Інформація про розділ
Землеробство
Випуск № | Назва | ||
2 (2023) | Дегуміфікація чорнозему звичайного в умовах степової зони України | Анотація Дегуміфікація чорнозему звичайного в умовах степової зони України УДК 631.445.4 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0295 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 335–342 С. М. Крамарьов1, Л. П. Бандура1, І. О. Зайцева1, О. С. Крамарьов2 1Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000, Україна 2 ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальність обумовлена необхідністю вирішення проблеми активізації негативного впливу у результаті інтенсивної виробничої діяльності у аграрній сфері на зональний підтип ґрунту чорнозем звичайний. У північній підзоні Степу України у чорноземі звичайному під впливом тривалої дії на нього антропогенного чинника спостерігаються суттєві зміни за всіма агрохімічними показниками, особливо за вмістом в ньому гумусу. Мета. Узагальнити дослідження вивчення чорноземів у історичному розвитку, надати оцінку змін вмісту гумусу, які відбулися в чорноземі звичайному під дією тривалого впливу антропогенного чинника, шляхом порівняння його вмісту в ґрунті порівняно з цілинними ділянками та розробка наукових рекомендацій щодо проведення агрохімічних заходів збереження родючості ґрунту і призупинення втрати гумусу. Матеріали та методи. Багаторічні дослідження проводили на експериментальній базі ДУ Інституту зернових культур НААН України ‒ Ерастівській дослідній станції і навчально-науковому центрі Дніпровського державного аграрно-економічного університету. Аналітичні дослідження відібраних зразків ґрунту виконувались за стандартизованими методиками в Дніпровській філії ДУ Інститут охорони ґрунтів України. Дослідження по визначенню якості ґрунту та вмісту органічних речовин проводилися згідно з ДСТУ 4289:2004. Результати. Виконані дослідження переконливо показали: найсуттєвіші зміни вмісту гумусу спостерігалися в шарі 0–5 см – 8,25 % на цілині і 4,2 % – на ріллі, тобто різниця між ними становила 4,05 %. До глибини 0–60 см за вмістом гумусу цілинна ділянка суттєво переважала ріллю і лише розпочинаючи з глибини 60–65 см і глибше вміст гумусу в ґрунті ріллі почав переважати цілинну ділянку. Зростання вмісту гумусу на ріллі розпочинаючи з глибини 60 см пояснюється формуванням в ній лабільного гумусу, який разом з атмосферними опадами мігрував в нижній підорний шар ґрунту. Висновки. Встановлено, що тривале розорювання чорноземних ґрунтів і інтенсивне їх використання в сільськогосподарському виробництві призводить не тільки до розвитку в них дегуміфікаційних процесів, а й сприяє підлуговуванню орного шару ґрунту, викликаного підняттям і концентрацією в них гідрокарбонатів кальцію та магнію. Розрахунок прогнозу балансу гумусу свідчать, що для повного відшкодування його втрат від мінералізації, при сучасній структурі посівних площ в степовій зоні України необхідне щорічне внесення напівперепрілого гною дозою 8,0 т/га. Ключові слова: дегуміфікація, гумус, міграція поживних речовин, баланс гумусу, цілина, рілля | |
2 (2023) | Продуктивність сої в різноротаційних сівозмінах Лівобережного Лісостепу України за органо-мінерального удобрення | Анотація Продуктивність сої в різноротаційних сівозмінах Лівобережного Лісостепу України за органо-мінерального удобрення УДК: 631.582 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0296 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 343–349 Я. С. Цимбал,І. В. Мартинюк, М. М. Пташнік, Д. С. Шляхтуров, О. Л. Оксимець Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», вул. Машинобудівників, 2Б, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162, Україна
Актуальність. В умовах економічної та екологічної кризи ефективне використання земельних ресурсів, оптимізація структури посівних площ в усіх природно-кліматичних зонах з урахуванням специфіки кожного регіону разом з охороною навколишнього середовища є важливим фактором сталого розвитку аграрного виробництва. Сівозміни мають бути динамічними, комбінованими та інтенсивними, але їх впровадження завжди потребує наукового обґрунтування.Мета. Встановлення впливу структури, набору та розміщення польових культур у різноротаційних сівозмінах на загальну продуктивність, врожайність і якість насіння сої.Матеріали і методи. Дослідження проведено в підзоні нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу України на чорноземі типовому малогумусному Панфильської дослідної станції ННЦ «ІЗ НААН». Сою вирощували у різноротаційних 6-8-пільних польових сівозмінах за органо-мінеральної системи удобрення з вивчення впливу попередників на продуктивність, урожайність і якість насіння.Технологія вирощування сільськогосподарських культур у досліді загальноприйнята і рекомендована для зони проведення досліджень. Методи – польові, лабораторно-польові, лабораторні (хімічні, фізико-хімічні), математично-статистичні.Результати. Дослідження у тривалому стаціонарному польовому досліді, який було закладено у 2001 р., з вивчення сівозмін, переконливо свідчать про те, що упродовж 2016–2020 рр. високоефективними в цій зоні виявилися 6-8-пільні сівозміни насичені соєю від 12,5 до 16,7 %. Урожайність насіння сої, яку вирощували після гречки, пшениці озимої та ярої, і відповідного набору культур сівозмін, була в межах: 2,92–3,47 т/га, за вмістом олії в насінні – 20,7–21,5 %. Економічна ефективність вирощування сої в структурі різноротаційних сівозмін становить: умовно чистий прибуток – 12,55–16,76 тис. грн/га рівень рентабельності – 116–152 %.Висновки. Встановлено, що найбільш продуктивною в зоні Лівобережного Лісостепу виявилася шестипільна сівозміна насичена соєю на 16,7 % (соя – пшениця озима – буряки цукрові – ячмінь ярий – кукурудза на зерно – гречка) за органо-мінеральної системи удобрення (побічна продукція попередника + N0P40K40). З 1 га ріллі зібрали 4,79 т кормових одиниць і 1,01 т перетравного протеїну за умовно чистого прибутку 16,76 тис. грн/га та рентабельності 152 %. Ключові слова: культура, ротація, врожайність, кормові одиниці, сирий протеїн, вміст олії, рентабельність, умовно чистий прибуток | |
2 (2023) | Вплив тривалої фітомеліораційної дії на потенціал грунтогенезу техноземів покровського дослідного стаціонару | Анотація Вплив тривалої фітомеліораційної дії на потенціал грунтогенезу техноземів покровського дослідного стаціонару УДК 631.618:631.48 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0297 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 350–357 Мицик О. О., Гаврюшенко О. О., Шевченко С. М., Гуленко О. І. Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49009, Україна
Актуальність. Рекультивація величезних площ порушених земель, які залишилися спустошеними, є критично важливою в Україні для покращення навколишнього середовища, здоров’я людей та сільськогосподарського виробництва. Особливо актуальною є потреба у рекультивації Нікопольського району Дніпропетровської області, оскільки тут великий видобуток марганцю. Метою нашого дослідження було створення такої технології землекористування, яка б сприяла відновленню родючості ґрунтів та продуктивності сільського господарського використання при мінімізації часу, вартості та негативних екологічних наслідків проведення рекультивації. Матеріали і методи. Дослідні ділянки розміщували на різноякісних конструкціях з лесоподібних, червоно-бурих суглинків. Вирощувана суміш видів включала Onobrychis arenaria (Kit.) DC, Medicago sativa L., Melilotus albus Medik., Agropyron pectiniforme Roem. et Schult., Bromopsis inermis (Leyss.) Holub. Ця видова суміш була розміщена під покровом таких культур: Avena sativa з Vicia sativa. Результати. Злаково-бобова суміш, яка використовується на сіно або корм, є найдоцільнішим переходом до рентабельного вирощування польових культур з порушеного ґрунту, що залишився після гірничих робіт. Найбільш прийнятний агрофітоценоз (у млн. насінин на гектар) бобових і злакових компонентів при сівбі становив близько 1,8 млн. насіння/га Onobrychis arenaria (Kit.) DC, Medicago sativa L. та Melilotus albus Medik., 0,6 млн. насіння/га Agropyron pectiniforme Roem. et Schult. та 0,5 млн. насіння/га Bromopsis inermis (Leyss.) Holub. Від 2,4 до 4,9 т/га високоякісного сіна за цією схемою можна одержувати навіть без нанесення верхнього родючого шару ґрунту. Відсоток урожайної біомаси, отриманої від бобових, зменшувався з роками після сівби з 85 до 5 % залежно від варіантів вирощування та тривалості після сівби. Вміст гумусу збільшився з початкових 0,32 % до 1,5 % в 0–5 см, і до 1,2 % в 0–20 см. Вміст макроелементів збільшився в 2,4–4 рази. Щільність складення субстрату в 0–40 см коливається від 1,24–1,33 г/см3. Висновки. В умовах Південного Степу України на рекультивованих землях встановлено, що довготривалий (понад 50 років) вплив інтенсивної фітомеліорації, насамперед багаторічними бобово-злаковими агроценозами, сприяв збільшенню в техноземах поживних речовин, оптимізації фізичних і біологічних властивостей. Ключові слова: рекультивація, гірнича розкривна порода, агрофітомеліорація, молоді ґрунти, злаково-бобові сумішки, лесоподібний суглинок, червоно-бурі та сіро-зелені глини¸ чорнозем | |
1 (2023) | Урожайність пшениці озимої залежно від довготривалого застосування добрив у сівозміні та родючості ґрунту | Анотація Урожайність пшениці озимої залежно від довготривалого застосування добрив у сівозміні та родючості ґрунту УДК 631.816.11:633.11 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0271 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 153–161 С. І. Попов, Р. А. Гутянський, Н. В. Кузьменко, С. В. Авраменко Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна Актуальність.Проблема ефективного використання поживних речовин органічних і мінеральних добрив залежно від насичення ними ґрунту має особливо важливе значення для агроформувань, які запроваджують інтенсивні технології. На цей час, у більшості господарств має місце значна різниця між необхідною та фактичною дозою внесення добрив, що, в свою чергу, викликає високу вірогідність недобору прогнозованих урожаїв. У зв'язку з цим, питання оптимізації раціонального використання добрив при вирощуванні пшениці озимої стають першочерговими. Оцінюючи стан вивчення даної проблеми, важливо дослідити, як гній, повне мінеральне удобрення й азотне підживлення посівів впливають на родючість ґрунту та рівень урожайності зерна залежно від місця розміщення культури в сівозміні. Мета досліджень. Встановити вплив тривалого застосування різних систем удобрення на родючість ґрунту та закономірності формування врожайності сучасних сортів пшениці озимої. Методи. Польовий, вимірювально-ваговий та статистичний. Результати. Встановлено, що за 30 років досліджень у варіантах основного внесення N30P30K30 та N60P60K60на фоні гною вміст у ґрунті обмінного калію (16,4–17,9 мг/100 г ґрунту) та рухомого фосфору (18,9–20,2 мг) відповідав високому й дуже високому рівню, а легкогідролізованого азоту (16,3–17,6 мг) – низькому та середньому. У середньому за 2004–2021 рр., на органічному фоні та за додаткового внесення N30P30K30 надбавки зерна після чорного пару становили 0,38 і 0,66 т/га, а після гороху – 0,52 і 1,07 т/га відповідно. Азотне підживлення посівів у дозах N20, N40 та N60 на фоні без добрив після чорного пару забезпечило приріст урожаю зерна 12,0–16,6 %, а на фоні гною + N30P30K30 – 28,6–36,4 %. Після попередника горох на зерно за фонами живлення приріст зерна склав 9,1–19,9 % і 37,6–47,7 % відповідно. Найвищу окупність азотних добрив зерном одержано за підживлення посівів на неудобреному фоні – від 15,3 до 34,5 кг зерна на 1 кг азоту. На фоні гною + N30P30K30 окупність 1 кг NPK зерном залежно від попередника склала 8,3–9,2 кг. Висновки. Дотримання сівозміни протягом 1991–2001 рр. на фоні систематичного органо-мінерального удобрення зумовило збереження та підвищення родючості ґрунту. Після чорного пару високу врожайність пшениці озимої можливо отримати за рахунок дотримання науково обґрунтованої сівозміни, а після гороху – за використання органо-мінеральної системи удобрення. Ключові слова: сівозміна, родючість ґрунту, фон живлення, азотне підживлення, урожайність, ефективність, окупність | |
1 (2023) | Біологічний цикл СО2 і баланс органічного вуглецю в агроценозі кукурудза (Zea mays) – соя (Glycine hispida Maxim.) на дерново-підзолистому ґрунті | Анотація Біологічний цикл СО2 і баланс органічного вуглецю в агроценозі кукурудза (Zea mays) – соя (Glycine hispida Maxim.) на дерново-підзолистому ґрунті УДК 631.95:631.8/821.1:633.15/633.34:631.445.21 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0272 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 162–169 В. М. Польовий, Л. А. Ященко, Г. Ф. Ровна, Б. В. Гук Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненська обл., 35325, Україна Актуальність досліджень пов’язана з необхідністю пошуку шляхів накопичення органічного вуглецю та відтворення родючості ґрунту, підвищення продуктивності культур на дерново-підзолистому ґрунті Західного Полісся. Мета.Дослідити цикл діоксиду вуглецю у ланці кукурудза –соя за різних доз удобрення на фоні хімічної меліорації та заорювання побічної продукції, встановити інтенсивність емісії СО2 і баланс органічного вуглецю дерново-підзолистому ґрунту. Матеріали і методи. Стаціонарний польовий дослід, порівняльно-розрахунковий – для визначення акумульованого рослинами і емітованого СО2, аналітичний та розрахунковий методи – для визначення балансу органічного вуглецю. Результати. Встановлено, що у разі внесення рекомендованої і розрахованої за нормативним методом дози добрив на фоні доломітового і вапнякового борошна емісія СО2 від мінералізації органічної речовини становила 5,01–5,45 т/га, що вище за контроль (без добрив)на 23,4–34,2 %. Емісія СО2 в атмосферу від мінералізації рослинної маси залежно від удобрення і хімічної меліорації знаходилась в межах 18,6–24,7 т/га і перевищувала в 1,2–2,0 рази контроль (без добрив) і фон СаMg(СО3)2 1,0 Нг, що пов’язано з покращеним режимом ґрунту, більшою масою побічної продукції і нагромадженням СО2 рослинами. Найвища кількість СО2 акумульована кукурудзою 64,8–65,0 т/га і соєю – 15,0–15,8 т/га за розрахункової дози добрив за нормативним методом сумісно з мікродобривами на фоні доломітового борошна. Застосування розрахункових доз добрив на фоні СаMg(СО3)2 1,0 Нг під сільськогосподарські культури забезпечило перевагу утворення органічного вуглецю в ґрунті, що й формувало додатній баланс 0,12 і 0,15 т/га. У варіанті без добрив і хімічної меліорації на 1 т виходу зернових одиниць у ланці кукурудза-соя відношення загальної емісії СО2 в атмосферу становило 4,65 і 4,62 од., тоді як за внесення розрахункової дози добрив за нормативним методом на фоні 1,0 Нг СаMg(СО3)2 відповідно знизилось до 3,78 і 3,89 од. Висновки.Заорювання рослинної маси в ґрунт за підвищення продуктивності кукурудзи і сої на дерново-підзолистому зв’язнопіщаному ґрунті із застосуванням розрахункових доз добрив нормативним методом на фоні 1,0 Нг CaMg(CO3)2 є ефективним заходом у боротьбі з деградацією ґрунту, оскільки забезпечує включення у колообіг додаткової кількості органічного вуглецю, який спрямований на його закріплення за рахунок формування бездефіцитного балансу 0,12 і 0,15 т/га. Ключові слова: емісія, органічний вуглець, продуктивність, удобрення, меліорація, рослинна маса | |
1 (2023) | Урожайність пшениці озимої (Triticum aestivum L.) після нетрадиційних попередників у короткоротаційних кормових сівозмінах | Анотація Урожайність пшениці озимої (Triticum aestivum L.) після нетрадиційних попередників у короткоротаційних кормових сівозмінах УДК 633.111.1/631.582 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0273 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 170–177 О. П. Ткачук Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008, Україна Актуальність. Пшениця озима є провідною зерновою і продовольчою культурою України, яка часто вирощується без врахування її вимог до попередників. Особливого поширення вона набула у короткоротаційних сівозмінах. Саме у таких сівозмінах виникає ряд проблем щодо одержання високої і стабільної урожайності пшениці озимої після нетрадиційних попередників. Мета.Визначити урожайність пшениці озимої за її вирощування після нетрадиційних попередників спеціалізованої кормової короткоротаційної сівозміни для малих фермерських господарств. Матеріали та методи.Польові дослідження проводилися впродовж 2018–2021 рр. в умовах Вінницької області на чорноземах вилугуваних середньосуглинкових з вмістом гумусу 4,2 %. Пшеницю озиму висівали після трьох попередників: кормових буряків, гарбузів та картоплі. Результати. Під посів пшениці озимої найдовший період від збирання попередника до сівби забезпечила картопля – 49 діб. Після збирання гарбузів до сівби пшениці озимої залишалось 16 діб. Найменше часу від збирання урожаю до сівби залишалося після попередника кормові буряки – 6 діб. Густота стояння рослин пшениці озимої після попередника картопля була на 12,0 % більша, ніж після попередника гарбузи та на 17,7 % більша, ніж після попередника кормових буряків. На період весняного відростання найбільша густота стояння рослин пшениці озимої спостерігалась після попередника картопля, що було на 11,9 % більше, ніж після попередника гарбузи та на 18,4 % більше, ніж після попередника кормові буряки. Найбільше продуктивних стебел на кінець вегетації сформували рослини пшениці озимої після попередника картопля – 773 шт./м2. Після кормових буряків продуктивних стебел було на 7,8 % менше, а після попередника гарбузи – їх було на 42,2 % менше, ніж після картоплі. Висновки. Фактична урожайність зерна пшениці озимої, вирощеної після картоплі була найвища і становила 7,63 т/га. Після кормових буряків урожайність пшениці озимої була на 11,3 % нижча, ніж після картоплі і становила 6,77 т/га. Урожайність пшениці озимої після попередника гарбузи була на 40,6 % нижча, ніж після картоплі та на 33,1 % нижча – ніж після кормових буряків. Ключові слова: пшениця озима, урожайність, попередники, кормові буряки, гарбузи, картопля | |
1 (2023) | Вплив систем удобрення та обробітку на гумусний стан темно-сірого опідзоленого грунту | Анотація Вплив систем удобрення та обробітку на гумусний стан темно-сірого опідзоленого грунту УДК 631.51:631.432.631.417.2 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0274 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 178–183 М. Г. Фурманець1, Ю. С.Фурманець1, І. Ю. Фурманець2 1Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна 2Львівський національний університет ім. Івана Франка вул. Університецька,1, м. Львів, 79000, Україна Актуальність. Сучасні системи землеробства неоднозначно впливають на показники гумусного стану ґрунтів.Відновлення й збереження родючості темно-сірого опідзоленого ґрунту та підвищення вмісту органічної речовини в агросистемі є актуальним. Мета.Встановити зміни гумусного стану темно-сірого опідзоленого ґрунту за різних систем його обробітку та удобрення з використанням побічної продукції культур сівозміни під соняшником. Матеріали і методи.Довгостроковий стаціонарний дослід. Системи обробітку ґрунту (оранка на глибину 25–27 см, дискування на – 15–17 см, дискування на – 10–12 см). Оранку під соняшник проводили плугом ПЛН-3-35, дискування – АГ-2,4–20. Системи удобрення: 1) без побічної продукції; 2) побічна продукція; 3) побічна продукція + N10 (аміачна селітра) на 1 т побічної продукції. Вміст гумусу в ґрунті визначали за методом І. В.Тюріна, груповий склад гумусу — за М. М. Кононовою і Н. П. Бєльчіковою. Результати. Встановлено, що за вирощування соняшнику найвищі показники вмісту гумусу в 0–20 см шарі ґрунту були у варіанті з дискуванням на 15–17 см за використання побічної продукції – 2,09 %. Застосування на темно-сірому опідзоленому ґрунті дискування на 15–17 см та в системі удобрення побічної продукції + N10 сприяє гумусонагромадженню і супроводжується характерними змінами: в груповому складі гумусу зростає загальний вміст гумінових кислот і підвищується вміст негідролізованого залишку. Найбільшими показниками вмісту гумінових кислот відзначалися ділянки на яких використовували безполицеві обробітки ґрунту за різних систем удобрення – 0,29–0,34 %. Варіант з різноглибинною оранкою відзначався найнижчим вмістом цієї важливої фракції гумусу 0,23–0,25 %. Найвищі показники співвідношення СГК : СФК були у варіантах дискування на глибину 15–17 см та на 10–12 см за використання побічної продукції + N10 становили, відповідно 1,26 та 1,27. Висновки. Застосування безполицевого обробітку ґрунту, дискування глибиною 15–17 см та системи удобрення з побічною продукцією + N10 сприяють відтворенню родючості темно-сірого опідзоленого ґрунту та поліпшенню його гумусного стану. В умовах Західного Полісся України за вирощування соняшнику доцільно проводити дискування на глибину 15–17 см із використанням в системі удобрення побічної продукції + N10 на 1 т побічної продукції. Ключові слова: гумус, темно-сірий опідзолений ґрунт, система удобрення, гумінові кислоти, фульвокислоти | |
1 (2023) | Фотосинтетична діяльність пшениці озимої залежно від удобрення та вапнування на дерново-підзолистому ґрунті в умовах Західного Полісся | Анотація Фотосинтетична діяльність пшениці озимої залежно від удобрення та вапнування на дерново-підзолистому ґрунті в умовах Західного Полісся УДК 631.81:633.11«324»:631.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0275 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 184–189 Н. О. Ювчик Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна Актуальність. Важливою умовою формування високих врожаїв сільськогосподарських культур є збільшення продуктивності їх фотосинтезу, тобто кількості синтезованої органічної речовини на одиницю площі листкової поверхні за добу. Накопичення органічної речовини залежить від величини листкової поверхні, яка визначається біометричними параметрами рослин і значною мірою залежить від режиму їх живлення, а також від тривалості активної діяльності листків. Мета. Полягала у виявленні впливу оптимізації мінерального живлення та хімічної меліорації на формування площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу, чистої продуктивності фотосинтезу в основні фази розвитку пшениці озимої за вирощування на дерново-підзолистому ґрунті в умовах Західного Полісся. Методи. Польовий дослід, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Встановлено, що на дерново-підзолистому ґрунті мінеральні добрива та хімічні меліоранти позитивно впливали на фотосинтетичну діяльність рослин пшениці озимої. Так, за внесення доломітового борошна в дозі 1,0 Нг та різних варіантів удобрення площа листкової поверхні рослин порівняно з контролем (без добрив) зросла з 1,5 тис.м2/га до 4,12–6,99 тис. м2/га у фазу кущіння, з 4,07 тис. м2/га до 14,16–21,34 тис. м2/га – у фазу виходу в трубку та з 2,59 тис. м2/га до 5,33–9,49 тис. м2/га – у фазу колосіння, відповідно. Відзначено, що за роки досліджень внесення мінеральних добрив на фоні вапнування підвищувало величину показника фотосинтетичного потенціалу, порівняно із неудобреним, в 2,6–3,5 рази, а чиста продуктивність фотосинтезу зростала на 15,4–21,3 % порівняно з контролем. Висновки. Найбільші площа листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чиста продуктивність фотосинтезу у фази кущіння, виходу в трубку та колосіння сформувалися за внесення N150Р50К125+ S40 + мікродобриво (двічі). Максимальні показники фотосинтетичної діяльності рослин пшениці озимої відзначені у фазі виходу в трубку. Ключові слова: пшениця озима, удобрення, меліорація, площа листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чиста продуктивність фотосинтезу | |
1 (2023) | Продуктивність пшениці озимої залежно від систем основного обробітку грунту на тлі короткоротаційних сівозмін в умовах Півдня України | Анотація Продуктивність пшениці озимої залежно від систем основного обробітку грунту на тлі короткоротаційних сівозмін в умовах Півдня України УДК 631.581.1: 631.582.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0276 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 190–196 Л. А. Сергєєв, І. М. Когут, О. Т. Мельник, С. В. Почколіна Одеська державна с.-г. дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вул. Маяцька дор., 24, смт. Хлібодарське, Одеський район, Одеська область, 67667, Україна Актуальність. В сучасних умовах ведення сільського господарства спостерігається тенденція до спрощення обробітку ґрунту, порушення сівозмін, звуження спеціалізації більшості аграрних підприємств і роль попередника і систем обробітку ґрунту, як одних з найменш затратних способів у оптимізації вирощування озимини, буде тільки зростати. Тому, розробка і дослідження різних схем основного обробітку ґрунту на тлі короткоротаційної сівозміни й надалі залишатимуться актуальними питаннями і завжди будуть мати науковий та практичний інтерес. Мета. Розробка екологічно-безпечних технологій конкурентоспроможного виробництва високоякісної продукції рослинництва в Причорноморському Степу. Матеріали і методи. Основний метод – польовий, який доповнювався аналітичними дослідженнями, вимірами, підрахунками і спостереженнями відповідно до загальноприйнятих методик та методичних рекомендацій у землеробстві і рослинництві. У досліді вивчалися система сівозмін і система основного обробітку ґрунту.Результати. Досліджено вплив різних систем основного обробітку ґрунту на урожайність пшениці озимої у короткоротаційній сівозміні. Встановлено, що в умовах південного Степу України безполицева система основного обробітку ґрунту створила найкращі умови для формування урожаю пшениці озимої у 1-й,2-й та 4-й культурах. Найвищу урожайність отримали на всіх варіантах досліду після попередників: чорного пару і пару сидерального з викою озимою. Висновки. За всіма варіантами досліду найкращі результати за урожайністю спостерігалися після чорного пару і сидерального з викою озимою в 1-й і 4-й культурах. У 2-й культурі перевага була за сидеральним паром з викою озимою, і становила 4,9 % порівняно з чорним паром. На пшениці озимій позитивний вплив на формування урожайності проявився за безполицевого обробітку. Ключові слова: сівозміна, попередники, системи основного обробітку ґрунту, урожайність, пшениця озима | |
1 (2023) | Вплив тривалого застосування систем основного обробітку грунту на забур’яненість агроценозів | Анотація Вплив тривалого застосування систем основного обробітку грунту на забур’яненість агроценозів УДК 631.51.631.813 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0277 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 197–204 В. П. Кирилюк Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна Актуальність. Вивчення довготривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту дозволить виявити, а отже, і передбачити можливу появу на виробництві того чи іншого ефекту від їх застосування. Мета роботи. Дослідити вплив тривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту на забур’яненість полів. Матеріали і методи. Дослідження проводили у десятипільній сівозміні стаціонарного досліду в 1989–2000 рр., п’ятипільній – у 2001–2008 рр., чотирипільній – у 2009–2016 рр., чотирипільній – у 2017–2022 рр. на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля. У першому (1989–2000 рр.) та другому (2001–2008 рр.) періодах вивчали сім систем основного обробітку ґрунту, які передбачали: 1) полицева – полицевий обробіток під усі культури; 2) чизельна – чизельний обробіток під усі культури; 3) комбінована 1 – поверхневий дисковий обробіток під озимі після однорічних культур, полицевий під буряки цукрові, чизельний під усі інші культури; 4) комбінована 2 – поверхневий дисковий обробіток під озимі після однорічних культур, чизельний під буряки цукрові, полицевий під усі інші культури; 5) плоскорізна – плоскорізний обробіток під усі культури; 6) пара-плужна – параплужний обробіток під усі культури; 7) поверхнева – поверхневий дисковий під усі культури. На третьому (2009–2016 рр.) та четвертому (2017–2022 рр.) періодах вивчали п’ять систем: 1) полицева – полицевий обробіток під усі культури; 2) чизельна – чизельний обробіток під усі культури; 3) плоскорізна – плоскорізний обробіток під усі культури; 4) дискова – дисковий обробіток під усі культури; 5) мінімальна – мілкий дисковий обробіток під усі культури, а з 2020 року – диференційована, яка включає полицеві та безполицеві обробітки у сівозміні. Технологія вирощування культур – загальноприйнята для зони за виключенням досліджуваних варіантів систем основного обробітку ґрунту. Результати. Викладено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту на кількісно-видовий склад бур’янового компонента агроценозів. Виявлено, що найсприятливіший для усіх сільськогосподарських культур фітосанітарний стан складався за полицевої системи, що мала найменшу забур’яненість, найближчою до неї була чизельна система. За усіх безполицевих систем кількість бур’янів була вищою за полицеву на 38–110 %, їх вегетативна повітряно-суха маса збільшувалася на 15–47 %, кількість видів зростала на 6–31 %. Висновки. У результаті тривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту виявлено, що найсприятливіший для усіх агроценозів фітосанітарний стан складався за полицевої системи, де виявлено найменшу кількість та масу бур’янів, найближчою до неї була чизельна систем. Взагалі, за безполицевих систем кількість бур’янів була вищою за полицеву на 38–110 %, їх вегетативна повітряно-суха маса зростала на 15–47 %, кількість видів збільшувалася на 12–29 %. Впродовж 33 років відбувалося очищення агроценозу поля від бур’янів за усіх систем основного обробітку ґрунту зі зменшенням кількості бур’янів на 53–71 %, їх вегетативної повітряно-сухої маси – на 52–70 %, кількості видів – на 33–58 % з одночасним утворенням невеликої групи стійких видів, що присутні в Ключові слова: полицева, чизельна, плоскорізна, дискова, бур’яни |