Інформація про розділ

УДК 633.15:631.52:632                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0178

Зерновые культуры. 2021. Т. 5. № 2. С.209-217

Заплітний Я. Д. ¹, Козак Г. В. ¹, Микуляк І. С. ¹, Лінська М. І. ¹, Карп Т. Я. ¹, Боденко Н. А. ²  

¹ Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН,

вул. Б. Крижанівського 21 а, м. Чернівці, 58025, Україна 

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати дослідження гібридів кукурудзи різних груп стиглості (FAO 199–399) впродовж 2018–2020 рр. в умовах південно-західної частини Лісостепу України. Вивчено 54 вітчизняних зареєстрованихта перспективних гібридів селекції  різних науково-дослідних установ України (Державна установа Інститут зернових культур НААН, Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).

Густота  стояння ранньостиглих гібридів становила 70, середньоранніх – 60, середньостиг-лих – 50 тис. рослин/га. Оцінено рослини за вирівняністю, визначено їх стійкість до злому стебла нижче продуктивного качана, ступінь ураження пухирчастою сажкою, стійкість до прикореневого вилягання та загальний їх стан. Всі гібриди кукурудзи характеризувалися високими оцінками (8–9 балів) перелічених ознак. За роки досліджень найбільш урожайними в умовах Буковини виявилися гібриди середньоранньої групи (9,06 т/га), найменш пристосованими до цих умов – гібриди середньо-стиглої групи (8,62 т/га). Встановлено кращі зразки, які  відзначаються високою урожайністю і низькою збиральною вологістю зерна. Серед гібридів  ранньостиглої групи максимальною урожайністю зерна в середньому за три роки вирізнялись ДБ Лада (9,64 т/га), ДН Синевир, (9,43 т/га). а середньоранньої – ДБ Варта (10,81 т/га), ДБ Хотин (9,96 т/га) Кіцманський 215 СВ (9,61 т/га).

З'ясовано, що ранньостиглі гібриди ДН Синевир і ДБ Лада та середньоранні – Кіцманський 215 СВ, ДБ Хотин, ДБ Варта кожного  року істотно перевищували стандарти, зважаючи на це, в умовах південно-західної частини Лісостепу України на увагу заслуговують гібриди саме цих групи стиглості.

Ключові слова: гібриди, кукурудза, селекція, урожайність, збиральна вологість зерна, група стиглості, стійкість до вилягання.

УДК 633.352:631.52                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0179

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 218-225

С. Д. Орлов ¹, А. О . Гагін ², С. В. Синьогуб ², С. М. Бровко ¹

¹ Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03010, Україна 

² Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України,  п/в Мала Вільшанка 1, Білоцерківський район, Київська область, 09178, Україна

Штучний добір горошку посівного (ярого) розпочато на гібридному матеріалі, відібраному з розсадника першого покоління гібридів.

При вивченні горошку посівного (ярого), на різному фоні простежувалася  значна розбіжність між потомством за коефіцієнтом виживання рослин: на фоні вівса  його значення коливалися від 21,8 до 34,4 % при середньому показнику 27,5 %, а гірчиці білої – від 40,2 до 53,35 % при – 47,2 %. Стабілізації конкурентоспроможності горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом не спостерігалося, але мало місце зниження частки повноцінних рослин штучної популяції F₄ від 0,5 до 7,9 % порівняно з F₃. На фоні гірчиці повноцінних рослин горошку посівного (ярого) було більше, що свідчить про значно нижчий конкурентний фон гірчиці порівняно з вівсом. З'ясовано, що у кожній популяції переважали рослини з низькою продуктивністю як на фоні з вівсом, так із гірчицею білою. Коефіцієнт добору (з снопа) в середньому коливався від 19 % на фоні вівса до 34,1 % – гірчиці білої, всього  було відібрано 2240 елітних рослин. Другий етап розсадника штучного добору включав матеріал горошку посівного (ярого), який був перевірений на конкурентному фоні за попередній рік. Коефіцієнт виживання рослин горошку змінювався у межах від 17,6 до 24,5 %, одержано 2432 елітних рослин. На третьому етапі вивчалося потомство горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом та гірчицею білою, відібрано 546 елітних рослин на фоні вівса та 1694  – гірчиці білої. Генотипи горошку посівного (ярого), які не можуть конкурувати з рослинами підтримуючої культури та між собою, елімінуються з популяції, про що свідчить відсоток відібраних рослин. Цілеспрямований відбір із штучних гібридних популяцій горошку посівного (ярого) сприяє формуванню генетично збалансованих ліній з підвищеною стійкістю до абіотичних факторів довкілля.

Ключові слова: горошок посівний (ярий), гібрид, добір, продуктивність, змішані посіви.

УДК 633.15:631.527:581.16:519.237.5                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0180

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 226–232

С. Г. Понуренко, В. П. Коломацька, Л. М. Чернобай

Інститут рослинництва  імені В. Я. Юр᾽єва НААН, проспект Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна

Встановлені генотипові значення продуктивності і її компонентів у середньоранніх та середньо-стиглих ліній кукурудзи, створених в лабораторії селекції і насінництва кукурудзи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, що увійшли до складу робочої колекції.

Виявлено, що середня продуктивність середньостиглих ліній  була вищою, ніж у середньоранніх за наявності відмінностей  щодо типу зернини.

З'ясовано генотипові кореляційні взаємозв’язки продуктивності та її компонентних ознак в системі прямих і побічних ефектів. Встановлено, що парні коефіцієнти кореляції продуктивності з її складовими були додатними та переважно низькими або середніми за силою і коливались від 0,327 для ознаки «кількість зерен на качані» до 0,656 для ознаки «діаметр качана». Відмічено високі значення прямих шляхових коефіцієнтів за впливом на продуктивність лише для ознак «кількість зерен на качані» та «маса 1000 зерен» (0,835 та 0,812 відповідно). Такі ознаки, як «діаметр качана», «кількість рядів зерен» і «кількість зерен в ряду», мали дуже низькі значення прямих шляхових коефіцієнтів (від 0,041 до 0,098), але впливали на продуктивність опосередковано через ознаку «кількість зерен на качані». При цьому найбільший опосередкований вплив на продуктивність через ознаку «кількість зерен на качані» мали ознаки «кількість рядів зерен» (0,622) та «кількість зерен в ряду» (0,544). Для ознаки «маса 1000 зерен»  простежувався суттєвий від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на ка-чані» і «кількість рядів зерен» з шляховими коефіцієнтами -0,350 та -0,362 відповідно.

Встановлено, що добір за ознаками «діаметр качана», «кількість рядів зерен», «кількість зерен в ряду» є опосередкованим, оскільки вони є компонентними для ознаки «кількість зерен на качані» та містяться на іншому рівні в модулі ознаки «продуктивність». Найбільш ефективним може бути добір на продуктивність безпосередньо за кількістю зерен на качані  та за масою 1000 зерен, але для останньої ознаки слід враховувати від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на качані» та «кількість рядів зерен».

Ключові слова:  кукурудза,  інбредні лінії,  продуктивність, кореляційний  аналіз, шляховий аналіз.

УДК 633.15:631.52                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0181

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 233–243

Т. М. Сатарова, К. В. Денисюк, О. Є. Клімова

Державна установа Інститут зернових культур НААН вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальним завданням в селекції цукрової кукурудзи для оцінки селекційних зразків на всіх етапах селекційного процесу є контроль вмісту цукрів в зерні технічної стиглості. Досліджено методичні особливості визначення вмісту цукрів в зерні цукрової кукурудзи на прикладі лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Порівнювали вміст загального цукру, моно- і дицукрів в зерні на двадцять першу добу від контрольованого самозапилення у день взяття проб та після зберігання тих самих качанів за мінусової температури. Встановлено, що після витримування качанів із зерном технічної стиглості 4,5 місяця за температури -12 ^оС вміст загального цукру в зерні лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) збільшився відповідно на 97,7 та 61,7 % і досяг 46,84 та 15,93 % від маси абсолютно сухої речовини (АСР). Відповідно збільшилися частки моно- і дицукрів – складників загального цукру, хоча це збільшення у гібрида F₂(СЕ401×Чорно-стеблова) було дуже нерівномірним за окремими качанами. Інтактні зерна у лінії СЕ401 містили у 2,55 раза більше моноцукрів і в 2,27 раза більше дицукрів, ніж у гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Після проморожування частка загального цукру від АСР в зерні лінії СЕ401 перевищувала аналогічний показник для гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) у 2,94 раза, для моноцукрів – у 3,54 раза, а для дицукрів – у 2,54 раза. Таким чином, зберігання зерна цукрової кукурудзи технічної стиглості за мінусових температур призводить до збільшення вмісту загального цукру, а також моно- і дицукрів. Ступінь такого збільшення залежить від генотипу вихідного селекційного матеріалу. Рекомендовано під час селекції цукрової кукурудзи проводити визначення загального вмісту цукру і його фракцій в день відбору проб і відмовитися від поширеного в селекційній практиці зберігання зразків зерна до аналізу за мінусових температур.

Ключові слова: ZeamaysL., зерно технічної стиглості, загальний вміст цукрів, вміст моно- та дицукрів, методика визначення, зберігання зерна за мінусових температур.

УДК 633.13:631.527                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0152 

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 5–12         

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведені результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України. Висвітлені проблеми і основні напрямки створення нового вихідного матеріалу. Залучення до гібридизації високопродуктивних, крупнозерних (маса 1000 зерен – 25,3–29,1 г) генотипів, стійких до абіотичних факторів, таких як Абель, Rhea, Nuprime, Plater, Adam, Білоруський, Пушкінський, Гоша, Крєпиш,  уможливило створити низку нових гібридних комбінацій голозерних форм вівса.

Встановлено, що за кількістю колосків і зерен з рослини сортозразки  істотно різнилися між собою, але не завжди ці ознаки помітно впливали на продуктивність рослини. Тобто доведено, що продуктивність рослини зумовлює комплекс ознак: кількість колосків у волоті, кількість зерен в колоску і крупність зерна.

Виявлено кращі вихідні форми голозерного вівса за біологічними і господарськими ознаками.

Наведено характеристику нового вихідного матеріалу та висвітлено результати селекційної роботи. В контрольному  розсаднику виділено сортозразки таких голозерних форм вівса: Ск 1024/10, Рс 72/09, Сс 732/10, які за урожайністю зерна (2,59–2,66 т/га) в середньому за 3 роки істотно (на 0,35–0,42 т/га) перевищили сорт-стандарт.  

 За  вмістом  білка (15,9–16,2 %)  найбільш  перспективними  виявилися  такі  сортозразки, як  Рс 72/09,  СС 1136/09, Сс 732/10 і Сп 234/10.

 Сорт вівса Родоніт (голозерний),  урожайність зерна (2,58 т/га) якого в середньому за даними трирічного конкурсного сортовипробування перевищила показники  національного сорту-стандарту Скарб України на 0,33 т/га, або на 14,7 %, переданий  в 2019 р.  на державне випробування. Вміст білка в зерні 16,1 %, крохмалю 49,0 %, кількість плівчастих зернівок не перевищує 3,0 %. Вегетацій-ний період сорту Родоніт на три доби довший  порівняно зі стандартом і становить 91 добу.

 Ключові слова: овес, сорт, гібридизація, добір, урожайність, гібридні комбінації.

УДК 633.82 (477.7)                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0153

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 13–22

В. В. Гамаюнова,  Л. Г. Хоненко,  М. І. Федорчук,  О. А. Коваленко  

Миколаївський національний аграрний університет, вул. Георгія Гонгадзе, 9,

м. Миколаїв, 54020, Україна

Обґрунтовано доцільність  вирощування у зоні південного Степу України більш посухостійких культур, зокрема соргових, проса, рижію, сафлору та інших, замість соняшника. Цього, перш за все, вимагають кліматичні зміни як в Україні, так і в світі.  

Дослідження з польовими культурами проводили в умовах навчального науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету, починаючи з 2004 р. Грунтова відміна – чорнозем південний з вмістом гумусу в шарі грунту 0–30 см  2,96–3,21 %, середньою та підвищеною забезпеченістю рухомими формами фосфору і калію та низькою – рухомим азотом. Досліди з соризом (гібрид Оксамит) проводили впродовж 2004–2006 рр., просом (сорти Таврійське, Костянтинівське, Східне) у 2008–2010 рр., сорго зерновим (гібрид Степовий 5) у 2014–2016 рр., сафлором красильним (сорт Лагідний) у 2017–2019 рр.

Роки досліджень істотно різнилися за температурним режимом і кількістю опадів  до сівби та впродовж вегетації сільськогосподарських культур. Погодні умови були типовими для зони південного Степу України.

Встановлено, що всі досліджувані посухостійкі  культури позитивно реагують на оптимізацію живлення – підвищується рівень урожайності та якості зерна чи насіння. З'ясовано, що продуктивність соризу залежно від внесення добрив і строків сівби збільшується на 37,6–39,2 %, проса – на 33,3–41,6 %, сорго зернового залежно від фону живлення і умов року вирощування – на 8,2–33,2 %, сафлору красильного – на 11,1–64,6 %.

Виявлено, що  для оптимізації живлення вирощуваних культур доцільно вносити до сівби невисокі дози мінеральних добрив та проводити передпосівну обробку насіння і рослин в основні фази вегетації сучасними рістрегулюючими препаратами для посилення стійкості рослин до несприятливих умов та підвищення їх продуктивності.

Ключові слова: посухостійкі рослини, кліматичні умови, оптимізація живлення, урожайність, якість урожаю, сорти, строки сівби.

УДК 631.1:001.76 + 632.938                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0154

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 23–29   

М. В. Круть

Інститут захисту рослин НААН, вул. Васильківська, 33, м. Київ, 03022, Україна

Інститутом захисту рослин НААН розроблено методи селекції рослин на стійкість до основних збудників хвороб та методику оцінювання стійкості пшениці озимої, картоплі, конюшини і люцерни до шкідників для створення комплексно стійких сортів. Виявлені донори стійкості картоплі до збудників раку, альтернаріозу, фомозу та цистоутворюючих нематод. Розроблено методики визначення стійкості зернових до високих та низьких температур. Складено колекцію зразків дикого родича пшениці Aegilops biuncialis L. – джерел нових генів стійкості рослин до хвороб та шкідників. В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва ідентифіковано гени стійкості пшениці м'якої озимої до хвороб за ДНК-маркерами. Науковцями Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла підібрані сортозразки пшениці озимої з груповою та комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Інститутом олійних культур НААН встановлено фізіологічні та біохімічні механізми стійкості соняшника, сої, льону олійного до збудників хвороб. Створено також колекції ліній соняшника за ознакою комплексної стійкості до вовчка, сухої гнилі, несправжньої борошнистої роси та ліній сої за ознакою комплексної стійкості до білої гнилі та антракнозу. В Національному науковому центрі «Інститут землеробства НААН» досліджено стійкість різновидів кормового люпину до найголовніших патогенів. Інститутом сільського господарства Карпатського регіону НААНвиявлено сорти та селекційні номери ячменю ярого, вівса, ріпаку, льону-довгунця, стійкі до основних хвороб, Інститутом рису – сортозразки рису, стійкі до збудників хвороб та шкідників. В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН оцінено стійкість сучасних генотипів конопель посівних, льону-довгунця та льонуолійного до основних комах-фітофагів.В Інституті овочівництва і баштанництва НААН розроблено методику оцінювання селекційної цінності вихідного матеріалу основних овочевих рослин за ознакою стійкості до хвороб. Вченими Інституту агроекології і природокористування та Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН у рослин огірка й ячменю виявлено також стійкість до вірусних хвороб.

Ключові слова: сільськогосподарські культури, шкідники, збудники хвороб, стійкість, ген стійкості, джерело стійкості.

УДК 635.655.633.853.52                                                                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0129

Л. Р. Медведєва, Я. І. Кренців, Т. В. Мостіпан, Л. І. Калініна

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведені результати досліджень,  проведених  впродовж 10 років (2010–2019 рр.) в колекційно-му розсаднику. Досліджено колекційні сорти сої  різного еколого-географічного походження. Проаналізовано їх за врожайністю, вмістом протеїну та жиру в насінні. Обґрунтовано значення сортів сої, стійких до сім’ядольного бактеріозу, в підвищенні  урожайності насіння. Виділено 15 сортів, високостійких до цієї хвороби: Ера 2, Медея, Степовичка 4, Діона, Агат, Срібна рута, Подільська 2000, Ятрань, Хабаровська 01, Еванс, Лінія № 918, Лінія № 100, R8606I-5R05, Yutro, ВНИИОЗ 11. Досліджувані сорти є перспективними як джерела стійкості до сім’ядольного бактеріозу при селекції на імунітет.

На сучасному етапі селекції, з переходом на європейські стандарти, важливого значення набуває  створення  сортів з високою якістю насіння. У зв'язку з цим в лабораторії ведуться широкі  дослідження по виявленню високопротеїнових сортів з високим вмістом жиру в насінні.

Хімічний аналіз насіння сої різних груп стиглості  свідчить про те, що вміст протеїну за роки досліджень змінювався в межах 32,2–45,8 %. Найвищий його вміст був в насінні сортів Зерноукісна (45,8 %), Устя (45,5 %), Сонячна (44,7 %), Артеміда (44,2 %), Прип'ять (44,0 %).

Вміст жиру в насінні коливався  від 18,2 до 26,8 %. Кращими за  цим показником виявилися такі сорти, як: Смарагдова (26,8 %), Аннушка (26,4 %), Софія (26,8 %), Барвиста (26,4 %), Офелія (26,5 %), Подільська 416 (26,4 %), Васильківська (26,8 %), Л. 101 (26,8 %), Букурія (26,3 %).

Наведені сорти є високоурожайними, з високим  вмістом протеїну  та  жиру,  високостійки-ми до сім’ядольного бактеріозу, а також адаптованими до несприятливих умов оточуючого середовища.

Ключові слова: соя, сорт, колекція, урожайність, селекція, протеїн, жир, стійкість, насіння.    

УДК 631.527.8:633.111.1                                                                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0130

Гопций В.А., Криворученко Р.В. 

Зерновые культуры. 2020. Т. 4. № 2. С. 230–242.

Харьковский национальный аграрный университет имени В.В. Докучаева, с. Докучаевское, Харьковский район, Харьковская область, 62483, Украина

В условиях глобальных изменений климата важное значение приобретает поиск доноров  адаптивных свойств среди существующего исходного материала пшеницы, поскольку только на основе целенаправленного подбора родительских компонентов для скрещиваний можно рассчитывать на получение селекционного материала с заданными параметрами адаптивности.  

В  ходе исследованийоценивали коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы по признакам продуктивности колоса и устанавливали адаптивные особенности, учитывая их.

Изложены результаты оценки гомеостатичности и селекционной ценности коллекционных образцов мягкой озимой пшеницы различного эколого-географического и генетического происхождения по признакам производительности главного колоса за период 2014–2016 гг. Объектом исследований были 45 сортов и 9 селекционных линий.  Установлена существенная разница между коллекционными генотипами мягкой озимой пшеницы как по уровню развития признаков продуктивности колоса, так и по их изменчивости в годы исследований. Самым высоким уровнем развития признаков продуктивности колоса отличались 6 сортов (Горделивая, Станичная, Легенда, Переяславка, Оксана, Liryka).  Средний уровень по большинству признаков превышали 7 сортов и 2 селекционные линии (Росинка Тарасовская, Банга, Венера, Вольница, Маша, Красота, Ebi, Кю07, 89-I/2).

Оценку адаптивных свойств коллекционных генотипов проводили путем определения показателей гомеостатичности (Hom) и селекционной ценности (Sc). Установлено, что коллекционные образцы мягкой озимой пшеницы имели разный уровень гомеостатичности и селекционной ценности. Наибольшую ценность представляют генотипы, в которых сочетается высокая гомеостатичность и селекционная ценность с высоким уровнем развития признаков продуктивности – Богдана, Душистая, Заботливая, Фермерка, Красота, Маша, Станичная, Ода, Легенда, Izolda,  Кю99, 89 I/2 и др. Эти генотипы могут быть использованы как источники продуктивности колоса с высокой их гомеостатичностью. По результатам исследований установлено наличие различного типа гомеостатической регуляции процессов формирования продуктивности колоса.

Ключевые слова: мягкая озимая пшеница, генотип, производительность колоса, гомеостатичность, адаптивность, селекционная ценность.

УДК 633.15:631. 52                                                                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0100

   Зернові культури. Том 4. № 1. 2020. С. 5–11          

В. Ю. Черчель, Т. Г. Купріченкова, Д. С. Купріченков

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Наведено результати дослідження варіювання основних селекційних ознак у 61 лінії  розлусної кукурудзи, які були створені в лабораторії селекції кукурудзи харчового напрямку використання Державної установи Інститут зернових культур НААН.

Встановлено, що більшість зразків належать до середньостиглої та середньоранньої груп стиглості і придатні для механізованого збирання врожаю. Виявлено, що переважна кількість ліній розлусної кукурудзи має  такі  параметри: середній за довжиною (11–14 см) і тонкий (діаметром 2–3 см) качан, кількість рядів зерен  коливається у межах від 10 до 16 шт., кількість зерен в ряду – від 26 до 35 шт., маса 1000 насінин – від 100 до 200 г.

 З'ясовано, що у разі більш екстремальних умов вирощування має місце зменшення середніх, мінімальних та максимальних  показників за  всіма ознаками.

Встановлено, що значне варіювання спостерігалось за такими  ознаками, як «висота прикріплення качана», «довжина качана», «кількість зерен в ряду»; значне і середнє – «маса 1000 насінин»; середнє – «висота рослин», «діаметр качана», «кількість рядів зерен» та слабке – «сходи – цвітіння 50 % волотей», «сходи – цвітіння 50 % качанів». Виділено лінії з максимальним і мінімальним проявом вказаних селекційних ознак.

          Ключові слова: селекція, розлусна кукурудза, лінія, селекційні ознаки, параметри варіювання, вихідний матеріал.