Інформація про розділ

УДК 633.15:338.3.003.13:351.777.6                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0169

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 132–137       

Н. І. Довбаш, І. І. Клименко, Г. В. Давидюк, Л. І. Шкарівська, М. А. Кущук

Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Дослідження стану агроценозу кукурудзи в умовах забруднення ґрунту свинцем, кадмієм, цинком свідчать про високу її стійкість до підвищення вмісту металів у ґрунтовому середовищі. Кукурудза має  буферний бар’єр відносно до полютантів і здатна частково акумулювати і фіксувати метали кореневою системою, виносячи до товарної частини урожаю лише незначну їх частку, що не перевищує граничнодопустиму концентрацію, а також забезпечує зниження ризиків подальшого розширення територій забруднених цими екотоксикантами.

Передбачені дослідом варіанти уможливили одержати урожайність зерна кукурудзи 7,36–9,32 т/га (середній рівень варіювання 10,24 %). На  ділянках з 5–100-разовим перевищенням фону важких металів відмічалася тенденція до зниження урожайності зерна на 1,16–1,96 т/га (НІР₀₅ = 1,88) порівняно до контролю, тобто втрати врожаю кукурудзи становили 12–21 %.

Установлено, що забруднення ґрунту полютантами призводило до зниження врожайності та прибутку порівняно з природним фоном (контроль). Максимальний дохід (14 575 грн/га)одержано у варіанті з природним фоном завдяки  вищій врожайності зерна кукурудзи.Одним із показників, що  дає можливість комплексно оцінити всі чинники, є рентабельність. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що рентабельність виробництва кукурудзи на зерно у разі врожайності 7,36–9,32 т/га змінювалась відповідно до рівня забруднення екотопів полютантами і становила 31–63 %. Вирощування кукурудзи на ґрунтах із перевищенням природного фону важких металів у 5 та 10 разів забезпечує рівень рентабельності відповідно 39 та 44 % і є економічно доцільним. Це уможливлює ефективно використовувати в сільському господарстві території з постійно відновлюваним забрудненням полютантами для одержання прибутку від вирощування сільськогоcподарської продукції при одночасному запобіганні збільшення ареалу забруднення.

Ключові слова: кукурудза, важкі метали, урожайність, прибуток, економічна ефективність, рентабельність.  

УДК 631.452:581.526.62(251.1)(477)                                                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0044

О. Ю. Подобед, В. І. Чабан

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Проведена оцінка гумусового стану і мікроелементного фонду ґрунтів природних і агрогенних екосистем зони Степу. Під впливом антропогенних чинників (інтенсивне використання) порушується функціонування ґрунту як екологічно зрівноваженої системи. Параметри вмісту гумусу відносно еталону (переліг) знизились на 38 %, а його запаси – на 36 %. За умов перелогу поновлюється природна родючість чорнозему звичайного. Вміст гумусу в орному шарі (0–20 см) оцінюється, як дуже високий – 6,67 % проти 4,17 % (високий) на ділянці агровиробничого призначення. Встановлено деякі зміни мікроелементного фонду чорнозему звичайного. На ділянці агровиробничого призначення простежувалась тенденція до підвищення на 12–16 % валового вмісту Ni та Cd. Встановлено розбіжності за  вмістом кислоторозчинних (1н НСl) і рухомих (ААБ рН 4,8) форм Mn, Zn, Co для верхнього  шару грунту (0–10 см). На староорній ділянці встановлено істотне зниження їх кількості (на 20; 36 і 17 % відповідно) порівняно з перелогом. Аналогічна закономірність (зниження в 1,6 і 1,4 раза)  відмічалась щодо рухомих форм цинку, міді і кобальту.

          Ключові слова: чорнозем звичайний, переліг, гумусовий стан, мікроелементи, екосистеми. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 330-336.

               Наведено результати досліджень мікроелементного складу рослин соняшнику в умовах степової зони України. Встановлено особливості акумуляції та розподілу мікроелементів вегетативною масою і насінням залежно від систем удобрення сівозміни. Відмічена тенденція до зменшення надходження токсичних елементів (Pb, Cd) в рослини за наявності в системі удобрення гною. Спостерігається зниження інтенсивності надходження в насіння соняшнику Zn, Mn, Cu, Co, Ni, Pb, Cd при застосуванні добрив. Коефіцієнти біологічного поглинання (КБП) підтверджують високу потребу культури в Zn, Cu, Ni. Існує необхідність узгодження нормативної бази для оцінки вмісту елементів-токсикантів.

Ключові слова: соняшник, система удобрення, мікроелементи, акумуляція вегетативна маса, насіння.

             Узагальнено багаторічні дані мікроелементного складу основної і побічної продукції ячменю ярого в зоні Степу України. Встановлено високу варіабельність вмісту Mn, Cd (V = 37–63 %). Вміст Со характеризувався відносною стабільністю (V = 22 %). Виявлено, що дія об’єктивних факторів обмежує акумулювання рослинами окремих елементів. Відзначена більша залежність мікроелемен-тного складу соломи від факторів навколишнього середовища порівняно із зерном. Коефіцієнти біологічного поглинання (КБП) підтверджують високу потребу культури в Zn і Cu. Запропоновано шкалу градації вмісту мікроелементів у зерні з урахуванням регіональних особливостей.

 Ключові слова: ячмінь ярий, мікроелементи, акумуляція, варіабельність, градації вмісту.

 Досліджено мікроелементний стан системи  "ґрунт – рослина" при вирощуванні пшениці озимої в зоні Степу України. Для вмісту рухомих форм Zn, Mn характерне суттєве варіювання і зниження його значень впродовж вегетації озимини. Аналогічні закономірності щодо вмісту МЕ  простежуються не тільки в грунті, але й у вегетативній масі рослин пшениці озимої. Встановлено (за КБП) одну з важливих  особливостей зернової культури в напрямку  вибіркового поглинання МЕ. Отримані високі (r > 0,70) кореляційні зв'язки між вмістом МЕ в рослинах на початкових фазах розвитку (кущення – трубкування) і вмістом їх у зерні, що є підставою для діагностування та оперативного коригування мікроелементного живлення рослин пшениці у відповідний період.

            Ключові слова: чорнозем, забезпеченість, мікроелементи, пшениця озима. 

Наведено результати досліджень впливу елементів технологій вирощування ячменю ярого на вміст рухомих форм важких металів (Zn, Рb, Cd, Cu) в грунті і вегетативних та генеративних органах рослин. Представлені мінеральна (N₃₀P₃₀K₃₀) і органо-мінеральна (біогумус + N₁₅P₁₅K₁₅) системи удобрення, які впливають на накопичення токсичних речовин в акумулятивних шарах грунту і перехід їх в рослини ячменю ярого. Встановлено умови зменшення рівня накопичення токсикантів в зерні і одержання екологічно безпечної продукції.

Ключові слова: важкі метали, безпека зерна, системи удобрення, ячмінь ярий.

Досліджено мікроелементний склад побічної продукції сільськогосподарських культур. Встановлено, що за вмістом Zn і Сu листостеблова маса соняшнику і кукурудзи в 2–6 разів перевищує дані показники соломи пшениці озимої та ячменю ярого. Заробляння в грунт рослинних решток стерньових культур веде до скорочення  на 28–29 %  лише  дефіциту Co і Ni. Баланс біогенних елементів (Zn, Mn, Сu) утримується на рівні контролю, тобто є  різко від’ємним. Моделювання умов формування балансу МЕ у сівозмінах при залученні вегетативної маси кукурудзи і соняшнику поряд з соломою ранніх ярих культу сприятиме скороченню дефіциту балансу: Zn – на 22–34 %, Cu – на 32–52 %, Mn – на 47–58 %.

Ключові слова: побічна продукція, сільськогосподарські культури, мікроелементи, баланс, сівозміна. 

Розраховано баланс мікроелементів в інтенсивних сівозмінах. Встановлено, що при формуванні врожаю сільськогосподарських культур за рахунок потенціалу грунту баланс мікроелементів різко від’ємний. На фоні внесення мінеральних добрив він залишався негативним, а дефіцит Zn зростав на 16–26 %. Проявлялась тенденція до зниження вмісту потенційно доступних форм Mn, Co, Pb, Zn у ґрунті. Наявність в системі удобрення гною сприяє формуванню позитивного балансу МЕ. По органічній системі удобрення перевищення надходження Zn, Cu, Mn над їх виносом врожа-ями становить 2,6–9,5 раза.

Ключові слова: баланс, мікроелементи, чорнозем, сівозміна, системи удобрення.

  Досліджено потенціал мінералізації (N₀) зональних грунтів та можливі його зміни залежно від інтенсивності їх використання. Встановлено, що грунт перелогу характеризується максимальним  значенням – 320,0 мг/кг. Застосування гною, помірних та високих доз азотних добрив практично не впливало на параметри потенціалу мінералізації (190–202 мг/кг) та константу її швидкості (0,099–0,103, тиждень^-1), що свідчить про кінетичну однорідність азотного фонду чорнозему звичайного.

Ключові слова: чорнозем звичайний, потенціал мінералізації, азотний режим, діагностика.