Зернові культури.-2024.-Том 8.-№ 1

УДК 633.15:631.526.322:581.14(477.63)                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0305

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 5–10

Б. В. Дзюбецький¹, Н. В. Пазюк²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, Україна

²Науково-виробниче фермерське господарство «КОМПАНІЯ МАЇС», вул. Центральна, 50, с. Зайцеве, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52514, Україна

Актуальність роботи полягає у необхідності розширення генофонду середньоранніх самозапилених ліній кукурудзи зародкової плазми BSSS для створення сучасних гібридів, адаптованих до різних кліматичних умов Північного Степу України, та здатних забезпечувати високий і стабільний рівень урожайності. Метою досліджень було визначення комбінаційної здатності самозапилених ліній зародкової плазми BSSS стосовно показника врожайності зерна для подальшого включення їх в селекційні програми. Матеріали і методи. Оцінку комбінаційної здатності 25 ліній кукурудзи проводили методом схрещування із неспорідненими тестерами альтернативних гетерозисних груп з подальшим випробуванням потомств отриманих тесткросів за двох густот стояння рослин. Визначення достовірності результатів та показників варіабельності ознак проводили математично-статистичним методом. Результати. Визначено параметри комбінаційної здатності ліній за ознакою „врожайність зерна”. Вони були розділені на три класи згідно з оцінками ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ). Виділено самозапилені лінії кукурудзи СДМ95-30, СДМ15, СДМ2А, СДМ96, МС2439, СДМ73 і СДМ84-35, які мали високі значення ефектів комбінаційної здатності за врожайністю зерна в обидва роки досліджень і за різних густот стояння та рекомендовані до включення їх у подальший селекційний процес.Висновки. Лінії СДМ15, СДМ2А, СДМ96, МС2439 і СДМ84-35 рекомендовано використовувати в селекційних програмах при створенні високопродуктивних гібридів, адаптованих до умов Північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, загальна комбінаційна здатність, самозапилені лінії кукурудзи, врожайність зерна тесткросів, густота стояння рослин

УДК 633.111.1«324»:575.222.7:631.559              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0306

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 11–21

Г. Б. Вологдіна¹, А. Л. Рисін²

¹ Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна 

²ТОВ Україна «НВАК «Степова», вул. Токова, б. 2^а, с. Веселе, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52502, Україна

Актуальність. Дослідження характеру успадкування параметрів цінних господарських ознак, ступеня гетерозису в гібридів першого покоління пшениці м’якої озимої є актуальним завданням при створенні високопродуктивних сортів з високою якістю зерна, а також для прогнозування селекційно-генетичного ефекту схрещувань. Мета досліджень. Встановити ступінь фенотипового домінування та рівень гетерозису за ознаками «кількість продуктивних стебел», «озерненість колосу», «маса 1000 зерен» у F₁. Матеріали та методи. Досліди проводили у 2018/19–2021/22 вегетаційних роках на полях селекційної сівозміни в лабораторії селекції озимої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААНУ. Матеріалом для досліджень були гібридні популяції F₁–F₂, створені за участі сортів (МІП Ювілейна, МІП Ассоль, Подолянка) та перспективних селекційних ліній (ЛЮТ 37519, ЛЮТ 55198, ЕР 55023) пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) миронівської селекції з комплексом цінних господарських ознак. Аналіз гібридів і їх батьківських форм проводили індивідуально за елементами продуктивності, визначали ступінь фенотипового домінування. Результати. Виявлено вплив умов року на рівень і частоту прояву від’ємного наддомінування за кількістю продуктивних стебел: у 2021, 2022 рр. була більша (26,7 % і 70,0 % відповідно) кількість депресивних комбінацій, ніж у 2020 р. (16,7 %).Установлено, що основним типом успадкування кількості зерен у головному колосів F₁ було наддомінування – 56,7 % (2020 р.); 86,7 % (2021 р.); 83,3 % (2022 р.). Незалежно від умов року вирощування убільшості F₁ виявили гетерозис за масою 1000 зерен: у 2020 р. – 17 (56,7 %) гібридних комбінацій, у 2021 р. – 18 (60,0 %), у 2022 р. – 25 (83,3 %). Висновки.Доведено, що впродовж трьох років з контрастними погодними умовами у гібридів першого покоління спостерігали достатньо високий ступінь гетерозису за елементами продуктивності, що можна пояснити впливом батьківських компонентів, правильним підходом до їх вибору з урахуванням особливостей формування кількісних ознак. У виокремлених гібридних комбінаціях відмічали високий рівень гетерозису (над домінування), часткове позитивне домінування та проміжне успадкування, що забезпечить у поколіннях нащадків ефективний добір високопродуктивних форм.

Ключові слова: Triticum aestivum L., гібридна комбінація, наддомінування, кількість продуктивних стебел, озерненість колоса, маса 1000 зерен

УДК 633.11:581.1:58.056:58.009                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0307

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 22–30

 М. В. Харченко, Т. В. Юрченко, С. В. Пикало, В. П. Василюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

Актуальність.Озима пшениця є однією з основних продовольчих культур в Україні і світі. Створення нових сортів пшениці м’якої озимої з комплексним поєднанням ознак та їх високими значеннями на сьогодні є актуальним та має перспективу стабілізувати ринок екологічно-безпечного продовольчого зерна в Україні. Мета. Встановити селекційну цінність 15 сортозразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження за посухостійкістю в умовах центральної частини Лісостепу України та виділити джерела стійкості до водного дефіциту. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2020–2022 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. За стандарт використовували сорт Подолянка. Досліджували 15 сортозразків пшениці м’якої іноземної селекції. Для вивчення зразків за реакцією їх на посуху застосовували індексний підхід. Оцінку посухостійкості у лабораторних умовах проводили шляхом пророщування насіння на розчинах сахарози за осмотичного тиску 16 атм та визначенням інтенсивності виходу електролітів з рослинних тканин при дії стресора. Результати.Метеорологічні умови років досліджень значно відрізнялись за температурним режимом та вологозабезпеченістю як взагалі за вегетаційний період, так і за окремими фазами розвитку рослин. Урожайність зразків змінювалася від 2,84 до 4,96 т/га у посушливому (2021/2022 рр.) та від 4,54 до 6,72 т/га – в оптимальному (2020/2021 рр.) за волого забезпеченням. Аналіз отриманих даних показав, що середній рівень урожайності у посушливому році на 1,53 т/га був нижчий порівняно з оптимальним. При визначенні рівня посухостійкості методом пророщування насіння на розчині сахарози виявлено, що серед сортозразків у 2021/22 році вегетації до групи високостійких увійшли три зразки, решта 12 – до середньостійких. У 2020/21 р. всі зразки були віднесені до групи середньостійких. За показником інтенсивності виходу електролітів з тканин листків рослин у всіх сортозразків виявлено високу стійкість до посухи. З використанням комплексу індексів та лабораторних методів оцінювання виділено джерела посухостійкості пшениці NE 06545, Алия, Altigo, Витор, MV Lepeny, Bodycek, Fotima. Висновки. Виділені генотипи можуть слугувати як вихідний селекційний матеріал при створенні нових конкуренто-спроможних сортів з цінними практичними властивостями. Отримані результати є певним внеском у вивчення як теоретичних, так і практичних аспектів посухостійкості пшениці та можуть застосовуватися як елементи селекційних програм.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, сорт, урожайність, посухостійкість, індекси, джерела посухостійкості

УДК 633.19«324»:631.559:581.15(292.485:477)            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0308

 Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 31–39

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Р. М. Близнюк, Л. В. Іванцова

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

Актуальність.Продуктивність сортів тритикале озимого визначається генотипом. Проте формування її окремих елементів і рівня взагалі знаходиться під впливом умов вирощування. Таким чином, актуальним залишається створення сортів, які б поєднували найвищий потенціал врожайності з генетичною резистентністю до лімітуючих факторів навколишнього природного середовища. Мета. Встановити рівень мінливості елементів структури урожаю тритикале озимого та виділити перспективні лінії для залучення у селекційні програми вякості вихідного матеріалу.Матеріали та методи. Дослідження проводили у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. За стандарт використовували сорт Амур. Досліджували 20 селекційних ліній. Облікова площа ділянки – 10 м², повторність досліду чотириразова. Застосовували лабораторно-польовий та математично-статистичні методи досліджень. Результати. За роки досліджень виявлено, що врожайність, найвищою була у період вегетації тритикале 2020/2021 р. – 4,89 з варіюванням від 3,98 (min) до 6,17 т/га (max), а найнижчою у 2021/2022 р. – 4,33 з варіюванням від 3,34 (min) до 5,09 т/га (max). За період досліджень три лінії 23014, 23015, 23016 сформували колос середньої довжини, решта – довгий. Слід зазначити, що більшу кількість колосків у колосі, (min – 20,83 шт.,max – 30,90 шт.), мали лінії у 2020/2021 вегетаційний період, який характеризувався умовами над-мірного зволоження (ГТК = 1,72), що не вплинуло на формування кількості квіток у колосі, а в посушливих умовах (ГТК = 0,80) у 2021/2022 рр. отримали найменшу кількість колосків у колосі (min – 17,30 шт., max – 22,95 шт.). Найбільшу озерненість колоса незалежно від умов року вирощування виявлено у ліній 23019 (55,24 шт.), 23005 (53,21 шт.), 23017 (51,98 шт.), але вони не перевищували стандарт (55,35 шт.), однак їх можна охарактеризувати як лінії з високим рівнем продуктивності. Висновки. За результатами досліджень виділено селекційні лінії –  22002, 22003, 22019, 22005, 22017, 23018 за показниками елементів структури продуктивності, які можуть слугувати вихідним матеріалом при створенні високопродуктивних сортів в умовах Лісостепу України. Визначення коефіцієнтів кореляції дало змогу встановити, що на рівень врожайності впливають елементи продуктивності колоса.

Ключові слова: тритикале озиме, селекційні лінії, елементи структури урожаю, урожайність, коефіцієнт кореляції

УДК 635.655:631.527:575          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0309

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 40–46

П. В. Чернишенко¹, Г. Є.Чернишенко ², Є. В.Скобля ³    

¹Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків 61060, Україна

²Випробувальна лабораторія ТОВ «АГРОГЕН НОВО», вул. Шишківська, 2-В, м. Харків, 61070, Україна

³Харківський ліцей №170 Харківської міської ради, вулиця Гастело, буд. 11/13, м. Харків, 61013, Україна

Актуальність. Мікросателітні послідовності ДНК широко використовуються для ідентифікації генотипів живих організмів. В 2014 році в Китаї затверджено стандарт NY/T 2595-2014 Identification of soybean varieties. SSR marker method щодо ідентифікації сортів сої за поліморфізмом 36 SSR-локусів. Затверджені нормативні документи щодо ідентифікації сільськогосподарських культур за допомогою ДНК-маркерів, у тому числі сої, в Україні відсутні.Отже, представляє інтерес вивчення рівня різноманіття та диференційної здатності SSR-маркерів, запропонованих в стандарті NY/T 2595-2014, в сортах сої, поширених в Україні. Мета. Вивчення поліморфізму дев’яти SSR-локусів в дев’яти сортах сої та дивергенції між сортами сої, селекція яких велась у різних країнах. Матеріали і методи. В роботі використано дев’ять сортів сої. Оцінювали мінливість дев’яти мікросателітних локусів, що показані в стандарті NY/T 2595-2014 як найбільш поліморфні в сортах сої.Поліморфізм SSR-локусів вивчали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з детекцією результатів в агарозному гелі. Оцінювання рівня поліморфізму в сортах сої здійснювали за допомогою індексу генетичного різноманіття Nei. Класифікацію сортів сої здійснювали методом приєднання найближчих сусідів у програмі PHYLIP. Результати. Виявлено, що загальний рівень поліморфізму досліджених SSR-локусів в дев’яти сортах сої, оцінений за індексом Nei, становить 0,57±0,04. За вивченими SSR-локусами не виявлено ідентичних сортів, значення генетичних відстаней між усіма сортами були вище 0. Найбільш генетично спорідненими між собою виявилися українські сорти Райдуга та Господиня, найбільш віддаленими – сорти Юнка (Канада) і Ультра (США), Райдуга (Україна) і Юнка (Канада), Господиня (Україна) і Командор (Франція). Встановлено, що українські сорти Райдуга та Господиня є більш генетично віддаленими від усіх інших вивчених сортів сої. Європейські та північно-американські сорти сої об’єднувалися в 2 групи. Групування сортів згідно з географічним походженням не виявлено. Висновки. Показано значну роздільну здатність SSR-локусів в досліджених сортах сої.Отримані результати можна ефективно використовувати для ідентифікації сортів сої, визначення ефективності штучної гібридизація, визначення генетичної чистоти, а також в при складанні схем гібридизації з урахуванням віддалених еколого-географічних комбінацій.

Ключові слова: ДНК-маркери, мікросателітні локуси, молекулярно-генетичне різноманіття, генетичні відстані, дивергенція

УДК 633.13:631.527                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0310

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 47–53

Л. П. Нечепоренко, С. П. Ворожко

Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022 Україна

Актуальність.Використання у селекційному процесі зразків зимуючого вівса (AvenaSativa L.). з урожайністю високого рівня та незначним коливанням її за роками дозволить прискорити створення нового матеріалу із стабільною урожайністю незалежно від впливу екологічних та кліматичних чинників. Мета роботи – вивчити та оцінити колекцію зимуючого вівса в умовах Центрального Лісостепу України. Методи: польовий, лабораторний, аналітичний та статистич-ний. Результати. Наведено результати досліджень 21 колекційного зразка зимуючого вівса посівного. Проведено детальний аналіз погодно-кліматичних умов за вегетаційні періоди у 2020–2023рр., який показав, що вони, в основному, сприяли росту і розвитку рослин. Хоча і були певні відхилення в окремі періоди як по температурі повітря, так і по опадах. Висновки. За результатами трирічних дослідженьзразки, які поєднують у собі комплекс цінних ознак і властивостейможуть бути використані в селекції як генетичні джерела і донори. 66,7 % зразків мають високу стійкість до вилягання, завдяки міцній соломині та висоті рослин 73,6–103,0 см. За найбільшою кількістю зерен у волоті (100,7–143,6 шт.) виділили 7 зразків: БН № 5, SWDalguise, Gerald, Hopenel, БН № 1, БН № 2 і Tardis. Вивчені сортозразки є джерелами високої маси зерна з 1 волоті з показниками від 2,66 до 6,30 г серед плівчастих та від 2,25 до 4,25 г – серед голозерних відповідно. Отримали 5 сортозразків з високою масою 1000 зерен: Кабардинець, Gerald, Broshan, БН № 2, Tardis, SWDalguise та Mascani. Висота рослин змінювалася від низькорослих (73,3 см) до високорослих (120,0 см). Всі зразки – стійкі до ураження летючою сажкою, корончастою іржею та сніговою пліснявою як на провокаційному, так і на інфекційному фонах. Середня врожайність за роки досліджень плівчастих зразків зимуючого вівса становила 5,20–9,26 та 5,60–7,00 т/га – серед голозерних відповідно.

Ключові слова: овес зимуючий, колекційні зразки, продуктивність, адаптивність, стійкість до хвороб

УДК 633.15:631.526.325:581.145          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0311

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 54–58

М. Я. Кирпа, Т. М. Лук’яненко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,  Дніпро, 49009, України

Актуальність. Якість насіння кукурудзи, що готується для сівби, визначається за стандартизованими показниками, які не повністю характеризують посівні і врожайні властивості гібридів кукурудзи. У зв’язку з цим ускладнюються розрахунки норми висіву насіння, порушується планування оптимальної густоти стояння рослин. Мета роботи – дослідити і встановити лабораторні показники якості насіння кукурудзи з більш високим рівнем кореляції відносно польової схожості і врожайності. Методи – лабораторно-польові і статистично-математичні. У лабораторних дослідах вивчалися показники якості насіння і методи їх визначення, у польових дослідах встановлювався вплив цих показників на схожість і врожайність гібридів кукурудзи селекції ДУ ІЗК НААН.
Результат. Встановлено показники, які значним чином впливають на посівні і врожайні властивості насіння гібридів кукурудзи, до них слід віднести схожість за холодним пророщуванням, силу росту і вирівняність насіння. Розроблено методи визначення відмічених показників: схожість – за параметрами моделювання умов періоду „сівба – сходи”; сила росту – за кількістю насінин із довжиною ростків 5 см і більше; вирівняність насіння – за масою насінин на двох суміжних ситах шляхом сепарування. Також удосконалено чинний метод вимірювання вологості насіння шляхом зміни експозиції теплового висушування. Висновки. Нові показники якості насіння мають рівень кореляції у межах 0,6–0,75 відносно польової схожості гібридів кукурудзи і можуть застосовуватись у процесах їх збирання, обробки і зберігання, а методи – в системі сертифікації посівного матеріалу, як такі, що підвищують і розширюють рівень аналізування і придатності насіння для сівби.

Ключові слова: насіння гібридів кукурудзи, показники якості, методи визначення, сертифікація посівного матеріалу

УДК 633.11:631.53.027.2:632.95           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0312

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 59–66

Б. А. Олефіренко, О .А. Демидов

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність.Великої шкоди посівам пшениці ярої завдають хвороби і шкідники, які здатні різко зменшувати врожайність та погіршувати посівні якості насіння. Ефективний захист рослин від шкідливих організмів забезпечує раціональне і науково обґрунтоване застосування засобів захисту. Мета дослідити виявити вплив обробки рослин пшениці твердої ярої фунгіцидами і інсектицидами на рівень врожайності та посівні якості насіння. Матеріали і методи.На сортах пшениці твердої ярої досліджували дію фунгіцидів Фунгісил, Авіатор та інсектицидів Канонір Дуо і Енжіо 247 SC.Результати. При використанні фунгіцидів підвищувалась урожайність сортів на 0,18–0,47 т/га. У сортів МІП Ксенія і МІП Магдалена більшу урожайність отримали варіантах із обробкою рослин на IV, VIII та Х етапах органогенезу фунгіцидом Фунгісил і інсектицидом Канонір Дуо, а сорту МІП Перлина – Авіатор та Канонір Дуо. За обробки лише фунгіцидами більшу урожайність одержали за триразового обприскування препаратом Авіатор. У варіантах із застосуванням інсектицидів урожайність пшениці становила 3,29–3,62 т/га. Найбільший приріст врожайності сортів МІП Ксенія і МІП Магдалена отримано у варіанті із обробкою у фазах колосіння і цвітіння препаратом Енжіо, а сорту МІП Перлина – Канонір Дуо.У варіантах з обприскуванням засобами захисту рослин було підвищення посівних якостей вирощеного насіння. Кращі дані показники були при застосуванні у фазах вихід в трубку, колосіння і цвітіння фунгіциду Фунгісил із додаванням у фазі колосіння інсектициду Канонір Дуо. Висновки. Застосування на насінницьких посівах впродовж вегетації пшениці твердої ярої фунгіцидів Фунгісил (0,5 л/га) і Авіатор Xpro 225 ЕС (0,6 л/га) та інсектицидів Канонір Дуо (0,1 л/га) і Енжіо 247 SC (0,1 л/га) сприяє збільшенню врожайності та поліпшенню посівних якостей насіння. За обробки фунгіцидами урожайність сортів підвищувалась на 0,18–0,47 т/га, інсектицидами – на 0,19–0,42 т/г. Більшу урожайність отримали у варіантах з триразовим обробітком препаратами. Обприскування посівів сприяло підвищенню виходу кондиційного насіння на 5,2–16,6 %, маси 1000 насінин на – 2,4–7,9 г та спостерігалась тенденція до зростання енергії проростання і лабораторної схожості.

Ключові слова: пшениця тверда яра, фунгіциди, інсектициди, ефективність, рівень врожайності, вихід насіння, енергія проростання, лабораторна схожість

УДК 631.5:633.15           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0313

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 67–76 

М. І. Дудка¹, О. В. Ковтун¹, А. М. Дудка²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

²АТ КБ «ПриватБанк», наб. Перемоги, 30, м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. За своїм потенціалом продуктивності кукурудза є найбільш перспективною культурою в зерновому балансі України. За кризових явищ, зумовлених війною та глобальними змінами клімату, продуктивність зернових культур, в тому числі і кукурудзи, стає все більш нестабільною за роками, особливо великий вплив на формування урожаю спостерігається в степовій зоні, що призводить до зниження валового збору зерна культури. Останнім часом простежується стійка тенденція до зміни погодних умов, зокрема, потепління клімату. В таких умовах актуальним є обґрунтування, розробка і впровадження у виробництво агротехнічних заходів послаблення негативних явищ посухи, жари і дефіциту ґрунтової вологи. У комплексі зональних агротехнічних заходів важливе місце займають строки сівби культури. Від строку сівби залежить польова схожість насіння, своєчасність сходів, формування оптимальної густоти рослин. За ранньої сівби при недостатньо прогрітому ґрунті подовжується період сівба – сходи, при запізненні з сівбою насіння може потрапити у надто сухий ґрунт, що спричиняє в обох випадках зрідженість сходів культури і низьку зернову продуктивність. Тому виникає необхідність у врахуванні  біологічних особливостей і екологічних вимог гібридів, ґрунтово-кліматичних та погодних умов, створення для росту рослин кукурудзи найбільш сприятливих умов навколишнього середовища. Мета – виявлення особливостей розвитку рослин кукурудзи і формування врожайності її зерна залежно від строків сівби біотипів різних груп стиглості в Північному Степу України.Матеріали і методи.Матеріалом були нові гібриди кукуруд-зи різних груп стиглості ДН Пульсація, ДН Атлант, ДН Драг, ДН Назар, сівбу яких проводили на дослідній ділянці лабораторії агробіологічних ресурсів кукурудзи і сорго ДУ ІЗК НААН в три строки. Використовували: лабораторно-польові методи для визначення висоти рослин, кількості листків на рослині, індивідуальної продуктивності, вологості зерна; статистичний для виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень.Результати. Встановлено, що вищу урожайність зерна гібриди ранньостиглий ДН Пульсація (10,27 т/га), середньоранній ДН Атлант (10,96 т/га), середньостиглий ДН Драг (11,61 т/га) та середньопізній ДН Назар (11,49 т/га) формували за раннього строку сівби.Висновки. В умовах вегетації 2021–2023 рр. найвищий рівень врожайності зерна гібриди кукурудзи всіх груп стиглості (ФАО 190–430) формували за раннього строку сівби. Перенесення сівби кукурудзи як на оптимальний, так і на пізній строки зумов-лювало, зниження урожайності зерна на 4,5 і 13,1 % відповідно, порівняно з раннім строком. Таким чином, на основі експериментальних даних можна стверджувати, що в умовах північної частини Степу України вищу врожайність зерна нові гібриди кукурудзи ДН Пульсація, ДН Атлант, ДН Драг, ДН Назар формують за сівби 14–25 квітня.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, строк сівби, елементи структури врожаю,  індивідуальна продуктивність рослин, врожайність зерна

УДК 633.358:631.582/.8(292.486)(1-17)(477)       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0314

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 77–83

А. Д. Гирка¹, О. В. Бочевар¹, В. С. Малоок¹, Ю. Я. Сидоренко², О. В. Ільєнко², Я. В. Алєксєєв²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

²Ерастівська дослідна станція Державної установи Інститут зернових культур НААН, смт Вишневе, Кам’янський район, Дніпропетровська область, 52150, Україна

Актуальність Густота рослин на одиниці площі відноситься до найважливіших агротехнічних показників, який залежить від норми висіву насіння та корегується водним режимом ґрунту. Це має особливе значення для умов степової зони України, де волога знаходиться у постійному дефіциті. Аналіз літературних джерел виявив обмежену кількість наукових даних щодо реакції сучасних сортів гороху на норми висіву насіння залежно від попередників та мінерального живлення рослин за нестабільних погодно-кліматичних умов степового регіону. Мета досліджень полягала у встановленні оптимальних норм висіву насіння гороху сорту Гайдук залежно від попередників та мінеральних добрив. Матеріали таметоди. Наукова робота проводилась упродовж 2021–2022 рр. на Ерастівській дослідній станції ДУ ІЗК НААН, яка розташована у Північному Степу України. Клімат зони розміщення дослідної станції помірно-континентальний, характеризується посушливістю та нестійкими умовами зволоження. Ґрунтовий покрив дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту (0–30 см) становить 4,0–4,5 %, загального азоту – 0,23–0,26 %, фосфору – 0,11–0,16 %, калію – 2,0–2,5 %, рН водної витяжки – 6,5–7,0. Дослід закладали після попередників пшениця озима та кукурудза на зерно на фоні внесення під передпосівну культивацію мінеральних добрив у дозах N₃₀P₃₀K₃₀ та N₄₅P₄₅K₄₅. Вирощували горох вусатого морфологічного типу сорту Гайдук селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва з нормами висіву 1,2; 1,4; 1,6 та 1,8 млн схожого насіння/га. Агротехніка у досліді – загальноприйнята для зони. Результати. Норма висіву насіння та рівень мінерального живлення рослин за сівби після різних попередників суттєво впливали на елементи структури врожаю та врожайність зерна гороху сорту Гайдук. У середньому за два роки досліджень (2021−2022) внесення під передпосівну культивацію мінеральних добрив у дозі N₄₅P₄₅K₄₅, порівняно з фоном N₃₀P₃₀K₃₀, забезпечило підвищення врожайності зерна гороху сорту Гайдук після попередника кукурудза на зерно на 0,18−0,51 т/га, після пшениці озимої − на 0,16−0,32 т/га залежно від норм висіву насіння, які досліджувались. Висновки. У технології вирощування гороху сорту Гайдук попередники (пшениця озима та кукурудза на зерно) виявились майже рівнозначними за умов використання передпосівного внесення мінеральних добрив N₄₅P₄₅K₄₅ та норми висіву 1,4 млн схожого насіння/га, що дає змогу рекомендувати їх для використання у сівозмінах зони Північного Степу України.

Ключові слова: горох, попередник, фон удобрення, норма висіву насіння, елементи структури врожаю, продуктивність рослин, урожайність зерна

УДК 631:581.5:633.1                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0315

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 84–91

М. М. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. У степовій зоні України вологозабезпеченість посівів пшениці озимої, як і інших озимих зернових культур, відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки є визначальним чинником у задоволенні основних фізіологічних потреб рослин у процесі їх росту та розвитку. Неоднорідні умови зволоження, які створюються після різних попередників, обумовлюють значну відмінність у водоспоживанні рослин і впливають на продуктивність пшениці озимої, це необхідно знати та враховувати у виробничій діяльності. Мета проведених досліджень полягала у визначенні впливу попередників на водоспоживання посівів та урожайність пшениці озимої за різних погодних умов зони Північного Степу. Матеріали і методи. Вивчення та аналіз проблемних питань проводилися впродовж 2017/18–2021/22 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції у сівозміні лабораторії агробіологічних ресурсів озимих зернових культур ДУ Інститут зернових культур НААН. В досліді  пшениця озима різних сортів висівалася після трьох попередників: чорного пару, гороху та соняшнику. Технологія вирощування – загальноприйнята для північної частини Степу України. Результати. Умови зволоження, які створювалися після різних попередників, обумовлювали значну відмінність у водоспоживанні рослин пшениці озимої. За час осінньої вегетації найбільші витрати вологи посівами відмічалися на ділянках після чорного пару, які становили в середньому 46,2 мм і перевищували за даним показником посіви озимини після гороху та соняшнику відповідно на 8,8 і 15,2 мм. Навесні, з початком відновлення активної вегетації рослин, запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см під посівами пшениці озимої після різних попередників були доволі значними (158,0–172,4 мм) та сприяли формуванню високої врожайності. Проте перед збиранням кількість доступної рослинам вологи в метровій товщі ґрунту знижувалася до 29,6–38,0 мм. Впродовж вегетації середні загальні витрати вологи з ґрунту становили за сівби по чорному пару 336,2 мм, після гороху і соняшника – 326,2 та 315,0 мм відповідно. Урожайність пшениці озимої залежно від попередника, а отже і від вологозабезпеченості рослин, виявилася доволі високою та в середньому становила на ділянках після чорного пару 5,82 т/га, гороху – 6,09 т/га, соняшнику – 4,29 т/га. Висновки. Встановлено, що інтенсивність водоспоживання пшениці озимої залежить не тільки від кількості опадів в допосівний період і протягом її вегетації, але й визначається попередниками цієї культури, які є надзвичайно важливими та ефективними в забезпеченні рослин вологою, що безпосередньо впливає на рівень їх продуктивності.

Ключові слова: пшениця озима, попередники, вологозабезпеченість, погодні умови, запаси вологи, водоспоживання, урожайність

УДК 633.11:631.8                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0316

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С.92–100

Г. А. Ліхушина, Н. Л. Скнипа

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Введення у технологічний процес вирощування пшениці озимої стимуляторів росту різного походження сприяє більш раціональному використанню рослинами поживних елементів протягом вегетації, за рахунок розвитку кореневої та вегетативної систем. Коригування елементами технології протягом різних етапів органогенезу дозволяє прогнозувати перебіг фізіологічних процесів рослин на наступних стадіях розвитку та своєчасно впливати на них. Мета роботи.  Вивчити вплив стимуляторів росту та фонів живлення на формування рослинами пшениці озимої біометричних показників у різні фази розвитку. Методи. Польовий, лабораторний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, методи математичної статистики. Результати. Дослідження виконувались у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України у 2021–2023 рр. на двох фонах живлення: мінеральному (N₃₀P₃₀) і органічному (біогумус – 1000 кг/га). Використання мікробіологічних препаратів Мікрогумін та Байкал для обробки насіння пшениці озимої сприяло більш ефективній підготовці рослин до зимового періоду незалежно від фону живлення. Так, кількість вторинних коренів у рослин пшениці озимої на час припинення осінньої вегетації перевищувала контроль на 0,4 шт. (мінеральний фон) та 0,6 шт. (органічний фон). При порівнянні фонів живлення було встановлено, що мінеральний фон сприяв збільшенню вмісту накопичених цукрів у вузлах кущіння на 2,5 % порівняно з органічним. Незалежно від фону живлення найбільший вміст цукрів забезпечили варіанти з використанням для обробки насіння препарату Байкал. За мінерального фону живлення найкращі показники загального та продуктивного кущіння рослин пшениці озимої отримали за обробри насіння препаратом Мікрогумін, який у поєднанні з іншими препаратами, порівняно з контролем, забезпечив підвищення коефіцієнтів загального кущіння на 0,1–0,3, продуктивного кущіння – на 0,2–0,5. Найвищі коефіцієнти загального та продуктивного кущіння рослин пшениці озимої сорту Перемога на мінеральному (2,5 та 2,2, відповідно) та органічному (2,2 та 1,9, відповідно) фонах живлення забезпечив варіант Мікрогумін (обробка насіння) + Екостимул (фаза кущіння). Висновки.Застосування мікробіологічних препаратів, що вивчались, сприяло підвищенню кущіння у рослин пшениці озимої незалежно від фону живлення. Мінеральний фон забезпечив перевагу при формуванні у рослин пшениці озимої біометричних показників.

Ключові слова: пшениця озима, система удобрення, мікробіологічні препарати, періоди органогенезу,розвиток кореневої та вегетативної систем 

УДК 633.11:632.937:632.4             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0317

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 101–109

О. А. Заїма, О. Л. Дергачов, А. А. Сіроштан, А. М. Бордюг, Т. В. Шевченко

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Встановлення оптимальних попередників і строків сівби залежно від конкретних умов вирощування є актуальним, адже різні сорти мають неоднакові біологічні особливості, тому важливо віднайти найкращі прийоми агротехніки для кожного окремого сорту. Мета. Визначити пластичність сортів пшениці м'якої озимої та частки впливу агротехнічних заходів і умов вирощування на рівень їх урожайності. Матеріали і методи.Вивчали залежність урожайності пшениці озимої від таких факторів: А – попередники (5): соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла), гірчиця/насіння; В – строки сівби (3): 25 вересня, 5 і 15 жовтня; С – сорти пшениці м'якої озимої. Результати. Встановлено, що рівень урожайності пшениці озимої залежав переважно від попередника (35,5 %) і взаємодії факторів «рік» і «попередник» (17,0 %), а також від сорту (13,8 %).За сприятливих умов вегетації урожайність найбільше залежала від сортових особливостей та строку сівби, а за більш екстремальних умов (посухи, нерівномірності випадання опадів відносно періодів розвитку культури) головним фактором виступав попередник. За коефіцієнтом регресії більшу реакцію на зміну попередників та строків сівби (b_i = 1,44–1,46) встановлено у сортів МІП Довіра і МІП Відзнака, меншу – МІП Ювілейна та МІП Фортуна (коефіцієнт регресії становив 0,64–0,69). Найкраще на зміну умов вирощування реагували сорти МІП Ніка і МІП Дарунок, у яких урожайність змінювалась в прямій залежності від агротехнічних умов (b_i = 1,01–1,03). Висновки. На реалізацію потенціалу продуктивності і ефективність виробництва зерна пшениці озимої особливий вплив мають організаційно-господарські прийоми – добір сортів, попередників, оптимальних строків сівби. Їхній вплив на урожайність зерна визначається особливостями певного сорту та ґрун-тово-кліматичними умовами вирощування. Тому при виборі сортів для посіву потрібно враховувати їх пластичність і підбирати оптимальні попередники та строки сівби.

Ключові слова: сорт, попередник, строк сівби, урожайність, частка впливу, коефіцієнт варіації, коефіцієнт регресії

УДК 633.358. 631.8 (477.74)          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0318 

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 110–118

С. І. Бурикіна¹,Л. А. Сергєєв¹, Г. В. Куліджанов², В. М. Чепурних³

¹Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованогосільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога,24, смт. Хлібодарське, Одеська обл., 67667, Україна

²Одеська філія ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», вул. Лабораторна, 19, м. Одеса, 65037,Україна

³ Одеський державний аграрний університет, вул. Канатна,99, м. Одеса, 65039, Україна

Актуальність. Якість сільськогосподарської продукції визначається погодно-кліматичними умовами зони вирощування та технологією, активним компонентом якої є система удобрення рослин. Регіональні кліматичні флуктуації вимагають пошуку нових культур чи різновидів та вивчення їх реакції на зміну умов і технологій вирощування. Тому є доцільним вивчення особливостей формування основних показників якості зерна гороху за  підзимової сівби в погодно-кліматичних умовах Південного Степу. Мета. Встановити вплив мінеральних добрив на якість зерна гороху за підзимової сівби в умовах кліматичних змін Південного Cтепу України Методи. Польовий – вивчали дію основного внесення мінеральних добрив: N_30-45-60, P₄₀K₄₀, N_30-60P₄₀, N_30-60K₄₀, N_30-45-60P₄₀K₄₀,; підживлення мінеральним азотом N_30-45-60  за фазами росту на якість зерна гороху за підзимової сівби сорту
Ендуро; лабораторний – визначення білка, маси 1000 насінин та натури; статистичний – виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень. Результати. Наведені результати досліджень з впливу мінеральних добрив на формування показників якості зерна гороху за підзимової сівби. Встановлено особливості впливу погодних умов Південного Степу на концентрацію білка в зерні, його калібр та об’ємну масу. Висновки. Відмічено наявність математично достовірної залежності якості зерна від конкретних погодних умов: рівень білковості на 84,6% визначався температурним режимом весняно-літньої вегетації та на 60,8 % – опадами цього ж періоду, причому в першому випадку, це був прямий зв’язок, у другому – обернений;якщо на масу 1000 насінин опади за вегетацію та у весняний період розвитку позитивно впливали (r=0,95–0,99), то на натуру зерна – негативно (r= /-0,73/ – /- 0,99/). Поліпшення умов живлення приводило до підвищення концентрації білка в зерні гороху зимуючого, але рівень зростання залежав від дози азоту, способу застосування (основне чи підживлення) та фази його внесення: максимальний приріст білка отримали за основного внесення N₃₀P₄₀ – 14,2 % і при розподілі N₆₀ на три підживлення: весняне відновлення вегетації, бутонізація та початок наливу –15,2 %. Маса 1000 насінин здебільшого мала тенденцію до зменшення при підвищенні дози мінерального добрива.

Ключові слова: горох, підзимова сівба, добрива, основне внесення, підживлення, якість

УДК 635.657: 631.559: 631.526.3: 631.53.027      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0319          

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 119–123

Г. В. Панцирева

Вінницький національний аграрний університет, навчально-науковий інститут агротехнологій та природокористування, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, Україна, 21008

Актуальність. Комплексна оцінка урожайності та якості насіння нуту звичайного за передпосівної обробки насіння біопрепаратами і обприскування посівів ретардантом є науково цінною та актуальною проблемою сьогодення, яка дозволила обрати оптимальні способи реалізації генетичного потенціалу продуктивності сучасних сортів нуту. Метою досліджень було встановлення особливостей формування урожайності та якості насіння нуту звичайного залежно від сортового складу, передпосівної обробки насіння бактеріальним препаратом та використання різної концентрації ретарданту. Методи. Проведено польові і лабораторні дослідження за такими показниками: урожайність нуту, вміст жиру та сирого протеїну в насінні згідно із загальноприйнятими методиками. Дослідження проводились впродовж 2018–2022 рр. на базі науково-дослідного господарства «Агрономічне» Вінницького національного аграрного університету, с. Агрономічне, Вінницької області, Україна. Результати. Виділено за проявом ознак, що досліджувалися варіант із обробкою насіння препаратом Ризогумін-Плюс та дворазовою обробкою посівів ретардантом хлормекват-хлорид: першу – у фазу третього трійчастого листка, друга – у фазу бутонізації. Отримано найвищий вміст сирого протеїну і жиру в насінні нуту у сорту Пегас – 30,42 і 4,84 % та 27,66 і 3,61 % – у сорту Скарб у варіантах відповідно, де для передпосівної  обробки насіння використовували бактеріальний препарпт Ризогумін-Плюс та двократне обприскування рослин 0,75 % розчином ретарданту під час вегетації. Встановлено, що за обробки вегетуючих посівів нуту ретардантом хлормекват‐хлорид у концентрації 0,75 % у фазу третій трійчастий листок та бутонізація, забезпечує найкращі умови для росту, розвитку і формування високої врожайності сортів Скарб та Пегас – 2,53–3,02 т/га. Висновки. В умовах Правобережного Лісостепу у варіантах, де для передпосівної обробки насіння використовували бактеріальний препарат Ризогумін-Плюс та двократне обприскування  рослин 0,75 % розчином ретарданту під час вегетації (у фази третій трійчастий листок та бутонізація) отримано поліпшення комплексу господарсько-цінних ознак (вміст сирого протеїну і жиру) та урожайності насіння нуту звичайного сортів Скарб і Пегас. Зазначені технологічні прийоми вирощування можуть бути використані для вдосконалення технології вирощування нуту.

Ключові слова: нут звичайний, сорт, передпосівна обробка насіння, рістрегулюючі речовини, урожайність, якість

УДК 633.11:631.531.027.325            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0320

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 124–128

А. А. Сіроштан, о. В. Гуменюк, В. П. Кавунець, О. А. Заїма

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н.,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Серед сортів пшениці озимої спостерігається широке різноманіття за тривалістю періоду яровизації, що значно впливає на адаптацію рослин до умов зимівлі. Отже, при виборі сортів для сівби в допустимі та пізні строки необхідно знати крім показника морозостійкості також тривалість яровизаційної потреби. Мета. Дослідити особливості яровизаційної потреби нових сортів пшениці м’якої озимої селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла. Матеріали та методи. Визначення тривалості періоду яровизації проводили за методикою, розробленою у відділі біотехнології, генетики і фізіології Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла. Для сівби брали насіння, що пройшло попередню штучну яровизацію, яку здійснювали в контрольованих умовах в чашках Петрі за різної тривалості (від 10 до 50 діб) за температури 1–2 °С. Яровизоване насіння висівали в польових умовах у грунт на глибину 5 см. Строк яровизації вважався достатнім для потреби сорту, якщо у варіанті більша частина рослин сортозразка виколошувалася. Результати. За три роки вивчення питання яровизаційної потреби сортів пшениці озимої встановлено, що 52 % сортів мали коротку яровизаційну потребу до 30 діб, 22 % – потребували яровизації від 30 до 40 діб і 26 % – більше 40 діб. Сорти МІП Княжна, МІП Валенсія, Грація миронівська, МІП Дніпрянка, МІП Ассоль, МІП Фортуна, МІП Лада, МІП Роксолана, МІП Дарунок, МІП Відзнака мають коротку яровизаційну потребу, а сорти Трудівниця миронівська, Балада миронівська, Естафета миронівська, МІП Ювілейна, МІП Ніка – тривалу яровизаційну потребу.Висновки. Для більш об’єктивної оцінки сортів поряд з показником морозостійкості у їх характеристиці доцільно наводити також яровизаційну потребу. За сівби пшениці озимої в пізні строки необхідно використовувати сорти з коротким періодом яровизації та моростійкістю не нижче 6 балів.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, зимостійкість, яровизаційна потреба, сорти

УДК 633.15:631.5         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0321

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 129–136

Аксьонов І. В. ¹, Котченко М. В.²  

¹Навчально-науковий інститут природничих та аграрних наук Луганського національного університету  ім. Тараса Шевченка Університетська, вул. Старосвітська, 52/19, м. Миргород, Полтавська область, 37600, Україна

²Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

Актуальність. У виробничих умовах гібриди не завжди формують високу врожайність. Густота стояння рослин є важливим агротехнічним прийомом в агротехнічному проектуванні агроценозу, який впливає на продуктивність рослин гібридів. Зміна густоти стояння рослин впливає на умови вирощування в агроценозі та викликає варіації кількісних ознак рослин. Тому вивчення впливу густоти посіву на формування продуктивності окремої рослини та реакції гібридів в умовах посушливого Степу України набуває актуальності та стає важливим науковим завданням. Мета досліджень. Основною метою було вивчення реакції гібридів кукурудзи на стрес скупченості рослин, виявлення гібридів, стійких до вирощування в посівах підвищеної густоти, визначення оптимальної густоти стояння посівів для кожного досліджуваного гібрида. Матеріали та методи. У досліді було випробувано 5 гібридів кукурудзи: ДБ Хотин, SY Rotango, SY Scorpius, SY Chorintos, Адевей. Гібриди відносяться до середньоранньої групи стиглості. Досліджувана густота рослин в агроценозах перед збиранням становила 40, 60, 80 тис./га. Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методик у рослинництві та тваринництві. Результати. Гібрид SY Rotango мав сильну чутливість до стресу скупченості рослин в агроценозах із підвищеною густотою стояння рослин. Збільшення густоти рослин в посіві не призвело до підвищення врожайності гібриду SY Rotango. Густота рослин 60 тис./га забезпечила формування максимальної врожайності гібридів ДБ Хотин (7,43 т/га), SY Scorpius (8,54 т/га), SY Chorintos (8,54 т/га). Гібрид SY Chorintos мав параболічний характер формування врожаю: підвищення врожайності до густоти 60 тис./га та зниження врожайності при підвищеній густоті до 80 тис./га. Гібрид Адевей мав низьку чутливість до стресу скупченості рослин і формував максимальну врожайність 7,63 т/га в посівах із густотою стояння рослин 80 тис./га. Висновки. У посушливих умовах Степу щільність посівів є одним із основних методів управління продуктивністю рослин і врожайністю гібридів кукурудзи. Рівень формування врожайності визначається особливостями взаємозв’язку факторів агроценозу: густота рослин, кількість качанів на одній рослині, маса зерна одного качана, урожайність. Гібриди кукурудзи однієї групи стиглості по-різному реагують на умови вирощування в агроценозах з різною густотою стояння рослин. Гібрид SY Rotango, який має високу чутливість до стресу скупченості рослин, не призначений для вирощування в агроценозах з високою густотою посівів. Гібрид Адевей рекомендований для вирощування в агроценозах з підвищеною густотою стояння рослин в посушливих умовах північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, густота стояння рослин, кількісна ознака, урожайність

УДК 633.111.1«324»:631.559              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0322

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 137–146

І. В. Правдзіва¹, Н. В. Василенко¹, Н. М. Хорошко¹, Т.В. Шевченко²

¹Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Національна академія аграрних наук України, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010, Україна

Актуальність. Правильний підбір попередньої культури для пшениці озимої в умовах мінливого континентального клімату є одним із основних доступних технологічних заходів підвищення якості зерна даної культури. А виділення сортів та селекційних ліній з вищим рівнем показників якості зерна має практичне значення в селекційному процесі при створенні високоякісного вихідного матеріалу. Мета. Виявлення впливу попередників на масу 1000 зерен та натуру зерна пшениці м’якої озимої в умовах центральної частини Лісостепу України та виокремлення генотипів з достовірно високими показниками якості зерна. Методи. Оцінювали сім нових сортів та чотири селекційні лінії пшениці, які висівали після п’яти попередників впродовж 2020/21–2022/23 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Визначали масу 1000 зерен (TKW) та натуру зерна (TW) відповідно до загальноприйнятих методик. Результати. У 2022/23 р. відмічено вищі середні значення досліджуваних ознак (TKW = 45,1 г; TW = 777 г/л), а у 2021/22 р. – найменші (TKW = 38,0 г; TW = 759 г/л). Максимальну масу 1000 зерен (42,4 г) у середньому за генотипами та роками отримано після гірчиці, а натуру зерна (778 г/л) – після сидерального пару. Проте, виявлено відмінності впливу попередньої культури на показники якості зерна для окремих генотипів пшениці м’якої озимої. На масу 1000 зерен найбільше впливали умови року (44,8 %), а на натуру зерна – взаємодія чинників: рік × попередник (37,3 %). Виявлено суттєвий вплив генотипу на ознаки (TKW – 19,4 %, TW – 21,1 %). Маса 1000 зерен найменше залежала від попередника (1,3 %), а натура зерна – від взаємодії чинників генотип × попередник (5,9 %). Виокремлено сорти та селекційні лінії пшениці м’якої озимої, які достовірно перевищували стандарт за масою 1000 зерен – Лютесценс 60400 (44,6 г), МІП Дарунок (43,7 г), Лютесценс 37548 (43,5 г), МІП Аеліта (43,0 г), МІП Відзнака (42,7 г) та натурою зерна – МІП Відзнака (785 г/л), Лютесценс 37548 (780 г/л), Лютесценс 60302 (778 г/л). Висновки. Виявлені особливості впливу попередників на масу 1000 зерен та натуру зерна варто враховувати при вирощуванні пшениці м’якої озимої. Виділені сорти та селекційні лінії слід використовувати у селекційному процесі як джерела окремих ознак, а сорт МІП Відзнака та селекційну лінію Лютесценс 37548 – як джерела комплексу високих показників якості зерна.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, сорт, селекційна лінія, фізичні показники якості, гідротермічні умови, попередня культура, коефіцієнт варіації, ANOVA

УДК 633.16.631.816.3            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0323

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 147–155

В. Д. Паламарчук, М. М.Неїлик, О. М.Колісник

Вінницький національний аграрний університет, вулиця Сонячна, 3, Вінниця, Вінницька область, Україна, 21000

Актуальність. Ячмінь ярий це одна із основних зернових культур України, збільшення продуктивності якої можливе за рахунок оптимізації живлення рослин у системі удобрення. Метою досліджень було встановлення ефективності системи удобрення та позакореневих підживлень мікродобривом Айдамін-комплексний для вирощування ячменю ярого в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно польовий. Дослідження проводились протягом 2020–2021 років на базі ТОВ «Органік-Д» с. Сутиски Вінницької області, Україна. Результати. Застосування мікродобрива Айдамін-комплексний забезпечує поліпшення ростових процесів, це проявляється збільшенням лінійних розмірів рослин, на 1,7–2,1 см та 5,4–6,1 см відповідно за дози внесення 1 та 2 л/га, порівняно із контрольним варіантом. Оптимізація живлення рослин макро- і мікроелементами сприяла покращенню стійкості до вилягання. У варіанті за N₄₅P₄₅K₃₀ у поєднанні із позакореневим підживленням мікродобривом Айдамін-комплексний дозою 2 л/га отримали найвищу масу 1000 зерен та масу зерна з колосу, а також кількість зерен зросла на 0,2–1,3 шт. Цей варіант забезпечив зростання показників кількості продуктивних пагонів та урожайності ячменю: сорт Гетьман – 396 шт./м² та 3,12 т/га, Геліос – 398 шт/м² та 3,72 т/га і Вакула – 392 шт./м² та 3,14 т/га, відповідно. Висновки.Господарсько-цінні ознаки і продуктивність досліджених сортів ячменю ярого істотно покращувалися за рахунок внесення мінеральних добрив N₄₅P₄₅K₃₀ у поєднанні з мікродобривом Айдамін-комплексний (2 л/га), зокрема, відмічене збільшення висоти рослин, покращення стійкості рослин до вилягання, найвище значення маси 1000 зерен, маси зерна з колоса, кількості продуктивних пагонів та найвищу урожайність – 3,12 т/га, 3,72 та 3,14 т/га, відповідно для сортів ячменю ярого Гетьман, Геліос і Вакула.

Ключові слова: ячмінь ярий, зерно, елементи живлення, мікродобриво, сорт, вилягання, урожайність, структура врожаю, висота рослин

УДК 633.14"324":631.434:631.582      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0324

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 156–161

С. О. Боровик

Державний біотехнологічний університет, м. Харків, вул. Алчевських 44, 61002

Актуальність. Роль ґрунтової структури у створенні сприятливого водно-повітряного режиму у ґрунтах середнього та важкого гранулометричного складу загальновідома: чим більше у них структурних агрегатів агрономічно цінних розмірів (0,2–10,0 мм), досить пористих і водостійких, тим більшою мірою такі ґрунти здатні поглинати та зберігати вологу атмосферних опадів і більш економно її використовувати. Мета досліджень – визначення агрегатного складу ґрунту залежно від попередника жита озимого (соняшник та сафлор) на різній глибині відбору зразків. Матеріали та методи. Дослідження проводилися на ННВЦ «Дослідному полі Докучаєвське» Державного біотехнологічного університету в 2022–2023 рр. Структуру ґрунту визначали методом Н. І. Савінова, а також був застосований графічний метод обробки даних для візуального представлення результатів. Результати. Після посівів сафлору агрономічно цінних агрегатів розміром від 0,25 до 10,0 мм на глибині 0–10 см виявилось74 6%, а після соняшнику – 61,2 %. На глибині 10–20 см та 20–30 см вищі значення отримані після соняшнику – 79,8% та 83,6 %, порівняно з посівом сафлору – 55,8% та 67,4%. За сумою агрегатів з розміром <0,25 мм та >10 мм у шарі ґрунту 0–10 см перевагу мав попередник соняшник (38,8 %) порівняно з сафлором (25,4 %). На глибині 10–20 см зафіксовано протилежні значення: вміст цих часток у ґрунті після сафлору становив 44,2 %, що більше за їх вміст після соняшнику на 24%. Аналогічні результати отримані і у шарі ґрунті 20–30 см, де після попереднику сафлору зафіксовано – 32,6 %, а після соняшнику — 16,4 %. Висновки. Структура ґрунту є визначальною у формуванні повітряного, водного, поживного та інших режимів і впливає на отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Встановлено, що найбільший вміст агрегатів агрономічно цінної структури (0,2–10 мм) на глибині 0–10 см зафіксовано після попередника сафлор. А на глибині 10–20 см та 20–30 см кращі значення виявлено після соняшнику. Згідно зі значеннями коефіцієнта структурності, кращим попередником для жита озимого є соняшник, з середнім значенням цього коефіцієнта для шару 0–30 см 3,6, проти 2,1 – після сафлору. Це пояснюється тим, що соняшник завдяки добре розвиненій кореневій системі значно покращує структуру ґрунту, після нього у ґрунті залишається більше вологи порівняно з сафлором, що сприяє більш інтенсивному вкоріненню і подальшому розвитку наступної культури.

Ключові слова: ґрунтова структура, попередник, сафлор, соняшник, жито озиме

УДК 631.86:631.521.54:632.954          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0325

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 162–171

М. Б. Грабовський, О. В. Мостипан, Т. В. Панченко, Л. М Качан., К. В. Павліченко, С. С Німенко

Білоцерківський національний аграрний університет, Соборна площа, 8/1, Біла Церква, Київська область, 09117 Україна

Актуальність. Високий рівень забур’яненості полів є лімітуючим фактором, що уповільнює збільшення посівних площ і підвищення урожайності сої, який формується під дією антропогенних факторів, біологічних властивостей бур’янових угрупувань і культури. Застосування гербіцидів залишається одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування сої. У зв’язку з появою резистентності бур’янів до певних діючих речовин виникає необхідність у вивченні нових ефективних гербіцидів та їх комбінацій. Мета.Вивчення впливу ґрунтових і післясходових гербіцидів на рівень забур’яненості посівів сої. Матеріали і методи. Польовий, лабораторний, вимірювально-ваговий, математичний. Результати.За даними спостережень встановлено, що на забур’яненість посівів сої значний вплив мали погодні умови. У 2021 р. була найвища чисельність бур’янів на облікових ділянках, у середньому по видах – 203,2 шт./м². У 2022 і 2023 рр. їх кількість становила 141,3 і 189,2 шт./м². Серед сегетальної рослинності переважали представники класу однодольних, родини злакових (50,7 %) та дводольних (43,1 %), а відсоток багаторічних становив лише 5,8 %. У фазу третього трійчастого листка (BBCH 12), застосування ґрунтового препарату Примекстра TZ Голд 500 sc (4,5 л/га) та Фронтьєр Оптіма (1,2 л/га) і Стомп 330 (5 л/га) забезпечило зменшення кількості сегетальної рослинності у посівах досліджуваних сортів сої на 71,4–84,5 % та їх маси на – 63,2–81,7 %. Перед збиранням культури відмічено зменшення дії ґрунтових препаратів Примекстра TZ Голд 500 sc, к. с. (4,5 л/га) і Фронтьєр Оптіма (1,2 л/га) + Стомп 330 (5 л/га) і більш ефективним було використання післясходових препаратів Базагран (3 л/га) + Фюзілад Форте 150 ЕС, (1 л/га) та Корум (2 л/га)+ Ачіба (2 л/га). Висновки. Найбільш ефективним варіантом контролювання сегетальної рослинності в посівах сортів сої Ауреліна, ЕС Командор і ЕС Навігатор виявилося післясходове внесення гербіцидів Базагран (3 л/га) + Фюзілад Форте 150 ЕС, к. е. (1 л/га) та Корум (2 л/га) + Ачіба (2 л/га) у фазі 2-4 листків культури, яке забезпечило зменшення кількості бур’янів на 91,3–95,8 %, та їх сухої маси на 90,1–95,1 %.

Ключові слова: соя, сегетальна рослинність, видовий склад бур’янів, чисельність бур’янів, суха маса

УДК 631.5:633.854             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0326

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 172–179

А. Л. Андрієнко¹, І. М. Семеняка¹, О. О. Андрієнко², К. В. Васильковська²

¹Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

²Центральноукраїнський національний технічний університет, просп. Університетський, 8, м. Кропивницький, 25006, Україна

Актуальність. Важливим завданням сьогодення є вирішення проблеми біологізації землеробства, підвищення стійкості агроценозів та отримання стабільних урожаїв високоякісної продукції. Розсіювання побічної продукції попередників прискорює інфільтрацію води в ґрунт, зменшує її поверхневий стік та швидкість вітру біля поверхні ґрунту, знижує температуру ґрунту і втрати вологи через випаровування, бере на себе кінетичну енергію дощових крапель, запобігає утворенню поверхневої кірки. Рослинні рештки поглинають залишковий азот, розкладаючись використовуються наступними культурами. Мета досліджень. Розробити і удосконалити основні параметри зональної адаптивної ресурсозберігаючої технології вирощування соняшнику та визначити його продуктивність в умовах Степу України. Матеріали і методи. Досліджували ефективність та доцільність мінімізації основного обробітку ґрунту за різних попередників та визначали їх комплексний вплив на ріст, розвиток та формування продуктивності соняшнику. Також визначали реакцію рослин соняшнику на дію побічної продукції попередника та компенсаторної дози азоту за різноглибинного обробітку ґрунту. Результати. Комплексна дія побічної продукції попередників та компенсаторної дози азоту стабілізувала та підвищувала урожайність соняшнику після пшениці озимої до рівня 2,72 т/га, а після кукурудзи на зерно до 2,97 т/га. Мінімізація обробітку ґрунту після пшениці озимої призводила до недобору врожаю на фоні з відчуженням соломи на 8,4 %, з її розсіюванням – на 5,5 %, а при мульчуванні ґрунту та внесенні компенсаторного азоту – на 7,4 %. Вирощування соняшнику за прямої сівби порівняно до оранки призводило до недобору врожаю на 49%; 40%, та 39% відповідно. Попередник кукурудза на зерно забезпечував вищу урожайність порівняно до пшениці озимої за глибокого обробітку ґрунту на 0,23–0,25 т/га, за мілкого – на 0,22–0,39 т/га, а за прямої сівби – на 0,96–1,31 т/га. Зниження урожайності за мілкого основного обробітку ґрунту після попередника кукурудза на зерно, листостеблову масу якого відчужували з поля, було несуттєвим, за розсіювання її – 4,7 %, а при комплексній дії побічної продукції та компенсаторної дози азоту становило 8,7 %. Застосування прямої сівби знижувало урожайність соняшнику на 8,1, 10,0 та 12,2% відносно варіантів з оранкою. Висновок. При вирощуванні соняшнику після попередників пшениця озима та кукурудза на зерно кращі результати забезпечує застосування глибокого обробітку ґрунту та розсіювання рослинних решток попередника з використанням компенсаторної дози азотних добрив.

Ключові слова: біологізація землеробства, рослинні рештки, листостеблова маса, побічна продукція, урожайність, олійність, натура насіння

УДК 631.417 (477.42)             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0327

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 180–186                    

Н. В. Дмітрієвцева

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35325, Україна

Актуальність зводиться до необхідності запобігання зменшенню вмісту гумусу в ґрунті та переходу повністю на його позитивний баланс. У сучасних умовах впровадження у виробництво науково обґрунтованих сівозмін, роль яких ще більше зростає, коли зменшується внесення органічних і мінеральних добрив.Метадосліджень встановити динаміку вмісту гумусу основних типів ґрунтів Рівненської області та його зміни. Матеріали та методи. Дослідження проводилися у мережі моніторингових ділянок, закладених на різних типах ґрунтів і характеризують всі ґрунтово-кліматичні умови Рівненської області. Обстеження земель сільськогосподарського призначення проводилися відповідно до агрохімічної паспортизації, що призначена для визначення якісного стану ґрунту. Дослідження вмісту органічної речовин проводили згідно з ДСТУ 4289:2004. Результати.За результатами досліджень у рамках агрохімічної паспортизації земель сільсько-господарського використання встановлено, щоплощі ґрунтів області з середнім та підвищеним вмістом гумусу збільшилися, відповідно, на 4,8 та 4,9 %, з низьким – зменшилися на 11,1 %. Позитивний баланс гумусу формується за рахунок вирощування кукурудзи на зерно – 1,90 т/га, зернобобових – 0,29 т/га та пшениці озимої – 0,17 т/га. На площах з вирощуванням інших сільськогосподарських культур втрати гумусу на мінералізацію перевищували його утворення. Найменш збалансоване за гумусом виробництво технічних культур, де дефіцит становить 0,97 т/га та овочів – 0,75 т/га. Проведеними дослідженнями у мережі моніторингових ділянок відмічено низький вміст гумусу на дерново-підзолистих ґрунтах як зони Полісся так і зони Лісостепу. Середній вміст гумусу встановився для чорноземних, ясно-сірих та темно-сірих ґрунтів. Висновки.Встановлено зниження обсягів використання органічних добрив у області у 23,3 рази порівняно з 1986–1990 рр. Посівні площі під зерновими та зернобобовими зменшувалися у 2000–2017 рр. (з 214,1 до 77,5 тис. га). Втрати гумусу взагалі по області в 2022 р. склали 386,4 тис. тонн, (або 1,17 т/га), надходження – 478,1 тис. т/га – 1,45 т/га.

Ключові слова: гумус, ґрунт, органічні добрива, агрохімічна паспортизація, моніторингова ділянка

УДК 631.51.021/.631.55:633.15           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0328 

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 187–194                   

С. М. Доля

Державний біотехнологічний університет, вул. Алчевських, 44, м. Харків, 61002, Україна

Актуальність. Зміна клімату та забезпечення продовольчої безпеки зумовлюють постійну необхідність ефективного використання агрохімічних і матеріальних ресурсів для підвищення продуктивності агрофітоценозів. Для підвищення врожайності кукурудзи, яка відіграє важливу роль у світовому виробництві продуктів харчування, та враховуючи економічну кризу зумовлену війною, виникає необхідність застосовувати енергоощадні способи обробітку ґрунту. Мета. Визначити вплив різних способів основного обробітку ґрунту на продуктивність кукурудзи та економічну ефективністьвирощування. Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі навчально-науково-виробничого центру «Дослідне поле «Докучаєвське»» Державного біотехнологічного університету, на дослідному полі кафедри землеробства та гербології ім. О. М. Можейка, яке розташоване у Лівобережному Лісостепу України. Методи досліджень: польові – вивчення способів основного обробітку ґрунту та визначення врожайності кукурудзи на зерно; розрахунково-порівняльні – економічна оцінка ефективності обробітків ґрунту. Результати. Встановлено, що порівняно з оранкоюПЛН-4-35 врожайність кукурудзи за безполицевого обробітку ПРН-31000 знизилася на 0,28 т/га, за чизельного локальногоПЧ-2,5 – на 0,50 т/га і при дискуванніБДМ-2,5 – на 0,63 т/га. Кукурудза на контрольному варіанті мала найвищу продуктивність, вихід кормових і кормопротеїнових одиниць склав 8,71 і 7,04 т/га відповідно. Найвищої економічної ефективності було досягнуто при проведенні оранкизнаряддям ПЛН-4-35 на глибину 25–27 см з чистим прибутком 3650 грн/га та рівнем рентабельності 13,8 %. Висновки. Обробіток ґрунту відіграє ключову роль у формуванні умов для росту і розвитку кукурудзи, це безпосередньо впливає на економічну й енергетичну ефективність її вирощування. В умовах Лівобережного Лісостепу України для отримання високої врожайності та продуктивності кукурудзи необхідно проводити традиційний обробіток ґрунту ПЛН-4-35 на глибину 25–27 см. Як альтернативу оранці можна застосовувати безполицевий обробіток ПРН-31000 на глибину 33–35 см.

Ключові слова: кукурудза, економічна ефективність, продуктивність, урожайність