Інформація про розділ

УДК 631.95:631.8/821.1:633.11/633.16(447.81)              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0219

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 160–168

В. М. Польовий, Г. Ф. Ровна,  Л. А. Ященко, Б. В. Гук

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків,

 Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Актуальність. Близько 15 % обсягу емісії парникових газів при зміні клімату припадає на сільськогосподарське виробництво. Порушення балансу органічного вуглецю спричиняє зниження екологічної стійкості та продуктивності агроекосистем і родючості ґрунту. Зменшення інтенсивності виділення оксиду карбону з ґрунту при раціональному землекористуванні може слугувати оптимізації його органічної речовини. Визначення проблеми. Питання впливу різних доз хімічних меліорантів і мінерального удобрення культур сівозміни західного Полісся на обсяги емісії СО₂ із дерново-підзолистого ґрунту є мало вивченим і потребує аналізування. Мета. Дослідити особливості емісії діоксиду вуглецю з дерново-підзолистого ґрунту при вирощуванні пшениці озимої та ячменю ярого при різних дозах меліорантів і удобрення. Матеріали і методи. Польовий дослід, агрохімічний і статистичний методи. Результати. Меліорація 0,5 і 1,0 дозами вапнякових матеріалів, визначеними за гідролітичною кислотністю (Нг) ґрунту, в загальному призводить до зменшення викидів СО₂ в атмосферу щодо фону мінерального удобрення. Рівень продукування вуглекислого газу у посівах ячменю ярого у варіанті N₉₀P₉₀К₉₀ становив 89,8–68,3–63,5 мг СО₂ /кг ґрунту, тоді як при сумісному внесенні з 1,0 дозою (Hг) доломітового борошна знаходився в межах 83,1–59,8–63,6 мг СО₂/кг ґрунту протягом вегетаційного періоду залежно від фази розвитку культури. Відзначено, що інтенсивність нагромадження СО₂ у приземному шарі також залежала від вологості і температури ґрунту. Так, у полі пшениці озимої емісія діоксиду карбону була найвищою за 1,5 дози (Hг) на фоні N₁₂₀P₆₀K₉₀ і становила 77,7 мг СО₂/кг ґрунту у фазі виходу в трубку при температурі повітря 13,2 ℃, з підвищенням температури повітря до 22,0 ℃ у фазі колосіння цей показник зріс у 1,2 раза, тоді як у фазі повної стиглості при температурі повітря 20,4 ℃ знизився в 1,3 раза. При внесенні 1,0 дози (Нг) доломітового борошна відзначено зниження продукування вуглекислого газу порівняно з 1,5 дозою (Нг) на рівні 18,2 мг СО₂/кг ґрунту у фазі повної стиглості пшениці, що пов’язано з інтенсивністю окисно-відновних процесів, які відбуваються у ґрунті при внесенні різних доз вапнякових матеріалів. Висновки. У короткоротаційній сівозміні проведення вапнування мало позитивну дію на формування додатного балансу органічного вуглецю в дерново-підзолистому ґрунті при інтенсивному мінеральному удобренні культур. Зокрема, у варіантах внесення 1,0 і 1,5 дози (Нг) доломітового борошна на фоні мінеральної системи удобрення N₁₂₀P₆₀K₉₀  у посівах пшениці озимої баланс органічного вуглецю становив 0,35–0,28 т/га, N₉₀P₉₀К₉₀, у посівах ячменю ярого відповідно 0,10–0,16 т/га.

Ключові слова: пшениця озима, ячмінь ярий, меліорація, удобрення, діоксид карбону, баланс.

УДК 631.582                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0220

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 169–176

Ю. В. Мащенко, І. М. Семеняка, М. І. Черячукін, О. М. Григор’єва

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Актуальність. Ведення землеробства в умовах недостатнього зволоження правобережного Степу України пов’язане з погодними ризиками, недотриманням відповідної структури посівних площ та систем удобрення, що ускладнює отримання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур. Розвиток систем землеробства є головною передумовою підвищення як рівнів урожаю, так і конкурентоспроможності сільського господарства країни в цілому. Тому, метою досліджень було передбачено встановити вплив систем удобрення на зміну родючості чорноземів звичайних та продуктивність сільськогосподарських культур у короткоротаційних біологізованих сівозмінах.Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Встановлено, що найвищу продуктивність культури як зерно-паро-просапної, так і зерно-просапної сівозмін формували у варіантах, які найбільше удобрювалися. Порівняння продуктивності сівозмін за різних систем удобрення свідчать, що зерно-паро-просапна сівозміна є більш продуктивнішою, ніж зерно-просапна на 8,3 т/га або на 5,6 %. Застосування мікробних препаратів на фоні мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло підвищенню продуктивності обох сівозмін у середньому на 6,4–7,8 %. Досліджувані норми добрив також сприяли підвищенню вмісту рухомого фосфору та обмінного калію у всіх варіантах обох сівозмін, але були недостатніми для підтримання вмісту азоту і гумусу на вихідному рівні. Найменший ступінь «згорання» гумусу в обох сівозмінах відзначено у варіанті із застосуванням органо-мінеральної системи удобрення у зерно-паро-просапній сівозміні – 0,50 %, що менше, ніж за мінеральної системи удобрення та контролю на 0,06 %, а у зерно-просапній сівозміні ці показники склали відповідно 0,46; 0,11 та 0,06 %. Висновки. Зерно-паро-просапна сівозміна забезпечила прибуток на рівні (в середньому) 9114,4 грн/га, що більше порівняно до зерно-просапної сівозміни на 1039 грн/га, або 11,4 %. Переваги органо-мінеральної системи удобрення зумовленні застосуванням в якості органічних добрив рослинних решток попередника, які позитивно впливають на синтез органічної речовини в ґрунті, продуктивність та економічну ефективність.

Ключові слова: сівозміни, добрива, урожайність, продуктивність, родючість ґрунту, економічна ефективність

УДК 004:631.147                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0221

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 177–185

 О. В. Лебідь

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна 3, м. Вінниця, 21008, Україна

Актуальність. Стаття присвячена питанням використання інформаційних технологій (ІТ) у органічному виробництві. Розглянуто сучасний стан ринку органічної сільськогосподарської продукції та особливості становлення галузі. Відображено основні умови та фактори, що впливають на розвиток ринку органічної продукції. Представлені основні вимоги до органічного виробництва та сертифікації готової продукції. Виявлено причини стримування розвитку органічного сільського господарства. Ця форма господарювання розглядається як надзвичайно сприятлива для сталого соціально-економічного та екологічного розвитку, оскільки відрізняється низьким рівнем собівартості та високою економічною ефективністю. Мета. Розкрити значення теоретичних та  практичних аспектів впровадження інформаційних технологій в органічне сільське господарство. Матеріали та методи дослідження. В ході проведення досліджень використовувались загальні та специфічні наукові методи: економічний, статистичний, графічний, метод порівняння і групування, економіко-статистичний, методи аналізу та синтезу, метод узагальнення результатів дослідження і т. д. Крім загальних методів використовувались методи теорії пізнання, які допомогли розглянути та охарактеризувати сутність, значення та особливості процесу застосування інформаційних технологій в контексті розвитку органічного сільського господарства, а також дослідити наукові підходи щодо ефективності органічного виробництва в умовах діджиталізації. Результати досліджень. Дослідження дозволило оцінити вплив інформаційних технологій на стан розвитку органічного сільського господарства і ринку збуту органічної продукції в Україні. Для організації виробництва органічної сільськогосподарської продукції необхідно забезпечити ефективне правове регулювання розвитку цього виду сільськогосподарської діяльності. Досліджено питання формування, впровадження та застосування інформаційних технологій у  виробництво органічної продукції, управління ризиками зниження органічного статусу продукції. Відображено основні вимоги до сільськогосподарських підприємств та виробленої органічної продукції галузі. Розглянуто особливості  впровадження  інформаційних технологій, їх переваги та можливості використання. Наведено виробничо-економічні показники з виробництва органічної продукції. Висновки. Як показує практика, що 2/3 приросту виробництва органічної продукції пов’язано з впровадженням у виробництво новітніх прогресивних інформаційних технологій. Нині інноваційний потенціал агропромислового комплексу України використовується в межах 4–5 %,  порівняно в США – 50 %.

Ключові слова: інформаційні технології, органічне виробництво, інновації, економіка, аграрний сектор, виробництво, продукція.

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                                           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0196 

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 356–367

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко, С. М. Шевченко, Н. В. Гончар, Ю. Н. Рудаков

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Ефремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

За теперішнього рівня забур’яненості чорноземів, вирощувати соняшник практично неможливо без регламентованого використання найбільш ефективних гербіцидів різного спектра дії на бур’янові рослини. Встановлено, що при захисті агроценозу олійної культури від бур’янів найвищу технічну ефективність і найменшу повітряно-сухому масу бур’янів гарантують бакові суміші гербіцидів етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – технічна ефективність  становить 61,2–65,8 %. Практично всі варіантизастосування  бакових сумішей гербіцидів проявляли високу фітотоксичну дію щодо щириці звичайної – 51–61 %, амброзії полинолистої – 52–76 %, березки польової – 100 %, гірше всього контролювали мишій сизий – 21–31 %.

Найвищі показники елементів структури врожаю відмічалися у  варіантах з внесенням бакової суміші наступних гербіцидів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га, тут маса 1000 насінин становила 73,1 г за максимального діаметра кошика 31,5 см. Інші варіанти досліджуваних  бакових сумішей гербіцидів поступалися в 1,2–1,7 раза як за масою 1000 насінин, так і за діаметром кошика.

Максимальну урожайність насіння соняшника  одержано за внесення бакових сумішей наступних препаратів: етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,2 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га та етаметсульфурон-метил (750 г/кг) – 25 г/га + аклоніфен (600 г/л) – 1,5 л/га + ПАР Тренд 90 – 300 мл/га – відповідно 2,15 та 2,07 т/га. Решта варіантів застосування гербіцидів та їх бакових сумішей значно поступалися за урожайністю насіння соняшника –  на 23–27 %.

Ключові слова: соняшник, бур’яни, гербіциди, бакові суміші, урожайність, технічна ефективність.

УДК 633:11:631.81:631.51:631.432                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0197

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 368–373

М. Г. Фурманець, Ю. С. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

В результаті досліджень, проведених на темно-сірому опідзоленому ґрунті встановлені особливості впливу систем обробітку ґрунту та удобрення із використанням побічної продукції на продуктивність пшениці озимої у чотирипільній короткоротаційній сівозміні (ріпак озимий – пшениця озима – кукурудза – ячмінь ярий).В досліді вивчали три системи обробітку ґрунту (полицева на 20–22 см, мілка на 10–12 см, поверхнева на 6–8 см) та удобрення з використання побічної продукції культур на фоні мінеральних добрив N₁₂₈P₉₀K₁₂₀ кг/га сівозмінної площі. 

Найвища продуктивність рослин формувалась за полицевого на 20–22 см та мілкого на 10–12 см обробітків ґрунту у варіантах з системою удобрення солома та солома + деструктор Екостерн – відповідно маса 1000 зерен  становила 47,1 і 47,9 та 46,4 і 47,0 г,  маса  зерна з колоса – 2,1 і 2,2 та 1,9 і 2,0 г, а найнижчі її показники були за поверхневого обробітку на 6–8 см і різних систем удобрення, де маса 1000 зерен становила 45,2–45,6 г, маса зерна з колоса 1,8–1,9 г.За полицевої та безполицевої на 10–12 см систем обробітку ґрунту з використанням соломи + деструктор відмічалося підвищення вмісту клейковини в зерні пшениці озимої відповідно до 23,5 та 22,7 %, вмісту білка до 12,9–11,7 % порівняно з  поверхневою, де ці показники відповідно становили 21,5 та 9,5 %.

Встановлено, що за  вирощування пшениці озимої ефективними є полицева на глибину 20–22 см та мілка на 10–12 см системи обробітку ґрунту,де формувалася вища урожайність зерна – 6,80 і 6,32 т/га. З'ясовано, що поверхневий  обробіток ґрунту на глибину 6–8 см призводить до зниження урожайності зерна на 1,45 т/га, порівняно з полицевою системою обробітку ґрунту. 

У середньому за роки досліджень за використання соломи окремо як добрива, так і в поєднанні її з деструктором Екостерн спостерігалося збільшення рівня врожайності відповідно на 0,36 та 0,45 т/га порівняно з варіантом без використання соломи, де врожайність становила 5,89 т/га в середньому по фактору.

Отже, в умовах Західного Полісся України за вирощування пшениці озимої доцільно проводити полицевий на 20–22 см та безполицевий на 10–12 см обробітки ґрунту із використанням в системі удобрення соломи + деструктор Екостерн + N10 кг (аміачна селітра) на 1 т соломи.

Ключові слова: пшениця озима, обробіток ґрунту, удобрення, урожайність, деструктор

УДК 631.572:633.18:631.559:633.34                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0198

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 374–382    

В. В. Дудченко ¹, О. Є. Марковська ², О. В. Сидякіна ²

¹ Інститут рису НААН, вул. Студентська, 11, с. Антонівка, Скадовський район,

Херсонська область, 75705, Україна

² Херсонський державний аграрно-економічний університет, вул. Стрітенська, 23,

м. Херсон, 73006, Україна

Висвітлено ефективний спосіб деструкції післяжнивних решток із використанням біопрепарату для реалізації продуктивного потенціалу сої у рисовій сівозміні. Дослідження проводилися в Інституті рису НААН впродовж 2016–2018 рр. Обробку післяжнивних решток рису здійснювали восени біодеструктором Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із концентрованим амідним водорозчинним добривом карбамід (30 кг/га). Контролем був варіант із внесенням карбаміду восени (30 кг/га). 

Застосування біодеструктора Біокомплекс-БТУ «Екостерн» (1 л/га) у поєднанні із карбамідом зумовлювало збільшення загальної кількості патогенних і сапротрофних грибів у ґрунті з 65,5 до 80,5 тис./г ґрунту, або на 22,9 %. При цьому вміст патогенної мікрофлори у досліджуваному варіанті був менший, порівняно із контролем (застосування карбаміду – 30 кг/га) на 21,8 %, а кількість сапротрофів збільшилася у 3,3 раза. Чисельність грибів-антагоністів за сумісного використання біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду  підвищилася у 2 рази,  тимчасом як зменшення кількості токсиноутворювальних грибів  становило 9,4 %. Урожайність сої за сумісного внесення біодеструктора стерні «Екостерн» і карбаміду зростала на 0,6 т/га, або на 17,9 % порівняно із контролем (карбамід – 30 кг/га). До того ж у цьому варіанті вміст післяжнивних решток рису в ґрунті на час сівби сої був меншим на 1,25 г/кг ґрунту, або на 20,3 %  порівняно з контролем, що створювало сприятливі умови для проростання насіння. Приріст урожаю відмічено за рахунок більшої густоти стояння рослин і кількості бобів на рослині. Перед збиранням урожаю густота стояння рослин сої завдяки високій польовій схожості насіння у досліджуваному варіанті становила 45 шт./м², що більше за контроль (41 шт./м²) на 9,7 %. Кількість бобів при цьому становила 24 та 28 шт./рослину, що більше за контроль на 16,7 %, а маса 1000 зерен – 156,2 та 157,5 г,  порівняно з  контролем більше на 0,8 %.

Ключові слова: післяжнивні рештки, мікроорганізми, добрива, ґрунт, рис, соя, урожай зерна, маса 1000 зерен.

УДК 633.854.78 : 631. 51                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0167

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 115–124           

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹, О. О. Гаврюшенко¹, Л. М. Десятник²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Встановлено, що на початку весняно-польових робіт, незалежно від системи обробітку ґрунту, щільність орного шару  (0–30 см) була в межах 1,09–1,32 г/см³. У разі мілкого мульчувального обробітку внаслідок зменшення  глибини  розпушування  до  12–14 та 14–16 см відмічалося деяке  ущільнення 0–30 см шару грунту (на 0,02–0,14 г/см³). Між пористістю та щільністю ґрунту існує обернено пропорційна залежність, тобто, чим вищі показники щільності, тим менший об’єм пор у ґрунті. Підвищити пористість (до 54,3 %) і поліпшити аерацію ґрунту (30,3–32,4 %) можна за рахунок основного обробітку ґрунту (особливо оранки і чизельного розпушування) та пожнивних решток, що в свою чергу зумовлює розущільнення ґрунту та утворення в ньому більшої кількості пор.

На кінець вегетації  польових культур простежувалося закономірне ущільнення ґрунту внаслідок дії природних і техногенних факторів, як результат – об’єм пор зменшився в середньому на  2,7–5,7 % на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку та на 1,5–3,5 % – мілкого безполицевого розпушування. Більш пористий ґрунт на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку   навесні та впродовж вегетаційного періоду завжди інтенсивніше ущільнювався порівняно з мілким безполицевим.

З’ясовано,  що в умовах рекультивованих земель показники загальної пористості, шпаруватості аерації в конструкції з родючим шаром зонального ґрунту за тривалого використання останнього поступово збільшувалися (52,5→59,2→60,3 %), проте із завершенням інтенсивного використання багаторічних агроценозів знижувалися до 56,4 %. В моделі з лесоподібними суглинками  закономірності були подібні. В конструкціях із глинами простежувалося збільшення показників загальної пористості та шпаруватості аерації  порівняно з первинно сформованими техноземами.

Ключові слова: польові культури, система обробітку ґрунту, щільність, пористість, чизельний обробіток грунту, дискування, насипний родючий шар. 

УДК 631.31.633                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0168

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 125–131                 

В. П. Кирилюк, В. М. Кричківський, Н. В. Ковальчук    

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна

Наведено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку грунту і удобрення на урожайність гірчиці білої (Sinapisalba).

З'ясовано, що при внесенні мінеральних добрив у дозі N₆₀Р₆₀К₆₀  найвища урожайність насіння гірчиці білої (1,89 т/га) формувалася при запровадженні полицевої системи основного обробітку грунту. На фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та внесеннямN₃₀Р₃₀К₃₀) найвищу урожайність насіння (1,90 т/га) забезпечила полицева система основного обробітку. Застосування традиційного удобрення N₆₀Р₆₀К₆₀  під гірчицю білу, порівняно з новим, де на фоні залишення соломи вносили мінеральні добрива в дозі N₃₀Р₃₀К₃₀, економічно невигідне.

 Встановлено, що на фоні органо-мінерального удобрення, порівняно до мінерального,  в окремі роки мало місце зрідження посівів гірчиці білої майже до 40–50 % у разі безполицевих обробітків, особливо мінімального. У цілому густота насадження рослин гірчиці на фоні органо-мінерального удобрення  становила 1,5–1,55 млн, а мінерального – 1,65–1,7 млн рослин/га, тобто в  середньому  бу-ла меншою на 10 %.

Аналіз економічної ефективності вирощування гірчиці білої  показав, що  найбільш перспективною і адаптованою до  теперішніх погодних умов  можна вважати плоскорізну систему основного обробітку грунту на фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та внесенням N₃₀Р₃₀К₃₀). При цьому  рентабельність виробництва насіння гірчиці білої становила 263 %;  майже такі показники  рентабельність відмічалися при запровадженні чизельної системи обробітку грунту – 259 %. На фоні органо-мінерального удобрення запровадження будь-якого безполицевого основного обробітку під гірчицю більш вигідне, ніж найбільш продуктивного на фоні мінерального удобрення.

 Ключові слова: гірчиця біла, урожайність, обробіток, удобрення, грунт.

УДК 631.5                                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0141     

М. С. Шевченко, Л. М. Десятник, К. А. Деревенець-Шевченко, Н. В. Швець

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 319–329  

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

На основі широкого експериментального дослідження продуктивності сівозмін в різних зонах Степу розроблено корелятивну модель оцінки ролі попередників у формуванні урожайності культур, що йдуть після них. З'ясовано зв’язок між якістю агротехнологій і зміною ступеня сівозмінної конкурентоспроможності культур.

Ретроспективний аналіз ефективності систем землеробства та сівозмін показав, що постійне удосконалення сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також  технологій їх вирощування  стало основою для переоцінки значення  попередників в сівозміні.  Суть останнього   полягає у тому, що в сучасних агросистемах за рахунок високопотенційних біотехногенних ресурсів можливо одержати вищу  урожайність польових  культур по гірших попередниках, ніж  раніше  по кращих.

З метою одержання універсальної оцінки ефективності сівозмін та моделювання  їх продуктивності запропоновано ввести коефіцієнт сівозмінної депресії, який дає уявлення про частку зниження урожайності після окремих попередників порівняно з її базовим рівнем після чорного пару. При цьому найбільш сприятливі умови складалися після культур,  коефіцієнт депресії яких  вище 0,80 – до них належать:  пшениця озима, ячмінь, ріпак, жито, ярий ячмінь, овес. В той же час суттєво пригнічується розвиток культур, що йдуть після соняшника, кукурудзи на зерно і силос, буряка, сорго, сої,  їх коефіцієнт депресії становить 0,66–0,78.

Запропонована методологія системного аналізу  оцінки попередників відкриває  широкі можливості для формування адаптованих сівозмін, оптимізації набору польових  культур відповідно   до вимог ринку, внесення  важливих коректив у сівозміни в екстремальних умовах, регулювання продуктивності сівозмін з урахуванням агротехнологічної модернізації.

Ключові слова: сівозміна, обробіток грунту, добрива, культури, зерно, попередники, урожай, мінімізація.  

УДК 633:551.524 (292.486)                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0142

Зернові культури. Том 4. № 2. 2020. С. 330–338          

В. І. Чабан, С. П. Клявзо, О. Ю. Подобед, А. І.Горбатенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

  Проведено оцінку стану теплових ресурсів і динаміку урожайності польових культур в умовах північного Степу України. Встановлено збільшення ресурсів тепла у регіоні за 1991–2018 рр. порівняно з кліматичною нормою. Середньорічна температура повітря підвищилася на 1,0 °С, за теплий і холодний періоди року – на 1,0 °С, за період активної вегетації ранніх зернових (квітень - червень) та пізніх ярих культур (травень - серпень) – на 0,8–1,1 °С. Підвищення річної температури йде з коефіцієнтом лінійного тренду 0,31 °С/10 років.  Повторюваність випадків, коли  середня температура за рік досягає 9,5 °С і вище,  становить 53 %. Потепління більшою мірою визначається підвищенням температурного режиму в холодний період року. Істотні позитивні аномалії проявляються у січні (+1,7 °С), лютому (+1,1 °С), березні (+1,6 °С), а також у липні (+1,4 °С) і серпні (+1,5 °С). Спостерігається подовження періоду з температурою ≥ 5 °С на 11–16 діб (225 і 209–214). Зміна тривалості періоду з температурою ≥ 10 °С статистично не достовірна. Простежується збільшення сум ефективних температур ≥ 5 і ≥ 10 °С. Повторюваність  підвищеної (2711 і 1709 °С)  суми ефективних температур становитьдо 50 %. Встановлено тісний кореляційний зв’язок (R² = 0,75) між трива-лістю періоду із середньодобовою температурою ≥5 °С та сумою ефективного тепла ≥5 °С. На фоні збільшення забезпеченості тепловими ресурсами регіону спостерігається позитивна динаміка середньої урожайності основних польових культур: озимина по пару – на 36 % (3,76 і 5,12 т/га), ячмінь ярий – на 24 % (2,14 і 2,65 т/га),  кукурудза – на 11 % (4,14 і 4,59 т/га),  соняшник – на 30 % (1,86 і 2,42 т/га). Імовірність формування оптимального рівня урожайності озимини по пару, ячменю ярого, кукурудзи та соняшника (≥ 4,44; ≥ 2,40; ≥ 4,32; ≥ 2,15 т/га  відповідно культурам) у постбазовий період  становила 56–76 %, тимчасом  як у 1961–1990 рр. – 25–43 %.

Ключові слова: теплові ресурси, суми температур, польові культури, динаміка урожайності, адаптивні властивості.