Інформація про розділ

УДК 631.153.7:632.51(477.6)                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0246   

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С.161–168

Е. Б. Медведєв

Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна

Актуальність. В умовах сучасної України, коли набувають поширення негативні процеси, пов’язані з загостренням економічної ситуації, стрімким зростанням цін на мінеральні добрива, техніку, паливо-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, заміною енерговитратних традиційних систем обробітку ґрунту на безполицеві та інші ресурсозбережні, питання боротьби з бур’янами у посівах  сільськогосподарських культур не втрачають своєї актуальності. Мета. Вивчення впливу способів обробітку ґрунту та добрив на забур’яненість сільськогосподарських культур в ланці польової  зерно-паро-просапної  сівозміни: пшениця озима після кукурудзи МВС (молочно-воскова стиглість зерна) – горох на зерно – пшениця озима в умовах Північного Степу України. Матеріали іметоди. Випробовували способи обробки ґрунту із внесенням під основний обробіток мінеральних добрив. В експериментальних дослідженнях використовували польовий і статистично-математичний методи. Наявність вегетуючих бур'янів у посівах культур визначали кількісно-ваговим методом за допомогою квадратних рам. Результати. Встановлено, що безполицевий обробіток, порівняно з полицевим, в ланці сівозміни на фоні оранки під кукурудзу і боронування посівів легкими боронами у період вегетації веде до наступного зростання забур’яненості, у середньому за роки досліджень: малорічниками під час вегетації: у посівах гороху ‒ на 40,6 (варіант без добрив), 44,2 (з рекомендованою дозою) і 51,6 (з розрахунковою) шт./м²; перед збиранням урожаю, відповідно ‒ на 22,7; 24,4 і 36,4 шт./м²; у посівах озимої пшениці після гороху, відповідно ‒ на 0,5, 11,9 і 19,4 та 5,8, 8,4 і 6,7 шт./м²; багаторічниками у посівах пшениці озимої після гороху: під час вегетації, відповідно, – на 10,4, 9,1 і 10,9 шт./м²; перед збиранням урожаю – на 19,1, 18,3 і 20,0 шт./м², відповідно. Застосування мінеральних добрив сприяло кращому проростанню насіння малорічних бур'янів. Найбільш наочно це спостерігалося у посівах пшениці озимої після кукурудзи МВС. Виявлено також тенденцію до збільшення повітряно-сухої маси бур'янів під впливом добрив при вирощуванні всіх культур ланки сівозміни. Висновки. Безполицевий обробіток сприяє зростанню чисельності бур'янів, проте не  призводить до збільшення їх повітряно-сухої маси та зниження урожайності зерна культур і його якості. Мінеральні добрива, застосовані в досліді, сприяли збільшенню повітряно-сухої маси бур'янів і кількості малорічних їх видів. Видовий склад бур’янів у посівах окремих культур не залежав від способу обробітку ґрунту.

Ключові слова: бур’яни, обробіток ґрунту, мінеральні добрива, пшениця озима, горох

УДК 633.11.324:631.51:631.816                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0247

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 169–177  

А. І. Горбатенко, В. М. Судак, І. І. Гасанова, В. І. Чабан, В. Л. Матюха, С. С. Семенов

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Чистий пар – надійний засіб боротьби з посухою, підвищення продуктивності і сталості землеробства Степу. При цьому він залишається найбільш уразливим полем сівозміни, яке потребує досконалих способів утримання, здатних протидіяти ерозійним процесам, запобігти втратам гумусу, покращити вологозабезпеченість пшениці. Мета. Визначити ґрунтозахисну та агротехнічну ефективність раннього пару (соняшниковий, стерньовий, кукурудзяний) при вирощуванні пшениці озимої в умовах північної частини Степу України. Матеріали і методи.  Основний обробіток чистого пару проводили важкими культиваторами, комбінованими агрегатами, плугами. Стійкість чорнозему до змиву оцінювали методами польового моделювання та водороїн, до видування – за комковатістю ґрунту і кількістю післяжнивних решток. Воднофізичні властивості орного шару визначали відповідно загальноприйнятим методичним рекомендаціям, урожайність – прямим комбайнуванням, якість зерна – згідно ДСТУ 3768:2019. Результати. Встановлено, що утримання ріллі за схемою раннього пару унеможливлює розвиток дефляції ґрунту і надійно захищає його від розмивів. При цьому міграція дрібнозему за межі поля не перевищує 1,5–4,3 т/га в рік. Запровадження раннього пару після зернових колосових та просапних культур сприяє додатковому накопиченню продуктивної вологи у ґрунті порівняно з контролем (оранка 25–27 см) у кількості 130–150 м³/га та гарантує відновлення її запасів на час весняного кущення рослин пшениці (207–221 мм або 86–92 % від граничної польової вологоємності, шар 0–150 см). На схилових землях перевагу має  двофазний обробіток соняшникового раннього пару, який полягає у стрічковому щілюванні ґрунту на глибину 40–45 см пізно восени і мілкому (14–16 см) весняному розпушуванні скиби. За показниками продук-тивності посівів озимини ранні пари не поступаються зябу. На рівнині кращим визнано варіант утримання пару, що поєднує мульчувальний обробіток з вирощуванням покривної культури, на схилах – із щілюванням ґрунту. При залученні у кругообіг усієї побічної продукції попередників доцільним є підживлення рослин азотними добривами навесні дозою N_30-60. Внесення мінерального азоту дало змогу отримати середню урожайність пшениці по ранньому пару на рівні 5,52–6,66 т/га і продовольче зерно з умістом білку 11,5–11,9 %, клейковини – 22,6–24,6 %. Висновки. Утримання ріллі за схемою раннього пару надійно захищає ґрунт від ерозії і гарантує відновлення запасів продуктивної вологи на другий рік до рівня 86–92 % від ГПВ. За урожайністю зерна пшениці веснообробіток (12–16 см) не поступався зяблевій оранці (25–27 см). Підвищенню ефективності ранніх парів сприяє щілювання ґрунту, вирощування післяжнивної (покривної) культури, оптимізація азотного живлення рослин.

Ключові слова: ранній пар, пшениця озима, обробіток ґрунту, післяжнивні рештки, добрива, ерозія, волога, урожайність, якість зерна

УДК 631.512: 631.452(477.6)                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0248    

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 178–186

Е. Б. Медведєв

Луганський інститут агропромислового виробництва НААН, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна

Актуальність. Поширення негативних процесів у ґрунті, пов’язаних з загостренням економічної ситуації в сучасній Україні, стрімким зростанням цін на техніку, паливо-мастильні матеріали, заміною енерговитратних традиційних систем обробітку ґрунту на безполицеві та інші ресурсозбережні, потребує подальших і глибших досліджень їх впливу на його агрофізичні показники. Мета. Вивчити вплив способів основного обробітку ґрунту на агрофізичні показники чорнозему звичайного в ланці польової зерно-паро-просапної сівозміни: пшениця озима після кукурудзи МВС (молочно-воскова стиглість зерна) – горох на зерно – пшениця озима в умовах Північного Степу України.   Матеріали іметоди. Досліджували способи основного обробітку ґрунту, засновані на полицевій оранці і безполицевому розпушуванні на фоні полицевої оранки під кукурудзу. В експериментальних дослідженнях використовували польовий, лабораторний і  статистично-математичний методи. Агрофізичні показники ґрунту визначали за загальноприйнятими методиками. Результати. Не встановлено істотної різниці за впливом способів основного обробітку на щільність складання ґрунту в шарі 0−30 см під культурами ланки сівозміни навесні та на час їх збирання. Мало місце суттєве збільшення кількості водотривких агрегатів (понад 0,25 мм) в ґрунті за безполицевого обробітку, порівняно з оранкою, у 2011 та 2012 рр. під всіма культурами ланки сівозміни у весняний період і на час збирання урожаю, переважно у шарах 0–10 і 10–20 см. Частіше це спостерігалося навесні ‒ у середньому за 2010‒2012 рр. різниця за цим показником у шарі ґрунту 0–30 см по культурах ланки сівозміни була: пшениця озима по кукурудзі МВС – 1,9, горох – 4,4 і пшениця озима по гороху – 3,0 %, а у середньому по ланці сівозміни ‒ 3,1 %. Встановлено, що безполицевий обробіток ґрунту сприяє суттєвому зменшенню витрат вологи на непродуктивне випаровування в умовах часто повторюваних посушливих явищ. Висновки. Досліджувані способи основного обробітку чорнозему звичайного важкосуглинкового однаково впливають на щільність його складання і не зумовлюють погіршення цього показнику. Безполицевий обробіток поліпшує водостійкість орного шару ґрунту під культурами ланки сівозміни  і зменшує витрати вологи на випаровування, у порівнянні з оранкою.

Ключові слова: обробіток ґрунту, щільність, водостійкість, продуктивна волога, пшениця озима, горох

УДК 631.95:631.8/821.1:633.11/633.16(447.81)              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0219

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 160–168

В. М. Польовий, Г. Ф. Ровна,  Л. А. Ященко, Б. В. Гук

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків,

 Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Актуальність. Близько 15 % обсягу емісії парникових газів при зміні клімату припадає на сільськогосподарське виробництво. Порушення балансу органічного вуглецю спричиняє зниження екологічної стійкості та продуктивності агроекосистем і родючості ґрунту. Зменшення інтенсивності виділення оксиду карбону з ґрунту при раціональному землекористуванні може слугувати оптимізації його органічної речовини. Визначення проблеми. Питання впливу різних доз хімічних меліорантів і мінерального удобрення культур сівозміни західного Полісся на обсяги емісії СО₂ із дерново-підзолистого ґрунту є мало вивченим і потребує аналізування. Мета. Дослідити особливості емісії діоксиду вуглецю з дерново-підзолистого ґрунту при вирощуванні пшениці озимої та ячменю ярого при різних дозах меліорантів і удобрення. Матеріали і методи. Польовий дослід, агрохімічний і статистичний методи. Результати. Меліорація 0,5 і 1,0 дозами вапнякових матеріалів, визначеними за гідролітичною кислотністю (Нг) ґрунту, в загальному призводить до зменшення викидів СО₂ в атмосферу щодо фону мінерального удобрення. Рівень продукування вуглекислого газу у посівах ячменю ярого у варіанті N₉₀P₉₀К₉₀ становив 89,8–68,3–63,5 мг СО₂ /кг ґрунту, тоді як при сумісному внесенні з 1,0 дозою (Hг) доломітового борошна знаходився в межах 83,1–59,8–63,6 мг СО₂/кг ґрунту протягом вегетаційного періоду залежно від фази розвитку культури. Відзначено, що інтенсивність нагромадження СО₂ у приземному шарі також залежала від вологості і температури ґрунту. Так, у полі пшениці озимої емісія діоксиду карбону була найвищою за 1,5 дози (Hг) на фоні N₁₂₀P₆₀K₉₀ і становила 77,7 мг СО₂/кг ґрунту у фазі виходу в трубку при температурі повітря 13,2 ℃, з підвищенням температури повітря до 22,0 ℃ у фазі колосіння цей показник зріс у 1,2 раза, тоді як у фазі повної стиглості при температурі повітря 20,4 ℃ знизився в 1,3 раза. При внесенні 1,0 дози (Нг) доломітового борошна відзначено зниження продукування вуглекислого газу порівняно з 1,5 дозою (Нг) на рівні 18,2 мг СО₂/кг ґрунту у фазі повної стиглості пшениці, що пов’язано з інтенсивністю окисно-відновних процесів, які відбуваються у ґрунті при внесенні різних доз вапнякових матеріалів. Висновки. У короткоротаційній сівозміні проведення вапнування мало позитивну дію на формування додатного балансу органічного вуглецю в дерново-підзолистому ґрунті при інтенсивному мінеральному удобренні культур. Зокрема, у варіантах внесення 1,0 і 1,5 дози (Нг) доломітового борошна на фоні мінеральної системи удобрення N₁₂₀P₆₀K₉₀  у посівах пшениці озимої баланс органічного вуглецю становив 0,35–0,28 т/га, N₉₀P₉₀К₉₀, у посівах ячменю ярого відповідно 0,10–0,16 т/га.

Ключові слова: пшениця озима, ячмінь ярий, меліорація, удобрення, діоксид карбону, баланс.

УДК 631.582                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0220

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 169–176

Ю. В. Мащенко, І. М. Семеняка, М. І. Черячукін, О. М. Григор’єва

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Актуальність. Ведення землеробства в умовах недостатнього зволоження правобережного Степу України пов’язане з погодними ризиками, недотриманням відповідної структури посівних площ та систем удобрення, що ускладнює отримання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур. Розвиток систем землеробства є головною передумовою підвищення як рівнів урожаю, так і конкурентоспроможності сільського господарства країни в цілому. Тому, метою досліджень було передбачено встановити вплив систем удобрення на зміну родючості чорноземів звичайних та продуктивність сільськогосподарських культур у короткоротаційних біологізованих сівозмінах.Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Встановлено, що найвищу продуктивність культури як зерно-паро-просапної, так і зерно-просапної сівозмін формували у варіантах, які найбільше удобрювалися. Порівняння продуктивності сівозмін за різних систем удобрення свідчать, що зерно-паро-просапна сівозміна є більш продуктивнішою, ніж зерно-просапна на 8,3 т/га або на 5,6 %. Застосування мікробних препаратів на фоні мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло підвищенню продуктивності обох сівозмін у середньому на 6,4–7,8 %. Досліджувані норми добрив також сприяли підвищенню вмісту рухомого фосфору та обмінного калію у всіх варіантах обох сівозмін, але були недостатніми для підтримання вмісту азоту і гумусу на вихідному рівні. Найменший ступінь «згорання» гумусу в обох сівозмінах відзначено у варіанті із застосуванням органо-мінеральної системи удобрення у зерно-паро-просапній сівозміні – 0,50 %, що менше, ніж за мінеральної системи удобрення та контролю на 0,06 %, а у зерно-просапній сівозміні ці показники склали відповідно 0,46; 0,11 та 0,06 %. Висновки. Зерно-паро-просапна сівозміна забезпечила прибуток на рівні (в середньому) 9114,4 грн/га, що більше порівняно до зерно-просапної сівозміни на 1039 грн/га, або 11,4 %. Переваги органо-мінеральної системи удобрення зумовленні застосуванням в якості органічних добрив рослинних решток попередника, які позитивно впливають на синтез органічної речовини в ґрунті, продуктивність та економічну ефективність.

Ключові слова: сівозміни, добрива, урожайність, продуктивність, родючість ґрунту, економічна ефективність

УДК 004:631.147                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0221

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 177–185

 О. В. Лебідь

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна 3, м. Вінниця, 21008, Україна

Актуальність. Стаття присвячена питанням використання інформаційних технологій (ІТ) у органічному виробництві. Розглянуто сучасний стан ринку органічної сільськогосподарської продукції та особливості становлення галузі. Відображено основні умови та фактори, що впливають на розвиток ринку органічної продукції. Представлені основні вимоги до органічного виробництва та сертифікації готової продукції. Виявлено причини стримування розвитку органічного сільського господарства. Ця форма господарювання розглядається як надзвичайно сприятлива для сталого соціально-економічного та екологічного розвитку, оскільки відрізняється низьким рівнем собівартості та високою економічною ефективністю. Мета. Розкрити значення теоретичних та  практичних аспектів впровадження інформаційних технологій в органічне сільське господарство. Матеріали та методи дослідження. В ході проведення досліджень використовувались загальні та специфічні наукові методи: економічний, статистичний, графічний, метод порівняння і групування, економіко-статистичний, методи аналізу та синтезу, метод узагальнення результатів дослідження і т. д. Крім загальних методів використовувались методи теорії пізнання, які допомогли розглянути та охарактеризувати сутність, значення та особливості процесу застосування інформаційних технологій в контексті розвитку органічного сільського господарства, а також дослідити наукові підходи щодо ефективності органічного виробництва в умовах діджиталізації. Результати досліджень. Дослідження дозволило оцінити вплив інформаційних технологій на стан розвитку органічного сільського господарства і ринку збуту органічної продукції в Україні. Для організації виробництва органічної сільськогосподарської продукції необхідно забезпечити ефективне правове регулювання розвитку цього виду сільськогосподарської діяльності. Досліджено питання формування, впровадження та застосування інформаційних технологій у  виробництво органічної продукції, управління ризиками зниження органічного статусу продукції. Відображено основні вимоги до сільськогосподарських підприємств та виробленої органічної продукції галузі. Розглянуто особливості  впровадження  інформаційних технологій, їх переваги та можливості використання. Наведено виробничо-економічні показники з виробництва органічної продукції. Висновки. Як показує практика, що 2/3 приросту виробництва органічної продукції пов’язано з впровадженням у виробництво новітніх прогресивних інформаційних технологій. Нині інноваційний потенціал агропромислового комплексу України використовується в межах 4–5 %,  порівняно в США – 50 %.

Ключові слова: інформаційні технології, органічне виробництво, інновації, економіка, аграрний сектор, виробництво, продукція.

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                                           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0196 

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 356–367

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко, С. М. Шевченко, Н. В. Гончар, Ю. Н. Рудаков

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

За теперішнього рівня забур’яненості чорноземів, вирощувати соняшник практично неможливо без регламентованого використання найбільш ефективних гербіцидів різного спектра дії на бур’янові рослини. Встановлено, що при захисті агроценозу олійної культури від бур’янів найвищу технічну ефективність і найменшу повітряно-сухому масу бур’янів гарантують бакові суміші гербіцидів етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – технічна ефективність  становить 61,2–65,8 %. Практично всі варіантизастосування  бакових сумішей гербіцидів проявляли високу фітотоксичну дію щодо щириці звичайної – 51–61 %, амброзії полинолистої – 52–76 %, березки польової – 100 %, гірше всього контролювали мишій сизий – 21–31 %.

Найвищі показники елементів структури врожаю відмічалися у  варіантах з внесенням бакової суміші наступних гербіцидів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га, тут маса 1000 насінин становила 73,1 г за максимального діаметра кошика 31,5 см. Інші варіанти досліджуваних  бакових сумішей гербіцидів поступалися в 1,2–1,7 раза як за масою 1000 насінин, так і за діаметром кошика.

Максимальну урожайність насіння соняшника  одержано за внесення бакових сумішей наступних препаратів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – відповідно 2,15 та 2,07 т/га. Решта варіантів застосування гербіцидів та їх бакових сумішей значно поступалися за урожайністю насіння соняшника –  на 23–27 %.

Ключові слова: соняшник, бур’яни, гербіциди, бакові суміші, урожайність, технічна ефективність.

УДК 633:11:631.81:631.51:631.432                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0197

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 368–373

М. Г. Фурманець, Ю. С. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

В результаті досліджень, проведених на темно-сірому опідзоленому ґрунті встановлені особливості впливу систем обробітку ґрунту та удобрення із використанням побічної продукції на продуктивність пшениці озимої у чотирипільній короткоротаційній сівозміні (ріпак озимий – пшениця озима – кукурудза – ячмінь ярий).В досліді вивчали три системи обробітку ґрунту (полицева на 20–22 см, мілка на 10–12 см, поверхнева на 6–8 см) та удобрення з використання побічної продукції культур на фоні мінеральних добрив N₁₂₈P₉₀K₁₂₀ кг/га сівозмінної площі. 

Найвища продуктивність рослин формувалась за полицевого на 20–22 см та мілкого на 10–12 см обробітків ґрунту у варіантах з системою удобрення солома та солома + деструктор Екостерн – відповідно маса 1000 зерен  становила 47,1 і 47,9 та 46,4 і 47,0 г,  маса  зерна з колоса – 2,1 і 2,2 та 1,9 і 2,0 г, а найнижчі її показники були за поверхневого обробітку на 6–8 см і різних систем удобрення, де маса 1000 зерен становила 45,2–45,6 г, маса зерна з колоса 1,8–1,9 г.За полицевої та безполицевої на 10–12 см систем обробітку ґрунту з використанням соломи + деструктор відмічалося підвищення вмісту клейковини в зерні пшениці озимої відповідно до 23,5 та 22,7 %, вмісту білка до 12,9–11,7 % порівняно з  поверхневою, де ці показники відповідно становили 21,5 та 9,5 %.

Встановлено, що за  вирощування пшениці озимої ефективними є полицева на глибину 20–22 см та мілка на 10–12 см системи обробітку ґрунту,де формувалася вища урожайність зерна – 6,80 і 6,32 т/га. З'ясовано, що поверхневий  обробіток ґрунту на глибину 6–8 см призводить до зниження урожайності зерна на 1,45 т/га, порівняно з полицевою системою обробітку ґрунту. 

У середньому за роки досліджень за використання соломи окремо як добрива, так і в поєднанні її з деструктором Екостерн спостерігалося збільшення рівня врожайності відповідно на 0,36 та 0,45 т/га порівняно з варіантом без використання соломи, де врожайність становила 5,89 т/га в середньому по фактору.

Отже, в умовах Західного Полісся України за вирощування пшениці озимої доцільно проводити полицевий на 20–22 см та безполицевий на 10–12 см обробітки ґрунту із використанням в системі удобрення соломи + деструктор Екостерн + N10 кг (аміачна селітра) на 1 т соломи.

Ключові слова: пшениця озима, обробіток ґрунту, удобрення, урожайність, деструктор

УДК 631.572:633.18:631.559:633.34                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0198

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 374–382    

В. В. Дудченко ¹, О. Є. Марковська ², О. В. Сидякіна ²

¹ Інститут рису НААН, вул. Студентська, 11, с. Антонівка, Скадовський район,

Херсонська область, 75705, Україна

² Херсонський державний аграрно-економічний університет, вул. Стрітенська, 23,

м. Херсон, 73006, Україна

Висвітлено ефективний спосіб деструкції післяжнивних решток із використанням біопрепарату для реалізації продуктивного потенціалу сої у рисовій сівозміні. Дослідження проводилися в Інституті рису НААН впродовж 2016–2018 рр. Обробку післяжнивних решток рису здійснювали восени біодеструктором Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із концентрованим амідним водорозчинним добривом карбамід (30 кг/га). Контролем був варіант із внесенням карбаміду восени (30 кг/га). 

Застосування біодеструктора Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із карбамідом зумовлювало збільшення загальної кількості патогенних і сапротрофних грибів у ґрунті з 65,5 до 80,5 тис./г ґрунту, або на 22,9 %. При цьому вміст патогенної мікрофлори у досліджуваному варіанті був менший, порівняно із контролем (застосування карбаміду – 30 кг/га) на 21,8 %, а кількість сапротрофів збільшилася у 3,3 раза. Чисельність грибів-антагоністів за сумісного використання біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду  підвищилася у 2 рази,  тимчасом як зменшення кількості токсиноутворювальних грибів  становило 9,4 %. Урожайність сої за сумісного внесення біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду зростала на 0,6 т/га, або на 17,9 % порівняно із контролем (карбамід – 30 кг/га). До того ж у цьому варіанті вміст післяжнивних решток рису в ґрунті на час сівби сої був меншим на 1,25 г/кг ґрунту, або на 20,3 %  порівняно з контролем, що створювало сприятливі умови для проростання насіння. Приріст урожаю відмічено за рахунок більшої густоти стояння рослин і кількості бобів на рослині. Перед збиранням урожаю густота стояння рослин сої завдяки високій польовій схожості насіння у досліджуваному варіанті становила 45 шт./м², що більше за контроль (41 шт./м²) на 9,7 %. Кількість бобів при цьому становила 24 та 28 шт./рослину, що більше за контроль на 16,7 %, а маса 1000 зерен – 156,2 та 157,5 г,  порівняно з  контролем більше на 0,8 %.

Ключові слова: післяжнивні рештки, мікроорганізми, добрива, ґрунт, рис, соя, урожай зерна, маса 1000 зерен.

УДК 633.854.78 : 631. 51                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0167

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 115–124           

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹, О. О. Гаврюшенко¹, Л. М. Десятник²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Встановлено, що на початку весняно-польових робіт, незалежно від системи обробітку ґрунту, щільність орного шару  (0–30 см) була в межах 1,09–1,32 г/см³. У разі мілкого мульчувального обробітку внаслідок зменшення  глибини  розпушування  до  12–14 та 14–16 см відмічалося деяке  ущільнення 0–30 см шару грунту (на 0,02–0,14 г/см³). Між пористістю та щільністю ґрунту існує обернено пропорційна залежність, тобто, чим вищі показники щільності, тим менший об’єм пор у ґрунті. Підвищити пористість (до 54,3 %) і поліпшити аерацію ґрунту (30,3–32,4 %) можна за рахунок основного обробітку ґрунту (особливо оранки і чизельного розпушування) та пожнивних решток, що в свою чергу зумовлює розущільнення ґрунту та утворення в ньому більшої кількості пор.

На кінець вегетації  польових культур простежувалося закономірне ущільнення ґрунту внаслідок дії природних і техногенних факторів, як результат – об’єм пор зменшився в середньому на  2,7–5,7 % на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку та на 1,5–3,5 % – мілкого безполицевого розпушування. Більш пористий ґрунт на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку   навесні та впродовж вегетаційного періоду завжди інтенсивніше ущільнювався порівняно з мілким безполицевим.

З’ясовано,  що в умовах рекультивованих земель показники загальної пористості, шпаруватості аерації в конструкції з родючим шаром зонального ґрунту за тривалого використання останнього поступово збільшувалися (52,5→59,2→60,3 %), проте із завершенням інтенсивного використання багаторічних агроценозів знижувалися до 56,4 %. В моделі з лесоподібними суглинками  закономірності були подібні. В конструкціях із глинами простежувалося збільшення показників загальної пористості та шпаруватості аерації  порівняно з первинно сформованими техноземами.

Ключові слова: польові культури, система обробітку ґрунту, щільність, пористість, чизельний обробіток грунту, дискування, насипний родючий шар.