Інформація про розділ

УДК 633.13:631.527                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0152 

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 5–12         

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведені результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України. Висвітлені проблеми і основні напрямки створення нового вихідного матеріалу. Залучення до гібридизації високопродуктивних, крупнозерних (маса 1000 зерен – 25,3–29,1 г) генотипів, стійких до абіотичних факторів, таких як Абель, Rhea, Nuprime, Plater, Adam, Білоруський, Пушкінський, Гоша, Крєпиш,  уможливило створити низку нових гібридних комбінацій голозерних форм вівса.

Встановлено, що за кількістю колосків і зерен з рослини сортозразки  істотно різнилися між собою, але не завжди ці ознаки помітно впливали на продуктивність рослини. Тобто доведено, що продуктивність рослини зумовлює комплекс ознак: кількість колосків у волоті, кількість зерен в колоску і крупність зерна.

Виявлено кращі вихідні форми голозерного вівса за біологічними і господарськими ознаками.

Наведено характеристику нового вихідного матеріалу та висвітлено результати селекційної роботи. В контрольному  розсаднику виділено сортозразки таких голозерних форм вівса: Ск 1024/10, Рс 72/09, Сс 732/10, які за урожайністю зерна (2,59–2,66 т/га) в середньому за 3 роки істотно (на 0,35–0,42 т/га) перевищили сорт-стандарт.  

 За  вмістом  білка (15,9–16,2 %)  найбільш  перспективними  виявилися  такі  сортозразки, як  Рс 72/09,  СС 1136/09, Сс 732/10 і Сп 234/10.

 Сорт вівса Родоніт (голозерний),  урожайність зерна (2,58 т/га) якого в середньому за даними трирічного конкурсного сортовипробування перевищила показники  національного сорту-стандарту Скарб України на 0,33 т/га, або на 14,7 %, переданий  в 2019 р.  на державне випробування. Вміст білка в зерні 16,1 %, крохмалю 49,0 %, кількість плівчастих зернівок не перевищує 3,0 %. Вегетацій-ний період сорту Родоніт на три доби довший  порівняно зі стандартом і становить 91 добу.

 Ключові слова: овес, сорт, гібридизація, добір, урожайність, гібридні комбінації.

УДК 633.82 (477.7)                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0153

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 13–22

В. В. Гамаюнова,  Л. Г. Хоненко,  М. І. Федорчук,  О. А. Коваленко  

Миколаївський національний аграрний університет, вул. Георгія Гонгадзе, 9,

м. Миколаїв, 54020, Україна

Обґрунтовано доцільність  вирощування у зоні південного Степу України більш посухостійких культур, зокрема соргових, проса, рижію, сафлору та інших, замість соняшника. Цього, перш за все, вимагають кліматичні зміни як в Україні, так і в світі.  

Дослідження з польовими культурами проводили в умовах навчального науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету, починаючи з 2004 р. Грунтова відміна – чорнозем південний з вмістом гумусу в шарі грунту 0–30 см  2,96–3,21 %, середньою та підвищеною забезпеченістю рухомими формами фосфору і калію та низькою – рухомим азотом. Досліди з соризом (гібрид Оксамит) проводили впродовж 2004–2006 рр., просом (сорти Таврійське, Костянтинівське, Східне) у 2008–2010 рр., сорго зерновим (гібрид Степовий 5) у 2014–2016 рр., сафлором красильним (сорт Лагідний) у 2017–2019 рр.

Роки досліджень істотно різнилися за температурним режимом і кількістю опадів  до сівби та впродовж вегетації сільськогосподарських культур. Погодні умови були типовими для зони південного Степу України.

Встановлено, що всі досліджувані посухостійкі  культури позитивно реагують на оптимізацію живлення – підвищується рівень урожайності та якості зерна чи насіння. З'ясовано, що продуктивність соризу залежно від внесення добрив і строків сівби збільшується на 37,6–39,2 %, проса – на 33,3–41,6 %, сорго зернового залежно від фону живлення і умов року вирощування – на 8,2–33,2 %, сафлору красильного – на 11,1–64,6 %.

Виявлено, що  для оптимізації живлення вирощуваних культур доцільно вносити до сівби невисокі дози мінеральних добрив та проводити передпосівну обробку насіння і рослин в основні фази вегетації сучасними рістрегулюючими препаратами для посилення стійкості рослин до несприятливих умов та підвищення їх продуктивності.

Ключові слова: посухостійкі рослини, кліматичні умови, оптимізація живлення, урожайність, якість урожаю, сорти, строки сівби.

УДК 631.1:001.76 + 632.938                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0154

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 23–29   

М. В. Круть

Інститут захисту рослин НААН, вул. Васильківська, 33, м. Київ, 03022, Україна

Інститутом захисту рослин НААН розроблено методи селекції рослин на стійкість до основних збудників хвороб та методику оцінювання стійкості пшениці озимої, картоплі, конюшини і люцерни до шкідників для створення комплексно стійких сортів. Виявлені донори стійкості картоплі до збудників раку, альтернаріозу, фомозу та цистоутворюючих нематод. Розроблено методики визначення стійкості зернових до високих та низьких температур. Складено колекцію зразків дикого родича пшениці Aegilops biuncialis L. – джерел нових генів стійкості рослин до хвороб та шкідників. В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва ідентифіковано гени стійкості пшениці м'якої озимої до хвороб за ДНК-маркерами. Науковцями Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла підібрані сортозразки пшениці озимої з груповою та комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Інститутом олійних культур НААН встановлено фізіологічні та біохімічні механізми стійкості соняшника, сої, льону олійного до збудників хвороб. Створено також колекції ліній соняшника за ознакою комплексної стійкості до вовчка, сухої гнилі, несправжньої борошнистої роси та ліній сої за ознакою комплексної стійкості до білої гнилі та антракнозу. В Національному науковому центрі «Інститут землеробства НААН» досліджено стійкість різновидів кормового люпину до найголовніших патогенів. Інститутом сільського господарства Карпатського регіону НААНвиявлено сорти та селекційні номери ячменю ярого, вівса, ріпаку, льону-довгунця, стійкі до основних хвороб, Інститутом рису – сортозразки рису, стійкі до збудників хвороб та шкідників. В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН оцінено стійкість сучасних генотипів конопель посівних, льону-довгунця та льонуолійного до основних комах-фітофагів.В Інституті овочівництва і баштанництва НААН розроблено методику оцінювання селекційної цінності вихідного матеріалу основних овочевих рослин за ознакою стійкості до хвороб. Вченими Інституту агроекології і природокористування та Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН у рослин огірка й ячменю виявлено також стійкість до вірусних хвороб.

Ключові слова: сільськогосподарські культури, шкідники, збудники хвороб, стійкість, ген стійкості, джерело стійкості.

УДК 635.655.633.853.52                                                                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0129

Л. Р. Медведєва, Я. І. Кренців, Т. В. Мостіпан, Л. І. Калініна

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведені результати досліджень,  проведених  впродовж 10 років (2010–2019 рр.) в колекційно-му розсаднику. Досліджено колекційні сорти сої  різного еколого-географічного походження. Проаналізовано їх за врожайністю, вмістом протеїну та жиру в насінні. Обґрунтовано значення сортів сої, стійких до сім’ядольного бактеріозу, в підвищенні  урожайності насіння. Виділено 15 сортів, високостійких до цієї хвороби: Ера 2, Медея, Степовичка 4, Діона, Агат, Срібна рута, Подільська 2000, Ятрань, Хабаровська 01, Еванс, Лінія № 918, Лінія № 100, R8606I-5R05, Yutro, ВНИИОЗ 11. Досліджувані сорти є перспективними як джерела стійкості до сім’ядольного бактеріозу при селекції на імунітет.

На сучасному етапі селекції, з переходом на європейські стандарти, важливого значення набуває  створення  сортів з високою якістю насіння. У зв'язку з цим в лабораторії ведуться широкі  дослідження по виявленню високопротеїнових сортів з високим вмістом жиру в насінні.

Хімічний аналіз насіння сої різних груп стиглості  свідчить про те, що вміст протеїну за роки досліджень змінювався в межах 32,2–45,8 %. Найвищий його вміст був в насінні сортів Зерноукісна (45,8 %), Устя (45,5 %), Сонячна (44,7 %), Артеміда (44,2 %), Прип'ять (44,0 %).

Вміст жиру в насінні коливався  від 18,2 до 26,8 %. Кращими за  цим показником виявилися такі сорти, як: Смарагдова (26,8 %), Аннушка (26,4 %), Софія (26,8 %), Барвиста (26,4 %), Офелія (26,5 %), Подільська 416 (26,4 %), Васильківська (26,8 %), Л. 101 (26,8 %), Букурія (26,3 %).

Наведені сорти є високоурожайними, з високим  вмістом протеїну  та  жиру,  високостійки-ми до сім’ядольного бактеріозу, а також адаптованими до несприятливих умов оточуючого середовища.

Ключові слова: соя, сорт, колекція, урожайність, селекція, протеїн, жир, стійкість, насіння.    

УДК 631.527.8:633.111.1                                                                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0130

Гопций В.А., Криворученко Р.В. 

Зерновые культуры. 2020. Т. 4. № 2. С. 230–242.

Харьковский национальный аграрный университет имени В.В. Докучаева, с. Докучаевское, Харьковский район, Харьковская область, 62483, Украина

В условиях глобальных изменений климата важное значение приобретает поиск доноров  адаптивных свойств среди существующего исходного материала пшеницы, поскольку только на основе целенаправленного подбора родительских компонентов для скрещиваний можно рассчитывать на получение селекционного материала с заданными параметрами адаптивности.  

В  ходе исследованийоценивали коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы по признакам продуктивности колоса и устанавливали адаптивные особенности, учитывая их.

Изложены результаты оценки гомеостатичности и селекционной ценности коллекционных образцов мягкой озимой пшеницы различного эколого-географического и генетического происхождения по признакам производительности главного колоса за период 2014–2016 гг. Объектом исследований были 45 сортов и 9 селекционных линий.  Установлена существенная разница между коллекционными генотипами мягкой озимой пшеницы как по уровню развития признаков продуктивности колоса, так и по их изменчивости в годы исследований. Самым высоким уровнем развития признаков продуктивности колоса отличались 6 сортов (Горделивая, Станичная, Легенда, Переяславка, Оксана, Liryka).  Средний уровень по большинству признаков превышали 7 сортов и 2 селекционные линии (Росинка Тарасовская, Банга, Венера, Вольница, Маша, Красота, Ebi, Кю07, 89-I/2).

Оценку адаптивных свойств коллекционных генотипов проводили путем определения показателей гомеостатичности (Hom) и селекционной ценности (Sc). Установлено, что коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы имели разный уровень гомеостатичности и селекционной ценности. Наибольшую ценность представляют генотипы, в которых сочетается высокая гомеостатичность и селекционная ценность с высоким уровнем развития признаков продуктивности – Богдана, Душистая, Заботливая, Фермерка, Красота, Маша, Станичная, Ода, Легенда, Izolda,  Кю99, 89 I/2 и др. Эти генотипы могут быть использованы как источники продуктивности колоса с высокой их гомеостатичностью. По результатам исследований установлено наличие различного типа гомеостатической регуляции процессов формирования продуктивности колоса.

Ключевые слова: мягкая озимая пшеница, генотип, производительность колоса, гомеостатичность, адаптивность, селекционная ценность.

УДК 633.15:631. 52                                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0100

   Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 5–11          

В. Ю. Черчель, Т. Г. Купріченкова, Д. С. Купріченков

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Наведено результати дослідження варіювання основних селекційних ознак у 61 лінії  розлусної кукурудзи, які були створені в лабораторії селекції кукурудзи харчового напрямку використання Державної установи Інститут зернових культур НААН.

Встановлено, що більшість зразків належать до середньостиглої та середньоранньої груп стиглості і придатні для механізованого збирання врожаю. Виявлено, що переважна кількість ліній розлусної кукурудзи має  такі  параметри: середній за довжиною (11–14 см) і тонкий (діаметром 2–3 см) качан, кількість рядів зерен  коливається у межах від 10 до 16 шт., кількість зерен в ряду – від 26 до 35 шт., маса 1000 насінин – від 100 до 200 г.

 З'ясовано, що у разі більш екстремальних умов вирощування має місце зменшення середніх, мінімальних та максимальних  показників за  всіма ознаками.

Встановлено, що значне варіювання спостерігалось за такими  ознаками, як «висота прикріплення качана», «довжина качана», «кількість зерен в ряду»; значне і середнє – «маса 1000 насінин»; середнє – «висота рослин», «діаметр качана», «кількість рядів зерен» та слабке – «сходи – цвітіння 50 % волотей», «сходи – цвітіння 50 % качанів». Виділено лінії з максимальним і мінімальним проявом вказаних селекційних ознак.

          Ключові слова: селекція, розлусна кукурудза, лінія, селекційні ознаки, параметри варіювання, вихідний матеріал.

УДК 633.13:631.52                                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0101

 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.12–19         

А. Я. Марухняк, Г. Я. Біловус, В. І. Пущак

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна

У ході комплексної оцінки селекційних генотипів ячменю ярого у 2017–2019 рр. за продуктивністю, стійкістю до збудників основних хвороб і адаптивними особливостями було використано десять селекційних ліній та два сорти. Найвищу врожайність  сформував сорт Орвел (4,17 т/га) і селекційна лінія 740-231 (4,11 т/га). Відповідно до коефіцієнта регресії високою пластичністю за урожайністю вирізнялися селекційні лінії 740-231, 700-3-17, 702-1-12, 409-1-4 і 699-2-18, але лише остання з них  відзначалася високою стабільністю. Найвища гомеостатичність була виявлена у 703-111 – 152,36, а до категорії  генотипів з високою селекційною цінністю (30,66–37,26) ввійшли сорти Командор, Орвел та лінії 742-221, 762-2-11 і 703-111. Для визначення діапазону стабільності ознаки використовуються коефіцієнти агрономічної і фенотипової стабільності. Згідно з цими коефіцієнтами ознака “врожайність“  більш стабільною була у лінії 703-111 (As = 97,58; SF = 1,05) і сортів Командор (As = 95,83; SF = 1,09) та Орвел (As = 95,44; SF = 1,10).

За оцінкою стійкості до хвороб   борошнистою росою менше уражувались лінії 545-5-9, 702-1-12, 742-221 і сорт Орвел, сітчастою плямистістю – 702-1-12 і 703-111, карликовою іржею – 740-231 і 545-5-9, летючою сажкою – 702-1-12 і 740-231. За індексом комплексної стійкості оцінили стійкість генотипів ячменю до збудників хвороб відносно адаптивної норми, а також рівень їх генетичного захисту. Найвищими показниками індексу комплексної стійкості до збудників чотирьох хвороб відзначилися 702-1-12, 740-231 та Орвел і 545-5-9.

Ключові слова: ячмінь ярий, селекційна лінія, урожайність, оцінка, стійкість.

УДК 631.527:631.1:633.1123.9                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0102

 Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С.20–27           

О. С. Левченко, В. М. Стариченко

ННЦ «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників 2б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Наведено результати оцінки колекційних зразків тритикале озимого (Triticosecale)за основними елементами структури зернової продуктивності. Визначена генетична різноманітність колекції за ознаками продуктивності. Найменша мінливість колекційних зразків виявлена за такими  показниками, як маса зерна з рослини (V – 8,6 %, lim – 2,5–3,5 г), маса 1000 зерен (V – 8,8 %, lim –37,1–52,8 г) і  висота рослин (V – 9,8 %, lim – 96–149 см), середня –  кількість зерен  з рослини (V – 10,6 %,  lim – 55,5–72,3 шт.), продуктивна  кущистість (V – 15,3 %,  lim –1,3–2,3 шт.) і кількість зерен з колосу (V –19,9 %,  lim –27,8–59,3 шт.),  сильна –  маса зерна з колосу (V –20,4 %,  lim – 1,1–2,5 г). Встановлено сильний позитивний кореляційний зв'язок зернової продуктивності із масою зерна з колосу (r = 0,78) і середній – із кількістю зерен з рослини та колосу (r = 0,47 і 0,63 відповідно). Між зерновою продуктивністю та масою 1000 зерен і висотою рослин кореляційний зв'язок практично відсутній. Негативна кореляція середньої сили (r = -0,43) встановлена між масою зерна з рослини та кількістю продуктивних стебел. На основі методу регресивного аналізу з'ясовано напрямок і величину змін зернової продуктивності у колекційних зразків тритикале озимого залежно від елементів  структури урожайності.

Ключові слова: тритикале озиме, колекційні зразки, елементи структури зернової продуктивності, мінливість і кореляційний зв'язок.

УДК 634.836.5(477):581.167                                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0103

Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 28–37           

І. А. Ковальова,  В. В. Скрипник, В. В. Власов, Н. А. Мулюкіна, Л. В. Герус,  М. Г. Федоренко, О. В. Салій

Національний науковий центр  «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН, вул. 40-річчя Перемоги, 27, смт Таїрове, м. Одеса, 65496, Україна

 Створено ознакову колекцію сортів-донорів цінних господарських ознак, зокрема безнасінності. Аналіз частини реєстрових сортів за шкалою стійкості проти грибних хвороб довів існування  тенденції до підвищення адаптивності у  сортів нового покоління.

 За ступенем розвитку рудиментів насіння проведено оцінку 36 сортів винограду з 12 країн світу, виділено кишмиші першої категорії, які в подальшому можуть бути використані як батьківські компоненти у схрещуваннях.  

 Було складено ароматичні профілі вин з ягід нових технічних сортів та форм винограду, підтверджено їх безперечні смакові якості. Перспективні столові сорти були виділені за  такими показниками, як величина грона та ягоди,  товарність  грон на кущі.

 Використання методів SSR-аналізу дозволило підтвердити походження досліджуваних сортів, що особливо актуально для зразків, одержаних за допомогою суміші пилку.

 Ключові слова: SSR-аналіз, генотип, стійкість, безнасінність, сорт, органолептичний профіль, товарність, великоплідність, великоягідність.

УДК 633.15:631.527                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0079

Лавриненко Ю.О., Іванів М.О.

 ¹Інститут зрошуваного землеробства НААН,сел. Наддніпрянське, Херсон, Херсонська область, 73483, Україна

 ² Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет»,

 вул. Стрітенська, 23, м. Херсон, 73000, Україна