Інформація про розділ

УДК 633.11:581.1:58.056:58.084                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0404

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 5–13

Т. В. Юрченко, А. В. Пірич, С. В. Пикало, М. В. Харченко

 Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Пшениця м’яка озима є однією з головних продовольчих сільськогосподарських культур серед зернових злаків, яка посідає важливе місце в зерновому господарстві в Україні і світі. Зміни середніх багаторічних значень температури повітря і кількості опадів за теперішніх погодних умов свідчать про нестабільність зволоженості та зростання посушливості клімату країни. Мета. Вивчити колекційні зразки пшениці м’якої озимої за показниками адаптивності та методом клас-терного аналізу виділити кращі генотипи, які мають стабільно високий рівень урожайності. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022/23–2024/25 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Досліджували 12 зразків робочої колекції пшениці м’якої озимої.За стандарт обрали сорт Подолянка. Для визначення адаптивності колекційних зразків використовували такі статистичні показники: середнє арифметичне X̅; розмах варіювання (R); коефіцієнт варіації (V), селекційну цінність (Sc), гомеостатичність (Hom) та коефіцієнт регресії (b_i). За параметрами адаптивності проводили кластерний аналіз.Результати. Впродовж 2022/23–2024/25 рр. метеорологічні умови істотно відрізнялися за температурним режимом і рівнем вологозабезпеченості як загалом упродовж вегетації, так і на окремих етапах органогенезу пшениці м’якої озимої. За рівнем гідротермічного коефіцієнта умови вирощування були достатньо зволоженими (2022/23 р.), сильнопосушливими (2023/24 р.) та посушливими (2024/25 р.). Відносний індекс середовища за урожайністю засвідчив сприятливі умови для росту і розвитку рослин пшениці в усі роки досліджень, проте найменше його значення (91 %) отримано в 2023/24 році.Найвищий рівень урожайності в середньому за три роки відмічено у сортозразків: Bodycek (7,08 т/га), Pavlina (6,78 т/га), T-51 (6,55 т/га), Fotima (6,31 т/га) та Зорепад білоцерківський (6,26 т/га). Висновки. Виділено високоадаптивні генотипи пшениці м’якої озимої Bodycek (b_i = 0,68), Turkoaz (b_i = 0,53), Зорепад білоцерківський (b_i = 0,68) та Fotima (b_i = 0,72), які мали слабку реакцію на зміну умов середовища та забезпечували урожайність на рівні 6,13–7,09 т/га. Ці зразки можуть бути використані у селекційних програмах як джерела цінних господарських ознак при створенні нових високопродуктивних сортів культури з підвищеною адаптивністю.

Ключові слова: Triticum aestivum L., сорт, гідротермічний коефіцієнт, урожайність, індекс середовища, адаптивність.

УДК 633.16: 631.527                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0405

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 14–23

Р. С.Вискуб, О. О. Вінюков, О. Б. Бондарева, С. М. Удовиченко, Є. В. Воленщук

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1,  м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Збагачення, вивчення та систематизація колекційного матеріалу ячменю ярого дозволяє селекціонерам отримати нові джерела господарських ознак сортового матеріалу, тому робота по формуванню і веденню  колекцій має безперечний науковий і практичний інтерес.Мета досліджень –систематизувати колекційні зразки ячменю ярого за господарсько-цінними ознаками для умов Північного Степу України. Матеріалиі методи. У 2021–2025 рр. у ДДСДС НААН проведено вивчення 78 колекційних зразків ячменю. Методи дослідження: польовий, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, методи математичної статистики. Результати. Найменша тривалість періоду «сходи – колосіння» відмічена у сорту Созонівський (UKR) – 43 діб, найбільша у сорту Цілинний 60 (KAZ) – 56 діб. Найменша тривалість періоду «колосіння  – воскова стиглість», яка вказує на швидкість дозрівання сорту,відмічена у сорту Цілинний 60 (KAZ) – 27 діб, найбільша у сортах Кряж (UKR), Тимофей (RUS), Авангард (UKR), Алекс (UKR), Східний (UKR) – 36 діб. За ознакою тривалість періоду «сходи – воскова стиглість» виділено скоростиглі (76–77 діб) сорти ячменю: Донецький 14 (UKR), Аверс (UKR), Созонівський (UKR), Адапт (UKR), Донецький 12 (UKR). Короткостеблові сорти ячменю (58,0–60,3 см) характеризуються високою стійкістю до вилягання і ефективно використовуються для формування врожаю за підвищені дози добрив: Взірець (UKR), Салют (UKR), Мастер (RUS), Світоч (UKR). Продуктивність визначає господарську цінність сорту та знаходиться в прямій залежності від кількісного прояву кожного структурного елемента. Виділено два зразки з підвищеною довжиною колоса (7,5–7,9 см): Дорідний (UKR), Адапт (UKR); п’ять крупнозерних зразків ячменю (50,5–53,5 г): Созонівський (UKR), Авангард (UKR), Алекс (UKR), Кряж (UKR), Святовіт (UKR); за ознакою «маса зерна з колоса» – сорт Святовіт (UKR) (1,1 г). Найвищий рівень урожайності 5,39 і 5,44 т/га  за роки досліджень відмічений у зразків ячменю ярого Аватар (UKR) і Шубін (UKR). Висновки.За дослідженнями 2021–2025 рр. систематизовано колекційні зразки ячменю ярого за господарсько-цінними ознаками для умов Північного Степу України з метою подальшого використання їх в селекційних програмах. Зареєстровано робочу колекцію зразків рослин ячменю звичайного ярого за врожайністю (Свідоцтво № 357 від 18.12.2025р.). За напрямками використання складений каталог з 26 зразків ячменю ярого. Створено електронну інформаційну базу даних на 74 зразки за господарсько-цінними ознаками. 

Ключові слова: ячмінь ярий, сорт, господарсько-цінна ознака, зразок, каталог колекційних зразків, робоча колекція, інформаційна база.

УДК 57.085.2:633.111:633.16:581.2           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0406

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 24–33                    

О. Л. Шестопал, І. С.Замбріборщ, М. С. Чекалова, О. А. Афіногенов, О. А. Васильєв, В. А. Трасковецька, Н. І. Сауляк, Є. А. Голуб, Є. І. Кірчук

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Овідіопольська дорога 3,Одеса, Україна.

Актуальність. Сучасна селекція пшениці в Україні орієнтована на скорочення строківстворення нових сортів, підвищення їхньої адаптивності та стабільностігосподарсько-цінних ознак. За умов зростання фітосанітарного навантаження такліматичної мінливості особливої актуальності набуває впровадженнябіотехнологічних методів, здатних підвищити ефективність селекційногопроцесу. Одним із таких методів є отримання подвоєних гаплоїдів пшениці методомкультури пиляків in vitro,але він потребує постійного удосконалення для підвищення ефективності. Мета. Вивчення ефективності андрогенезу in vitro пшениці м’якої за використання для культивуван-ня пиляків рідкого й твердого індукційних середовищ.Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2025 р.з використанням методу культури in vitro ізольованих пиляків. Визначали: відсоток калюсів, що сформувалися, відсоток зелених та альбіно рослин-регенерантів від висаджених пиляків, відсоток рослин, що вижили після етапів адаптації до ґрунту та яровизації.Статистичні методи, ANOVA.Результати. Вивчено андрогенез in vitro в культурі пиляків 26 генотипів пшениці м’якої озимої. Частота індукції калюсу варіювалаяк на твердому, так і на рідкому середовищах: від 0,23 до 41,7 % та від 0,22 до 15,0 % – від кількості висаджених пиляків відповідно.Відсоток регенерації зелених рослин у більшості генотипів не перевищував 1–1,5%, та варіювала у межах 0,22–4,33% для рідкого середовища 190-2 та 0,04–17,33 % – для твердого. Альбіно рослини формувались у незначній кількості незалежно від середовища.Показанийдостовірний вплив генотипу, типу середовища та їх взаємодії на кількість зелених регенерантів (ANOVAtwo-way,p < 0.001). Після адаптації до умов exvitroта яровизації регенерантів отримано 64зелених рослин, які наразі дорощуються в умовах штучного клімату. Відсоток адаптації регенерантів достовірно вищий (69,6 ± 6,8% проти 41,6 ± 5,6 %) у рослин, отриманих на рідкому середовищі.Висновки. Генотип є ключовим фактором андрогенної відповіді, тоді як тип середовища визначає рівень її реалізації. Значуща взаємодія «генотип × середовище» вказує на необхідність добору умов культивування для кожного генотипу.Тверде середовище сприяло інтенсивнішому калюсоутворенню та подальшій регенерації зелених рослин, тоді як адаптивний потенціал останніх був вищий за використання рідкого індукційного середовища.

Ключові слова:Triticumaestivum, культура пиляків invitro, регенерант, індукційне живильне середовище.

УДК 633.14:631.527:575                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0407

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 34–42                     

Д. К. Єгоров, Н. А. Глухова, М. І. Непочатов

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

Актуальність. Гетерозисні гібриди жита озимого багатокомпонентні, передбачають наявність материнського стерильного компонента, закріплювача стерильності та відновника фертильності. Але недостатня увага приділяється закріплювачу стерильності, який найчастіше розглядається як проміжна ланка у створенні гібридів на гетерозисній основі. Мета досліджень: Провести аналіз наукових досліджень лабораторії селекції та генетики жита озимого ІР ім. В. Я. Юр’єва НААН у рамках селекційних програм зі створення материнських компонентів гібридів жита озимого на основі ЦЧС Pampa-типу. Матеріали та методи. Аналіз наукових досліджень лабораторії проводився за період 1960–2025 рр. Об’єктом дослідження були лінії-закріплювачі стерильності, що були створенні в результаті насичуючих схрещувань, методу бекросів, багаторазового інбридингу та використання генів самофертильності для ЦЧС Pampa-типу. Загальна кількість ліній щороку змінювалась від 242 шт. – у 2020 р. до 568 шт. – у 2007 р.. Вивчення проводили за кількісними морфогенетичними ознаками. Результати. Суттєве перевищення за продуктивністю колосу спостерігалось при отриманні гібридів з неспорідненим закріплювачем в комбінаціях за участі ліній 961358 Б, 90693 Б, 90691 Б, 961157 Б, які наразі використовуються у створенні материнських компонентів. Створено донори самофертильності – сорти Харківська 98, Стоір та близько 150 ліній. У Національному центрі генетичних ресурсів рослин України зареєстровано колекцію закріплювачів стерильності – 15 шт. Було розроблено і використовується та удосконалюється метод створення генетичних систем ЦЧС  для Харківського типу (R-тип) та для  Пампа типу (Р-тип) стерильності. Висновки. Для створення закріплювачів стерильності необхідно дотримуватись наступної схеми: інтродукція в селекційний матеріал Sf-генів; самозапилення та відбір фертильних рослин; тестування нащадків; перевірка на відсутність Rf-генів; оцінка комбінаційної здатності. Для закріплювача стерильності бажаною є наявність генів самофертильності (Sf-генів), для відновника фертильності найбільшою перевагою є наявність, як генів відновлення фертильності (Rf-генів), так і генів самофертильності (Sf-генів). Результати закріп-лювальної здатності можна аналізувати починаючи з четвертого року насичуючих схрещувань. Для запобігання інбридній депресії необхідне використання змішаної форми запилення, як самозапилення окремих рослин так і отримання сибсів. З метою отримання достатньої кількості насіння використовувати специфічність прояву генів самофертильності. Очікуваним є високий рівень перехресного запилення  у випадку попереднього високого рівня самозапилення. Застосування неспорідненого (чужеродного) закріплювача стерильності дозволяє підвищити показники продуктивності колосу.

Ключові слова:жито, гетерозис, ЦЧС, закріплювач стерильності, само фертильність.

УДК 633.15:631.53.01:631.52                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0408

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 43–51                     

К. В. Денисюк, В. Ю. Черчель, Н. А. Боденко, Б. В. Дзюбецький, О. Л. Гайдаш, М. О. Круглова

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Селекція холодостійких генотипів кукурудзи є актуальним напрямом сучасних досліджень, адже дозволяє запобігти втратам урожаю, пов’язаним із пошкод-женням проростків і нерівномірністю сходів через дію низьких температур на ранніх етапах вегетації.Мета роботи. Оцінити холодостійкість гібридів кукурудзи, які належать до різних гетерозисних моделей, дослідити вплив генотипу на прояв ознаки та визначити гетерозисні моделі, для яких характерний високий рівень холодостійкості. Матеріали і методи. Як матеріал дослідження використовували одинадцять гібридів кукурудзи. Для оцінки холодостійкості використовували лабораторний метод, що полягав у визначенні схожості насіння і довжини корінця за пониженої температури (+8 °С). Результати. Спостерігалася істотна диференціація гібридів кукурудзи відносно рівня схожості насіння за пониженої температури (+8 °C) (14,7–93,3 %) при лабораторній схожості (за +26 °C) 95,0–100,0 %. Довжина корінця, що утворився в умовах холодового стресу, знаходилася у діапазоні 1,1–14,6 мм, залежно від генотипу. Вплив генотипу гібрида на лабораторну схожість становив 65,8 %, на схожість за пониженої температури – 90,0 %, на довжину корінця – 96,5 %.  Висновки.Оцінено холодостійкість одинадцяти гібридів кукурудзи та встановлено вплив    генотипу на цей показник. Із загального числа зразків виділено чотири високохолодостійкі, чотири холодостійкі і три нехолодостійкі гібриди. Гібриди (ДК4168М×ДК365СВЗМ)×ДКД3074МВ, (ДК1693М×ДК3068)×ДК2323МВ, (ДК9527С×ДК2532ЗСЗМ)×ДК744СВЗМ і ДК3263ЗСЗМ×ДКД3074МВ визначені як високохолодостійкі, (ДК4441М×ДК4401)×ДКД3074МВ, (ДК365МхДК7744)×ДКД3074МВ, (ДК7443М×ДК8816)×ДК2323МВ і (ДК7443М× ДК7400)×ДК2180 – як холодостійкі і (ДК7443М×ДК7436)×ДК2323МВ, (ДК7455М×ДК7443СВЗМ)×ДК2323МВ і (ДК296С×ДК2980)×ДК9178 – як нехолодостійкі.Найвищі показники холодостійкості частіше спостерігалися у гібридів гетерозисних моделей Айодент×Лакнастер, Мікс×Ланкастер, Мікс×Айодент, Мікс×BSSS.

Ключові слова:Zeamays (L.), гібриди, гетерозисні моделі, толерантність до холоду, стійкість до стресових абіотичних факторів, схожість насіння.

УДК 633.34:631.527:631.559:581.19                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0409

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 52–61  

П. В. Чернишенко, В. О. Скидан, О. М. Глубокий

Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків 61060, Україна

Актуальність. В умовах глобальних кліматичних змін та зростання нестабільності гідротер-мічних умов вирощування важливим завданням селекції сої є створення високопродуктивних сортів, здатних стабільно формувати врожай та забезпечувати високі показники якості насіння. Соя є однією з провідних зернобобових культур світу завдяки високому вмісту білка та олії, що визначає її важливе значення для продовольчої, кормової та переробної галузей. У зв’язку з цим особливої акту-альності набуває оцінка селекційного матеріалу за показниками продуктивності, біохімічного складу насіння та адаптивності до мінливих умов середовища. Мета дослідження – визначити адаптивний потенціал селекційних номерів сої за показниками урожайності, вмісту білка та олії в насінні, а також за параметрами гомеостатичності (Hom) і індексу толерантності до стресу (STI). Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН у розсаднику конкурсного сортовипробування. Матеріалом були селекційні зразки сої різного походження. Урожайність визначали поділяночно з подальшим перерахунком на стандартну вологість насіння. Вміст білка та олії визначали методом інфрачервоної спектроскопії за допомогою приладу «Інфралюм ФТ-10». Оцінку адаптивності генотипів проводили за показниками гомеостатичності (Hom) та індексу толерантності до стресу (STI). Результати. Встановлено значну диференціацію селекційних зразків за рівнем урожайності, вмісту білка та олії в насінні. Середня урожайність у досліді становила 1,69 т/га, при цьому найвищий показник сформував зразок Л 2-21 (1,77 т/га). Найбільш адаптивними за показниками гомеостатичності та індексу толерантності до стресу виявилися генотипи КСВ 35-19, КСВ 55-18 та КСВ 30-18. Середній вміст білка у насінні становив 40,6 %, а найвищу білковість зафіксовано у зразка Л 18-17 (41,7 %). Середній вміст олії становив 19,8 %, при цьому максимальний рівень (20,6 %) сформували зразки Л 720-21 та КСВ 30-18. Висновки. Виділено селекційні зразки сої з високим рівнем продуктивності та якості насіння. Найбільш перспективними для подальшої селекційної роботи визначено генотипи КСВ 35-19, КСВ 55-18, КСВ 30-18 та КСВ 33-19, які характеризуються поєднанням високої урожайності, вмісту білка і олії в насінні, адаптивності до абіотичних факторів середовища.

Ключові слова: соя, гомеостатичність, індекс толерантності до стресу, урожайність, білок, олія.

УДК 633.112«321»:631.527(292.485:477)                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0410

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 62–72

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Р. М. Близнюк, О. С. Довбиш

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., Україна, 08853

 Актуальність.Систематичне вивчення колекційного матеріалу дає можливість виявити зразки з цінними ознаками і властивостями для ефективного використання у практичній селекції. Досвід світової селекції показує, що для створення нових сортів рослин, які відповідають вимогам сучасного виробництва, важливим є необхідність використання генетично віддалених форм, тому застосування генетичного різноманіття видів – важливий принцип створення нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Мета.Всебічно дослідити і виділити джерела колекційних зразків пшениці твердої ярої за цінними господарськими ознаками та залучити їх до селекційного процесу для створення нових високопродуктивних сортів.Матеріали і методи. Дослідження проведено у 2021–2025 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 115 колекційних зразків різного еколого-географічного походження. Використано лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Практичний інтерес для селекційної роботи становлять колекційні зразки: Meica, Леукурум 17–04, Леукурум 17–46, Надюша, Ремарка (UKR), CBC 509, ALTAR 84/BINTEPE 85/3/STOT//ALTAR, СBС509, CHILE/6/ECO84/4AJAIA (MEX), Ambral, Flodur (W8607) (GBR), Meridiano (ITA), Милана (KAZ) різного еколого-географічного походження за комплексом ознак, які рекомендовані батьківськими компонентами для схрещувань у програмах зі створення сортів з високим потенціалом продуктивності та посухостійкості. Висновки. За результатами досліджень ідентифіковано джерела у колекційних зразків пшениці твердої ярої за цінними господарськими ознаками, що сприяє ефективності селекційної роботи зі створення високопродуктивних сортів, які відповідають вимогам сучасного виробництва. Виділено високопродуктивні генотипи різного еколого-географічного походження для їх залучення в наукові та селекційні програми в якості вихідного матеріалу за ознаками: структурні елементи продуктивності (довжина колоса, кількість колосків у колосі, кількість зерен з колоса, маса зерна з колоса), висота рослин (середньорослі, низькорослі, напівкарлики), стійкість до посухи (середньостійкі та високостійкі). Таким чином, виокремлено джерела у колекційних зразків, які є цінним селекційним матеріалом і становлять основу для формування конкурентоспроможних сортів пшениці твердої ярої нового покоління.

Ключові слова: Triticum durum Desf., колекційні зразки, урожайність, продуктивність, посухостійкість.

УДК 633.15:631.52                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0411

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 73–82        

В. В. Костенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Сучасна селекція кукурудзи спрямована на інтенсифікацію процесівстворення нових гібридів з покращеними господарсько-цінними ознаками. Одним з інноваційних методів є отримання подвійних гаплоїдних ліній, що дозволяє скоротити час отримання гомозиготного матеріалу до 1–2 сезонів замість 6–7 років традиційного інбридингу. Однак окремі елементи цього методудля підвищення його ефективності потребують удоскона-лення. Мета. Дослідження спрямоване на оцінку подвійних гаплоїдів кукурудзи плазми Лан-кастер,споріднених з лінією ДК6356 ЗСЗМ, за морфологічними ознаками, продуктивністю та комбінаційною здатністю щодоврожайності зерна та добору перспективних подвійно-гаплоїднихліній для синтезускоростиглих високоврожайних гібридів, придатних для поширення в Україні. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідному полі ДУ Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу України. Оцінку 20 подвійно-гаплоїдних ліній здійснювали за тривалістю періоду сходи – цвітіння ка-чанів, висотою рослин, висотою прикріплення продуктивного качана, загальною комбінацій-ною здатністю відносноврожайності зерна на 75 тесткросах. Оцінювання проводили на контрольному і селекційному розсадниках за загальноприйнятими схемами організації досліджень. Результати. Встановлено значну варіативність морфологічних і біологічних характеристик подвійно-гаплоїднихліній. Виділені подвійні гаплоїди, які цвіли у середньому раніше вихідної ДК6356 ЗСЗМ на 5–6 діб: ДКД 23-57, ДКД 23-61, ДКД 23-65, ДКД 23-66, ДКД 23-72. Відмічені зразки які мали висоту рослин більшу за стандарт на 15 см: ДКД 23-57, ДКД 23-58, ДКД 23-59. ДКД 23-60 та висоту прикріплення качана 60 см і вище: ДКД 23-65, ДКД 23-63, ДКД 23-75. Виділенізразкизістабільно високими ефектами загальної комбінаційної здатності ДКД 23-60 та ДКД23-61. Гібриди, які створені з використанням цих подвійних гаплоїдів, перевершили стандарт ДБ Хотин за врожайністю зерна на 0,32–0,79 т/га. Висновки. Визначені перспективні подвійно-гаплоїдні лінії (ДКД 23-60, ДКД 23-61, ДКД 23-57, ДКД 23-59), з високою комбінаційною здатністю за врожайністю зерна і можуть бути включені у селекційні програми для створення гібридів адаптованих до посушливих умов північного Степу України.  

Ключові слова: кукурудза, подвійний гаплоїд, гібрид, урожайність зерна, комбінаційна здатність, морфобіологічні ознаки.

Повідомлення про редакційну помилку

Редакція журналу «Зернові культури» вилучає статтю: І. І. Моцний, Т. П. Нарган, Є. А. Голуб, О. О. Погребнюк, А. Є. Солоденко «Інтрогресивні лінії пшениці м’якої озимої у вищих ланках селекційного процесу» (с. 83–93) з поточного номеру журналу «Зернові культури» Т.10, №1, 2026 року через те, що порушено вимоги Порядку формування Переліку наукових фахових видань України щодо контролю за обсягом публікацій, а саме автор / співавтор Є. А. Голуб зазначена у складі авторського колективу іншої статті «Оцінка ефективності андрогенезу invitro пшениці м’якої озимої за використання рідкого та твердого індукційного середовищ» (с. 24–33) цього випуску.

Статтю видалено за рішенням редколегії журналу (Протокол № 4 від 28.05.2026 р.)

Дата публікації повідомлення: 01.06.2026

(Стаття вилучена з поточного номеру https://journal-grain-crops.com/povidomlennya)

УДК 633.15: 631.52                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0413

Зернові культури. Том 10. № 1. 2026. С. 83–91

О. В. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Сучасне виробництво кукурудзи характеризується зростаючою нестабільністю агрокліматичних умов, що проявляється у підвищенні температурного режиму, нерівномірному розподілі опадів та збільшенні частоти посушливих періодів. Тому, оцінка взаємодії генотипу та середовища у визначенні морфобіологічних ознак і продуктивності скоростиглого матеріалу за допомогою багатомірного аналізу є актуальним науковим завданням для створення нового вихідного матеріалу. Мета досліджень – оцінити вплив генотипу і умов вирощування на формування та прояв морфобіологічних ознак і продуктивність скоростиглих інбредних сімей кукурудзи, синтезованих на основі змішаної зародкової плазми, та виділити перспективний селекційний матеріал для умов Степу України. Методита матеріали. У процесі досліджень застосовували загальнонаукові та системний аналіз статистичних даних для виявлення закономірностей мінливості ознак. Методологія базувалася на поєднанні системного підходу оцінки біологічних систем із використанням варіаційної статистики для обґрунтування достовірності отриманих результатів у контрастних погодних умовах. Вихідними формами для досліджень були сім’ї семи гібридних комбінацій: ДК2815×ДК247МВ, ДК2815×ДК315, ДК2815×ДК3152, ДК2835×ДК3152, ДК2835×ДК247МВ, ДК3152×ДК247МВ, ДК3152×ДК285/315. Спільною генетичною основою цих гібридів є лінія ДК315СВЗМ. Результати. Установлено істотну мінливість досліджених ознак залежно від генотипу і погодних умов року. Найбільш сприятливі умови для росту й розвитку кукурудзи склалися у 2023 р., це забезпечило максимальні значення більшості показників. У 2024 р. підвищені температури і дефіцит вологи зумовили скорочення тривалості вегетаційного періоду та зниження продуктивності рослин. У 2025 р. прояв ознак був відносно стабільним, що дало змогу виявити генотипи культури з підвищеною адаптивністю. Виділено інбредні сім’ї, які поєднували скоростиглість, оптимальні морфологічні параметри і відносно високий рівень продуктивності в різні, за погодними умовами, роки. Висновки. Виділено перспективні генотипи, які поєднують скоростиглість, оптимальну архітектоніку рослин та стабільну продуктивність у різних умовах вирощування. Отримані результати підтверджують їхню практичну цінність як вихідного матеріалу для гетерозисної селекції і створення скоростиглих гібридів кукурудзи, адаптованих до умов північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, скоростиглість, інбредні сім’ї, зародкова плазма, висота рослин, висота прикріплення качана, продуктивність, адаптивний потенціал.