Інформація про розділ

УДК 633.854.78 : 631. 51                                                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0167

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 115–124           

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹, О. О. Гаврюшенко¹, Л. М. Десятник²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Встановлено, що на початку весняно-польових робіт, незалежно від системи обробітку ґрунту, щільність орного шару  (0–30 см) була в межах 1,09–1,32 г/см³. У разі мілкого мульчувального обробітку внаслідок зменшення  глибини  розпушування  до  12–14 та 14–16 см відмічалося деяке  ущільнення 0–30 см шару грунту (на 0,02–0,14 г/см³). Між пористістю та щільністю ґрунту існує обернено пропорційна залежність, тобто, чим вищі показники щільності, тим менший об’єм пор у ґрунті. Підвищити пористість (до 54,3 %) і поліпшити аерацію ґрунту (30,3–32,4 %) можна за рахунок основного обробітку ґрунту (особливо оранки і чизельного розпушування) та пожнивних решток, що в свою чергу зумовлює розущільнення ґрунту та утворення в ньому більшої кількості пор.

На кінець вегетації  польових культур простежувалося закономірне ущільнення ґрунту внаслідок дії природних і техногенних факторів, як результат – об’єм пор зменшився в середньому на  2,7–5,7 % на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку та на 1,5–3,5 % – мілкого безполицевого розпушування. Більш пористий ґрунт на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку   навесні та впродовж вегетаційного періоду завжди інтенсивніше ущільнювався порівняно з мілким безполицевим.

З’ясовано,  що в умовах рекультивованих земель показники загальної пористості, шпаруватості аерації в конструкції з родючим шаром зонального ґрунту за тривалого використання останнього поступово збільшувалися (52,5→59,2→60,3 %), проте із завершенням інтенсивного використання багаторічних агроценозів знижувалися до 56,4 %. В моделі з лесоподібними суглинками  закономірності були подібні. В конструкціях із глинами простежувалося збільшення показників загальної пористості та шпаруватості аерації  порівняно з первинно сформованими техноземами.

Ключові слова: польові культури, система обробітку ґрунту, щільність, пористість, чизельний обробіток грунту, дискування, насипний родючий шар. 

УДК 631.31.633                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0168

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 125–131                 

В. П. Кирилюк, В. М. Кричківський, Н. В. Ковальчук    

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна

Наведено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку грунту і удобрення на урожайність гірчиці білої (Sinapisalba).

З'ясовано, що при внесенні мінеральних добрив у дозі N₆₀Р₆₀К₆₀  найвища урожайність насіння гірчиці білої (1,89 т/га) формувалася при запровадженні полицевої системи основного обробітку грунту. На фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та вне-сеннямN₃₀Р₃₀К₃₀) найвищу урожайність насіння(1,90 т/га) забезпечила полицева система основного обробітку. Застосування традиційного удобрення N₆₀Р₆₀К₆₀  під гірчицю білу, порівняно з новим, де на фоні залишення соломи вносили мінеральні добрива в дозі N₃₀Р₃₀К₃₀, економічно невигідне.

 Встановлено, що на фоні органо-мінерального удобрення, порівняно до мінерального,  в окремі роки мало місце зрідження посівів гірчиці білої майже до 40–50 % у разі безполицевих обробітків, особливо мінімального. У цілому густота насадження рослин гірчиці на фоні органо-мінерального удобрення  становила 1,5–1,55 млн, а мінерального – 1,65–1,7 млн рослин/га, тобто в  середньому  бу-ла меншою на 10 %.

Аналіз економічної ефективності вирощування гірчиці білої  показав, що  найбільш перспектив-ною і адаптованою до  теперішніх погодних умов  можна вважати плоскорізну систему основного обробітку грунту на фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та внесеннямN₃₀Р₃₀К₃₀). При цьому  рентабельність виробництва насіння гірчиці білої становила 263 %;  майже такі показники  рентабельність відмічалися при запровадженні чизельної системи обробітку грунту – 259 %. На фоні органо-мінерального удобрення запровадження будь-якого безполицевого основного обробітку під гірчицю більш вигідне, ніж найбільш продуктивного на фоні мінерального удобрення.

 Ключові слова: гірчиця біла, урожайність, обробіток, удобрення, грунт.

УДК 631.5                                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0141     

М. С. Шевченко, Л. М. Десятник, К. А. Деревенець-Шевченко, Н. В. Швець

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 319–329  

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

На основі широкого експериментального дослідження продуктивності сівозмін в різних зонах Степу розроблено корелятивну модель оцінки ролі попередників у формуванні урожайності культур, що йдуть після них. З'ясовано зв’язок між якістю агротехнологій і зміною ступеня сівозмінної конкурентоспроможності культур.

Ретроспективний аналіз ефективності систем землеробства та сівозмін показав, що постійне удосконалення сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також  технологій їх вирощування  стало основою для переоцінки значення  попередників в сівозміні.  Суть останнього   полягає у тому, що в сучасних агросистемах за рахунок високопотенційних біотехногенних ресурсів можливо одержати вищу  урожайність польових  культур по гірших попередниках, ніж  раніше  по кращих.

З метою одержання універсальної оцінки ефективності сівозмін та моделювання  їх продуктивності запропоновано ввести коефіцієнт сівозмінної депресії, який дає уявлення про частку зниження урожайності після окремих попередників порівняно з її базовим рівнем після чорного пару. При цьому найбільш сприятливі умови складалися після культур,  коефіцієнт депресії яких  вище 0,80 – до них належать:  пшениця озима, ячмінь, ріпак, жито, ярий ячмінь, овес. В той же час суттєво пригнічується розвиток культур, що йдуть після соняшника, кукурудзи на зерно і силос, буряка, сорго, сої,  їх коефіцієнт депресії становить 0,66–0,78.

Запропонована методологія системного аналізу  оцінки попередників відкриває  широкі можливості для формування адаптованих сівозмін, оптимізації набору польових  культур відповідно   до вимог ринку, внесення  важливих коректив у сівозміни в екстремальних умовах, регулювання продуктивності сівозмін з урахуванням агротехнологічної модернізації.

Ключові слова: сівозміна, обробіток грунту, добрива, культури, зерно, попередники, урожай, мінімізація.  

УДК 633:551.524 (292.486)                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0142

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 330–338          

В. І. Чабан, С. П. Клявзо, О. Ю. Подобед, А. І.Горбатенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

  Проведено оцінку стану теплових ресурсів і динаміку урожайності польових культур в умовах північного Степу України. Встановлено збільшення ресурсів тепла у регіоні за 1991–2018 рр. порівняно з кліматичною нормою. Середньорічна температура повітря підвищилася на 1,0 °С, за теплий і холодний періоди року – на 1,0 °С, за період активної вегетації ранніх зернових (квітень - червень) та пізніх ярих культур (травень - серпень) – на 0,8–1,1 °С. Підвищення річної температури йде з коефіцієнтом лінійного тренду 0,31 °С/10 років.  Повторюваність випадків, коли  середня температура за рік досягає 9,5 °С і вище,  становить 53 %. Потепління більшою мірою визначається підвищенням температурного режиму в холодний період року. Істотні позитивні аномалії проявляються у січні (+1,7 °С), лютому (+1,1 °С), березні (+1,6 °С), а також у липні (+1,4 °С) і серпні (+1,5 °С). Спостерігається подовження періоду з температурою ≥ 5 °С на 11–16 діб (225 і 209–214). Зміна тривалості періоду з температурою ≥ 10 °С статистично не достовірна. Простежується збільшення сум ефективних температур ≥ 5 і ≥ 10 °С. Повторюваність  підвищеної (2711 і 1709 °С)  суми ефективних температур становитьдо 50 %. Встановлено тісний кореляційний зв’язок (R² = 0,75) між трива-лістю періоду із середньодобовою температурою ≥5 °С та сумою ефективного тепла ≥5 °С. На фоні збільшення забезпеченості тепловими ресурсами регіону спостерігається позитивна динаміка середньої урожайності основних польових культур: озимина по пару – на 36 % (3,76 і 5,12 т/га), ячмінь ярий – на 24 % (2,14 і 2,65 т/га),  кукурудза – на 11 % (4,14 і 4,59 т/га),  соняшник – на 30 % (1,86 і 2,42 т/га). Імовірність формування оптимального рівня урожайності озимини по пару, ячменю ярого, кукурудзи та соняшника (≥ 4,44; ≥ 2,40; ≥ 4,32; ≥ 2,15 т/га  відповідно культурам) у постбазовий період  становила 56–76 %, тимчасом  як у 1961–1990 рр. – 25–43 %.

Ключові слова: теплові ресурси, суми температур, польові культури, динаміка урожайності, адаптивні властивості.

УДК 631.51:633.16                                                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0143

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹,Л. М. Десятник², В. І. Горщар¹

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,м. Дніпро, 49027, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Доведено, що в умовах північного Степу України формується непромивний водний режим з ненаскрізним найменш насиченим класом вологості, перевага полицевої системи обробітку ґрунту в додатковій акумуляції вологи протягом осінньо-зимового періоду в північному Степу відмічається в роки з морозними і сніжними зимами, повільним і тривалим сніготаненням, а мілкого мульчувального плоскорізного розпушування – за недобору нормативної суми опадів впродовж грудня - лютого, відсутності снігового покриву і підвищеної вітрової активності.

  Урожайність ячменю ярого значно залежить від резервів ґрунтової вологи. В північному Степу висока продуктивність ячменю ярого, при умові одержання своєчасних і повних сходів, формується за рахунок вологозапасів, нагромаджених у глибоких шарах ґрунту протягом осінньо-зимового періоду.

Встановлено, що у північному Степу запровадження консервуючого обробітку ґрунту (чи-зельного), у разі вирощування  ячменю ярого за диференційованої системи обробітку, посилює накопичення вологи (на 91,0–179,0 м³/га) в осінньо-зимовий період за рахунок рослинних решток, які затримують більше снігу, особливо у теплі малосніжні зими.

З’ясовано, що запровадження мілкої мульчувальної системи обробітку ґрунту, незважаючи на зниження урожаю зерна ячменю ярого, зумовлює  більш економне витрачання вологи на одиницю урожаю – в 1,1–1,2 раза.

Виявлено, що у разі  проведення  щорічно полицевого та диференційованого обробітку  ґрунту в середньому за роки досліджень   одержували  високий рівень урожайності, а мінімізація обробітку в більшості років призводила до його зниження на 0,22–0,55 т/га.  Запровадження чизельного обробітку ґрунту в системі диференційованого  найбільш ефективне у посушливі роки і навіть дає кращі результати, ніж оранка, оскільки накопичується більше продуктивної вологи  за рахунок значної кількості післяжнивних решток попередника на поверхні поля.

Ключові слова: ячмінь ярий, обробіток ґрунту, вологість ґрунту, удобрення, дискування, урожайність.

УДК 631.452                                                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0144

О. Л. Романенко¹, І. С. Кущ¹, А. В. Агафонова¹, Ю. О. Тенюх¹, М. М. Солодушко², Н. М. Усова³

_{Зернові куль}тури. Том 4. № 2. 2020. С. 353–362       

¹ Запорізька філія Державної установи ″Інститут охорони ґрунтів України″, вул. Дослідна станція, 94, м. Запоріжжя, 69031, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

³ Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, смт. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, Україна

Узагальнено результати двадцятирічних досліджень застосування органічних і мінеральних добрив та з'ясовано їх вплив на вміст гумусу і поживних речовин у ґрунтах Запорізької області. Для контролю за станом родючості ґрунтів проводився обрахунок балансу гумусу і поживних речовин, що  уможливило визначити наскільки елементи живлення з внесених добрив перекривають винос їх урожаєм сільськогосподарських культур.

За результатами  агрохімічної паспортизації земель  сільськогосподарського призначення з'ясована динаміка змін вмісту  гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомих сполук фосфору та калію за останні 18 років. Середньозважений уміст гумусу в ґрунтах  у  VIII турі  становив 3,44 %, ІХ – 3,52, Х – 3,40,  ХІ (2016–2018 рр.) – 3,57 %, що свідчить про  стабільність цього показника. Середньозважений  уміст легкогідролізованого  азоту  протягом усіх  турів  мав  близькі  значення  (83,6–90,3 мг/кг абсолютно сухого грунту) і відповідав низькому рівню  забезпечення. Вміст рухомих сполук фосфору  впродовж VIII–ІХ туру був досить стабільним (97,1–101,6 мг/кг), а в Х–ХІ турі спостерігалось навіть його збільшення до 123,3–123,4 мг/кг. Фосфорний режим ґрунтів є стабільним і відповідає підвищеному рівню забезпечення, крім ІХ туру (середній). Калійний режим ґрунту протягом 18 років був стабільним, рівень забезпечення – високий (159,6–176,8 мг/кг).

Баланс гумусу і поживних речовин в ґрунтах області – від’ємний. Але простежується тенденція до його позитивних змін, якщо порівнювати результати за  перший (2003–2014 рр.) та другий (2003–2018 рр.) досліджувані періоди. Так, для досягнення позитивного балансу гумусу необхідно внести 2 т/га соломи (+400 кг/га), 20 кг/га д. р. азотних добрив та 6,4 т/га гною, а в 2003–2018 рр. ці показники становили:  2 т/га соломи (+400 кг/га), 20 кг/га д. р. азоту, 5,8 т/га гною.

         Ключові слова: ґрунт, баланс, динаміка, гумус, родючість, органічні та мінеральні добрива.

УДК 633.15:632.51:631.8                                                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0119

Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.152–159         

О. І. Цилюрик ¹, Л. М. Десятник², С. В. Березовський ²

¹ Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур, вул. Володимира Вернадського, 14,  м. Дніпро, 49027, Україна

Встановлено, що видовий склад бур’янів в посівах кукурудзи залежить від їх адаптивної здатності та структури посівних площ в сівозміні. З'ясовано, що у разі запровадження мілкого безполицевого мульчувального обробітку ґрунту в технологію вирощування кукурудзи зумовлює підвищення забур’яненості посівів у 1,4–1,8 раза, що в свою чергу потребує уточненого регламенту використання ґрунтових і післясходових гербіцидів. Доведено, що кукурудза, вирощена на фоні оранки або чизельного обробітку, має мінімальну різницю в урожайності як в неудобреному варіанті, так і при внесенні N₃₀P₃₀K₃₀, у зв’язку з покращанням умов живлення і меншою забур’яненістю посівів порівняно з мілким обробітком. Зі збільшенням частки азоту при удобренні кукурудзи до N₆₀P₃₀K₃₀, ефективнішим є мілкий плоскорізний обробіток, на фоні якого можливо одержати однаковий, порівняно з оранкою і чизельним обробітком, урожай зерна за рахунок нівелювання дії цих факторів. Способи основного обробітку ґрунту за невисокої загальної забур’яненості посівів (9,0–12,6 шт./м²) суттєво не  впливають на якість зерна кукурудзи. При внесенні мінеральних добрив (особливо азотних)  простежуєтьсятенденція до підвищення вмісту білка в зерні та зниження – вуглеводів, зокрема крохмалю.

Ключові слова: кукурудза, обробіток грунту, забур'яненість, удобрення, мінеральні добрива, урожайність.

УДК 633.16"321":631.51(477,63)                                                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0120

 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 160–166      

М. С. Шевченко, Л. М. Десятник, О. І. Бокун

ДУ Інститут зернових культур НААН України вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

З'ясовано, що способи основного обробітку ґрунту певним чином впливають на процеси накопичення продуктивної  вологи в ґрунті та ефективність  її  використання  рослинами ячменю ярого. Зі зменшенням глибини обробітку витрати вологи рослинами з грунту  також зменшуються. Найбільш ефективно вологу з ґрунту використовували посіви ячменю у варіантах досліду з полицевою оранкою на глибину 20–22 см, альтернативою оранці може стати безполицевий обробіток на глибину 14–16 см, який за коефіцієнтом водоспоживання і рівнем урожайності зерна незначно поступається оранці. Пряма сівба в необроблений ґрунт, зважаючи на показники урожайності зерна та ефективність використання вологи рослинами ячменю, виявилась найменш  ефективним прийомом. В середньому за три роки досліджень на фоні оранки в контролі без добрив зерна ячменю ярого одержали 2,5 т/га, безполицевого обробітку – на 8,0 %, а у варіанті з прямою сівбою – на 23,2 % менше. Ефективним прийомом підвищення  продуктивності і більш економного використання ґрунтової вологи посівами ячменю є  внесення мінеральних добривв дозі N₄₅P₄₅K₄₅. За рахунок цього агрозаходу можна додатково одержати майже 13–21 % зернової продукції.

Ключові слова:ячмінь ярий, основний обробіток ґрунту, добрива, урожайність, запаси продуктивної вологи,  витрати вологи.

УДК 631.582:631.895:631.452                                                                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0121

 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 167–173.   

О. Й. Качмар, О. В. Вавринович, А. О. Дубицька, О. Л. Дубицький, М. М. Щерба

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна

Наведено результати дослідження впливу систем удобрення  і попередників на динаміку показників ефективної родючості сірого лісового ґрунту. Встановлено, що більший вміст польової  та значніші запаси продуктивної вологи, а також  посилене  накопичення легкогідролізного азоту, рухомих форм фосфору й калію, нестабільних гумусових речовин (лабільного та водорозчинного гумусу)  мають місце протягом вегетації ячменю ярого як в зерно-кормовій, так і плодозмінній сівозмінах у варіантах з інтенсивною органо-мінеральною системою удобрення при внесенні безпосередньо під культуру N₆₀Р₆₀К₆₀. Обґрунтовано вплив  складових родючості ґрунту на урожайність та якість зерна ячменю ярого.

Ключові слова: сівозміни, ячмінь ярий, удобрення, родючість ґрунту, поживний режим, лабільний гумус, водорозчинний гумус.

УДК  631.51:631.8:633.854.78                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0092

 О. І.  Цилюрик, М. С. Шевченко.      Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 318-330

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, 

м. Дніпро, 49027, Україна

  Встановлено, що в умовах північного Степу чистий пар, незалежно від попередників (ячмінь ярий, соняшник, кукурудза), способів обробітку ґрунту та особливостей догляду, на час сівби пшениці озимої  забезпечує  майже повне відновлення ресурсів ґрунтової вологи (151,7–180,7 мм). Навіть за відсутності дощів впродовж весняно-літньої вегетації рослин можна уникнути згубного впливу посухи на них і гарантовано одержати  урожай зерна. Наявність чистого пару  в короткоротаційній сівозміні зумовлює відновлення запасів продуктивної вологи чорнозему, особливо після польових культур, які  пересушують 1,5-метровий шар ґрунту (соняшник). 

Ранній пар в Степу забезпечує збільшення коефіцієнта засвоєння опадів у кореневмісному шарі ґрунту (0–150 см)  порівняно з  оранкою і  чизельним обробітком  у   середньому   на  105–131 м³/га за рахунок рослинних решток попередника, які сприяють поступовому і рівномірному накопиченню снігу на полях.

Ключові слова: пшениця озима, чорний пар,  ранній пар,  попередники, основний обробіток ґрунту, мульчування, система удобрення, урожай.