ЗерновІ культури. - 2020. -Том 4. - № 1
Селекція
Варіювання селекційних ознак ліній розлусної кукурудзи | Анотація Варіювання селекційних ознак ліній розлусної кукурудзи Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 5–11
В. Ю. Черчель, Т. Г. Купріченкова, Д. С. Купріченков Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати дослідження варіювання основних селекційних ознак у 61 лінії розлусної кукурудзи, які були створені в лабораторії селекції кукурудзи харчового напрямку використання Державної установи Інститут зернових культур НААН. Встановлено, що більшість зразків належать до середньостиглої та середньоранньої груп стиглості і придатні для механізованого збирання врожаю. Виявлено, що переважна кількість ліній розлусної кукурудзи має такі параметри: середній за довжиною (11–14 см) і тонкий (діаметром 2–3 см) качан, кількість рядів зерен коливається у межах від 10 до 16 шт., кількість зерен в ряду – від 26 до 35 шт., маса 1000 насінин – від 100 до 200 г. З'ясовано, що у разі більш екстремальних умов вирощування має місце зменшення середніх, мінімальних та максимальних показників за всіма ознаками. Встановлено, що значне варіювання спостерігалось за такими ознаками, як «висота прикріплення качана», «довжина качана», «кількість зерен в ряду»; значне і середнє – «маса 1000 насінин»; середнє – «висота рослин», «діаметр качана», «кількість рядів зерен» та слабке – «сходи – цвітіння 50 % волотей», «сходи – цвітіння 50 % качанів». Виділено лінії з максимальним і мінімальним проявом вказаних селекційних ознак.
Ключові слова: селекція, розлусна кукурудза, лінія, селекційні ознаки, параметри варіювання, вихідний матеріал.
| PDF 5–11 |
Оцінка генотипів ячменю ярого за урожайністю та стійкістю до хвороб | Анотація Оцінка генотипів ячменю ярого за урожайністю та стійкістю до хвороб
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.12–19
А. Я. Марухняк, Г. Я. Біловус, В. І. Пущак Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
У ході комплексної оцінки селекційних генотипів ячменю ярого у 2017–2019 рр. за продуктивністю, стійкістю до збудників основних хвороб і адаптивними особливостями було використано десять селекційних ліній та два сорти. Найвищу врожайність сформував сорт Орвел (4,17 т/га) і селекційна лінія 740-231 (4,11 т/га). Відповідно до коефіцієнта регресії високою пластичністю за урожайністю вирізнялися селекційні лінії 740-231, 700-3-17, 702-1-12, 409-1-4 і 699-2-18, але лише остання з них відзначалася високою стабільністю. Найвища гомеостатичність була виявлена у 703-111 – 152,36, а до категорії генотипів з високою селекційною цінністю (30,66–37,26) ввійшли сорти Командор, Орвел та лінії 742-221, 762-2-11 і 703-111. Для визначення діапазону стабільності ознаки використовуються коефіцієнти агрономічної і фенотипової стабільності. Згідно з цими коефіцієнтами ознака “врожайність“ більш стабільною була у лінії 703-111 (As = 97,58; SF = 1,05) і сортів Командор (As = 95,83; SF = 1,09) та Орвел (As = 95,44; SF = 1,10). За оцінкою стійкості до хвороб борошнистою росою менше уражувались лінії 545-5-9, 702-1-12, 742-221 і сорт Орвел, сітчастою плямистістю – 702-1-12 і 703-111, карликовою іржею – 740-231 і 545-5-9, летючою сажкою – 702-1-12 і 740-231. За індексом комплексної стійкості оцінили стійкість генотипів ячменю до збудників хвороб відносно адаптивної норми, а також рівень їх генетичного захисту. Найвищими показниками індексу комплексної стійкості до збудників чотирьох хвороб відзначилися 702-1-12, 740-231 та Орвел і 545-5-9. Ключові слова: ячмінь ярий, селекційна лінія, урожайність, оцінка, стійкість. | PDF 12–19 |
Особливості формування і прояву ознак зернової продуктивності у тритикале озимого | Анотація Особливості формування і прояву ознак зернової продуктивності у тритикале озимого
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.20–27
О. С. Левченко, В. М. Стариченко ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників 2б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна
Наведено результати оцінки колекційних зразків тритикале озимого (Triticosecale)за основними елементами структури зернової продуктивності. Визначена генетична різноманітність колекції за ознаками продуктивності. Найменша мінливість колекційних зразків виявлена за такими показниками, як маса зерна з рослини (V – 8,6 %, lim – 2,5–3,5 г), маса 1000 зерен (V – 8,8 %, lim –37,1–52,8 г) і висота рослин (V – 9,8 %, lim – 96–149 см), середня – кількість зерен з рослини (V – 10,6 %, lim – 55,5–72,3 шт.), продуктивна кущистість (V – 15,3 %, lim –1,3–2,3 шт.) і кількість зерен з колосу (V –19,9 %, lim –27,8–59,3 шт.), сильна – маса зерна з колосу (V –20,4 %, lim – 1,1–2,5 г). Встановлено сильний позитивний кореляційний зв'язок зернової продуктивності із масою зерна з колосу (r = 0,78) і середній – із кількістю зерен з рослини та колосу (r = 0,47 і 0,63 відповідно). Між зерновою продуктивністю та масою 1000 зерен і висотою рослин кореляційний зв'язок практично відсутній. Негативна кореляція середньої сили (r = -0,43) встановлена між масою зерна з рослини та кількістю продуктивних стебел. На основі методу регресивного аналізу з'ясовано напрямок і величину змін зернової продуктивності у колекційних зразків тритикале озимого залежно від елементів структури урожайності. Ключові слова: тритикале озиме, колекційні зразки, елементи структури зернової продуктивності, мінливість і кореляційний зв'язок. | PDF 20–27 |
Різноманітність генотипів ампелографічного репозиторію ННЦ «ІВІВ ім. В. Є. Таїрова» та їх потенціал у селекції | Анотація Різноманітність генотипів ампелографічного репозиторію ННЦ «ІВІВ ім. В. Є. Таїрова» та їх потенціал у селекції Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 28–37
І. А. Ковальова, В. В. Скрипник, В. В. Власов, Н. А. Мулюкіна, Л. В. Герус, М. Г. Федоренко, О. В. Салій
Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН, вул. 40-річчя Перемоги, 27, смт Таїрове, м. Одеса, 65496, Україна
Створено ознакову колекцію сортів-донорів цінних господарських ознак, зокрема безнасінності. Аналіз частини реєстрових сортів за шкалою стійкості проти грибних хвороб довів існування тенденції до підвищення адаптивності у сортів нового покоління. За ступенем розвитку рудиментів насіння проведено оцінку 36 сортів винограду з 12 країн світу, виділено кишмиші першої категорії, які в подальшому можуть бути використані як батьківські компоненти у схрещуваннях. Було складено ароматичні профілі вин з ягід нових технічних сортів та форм винограду, підтверджено їх безперечні смакові якості. Перспективні столові сорти були виділені за такими показниками, як величина грона та ягоди, товарність грон на кущі. Використання методів SSR-аналізу дозволило підтвердити походження досліджуваних сортів, що особливо актуально для зразків, одержаних за допомогою суміші пилку. Ключові слова: SSR-аналіз, генотип, стійкість, безнасінність, сорт, органолептичний профіль, товарність, великоплідність, великоягідність. | PDF 28–37 |
Біотехнологія
Маркер-асоційований відбір за геном Sh1 при створенні лінії цукрової кукурудзи із антоціановим забарвленням зерна | Анотація Маркер-асоційований відбір за геном Sh1 при створенні лінії цукрової кукурудзи із антоціановим забарвленням зерна
А. О. Псьолова, К. В. Денисюк, Т. М. Сатарова Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
З метою одержання лінії кукурудзи цукрової з антоціановим забарвленням зерна проведено схрещування лінії кукурудзи цукрової СЕ401 з жовтим зерном і популяції зубовидної кукурудзи Чорностеблова з антоціановим забарвленням зерна. В поколіннях від самозапилення гібрида СЕ401х-Чорностеблова, в фазі повної стиглості зерна здійснено відбір за характерною для цукрової кукурудзи ознакою зморшкуватості зернівки, і антоціановим забарвлення зерна. В F4 одержано рослини, які продукують виключно зморшкувате зерно антоціанового забарвлення. За результатами полімеразної ланцюгової реакції встановлено, що у лінії СЕ401 молекулярний маркер phi033 гена Sh1 представлений алелями 236 або/та 310 п. н., а в популяції Чорностеблова – 264 п. н. Серед рослин F4 ідентифіковано гомозиготні рослини за молекулярним маркером phi033 гена Sh1 з наявністю алелі 236 п. н., характерної для лінії кукурудзи цукрової СЕ 401. Ключові слова: кукурудза, полімеразна ланцюгова реакція, ген Sh1, phi033, антоціанове забарвлення зерна. | PDF 38–45 |
Насінництво
Особливості проростання насіння гібридів кукурудзи залежно від його крупності | Анотація Особливості проростання насіння гібридів кукурудзи залежно від його крупності
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 46–52
М. Я. Кирпа, Д. В. Ковальов Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень особливостей вбиранням води насінням різних гібридів кукурудзи і його проростання залежно від крупності та фракційного складу. Встановлено, що найбільш інтенсивно вбирає воду дрібне насіння, його маса збільшується на 2,9-6,1 % порівняно з крупним і середнього розміру. Динаміка проростання насіння залежала від його крупності таким чином – через 48 години насіння дрібної фракції проросло більше порівняно до середньої і крупної, але через 96 годин різниця між фракціями нівелювалася. З'ясовано силу росту насіння різної крупності при загортанні його в грунт на глибину 5, 9 і 13 см, тобто за умови імітації періоду сівба - сходи в полі. Встановлено вищу силу росту у разі сівби насінням крупної і середньої фракцій порівняно із дрібною, але лише у тому випадку, коли фракція формується за ознакою «ширина насінини». При формуванні фракції за ознакою «товщина насінини» сила росту практично не залежала від крупності фракції. Відмічені особливості необхідно враховувати в технологіях сепарування насіння за крупністю та при вирощуванні гібридів кукурудзи. Ключові слова: кукурудза, гібрид, фракція, вбирання води, проростання, сила росту.
| PDF 46–52 |
Рослинництво
Агроресурси і наукове моделювання виробництва 100 мільйонів тонн зерна | Анотація Агроресурси і наукове моделювання виробництва 100 мільйонів тонн зерна Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 53–63 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено аналіз шляхів виконання національної програми «Зерно України – 2010». Висвітлені пропозиції щодо основних агроекологічних та економічних параметрів програми виробництва 100 млн т зерна до 2030 р., розглянуті методи прогнозування валових зборів зерна і агрокліматичний потенціал різних регіонів вирощування зернової продукції, з'ясовані місткість зернового ринку, динаміка інноваційного прогресу, наведені дані зонального випробування сортів і технологій вирощування. Запропоновано три моделі розвитку галузі виробництва зерна: інтенсивна, агроекологічна біоконсервативна, еколого-економічна збалансована. Розраховано, що агроекологічна консервативна модель сприятиме скороченню використання виробничих ресурсів, радикальному зменшенню забруднення довкілля екологічно небезпечними хімічними речовинами, створенню біоконсервативних та рекреативних зон. Висвітлено особливості змін погодних умов по зонах виробництва зерна і їх вплив на продуктивність зернових культур та структуру посівних площ. Рекомендовано методи використання мінеральних добрив і підвищення їх окупності при впровадженні різних агротехнологій вологозбережного та екологічного спрямування. Запропоновано широке використання побічної продукції сільськогосподарських культур як основного фактора регулювання родючості грунтів. З'ясовано питання впровадження диференційованого обробітку в сівозмінах та надано агрофізичні характеристики грунту залежно від оранки, дискування, чизельного обробітку та системи No-till. Висвітлено основні тенденції щодо удосконалення сільськогосподарської техніки, зміни її енергонасиченості, мінімізації енерговитрат, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості ґрунтообробних операцій і збирання урожаю. Доведена пріоритетність сортів і гібридів з потенціалом урожайності 10–15 т/га. Ключові слова: зерно, програма, клімат, ґрунт, структура, сівозміна, добрива, обробіток, сорти, захист, технології, методи. | PDF 53–63 |
Морозостійкість та зернова продуктивність пшениці озимої залежно від агротехнічних прийомів вирощування | Анотація Морозостійкість та зернова продуктивність пшениці озимої залежно від агротехнічних прийомів вирощування
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 64–70
Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Висвітлено особливості дії та взаємодії попередників, мінеральних добрив, сортів і строків сівби на морозостійкість і урожайність пшениці озимої. Досліджена регенеративна здатність рослин під впливом біологічно-активних сполук – бурштинової кислоти, молібдат амонію та аміачної селітри після низькотемпературного стресу. Встановлено, що під впливом бурштинової кислоти у пошкоджених морозом рослин озимини прискорюється формування ланки захисних реакцій, спрямованих на репарацію пошкодження. За період досліджень (2016–2018 рр.) максимальна врожайність (6,83 т/га) пшениці озимої була при внесенні мінеральних добрив у дозі N90P60K60 по попереднику чорний пар. В цілому на удобрених фонах її урожайність коливалася у межах від 3,35 до 6,83 т/га), досягаючи максимальних значень у разі оптимального строку сівби (25 вересня) і внесення мінеральних добрив у дозі N90P60K60. При зміщенні строків сівби як в бік ранніх (5 вересня), так і в бік пізніх (10 жовтня) урожайність зерна пшениці озимої знижувалась в середньому на 0,36 та 0,56 т/га відповідно. Осінній розвиток рослин і пов'язана з ним зимостійкість залежали від попередників, сортових особливостей, строку сівби і фону мінерального живлення. За сівби 25 вересня і 10 жовтня по попереднику чорний пар рослин гинуло менше, ніж при більш ранніх строках сівби (5 вересня), що пояснюється коротким періодом їх вегетації восени і меншим переростанням. Найвищою зимостійкістю відзначались рослини озимини, що йшли після стерньового попередника, за сівби 25 вересня, а в межах одного строку сівби – за достатньої кількості поживних речовин в грунті (N90P90K90). Ключові слова: пшениця озима, строки сівби, мінеральні добрива, попередники, морозостійкість, урожайність, зерно. | PDF 64–70 |
Урожайність та посівні якості пшениці озимої залежно від передпосівної бактеризації насіння в умовах західного Лісостепу України | Анотація Урожайність та посівні якості пшениці озимої залежно від передпосівної бактеризації насіння в умовах західного Лісостепу України
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 71–79
І. С. Волощук Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
За достатнього рівня вологозабезпечення зони західного Лісостепу України застосування препаратів, що містять азотфіксуючі (Діазофіт, Агробактерин) і фосфатмобілізуючі бактерії (Поліміксобактерин) для передпосівної обробки насіння, простежувалося підвищення насіннєвої продуктивності пшениці м’якої озимої. Завдяки діяльності мікроорганізмів польова схожість насіння збільшувалась на 2,1–2,7 %, накопичувалася достатня кількість цукрів у вузлах кущення – 27,0–28,5 %, підвищувалася виживаність рослин на 3,8–8,2 %, поліпшувались їх ростові процеси, як результат – достовірний приріст урожайності зерна становив 0,21–0,23 т/га (Агробактерин і Діазофіт) і 0,44–0,59 т/га (Поліміксобактерин) до фону мінерального живлення N90Р90К90, за рахунок більшої маси 1000 насінин. При використанні вказаних вище препаратів мало місце підвищення коефіцієнта розмноження насіння, виходу кондиційного насіння і його посівних якостей. Ключові слова: пшениця озима, бактеріальні препарати, урожайність, посівні якості насіння. | PDF 71–79 |
Вплив удобрення на ефективність обробки мікробними препаратами насіння та посівів ячменю ярого | Анотація Вплив удобрення на ефективність обробки мікробними препаратами насіння та посівів ячменю ярого
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 80–86
О. С. Власюк Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики 1, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна
Висвітлені результати досліджень впливу мінерального добрива, сидерату, обробки насіння біопрепаратами та обприскування посівів Біокомплексом-БТУ на зернову продуктивність та ступінь ураження хворобами рослин сортів ячменю ярого Авгій та Воєвода. З'ясовано, що дія біопрепаратів на ячмінь найбільш ефективною була на фоні без добрив. За рахунок передпосівної бактеризації насіння урожайність зерна збільшується на 2,1–13,1 %, залежно від сорту та удобрення. За дії мінеральних добрив як окремо, так і в поєднанні з сидератом, уро-жайність зерна підвищується на 26,8–37,9 %. Обробка посівів Біокомплексом-БТУ зумовлює збіль-шення урожайності ячменю ярого на 1,6–7,3 % залежно від удобрення та інокуляції насіння. Інокуляції насіння та обробка посівів біопрепаратами призводять до збільшення кількості продуктивних стебел і зерен у колосі. Обробка насіння біопрепаратами сприяє зниженню рівня ура-ження рослин кореневими гнилями, а Біокомплексом-БТУ – сітчастим гельмінтоспоріозом. Ключові слова: ячмінь ярий, урожайність, біопрепарати, мінеральні добрива, зелене добриво, хвороби ячменю. | PDF 80–86 |
Технологія вирощування сої з елементами біологізації в умовах ризикованого землеробства правобережного Степу України | Анотація Технологія вирощування сої з елементами біологізації в умовах ризикованого землеробства правобережного Степу України
О. М. Григор’єва, М. І. Черячукін, Т. М. Алмаєва Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна
Досліджено ефективність сумісного застосування мікробних препаратів, регуляторів росту і протруйників для передпосівної обробки насіння при вирощуванні сої за різних систем удобрення, обробітку ґрунту та захисту від бур’янів. Встановлено, що передпосівна інокуляція насіння сої сорту Медея азотфіксуючим мікробним препаратом Ризогумін як окремо, так і в комбінації з регуляторами росту рослин Біолан та Біосил зумовлює формування активного симбіозу, високу насіннєву продуктивність рослин, поліпшення якості продукції, підвищення прибутковості та зниження собівартості вирощеної продукції за обох способів обробітку ґрунту. Глибокий обробіток ґрунту порівняно до мілкого призводить до підвищення урожайності зерна сої на 16,1 %. За рахунок застосування біопрепаратів додатково одержано зерна 0,14–0,20 т/га, або 6,5–9,4 %. При вирощуванні сої сорту Ромашка лише за механізованого догляду мало місце зниження урожайності порівняно з ресурсозбережною та інтенсивною системами захисту посівів від бур'янів – на 0,94 і 1,1 т/га, або на 75,8 і 87,7 % і, навпаки, підвищення вмісту білка на 1,1 та 1,4 % відповідно. За ресурсозбережної та інтенсивної технологій, на фоні обробки насіння сої мікробними препаратами і фунгіцидами, собівартість одержаної продукції знизилася відповідно в 1,6 та 1,7 раза порівняно до безгербіцидної системи захисту посівів від бур’янів.
Ключові слова: соя, мікробні препарати, технології вирощування, удобрення, обробіток грунту, бур’яни, пестициди, урожайність, якість урожаю, економічна ефективність.
| PDF 87–95 |
Особливості формування кормової продуктивності однорічних культур в ранньовесняних агрофітоценозах | Анотація Особливості формування кормової продуктивності однорічних культур в ранньовесняних агрофітоценозах
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 96–102
М. І. Дудка, О. П. Якунін Державна Установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень формування продуктивності дво- і трикомпонентних агрофітоценозів з тонконоговими ярими, бобовими і капустяними компонентами, зокрема з редькою олійною в умовах північного Степу України. З'ясовано темпи росту і приросту наземної частини рослин-компонентів залежно від їх видового складу. Встановлено, що включення до складу тритикале-викової сумішки редьки олійної зумовлює збільшення врожайності зеленої маси на 1,49–1,98 т/га і збору абсолютно сухої речовини на 0,08–0,10 т/га. Використання в сумісних агрофітоценозах з вівсом капустяного компонента уможливлює підвищити урожайність зеленої маси на 1,77–2,98 т/га і збір абсолютно сухої речовини на 0,06–0,14 т/га порівняно з вівсяно-виковою сумішкою. При вирощуванні дво- і трикомпонентних сумішок вівса посівного з викою ярою і редькою олійною одержано найбільший (4584–5175 грн/га) умовний прибуток і рентабельність 61,4–73,7 % при найнижчій собівартості продукції за енергетичного коефіцієнта 6,34–6,88. Ключові слова: агрофітоценоз, видовий склад, темпи росту рослин, урожайність, енергетична і економічна ефективність. | PDF 96–102 |
Оптимізація систем удобрення при вирощуванні пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу | Анотація Оптимізація систем удобрення при вирощуванні пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 103–107
Г. П. Войтова Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна
Наведено результати впливу систем удобрення на структуру врожаюта урожайність пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу. Визначено кращі фони та оптимальні системи удобрення для одержання високих показників урожайності зерна та його якості. На основі результатів досліджень встановлено, щонайвища врожайність пшениці озимої була за комбінованої системи удобрення, яка поєднувала в собі половинні норми мінерального добрива і гною (післядія) при внесенні соломи з компенсуючою дозою азоту N10/т і сидеральної біомаси гірчиці білої як органічного добрива – 6,6 т/га (урожайність зерна відносно контролю підвищувалась на 2,64 т/га). У середньому за роки досліджень при запровадженні цієї системи маса зерна з колосу була найбільшою і становила 1,24 г. Оптимальними системами удобрення для забезпечення максимального підвищення урожайності пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу є комбіновані: мінерального, органічного та органо-мінерального удобрення, що включають застосування традиційного удобрення – дію мінеральних добрив та післядію гною, а також альтернативних добрив – соломи попередника з компенсуючою дозою азоту N10/т у поєднанні з сидеральною біомасою гірчиці білої. Ключові слова:пшениця озима, побічна продукція попередника, мінеральні добрива, урожайність, якість зерна, системи удобрення. | PDF 103–107 |
Продуктивність ріпаку озимого залежно від удобрення та вапнування в умовах Західного Полісся | Анотація Продуктивність ріпаку озимого залежно від удобрення та вапнування в умовах Західного Полісся УДК 633.15:631.816:631.821.1 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0113 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 108–115
В. М. Польовий, Л. Я. Лукащук, Г. Ф. Ровна, Б. В. Гук Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна
На основі результатів польових і аналітичних досліджень встановлені оптимальні для Західного Полісся дози та види вапнякових меліорантів і добрив для збереження родючості дерново-підзолистого зв'язано-піщаного ґрунту і одержання стабільної урожайності ріпаку озимого. З’ясо-вано вплив удобрення (N120Р90К120), сірчаних добрив, позакореневого підживлення мікродобривом, різних доз і видів вапнякових меліорантів на морфологічну структуру рослин ріпаку озимого та їх продуктивність. Найвищу урожайність ріпаку (2,94 т/га) забезпечило внесення 1,5 дози (НГ) доломітового борошна на фоні рекомендованої дози мінеральних добрив (N120Р90К120) – приріст урожаю до контролю (без добрив) становив 2,09 т/га, до фону (N120Р90К120) – 1,60 т/га. Застосування сірчаних добрив (S40) і дворазове позакореневе підживлення посівів мікродобривом Нутрівант Плюс олійний (2 кг/га) зумовили збільшення урожайності ріпаку озимого на 15,6 %. Ключові слова: ріпак озимий, хімічні меліоранти, дози, добрива, урожайність. | PDF 108–115 |
Ріст і розвиток рослин різних сортів пшениці озимої впродовж весняної вегетації в північному Степу | Анотація Ріст і розвиток рослин різних сортів пшениці озимої впродовж весняної вегетації в північному Степу
УДК 633.11«324»(477)(251.1)(1-17) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0114
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.116–121
О. М. Друмова, І. І. Гасанова Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
За результатами трирічних досліджень з’ясовано, що за недостатнього зволоження і нерівномірного розподілу опадів в зоні Степу, рослини пшениці озимої при вирощуванні по чорному пару вирізняються оптимальним ростом та розвитком упродовж вегетації незалежно від погодних умов. Разом з цим, завдяки підвищеній посухо- та жаростійкості, пластичності до попередника та агрофону рослини досліджуваних сортів в посівах після соняшника виявили досить непоганий потенціал росту та розвитку, що є важливим чинником одержання стабільної врожайності зерна. По чорному пару різниця між сортами за біометричними показниками рослин, як правило, була значнішою, аніж після непарового попередника. Більшою висотою впродовж весняної вегетації відзначались переважно рослини пшениці озимої сорту Нива одеська. По чорному пару вищі значення біометричних показників були у сорту Ужинок. Ключові слова: пшениця озима, попередник, сорт, рослина, фаза розвитку, біометричні показники. | PDF 116–121 |
Фотосинтетична продуктивність посівів сорго зернового залежно від системи удобрення | Анотація Фотосинтетична продуктивність посівів сорго зернового залежно від системи удобрення Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.122–129
Р. Є. Грищенко, О. Г. Любчич, О. В. Глієва, Я. В. Алєксєєв Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2б, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08163, Україна
Наведені результати досліджень за 2016–2018 рр. з вивчення продуктивності сорго зернового гібрида Арміда, які були проведені в зоні північного Лісостепу України. Максимальну площу листкової поверхні посіву сорго зернового у фазі викидання волоті - цвітіння (53,1 тис. м2/га) забезпечує внесення N45P60K60 в основне удобрення та N15 в підживлення на фоні оброблення насіння препаратом БТУ; найбільше накопичення сухої речовини (26,9 т/га) одержали за внесення N60P60K60 в основне удобрення на фоні обробляння насіння. Найвищі показники фотосинтетичного потенціалу посівів сорго (2,96 млн м2/га× діб) і чистої продуктивності фотосинтезу (5,4–5,76 г/м2 за добу) були при внесенні мінеральних добрив в дозі N60P60K60 в основне удобрення, і за перенесення частини азоту (N15) в підживлення на фоні обробляння насіння препаратом БТУ. З'ясовано ефективність мінеральних добрив і обробляння насіння препаратом БТУ на наростання листкової поверхні, накопичення сухої речовини; визначено ФП й ЧПФ і взаємозв’язок між ними для формування високої врожайності сорго (9,04–9,63 т/га) в зоні північного Лісостепу України.
Ключові слова: урожайність, листкова поверхня, мінеральні добрива, сорго зернове, суха речовина, чиста продуктивність фотосинтезу.
| PDF 122–129 |
Вплив допосівної обробки насіння та позакореневого підживлення посівів кукурудзи на індивідуальну продуктивність рослин і урожайність зерна | Анотація Вплив допосівної обробки насіння та позакореневого підживлення посівів кукурудзи на індивідуальну продуктивність рослин і урожайність зерна
Ж. А. Молдован, С. І. Собчук Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна
Наведено результати дослідження ефективності допосівної обробки насіння стимулятором росту рослин Вимпел-К у поєднанні з комплексним мікродобривом Оракул насіння та мікродобривом-компенсатором Оракул колофермин цинку, а також позакореневого підживлення стимулятором росту рослин Вимпел 2 у поєднанні з мікродобривами-компенсаторами Оракул колофермин цинку та Оракул сірка актив на індивідуальну продуктивність рослин і урожайність зерна при вирощуванні кукурудзи на чорноземах опідзолених Західного Лісостепу. Встановлено позитивний вплив допосівної обробки насіння та обприскування рослин кукурудзи у фази 3–5 і 7–9 листків на формування кількості продуктивних качанів на 100 рослинах, на масу зерна з одного качана та однієї рослини, вихід зерна з одного качана, масу 1000 зерен. У середньому за роки досліджень ранньостиглий гібрид кукурудзи ДН Меотида і середньоранній – ДБ Хотин сформували на 100 рослинах від 100 до 125 та від 100 до 121 продуктивних качанів відповідно. При цьому маса зерна з 1 качана відповідно гібридам збільшилася на 5,8–17,8 г (5,4–16,5 %) і 6,2–35,0 г (5,6–31,7 %, вихід зерна з 1 качана – на 1,6–4,6 і 1,9–4,2 %, маса 1000 зерен – на 11,2–23,8 г (5,5–11,6 %) і 13,5–32,3 г (6,9–16,4 %) порівняно з контролем. Збільшення врожайності зерна кукурудзи порівняно до контролю досягало: ДН Меотида – 0,20–1,11 т/га (2,8–15,6 %), ДБ Хотин – 0,21–1,65 т/га (2,6–20,6 %). Ключові слова: кукурудза, гібрид, стимулятори росту, добрива-компенсатори, обробка насіння, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність. | PDF 130–138 |
Вплив гумату калію на урожайність та якість зерна пшениці озимої | Анотація Вплив гумату калію на урожайність та якість зерна пшениці озимої
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
Наведено результати дослідження елементів технології вирощування пшениці озимої в умовах Західного Лісостепу. Встановлено, що у разі дворазового внесення гумату калію в дозі 0,8 л/га на різних етапах росту та розвитку рослин пшениці озимої на фоні N120 (30 + 60 + 30) P90K90 урожайність зерна збільшується на 0,27 т/га (4,3 %), а триразового – на 0,34 т/га (5,4 %). За аналогічної схеми застосування гумату калію для листкового внесення на нижчому фоні мінерального живлення N90 (30 + + 40 + 20) P90K90 приріст урожайності зерна був у межах 0,25–0,29 т/га (4,0–4,6 %). Внесення гумату калію позитивно вплинуло на кількість продуктивних стебел на одиниці площі – збільшення становило 7–9 шт./м2 на фоні N120 (30 + 60 + 30) P90K90 і 6–8 шт./м2 – N90(30+40+20) P90K90, кількість зерен в колосі підвищилась на 0,1–0,3 шт., маса 1000 зерен – на 0,3–0,6 г, відсоток склоподібних зерен – на 1,2–1,5 % на фоні N120 (30 + 60 + 30) P90K90і на 0,8–1,3 % на фоні N90(30+40+20)P90K90. Внесення мінеральних добрив з розрахунку N120 (30 + 60 + 30)P90K90 і гумату калію (0,8 л/га) у фази кущення - виходу в трубку (ІV етап органогенезу), цвітіння (ІХ е. о.) та молочної стиглості зерна (ХІ е. о.) по 0,8 л/га зумовило підвищення вмісту білка на 0,4–0,5 %, сирої клейковини на 0,8–1,4 %, але пружність її не змінилася і становила 50 од. приладу ВДК, що відповідає ІІ класу якості зерна. У разі триразового внесення гумату калію на фоні N90 (30 + 40 + 20) P90K90 вміст білка збільшився на 0,3 %, а клейковини – на 3,2 %, що свідчить про можливість одержати зерно ІІ класу якості. Ключові слова:пшениця озима, гумат калію, вміст білка, врожайність, мінеральне жив-лення. | PDF 139–145 |
Особливості росту та розвитку рослин ячменю озимого в період осінньої вегетації залежно від умов вирощування в північному Степу України. | Анотація Особливості росту та розвитку рослин ячменю озимого в період осінньої вегетації залежно від умов вирощування в північному Степу України.
УДК 633.16 “324” (251.1) (1-17) (477) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0118 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 146–151
Н. О. Завалипіч, Ю. М. Прядко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень з вивчення особливостей росту і розвитку різновікових рослин ячменю озимого в період осінньої вегетації залежно від норм висіву насіння і строків сівби в умовах північного Степу України. Найвищі показники польової схожості насіння та густоти стояння рослин ячменю озимого в період повних сходів були за сівби 30 вересня і залежно від норм висіву насіння варіювали в межах від 84,6 до 82,9 % та від 497 до 381 шт./м2, тимчасом як у разі пізніх строків сівби – від 71,1 до 73,0 % і від 329 до 427 шт./м2 відповідно. З'ясовано, що за сівби 20 вересня у варіантах з мінімальною нормою висіву (4,5 схожих насінин/га) рослини відзначалися більш інтенсивним ростом і розвитком. Зі зміщенням строків сівби від ранніх в бік більш пізніх та збільшенням посівної норми біометричні показники рослин певним чином змінювалися. Так, залежно від норми висіву насіння висота рослин ячменю озимого зменшувалася на 8,0–8,4 см, маса 100 абсолютно сухих рослин – на 13,0–16,9 г, кількість стебел на рослині в середньому – на 1,0–2,7 шт., кількість вузлових коренів на рослині в середньому – на 1,4–1,8 шт. Ключові слова: ячмінь озимий, ріст та розвиток рослин, строки сівби, норми висіву насіння, період осінньої вегетації, біометричні показники.
| PDF 146–151 |
Землеробство
Забур'яненість агроценозів кукурудзи під впливом обробітку грунту та удобрення в північному Cтепу України | Анотація Забур'яненість агроценозів кукурудзи під впливом обробітку грунту та удобрення в північному Cтепу України
О. І. Цилюрик 1, Л. М. Десятник2, С. В. Березовський 2 1 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Державна установа Інститут зернових культур, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Встановлено, що видовий склад бур’янів в посівах кукурудзи залежить від їх адаптивної здатності та структури посівних площ в сівозміні. З'ясовано, що у разі запровадження мілкого безполицевого мульчувального обробітку ґрунту в технологію вирощування кукурудзи зумовлює підвищення забур’яненості посівів у 1,4–1,8 раза, що в свою чергу потребує уточненого регламенту використання ґрунтових і післясходових гербіцидів. Доведено, що кукурудза, вирощена на фоні оранки або чизельного обробітку, має мінімальну різницю в урожайності як в неудобреному варіанті, так і при внесенні N30P30K30, у зв’язку з покращанням умов живлення і меншою забур’яненістю посівів порівняно з мілким обробітком. Зі збільшенням частки азоту при удобренні кукурудзи до N60P30K30, ефективнішим є мілкий плоскорізний обробіток, на фоні якого можливо одержати однаковий, порівняно з оранкою і чизельним обробітком, урожай зерна за рахунок нівелювання дії цих факторів. Способи основного обробітку ґрунту за невисокої загальної забур’яненості посівів (9,0–12,6 шт./м²) суттєво не впливають на якість зерна кукурудзи. При внесенні мінеральних добрив (особливо азотних) простежуєтьсятенденція до підвищення вмісту білка в зерні та зниження – вуглеводів, зокрема крохмалю. Ключові слова: кукурудза, обробіток грунту, забур'яненість, удобрення, мінеральні добрива, урожайність. | PDF 152–159 |
Динаміка запасів продуктивної вологи в ґрунті та урожайність ячменю ярого залежно від обробітку ґрунту і добрив | Анотація Динаміка запасів продуктивної вологи в ґрунті та урожайність ячменю ярого залежно від обробітку ґрунту і добрив
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 160–166
М. С. Шевченко, Л. М. Десятник, О. І. Бокун ДУ Інститут зернових культур НААН України вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
З'ясовано, що способи основного обробітку ґрунту певним чином впливають на процеси накопичення продуктивної вологи в ґрунті та ефективність її використання рослинами ячменю ярого. Зі зменшенням глибини обробітку витрати вологи рослинами з грунту також зменшуються. Найбільш ефективно вологу з ґрунту використовували посіви ячменю у варіантах досліду з полицевою оранкою на глибину 20–22 см, альтернативою оранці може стати безполицевий обробіток на глибину 14–16 см, який за коефіцієнтом водоспоживання і рівнем урожайності зерна незначно поступається оранці. Пряма сівба в необроблений ґрунт, зважаючи на показники урожайності зерна та ефективність використання вологи рослинами ячменю, виявилась найменш ефективним прийомом. В середньому за три роки досліджень на фоні оранки в контролі без добрив зерна ячменю ярого одержали 2,5 т/га, безполицевого обробітку – на 8,0 %, а у варіанті з прямою сівбою – на 23,2 % менше. Ефективним прийомом підвищення продуктивності і більш економного використання ґрунтової вологи посівами ячменю є внесення мінеральних добривв дозі N45P45K45. За рахунок цього агрозаходу можна додатково одержати майже 13–21 % зернової продукції. Ключові слова:ячмінь ярий, основний обробіток ґрунту, добрива, урожайність, запаси продуктивної вологи, витрати вологи.
| PDF 160–166 |
Вплив систем удобрення на формування родючості сірого лісового ґрунту в короткоротаційних сівозмінах з ячменем ярим | Анотація Вплив систем удобрення на формування родючості сірого лісового ґрунту в короткоротаційних сівозмінах з ячменем ярим
Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 167–173.
О. Й. Качмар, О. В. Вавринович, А. О. Дубицька, О. Л. Дубицький, М. М. Щерба
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
Наведено результати дослідження впливу систем удобрення і попередників на динаміку показників ефективної родючості сірого лісового ґрунту. Встановлено, що більший вміст польової та значніші запаси продуктивної вологи, а також посилене накопичення легкогідролізного азоту, рухомих форм фосфору й калію, нестабільних гумусових речовин (лабільного та водорозчинного гумусу) мають місце протягом вегетації ячменю ярого як в зерно-кормовій, так і плодозмінній сівозмінах у варіантах з інтенсивною органо-мінеральною системою удобрення при внесенні безпосередньо під культуру N60Р60К60. Обґрунтовано вплив складових родючості ґрунту на урожайність та якість зерна ячменю ярого. Ключові слова: сівозміни, ячмінь ярий, удобрення, родючість ґрунту, поживний режим, лабільний гумус, водорозчинний гумус. | PDF 167–173 |
Захист рослин
Стійкість сортів пшениці озимої до збудників твердої сажки у північному Степу України | Анотація Стійкість сортів пшениці озимої до збудників твердої сажки у північному Степу України УДК 632.938:11 Зернові культури. 2020. Т. 4. № 1. С. 174–178.
Явдощенко М. П., Солодушко М. М., Педаш Т. М. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень з вивчення стійкості сортів пшениці озимої вітчизняної та зарубіжної селекції проти збудників твердої сажки на штучному інфекційному фоні. Серед сортів вітчизняної селекції дуже високою стійкістю відзначався сорт Славна, який не уражувався хворобою протягом трьох років випробування. Високу стійкість до твердої сажки показали 8 сортів: Смуглянка, Новосмуглянка, Октава, Спасівка, Ліга одеська, Катруся одеська, Золотоколоса, Приваблива. Рівень ураження цих сортів не перевищував 5 %. Стійкими виявилися наступні сорти: Зиск, Нота одеська, Фермерка, Конка, Пилипівка, Борія, Ліра одеська, Гілея. Із сортів зарубіжної селекції дуже високу стійкість до хвороби показав сорт Віта, а високу – такі сорти, як Сотниця, Гром, Скіпетр, Васа (російської селекції) і Салем (канадської). Сорти Іришка і Краснодарська 99 були стійкими. Використання їх у селекційному процесі дасть можливість підвищити стійкість до твердої сажки у новостворених сортів. Ключові слова: пшениця озима, сорти, тверда сажка, стійкість, ураження. | PDF 174–178 |
Економіка
Економічна ефективність вирощування сільськогосподарських культур залежно від способів обробітку грунту та добрив у північному Степу України | Анотація Економічна ефективність вирощування сільськогосподарських культур залежно від способів обробітку грунту та добрив у північному Степу України Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 209–214 Е. Б. Медведєв Луганський інститут агропромислового виробництва НААН України, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слов’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна
Висвітлено економічну ефективність вирощування польових культур в ланці зерно-паро-просапної сівозміни: пшениця озима по кукурудзі МВС (молочно-воскова стиглість зерна)- горох - пшениця озима залежно від способів основного обробітку грунту і добрив в умовах північного Степу України. Випробовувалися способи обробітку грунту, засновані на полицевій оранці і безполицевому розпушуванні на фоні полицевої оранки під кукурудзу з внесенням мінеральних добрив (рекомендовані в регіоні: під горох – N45P35K15, пшеницю озиму - N60P60K30; розраховані на запланований урожай – відповідно N50P30K20 і N90P80К70). З’ясовано, що безполицевий обробіток грунту порівняно з полицевим зумовлює економію виробничих витрат. У середньому по ланці сівозміни економія затрат праці становила 0,50 люд.-год., пального – 8,9 л і експлуатаційних витрат – 177,38 грн в розрахунку на 1 га, або 33,6, 36,8 і 24,9 % відповідно, як наслідок зменшення собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва. У середньому за роки досліджень підвищення рівня рентабельності, порівняно з оранкою, по ланці сівозміни становило: варіант без добрив – 6,7, з рекомендованими дозами – 6,3, із дозами на запланований урожай – 5,9 в. п. Внаслідок несприятливих за вологозабезпеченістю погодних умов ефективність внесених розкидним способом під основний обробіток грунту мінеральних добрив знижувалася. Рівень рентабельності виробництва (у середньому по ланці сівозміни за 2010–2012 рр.) у варіантах з рекомендованими дозами туків зменшувався на 51,8 % полицевий і 52,3 % безполицевий обробіток, а з дозами на запланований урожай – відповідно на 69,4 і 70.2 % порівняно з неудобреними варіантами. Ключові слова: обробіток грунту, мінеральні добрива, економічна ефективність, пшениця озима, горох. | PDF 209-214 |