Інформація про розділ
Землеробство
| Випуск № | Назва | ||
| 2 (2019) | Роль чистого пару в накопиченні води і відновленні водного балансу в сівозміні | Анотація Роль чистого пару в накопиченні води і відновленні водного балансу в сівозміні О. І. Цилюрик, М. С. Шевченко. Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 318-330 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
Встановлено, що в умовах північного Степу чистий пар, незалежно від попередників (ячмінь ярий, соняшник, кукурудза), способів обробітку ґрунту та особливостей догляду, на час сівби пшениці озимої забезпечує майже повне відновлення ресурсів ґрунтової вологи (151,7–180,7 мм). Навіть за відсутності дощів впродовж весняно-літньої вегетації рослин можна уникнути згубного впливу посухи на них і гарантовано одержати урожай зерна. Наявність чистого пару в короткоротаційній сівозміні зумовлює відновлення запасів продуктивної вологи чорнозему, особливо після польових культур, які пересушують 1,5-метровий шар ґрунту (соняшник). Ранній пар в Степу забезпечує збільшення коефіцієнта засвоєння опадів у кореневмісному шарі ґрунту (0–150 см) порівняно з оранкою і чизельним обробітком у середньому на 105–131 м3/га за рахунок рослинних решток попередника, які сприяють поступовому і рівномірному накопиченню снігу на полях.
Ключові слова: пшениця озима, чорний пар, ранній пар, попередники, основний обробіток ґрунту, мульчування, система удобрення, урожай. | |
| 2 (2019) | Вплив екологічно безпечних систем удобрення пшениці озимої на біологічну активність грунту в умовах зміни клімату | Анотація Вплив екологічно безпечних систем удобрення пшениці озимої на біологічну активність грунту в умовах зміни клімату А. О. Дубицька, О. Й. Качмар, О. Л. Дубицький, О. В. Вавринович Зернові культури, Том 3, № 2, 2019. С. 331-336 Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине,Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
З'ясовано вплив екологічно безпечних систем удобрення і погодних умов на перебіг біологічних процесів в сірому лісовому ґрунті під пшеницею озимою. Виявлено залежність між кількісною характеристикою мікробного угрупування ґрунту агроценозу пшениці озимої, його біологічною активністю, екологічно безпечними системами удобрення та погодними умовами. Екологічно безпечні системи удобрення на базі соломи гороху + N30Р45К45 зумовлювали активізацію біологічних процесів, як наслідок – зниження коефіцієнтів мінералізації - іммобілізації та педотрофності, посилення виділення СО2 і нітрифікацйної здатності грунту. За достатнього зволоження і підвищення температури повітря весною 2018 р. мала місце активізація біологічних процесів у ґрунтовому середовищі. Незадовільні гідротермічні умови весняного періоду 2017 р., зумовлені нестачею вологи в грунті, призвели до розбалансування мікробіоценозу, що супроводжувалось зниженням емісії СО2 і послабленням нітрифікаційних процесів. За умов внесення гумусного, або мікробіологічного добрива на фоні соломи гороху + N30Р45К45 така тенденція значною мірою нівелюється.
Ключові слова: біологічна активність ґрунту, сірий лісовий грунт, пшениця озима, екологічно безпечні системи удобрення, погодні умови. | |
| 1 (2019) | Техногенний рівень землеробства і асоціативна мінливість бур'янів в агроценозах | Анотація Техногенний рівень землеробства і асоціативна мінливість бур'янів в агроценозах УДК 631.5:631.51 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0064
М. С. Шевченко 1, С. М. Шевченко 2, К. А. Деревенець-Шевченко 1, Н. В. Швець 1 Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.83–92 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
На основі багаторічних польових тимчасових та стаціонарних дослідів з вивчення ефективності гербіцидів, розповсюдження бур’янів і впливу факторів землеробства встановлено особливості трансформації видового складу бур'янової рослинності. З'ясовано, що високою регуляторною здатністю відносно ботанічного складу бур’янів відзначаються гербіциди, структура посівних площ, фітоценотична щільність сільськогосподарських культур та інтенсивність обробітку грунту. Найбільш характерним для новітнього етапу розвитку землеробства є універсальність використання гербіцидів, підвищення їхньої фітотоксичної дії до 90–97 % і перехід до мінімізації обробітку грунту. В нових умовах найбільшої актуальності набули такі бур’яни, як амброзія полинолиста, куряче просо, щириця звичайна. Зустрічність цих видів бур’янів за Раункієром – найвища і досягає 70–92 %. Встановлено, що на перелогах асоціативна мінливість бур’янів більш консервативна, з домінуванням багаторічних форм з низькою адаптивністю в агросистемах. Зроблено теоретичний висновок про необхідність постійного корегування фітотоксичного спектра гербіцидів і диференціації обробітку грунту в сівозмінах. Ключові слова: землеробство, бур'яни, гербіциди, сівозміни, сільськогосподарські культури, забур'яненість посівів, фітотоксичність, видовий склад, трансформація, прогноз.
| |
| 1 (2019) | Вплив систем основного обробітку грунту на ступінь пошкодження шкідниками та ураженість хворобами зернових культур | Анотація Вплив систем основного обробітку грунту на ступінь пошкодження шкідниками та ураженість хворобами зернових культур
УДК 631.51:631.8:633.854.78 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0065
О. І. Цилюрик Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С. 93–101 Дніпровськийдержавний аграрно-економічнийуніверситет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
На підставі результатів досліджень встановлено, що полицева та диференційована система обробітку ґрунту при вирощуванні кукурудзи забезпечує якнайповніше знищення збудників хвороб (проростків – пліснявінням та кореневими гнилями, рослин – пухирчастою сажкою, початків – хворобами) та шкідників (дротяники, стебловий метелик, бавовникова совка), які зимують та зберігаються в рослинних рештках. Показники ураження хворобами та пошкодження шкідниками при цьому знижуються у 1,4–1,6 раза внаслідок заорювання рослинних решток разом із збудниками хвороб у нижні шари ґрунту. Використання мілкого мульчувального обробітку потребує додаткових регламентів по контролю шкідників і хвороб за умови перевищення економічних порогів їх шкодочинності, що вимагає додаткових витрат матеріальних ресурсів, особливо в роки значного прояву шкідливих об’єктів. Ураженість рослин пшениці озимої кореневими гнилями зменшується на ділянках з полицевим обробітком ґрунту у 1,1–1,25 раза, а також на неудобреному фоні відносно до удобреного за рахунок заорювання післяжнивних решток і скорочення періоду зараження рослин без підживлення внаслідок їх передчасного дозрівання і засихання. Ключові слова: пшениця озима, кукурудза, пошкодженість шкідниками, ураженість хворобами, основний обробіток ґрунту, система удобрення.
| |
| 1 (2019) | Структурно-агрегатний склад грунту залежно від способу обробітку в умовах північного Степу України | Анотація Структурно-агрегатний склад грунту залежно від способу обробітку в умовах північного Степу України
УДК 631.452: 631.512 (477.6) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0066
Е. Б. Медведєв Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С. 102–109 Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна
Встановлено вплив основного обробітку на структурно-агрегатний склад грунту в ланці зерно-паро-просапної сівозміни в умовах північного Степу України. З’ясовано, що при вирощуванні гороху після пшениці озимої по кукурудзі МВС (молочно-воскова стиглість) в усі роки досліджень оранка порівняно з безполицевим обробітком зумовлювала кращу агрономічну структуру у верхньому (0–10 см) шарі грунту за рахунок зменшення брилуватих агрегатів розміром >10 мм. Значних відмінностей щодо складання структурних агрегатів в шарі грунту 10–20 і 20–30 см по варіантах обробітку не виявлено. В посівах пшениці озимої після різних попередників чіткої різниці за структурно-агрегатним складом орного шару грунту в варіантах досліду не встановлено. Вміст пилуватих агрегатів розміром <0,25 мм у верхньому 0–10 см шарі грунту був більший, ніж в нижніх, а кількість їх в орному шарі на час збирання урожаю порівняно з весняним періодом в усіх варіантах обробітку під всіма культурами в роки досліджень дещо збільшувалась. Кількість брилуватих агрегатів (>10 мм), навпаки, на час збирання урожаю зменшувалась, що зумовлювало поліпшення структури грунту. Ключові слова: обробіток грунту, структурно-агрегатний склад, горох, пшениця озима, шар грунту.
| |
| 1 (2019) | Вплив систем основного обробітку грунту та удобрення на урожайність парової пшениці озимої в північному Степу України | Анотація Вплив систем основного обробітку грунту та удобрення на урожайність парової пшениці озимої в північному Степу України О. І. Цилюрик Зернові культури. Том 3. № 1. 2019. С.110–119 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
За результатами тривалих досліджень, проведених у 2001–2015 рр., з'ясовано, що різні спо-соби основного обробітку чорного пару (дисковий, чизельний, полицевий) забезпечують практично однакову продуктивність пшениці озимої. При цьому виявлено тенденцію до зниження урожайності зерна за вирощування озимини по ранньому пару після ячменю порівняно з чорним паром на фоні без добрив – на 0,10–0,20 т/га, або 2,7–3,8 %. За вирощування пшениці озимої по ранньому пару після соняшника формується урожай зерна майже такий, як у варіантах з полицевим, чизельним та дисковим обробітками, тобто різні парові поля та способи їх обробітку рівноцінні. Водночас запровадження раннього пару після стерньового попередника (ячмінь ярий) і кукурудзи при залученні у кругообіг усієї побічної продукції польових культур зумовлює часткову іммобілізацію азотних сполук ґрунту під озиминою у весняний період; простежується тенденція до зниження урожаю зерна на 0,10–0,20 та 0,02–0,15 т/га (або на 2,70–3,80 та 0,10–0,15 %) порівняно з іншими варіантами обробітку ґрунту. Застосування післяжнивних решток попередника для удобрення на фоні внесення мінеральних добрив в дозі N30P30K30 під пшеницю озиму призводить до (порівняно з неудобреним фоном) підвищення вмісту білка у зерні на 0,6–1,0 %, клейковини – на 1,9–2,6 %, а в дозі N60P30K30 – на 0,8–1,4 та 2,0–3,0 % відповідно. Ключові слова: пшениця озима, основний обробіток ґрунту, система удобрення, ранній пар, попередники, урожай зерна. | |
| 2 (2018) | Методика визначення вологості грунту: класичні помилки і об'єктивні фізичні параметри | Анотація Методика визначення вологості грунту: класичні помилки і об'єктивні фізичні параметри УДК 631.5:432.2 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0041 М. С. Шевченко 1, Л. М. Десятник 1, Н. В. Швець 1, С. М. Шевченко 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна . Зернові культури. 2018. Том 2, № 2. С. 309-313. На підставі багаторічного вивчення водного режиму і вологозабезпеченості основних сільськогосподарських культур в сівозмінах та агробіоценозах визначено факторіальну динаміку вологи в них і внесено корективи до методики визначення запасів вологи в грунті. Встановлено, що найбільш впливовими факторами регулювання продуктивного використання вологи в агроценозах є сівозміни, бур’яни, шкідники, хвороби, обробіток ґрунту та ін. При цьому додаткове використання вологи культурними рослинами може досягати 20–120 мм. Доведено, що існуюча методика визначення вологості ґрунту і запасів вологи в ньому знижує об’єктивність цих показників і не відповідає сучасним уявленням про процентний (%) вміст складової частини в об’єкті у цілому. Зміна механізму розрахунків полягає в тому, що вміст вологи визначається у вологому зразку ґрунту, а не в сухому, як це робили до цього часу. При цьому до формули визначення вологості грунту вводиться коефіцієнт водно-фізичної пропорції.
Ключові слова: грунт, вологість, формула, методика, фактори, вологоспоживання, запаси вологи, коефіцієнти, культури. | |
| 2 (2018) | Вплив способів обробітку грунту і добрив на родючість грунту та урожайність сільськогосподарських культур в умовах північної частини Донецького кряжу | Анотація Вплив способів обробітку грунту і добрив на родючість грунту та урожайність сільськогосподарських культур в умовах північної частини Донецького кряжу УДК 631.153.7 (477.61) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0042 Е. Б. Медведєв Луганський інститут агропромислового виробництва НААН України, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна
Встановлено вплив основного обробітку і добрив на структуру грунту, його щільність, запаси продуктивної вологи, біогенність та урожайність культур ланки зерно-паро-просапної сівозміни в умовах північної частини Донецького кряжу. З’ясовано, що безполицевий обробіток порівняно з полицевим на фоні оранки в сівозміні під просапні культури зумовлює краще збереження водостійкої структури чорнозему. Значних відмінностей в щільності орного шару по варіантах досліду не встановлено. Мульчувальний обробіток призводить до зменшення витрат вологи на непродуктивне випаровування. Мінеральні добрива і оранка не послаблювали активність мікроорганізмів в орному шарі грунту. З глибиною профілю швидкість розкладання клітковини сповільнювалася. Облік урожайності польових культур не виявив переваги полицевого обробітку грунту по-рівняно з безполицевим. Внесені мінеральні добрива суттєво впливали на продуктивність всіх культур ланки сівозміни: пшениці озимої по кукурудзі МВС (молочно-воскова стиглість) – в усі роки досліджень, гороху і пшениці озимої після гороху – у 2011 р. Внесення мінеральних добрив розкидним способом під основний обробіток грунту в умовах недостатнього зволоження призводило до зменшення рівня рентабельності. Застосування знарядь для безполицевого обробітку супроводжується скороченням енергозатрат на вирощування культур у ланці сівозміни і підвищенням рівня рентабельності. Ключові слова: обробіток грунту, водостійка структура, щільність, продуктивна волога, мікробіологічна діяльність, мінеральні добрива, урожайність. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018, С. 314-323. | |
| 2 (2018) | Ефективність використання добрив у сівозміні залежно від способів основного обробітку грунту | Анотація Ефективність використання добрив у сівозміні залежно від способів основного обробітку грунту УДК 631.5:631.8 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0043 Л. М. Десятник 1, М. С. Шевченко 1, Н. В. Швець 1, С. М. Шевченко 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено аналіз експериментальних даних, одержаних в стаціонарному польовому дослід з вивчення ефективності мінеральних добрив на фоні мінімізації обробітку грунту та використання побічної органічної продукції. Встановлено, що вищий приріст урожайності за таких умов забезпечили пшениця озима і кукурудза на зерно, в той час як горох і ячмінь ярий суттєво поступалися їм за показниками продуктивності. Мінімізація основного обробітку грунту шляхом заміни оранки мілким розпушуванням грунту дисковими знаряддями і прямою сівбою супроводжувалась зниженням фізичної окупності мінеральних добрив внаслідок локалізації їх у верхньому шарі чорнозему звичайного. На підставі багатофакторного аналізу експериментальних даних розроблена модель алгоритмів екологічних, господарських і економічних показників. Встановлено, що значного підвищення ефективності використання мінеральних добрив можна добитися за рахунок вирощування високопродуктивних культур і розущільнення орного шару. При значному різноманітті економічних показників в агротехнологічній схемі стаціонарного досліду по всіх фонах обробітку грунту і культурах сівозміни прибутковість виробництва від застосування добрив підвищувалась найбільш стабільно. Ключові слова: добрива, сівозміна, обробіток грунту, ефективність, окупність, урожайність, пряма сівба. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 324-329.
| |
| № 1 (2018) | Агрофізичні і біотичні фактори регулювання біологічної активності ґрунту в сівозміні | Анотація Агрофізичні і біотичні фактори регулювання біологічної активності ґрунту в сівозміні УДК 631.41:631.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0015 Шевченко М. С. , Швець Н. В. , Шевченко С. М. Зернові культури. 2018. Т 2. № 1. С. 109–115.
Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
Вивчено динаміку загальної біологічної активності ґрунту залежно від кількості рослинних решток культур сівозміни, способів основного обробітку та гідротермічних факторів. Встановлено, що більш інтенсивне виділення вуглекислого газу з ґрунту було на фоні глибокої оранки, де умови аерації кращі, а розподіл пожнивних решток по профілю орного шару більш якісний. Мінімальні способи обробітку, через ущільнення ґрунту, призводили до зменшення параметрів зони активної біотичної діяльності і послаблення ростових процесів у культур сівозміни. При цьому також гальмувалась загальна біологічна активність грунту і зменшувалась кількість виділеного вуглекислого газу. Серед культур сівозміни найбільшу кількість органічної речовини залишила після себе кукурудза (4,34 т/га), а мінімальну – соняшник (2,24 т/га), що і визначало потенціал біологічної активності. Зменшення глибини основного обробітку грунту супроводжується збільшенням його твердості і погіршенням водовбирної здатності, в зв'язку з цим посилюються консервативні процеси і гальмується розкладання органічної речовини. Інтенсивність біологічної активності грунту на фоні оранки більш висока, ніж на ділянках з прямою сівбою – на 15–20 %. Ключові слова: сівозміна, обробіток ґрунту, біологічна активність, органічна маса, твердість, культури.
| |