МВ, ДК3152×ДК247МВ, ДК3152×ДК285/315. Спільною генетичною основою цих гібридів є лінія ДК315СВЗМ. Результати. Установлено істотну мінливість досліджених ознак залежно від генотипу і погодних умов року. Найбільш сприятливі умови для росту й розвитку кукурудзи склалися у 2023 р., це забезпечило максимальні значення більшості показників. У 2024 р. підвищені температури і дефіцит вологи зумовили скорочення тривалості вегетаційного періоду та зниження продуктивності рослин. У 2025 р. прояв ознак був відносно стабільним, що дало змогу виявити генотипи культури з підвищеною адаптивністю. Виділено інбредні сім’ї, які поєднували скоростиглість, оптимальні морфологічні параметри і відносно високий рівень продуктивності в різні, за погодними умовами, роки. Висновки. Виділено перспективні генотипи, які поєднують скоростиглість, оптимальну архітектоніку рослин та стабільну продуктивність у різних умовах вирощування. Отримані результати підтверджують їхню практичну цінність як вихідного матеріалу для гетерозисної селекції і створення скоростиглих гібридів кукурудзи, адаптованих до умов північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, скоростиглість, інбредні сім’ї, зародкова плазма, висота рослин, висота прикріплення качана, продуктивність, адаптивний потенціал.

УДК 631.524.84×.323:633.111"324"                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0414

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.92–101

Л. А. Мурашко ¹, В. В. Кириленко ¹, О. В.Гуменюк ¹, В. Я. Сабадин ²

¹Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

²Білоцерківський національний аграрний університет площа Соборна 8×1, м. Біла Церква, 09117, Україна

Актуальність. Рівень поширення грибів роду Fusarium Link в агрофітоценозах носить гло-бальний характер. Необхідно спрямувати зусилля генетиків та селекціонерів на створення резис-тентних сортів пшениці до фузаріозу, адже відомо про недостатній рівень контролю хвороби агротехнічними та хімічними засобами захисту.Мета досліджень –визначити ступінь трансгресії у популяцій другого покоління пшениці мʼякої озимої щодо імунологічних властивостей до фузаріозу та елементів продуктивності головного колоса на природньому і штучному інфекційному фонах грибів роду Fusarium Link, та за мікологічного аналізу зерна. Матеріали і методи.  Загальнонаукові – аналіз; лабораторні – визначення стійкості (шляхом дії на насіння інокулюму грибів роду Fusarium Link), польові – фенологічні, візуальні, біометричні; статистичні – обробка експериментальних даних. Результати.На агаризованому живильному середовищі відмічено невисокий рівень інфікування насіння пшениці мʼякої озимої збудниками роду Fusarium Link (від 1,7 до 8,5 %).За характером розщеплень у популяціях F₂ виділені форми з рівнем ураження від 0 до 51,42 %. На природному фоні патогенів найбільшу цінність мали 65,7 % популяцій із позитивною трансгресією від 1,38 до 39,60 %. На штучному фоні спостерігали зменшення кількості популяцій з позитивними трансгресіями, їх отримали у 54,3 % із варіюванням від 1,20 до 51,42 %. За мікологічного аналізу зерна спостерігали варіювання від 1,20 до 17,50 % позитивних трансгресивних форм, які можуть забезпечити добір стійких генотипів, що підкріплюють дослідження на природному та штучному фонах патогена.Висновки.Зерно пшениці було колонізовано видами фузаріозу: F. culmorum (8,5 %), F. graminearum (6,1 %), F. sporotrichiella (5,8 %), F. moniliforme (3,1 %) та F. oxysporum (1,7 %). Використання у схрещуваннях джерел стійкості до грибів роду Fusarium L.: BILINMEVEN-49 × Наталка, MV 20-88 × Смуглянка, Донской простор × Славна, Миронівська ранньостигла × CATALON та (Мікон × ALMA) × Легенда миронівська позитивно впливали на успадкування стійкості проти фузаріозу, а створені за їх участі гібридні комбінації можуть бути селекційними донорами цієї ознаки. За продуктивністю головного колоса (за трьома дослідами) виділено цінні гібридні популяції: (BILINMEVEN-49 × Наталка) × Подолянка, (BILINMEVEN-49 × Наталка) ↔ МІП Вишиванка, Аврора МИР ↔ (МИР ранньостигла × CATALON) і МІП Княжна ↔ (Донской простор × Славна).

Ключові слова: селекція,сорти,джерела стійкості, популяції, фон, фузаріоз колоса, кількість зерен, маса зерна, довжина головного колоса

УДК 633.15:631.526.325                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0415

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.102–109

М. Я. Кирпа¹, Д. В. Козарійчук², О. І. Лупітько¹, В. М. Кирпа¹

¹ Державна установа Інститут зернових культур, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

² Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Богдана Крижанівського, 21, м. Чернівці, 58025, Україна

Актуальність. У процесах збирання і післязбиральної обробки гібридів кукурудзи складається комплекс особливостей у вигляді техніко-технологічних показників, які значним чином можуть впливати на якість насіннєвого матеріалу. До основних показників, що формують якість насіння, слід віднести стан та склад насипу качанів зібраних комбайном,  вологість зерна, його травмування, домішок зернового обрушу. З урахуванням відмічених показників мають здійснюватись способи і режими післязбиральної обробки, у першу чергу сушіння. Мета. Встановити особливості формування якості насіння гібридів кукурудзи у процесах збирання та післязбиральної обробки, визначити їх способи сушіння. Матеріали і методи. Матеріалом досліджень слугували гібриди кукурудзи селекції ДУ ІЗК НААН. Техніко-технологічні показники вивчали згідно з методичними розробками  ДУ ІЗК НААН, якість насіння визначали відповідно до ДСТУ 4138-2002, а також додаткових методів ДУ ІЗК НААН. Математично-статистичну обробку первинних даних здійснювали у середовищі електронних таблиць EXCEL. Результати. Досліджено техніко-технологічні показники та їх параметри, зокрема, склад вороху качанів кукурудзи за збиральної вологості 23–35 %, визначено у ньому відсотки качанів, листостеблової маси та обрушеного зерна. Встановлено вплив окремих факторів (збиральної вологості, виду і ступеня травмування насіння, домішки самообрушу) на посівні якості і врожайні властивості насіння. Охарактеризовано різні способи сушіння качанів кукурудзи (природний, вентилювання, термічний), визначена їх ефективність. Висновки. Технологію післязбиральної обробки гібридів кукурудзи з вологістю 23–35 % слід обирати залежно від складу вороху качанів. Рекомендується термічний спосіб сушіння качанів за вологості зерна 26–30 %, який підвищує польову схожість насіння на 7 %, врожайність на 0,69  т/га (8,4 %) порівняно із природним повільним підсиханням або вентилюванням.

Ключові слова: кукурудза, качани, збирання, способи сушіння, якість насіння.

УДК 633.35:631.5:631.95(477.7)                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0425

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 110–120                    

О. Є. Марковська, В. В. Дудченко, Р. М. Кривуцький

Херсонський державний аграрно-економічний університет, вул. Стрітенська, 23, м. Херсон, 73006, Україна

Актуальність. Формування продуктивності рослин гороху значною мірою залежить від фітосанітарного стану агроценозу, що визначається комплексом фітопатогенів і фітофагів. В умовах посилення кліматичних змін, підвищення температури повітря та нерівномірного розподілу опадів зростає ризик розвитку хвороб і поширення шкідників культури, що призводить до втрат урожаю. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває удосконалення систем захисту рослин із поєднанням хімічних і біологічних засобів контролю шкодочинних організмів. Мета дослідження полягала у встановленні впливу різних систем захисту рослин на фітосанітарний стан посівів та формування продуктивності гороху в умовах Південного Степу України. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили протягом 2024–2025 рр. у ПСП «Агрофірма “Авангард”» (Миколаївська область). Дослід закладено за двофакторною схемою в чотириразовій повторності методом розщеплених ділянок. У процесі досліджень визначали польову схожість насіння, поширеність кореневих гнилей, рівень заселеності посівів основними видами фітофагів і поширеність епіфітних хвороб. Урожайність визначали за масою зерна з облікової площі з подальшим перерахунком на т/га. Статистичну обробку результатів здійснювали методом дисперсійного аналізу. Результати. Встановлено, що системи захисту рослин істотно впливали на фітосанітарний стан посівів гороху та формування врожайності зерна. Польова схожість насіння гороху у варіантах із біологічними системами захисту становила 76,4–82,9 %, тоді як у виробничому контролі – 85,9 %. Поширеність кореневих гнилей у контрольному варіанті досягла 25,5–27,3 %, тоді як за використання біологічних препаратів – знизилася до 2,0–7,5 %. Заселеність рослин домінуючими видами фітофагів у біологічних системах була у 3–5 разів нижчою порівняно з контролем. Застосування інокулянтів і біологічних препаратів сприяло формуванню врожайності зерна гороху 3,32–3,46 т/га та забезпечувало збереження врожаю 0,57–0,64 т/га. Висновки. Комплексне застосування біологічних препаратів та інокулянтів у системі захисту гороху сприяє покращанню фітосанітарного стану агроценозу, зниженню поширеності кореневих гнилей і чисельності фітофагів та забезпечує формування вищого рівня продуктивності культури в умовах Південного Степу України.

Ключові слова: горох посівний, системи захисту рослин, біологічний контроль, інокуляція насіння, кореневі гнилі, шкідники гороху, урожайність.

УДК 633.11:631.811(477.7)               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0416

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.121–127

А. В. Панфілова, А. О. Кувшинова

Миколаївський національний аграрний університет, вул. Георгія Гонгадзе 9, м. Миколаїв, Україна, 54008.

Актуальність.В останні роки Україна увійшла до десятки провідних країн світу за обсягами виробництва зерна та стала однією із ключових світових експортерів зернових колосових культур. Ячмінь озимий є однією з найвисоковрожайніших зернових культур і займає значуще місце в структурі зернового балансу України. Ця культура не лише забезпечує стабільні врожаї, а й є важливим ресурсом для кормової бази та промислової переробки зерна. Для забезпечення стабільних і високих врожаїв ячменю озимого важливим є створення оптимальних умов живлення але  приділивши велику увагу біології розвитку цієї культури. Мета роботи. Вивчити та оцінити окремі елементи технології, зокрема, ефективності передпосівної обробки насіння та позакореневих підживлень у фазах весняного кущіння та виходу рослин у трубку біопрепаратами  за вирощування різних сортів ячменю озимого в умовах зони Південного Степу України.Матеріали і методи.Дослідження проводились у Навчально-науково практичному центрі Миколаївського НАУ впродовж 2024–2025рр., з сортами ячменю озимого – Достойний(st.) і Валькірія. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали відповідно до загальноприйнятих методик дослідної справи. Методи: польовий, лабораторний, порів-няльно-аналітичний. Результати.Встановлено, що дворазове позакореневе підживлення біопрепаратом Органік-баланс (в нормі 2,0 л/га) у фази весняного кущіння та виходу рослин у трубку забезпечило найінтенсивніше наростання сирої надземної біомаси та площі листкової поверхні ячменю озимого сортів Достойний (st) і Валькірія. У фазу молочної стиглості зерна надземна біомаса досягала відповідно 1288 (сорт Достойний) і 1285 (сорт Валькірія) г/м², а максимальна площа листкової по-верхні — 40,05 і 41,12 тис. м²/га відповідно. Застосування біопрепарату Азотохелп також підвищувало досліджувані показники, проте його ефективність була нижчою: площа листкової поверхні становила 35,69–37,28 тис. м²/га за обробки насіння перед сівбою і  одноразового підживлення та 36,08–38,17 тис. м²/га за дворазового внесення в залежності від сорту. Висновки.В умовах Південного Степу України дворазове позакореневе підживлення рослин біопрепаратами активізує ростові процеси ячменю озимого, забезпечує інтенсивніше накопичення надземної біомаси та збільшення площі листкової поверхні незалежно від сортових особливостей. Найвищу ефективність забезпечив біопрепарат Органік-баланс за позакореневого підживлення  у фазах кущіння та виходу рослин у трубку.

Ключові слова: ячмінь озимий, біопрепарати, обробка насіння, позакореневе підживлення, надземна біомаса,  площа листкової поверхні.

УДК 631.524.84:631.526                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0417

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 128–137

Т. С. Ящук, Н. П. Самець, Ю. С. Грицевич, О. М. Довгань

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль,46027, Україна

Актуальність. Потепління, що триває останніми десятиліттями, значно впливає на клімат земної кулі. За прогнозами вчених, на фоні глобального підвищення температури не прогнозується значного зменшення сумарної річної кількості опадів, проте можливим є посилення контрастності між окремими зонами, періодами року, роками. Тому виникає необхідність подальшої адаптації технологічних моделей вирощування до погодних умов і, відповідно, диференціації агроприйомів, маневрування строками сівби, підбором сортів та ін. Мета. Встановити вплив строків сівби пшениці озимої на формування урожайності залежно від метеорологічних умов вегетації за зміни клімату та обґрунтувати зміщення строків сівби до більш пізніх, порівняно з раніше рекомендованими.Матеріали і методи. Дослідження виконували у 1982–2025 рр. на полях ТДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН. У дослідах висівали 6–8 сортів пшениці озимої, сівбу проводили в 5–7 строків: 25 серпня, 5, 15, 25 вересня та 5, 15, 25 жовтня. Закладку і ведення польових дослідів здійснювали відповідно до загальноприйнятих методик дослідної справи. Методи: польовий, лабора-торний, порівняльно-аналітичний. Результати. Встановлено вплив строків сівби пшениці озимої на формування врожайності за останні 43 роки досліджень та експериментально доведено їх зміщення залежно від змін клімату. Виявлено, що найвищу урожайність мали рослини, які увійшли в зиму у фазі появи третього листка–початку кущіння. Встановлено, що за сівби в період від 1 до 20 жовтня отримали найвищу урожайність пшениці озимої –  7,01–9,19 т/га (2021–2025 рр.). Висновки. Агро-метеорологічні умови для вегетації пшениці озимої впродовж 1982–2025 рр. у зоні Західного Лісостепу України, у поєднанні з сортовими особливостями культури, сприяли зміщенню строків сівби в сторону більш пізніх, забезпечивши формування урожайності нових сортів вітчизняної селекції за 2006–2020 рр. у межах 5,02–6,14 т/га, у 2021–2025 рр. – 7,01–9,19 т/га, що на 1,4–2,8 %, а також 3,0–9,8 % вище порівняно з посівами, висіяними у вересні, у відповідні роки.

Ключові слова: агрометеорологічні характеристики, середньодобова температура, вегетація, кущіння, яровизація, врожайність.

УДК 633.15:631.5:663.5                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0418

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 138–150

А. Л. Андрієнко¹, Ю. І. Ткаліч², І. М. Семеняка¹, О. О. Андрієнко³, К. В. Васильковська³

¹Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

²Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, Дніпро, Дніпропетровська область, 49009, Україна

³Центральноукраїнський національний технічний університет, просп. Університетський, 8, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, Україна

Актуальність. Кукурудза (Zea mays L.) – провідна культура з високим умістом крохмалю (70–75 %), що зумовлює її значний потенціал для виробництва біоетанолу. В умовах нестійкого зволоження Степу України актуальним є вдосконалення агротехнологічних прийомів вирощування, спрямованих на підвищення врожайності, виходу крохмалю та біоетанолу з одиниці площі. Мета роботи. Розробити основні параметри біоадаптивної технології вирощування кукурудзи, визначити їх вплив на урожайність зерна, вихід крохмалю та біоетанолу з одиниці площі в умовах Степу України. Матеріали та методи. Основний – польовий дослід, додаткові – лабораторний, розрахунковий і математичної статистики (дисперсійний і кореляційний аналізи). Дослідження проводили в умовах Степу України протягом 2007–2017 рр. Результати. Встановлено вплив систем основного обробітку ґрунту, способу використання побічної продукції, удобрення, попередників, строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність агроценозів кукурудзи. Полицева оранка на глибину 25–27 см забезпечувала найвищу врожайність (6,72–6,90 т/га), вихід крохмалю (4,76–4,81 т/га) та біоетанолу (294–297 Дал/га), тоді як мілкий дисковий обробіток та пряма сівба знижували ці показники на 5–41 %. Попередник також суттєво впливав на адаптивність культури: після посівів сої формувалися найвищі показники врожайності зерна, виходу крохмалю та біоетанолу, а грубоволокнисті попередники краще компенсували мінімізацію обробітку. Ранні строки сівби (15 квітня) та оптимальна густота стояння рослин (45–60 тис./га) забезпечували максимальну реалізацію генетичного потенціалу гібридівкукурудзиАдевей, ЛГ3350 і ЛГ3475. Органо-мінеральна система удобрення доповнена мікробними препаратами стабілізувала вихід крохмалю та біоетанолу з одиниці площі. Отримані результати підтверджують, що оптимізація факторів технології покращує ефективність вирощування куку-рудзи для отримання зерна та виробництва біоетанолу. Висновки. Полицева оранка та органо-мінеральна система удобрення забезпечували максимальні показники врожайності, виходу крохмалю та біоетанолу. Мінімізація обробітку ґрунту знижувала продуктивність на 5–41 %. Кращі результати отримали після сої, як попередника, за ранньої сівби та густоті стояння рослин 45–60 тис. рослин/га. Максимальна ефективність досягнута за використання оптимального попередника, полицевої оранки, органо-мінерального удобрення, адаптивного гібридного складу та оптимальних параметрів сівби.

Ключові слова: обробіток ґрунту, попередники, органо-мінеральна система удобрення, строки сівби, густота стояння, крохмаль, спирт.

УДК 633.11:631.8:631.559                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0419

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 151–155

Р. Г. Мешко, І. І. Ярчук

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

Актуальність. За умов північного Степу України ефективність вирощування пшениці м'якої озимої (Triticumaestivum L.) значною мірою залежить від збалансованого мінерального живлення та здатності рослин долати абіотичні стреси. Тому актуальним є оцінювання полікомпонентних препаратів як елементів інтегрованої технології вирощування. Мета. Встановити вплив полікомпонентних препаратів за різного фону мінерального живлення на врожайність сортів пшениці озимої Мудрість Одеська та Каледон у середньому за 2024–2025 рр. Матеріали і методи. У польовому дос-ліді порівнювалирезультати десяти варіантів, які включали контроль, мінеральні добрива (P₁₀, N₄₅P₄₅K₄₅, підживлення N₃₀ по мерзлоталому грунту) та полікомпонентні препарати (Вітастар, Антистрес, Поліамід, Дефенс; NEO, Стимулін, UNI). Урожайність визначали ваговим методом з перерахунком на стандартну вологість 14 %, статистичну обробку виконували методом дисперсійного аналізу з оцінюванням істотності різниць за НІР₀₅. Результати. Максимальну врожайність у сорту Мудрість Одеська одержано у варіанті N₄₅P₄₅K₄₅+ Вітастар (1 л/га)+ Антистрес(1л/га) + N₃₀ + Поліамід(1л/га)– 3,93 т/га, що на 1,88 т/га (91,7 %) вищеза контроль; у сорту Каледон – 4,16 т/га (+2,19 т/га; 111,2 %). Високу ефективність також мали у варіантах з повним мінеральним фоном без додаткових препаратів (3,90 т/га – у сорту Мудрість Одеська) та схеми P₁₀ + N₃₀ з/без додавання препаратів (3,65–3,68 т/га – у сорту Мудрість Одеська і 3,88–3,98 т/га – у сорту Каледон)у варіантах з препаратами, але без достатнього мінерального удобрення  не отримали істотної прибавки врожаю, а в окремих випадках, було зниження продуктивності порівняно з контролем. Висновки. Полікомпонентні препарати доцільно застосовувати як складову системи удобрення та антистресового супроводу посівів; вони не можуть повною мірою компенсувати дефіцит базового мінерального живлення.

Ключові слова: пшениця м'яка озима, сорт, полікомпонентні препарати, мінеральні добрива, врожайність, Північний Степ.

УДК 633.11:631.53.027.2:632.95:631.86                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0420

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.156–162

О. А. Заїма, О. Б. Каліцінська, А. А. Сіроштан

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Передпосівна обробка насіння протруйниками і мікродобривами є важливим етапом в отриманні здорових дружніх сходів, а також впливає на перебіг початкових фаз розвитку рослин, запобігає зараженню проростків хворобами й шкідниками, що, в кінцевому результаті, відобра-жається на урожайності. Цей метод захисту посівів  найбільш економічно вигідний та екологічно безпечний. На ринку наявна велика кількість препаратів для передпосівної обробки насіння, але механізм їхньої взаємодії  та взаємодії на проростання насіння, формування сходів, вегетативну та репродуктивну сфери рослин ще не до кінця вивчений.Метою досліджень було вивчити вплив протруйників різної дії і мікродобрива на посівні якості насіння та урожайність зерна пшениці м’якої озимої. Матеріали і методи. Вивчали сорти пшениці м'якої озимої МІП Аеліта, МІП Валенсія, МІП Відзнака, МІП Фортуна. Досліджували вплив протруйників Грінфорт Стар, Юнта Квадро 373,4 FS, Круїзер 350 FS та їх комбінацій з мікродобривом «5 елемент» на посівні якості насіння і рівень урожайності. Результати. За обробки насіння протруйниками і їх комбінацією із мікродобривом «5 елемент» активність накльовування насіння підвищувалась на 0,2–11,7 %, енергія проростання – на 0,2–8,2 %, лабораторна схожість – на 0,2–2,8 %, польова схожість – на 1,3–9,3 % порівняно з контрольними варіантами. Вищу енергію проростання насіння сортів МІП Валенсія і МІП Аеліта отримано у варіантах із обробкою протруйником Круїзер 350 FS, сорту МІП Відзнака – Грінфорт Стар, МІП Фортуна – Юнта Квадро 373,4 FS. Більшу лабораторну схожість насіння сорту МІП Аеліта отримано у варіантах обробки Круїзер 350 FS та його комбінації із мікродобривом «5 елемент», сорту МІП Відзнака – Юнта Квадро 373,4 FS із мікродобривом «5 елемент», сорту МІП Валенсія – Грінфорт Стар при поєднані із мікродобривом та Круїзер 350 FS, сорту МІП Фортуна – Юнта Квадро 373,4 FS. Більшу польову схожість насіння отримано за комплексної обробки препаратом Круїзер 350 FS та мікродобривом «5 елемент», в сортів МІП Відзнака і МІП Валенсія високі показники відмічені також у варіанті Юнта Квадро 373,4 FS сумісно з препаратом «5 елемент». Залежно від варіантів обробки насіння приріст урожайності сортів, порівняно із контролями, становив 0,15–0,48 т/га. Більше підвищення урожайності зерна пшениці м’якої озимої отримано при обробці насіння протруйником інсекто-фунгіцидної дії Юнта Квадро в комбінації із мікродобривом. Найбіль-шу урожайність (6,62 т/га) отримано в даному варіанті на сорті МІП Фортуна. Висновки. Встановлено, що обробка насіннєвого матеріалу протруйниками і мікродобривом що  досліджувалися сприяла покращанню більшості посівних якостей насіння та отриманню вищого рівня врожайності.

Ключові слова: Triticum aestivum L., передпосівна обробка насіння, хімічні препарати,  комплексне мікродобриво, показники якості насіння, рівень врожайності.

УДК 633.34:631.8:631.53.01                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0421

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.163–172                

Л. А. Гарбар¹, Н. І. Довбаш², Н. В. Кнап³, Д. В. Уманець¹

¹Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

²Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», вул. Машинобудівників, 2-Б, селище Чабани, Київська обл., 08162, Україна

³Відокремлений структурний підрозділ «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», вул. Т. Масарика, 32, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, Україна

Актуальність. Вирощування сої в Україні є актуальним і прибутковим бізнесом, це зумовлено розвитком світового аграрного виробництва і високою цінністю біохімічного складу насіння та універсальністю використання. Дослідження спрямовані на вивчення оптимальних умов живлення за вирощування сої. Метадосліджень полягала у виявленні впливу оптимальних умов живлення та застосування інокуляції насіння на формування елементів структури врожаю рослин сої та урожайність культури. Матеріали та методи. Дослідження проводили впродовж 2024–2025 рр. в умовах Лісостепу України на чорноземах типових малогумусних (вміст гумусу 4,12 %). Ґрунти характеризувалися середньою забезпеченістю фосфором, калієм і низькою – азотом. Дослід трифакторний, фактор А – сорт, фактор В – NPK, фактор С – інокуляція насіння препаратом РизоСтар (2 кг/т), сухий інокулянт для сої). Сорти, Ментор та Аватар, які вивчали у досліді, належать до ранньостиглої групи. Удобрення проводили N₁₅P₃₉K₃₉, у підживлення у фазі 2–3 трійчастих листки застосовували препарати Айдамін комплексний (1 л/га) та Добродій Комфорт Універсальний (0,25 л/га). Результати. Збалансоване застосування макро- та мікроелементів забезпечує формування оптимальних показників елементів структури врожаю. Склад структури урожаю залежав від застосування основних елементів живлення (NPK), мікроелементів (Айдамін (1 л/га), Добродій Комфорт (0,25 л/га).), інокуляції насіння РизоСтар (2 кг/т), генетичних особливостей сорту і погодних умов року проведення досліджень. Сорт Ментор мав вищі показники елементів структури врожаю. Кількість бобів на рослині змінювалася від 18,3 до 19,6 шт. Кількість насіння у бобі за впливу варіантів досліду становила від 2,2 до 2,7 шт. Маса 1000 насінин була від 169,1 до 172,7 г. Кореляційний аналіз між елементами структури врожаю сої дозволив виявити залежності між показниками, які ми досліджували. Всі фактори досліду впливали на формування урожайності сої. За вирощування сорту Аватар показники урожайності змінювалися від 1,87 т/га до 2,84 т/га. Взагалі, сорт Ментор мав вищу урожайність, яка за впливу варіантів удобрення та інокуляції змінювалися від 2,06 до 3,04 т/га. Висновки.Максимальну урожайність сої було отримано за вирощування сорту Ментор у варіанті із проведенням інокуляції РизоСтаром, внесенням N₁₅P₃₉K₃₉, проведенням позакореневого підживлення комплексним препаратом Добродій Комфорт Універсальний (0,25 л/га)  у фазі формування 2–3 трійчастого листка – 3,04 т/га. Визначення участі факторів у формуванні урожайності культури показало, що вона найбільше залежала від фоктору – «удобрення» – 35 %, на фактор «сорт» припадало – 24 %. Статистична обробка даних свідчить про наявність між усіма елементами структури врожаю тісного позитивного кореляційного зв’язку.

Ключові слова: Айдамін комплексний, Добродій Комфорт Універсальний, елементи структури врожаю, інокуляція, кореляційна залежність, маса 1000 насінин, РизоСтар, удобрення, урожайність, Glycine max (L.) Merrill

УДК 633.11: 631.8: 632.51                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0422

 Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.173–178

 Л. С. Квасніцька, Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність.Виробництво високоякісного зерна потребує сучасних інноваційних підходів у технології вирощування пшениці озимої, зокрема із застосуванням біопрепаратів.Метою дослідженьбуло встановлення впливу комплексного застосування біологічного добриваГуміфренд (1,0 /га) та біостимулятора росту рослин Азотофіт (0,5 л/т) для обробки насіння і обприскування посівів (0,5 л/га) на ІІІ етапі органогенезу без удобрення та на мінеральному фоні за внесення N₄₅Р₃₀К₃₀ на урожайність та якість зерна пшениці озимої в умовах Правобережного Лісостепу.Методи. Польовий, кількісно-ваговий, математично-статистичний. Дослідження проводились в 2024–2025 рр. у тимчасовому польовому досліді Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН. Результати. Встановлено вплив комплексного застосування біологічного добриваГуміфренд (1,0 /га) та біостимулятора росту рослин Азотофіт (0,5 л/т) для обробки насіння і обприскування посівів (0,5 л/га) на збільшення густоти стояння продуктивних стебел з 531 до 584  шт./м² на фоні без добрив та з 585 до 629  шт./м² – завнесення N₄₅Р₃₀К₃₀. Відбулося зростання кількості зерен у колосі – з 20,6 до 21,3 шт. на контролі та з 22,4 до 24,0 шт. на фоні N₄₅Р₃₀К₃₀, відповідно маси зерна з одного колоса – з 0,85 до 0,92 г і з 0,92 до 1,02 г, а також збільшення урожайності на 0,76 і 0,94 т/га, вмісту клейковини – на 1,2 і 1,5 %, склоподібності зерна – на 10 і 7 %. Висновки. Комплексне застосування біологічного добриваГуміфренд (1,0 /га) та біостимулятора росту рослин Азотофіт (0,5 л/т) для обробки насіння і обприскування посівів (0,5 л/га) у агроценозах, що досліджувалися сприяло формуванню врожаю пшениці озимої із суттєвим зростанням кількості продуктивних стебел на 10 % у варіанті без добрив і на 8 % – за внесення N₄₅Р₃₀К₃₀, маси зерна колоса на 8 і 11 %, що забезпечило приріст урожайності 19 і 20 % відповідно.

Ключові слова: удобрення, біологічне добриво, біостимулятор росту рослин, урожайність, якість зерна.

УДК 631.559:631.811.98:633.15                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0423

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.179–186

Антал Т. В., Кісіль Т. В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України вул. Героїв Оборони, буд. 15, м. Київ, 03041, Україна

Актуальність. Кукурудза є однією з провідних зернових культур у світі та в Україні, яка має велике значення для продовольчої безпеки, кормовиробництва та переробної промисловості. Водночас сучасні технології вирощування передбачають інтенсифікацію виробництва, що часто призводить до виснаження ґрунтів і дефіциту доступних форм мікроелементів. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває застосування мікродобрив, які відіграють особливу роль у фізіолого-біохімічних процесах рослин, зокрема, фотосинтезі, диханні, синтезі білків та ферментативній активності. Нестача таких елементів, як цинк, бор, марганець та інші, може суттєво обмежувати реалізацію генетичного потенціалу гібридів кукурудзи, знижувати врожайність і погіршувати якість зерна. Тому вивчення особливостей впливу мікродобрив на продуктивність і якість зерна кукурудзи є актуальним напрямом досліджень і має важливе значення для підвищення ефективності зернового виробництва. Мета досліджень. Визначення особливостей формування продуктивності кукурудзи залежно від гібрида та удобрення. Матеріали та методи. Експериментальні дослідження проводили протягом 2023–2025 рр. на базі Панфильської дослідної станції ННЦ Інституту землеробства НААН, яка територіально розміщена в Бориспільському районі Київської області. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний легкосуглинковий. Клімат регіону помірно-континентальний. У досліді вивчали гібриди кукурудзи Амеліор (ФАО 240) та MAS 25 F (ФАО 250). Згідно схеми досліду вносили Діамофоску (200 кг/га) під оранку + карбамід (200 кг/га) у передпосівний обробіток, добрива Яра Віта Цинтрак (1,0 л/га) у фазі 5–6 листків та Грамітрел – у підживлення      (2 л/га) – у фазу 4–8 листків. Результати. У середньому за три роки проведення дослідженнь макси-мальну урожайність було отримано за внесення Діамофоски (200 кг/га) – під оранку + карбамід (200 кг/га) – в передпосівний обробіток та підживлення Яра Віта Цинтрак (9,8 т/га). Показники вмісту білка, крохмалю та жиру набули максимального значення за даного ж варіанту та становили 9,6%; 72,3 % та 5,5 % відповідно. Висновки. Встановлено, що на урожайність зерна кукурудзи найбільше впливає внесення добрив у технології вирощування за умов Діамофоски (200 кг/га) – під оранку + карбамід (200 кг/га) у передпосівний обробіток та додаткового підживлення у фазі 5–6 листків добривом Яра Віта Цинтрак (9,8 т/га). Якісні показники зерна кукурудзи, а саме: білок, крохмаль, жир залежали також від застосування добрив та підживлення посівів кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, добрива, підживлення, урожайність, якість зерна, білок, крохмаль, жир.

УДК 633.1:631.5:632.51                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0424

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С.187–195

Р. A. Гутянський, С. І. Попов, Н. В. Кузьменко

 Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

Актуальність. Забур’яненості посівів сільськогосподарських культур є актуальною проблемою. Інтегрована система контролювання бур’янів у агрофітоценозах передбачає зменшення забур’яненості за рахунок науково обґрунтованої сівозміни та системи основного обробітку ґрунту. Метадосліджень – проаналізувати видовий склад бур’янових рослин та їх частку домінування, субдомінування та трапляння у стаціонарній зерно-паро-просапній сівозміні залежно від способів основного обробітку ґрунту та систем удобрення в умовах Східного Лісостепу України. Матеріали та методи. Дослідження забур’яненості проводили шляхом маршрутних обстежень посівів культур у стаціонарній дев’ятипільній зерно-паро-просапній сівозміні. Результати. Згідно з обстеженнями полів сівозміни впродовж 2016–2020 рр. було виявлено 73 видів бур’янів і 13 видів засмічувачів (польові культури). Найбільшою була чисельність ярих ранніх і пізніх бур’янових рослин (39 видів або 45 %), а друге і третє місця займали відповідно зимуючі, озимі та дворічні (29 видів або 34 %) і багаторічні (18 видів або 21 %). За полицевого обробітку ґрунту найбільша чисельність бур’янів виявлена на сівозмінному (контроль, без добрив ) та органо-мінеральному (післядія 30 т/га гною + N_30-60P_30-60K_30-60) фону живлення – по 68 видів. Основними видамина всіх варіантах були:мишій сизий,плоскуха звичайна, лобода біла, щириця звичайна, паслін чорний, амброзія полинолиста, осот рожевийпольовий, березка польова. Серед усіх бур’янів у сівозміні найбільшу частку домінування мав мишій сизий на контролі (51 %). Цей вид, разом з осотом рожевимпольовим і березкою польовою, більше траплялись на контролі, ніж в інших варіантах агрозаходів. Плоскуха звичайна найбільше траплялась на органо-мінеральному фоні (оранка, післядія 30 т/га гною + N_15-30P_15-30K_15-30), а лобода біла, щириця звичайна, паслін чорний та амброзія полинолиста – на органо-мінеральному підвищеному фоні (чизелювання, післядія 30 т/га гною + N_30-60P_30-60K_30-60). Висновки. В умовах регіону поєднання різних способів основного обробітку ґрунту та доз удобрення має вагомий вплив на частку домінування, субдомінування та трапляння видів бур’янових рослин на полях стаціонарної дев’ятипільної зерно-паро-просапної сівозміни.

Ключові слова: сівозміна, бур’яни, агрозаходи, моніторинг.