Зернові культури.-2019.-Том 3.-№ 2
Селекція
| Продуктивність та адаптивна здатність гібридів кукурудзи залежно від способів поливу і вологозабезпеченості у посушливому Степу України | Анотація Продуктивність та адаптивна здатність гібридів кукурудзи залежно від способів поливу і вологозабезпеченості у посушливому Степу України 1Інститут зрошуваного землеробства НААН,сел. Наддніпрянське, Херсон, Херсонська область, 73483, Україна 2 Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», вул. Стрітенська, 23, м. Херсон, 73000, Україна Наведені результати досліджень урожайності, адаптивної здатності сучасних вітчизняних гібридів кукурудзи та їх вологозабезпеченості за різних способів поливу (дощування звичайне, краплинне зрошення, підґрунтове зрошення та без зрошення) в умовах посушливого Степу. Встановлено адаптованість гібридів різних груп ФАО до технологій вирощування за певного рівня вологозабезпечення. Дослідження урожайності гібридів за різних способів поливу та без зрошення в посушливому Степу дали можливість з'ясувати параметри їхньої адаптованості до конкретних агроекологічних і технологічних умов та надати відповідні рекомендації виробництву з вирощування. Гібриди кукурудзи найвищу урожайність формували за умов краплинного зрошення. Зменшення урожайності за інших способів поливу було в межах від 0,41 до 2,35 т/га. Найкращими результатами за краплинного зрошення відзначались середньопізні гібриди – Арабат і ДН Софія – середня урожайність становила відповідно 15,23 та 15,78 т/га і була вищою на 1,02–2,35 т/га, ніж за інших способів поливу. В умовах зрошення потрібно впроваджувати гібриди кукурудзи з генетично запрограмованою реакцією на умови вирощування (режим вологості ґрунту, мінерального живлення, спосіб поливу). У разі порушення вологозабезпеченості посівів кукурудзи мають місце значні втрати зернової продукції, особливо це стосується гібридів пізньостиглої групи. Ключові слова: кукурудза, гібрид, зрошення, адаптивність, посухостійкість, зерно, селекція. | PDF 207-216 |
| Неоднорідність селекційного матеріалу жита озимого при створенні самофертильних ліній | Анотація Неоднорідність селекційного матеріалу жита озимого при створенні самофертильних ліній УДК 631.527.633.14 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0080
З. О. Мазур 1, 2, В. П. Миколайко 1 Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 217-225. 1Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини, вул. Садова, 2, м. Умань, Черкаська область, 20300, Україна 2Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Миру 14, смт. Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область, 20022, Україна
Проведені дослідження з селекційним матеріалом жита озимого (Secale cereale) показали різке зменшення висоти рослин в усіх інбредних ліній (І1 – І3). Невелика різниця в третьому поколінні за середнім значенням висоти рослин свідчить про те, що в окремих інбредних ліній проявлявся інбредний мінімум. Середній рівень самофертильності в більшості досліджуваних популяцій виявився досить низьким і коливався від 27,2 до 55,0 %. Сім сортозразків відзначались високими середніми значеннями самофертильності – від 69,3 до 93,0 %, це свідчить про те, що в їхньому генотипі є гени самофертильності, одержані від ліній. На цій основі були створені високосамофертильні гібридні комбінації. Крім того, простежувався вплив модифікованих умов вирощування на зав’язування насіння при самозапиленні. З'ясовано, що сортозразки з одним і тим же генотипом в різні роки дослідження належали до різних класів за самофертильністю – Харківське 98 / Паллада (з І2 – 95 до І3 – 63 %), Клич / Первісток (з І2–89,0 до І3 – 69,3 %), Хамарка / (Харківське 95 / Паллада) (з І2 – 75 до І3 – 52 %). Рослини із низькою самофертильністю (3,5–35,0 %) дають в потомстві слабосамофертильні або повністю самостерильні рослини.
Ключові слова: жито озиме, висота рослин, самофертильні лінії, самостерильність, зав’язування насіння, лінії. | PDF 217-225 |
Насінництво
| Особливості зберігання насіння гібридів кукурудзи | Анотація Особливості зберігання насіння гібридів кукурудзи М. Я. Кирпа, Ю. С. Базілєва, О. Ю. Лой Зернові культури. Том 3, № 2. 2019. С. 226-232. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Досліджено особливості зберігання насіння гібридів кукурудзи різних ботанічних підвидів (зубовидна, кремениста, цукрова, розлусна). Виявлено техніко-технологічні фактори, які подовжують терміни господарської придатності насіння до 3–5 років і більше. Це низький вміст вологи в зерні (на 2–4 % нижчий від стандарту), зберігання в герметичній тарі (поліетиленовій), відбір на зберігання крупних фракцій насіння (в межах фракційного складу по кожному гібриду). Вперше встановлено вплив крупності (фракції) на біологічну довговічність насіння гібридів залежно від тривалості його зберігання – найбільш помітно впливав даний фактор на цукрові гібриди. Визначена господарська довговічність насіння гібридів кукурудзи. Найбільшою її тривалістю відзначається насіння кременистих і розлусних гібридів, меншою – цукрових. З’ясовано, що біологічна довговічність є сортовою ознакою і залежить від генотипу. Досліджено вплив хімічної обробки (протруєння) під час тривалого зберігання посівного матеріалу, встановлено, що проводити її доцільно безпосередньо перед сівбою. Рекомендовано схожість насіння, яке зберігалось певний час, визначати методом холодного пророщування і поряд з цим встановлювати його силу росту. Ключові слова: кукурудза, гібриди, зберігання, довговічність, якість насіння, хімічна обробка. : рис, система удобрення, краплинне зрошення, економічна ефективність.
| PDF 226-232 |
Стандартизація і метрологія
| Новий стандарт на зерно пшениці: особливості розроблення та застосування | Анотація Новий стандарт на зерно пшениці: особливості розроблення та застосування УДК 006:006.015.5:005.935.3:006.015.8:633.11 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0082 М. Я. Кирпа, О. І. Лупітько, О. В. Моргун Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 233-239. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Розроблено новий стандарт ДСТУ 3768:2019 „Пшениця. Технічні умови”, на який слід обов’язково орієнтуватися при вирощуванні, заготівлі, зберіганні, переробці та реалізації зерна пшениці. На відміну від попереднього стандарту (ДСТУ 3768:2010) кількість класів зерна пшениці м’якої скорочено до чотирьох. Крім того, введені нові показники якості і методи її визначення, а також посилання на чинні правила, інструкції, норми. Новий стандарт наближено до міжнародних нормативних документів у частині гармонізації з вимогами до продовольчої безпеки зерна пшениці. Стандарт є обов’язковим до застосування, починаючи з 10 червня 2019 р. Новий стандарт розроблений профільним Технічним комітетом 170 „Зернові культури та продукти їх переробки”, науковий супровід забезпечувався Державною установою Інститут зернових культур НААН. За рахунок його впровадження досягається значний техніко-економічний ефект: полегшується розміщення, зберігання та переробка партій зерна в умовах внутрішнього ринку, а також експорт зернової продукції на зовнішній ринок.
Ключові слова: стандарт на зерно пшениці, поділ на класи, показники якості, методи, продовольча безпека, охорона довкілля. | PDF 233-239 |
| Система керування вимірюваннями в лабораторіях аграрної галузі: проблеми впровадження та її ефективність | Анотація Система керування вимірюваннями в лабораторіях аграрної галузі: проблеми впровадження та її ефективність О. В. Бандирська Зернові культури. Том 3, № 2. 2019. С. 240-250. Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський ройон, Львівська область, 81115, Україна
Описані найбільш поширені проблеми впровадження системи керування вимірюваннями в ла-бораторіях аграрного підпорядкування, вказані шляхи вирішення питання прийняття рішення щодо одержання документу про уповноваження, чітко перераховані вимоги до документації. Проаналізовані психологічні моменти підбору кадрів, оцінена ефективність впровадження системи керування вимірюваннями. Мета статті – стимулювати керівників аграрних лабораторій різної форми власності розробляти документацію згідно з вимогами стандарту ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюваннями. Вимоги до процесів вимірювання і вимірювального обладнання» для підвищення ефективності діяльності та налагодження перспективного продажу послуг на міжнародному ринку. Детально описані пункти документації, яку необхідно розробити відповідно до вимог нормативних документів відносно подання до уповноваженого органу з оцінки відповідності системи керування вимірюваннями в лабораторіях. Висвітлені деякі цікаві моменти щодо вибору нормативних документів для оцінювання системи керування вимірюваннями відповідно до прийнятого рішення керівником структурного підрозділу чи організації. Стаття надає розгорнуту інформацію для прийняття рішення керівником в напрямку розробки документації стосовно системи керування вимірюваннями та уможливлює завчасно прогнозувати витрати, проаналізувати і виявити, а також з'ясувати необхідні ресурси для ефективного оцінювання такої системи. Ключові слова: якість, система керування вимірюваннями, стандарт, ефективність та результативність системи, лабораторія аграрного спрямування, свідоцтво про визнання, настанова з якості.
| PDF 240-250 |
Рослинництво
| Вміст і витрати розчинних вуглеводів у рослинах різних сортів пшениці озимої залежно від строку сівби в північному Степу України | Анотація Вміст і витрати розчинних вуглеводів у рослинах різних сортів пшениці озимої залежно від строку сівби в північному Степу України Я. В. Астахова, І. І. Гасанова, М. М. Солодушко Зернові культури. Том 3, № 2. 2019. С. 251-257 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна За результатами досліджень, проведених в Державній установі Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу, виявлено, що на час припинення осінньої вегетації більша кількість розчинних вуглеводів у листках рослин, незалежно від попередника, накопичувалася у сортів пшениці м’якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська порівняно з твердою (сорт Бурштин). У вузлах кущення загальний вміст цих речовин був помітно вищий, ніж в листках, але як по чорному пару, так і після ячменю ярого незначно різнився по сортах. З’ясовано, що утворення нових пагонів, вузлових коренів і листків після припинення активноїосінньої вегетації озимих зернових культур у сприятливі за погодою дні інтенсивніше відбувалося у рослин оптимального і пізнього строків сівби порівняно з раннім. Це свідчить про те, що рослини пшениці озимої за сівби 22 вересня та 7 жовтня були в нестабільному стані спокою та втрачали більшу кількість цукрів. Разом з цим на час відновлення весняної вегетації в посівах раннього строку сівби, де з осені спостерігався кращий ріст і розвиток пшениці озимої, внаслідок відмирання частини пагонів та листків через зимові пошкодження у ряді випадків мало місце зменшення вегетативної маси рослин.
Ключові слова: пшениця озима, сорт, рослини, розчинні вуглеводи, строк сівби, попередник. | PDF 251-257 |
| Вплив різних систем удобрення на урожайність рису в умовах краплинного зрошення | Анотація Вплив різних систем удобрення на урожайність рису в умовах краплинного зрошення Інститут рису НААН, вул. Студентська, 11, с. Антонівка, Скадовський район, Херсонська область, 75705, Україна
Наведені результати дослідження впливу різних систем удобрення на особливості росту і розвитку рослин рису в умовах краплинного зрошення. З'ясовано, що найбільш ефективним добривом для підживлення рису є карбамід. Використання даного добрива зумовлює збільшення урожайності рису на 27 %, порівняно з внесенням аміачної селітри, за рахунок підвищення коефіцієнта продуктивного кущення на 3,25–15,70 % та співвідношення солома : зерно на 3,13–17,65 %. Урожайність по сортах рису в 2016–2018 рр. становила: Преміум – 8,14, Консул – 7,80 і Маршал – 8,10 т/га. На основі аналізу показників урожайності та економічної ефективності встановлено, що найбільш ефективною системою удобрення рису є допосівне внесення карбаміду 174 кг/га (ф. в.) + сульфоамофосу 100 кг/га, одночасно з сівбою застосування суперфосфату простого 100 кг/га, підживлення рослин карбамідом у дозі N30 в фазі кущення. Рівень рентабельності в даному варіанті для сортів рису був наступний: Преміум – 17,41, Консул – 14,62, Маршал – 15,99 %, а чистий прибуток становив 9606; 7439; 8346 грн відповідно.Аналіз економічних показників свідчить, що вирощування рису в умовах краплинного зрошення є рентабельним лише за урожайності зерна не нижче 8,0 т/га.
Ключові слова: рис, система удобрення, краплинне зрошення, економічна ефективність. | PDF 258-266 |
| Виживаність рослин та урожайність зерна гречки залежно від агротехнічних заходів вирощування | Анотація Виживаність рослин та урожайність зерна гречки залежно від агротехнічних заходів вирощування І. Д. Ткаліч, А. Д. Гирка, Ю. І. Ткаліч, О. В. Бочевар, Ю. Я. Сидоренко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Встановлено, що боронування посівів гречки середніми боронами можна проводити після сівби, по сходах і до початку бутонізації. Шляхом правильного встановлення строків і кратності боронування посіви гречки можна очистити від бур’янів на 77–90 % і таким чином добитися підвищення врожайності зерна майже на 31 %. Вирощування гречки в посівах з міжряддями 45 см зумовлює підвищення рівня урожайності порівняно з рядковим, але вибір способу сівби необхідно робити з урахуванням можливостей господарства та економічної доцільності. Дослідження показали, що при вирощуванні гречки ефективним заходом є досходове і післясходове боронування посівів (у фазі 1–2 листків або на початку бутонізації) залежно від часу появи бур’янів. При вирощуванні гречки з міжряддями 45 см, крім боронування, у визначенні строки потрібно зробити два-три міжрядних обробітки, останній з підгортанням рослин у рядках. Після появи сходів посіви гречки можна боронувати без втрат, але при цьому норма висіву має становити 4 млн схожих насінин/га
Ключові слова: гречка, боронування, способи сівби, норми висіву насіння, урожайність зерна. | PDF 267-277 |
| Вплив удобрення на видовий склад бур'янів у посівах гречки в короткоротаційній сівозміні | Анотація Вплив удобрення на видовий склад бур'янів у посівах гречки в короткоротаційній сівозміні О. В. Вавринович, О. Й. Качмар Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
За результатами досліджень, проведених в Інституті сільського господарства Карпатського регіону в умовах довготривалого стаціонарного досліду (упродовж 2016–2018 рр.), встановлено вплив систем удобрення на формування потенційної засміченості ґрунту насінням експрелентів, актуальної забур’яненості посівів гречки і винос основних елементів живлення сегетальною рослинністю в короткоротаційній сівозміні. Виявлено, що найменша кількість насіння бур’янів у ґрунті є за традиційної системи удобрення при внесенні на гектар ріллі сівозмінної площі N69Р77К77 + 8 т гною, а безпосередньо під культуру N60Р60К60. Наведено динаміку насіннєвого фонду експрелентів у грунтовому середовищі. Доведено, що 25–33 % насіннєвого матеріалу сегеталів, який зреалізовується впродовж вегетаційного періоду гречки, проростає за перші 30–60 днів вегетації культури. З'ясовано особливості впливу бур’янів на урожайність круп'яної культури.Обґрунтовано важливу роль удобрення у зменшенні втрат урожаю від бур’янів. Встановлено, що найвищі показники недоодержання урожаю гречки мають місце в неудобрених варіантах і становлять 19,9 %, найнижчі – при внесенні N60Р60К60 – 12,3 %. При застосуванні мінеральних добрив в дозі N30Р30К30 на фоні побічної продукції пшениці озимої цей показник досягає 14,5 %.
Ключові слова: гречка, сівозміна, удобрення, потенційна забур’яненість, актуальна забур’яненість, бур’яни. | PDF 278-285 |
| Сорти-дворучки ячменю озимого для вирощування в умовах півдня Миколаївської області | Анотація Сорти-дворучки ячменю озимого для вирощування в умовах півдня Миколаївської області УДК 633.16:631.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0088 Л. В. Андрійченко, О. Є. Лавришина Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 286-292. Державна установа Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства НААН, вул. Центральна, 17, с. Полігон, Вітовський район, Миколаївська область, 57217, Україна
Наведено результати екологічного сортовипробування сортів-дворучок ячменю озимого протягом 2014–2019 рр. в умовах півдня Миколаївської області. Вивчено їх продуктивність, в середньому за шість років, її показники варіювали в межах 3,43–3,86 т/га, а білковість зерна становила 12,5–13,6 %. Найбільш сприятливим для культури був 2019 р., коли збір зерна залежно від сорту становив 4,09–4,70 т/га. У найменш сприятливому за погодними умовами 2016/17 р. врожай зерна в середньому становив 2,79 т/га і коливався у межах від 2,57 до 3,02 т/га. У середньому по досліду вегетаційний період рослин від сівби до дозрівання урожаю тривав від 241 до 248 днів, тобто сорти показали себе як середньостиглі. За висотою рослин в основному сорти були середньорослими. Випадання рослин після зимівлі становило 4–13 %, причому в 2017 р. внаслідок сильних морозів цей показник по сорту Абориген досягав 35 %, щодо інших сортів – 17–19 %. Істотну прибавку урожайності порівняно з сортом-стандартом отримали за вирощування короткостеблового сорту Снігова королева. Сорт Абориген внаслідок низької зимостійкості істотно поступався за крупністю та врожайністю зерна іншим досліджуваним сортам.
Ключові слова: ячмінь озимий, сортовипробування, зимостійкість, урожайність, якість зерна.
| PDF 286-292 |
| Агротехнічна і економічна ефективність вирощування амаранту волотистого (AMARANTHUS PANICULATUS L.) на зелений корм в північному Степу України | Анотація Агротехнічна і економічна ефективність вирощування амаранту волотистого (AMARANTHUS PANICULATUS L.) на зелений корм в північному Степу України М. І. Дудка Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 293-304 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень з розробки елементів технології вирощування амаранту во-лотистого (AmaranthuspaniculatusL.) на зелений корм в умовах північного Степу України. Встановлено, щонайвищі показники врожайності зеленої і сухої маси, збору кормових одиниць і виходу перетравного протеїну були за сівби амаранту волотистого суцільним рядковим (15 см) і широкорядним (45 см) способами та норми висіву 1,25 кг/га. На фоні внесення повного мінерального добрива (N60P60K30) приріст урожайності зеленої маси становив 7,50 т/га, зборусухої речовини – 1,37, кормових одиниць – 1,24, перетравного протеїну – 0,225 т/га порівняно до контролю (без добрив). За одноукісного вирощування амаранту на зелений корм збирати його слід у фазі масового цвітіння рослин при мінімальній висоті зрізу (5 см), а двоукісного – на початку цвітіння рослин при висоті зрізу першого укосу не нижче 15 см. Найвищі показники урожайності зеленої маси (42,38 т/га), збору кормових одиниць (6,89 т/га) і виходу перетравного протеїну (0,67 т/га) за одноукісного використання посівів одержано при вирощуванні сумісних агрофітоценозів амаранту волотистого з кукурудзоюза рівня рентабельності 155,2 % та енергетичного коефіцієнта 10,68. В сумі за два укоси (основний і отавний) найвищий урожай зеленої маси (50,10 т/га), збір кормових одиниць (8,41 т/га) і вихід перетравного протеїну (0,89 т/га) забезпечив сумісний посів амаранту волотистого з сорго-суданковим гібридом за рівня рентабельності 194,2 % та енергетичного коефіцієнта 12,03.
Ключові слова: амарант волотистий, спосіб сівби, норма висіву,мінеральні добрива, строк збирання і висота скошування, сумісні агрофітоценози, продуктивність. | PDF 293-304 |
| Вплив мінеральних добрив і попередників на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність | Анотація Вплив мінеральних добрив і попередників на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність Я. П. Цвей1, Р. В. Іваніна1, С. М. Сенчук2 1Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141, Україна 2Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Центральна, 1, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський район, Київська область, 09176, Україна Наведено результати дослідження впливу бобових попередників і мінеральних добрив на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність за тривалого, понад 40 років, застосування органічних і мінеральних добрив у сівозміні. Установлено, що при вирощуванні пшениці озимої після бобових культур і внесенні мінеральних добрив істотно підвищуються витрати води посівами. З'ясовано, що збільшення дози внесення азотних добрив під пшеницю озиму з 60 до 90 кг/га д. р. в обох ланках сівозміни було неефективним. Найкраще вологу з ґрунту пшениця озима використовувала за внесення N60Р60К60 і вирощування її після конюшини: на формування 1 т урожаю зерна було витрачено грунтової вологи 212 м3, що менше на 136 м3 порівняно з контролем (без добрив) і на 47 м3– з аналогічним варіантом після попередника вика яра. При внесенні N60Р60К60 під пшеницю озиму, що йшла після конюшини, урожай зерна був найвищий – 6,76 т/га ( більше на 1,99 т/га порівняно з контролем). За вирощування озимини після вики ярої і внесення N60Р60К60 урожайність зменшувалась порівняно з варіантом, де попередником була конюшина, на 1,32 т/га. Найбільший вміст білка в зерні відмічався при внесенні під пшеницю озиму N90Р60К60 на фоні 40-річного удобрення сівозміни N65Р43К43 + 8,3 т/га гною на 1 га сівозмінної площі і вирощуванні її після конюшини – 12,1 %, з перевищенням показників контролю на 0,7 %. Ключові слова: пшениця озима, добрива, попередники, витрати вологи, продуктивність. | PDF 305-311 |
| Особливості перезимівлі рослин ячменю озимого залежно від строків сівби в умовах північного Степу України | Анотація Особливості перезимівлі рослин ячменю озимого залежно від строків сівби в умовах північного Степу України
Н. О. Завалипіч Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 312-317. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Розглянуті прийоми технології вирощування ячменю озимого в умовах північного Степу України, при цьому значну увагу зосереджували на технологічних заходах, а саме – строках сівби та нормах висіву насіння. За результатами досліджень встановлено суттєвий вплив строків сівби, норм висіву насіння і умов осіннього періоду вегетації на стійкість рослин ячменю озимого до несприятливих умов зимівлі. Простежено динаміку накопичення та витрати вуглеводів в листках і вузлах кущення в осінньо-зимовий період. Рослини ячменю озимого за сівби 30 вересня, з розрахунку норми висіву 4,5 млн схо-жих насінин/га, на час припинення осінньої вегетації накопичували найбільшу кількість розчинних вуглеводів (31,0 %), проте за сівби 20 вересня і 10 жовтня їхній вміст зменшувався на 1,3 та 3,3 % відповідно. Кількість розчинних вуглеводів на час припинення осінньої вегетації є одним з головних показників, що характеризує зимостійкість рослин озимини. Одержані експериментальні дані свідчать, що кращий рівень виживання рослин ячменю озимого був за сівби в період з 30 вересня по 5 жовтня.
Ключеві слова: ячмінь озимий, вуглеводи, зимостійкість, виживаність рослин, строки сівби, норми висіву насіння. | PDF 312-317 |
Землеробство
| Роль чистого пару в накопиченні води і відновленні водного балансу в сівозміні | Анотація Роль чистого пару в накопиченні води і відновленні водного балансу в сівозміні О. І. Цилюрик, М. С. Шевченко. Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 318-330 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
Встановлено, що в умовах північного Степу чистий пар, незалежно від попередників (ячмінь ярий, соняшник, кукурудза), способів обробітку ґрунту та особливостей догляду, на час сівби пшениці озимої забезпечує майже повне відновлення ресурсів ґрунтової вологи (151,7–180,7 мм). Навіть за відсутності дощів впродовж весняно-літньої вегетації рослин можна уникнути згубного впливу посухи на них і гарантовано одержати урожай зерна. Наявність чистого пару в короткоротаційній сівозміні зумовлює відновлення запасів продуктивної вологи чорнозему, особливо після польових культур, які пересушують 1,5-метровий шар ґрунту (соняшник). Ранній пар в Степу забезпечує збільшення коефіцієнта засвоєння опадів у кореневмісному шарі ґрунту (0–150 см) порівняно з оранкою і чизельним обробітком у середньому на 105–131 м3/га за рахунок рослинних решток попередника, які сприяють поступовому і рівномірному накопиченню снігу на полях.
Ключові слова: пшениця озима, чорний пар, ранній пар, попередники, основний обробіток ґрунту, мульчування, система удобрення, урожай. | PDF 312-317 |
| Вплив екологічно безпечних систем удобрення пшениці озимої на біологічну активність грунту в умовах зміни клімату | Анотація Вплив екологічно безпечних систем удобрення пшениці озимої на біологічну активність грунту в умовах зміни клімату А. О. Дубицька, О. Й. Качмар, О. Л. Дубицький, О. В. Вавринович Зернові культури, Том 3, № 2, 2019. С. 331-336 Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине,Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
З'ясовано вплив екологічно безпечних систем удобрення і погодних умов на перебіг біологічних процесів в сірому лісовому ґрунті під пшеницею озимою. Виявлено залежність між кількісною характеристикою мікробного угрупування ґрунту агроценозу пшениці озимої, його біологічною активністю, екологічно безпечними системами удобрення та погодними умовами. Екологічно безпечні системи удобрення на базі соломи гороху + N30Р45К45 зумовлювали активізацію біологічних процесів, як наслідок – зниження коефіцієнтів мінералізації - іммобілізації та педотрофності, посилення виділення СО2 і нітрифікацйної здатності грунту. За достатнього зволоження і підвищення температури повітря весною 2018 р. мала місце активізація біологічних процесів у ґрунтовому середовищі. Незадовільні гідротермічні умови весняного періоду 2017 р., зумовлені нестачею вологи в грунті, призвели до розбалансування мікробіоценозу, що супроводжувалось зниженням емісії СО2 і послабленням нітрифікаційних процесів. За умов внесення гумусного, або мікробіологічного добрива на фоні соломи гороху + N30Р45К45 така тенденція значною мірою нівелюється.
Ключові слова: біологічна активність ґрунту, сірий лісовий грунт, пшениця озима, екологічно безпечні системи удобрення, погодні умови. | PDF 331-336 |
Економіка
| Енерго-економічна ефективність систем землеробства | Анотація Енерго-економічна ефективність систем землеробства 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна Наведено результати економічного і енергетичного аналізу ефективності 5-пільної сівозміни, основного обробітку грунту і мінеральних добрив. Показано динаміку рентабельності, собівартості, прибутковості та енергетичного балансу в системах різної інтенсивності і продуктивності. Доведено, що в сучасному землеробстві енергетична оцінка витрачених і надбаних ресурсів відкриває можливості формувати об’єктивне уявлення про значення і цінність кожного агроприйому та корегувати грошово-матеріальні витрати на виробництво зерна. З точки зору енергона-сиченості агротехнологій головну роль відіграють паливо і мінеральні добрива, які становлять в структурі енергетичних витрат до 60 %. Проте вирішальним фактором енергетичної ефективності залишається рівень урожайності зерна і накопичений в ньому енергетичний потенціал. Перспективним напрямком досліджень в агроценотичному балансі є контролювання відчуження і повернення енергетичного субстрату в грунт. Ключові слова: сівозміна, обробіток грунту, добрива, культура, зерно, рентабельність, прибуток, енергетичний коефіцієнт, землеробство.
| PDF 377-384 |