Інформація про розділ

УДК: 631.816:631.582               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0222

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 186–193 

В. В. Іваніна, К. Л. Пашинська

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141, Україна

Актуальність. Останніми роками істотно зросли посівні площі сорго зернового у зоні Лісостепу. Це нова ґрунтово-екологічна ніша для цієї культури, де питання удобрення потребують поглибленого вивчення, а тому є актуальними. Формування врівноваженого балансу елементів живлення у ґрунті є основою ефективної та екологічно стабільної системи удобрення, яка забезпечує сталі основи вирощування сорго зернового. Метою досліджень було вивчити особливості використання елементів живлення рослинами сорго зернового при застосуванні мінеральної та альтернативної органо-мінеральної  систем  удобрення  на  чорноземі вилугуваному та сформувати парадигму екологічно збалансованого та економічно ефективного застосування добрив. Матеріали і методи. Тимчасовий польовий, аналітичний та розрахунковийметоди досліджень використовували в процесі визначення виносу та балансу елементів живлення. Результати. Наведено дані досліджень щодо впливу систем удобрення на врожайність зерна, винос та баланс елементів живлення в посівах сор-го зернового. Встановлено, що сорго зернове з біологічним урожаєм виносить велику кількість елементів живлення, які нерівномірно розподіляються у його складових. З врожаєм зерна сорго зернове виносить переважно азот, з врожаєм стеблової маси – переважно калій та значну кількість азоту. Для забезпечення сталих засад вирощування цієї культури та формування врівноваженого балансу елементів живлення у ґрунті важливо залишати на полі нетоварну частину врожаю. Обґрунтовано, що альтернативна органо-мінеральна система удобрення здатна формувати врівноважений баланс елементів живлення у ґрунті та забезпечити високу врожайність зерна при вирощуванні сорго зернового на чорноземі вилугуваному в умовах достатнього зволоження Лісостепу України. Висновки. Рослини сорго зернового на контролі без добрив виносили з врожаєм зерна (6,09 т/га) азоту – 105 кг/га, фосфору – 24, калію – 27, стеблами (26,1 т/га) – відповідно 58, 12 та 140 кг/га. Найбільш продуктивною та екологічно стабільною з врожайністю зерна понад 8,5 т/га визначено систему удобрення, яка передбачала залишати нетоварну частину врожаю сорго зернового на полі та вносити з осені під оранку 4 т/га соломи + N₁₂₀P₁₂₀K₁₂₀. При таких умовах формувався практично бездефіцитний баланс азоту (-4 кг/га) і накопичувались значні запаси фосфору і калію у ґрунті – відповідно 94 та 134 кг/га. При залишанні нетоварної частини врожаю сорго зернового на полі раціональним за альтернативної  органо-мінеральної системи удобрення є внесення з осені під орану лише азотних  та  фосфорних добрив – 4 т/га соломи + N₁₂₀Р_30. Така система удобрення формуватиме врівноважений баланс елементів живлення у ґрунті, істотно зменшить витрати на удобреннята сприятиме накопиченню органічної речовини.

Ключові слова: сорго зернове, елементи живлення, система удобрення, винос та баланс.

УДК 633.15:338.3.003.13:351.777.6                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0169

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 132–137       

Н. І. Довбаш, І. І. Клименко, Г. В. Давидюк, Л. І. Шкарівська, М. А. Кущук

Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Дослідження стану агроценозу кукурудзи в умовах забруднення ґрунту свинцем, кадмієм, цинком свідчать про високу її стійкість до підвищення вмісту металів у ґрунтовому середовищі. Кукурудза має  буферний бар’єр відносно до полютантів і здатна частково акумулювати і фіксувати метали кореневою системою, виносячи до товарної частини урожаю лише незначну їх частку, що не перевищує граничнодопустиму концентрацію, а також забезпечує зниження ризиків подальшого розширення територій забруднених цими екотоксикантами.

Передбачені дослідом варіанти уможливили одержати урожайність зерна кукурудзи 7,36–9,32 т/га (середній рівень варіювання 10,24 %). На  ділянках з 5–100-разовим перевищенням фону важких металів відмічалася тенденція до зниження урожайності зерна на 1,16–1,96 т/га (НІР₀₅ = 1,88) порівняно до контролю, тобто втрати врожаю кукурудзи становили 12–21 %.

Установлено, що забруднення ґрунту полютантами призводило до зниження врожайності та прибутку порівняно з природним фоном (контроль). Максимальний дохід (14 575 грн/га) одержано у варіанті з природним фоном завдяки  вищій врожайності зерна кукурудзи. Одним із показників, що  дає можливість комплексно оцінити всі чинники, є рентабельність. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що рентабельність виробництва кукурудзи на зерно у разі врожайності 7,36–9,32 т/га змінювалась відповідно до рівня забруднення екотопів полютантами і становила 31–63 %. Вирощування кукурудзи на ґрунтах із перевищенням природного фону важких металів у 5 та 10 разів забезпечує рівень рентабельності відповідно 39 та 44 % і є економічно доцільним. Це уможливлює ефективно використовувати в сільському господарстві території з постійно відновлюваним забрудненням полютантами для одержання прибутку від вирощування сільськогоcподарської продукції при одночасному запобіганні збільшення ареалу забруднення.

Ключові слова: кукурудза, важкі метали, урожайність, прибуток, економічна ефективність, рентабельність.  

УДК 631.452:581.526.62(251.1)(477)                                                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0044

О. Ю. Подобед, В. І. Чабан

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Проведена оцінка гумусового стану і мікроелементного фонду ґрунтів природних і агрогенних екосистем зони Степу. Під впливом антропогенних чинників (інтенсивне використання) порушується функціонування ґрунту як екологічно зрівноваженої системи. Параметри вмісту гумусу відносно еталону (переліг) знизились на 38 %, а його запаси – на 36 %. За умов перелогу поновлюється природна родючість чорнозему звичайного. Вміст гумусу в орному шарі (0–20 см) оцінюється, як дуже високий – 6,67 % проти 4,17 % (високий) на ділянці агровиробничого призначення. Встановлено деякі зміни мікроелементного фонду чорнозему звичайного. На ділянці агровиробничого призначення простежувалась тенденція до підвищення на 12–16 % валового вмісту Ni та Cd. Встановлено розбіжності за  вмістом кислоторозчинних (1н НСl) і рухомих (ААБ рН 4,8) форм Mn, Zn, Co для верхнього  шару грунту (0–10 см). На староорній ділянці встановлено істотне зниження їх кількості (на 20; 36 і 17 % відповідно) порівняно з перелогом. Аналогічна закономірність (зниження в 1,6 і 1,4 раза)  відмічалась щодо рухомих форм цинку, міді і кобальту.

          Ключові слова: чорнозем звичайний, переліг, гумусовий стан, мікроелементи, екосистеми. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 330-336.

               Наведено результати досліджень мікроелементного складу рослин соняшнику в умовах степової зони України. Встановлено особливості акумуляції та розподілу мікроелементів вегетативною масою і насінням залежно від систем удобрення сівозміни. Відмічена тенденція до зменшення надходження токсичних елементів (Pb, Cd) в рослини за наявності в системі удобрення гною. Спостерігається зниження інтенсивності надходження в насіння соняшнику Zn, Mn, Cu, Co, Ni, Pb, Cd при застосуванні добрив. Коефіцієнти біологічного поглинання (КБП) підтверджують високу потребу культури в Zn, Cu, Ni. Існує необхідність узгодження нормативної бази для оцінки вмісту елементів-токсикантів.

Ключові слова: соняшник, система удобрення, мікроелементи, акумуляція вегетативна маса, насіння.

             Узагальнено багаторічні дані мікроелементного складу основної і побічної продукції ячменю ярого в зоні Степу України. Встановлено високу варіабельність вмісту Mn, Cd (V = 37–63 %). Вміст Со характеризувався відносною стабільністю (V = 22 %). Виявлено, що дія об’єктивних факторів обмежує акумулювання рослинами окремих елементів. Відзначена більша залежність мікроелемен-тного складу соломи від факторів навколишнього середовища порівняно із зерном. Коефіцієнти біологічного поглинання (КБП) підтверджують високу потребу культури в Zn і Cu. Запропоновано шкалу градації вмісту мікроелементів у зерні з урахуванням регіональних особливостей.

 Ключові слова: ячмінь ярий, мікроелементи, акумуляція, варіабельність, градації вмісту.

 Досліджено мікроелементний стан системи  "ґрунт – рослина" при вирощуванні пшениці озимої в зоні Степу України. Для вмісту рухомих форм Zn, Mn характерне суттєве варіювання і зниження його значень впродовж вегетації озимини. Аналогічні закономірності щодо вмісту МЕ  простежуються не тільки в грунті, але й у вегетативній масі рослин пшениці озимої. Встановлено (за КБП) одну з важливих  особливостей зернової культури в напрямку  вибіркового поглинання МЕ. Отримані високі (r > 0,70) кореляційні зв'язки між вмістом МЕ в рослинах на початкових фазах розвитку (кущення – трубкування) і вмістом їх у зерні, що є підставою для діагностування та оперативного коригування мікроелементного живлення рослин пшениці у відповідний період.

            Ключові слова: чорнозем, забезпеченість, мікроелементи, пшениця озима. 

Наведено результати досліджень впливу елементів технологій вирощування ячменю ярого на вміст рухомих форм важких металів (Zn, Рb, Cd, Cu) в грунті і вегетативних та генеративних органах рослин. Представлені мінеральна (N₃₀P₃₀K₃₀) і органо-мінеральна (біогумус + N₁₅P₁₅K₁₅) системи удобрення, які впливають на накопичення токсичних речовин в акумулятивних шарах грунту і перехід їх в рослини ячменю ярого. Встановлено умови зменшення рівня накопичення токсикантів в зерні і одержання екологічно безпечної продукції.

Ключові слова: важкі метали, безпека зерна, системи удобрення, ячмінь ярий.

Досліджено мікроелементний склад побічної продукції сільськогосподарських культур. Встановлено, що за вмістом Zn і Сu листостеблова маса соняшнику і кукурудзи в 2–6 разів перевищує дані показники соломи пшениці озимої та ячменю ярого. Заробляння в грунт рослинних решток стерньових культур веде до скорочення  на 28–29 %  лише  дефіциту Co і Ni. Баланс біогенних елементів (Zn, Mn, Сu) утримується на рівні контролю, тобто є  різко від’ємним. Моделювання умов формування балансу МЕ у сівозмінах при залученні вегетативної маси кукурудзи і соняшнику поряд з соломою ранніх ярих культу сприятиме скороченню дефіциту балансу: Zn – на 22–34 %, Cu – на 32–52 %, Mn – на 47–58 %.

Ключові слова: побічна продукція, сільськогосподарські культури, мікроелементи, баланс, сівозміна. 

Розраховано баланс мікроелементів в інтенсивних сівозмінах. Встановлено, що при формуванні врожаю сільськогосподарських культур за рахунок потенціалу грунту баланс мікроелементів різко від’ємний. На фоні внесення мінеральних добрив він залишався негативним, а дефіцит Zn зростав на 16–26 %. Проявлялась тенденція до зниження вмісту потенційно доступних форм Mn, Co, Pb, Zn у ґрунті. Наявність в системі удобрення гною сприяє формуванню позитивного балансу МЕ. По органічній системі удобрення перевищення надходження Zn, Cu, Mn над їх виносом врожа-ями становить 2,6–9,5 раза.

Ключові слова: баланс, мікроелементи, чорнозем, сівозміна, системи удобрення.