Інформація про розділ
Рослинництво
Випуск № | Назва | ||
2 (2023) | Вплив кліматичних і антропогенних чинників на вміст важких металів у зерні ячменю ярого в умовах східної частини Північного Степу України | Анотація Вплив кліматичних і антропогенних чинників на вміст важких металів у зерні ячменю ярого в умовах східної частини Північного Степу України УДК 633/635, 631.95: 633.1 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0287 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 278–284 О. Б. Бондарева, О. О. Вінюков, Л. І. Коноваленко, Г. А. Чугрій Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна
Актуальність. В умовах всезростаючого техногенного пресингу на навколишнє середовище велике практичне значення для АПК має вивчення впливу абіотичних факторів на транслокацію важких металів в системі ґрунт – рослина.В південно-східному промисловому регіоні екологічна безпека рослинницької продукції значною мірою залежить від нагромадження в рослинах важких металів, транслокація яких значною мірою залежить як від властивостей ґрунту, так і кліматичних чинників. Мета. Дослідити вплив агрокліматичних умов на вміст рухомих форм важких металів у ґрунті та їх транслокацію в зерно ячменю ярого в умовах східної частини Північного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження були проведені у 2018–2022 рр. у польовій сівозміні Донецької ДСДС НААНна сорті ячменю ярого Степовик.Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Для цинку відмічене найбільше зростання вмісту кислоторозчинної форми при збільшенні вологості ґрунту. В посушливих умовах (2020 р.) вміст кислоторозчинного цинку склав 45,3 мг/кг, в умовах надмірного зволоження 2022 р. він зріс на 8,5 мг/кг або на 18,8 %. Вміст усіх досліджених важких металів в зерні ячменю ярого при зростанні вологості грунту не перевищував гранично допустиму концентрацію (ГДК). При збільшенні вологозабезпеченості спостерігалась тенденція щодо збільшення вмісту міді (на 8,2–9,9 %). Накопичення цинку в зерні ячменю ярого збільшилось з 24,2 мг/кг до 28,9 мг/кг або на 19,4 % в надмірно вологий 2022 р. проти показника в посушливий 2020 р. Вміст свинцю за цих умов зріс на 0,09 мг/кг або 37,5 %. Вміст кадмію зріс на 0,02 мг/кг, що становить 40 %.Висновки.Зміни гідрометеорологічних умов впливають на вміст рухомих форм важких металів у ґрунті і на їх транслокацію в зерно ячменю ярого. Це викликає необхідність в умовах надмірного зволоження та реального техногенного навантаження застосовувати заходи щодо зменшення екологічних ризиків забруднення рослинної продукції важкими металами. Ключові слова: ячмінь ярий, агрокліматичні умови, грунт, зерно, вміст важких металів | |
2 (2023) | Морфологічні особливості та урожайність ячменю ярого залежно від системи удобрення | Анотація Морфологічні особливості та урожайність ячменю ярого залежно від системи удобрення УДК 633.16.631.816.3 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0288 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 285–292 В. Д. Паламарчук Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, Україна, 21008
Актуальність. Система удобрення впливає на характеристику формування морфологічної системи рослин та можливості утворення, та накопичення органічної речовини і адаптивності рослин щодо стресових чинників умов вирощування. Метою досліджень буловстановлення впливу азотного підживлення рослин на формування морфологічних особливостей та елементів продуктивності у сортів ячменю ярого. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились протягом 2021–2022 рр. на базі ТОВ «Органік-Д» с. Сутиски Вінницької області, Україна. Результати. Підживлення азотними добривами дозою N60 забезпечує збільшення висоти рослин у сорту Лофант на 13,6 см, Гетьман – на 14,1 см, Вакула – на 9,5 та Геліос – на 10,1 см, довжини колоса: N35 – у сорту Лофант на 0,7 см, Гетьман – на 0,4 см, Вакула – на 0,7 см та Геліос – на 0,7 см; N45 – на 1,2 см, 0,4 см, 1,0 та 0,9 см, відповідно, порівняно з контролем. Найвищі значення кількості продуктивних пагонів отримано, в середньому за два роки досліджень, у варіанті з внесенням N60 у сортів Лофант – 407,3 шт./м2, Гетьман – 493 шт./м2, Вакула – 437,2 шт./м2 та Геліос – 431,8 шт./м2. Найбільша урожайність зерна сортів ячменю озимого одержана із підживленням на сірих лісових ґрунтах N60: Лофант – 3,85 т/га, Гетьман – 4,78 т/га, Вакула – 4,62 т/га та Геліос – 4,84 т/га, це пояснюється, перш за все, створенням умов для швидкого відростання пагонів, коренів і формуванням оптимальної густоти стеблостою та найбільшої продуктивності рослин. Висновки. Найкращі показники висоти рослин, довжини колоса, кількості продуктивних пагонів та урожайності зерна у середньостиглих сортів ячменю ярого Лофант (70,5 см, 9,4 см, 407,3 шт./м2, 3,85 т/га), Гетьман (72,9 см, 8,8 см, 493,0 шт./м2, 4,78 т/га), Вакула (69,7 см, 9,2 см, 437,2 шт./м2, 4,62 т/га) та Геліос (67,3 см, 9,3 см, 431,8 шт./м2, 4,84 т/га) відповідно формувалися за проведення підживлення азотними добривами у фазу кущіння рослин дозою N60 д.р./га. Ключові слова: ячмінь, підживлення, висота рослин, азот, зерно, кущистість, довжина колоса, продуктивність | |
2 (2023) | Урожайність зерна перспективних і нових сортів пшениці озимої залежно від різних строків сівби в умовах півдня України | Анотація Урожайність зерна перспективних і нових сортів пшениці озимої залежно від різних строків сівби в умовах півдня України УДК 633.11:631.559.2 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0289 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 293–299 С. В. Почколіна, І. М.Когут, Л. А.Сергєєв, О.Т. Мельник Одеська державна с.-г. дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства. НААН,вул. Маяцька дорога, 24, смт Хлібодарське, Одеський район, Одеська область, 67667, Україна
Актуальність. У зв’язку зі змінами клімату вивчення особливостей росту та розвитку різних сортів пшениці озимої залежно від строків сівби представляють науковий і практичний інтерес. На жаль, в умовах півдня України ці питання вивчені недостатньо, відрізняються наявністю дискутивних моментів, а висновки окремих фахівців з них мають велику розбіжність.Чисельні наукові досліди та практика підтверджують, що в південному регіоні нашої країни проблема урожайності зерна та його якості стоїть дуже гостро і потребує більш детального вивчення. Мета. Випробувати та адаптувати до умов регіону інноваційні технології виробництва зерна пшениці озимої нових сортів для забезпечення генетично-потенційного рівня їх урожайності і якості зерна. Матеріали і методи. Основний метод – польовий, який доповнювався аналітичними дослідженнями, вимірами, підрахунками і спостереженнями відповідно до загальноприйнятих методик та методичних рекомендацій у землеробстві і рослинництві. У досліді вивчалися десять сортів пшениці озимої. Сівба проводилася у три строки: 25 вересня, 5 і 15 жовтня.Результати.Встановлено, що вищі урожаї одержано за сівби 5 жовтня у всіх сортів пшениці озимої, які вивчалися. За цього строку урожайність, в середньому за два роки (2021–2022 рр.), була вище на 10,9 % порівняно зі строком сівби 25 вересня, на 11,1 % – у порівнянні зі строком сівби 15 жовтня. У 2023 р. порівняно з сівбою 25 вересня урожайність зерна пшениці озимої була вища на 10,2 % при сівбі 5 жовтня і вища на 8,3 % за сівби 15 жовтня. Найвищий врожай, у середньому за 2 роки, сформували за сівби 5 жовтня такі сорти: Довіра одеська (4,03 т/га), Сториця (3,90 т/га), Палітра (3,80 т/га), Житниця одеська (3,68 т/га). Мінімальний врожай отримали у сорту Ветеран (3,24 т/га).У 2023 р. за сівби 5 жовтня найбільший урожай отримали такі сорти: Катруся одеська (5,16 т/га), Покровська (4,48 т/га), Господарка одеська (4,28 т/га), Удача одеська (4,08 т/га). Висновки.Сівбу пшениці озимої доцільно проводити в оптимальні строки, а саме на початку жовтня (5.10). При цьому будуть отримані найкращі результати за урожаєм, прибутком та рівнем рентабельності. Ключові слова: строки сівби, пшениця озима, перспективні сорти, урожайність | |
2 (2023) | Формування площі листкової поверхні кукурудзи залежно від системи удобрення | Анотація Формування площі листкової поверхні кукурудзи залежно від системи удобрення УДК 631.527.5:633.15:581.13:631.8:581.144.4 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0290 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 300–306 М. В. Степаненко Білоцерківський національний аграрний університет, площа Соборна, 8/1, м. Біла Церква, 09117, Україна
Актуальність. Для отримання максимального рівня продуктивності кукурудзи важливо оптимізувати швидкість формування асиміляційного апарату та сприяти максимальній тривалості активності і площі листової поверхні. Регулювання площі листкової поверхні посіву кукурудзи за рахунок оптимізації живлення рослин буде сприяти покращенню накопичення органічної речовини за рахунок фотосинтетичної активності рослин.Метою досліджень було визначення впливу забезпеченості рослин кукурудзи макро- і мікроелементами на формування площі листкової поверхні середньопізнього гібрида кукурудзи СИ Зефір (ФАО 430) у різних фазах розвитку в умовах Лісостепу правобережному. Методи. В дослідженнях застосовувались польові, лабораторні та лабораторно-польові методи. Дослідження проводили в польових умовах Білоцерківського національного аграрного університету впродовж 2021–2022 рр. Результати. Встановлено, що площа листкової поверхні кукурудзи може змінюватися залежно від фаз росту і розвитку, оскільки відбувається наростання кількості листків і відмирання 5–7 листків у процесі онтогенезу. Встановлено негативну динаміку зменшення площі листкової поверхні від фази молочної стиглості до фази повної стиглості зерна, що більшою мірою пов’язано із відмиранням частини листків. Формування загальної площі листкової поверхні гібрида кукурудзи СИ Зефір істотно залежало від кліматичних умов року та забезпеченості рослин мікро- та макроелементами. Висновки. Найкращі показники площі листкової поверхні, як у фазах молочної стиглості (41,24 тис. м2/га) так і повної стиглості зерна (38,38 тис. м2/га) відмічено у 2021 р., який виявився краще забезпеченим температурними показниками та вологою в порівнянні із 2022 р. Внесення азотних добрив N40 перед сівбою у поєднанні із мікродобривом Вуксал Р Мах забезпечило найвищу площу листкової поверхні гібрида кукурудзи СИ Зефір у фазах молочної стиглості – 41,35 тис. м2/га та повної стиглості зерна – 37,60 тис. м2/га. Поліпшення умов живлення за рахунок внесення азотних добрив у поєднанні із мікродобривом Вуксал Р Мах сприяє оптимізації забезпечення рослин елементами живлення, що, в кінцевому результаті, стимулює утворення листкової поверхні яка зростає на 3,70 тис. м2/га та 2,85 тис. м2/га, порівняно із контрольним варіантом (без внесення добрив), відповідно у фазах молочної та повної стиглості зерна. Ключові слова: кукурудза, площа листкової поверхні, фотосинтетична поверхня, удобрення | |
2 (2023) | Виживання рослин сої залежно від площі живлення на чорноземах типових | Анотація Виживання рослин сої залежно від площі живлення на чорноземах типових УДК 633.34:631.5:631.8 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0291 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 307–313 А. В. Лемешик, Н. В. Новицька Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, Україна, 03041
Актуальність. Густота стояння рослин є одним із важливих чинників формування продуктивності сої, оскільки найпродуктивніші посіви формуються за оптимальної кількості рослин на одиниці площі та раціонального використання фактичних ресурсів навколишнього середовища окремо кожною рослиною і агрофітоценозом взагалі. Оптимальне розміщення рослин площею знижує конкуренцію рослин сої і забезпечує рівномірний доступ культури до поживних елементів у ґрунті, тому як зрідженість посіву, так і його загущеність суттєво впливають на недобір врожаю.Мета досліджень. Вивчити вплив ширини міжряддя і норми висіву насінняна виживання рослин ранньостиглих сортів сої Вишиванка та Жаклін. Методи. Дослідження проводили в 2021–2022 рр. у наукових лабораторіях та стаціонарній сівозміні кафедри рослинництва на полях ВП «Агрономічна дослідна станція» Національного університету біоресурсів і природокористування України (с. Пшеничне Васильківського району Київської області), в північно-східній частині Правобережного Лісостепу. Фенологічні спостереження та оцінку стану посівів робили за методикою Ф.М. Куперман. Відмічали основні фази росту і розвитку рослин: сходи, бутонізація, цвітіння, дозрівання. За початок фази приймали наявність контрольованої ознаки не менш чим у 10 %, за повну – у 75 % рослин. Густоту стояння рослин обліковували за Методикою державного сортовипробовування сільськогосподарських культур у фазі повних сходів та перед збиранням. Результати.Встановлено, що при зміні площі живлення спостерігається різна тенденція стосовно виживання рослин, відтак найбільші втрати (10,3–13,2 %) рослин на період збирання спостерігалися за сівби сої широкорядним способом (45 см) з нормою висіву насіння 750 тис. шт/га. Найменші втрати – 3,4–5,3 % відмічені за широкорядного способу сівби з нормою висіву насіння 450 тис. шт/га. Посіви сої звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см та різною нормою висіву не відмічались особливими зрідженнями на період дозрівання, відсоток загибелі не перевищував 5–7 %. Кращий розвиток рослини відбувається за оптимальної площі живлення з рівномірним розподілом рослин на масиві поля. Висновки. На чорноземах типових малогумусних Лісостепу України ранньостиглі сорти сої рекомендовано висівати звичайним рядковим способом сівби, з нормою висіву 450 тис. шт/га, що забезпечить рівномірне розміщення рослин, оптимальну площу їх живлення та виживання впродовж вегетації. Ключові слова: соя, сорт, норма висіву, ширина міжряддя, спосіб сівби, густота стояння, виживання рослин | |
2 (2023) | Урожайність та показники якості насіння пшениці озимої за різних попередників і строків сівби | Анотація Урожайність та показники якості насіння пшениці озимої за різних попередників і строків сівби УДК: 633.11:632.937:632.4 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0292 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 314–321 О. А. Заїма, О. Л. Дергачов, А. А. Сіроштан, В. П. Кавунець, Т. В. Шевченко Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, Україна
Актуальність.Урожайність пшениці формується внаслідок реалізації генетичних особливостей сорту у взаємодії з ґрунтово-кліматичними умовами й технологією вирощування. Рівень урожайності залежить і змінюється залежно від попередника, рівня мінерального живлення і впливу погодних умов року вирощування. Тому вивчення впливу попередників і строків сівби на зерно пшениці озимої залишається важливимзавданням.Мета. Дослідити вплив попередників і строків сівби на урожайність та якість насіння пшениці м'якої озимої.Матеріали і методи. У дослідженнях вивчали п’ять попередників: соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла), гірчиця/ Ключові слова: сорт, попередні культури, рівень урожайності, строки посіву, посівні якості насіння | |
2 (2023) | Продуктивний потенціал квасолі звичайної за різних способів сівби та густоти посіву в Лісостепу України | Анотація Продуктивний потенціал квасолі звичайної за різних способів сівби та густоти посіву в Лісостепу України УДК 635.652/654:631.558.3 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0293 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 322–327 О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк Дослідна станція тютюнництва Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН»,
Актуальність.Для ефективного використання біологічного потенціалу сортів квасолі в умовах Лісостепу важливе значення має розроблення та впровадження у виробництво нових адаптивних технологій вирощування з врахуванням генотипу сорту. Всебічне вивчення агробіологічних особливостей та технології вирощування квасолі є однією з умов істотного підвищення її продуктивності та збільшення виробництва зерна. Метадосліджень. Вивчення впливу способів сівби та густоти посіву на формування продуктивності квасолі звичайної за кліматичних змін у Лісостепу України. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), лабораторний (визначення вмісту білка), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу найвища врожайність зерна квасолі звичайної за всіма варіантами досліду була за широкорядного способу сівби (в середньому 3,22 т/га – у сорту Мавка і 2,98 т/га – у сорту Панна). За звичайного рядкового вона становила 2,25 і 2,13 т/га відповідно. За широкорядної сівби найвищу врожайність зерна квасолі звичайної отримали за густоти стояння рослин 450 тис. шт/га. (у сорту Мавка – 3,29 т/га, сорту Панна – 3,11 т/га). За звичайного способу сівби вищу врожайність зерна квасолі за всіма сортами одержано при густоті стояння рослин 750 тис. шт/га (2,38 і 2,20 т/га відповідно). Найвищий вміст білка спостерігався за широкорядного способу сівби за густоти стояння рослин 350 тис. шт/га (22,21 % – у сорту Мавка, 20,42 % – у сорту Панна). Висновки. Способи сівби і густота рослин мали істотно впливали на всі елементи продуктивності квасолі звичайної, окрім абсолютної ваги насіння. Цей показник більшою мірою був обумовлений генотипом сорту. Вища продуктивність квасолі звичайної спостерігалася за широкорядного способу сівби. Найвища врожайність була у варіанті з густотою стояння рослин 450 тис. шт/га, вміст білка в зерні – за густоти стояння рослин 350 тис.шт/га. Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота рослин, продуктивність, урожайність, вміст білка | |
2 (2023) | Ефективність строків сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах Західного Лісостепу України | Анотація Ефективність строків сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах Західного Лісостепу України УДК:631.582 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0294 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 328–334 Т. С. Ящук, Н. П. Самець, Г. В. Шубала, Г. П. Сидорук Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль,46027, Україна
Актуальність. Впродовж останніх десятиліть в аграрному бізнесі України кукурудза та соняшник стали стратегічними культурами, впливаючи на надходження валюти в країну і забезпечуючи левову частку прибутку сільськогосподарським виробникам. Сучасні гібриди кукурудзи мають значний генетичний потенціал для формування високих урожаїв, але їм необхідно створити належні умови для росту й розвитку рослин. Для досягнення цієї мети слід застосовувати заходи, які здатні оптимізувати умови вирощування кукурудзи на всіх етапах органогенезу. Важливого значення в умовах зміни клімату в сторону потепління набуває такий елемент технології, як строк сівби. Встановлено пряму залежність між ступенем розвитку рослин і строками сівби. Мета. Дослідити та виявити найбільш ефективні елементи технології вирощування кукурудзи в умовах Західного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили на полях селекційної сівозміни Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН після пшениці озимої (на фоні N60Р30K30). Результати. В основу розробки покладено дослідження оптимальних строків сівби гібридів кукурудзи на зерно різних груп стиглості. Сівбу першого строку проводили за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8–10 °С, другого строку – за 10–12 °С, третього – за 12–14 °С. Результати досліджень свідчать, що для умов Західного Лісостепу найбільш економічно виправданим є вирощування ранньостиглого гібрида ДН Хортиця, коли температура ґрунту прогрівається до 10–12 °С. Найвищу урожайність зерна (10,06 т/га) та економічну ефективність (рівень рентабельності 147,7 %) отримано при вирощуванні гібрида ДН Хортиця. Висновки. Результати досліджень засвідчили, що сівба гібридів кукурудзи на зерно різних груп стиглості в оптимальні строки сприяє вирішенню таких проблем, як раціональне використання поживних речовин і вологи ґрунту, боротьба з бур’янами і шкідниками сільськогосподарських культур, поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту, підвищення ефективності застосування добрив і техніки, здешевлення одержаної сільськогосподарської продукції. Ключові слова: гібриди кукурудзи на зерно, елементи технології вирощування, температура ґрунту, структура урожаю, продуктивність, економічна ефективність | |
1 (2023) | Хімічний склад рослин гороху підзимової сівби в зоні Південного Степу України | Анотація Хімічний склад рослин гороху підзимової сівби в зоні Південного Степу України УДК 633.358”324”:581.192(477.74) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0260 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 68–75 С. І. Бурикіна, І. М. Когут, В. А. Руденко Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога,24, смт. Хлібодарське, Одеська обл., 67667, Україна Актуальність. Інтродукція у виробництво нових різновидів чи сортів сільськогосподарських культур потребує вивчення їх хімічного складу, оскільки останній залежить від кліматичних умов регіону та технологій вирощування. Тому є доцільним вивчення особливостей формування макро- та мікроелементного складу нового різновиду гороху: гороху підзимової сівби (озимого) в погодно-кліматичних умовах Південного Степу. Мета– оцінка хімічного складу рослин гороху підзимової сівби та особливості розподілу макро- і мікроелементів за структурними частинами рослин і фазами їх розвитку в Південному Степу України. Матеріали і методи.Матеріалом були зразки гороху підзимової сівби, відібрані за фазами росту в стаціонарному і тимчасових дослідах та виробничих і апробаційних посівах агроформувань Одеської області; використовували: лабораторний метод – визначення азоту, фосфору, калію та мікроелементів; статистичний – виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень. Результати. Наведені результати досліджень хімічного складу рослин гороху підзимової сівби в умовах південно-степової зони України. Встановлено особливості акумуляції та розподілу макро- і мікроелементів листостебловою масою, зерном та корінням гороху озимого. Спостерігається тенденція до підвищення швидкості находження токсичних елементів до вегетативної маси рослин гороху та зниження – при переході із листостеблової маси до зерна. Висновки. Визначено середні значення вмісту азоту, фосфору, калію та мікроелементів в зерні та побічній продукції гороху підзимової сівби, в зоні південного Степу України. Мікроелементний склад листостеблової маси, зерна та коренів гороху озимого зазнає суттєвих змін. Відмічена більш висока варіабельність вмісту мікроелементів (12,7–70,7 %) на відміну від вмісту макроелементів (7,7–48,3 %). Визначено низьку протидію кореневих бар’єрів надходженню токсикантів Cd і Pb до наземних органів гороху підзимової сівби протягом всього періоду вегетації та високу інтенсивність протидії листостеблової маси поглинанню цих металів зерном. Ключові слова: горох, підзимова сівба, мікроелементи, азот, фосфор, калій, вміст | |
1 (2023) | Формування врожайності зерна кукурудзи залежно від способу сівби та густоти стояння рослин в Північному Степу України | Анотація Формування врожайності зерна кукурудзи залежно від способу сівби та густоти стояння рослин в Північному Степу України УДК 631.5:633.15 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0261 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 76–84 М. І. Дудка, О. П. Якунін Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальність. В умовах глобального потепління і зміни клімату актуальним є обґрунтування, розробка і впровадження у виробництво агротехнічних заходів послаблення негативних явищ посухи, жари і дефіциту ґрунтової вологи. У вирішенні цих проблем важливим є пошук шляхів оптимізації умов вирощування кукурудзи (ZeamaysL.), використання адаптивних властивостей і агроценотичної стійкості рослин нових гібридів до несприятливих стрес-факторів довкілля за раціонального використання вегетаційного періоду та агрокліматичних ресурсів ґрунтово-екологічних зон. У комплексі зональних агротехнічних заходів важливе місце займають способи сівби і густота стояння рослин та інші технологічні фактори.Рослини кукурудзи мають значну біологічну пластичність за їх взаємодії з умовами навколишнього середовища.Екологічні зміни, зумовлені кількісним і просторовим розміщенням рослин кукурудзи в посіві певною мірою впливають на процеси їх життєзабезпечення. Межі можливої мінливості розміру і конфігурації індивідуальної площі живлення обмежені, перш за все, вимогами самих рослин до екологічних факторів довкілля, необхідністю створення для них в посіві найбільш сприятливих екологічних умов, які забезпечують нормальний їх ріст, розвиток та високу продуктивність. Мета роботи полягала у виявленні особливостей росту, розвитку рослин, формування врожайності зерна кукурудзи залежно від способу сівби та густоти стояння рослин в північному Степу.Матеріали і методи.Дослідження проводили в дослідному господарстві «Дніпро» ДУ ІЗК НААН. Ґрунтовий покрив – чорнозем звичайний малогумусний повнопрофільний. Середньоранній гібрид кукурудзи ДН Стяг висівали з шириною міжрядь 30, 45 та 70 см за густоти стояння рослин 40, 50, 60 і 70 тис. шт./га, фон удобрення – N60P45K45. Результати. Способи сівби і густота стояння рослин на площі впливали на елементи структури врожаю і врожайність зерна кукурудзи. Найвищу середню за 2019–2021 рр. урожайність (11,13 т/га) за фактором А (спосіб сівби) було одержано за сівби кукурудзи з міжряддям 30 см. Збільшення ширини міжрядь до 45 та 70 см зумовлювало зниження зернової продуктивності гібрида кукурудзи ДН Стяг на 0,21 та 0,75 т/га (тобто на 1,9 та 6,7 %) відповідно. Вищу середню урожайність зерна (11,03 і 10,95 т/га) за фактором В (густота стояння) було одержано за густоти стояння рослин кукурудзи відповідно 60 і 50 тис. шт./га.Висновки. Звужені міжряддя при вирощуванні кукурудзи в умовах дефіциту ресурсного забезпечення можуть мати перспективи впровадження за певного вичерпання інших можливостей підвищення рівня реалізації потенціалу продуктивності гібридів. Ключові слова: кукурудза, спосіб сівби, густота стояння рослин, біометричні показники рослин, індивідуальна продуктивність рослин, елементи структури врожаю, врожайність зерна |