Інформація про розділ

УДК 633.631.813:631.582                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0398

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 358–364

В. В. Іваніна, В. Б. Поплавський

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141

Актуальність. З потеплінням клімату питання удобрення, накопичення вологи у ґрунті та ефективного використання її рослинами набирають особливої ваги. Пшениця озима посідає вагоме місце у структурі аграрного виробництва, а тому заходи, направлені на отримання високих і сталих врожаїв цієї культури, є завжди актуальними. У чотирипільних сівозмін питання удобрення та забезпечення рослин пшениці озимої вологою є недостатньо вивчені, що і спонукало до проведення цих досліджень. Мета досліджень – дослідити вплив добрив на врожайність та ефективність використання вологи пшеницею озимою у чотирипільних сівозмінах. Методи. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Установлено, що у плодозмінній сівозміні органо-мінеральні системи удобрення забезпечили найвищу врожайність пшениці озимої. Виявлено, що застосування альтернативної органо-мінеральної системи удобрення забезпечило найефективніше використання вологи пшеницею озимою. Висновки. В умовах недостатнього зволоження найвищу врожайність зерна пшениці озимої отримали у чотирипільній плодозмінній сівозміні за внесення 6,3 т/га гною
+ побічна продукція + N₃₄P₃₄K₃₄ та побічна продукція + N₄₆P₃₄K₃₄ на 1 га сівозміни –  3,74 та 3,76 т/га з перевищенням контролю (без добрив) на 0,85 та 0,87 т/га, відповідно. У зерно-просапній та просапній сівозмінах врожайність зерна була менша на 0,26–0,43 т/га. Застосування органо-мінеральних систем удобрення збільшило запаси вологи у 1,5 м шарі ґрунту у весняний період у розрізі сівозмін порівняно з контролем (без добрив) на 6–15 мм. У зерно-просапній та просапній сівозмінах запаси вологи у ґрунті були більші порівняно з плодозмінною сівозміною на 11–15 мм. Найефективніше вологу ґрунту на формування однієї тонни біологічного врожаю пшениця озима використовувала у плодозмінній сівозміні за внесення побічної продукції + N₄₆P₃₄K₃₄  на 1 га сівозміни – 424 м³, що порівняно з контролем (без добрив) було меншим на 92 м³. У зерно-просапній та просапній сівозмінах витрати вологи на формування врожаю були вищі порівняно з плодозмінною сівозміною на 68–69 м³.

Ключові слова: пшениця озима, добрива, врожайність, вологозабезпечення, сівозміни.

УДК 631.53.01/.04:633.11"324":330.131.5(477.4)                   

     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0399

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 365–371                       
 Р. М. Лось¹, Б. А. Олефіренко², Т. М. Олефіренко², В. В. Кириленко², В. Я. Сабадин³

¹Інститут сільського господарства Степу НААН України, с. Созонівка, Кропивницький район,     Кіровоградська область, 27602, Україна

²Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

³Білоцерківський національний аграрний університет, площа Соборна 8/1, м. Біла Церква, 09117, Україна

Актуальність.Поступові зміни клімату в сторону потепління, та більш інтенсивний розвиток восени інноваційних сортів пшениці озимої, спонукають до удосконалення існуючих та розробки нових агроприйомів вирощування. Обрахунки собівартості важливі при аналізі ефективності виробництва і оптимізації витрат. Мета досліджень – розробити більш досконалі й економічно ефективні агротехнічні прийоми вирощування насіння пшениці озимої. Матеріали і методи. Вивчали інноваційні сорти пшениці озимої миронівської селекції: МІП Ювілейна, МІП Фортуна, Аврора Миронівська, МІП Лакомка, МІП Лада та Подолянка (стандарт). Досліди були проведені після двох попередників: соя і соняшник. Сівбу проводили 25 вересня і 5 жовтня. Розрахунки економічної ефективності виробництва насіння пшениці озимої здійснювали за цінами 2021 р. Результати. Отримані результати свідчать про те, що в умоваху північно-східної частини Лісостепу,у середньому за 3 роки досліджень (2018–2021 рр.), за сівби після попередників соя та соняшник найвищу врожайність мали сорти МІП Ювілейна і МІП Фортуна. За сівби 25 вересня після попередника соя отримали урожай сортів МІП Ювілейна і МІП Фортуна 6,38 т/га і 6,79 т/га; після попередника соняшник отримали – 5,84 т/га і 5,76 т/га відповідно.Собівартість вирощування пшениці озимої після  попередника соя за першого строку сівби (25.09) змінювалася: від 3122 до 4101 грн/т; за другого (05.10) – 3109–3869 грн/т. Собівартість вирощування пшениці озимої після попередника соняшник, за першого строку сівби варіювала від 3630 до 4371 грн/т, за другого – від 4015 до 4398 грн/т.Умовно чистий прибуток становив після: попередника соняшник – від 27300 до 37200 грн/га за першого строку сівби та 23700 і 31600 грн/га – за другого: соя – 30500, 46700 і 33500, 47000 грн/га відповідно. Висновки.В умовах північно-східної частини Лісостепу у сортів пшениці прибуток після попередника соняшник становив від 6081 до 6370 грн/т за першого строку сівби, а за другого – 5278–5985 грн/т; після попередника соя – 5899–6878 і 6124–6891 грн/т, відповідно. Найвищий прибуток 6891 грн/т отримали у МІП Ювілейна після попередника соя за сівби 5 жовтня і  6878 грн/т – МІП Фортуна за сівби 25 вересня, відповідно, найвищим був і рівень рентабельності. Висівати пшеницю озиму після попередника соя краще з 25 вересня до 10 жовтня, після попередника соняшник – з 25 до 30 вересня.

Ключові слова:сорт, пшениця озима, строк сівби, урожайність, економічна ефективність.

УДК 631.445.4 /.452                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0400

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 372–380

В. І. Чабан,О. Ю. Подобед

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул.. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Інтенсивне, незбалансоване сільськогосподарське використання ґрунтів призводить до поширення деградаційних процесів. Вони зумовлюють погіршення їх якісного стану. Багаторічні стаціонарні спостереження дозволяють встановити направленість процесів у ґрунті та удосконалити системи землеробства, спрямовані на стабілізацію та відновлення родючості ґрунту. Метадослідження. Визначити вплив тривалого сільськогосподарського використання чорнозему звичайного на агрохімічні показники родючості. Матеріали і методи. Дослідження проводили у стаціонарному досліді (атестат № 044). Вивчали вплив тривалого застосування добрив (з 1991 р.) у зерно-трав’яній сівозміні на фізико-хімічні та агрохімічні показники родючості ґрунту. Аналізи та оцінку якісного стану ґрунту проводили за чинними ДСТУ.Результати. Встановлено закономірності змін основних показників родючості чорнозему звичайного за систематичного застосування систем удобрення та способів основного обробітку ґрунту в зерно-трав’яній сівозміні. Фізико-хімічні властивості залишились сприятливими для вирощування польових культур При співвідношенні між стерньовими і просапними культурами 71:29 % за тридцяти річний період екстенсивного використання (контроль, без добрив), вміст гумусу (0‒20 см) утримувався на рівні вхідного (4,79‒4,85 і 4,83 %). При початковій підвищеній забезпеченості ґрунту фосфором, його вміст залишався у сталому стані (141‒149 і 137 мг/кг). Вміст калію знизився на 45‒47 мг/кг (134‒136 і 181 мг/кг). Системи удобрення не викликали різких змін реакції ґрунтового розчину чорнозему звичайного. Органічна система (гній 11,4 т/га) забезпечувала достовірне підвищення вмісту гумусу (на 0,18 і 0,15 %) порівняно з контролем (4,79 і 4,85 %). Вміст азоту нітратів під впливом добрив підвищувався на 13–21 %. На вміст Р₂О₅ більше впливали  органо-мінеральна і мінеральна системи удобрення (30–36 %), органічна К₂О –(29–35 %). Висновки. При тривалому сільськогосподарському використанні чорнозему звичайного, значення активної кислотності (0‒20 см) коливалося в діапазоні оптимальних параметрів рН_вод.    ґрунтового розчину (7,07–7,42). Системи удобрення суттєво не впливали на суму обмінних Са²⁺ і Mg²⁺, вміст яких зберігався на високому рівні (29,8–31,2 мг-екв/100 г). Переважання у структурі посівів стерньових культур над просапними (71:29 %), було ефективним для збереження гумусу на абсолютному контролі. У варіанті за органічної системи удобрення проявлялась стійка тенденція підвищення вмісту гумусу відносно вихідного значення перед закладанням досліду. Тривале систематичне застосування добрив суттєво коригує поживний режим ґрунту підвищуючи рухомість елементів живлення.

Ключові слова: чорнозем звичайний, агрохімічні показники родючості, сівозміна, система  удобрення, обробіток ґрунту.

УДК 633.1:631.51.021:631.8(251.1–17:477)             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0372

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 152–160

М. С. Шевченко, Н. В. Гавриленко

Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. У степовій зоні України, де головним лімітуючим фактором формування врожаю є волога, питання раціонального регулювання водного режиму ґрунту набуває особливої актуальності для забезпечення стабільної продуктивності зернових культур. Серед агротехнічних заходів ключове значення має система основного обробітку ґрунту, оскільки саме вона визначає рівень акумуляції, збереження та ефективного використання ґрунтової вологи рослинами. Метадосліджень полягає у встановленні впливу різних способів основного обробітку ґрунту на рівень вологозабезпечення зернових культур в умовах Степу України для оптимізації агротехнологій, спрямованих на ефективне збереження та використання вологи за умов нестійкого зволоження і зростаючих кліматичних ризиків.Матеріали і методи. Дослідження, проводили упродовж 2022–2024 рр. на базі стаціонарного дослідного поля Інституту зернових культур НААН України у сівозміні горох – пшениця озима – кукурудза – ярий ячмінь – соняшник згідно з загальноприйнятими вимогами методики науково-дослідної справи Результати. У шарі ґрунту 0–150 см перед сівбою культур сівозміни на варіанті без добрив найбільші запаси продуктивної вологи зафіксовано при мульчувальному (151,5 мм) та мілкому безполицевому (149,2 мм) обробітках, що перевищувало за цим показником полицеву систему (140,6 мм) на 7,7 % і 6,1 % відповідно. Подібна тенденція простежувалась і на удобреному фоні: мульчувальний варіант мав 151,3 мм (+7,6 %), а мілкий — 149,2 мм (+6,1 %). Залишкова волога на час збирання врожаю була найбільшою за мілкого безполицевого обробітку (29,0 мм), далі – мульчувальний (27,8 мм) та полицевий (25,5 мм). Під час вегетації на неудобрених ділянках рослини використали більше вологи в безполицевих варіантах (123,5 мм і 120,2 мм проти 115,1 мм – за оранки). На удобрених фонах загальне водоспоживання сягало 282,3 мм у мульчувальному (+3,1 % порівняно з неудобреними) та 293,8 мм – у мілкому (+7,3 %порівняно з неудобреними) варіантах. Найефективніше волога витрачалася на формування врожаю саме в безполицевих обробітках: коефіцієнт водоспоживання становив 79,9 і 88,2 мм/т порівняно з полицевою системою – 75,6 мм/т. Без добрив ці коефіцієнти були вищими через меншу врожайність при схожих витратах вологи. Висновки. Безполицеві системи обробітку ґрунту, особливо мульчувальна, забезпечують значно кращі показники збереження та використання вологи порівняно з полицевою оранкою. Запаси продуктивної вологи перед сівбою культур сівозміни за мульчувального обробітку перевищували полицевий варіант на 10,7–10,9 мм (понад 7 %), залишкова волога на момент збирання — на 2,3–3,5 мм, а використання вологи протягом вегетації — на 4,4–7,3 %. Найвищий рівень загального водоспоживання (до 293,8 мм) і найефективніше її використання на формування врожаю (коефіцієнт водоспоживання 75,6–88,2 мм/т) зафіксовано саме за безполицевих систем, особливо на удобрених ділянках. Це свідчить про їх перевагу в умовах обмеженого вологозабезпечення.

Ключові слова: вологозабезпеченість, ґрунтова волога, обробіток ґрунту, удобрення, післяжнивні рештки

УДК 631.445.4 / .452            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0373

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.161–168

В. І. Чабан,О. Ю. Подобед

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49027

Актуальність. Якісний стан ґрунтового покриву визначає продуктивність агроценозу, що безпосередньо позначається на урожайність, хімічний склад рослин та в кінцевому разі здоров’я населення. Якісний стан ґрунтового покриву визначає продуктивність агроценозу, що безпосередньо позначається на урожайності, хімічному складі рослин та в кінцевому підсумку – на здоров’ї населення Однак, інтенсивне і незбалансоване землекористування останніх десятиліть спричиняє прояв деградаційних процесів, наслідком яких є зниження родючості ґрунтів. Метадослідження. Визначити зміни показників родючості чорнозему звичайного за тривалого антропогенного навантаження. Матеріали і методи. Дослідження проводили у сертифікованому (атестат № 044) стаціонарному досліді. Вивчали вплив тривалого застосування добрив (з 1991 р.) у сівозміні на фізико-хімічні та агрохімічні властивості ґрунту. Аналізи та оцінку стану ґрунту проводили за чинними ДСТУ. Результати. Встановлено, що за тривалого агрогенного навантаження (1991–2021 рр.) максимальне статистично достовірне зниження вмісту гумусу порівняно з вихідними даними спостерігалося на контролі та за мінеральної системи удобрення — на 0,20 % і 0,18 % – на фоні полицевого обробітку, тоді як за безполицевого – його рівень не змінювався. Найвищі показники вмісту рухомої органічної речовини були на фоні чизелювання на всіх варіантах
удобрення. На варіантах абсолютного контролю та мінеральної системи удобрення спостерігалось зниження рН ґрунтового розчину на 0,28–0,40 одиниць порівняно з вихідними даними (7,55). Систематичнезастосування добрив поліпшувало рухомість елементів живлення. Вміст N-NO₃в удобрених варіантах підвищувався на 15–22 %. На вміст Р₂О₅ більше впливали органо-мінеральна і мінеральна системи (26–34 %), К₂О –органічна(32–34 %). Висновки. Тривале антропогенне навантаження без залучення компенсаторного механізму регулювання родючості (контроль) спричиняє зниження реакції ґрунтового розчину (рН) та вмісту гумусу. Використання органічних добрив сприяло підтриманню вмісту гумусу на рівні вихідного, який визначався перед закладанням досліду. На варіантах систем удобрення підвищувалась рухомість елементів живлення.

Ключові слова: чорнозем звичайний, показники родючості, сівозміна, система удобрення, обробіток ґрунту

УДК 633.631.813:631.582                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0347

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 336–341

В. В. Іваніна,Т. П. Прокоп’юк

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141

Актуальність. З потеплінням клімату особливої ваги набувають питання отримання сталих врожаїв сільськогосподарських культур. Оптимізація системи удобрення та структури сівозмін є факторами, що формують родючість ґрунту, забезпечують сталість ґрунтової системи, формують умови водного режиму та мінерального живлення рослин. Пшениця озима займає провідне місце у сучасних сівозмінах, а тому вивчення питань удобрення та оптимізації структури сівозмін є важливими для отримання високих і водночас стабільних урожаїв цієї культури. Мета досліджень. Дослідити вплив добрив і структури сівозмін на врожайність та винос елементів живлення пшеницею озимою. Матеріали таметоди. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Представлено результати досліджень щодо впливу структури сівозмін і систем удобрення на врожайність пшениці озимої та винос елементів живлення із ґрунту. Установлено, що у плодозмінній сівозміні за попередника конюшини і застосування традиційної органо-мінеральної системи удобрення досягалась найвища врожайність пшениці озимої. Виявлено, що пшениця озима найбільше із ґрунту виносить азоту, що потребує підвищеної уваги до застосування азотних добрив. Висновки. За попередника вико-овес врожайність пшениці озимої у плодозмінній сівозміні на контролі без добрив була вищою порівняно із зерно-просапною – на 0,60 т/га, просапною – на 0,33 т/га. За попередника конюшини у врожайність зерна у плодозмінній сівозміні порівняно з попередником вико-овес підвищилась на 1,17 т/га, попередника вики ярої у зерно-просапній сівозміні – на 1,22 т/га за абсолютної врожайності 5,18 та 4,63 т/га. Внесення N₅₃Р₄₂К₄₂ + 6,7 т гною на 1 га сівозміни забезпечило найвищу врожайність зерна у плодозмінній сівозміні після попередника конюшини – 7,67 т/га, що було вищим порівняно з контролем без добрив на 2,43 т/га, порівняно з попередником вико-овес – на 1,93 т/га. Ефективним було вирощування пшениці озимої у плодозмінній сівозміні за альтернативного органо-мінерального удобрення. За внесення N₅₃Р₄₂К₄₂ + побічна продукція на 1 га врожайність зерна за попередника конюшини становила 7,17 т/га, вико-овес – 5,46, що вище за контроль без добрив на 1,93 та 1,45 та т/га, відповідно. При залишенні побічної продукції на полі пшениця озима з товарним врожаєм на контролі без добрив виносила із ґрунту азоту у розрізі сівозмін 66–101 кг/га, фосфору – 25–38, калію – 21–32 кг/га. Застосування добрив збільшило винос азоту – на 11–51 кг/га, фосфору – 8–19, калію – на 4–17 кг/га.

Ключові слова: пшениця озима, врожайність, елементи живлення, винос, добрива, сівозміни 

УДК 631.51:631.8:633.854.78                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0348

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 342–349

М. Г. Фурманець¹, Ю. С.Фурманець¹, І. Ю. Фурманець²

¹Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

²Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університецька,1, м. Львів, 79000, Україна

Актуальність. Соняшник є культурою вимогливою до кліматичних умов і вимагає значної кількості вологи в період вегетації. Саме накопичення вологи є запорукою отримання високих врожаїв, тому технологічні прийоми мають бути спрямовані на збереження вологи в ґрунті. Визначення проблеми. При високому антропогенному навантаженні водний режим ґрунту може значно погіршуватися, тому необхідно розробляти ресурсозберігаючі технології вирощування, які базуються на оптимізації прийомів обробітку ґрунтуз використанням як добрива соломи та іншої нетоварної частини врожаю, що забезпечують накопичення і найбільш раціональне використання вологи. Мета.Встановити вплив систем обробітку ґрунту та удобрення з використанням побічної продукції на вологозабезпеченість і продуктивність соняшнику в сівозміні Західного Лісостепу України. Матеріали і методи.Довгостроковий стаціонарний дослід. Системи обробітку ґрунту (оранка на 25–27 см, дискування на 15–17 см і на 10–12 см з періодичним глибоким розпушенням на 35 см).Системи удобрення: 1) без побічної продукції; 2) побічна продукція; 3) побічна продукція + N₁₀ (аміачна селітра) на 1 т. Запаси продуктивної вологи визначалися термостатно-ваговим методом у 2 строки (сходи, повна стиглість). Результати.Вищі запаси продуктивної вологи у середньому за роки досліджень в шарі ґрунту 0–100 см на час сходів соняшнику відмічали на варіанті оранка за різного використання побічної продукції (140,7–144,0 мм). У повну стиглість насіння соняшнику на всіх варіантах запаси продуктивної вологи вичерпувалися і помітно знижувалися у верхньому 0–20 см шарі до 7,3–11,4 мм і в метровому шарі ґрунту – до 77,2–104,6 мм. Найбільшу врожайність зерна соняшника одержано на варіанті оранка за різного використання побічної продукції в системі удобрення – 2,15–2,42 т/га, а нижчу за дискування на 10–12 см – 1,68–2,02 т/га. Використання в системі удобрення побічної продукції і побічної продукції + N₁₀за різних систем обробітку ґрунту сприяло зростанню урожайності насіння соняшника до 2,08 і 2,23 т/га. Висновки. Встановлено вплив систем обробітку ґрунту та удобрення з використанням побічної продукції на вологозабезпеченість посівів соняшника в умовах Західного Лісостепу України. Запаси продуктивної вологи під соняшником знижувалися в період збирання на 39,4–57,7 мм в метровому шарі ґрунту, порівняно з кількістю запасів вологи на початку вегетації. Застосування побічної продукції в системі удобрення у технології вирощування соняшника збільшувало запаси продуктивної вологи в 0–100 см шарі ґрунту протягом вегетації на 8,4–14,1 мм, порівняно з варіантами без побічної продукції.

Ключові слова: соняшник, обробіток ґрунту, удобрення, продуктивна волога, урожайність

УДК 633.14"324":631.434:631.582      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0324

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 156–161

С. О. Боровик

Державний біотехнологічний університет, м. Харків, вул. Алчевських 44, 61002

Актуальність. Роль ґрунтової структури у створенні сприятливого водно-повітряного режиму у ґрунтах середнього та важкого гранулометричного складу загальновідома: чим більше у них структурних агрегатів агрономічно цінних розмірів (0,2–10,0 мм), досить пористих і водостійких, тим більшою мірою такі ґрунти здатні поглинати та зберігати вологу атмосферних опадів і більш економно її використовувати. Мета досліджень – визначення агрегатного складу ґрунту залежно від попередника жита озимого (соняшник та сафлор) на різній глибині відбору зразків. Матеріали та методи. Дослідження проводилися на ННВЦ «Дослідному полі Докучаєвське» Державного біотехнологічного університету в 2022–2023 рр. Структуру ґрунту визначали методом Н. І. Савінова, а також був застосований графічний метод обробки даних для візуального представлення результатів. Результати. Після посівів сафлору агрономічно цінних агрегатів розміром від 0,25 до 10,0 мм на глибині 0–10 см виявилось74 6%, а після соняшнику – 61,2 %. На глибині 10–20 см та 20–30 см вищі значення отримані після соняшнику – 79,8% та 83,6 %, порівняно з посівом сафлору – 55,8% та 67,4%. За сумою агрегатів з розміром <0,25 мм та >10 мм у шарі ґрунту 0–10 см перевагу мав попередник соняшник (38,8 %) порівняно з сафлором (25,4 %). На глибині 10–20 см зафіксовано протилежні значення: вміст цих часток у ґрунті після сафлору становив 44,2 %, що більше за їх вміст після соняшнику на 24%. Аналогічні результати отримані і у шарі ґрунті 20–30 см, де після попереднику сафлору зафіксовано – 32,6 %, а після соняшнику — 16,4 %. Висновки. Структура ґрунту є визначальною у формуванні повітряного, водного, поживного та інших режимів і впливає на отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Встановлено, що найбільший вміст агрегатів агрономічно цінної структури (0,2–10 мм) на глибині 0–10 см зафіксовано після попередника сафлор. А на глибині 10–20 см та 20–30 см кращі значення виявлено після соняшнику. Згідно зі значеннями коефіцієнта структурності, кращим попередником для жита озимого є соняшник, з середнім значенням цього коефіцієнта для шару 0–30 см 3,6, проти 2,1 – після сафлору. Це пояснюється тим, що соняшник завдяки добре розвиненій кореневій системі значно покращує структуру ґрунту, після нього у ґрунті залишається більше вологи порівняно з сафлором, що сприяє більш інтенсивному вкоріненню і подальшому розвитку наступної культури.

Ключові слова: ґрунтова структура, попередник, сафлор, соняшник, жито озиме

УДК 631.86:631.521.54:632.954          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0325

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 162–171

М. Б. Грабовський, О. В. Мостипан, Т. В. Панченко, Л. М Качан., К. В. Павліченко, С. С Німенко

Білоцерківський національний аграрний університет, Соборна площа, 8/1, Біла Церква, Київська область, 09117 Україна

Актуальність. Високий рівень забур’яненості полів є лімітуючим фактором, що уповільнює збільшення посівних площ і підвищення урожайності сої, який формується під дією антропогенних факторів, біологічних властивостей бур’янових угрупувань і культури. Застосування гербіцидів залишається одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування сої. У зв’язку з появою резистентності бур’янів до певних діючих речовин виникає необхідність у вивченні нових ефективних гербіцидів та їх комбінацій. Мета.Вивчення впливу ґрунтових і післясходових гербіцидів на рівень забур’яненості посівів сої. Матеріали і методи. Польовий, лабораторний, вимірювально-ваговий, математичний. Результати.За даними спостережень встановлено, що на забур’яненість посівів сої значний вплив мали погодні умови. У 2021 р. була найвища чисельність бур’янів на облікових ділянках, у середньому по видах – 203,2 шт./м². У 2022 і 2023 рр. їх кількість становила 141,3 і 189,2 шт./м². Серед сегетальної рослинності переважали представники класу однодольних, родини злакових (50,7 %) та дводольних (43,1 %), а відсоток багаторічних становив лише 5,8 %. У фазу третього трійчастого листка (BBCH 12), застосування ґрунтового препарату Примекстра TZ Голд 500 sc (4,5 л/га) та Фронтьєр Оптіма (1,2 л/га) і Стомп 330 (5 л/га) забезпечило зменшення кількості сегетальної рослинності у посівах досліджуваних сортів сої на 71,4–84,5 % та їх маси на – 63,2–81,7 %. Перед збиранням культури відмічено зменшення дії ґрунтових препаратів Примекстра TZ Голд 500 sc, к. с. (4,5 л/га) і Фронтьєр Оптіма (1,2 л/га) + Стомп 330 (5 л/га) і більш ефективним було використання післясходових препаратів Базагран (3 л/га) + Фюзілад Форте 150 ЕС, (1 л/га) та Корум (2 л/га)+ Ачіба (2 л/га). Висновки. Найбільш ефективним варіантом контролювання сегетальної рослинності в посівах сортів сої Ауреліна, ЕС Командор і ЕС Навігатор виявилося післясходове внесення гербіцидів Базагран (3 л/га) + Фюзілад Форте 150 ЕС, к. е. (1 л/га) та Корум (2 л/га) + Ачіба (2 л/га) у фазі 2-4 листків культури, яке забезпечило зменшення кількості бур’янів на 91,3–95,8 %, та їх сухої маси на 90,1–95,1 %.

Ключові слова: соя, сегетальна рослинність, видовий склад бур’янів, чисельність бур’янів, суха маса

УДК 631.5:633.854             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0326

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 172–179

А. Л. Андрієнко¹, І. М. Семеняка¹, О. О. Андрієнко², К. В. Васильковська²

¹Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

²Центральноукраїнський національний технічний університет, просп. Університетський, 8, м. Кропивницький, 25006, Україна

Актуальність. Важливим завданням сьогодення є вирішення проблеми біологізації землеробства, підвищення стійкості агроценозів та отримання стабільних урожаїв високоякісної продукції. Розсіювання побічної продукції попередників прискорює інфільтрацію води в ґрунт, зменшує її поверхневий стік та швидкість вітру біля поверхні ґрунту, знижує температуру ґрунту і втрати вологи через випаровування, бере на себе кінетичну енергію дощових крапель, запобігає утворенню поверхневої кірки. Рослинні рештки поглинають залишковий азот, розкладаючись використовуються наступними культурами. Мета досліджень. Розробити і удосконалити основні параметри зональної адаптивної ресурсозберігаючої технології вирощування соняшнику та визначити його продуктивність в умовах Степу України. Матеріали і методи. Досліджували ефективність та доцільність мінімізації основного обробітку ґрунту за різних попередників та визначали їх комплексний вплив на ріст, розвиток та формування продуктивності соняшнику. Також визначали реакцію рослин соняшнику на дію побічної продукції попередника та компенсаторної дози азоту за різноглибинного обробітку ґрунту. Результати. Комплексна дія побічної продукції попередників та компенсаторної дози азоту стабілізувала та підвищувала урожайність соняшнику після пшениці озимої до рівня 2,72 т/га, а після кукурудзи на зерно до 2,97 т/га. Мінімізація обробітку ґрунту після пшениці озимої призводила до недобору врожаю на фоні з відчуженням соломи на 8,4 %, з її розсіюванням – на 5,5 %, а при мульчуванні ґрунту та внесенні компенсаторного азоту – на 7,4 %. Вирощування соняшнику за прямої сівби порівняно до оранки призводило до недобору врожаю на 49%; 40%, та 39% відповідно. Попередник кукурудза на зерно забезпечував вищу урожайність порівняно до пшениці озимої за глибокого обробітку ґрунту на 0,23–0,25 т/га, за мілкого – на 0,22–0,39 т/га, а за прямої сівби – на 0,96–1,31 т/га. Зниження урожайності за мілкого основного обробітку ґрунту після попередника кукурудза на зерно, листостеблову масу якого відчужували з поля, було несуттєвим, за розсіювання її – 4,7 %, а при комплексній дії побічної продукції та компенсаторної дози азоту становило 8,7 %. Застосування прямої сівби знижувало урожайність соняшнику на 8,1, 10,0 та 12,2% відносно варіантів з оранкою. Висновок. При вирощуванні соняшнику після попередників пшениця озима та кукурудза на зерно кращі результати забезпечує застосування глибокого обробітку ґрунту та розсіювання рослинних решток попередника з використанням компенсаторної дози азотних добрив.

Ключові слова: біологізація землеробства, рослинні рештки, листостеблова маса, побічна продукція, урожайність, олійність, натура насіння