Інформація про розділ

УДК 633.854.78:631.543.3                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0235

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 77–84

Н. М. Кутіщева, Л. І. Шудря, С. І. Одинець, О. В. Безсусідній, В. О. Середа

Державна установа Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, сел. Сонячне, Запорізький р-н, Запорізька обл., Україна, 70417

Актуальність. На сучасному етапі основу економіки України складає сільгоспвиробництво. Жодна інша галузь не залежить так від коливань погоди, як сільське господарство. І йому постійно доводиться пристосовуватись до змін клімату, що відбуваються. Підвищення температури, зміна кількості опадів та їх розподіл у часі, нестійкий характер погоди, поширення шкідників і хвороб є результатом зміни клімату, що загрожує сільськогосподарському виробництву гібридів соняшника.  Постає питання впливу погодних факторів на формування господарських ознак як самих гібридів, так і їх батьківських форм, формування рослинами врожаю від погодних чинників – температури і опадів як за вегетацію в цілому, так і по місяцях. Мета. Вивчення впливу погодних умов на формування показників продуктивності гібридів і їх батьківських компонентів. Матеріали і методи. Дослідження були проведені на трилінійних гібридах соняшника (Helianthus annuus L.) Агент, Агрономічний, Каменяр, Маршал і Запорізький 28 та на їх батьківських компонентах – простих стерильних гібридах ЗЛ(22х102)А, ЗЛ(42х46)А, ЗЛ(42х58)А та на відновниках фертильності ЗЛ512В, ЗЛ678В і ЗЛ7034В. Результати. Коливання врожайності за роками сягали 0,90 т/га у гібрида Агент, 1,66 т/га у Агрономічного, 0,13 т/га у Маршала, 0,96 т/га у Каменяра і 0,58 т/га у Запорізького 28. Найвищі показники врожайності та вихід жиру з одиниці площі були в 2018 р. За результатами трирічних випробувань гібридів і їх батьківських форм найвищу врожайність мав гібрид Маршал – 2,64 т/га в 2016 р. при олійності насіння 50,78 %. Також у 2016 р. найвищі показники врожайності та виходу олії мали всі відновники фертильності пилку. В той же час найвищі показники врожайності та вихід жиру з одиниці площі чотири з п’яти гібридів показали в 2018 р. Найнижчий вміст жиру в насінні у представлених гібридів був 2017 р. і знаходився в межах 45,16–48,49 % у Агента та Запорізького 28, відповідно. Висновки. Встановлено, що для вирощування гібридів соняшника для південного Степу України найбільш продуктивним є гібрид Маршал, його середня врожайність склала 2,56 т/га і перевищила на 0,27–0,48 т/га цей показник у інших гібридів.

Ключові слова: соняшник, гібрид, врожайність, олійність, маса 1000 насінин, вихід олії, погодні умови, опади, температура, сума активних температур, коефіцієнт кореляції

УДК 633.34:381.8                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0236

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 85–90

О. С. Власюк,  Л. С. Квасніцька

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Сьогодні у світі, в умовах екологічної та економічної криз, підвищилась увага до використання потенційних можливостей агроекосистем й мінімізації застосування пестицидів та агрохімікатів. Для цього використання екологічно безпечних стимуляторів розвитку рослин і новітніх форм мікродобрив є одним з найбільш перспективних прийомів у рослинництві. Удосконалення технології вирощування сої екологічно-безпечними елементами потребує наукового обґрунтування та адаптації до грунтово-кліматичних умов конкретної зони вирощування, а також вивчення їх впливу стосовно сортових особливостей культури. Мета. Визначити оптимальні варіанти мінерального удобрення сортів сої у поєднанні з позакореневим підживленням та обробкою насіння і посівів біологічно-активними препаратами, що сприяють підвищенню продуктивності на 15–20 % та біологізації вирощування культури. Методи. Польовий, кількісно-ваговий, лабораторний, математичний, статистичний аналіз. Результати. Визначено, що активність формування азотофіксувальних симбіозів на сої значною мірою залежить від способу обробки біологічно активними речовинами, зокрема стимуляторами марки Вимпел та мікродобривами Оракул. За обробки сої біологічно активними препаратами маса бульбочок зростає набагато інтенсивніше, ніж їх кількість. Приріст маси бульбочок становив до 50,7 % у сорту Діадема Поділля і до 60,8 % – у сорту Самородок. Застосування досліджуваних способів обробки насіння та позакореневого підживлення забезпечило зростання урожайності насіння сої сорту Діадема Поділля на 4,4–42,7 %, а сорту Самородок – на 4,7–44,4 %, залежно від рівня мінерального живлення. Висновки. Стимулятори росту і розвитку Вимпел та мікродобрива Оракул є ефективними для підвищення урожайності та посилення азотфіксації сої. Застосування біологічно активних препаратів може слугувати важливим елементом ощадних та екологічно безпечних технологій вирощування сої, який здатен знижувати вплив на рослини стресових факторів, зокрема, нестачі добрив.

Ключові слова: соя, азотофіксувальна активність, мікродобрива, стимулятори росту, урожайність сої

УДК 633.11:631.53.4:631.55(477.4)                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0237

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 91–99 

Р. М. Лось¹, В. В. Кириленко¹, О. В. Гуменюк¹, Н. С. Дубовик²

¹Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, вул. Центральна 68, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Білоцерківський національний аграрний університет МОН України, Соборна площа, 8/1, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, Україна

Актуальність. Незадовільне використання генетичного потенціалу сортів пшениці озимої є однією з багатьох причин, що спричиняють проблему в недоотриманні продовольчого зерна в Україні. Реалізація генетичного потенціалу сорту можлива за умови виконання всього комплексу агротехнологічних заходів і жорсткої технології вирощування насіння. Від попередників, строків сівби та погодних умов у період вегетації значною мірою залежить продуктивність різних за генотипом сортів. Метою наших досліджень було визначення потенціалу врожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників та строків сівби в умовах центрального Лісостепу України, а також встановлення взаємозалежності між ними. Матеріали і методи. Дослідження проведено у польовому досліді на полях Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП) у 2018/19–2020/21 рр. (рік – чинник А), що розташований у центральній частині Лісостепу України. Об’єктом досліджень були п’ять нових сортів пшениці озимої миронівської селекції (МІП Фортуна, МІП Лада, МІП Ювілейна, Аврора миронівська, МІП Лакомка) у порівнянні зі стандартом Подолянка – чинник В. Досліди закладали після двох попередників: соняшник і соя – чинник С; сівбу здійснювали 25 вересня та 5 жовтня з відхиленням 1–3 доби – чинник D. Рівень коефіцієнтів суттєвості відхилень температури повітря (°С) та суми опадів (мм) визначали за градацією згідно методики Педя Д. А. (1975) і Каленської С. М. (2018). Результати. Погодні  умови в  роки  досліджень істотно різнились, що дало змогу об’єктивно оцінити матеріал. Досліджено врожайність нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників та строків сівби. Серед досліджуваних попередників найкращим визначено сою, а серед строків сівби – 25 вересня, що у середньому за роки вивчення сприяло отриманню максимального рівня врожайності нових сортів культури. Висновки. За результатами дослідження сортових відмінностей визначено, що найбільшу врожайність у цілому по досліду сформував за першого строку сівби (25 вересня) сорт МІП Ювілейна (6,24 т/га), за двома строками сівби (25, вересня та 5 жовтня) вище значення урожайності спостерігали у сорту МІП Фортуна (5,46 та 5,47 т/га).

Ключові слова: пшениця озима, сорт, урожайність, погодні умови, попередник, строк сівби

УДК: 631.81.84:631.86                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0238          

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 100–105 

В. В. Іваніна, І. М. Коротенко

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141  Україна

Актуальність досліджень полягає у встановленні ефективних попередників та доз внесення азотних добрив для отримання стабільних врожаїв високої якості зерна пшениці озимої в умовах зростаючого потепління клімату. Мета. Вивчити вплив зернобобового попередника гороху на врожайність пшениці озимої (TriticumaestivumL.) та встановити оптимальну дозу азотних добрив за біологізації її вирощування. Методи. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Наведено дані досліджень щодо впливу бобового попередника гороху та доз внесення азотних добрив на продуктивність пшениці озимої. Установлено, що бобовий попередник горох та азотні добрива істотно підвищили врожайність та якість зерна пшениці озимої. З’ясовано, що збільшення дози внесення азотних добрив під пшеницю озиму з 40 до 80 кг/га за обох попередників було ефективним. Висновки. Застосування під пшеницю озиму у ланці з горохом N₈₀Р₆₀К₆₀ забезпечило найвищу врожайність зерна – 5,42 т/га з перевищенням до контролю без добрив на 1,02 т/га. За попередника вівсяниці внесення N₈₀Р₆₀К₆₀ супроводжувалось зменшенням урожайності зерна на 1,03 т/га. Збільшення дози азотних добрив під пшеницю озиму з 40 до 80 кг/га ефективнішим визначено у ланці з горохом – врожайність зерна зросла на 0,56 т/га, тоді як у ланці з вівсяницею – на 0,38 т/га. Встановлено чітку кореляційну залежність між дозою внесення азотних добрив і врожайністю зерна пшениці озимої: з коефіцієнтом детермінації у ланці з вівсяницею – 0,9999, ланці з горохом – 0,9966. Ефективним визначено заорювання соломи гороху під пшеницю озиму на фоні дози мінеральних добрив N₆₀Р₆₀К₆₀ – врожайність зерна порівняно з внесенням лише мінеральних добрив підвищилась на 0,23 т/га за абсолютного показника 5,36 т/га. Внесення мінеральних добрив в обох ланках посилило наростання стеблової маси, забезпечивши врожайність соломи у ланці з горохом на 0,4–0,7 т/га вищу, ніж у ланці з вівсяницею. За попередника горох істотно покращилась якість зерна пшениці озимої. На контролі без добрив вміст білка в зерні пшениці після гороху становив 11,4 %, вівсяниці – 11,0 %; за внесення дози добрив N₄₀Р₆₀К₆₀ – відповідно 11,8 % та 11,4 %; N₆₀Р₆₀К₆₀ – 12,0 % та 11,5 %, N₉₀Р₆₀К₆₀ – 12,1 % та 11,7 %. За рахунок бобового попередника гороху вміст білка в зерні порівняно з попередником вівсяницею підвищився на 0,4–0,5 %.

Ключові слова: азот, попередники, горох, продуктивність, пшениця озима

УДК 633.15: 631.81.095.337: 631.816.35                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0239

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 106–114

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Добрива є одним із найефективніших засобів впливу на урожайність і якість зерна кукурудзи. Поряд з макроелементами (N, P, K) у формуванні зернової продуктивності кукурудзи важливу роль відіграють мікроелементи (B, Cu, Fe, Mn, Zn, Mo). Потреба в цих елементах невелика, однак вони вкрай необхідні для росту і розвитку рослин. Ефективним способом забезпечення рослин мікроелементами протягом вегетації можуть бути обробка насіння та позакореневі підживлення, що сприятимуть покращенню якості продукції, збільшенню урожайності та економічної  ефективності вирощування кукурудзи. Застосування регуляторів росту, комплексних рідких добрив є одним з нових і перспективних напрямів у сільському господарстві України, однак малодослідженим в умовах Західного Лісостепу. Мета. Вивчення впливу стимуляторів росту та комплексних мікро-добрив на ріст і розвиток рослин, формування  показників індивідуальної продуктивності, урожайності та якості зерна кукурудзи в умовах Лісостепу Західного. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2019–2020 рр. на чорноземах опідзолених середньосуглинкових. У двохфакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ДН Меотида та ДБ Хотин; стимулятори росту (Вимпел-К, Вимпел-2) та мікродобрива (Оракул насіння, Оракул мульти-комплекс, Оракул колофермин цинку, Оракул коло-фермин магнію), що використовували для обробки насіння або обприскування посівів у фази 3–5 та 7–9 листків. Результати. Встановлено, що рослини досліджуваних  гібридів кукурудзи формували різну кількість качанів на дослідних ділянках, а саме ДН Меотида–98–108, ДБ Хотин–93–98 продуктивних качанів на 100 рослинах. Допосівна обробка насіння та позакореневе підживлення кукурудзи на ранніх етапах росту забезпечували зростання ваги зерна з 1 качана ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 7,1–27,2 %, а середньораннього гібриду ДБ Хотин –на 5,5–29,4 %, маси 1000 зерен, відповідно, на 6,9–12,3 % та 10,5–16,0 %. Урожайність зерна зростала у ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 8,9–27,6 %, у середньораннього гібриду ДБ Хотин – на 8,7–26,1 %.Висновки.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна забезпечує варіант, який передбачає обробку насіння: Вимпел-К + Оракул насіння + Оракул цинк; обробку посівів у фазу 3–5 листків: Вимпел-2 + Оракул фосфор та у фазу  7–9 листків: Вимпел-2 + Оракул цинк + Оракул магній). Вага зерна з 1 качана збільшується, порівняно до контролю, у ранньостиглого гібриду ДН Меотида на 27,2 %, середньораннього ДБ Хотин – на  29,4 %, маса 1000 зерен – на 12,3 та 16,0 %,  урожайність зерна – на 27,6 та 26,1 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, обробка насіння, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність

УДК 633.655:631.86                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0240

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 115–121

Л. А. Гарбар¹, Н. І. Довбаш², Н. В. Кнап³, Є. О. Ткаченко¹

¹Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

²Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Київська обл., 08163, Україна

³Відокремлений структурний підрозділ «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», вул. Т. Масарика, 32, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, Україна

Актуальність. Формування високих врожаїв насіння сої безпосередньо залежить від кількісного вираження кожного з елементів структури врожаю. Визначальними чинниками у формуванні продуктивності рослин сої є вплив ґрунтово-кліматичних умов регіону та окремі елементи технології вирощування, зокрема, удобрення. Мета дослідження полягала у виявленні впливу інокуляції та умов живлення на формування елементів структури врожаю сої сорту Меркур (ультраранній сорт). Методи. У досліді використовували спеціальні та загальнонаукові методи досліджень. Польові дослідження проводили впродовж 2019–2020 рр. на чорноземах типових малогумусних в умовах Київської області. Дослід двофакторний, чинник А – умови живлення, що створювалися застосуванням різних норм добрив та ріст регулюючих речовин (Гулівер Стимул) на фоні мінерального удобрення на стадіях розвитку рослин ВВСН 13-15; ВВСН 51-55; чинник В – інокуляція насіння препаратом Нітрофікс П (сухий інокулянт для сої). Результати. Наведено результати досліджень ефективності впливу умов живлення, рістрегулюючих препаратів, інокуляції насіння на формування елементів структури врожаю рослин сої сорту Меркур та виявлення взаємозв’язку між ними. Установлено, що формування елементів продуктивності сої визначалося чинниками, які ми вивчали, та факторами навколишнього середовища. Висновки. Збільшення норм добрив забезпечувало збільшення кількості бобів на рослині, кількості насіння у бобах. Спостерігалась динаміка і у напрямку збільшення маси 1 000 насінин, як на варіантах з інокуляцією насіння препаратом Нітрофікс П, так і без інокуляції. Проведення кореляційного аналізу між елементами структури врожаю сої та варіантами удобрення показало наявність між ними сильного позитивного кореляційного зв’язку. На основі кореляційно-регресійного аналізу, як без проведення інокуляції, так і з інокуляцією, установлено лінійну залежність. Вона характеризується сильним кореляційним зв’язком між урожайністю сої та варіантами удобрення з величиною достовірності апроксимації R² = 0,951.

Ключові слова: Гулівер Стимул, елементи структури врожаю, кореляційна залежність, маса 1 000 насінин, Нітрофікс П, соя, удобрення, умови живлення, урожайність

УДК 633.14.«324»:631.5/(477) (251.1) (1-17)                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0241

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 122–128

Ю. В. Безсусідня

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Визначення впливу попередників на рівень зернової продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від строків сівби та мінерального живлення є доволі актуальним, оскільки дозволяє у більш повній мірі розкрити біологічний потенціал рослин, суттєво підвищити врожайність цієї зернової культури в зоні Північного Степу України. Мета наших досліджень полягала у вивченні особливостей формування зернової  продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від попередників на фоні різних  строків сівби та рівня мінерального  живлення в ґрунтово-кліматичних умовах Північного Степу. Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі дослідного господарства «Дніпро» ДУ ІЗК НААН в польовому чотирьохфакторному досліді впродовж 2018–2021 рр. Сорти жита озимого Пам’ять Худоєрка та Стоір висівали по попередниках ячмінь ярий та соняшник у три строки: ранній (5–10 вересня), оптимальний (20–25 вересня) та пізній (5–10 жовтня) на фоні різного рівня мінерального живлення рослин. Результати. За результатами досліджень встановлено вагомий вплив попередників на урожайність жита озимого. Максимальний рівень врожайності було одержано за вирощування сорту Стоір, сівба якого проводилася в період з 20 по 25 вересня. При цьому, в середньому за роки досліджень, найбільшу врожайність відмічали у варіантах із проведенням азотного підживлення рослин по мерзлоталому ґрунту: на посівах після ячменю ярого – 6,47 т/га, після соняшнику – 5,03 т/га. Сорт Пам’ять Худоєрка найвищий рівень врожайності також забезпечував у зазначених варіантах досліду – 6,17 та 4,72 т/га відповідно. Разом з тим, різниця в урожайності між сортами, якщо брати до уваги  максимальні величини даного показника, залежно від попередників становила відповідно 0,30 і 0,31 т/га. Висновки. За результатами досліджень встановлено, що сівба жита озимого після ячменю ярого і соняшнику в найбільш оптимальні строки, а саме 20–25 вересня, та застосування азоту ранньою весною із розрахунку 45 кг/га д. р., забезпечували формування найвищої врожайності у сорту Стоір, яка складала відповідно до попередника 6,47 і 5,03 т/га.

Ключові слова: жито озиме, попередники, сорти, строки сівби, підживлення посівів, урожайність

УДК 633.11;633.16;551.50                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0242

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 129–134

І. В. Костиря¹, М. А. Остапенко¹, М. К. Бондаренко²

¹Генічеська дослідна станція ДУ ІЗК НААН, с. Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська обл., 75560, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Проблема кліматичних змін у наслідок глобального потепління, одна з важливих та актуальних напрямків науково-дослідної діяльності на сучасному етапі розвитку сільського господарства. Зміна клімату призводить до змін потенціалу природних ресурсів і тому визначення їх меж завжди береться до уваги при визначенні напрямку ведення аграрного виробництва. Мета дослідження. Визначити, як вплинуло глобальне потепління через зміну кліматичних умов на проходження зимового періоду озимими зерновими культурами в Присивашші. Матеріали та методи дослідження. Матеріалами дослідження були багаторічні спостереження за основними кліматичними показниками на Генічеській дослідній станції ДУ ІЗК НААН України. Результати та обговорення. Було проаналізовано зміни основних кліматичних показників за період 2004–2020 рр. в Присивашші на фоні глобального потепління та досліджені впродовж 2015–2018 рр. глибина промерзання ґрунту і мінімальні значення температури на глибині залягання вузла кущення озимих зернових культур під час проходження зимового періоду. Зафіксовано зростання середньорічної температури повітря, що призвело до зменшення глибини промерзання ґрунту та підвищення його  температури на глибині вузла кущення. Висновки. Посилаючись на одержані дані виникла вагома необхідність пошуку більш оптимальних строків сівби пшениці, ячменю озимих, як одного з ключових сегментів агротехнічних заходів, що забезпечує кращу адаптацію посівів озимини і зростання їх продуктивності при вирощуванні в нових умовах природного середовища в зоні сухого  Степу України.

Ключові слова. Глобальне потепління, зміна клімату, температура повітря, температура ґрунту, опади, пшениця озима, ячмінь озимий, строки сівби,  глибина промерзання ґрунту

удк: 633.11:631.527                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0243

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 135–143

В. В. Гамаюнова¹, І. В. Смірнова¹, О. Т. Євтушенко², Т. В. Бакланова²

¹Миколаївський національний аграрний університет

²ДВНЗ “Херсонський державний аграрно-економічний університет”

Актуальність.Україна відома в світі як виробник високоякісного зерна. Дійсно, потенціал його виробництва є досить потужним, й особливо в південному регіоні. Стосується це всіх зернових культур, і в першу чергу пшениці озимої. Разом з тим рівні врожаю зерна значною мірою залежать і коливаються за впливу багатьох факторів: забезпеченості рослин вологою у роки вирощування, агрофону живлення, добору сортового складу, способу і заходу обробітку ґрунту, захисту рослин, стану забур’яненості поля, інших факторів. Дрібниць у вирощуванні немає, адже чітке дотримання всіх необхідних вимог технології дозволить щорічно отримувати сталу продуктивність та забезпечення валового збору зерна. Це має виключно важливе значення як для власних потреб держави, так і для експорту. Нині в Україні через військові дії не на всіх полях та сільськогосподарських угіддях можливо успішно вирощувати рослинницьку продукцію. Це зобов’язує виробників впроваджувати раніше розроблені елементи технології й удосконалювати нові менш відомі та ресурсозберігаючі заходи. Останній аспект також набуває значущості у зв’язку послабленням економічної спроможності господарств, здорожчанням матеріальних ресурсів та певним зниженням родючості ґрунтів. За таких умов найбільш дієвим заходом є перегляд переліку сільськогосподарських культур, вирощування найбільш невибагливих до умов середовища, а в їх складі добір високоадаптованих до біотичних та абіотичних факторів середовища сортів, які здатні проявити свої генетично запрограмовані біологічні та господарсько-цінні ознаки. Мета. Шляхом добору, залучення у виробництво нових сортів та удосконалення окремих елементів технології вирощування, можливо досягти істотного підвищення як урожайності зерна, так і поліпшення його якості. Матеріали і методи. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали у відповідності з загальноприйнятою методикою дослідної справи. Експериментальну частину роботи виконували впродовж 2007–2021 рр. на науково-дослідному полі ННПЦ МНАУ. Результати. Визначено, що пшениця озима реагує на попередники та підвищує зернову продуктивність по фону удобрення. Стосовно добору сортів пшениці озимої м’якої, які виведені в останні десятиріччя в ряді селекційних установ України, встановлено, що більшість із них є адаптованими до вирощування в умовах Південного Степу України та здатні формувати  сталий рівень  урожаю. Висновки. Пшеницю озиму слід розміщувати за можливості  по більш сприятливих попередниках, вносити помірну дозу мінеральних добрив та добирати найбільш продуктивні сорти, які найкраще проявляють себе в умовах зони вирощування і найменше реагують на зміну клімату.

Ключові слова: пшениця озима, добір адаптованих сортів, урожай зерна, погодно-кліматичні умови, елементи технології вирощування

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0244

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 144–152

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. Прилипачі – це невід’ємна частина системи захисту кукурудзи від бур’янів, адже сприяють якісному внесенню гербіцидів на кукурудзі. Вони мають велике значення для зменшення собівартості та підвищення ефективності засобів захисту рослин, допомагають закріпити робочий розчин препаратів на листковій поверхні та насінні, запобігають їх стіканню та пролонгують їх дію. Поява нових  гербіцидів, постійна  зміна  погодньо-кліматичних  умов вимагають подальшого вивчення ефективності сумісної дії гербіцидів і прилипачів. Серед прилипачів на кукурудзі значний інтерес мають такі препарати як ад'ювант Синерджен SOC, Еко Ойл Спрей, Естерліп тощо. Мета дослідження – виявити ефективність дії гербіцидів в поєднанні з прилипачами на бур’яни в посівах кукурудзи, а також їх вплив на ріст і розвиток рослин культури. Матеріали і методи. Схема досліду включала наступні варіанти комбінації римсульфурону з прилипачами: 1. Контроль  (Римсульфурон без прилипача); 2. Римсульфурон (40 г/га) + Тренд 90 (0,15 % робочого розчину); 3. Римсульфурон (40 г/га) + Синерджен (0,15 % робочого розчину); 4. Римсульфурон (40 г/га) + Еко Оіл Спрей (0,15 % робочого розчину); 5. Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 6. Римсульфурон (35 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 7. Римсульфурон (25 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину).Результати.Застосування прилипача Естерліп показало максимальну технічну ефективність римсульфурону порівняно з іншими прилипачами, зокрема на щириці загнутій (Amaranthus retroflexus L.) – 75–100 % (повне знищення) та лободі білій (Chenopodium album L.) – 85,7–92,9 %, дещо менше на амброзії полинолистій (Ambrosia artemisiifolia L.) – 83,3 %. Портулак городній (Portulaca oleracea L.) був максимально стійким до дії римсульфурону в поєднанні практично з усіма прилипачами. Максимальний рівень врожайності кукурудзи отримали за застосування Римсульфурону (40 г/га) з Естерліпом – 8,99 т/га. Зниження норми застосування Естерліп до 25–35 г/га понижувало урожайність кукурудзи до 7,34–7,65 т/га, або на 1,34–1,65т/га (14,9–18,3 %) через збільшення забур’яненості посівів. Використання прилипачів Тренд 90, Синерджен, Еко Оіл Спрей також давало зниження врожайності кукурудзи до 8,48 т/га, 8,07 т/га та 8,62 т/га відповідно, що було менше на 0,51 т/га (5,6 %), 0,92 т/га (10,2 %) та 0,37 т/га (4,1 %). Мінімальну урожайність отримано на контролі 5,30 т/га через значну забур’яненість посівів зернової культури, яка знижувалась на 3,69 т/га (41,0 %) в порівнянні з найкращим варіантом (Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп). Висновки.Враховуючи постійну появу нових прилипачів та гербіцидів для використання на посівах кукурудзи, а також зміну кліматичних умов слід і надалі продовжувати дослідження в даному напрямі для визначення найбільш оптимальних співвідношень доз сумішей гербіцидів з прилипачами.

Ключові слова: кукурудза, бур’яни, гербіциди, прилипачі, урожайність, технічна ефективність