Інформація про розділ

УДК 633.15: 631. 52                                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0379

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 198–206

В. Ю. Черчель, О. В. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Зміни клімату стимулюють селекціонерів до створення вихідних форм куку-рудзи, які поєднуватимуть високу продуктивність рослин та стійкість до несприятливих погодних факторів. Одним із ключових елементів продуктивності і екологічної стабільності форм кукурудзи є морфологічна структура качана, зокрема його довжина, діаметр, кількість рядів зерен та зерен у ряду й маса 1000 зерен. Мета. Дослідження особливостей формування складових структури врожаю скоростиглих сімей S₄ – S₅ кукурудзи залежно від погодних умов року. Матеріали та методи.  Вихідним матеріалом для проведення досліджень були 195 сімей кукурудзи S₄ та S₅ які створені на базі 7 сестринських гібридів змішаної зародкової плазми – ДК2815×ДК247МВ; ДК2815×ДК315; ДК2815×ДК3152; ДК2835×ДК3152; ДК2835×ДК247МВ; ДК3152×ДК247МВ; ДК3152×ДК285/315. Досліди проводилися в селекційному розсаднику ДУ ІЗК НААН протягом 2023–2024 рр. за загально прийнятими методиками і принципами закладки досліджень.Результати.За результатами досліджень виявлено значний вплив погодних умов на продуктивність рослин сімей кукурудзи. Встановлено, що морфометричні показники, такі як довжина качана, діаметр качана, кількість рядів зерен і маса 1000 зерен, суттєво змінювалися залежно від погодних умов. У несприятливих умовах зафіксовано  підвищування коефіцієнту варіації за всіма ознаками, що вказує на неоднорідність вихідного матеріалу щодо реакції на такі зміни. Виділені кращі самозапилені сім’ї, отримані на базі сестринських гібридів ДК3152×ДК285/315 та ДК3152×ДК247МВза продуктивністю рослин сімей і її стабільністю, як у сприятливий 2023 р. так і у стресовий 2024 р. Висновки. Дослідження підтвердили значний вплив погодних умов, як на продуктивність самозапильних сімей кукурудзи, так і морфометричні показники, в т. ч. довжина качана, діаметр качана, кількість рядів зерен і маса 1000 зерен.

Ключові слова: кукурудза, самозапилені лінії, сім’ї, структура врожайності, продуктивність рослини, стресостійкість.

УДК 633.16:631.527                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0380

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 207–214  

 Н. І. Васько, Є. О. Михайленко

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

Актуальність. Для забезпечення продовольчої безпеки одним із шляхів є створення високо-врожайних гібридних сортів для широкого спектру культур, що для ячменю, як облігатного самозапилювача з клейстогамним цвітінням є складним завданням. Вивчення гетерозису допомагає селекціонеру відібрати більш продуктивні гібридні комбінації вже у ранніх поколіннях, що сприяє оптимізації селекційного процесу та виділенню більшої кількості трансгресивних сегрегантів серед більш пізніх гібридних поколінь. Мета. Вивчення типів взаємодії генів у F₁ ячменю голозерного з кольоровим зерном для виділення цінних батьківських компонентів та встановлення перспективних комбінацій схрещування. Матеріали і методи. Вихідним матеріалом були 10 зразків ячменю голо-зерного: з жовтим зерном: Явір, CDCHilose, СDС Alamo, Mebere, з кольоровим зерном – UA 0800645 (чорне), UA 0800663 (зелене), UA 0805462 (сіро-зелене), Віолет 18-1207, Hoem (фіолетове зерно), SGI 7024 (блакитне). Схрещування проведено по типу топкросів. Ступінь домінантності (hp) обчислювали за формулою B. Griffing, групування отриманих даних – за класифікацією G. M. Beil, R. E. Atkins, ступінь перевищення рівня ознаки у F₁ над батьками – за істинним гетерозисом H_bt.Результати. В результаті наших досліджень установлено, що висота рослини найчастіше успадковувалася за типом гетерозису (36 % від усіх комбінацій схрещування) або депресії (39 %); довжина колосу – за типом гетерозису (42 %) та проміжного успадкування (24 %); кількість зерен у колосі – за проміжного успадкування (33 %) та депресії (27 %); щільність – проміжного успадкування (70 %). При успадкуванні маси зерна з колоса встановлено всі можливі типи взаємодії генів, найчастіше це був гетерозис (36 %) або депресія (27 %). Ступінь гетерозису за масою зерна з головного колосу, що є найвагомішою складовою продуктивності, найвищим був у F₁ з материнськими компонентами Віолет 18-1207 (до 32,9 %), UA 0805462 (26,8 %), Mebere (23,1 %); найкращим батьківським компонентом був SGI 7024. Висновки. За результатами досліджень голозерного ячменю з кольоровим зерном було встановлено, що ефект гетерозису залежить від комбінації схрещування та умов середовища. При цьому рівень гетерозису є різним за різними кількісними ознаками: висотою рослини (1,7–15,0 %), довжиною колоса (1,1–37,3 %), кількістю (7,4–14,3 %) та масою зерна з колоса (1,2–50,8 %). Виділено батьківські компоненти, які є кращими для отримання гібридних комбінацій, перспективних для отримання трансгресивних сегрегантів за ознаками продуктивності ячменю: материнські Віолет 18-1207 з фіолетовим зерном та UA 0805462 із сіро-зеленим зерном, батьківський – лінія SGI 7024 із блакитним зерном.

Ключові слова: гетерозис, депресія, гібридна рослина, батьківський компонент, домінування, структура продуктивності, довжина колоса, висота рослини, кількість зерен з колоса, маса зерна з колоса.

УДК 575.22:633.16"321" 041.64                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0381

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 215–220  

 В. В. Ващенко,  О. О. Шевченко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49009 Україна

Актуальність.На основі вивчення морфологічних і господарських ознак сортів ячменю ярого різних селекційних установ визначені параметри моделі сорту для умов нестійкого зволоження. Наведено, що при реалізації потенціалу сортів головну увагу слід приділяти ознакам, які є складовими продуктивності сортів – кущистість рослин, озерненість колосу, кількість та крупність зерна, стійкість до біо- та абіотичних факторів. Визначено оптимальне співвідношення фізіологічних показників параметрів адаптивності за продуктивністю в різних умовах вирощування. Метою дослід-жень було визначення потенціалу урожаю та його реалізації в мінливих погодних умовах. Матеріали і методи. Сорти Степовик, Реприз, Сталий, Аверс, Партнер, Командор, Донецький 14, Донецький 15 та гібриди F₁ отримані за повною діалельною схемою 8×8, а також сучасні адаптивні сорти Бунчук, Генерал, Шубін, Покоління. Досліди виконані в 2022–2025 рр. в селекційній сівозміні ДДСДС НААНУ. Статистичну обробку проводили з використанням кореляційного, дисперсійного, генетичного аналізів за програмою ППП "OSGEEliteSistems" Результати.Урожайність значно позитивно корелює з продуктивною кущистістю (r = 0,71), кількістю зерен з рослини (r = 0,84), масою 1000 зерен (r = 0,80^**). У наведеній діалельній схемі встановлено, що домінантний тип дії генів має визначальне значення в загальній мінливості продуктивної кущистості, масі зерна і продуктивності колоса. Встановлено, що позитивні і негативні алелі локусів, які виявляють домінування, розподілені неоднаково, а позитивне направлення домінувань визначає переважання домінантних генів за ознакою «продуктивна кущистість» у гібридів за участю сортів: Партнер, Степовик, Реприз, Аверс, за крупністю зерна Сталий, Командор, Донецький 14. Висновки.В генетичному контролі успадкування кількісних ознак, які визначають продуктивність, установлено наддомінування яке обумовлене адитивно-домінантною дією генів. Адитивні гени визначають мінливість озерненості колосу і рослини. Встановлено селекційно-генетичні особливості різних сортів ячменю ярого. У досліджених сортів переважають домінантні ефекти генів. За ознаками «кількість зерен у колосі», «маса 1000 зерен» та «висота рослин» переважають неадитивні ефекти домінантних генів у значній мірі F дорівнює 139,24; 50,7; 78,5, відповідно.

Ключові слова: ячмінь ярий, сорти, продуктивність, селекційна цінність, адаптивність.

УДК 663.17:631.559:621.039.542.3                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0382

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 221–227   

О. В. Яланський¹, М. Г. Носов¹,М. М. Таганцова², В. І. Середа³,

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
 м. Дніпро, 49009, Україна

²Український інститут експертизи сортів рослин, вул. Генерала Родимцева, 15, м. Київ, 03041, Україна

³Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога, 24,
смт. Хлібодарське, Одеський район, Одеська область, 67667, Україна

Актуальність.Для агропромислового комплексу та відновлювальної енергетики важливим є пошук, дослідження та впровадження нових технологій з виробництва твердого біопалива. Соргові культури розглядаються як стратегічний напрямок у забезпеченні сировиною біоенергетичної галузі. Наукова література відносно добору батьківських компонентів при створенні сухостеблових гібридів сорго біоенергетичного  напряму використання на сьогодні майже відсутня. Тому розробка підходів під час створення таких гібридів прискорить селекційний процес, дозволить більш ефективно використати вихідний матеріал і є досить актуальною.Мета досліджень – добір батьківських компонентів при створенні сухостеблових гібридів соргових культур для виробництва твердого біопалива. Матеріали і методи.При виконанні програми досліджень використано батьківські компоненти створені на Синельниківській селекційно-дослідній станції, Генічеській дослідній станції та в Дослід-ному господарстві Державної установи Інститут зернових культур НААН. Досліди проводились впродовж 2021–2023 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції ДУ ІЗК НААН. Результати. Високою загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ) відносно ознаки «урожайність зеленої маси» виділялися лінії: ДН 19с, А 326 та ГОС 11с. Низька ЗКЗ за цим показником була у ліній: Кафрське  кормове 186с, Низькоросле 81с та ДН 17с. Високу ЗКЗ відносно ознаки «урожайність сухої речовини» мали лінії: ДН 19с, А 326 та ГОС 11с. Низьку комбінаційну здатність по урожайності сухої речовини мала лінії Кафрське кормове 186с. Серед тестерів з високою ЗКЗ за ознакою «урожайність зеленої маси» характеризувались Карликове 45 та Силосне 42. Високою комбінаційною здатністю відносно ознак «урожайність зеленої маси» та «урожайність сухої речовини» за роки досліджень  виділявся тестер сорт віникового сорго Карликове 45. Низька комбінаційна здатність по урожайності зеленої маси і висока – по урожайності сухої речовини була у тестера Красень. Висновки. Встановлено, що лінії з високою ЗКЗ відносно ознаки «урожайність зеленої маси»  необхідно включати в схрещування для отримання гібридів сорго як для твердого, так і для рідкого палива. Низьку комбінаційну здатність по урожайності сухої речовини виявили у лінії Кафрське кормове 186с, яка має цінність для створення гібридів сорго з метою отримання рідкого біопалива. Тестери з високою ЗКЗ відносно ознаки «урожайність зеленої маси (Карликове 45 та Силосне 42) необхідно включати в схрещування для отримання гібридів сорго як для твердого, так і рідкого палива. Низька ЗКЗ по урожайності зеленої маси і висока – по урожайності сухої речовини була у тестера Красень що дає можливість віддавати йому перевагу при отриманні сухостеблових гібридів.

Ключові слова: гібриди сорго, зелена маса, суха речовина, біоенергетика, тверде біопаливо.

УДК 633.112.1:631.527:474.4          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0383      

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 228–238   

А. І. Паламарчук, В. Ф. Коджебаш

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення,   Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, 65036, Україна

Актуальність. Тверда пшениця є одним з основних продуктів харчування, оскільки є джерелом важливих амінокислот, вуглеводів, мінеральних елементів і вітамінів, надзвичайно корисних для людини, тому з неї виготовлюють безліч високоякісних макаронних виробів, крупи тощо. Мета. Оприлюднити результати багаторічних досліджень з селекції твердої озимої пшениці в Одеському Селек-ційно-генетичному інституті, оскільки останнім часом світовий попит на якісне зерно твердої пшениці значно збільшився. Матеріал та методи. Основний метод селекції – послідовна гібридизація з ретельною оцінкою ліній та гібридів що отримуються за низкою бажаних біологічних та господарських ознак. Використовувалася як внутрішньовидова, так і міжвидова гібридизації з сортами і формами пшениці м’якої озимої, які характеризуються високою зимостійкістю. Для створення нових форм та сортів з високими адаптивними властивостями (морозостійкість, посухостійкість, стійкість до основних хвороб) застосовували інтрогресивну гібридизацію. Результати. Протягом останніх 65 років в Україні відбулося 6 сортозмін пшениці твердої озимої, при цьому провідна роль у сортименті належить сортам, створених саме в Селекційно-генетичному інституті. В результаті довготривалої селекційної роботи було отримано матеріал, який дозволив поступово збільшити потенціал урожайності сортів пшениці твердої озимої з 2,8 до 7–10 т/га, підвищити вміст білка в зерні та його скловидність. Сорти останньої шостої сортозміни належать до різновидів пшениці твердої озимої leucurum (Лайнер, Шляхетний, Блискучий, Алмазний, Янтарний, Кришталевий, Золотистий, Мармуровий, Сріблястий), hordeiforme (Ареал одеський, Гранатовий) та leucomelan (Престижний, Яскравий). Всі вони є сортами інтенсивного типу та універсального використання, характеризуються високою стійкістю до вилягання, посухи та найбільш поширених хвороб і середньою або вищою за середню морозостійкістю; їх зерно має високу скловидність. Висновки. Сьогодні в сіль господарському виробництві Степової і Лісостепової зон України добре зарекомендували і тому найбільш поширені сорти пшениці твердої озимої п’ятої сортозміни – Гардемарин, Бурштин, Континент, Крейсер, Лінкор та Босфор. Поступово поширюються також нові сорти (шостої сорто-зміни): Ареал одеський, Лайнер, Престижний, Шляхетний, Блискучий, Яскравий, Алмазний, Янтарний, Кришталевий, Гранатовий, Мармуровий, Золотистий та Сріблястий селекції Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.

Ключові слова. Сорти пшениці твердої озимої, селекція, сортозміна, якість зерна.

УДК 681.527:633.16:632.938                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0384

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 239–248

 І. Б. Легкун, О. М. Шеремет, І. В.  Ковтун, К. О. Скворцова, З. В. Щербина

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення                

Актуальність. Світовий генофонд ячменю посівного (Hordeumvulgare L.) озимого та альтернативного типів розвитку є досить вузьким у розумінні генетичного різноманіття, тому у селекційному плані потребує постійного пошуку нової генетичної плазми. Мета досліджень: Пошук нових методів створення генотипів озимого та альтернативного типу розвитку. Матеріали і методи. На основі відомих існуючих алельних формул контролю типу розвитку (за Takahashi і Yasuda [4.5]) було розраховано імовірність виникнення генотипів різного типу розвитку при схрещуванні класів між собою за допомогою класичного генетичного методу розподілу нащадків для незалежного успадкування – решітки Пінету. Проведено тестове оцінювання сортів ярого ячменю, які на даний час залучені до селекційного процесу у відділі селекції та насінництва ячменю, щодо належності до певної алельної групи ярого типу розвитку. Для оцінки різниці між варіаційними рядами генотипів за типом розвитку, що спостерігалися та очікувалися, використовували критерій - χ². Запропоновано метод польового оцінювання та розподілу генотипів гібридних популяцій F₂ за типом розвитку. Результати. Пропонується теоретичний розрахунок імовірності розщеплення  за типом розвитку, у нащадків F₂, від схрещування алельної комбінації що відповідає за озимий тип роз-витку, із генотипами належних до семи відомих алельних комбінацій ярого типу розвитку, нащадки були розділені по фенотиповому принципу прояву: тобто, на клас ярого типу розвитку та озимого прояву розвитку, в який по факту були віднесені як типово озимі так і генотипи альтернативного типу розвитку. Аналіз показав, що генотипи озимої групи використання з’являлися у нащадках від схрещування озимих генотипів із всіма групами ярого типу розвитку. Також, за даними розрахунків вони виникають від схрещування ярих алельних складів між собою, а саме: 3×1; 3×2; 3×4; 5×3; 6×3; 6×4; 7×1; 7×3; 7×4. Заапробовано селекційний метод масового добору генотипів альтернативного типу розвитку який дозволив у відділі селекції та насінництва ячменю одержати такі відомі сорти альтернативного типу розвитку як: Дев'ятий вал, Снігова королева, Валькірія та багато інших

Ключові слова:ячмінь, селекція, гібридизація, добір, ярий, альтернативний, озимий тип розвитку.  

УДК 633.15:631.522/.524                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0355

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 5–13

В. Ю. Черчель, М. О. Круглова

Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України (ДУ ІЗК НААН), вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна.

Актуальність. Висока ефективність зародкової плазми Stiff Stalk Synthetic (BSSS) в селекційних програмах провідних світових компаній зумовила необхідність більш широкого її застосування і в селекційних компаніях України. Проте, поширення такого вихідного матеріалу стримується низкою чинників: пізньостиглістю, слабкою стійкістю до спеки й посухи та труднощами адаптації до умов України. Одним із методів поліпшення зародкової плазми BSSS у вітчизняній селекції є схрещування її з лініями інших зародкових плазм адаптованих до умов України, зокрема, Ланкастер. Мета досліджень полягала у вивченні комбінаційної здатності за ознакою «врожайність зерна» сімей S₄-S₅, створених на базі лінії кукурудзи плазми BSSS ДК2442МВ. Матеріали та методи. Дослідження проведені протягом 2019–2020 рр. у спеціальній трипільній сівозміні ДУ ІЗК НААН. Для оцінки комбінаційної здатності за ознакою «врожайність зерна» самозапилених сімей кукурудзи використано 94 зразка S₄–S₅та чотири вихідні лінії. Дослідження проводилося за топкросною схемою схрещувань на базі чотири тестерів, альтернативних за рівнем прояву гетерозису плазм. Результати. Відносно сприятливі погодні умови дозволили сформувати високий рівень врожайності зерна гібридів кукурудзи 8,35±0,05 т/га у 2019 р. і 7,71±0,06 – у 2020 р. та створити хороший фон для добору самозапилених сімей за комбінаційною здатністю. Аналіз самозапилених сімей виявив, що до першого класу ЗКЗ за врожайністю зерна були віднесені ДК2439 5323; ДК2432 5221; ДК2439 41122; ДК2439 411311; ДК2443 1111; ДК2439 5311; ДК2439 5321, які характеризувались пластичністю до різних умов років досліджень. Загалом до числа 20 найкращих увійшли сім’ї з індексами ДК2439 – 10, ДК2443 – 5, ДК 2432 – 2, ДК 2422 – 2 та ДК2440 – 1. Виділено гібриди, які за врожайністю зерна перевищували гібриди стандарти ДН Корунд (на 0,41–0,81 т/га) і ДК Бурштин (на 0,37–0,77 т/га). Висновки.За результатами досліджень виділені самозапилені сім’ї кукурудзи, що мали високі оцінки ефектів комбінаційної здатності за ознакою врожайність зерна, та здійснено їх розподіл за типом реакції на зміни умов вирощування. Найбільш продуктивними за високої ЗКЗ були сім’ї з індексом ДК2439, з числа яких дві лінії (ДК2439МВ і ДК4239МВ) передано на кваліфікаційну експертизу. Вони стали складовими семи перспективних гібридів кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, самозапилені сім’ї, гібрид, топкрос, комбінаційна здатність, урожайність зерна, вологість зерна

УДК 633.15:631.52                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0356

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 14–22

В. Ю. Черчель, В. В. Костенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Сучасна селекція кукурудзи спрямована на інтенсифікацію процесів створення нових гібридів з покращеними господарсько-цінними ознаками. Одним з інноваційних є метод гаплоїдії, який дозволяє скоротити час отримання гомозиготного матеріалу до 1–2 років замість 6–7 – за традиційного інбридингу. Але цей метод він потребує постійного удосконалення для підвищення його ефективності. Мета. Дослідження спрямоване на оцінку подвійних гаплоїдів кукурудзи плазми Айодент за морфологічними ознаками, комбінаційною здатністю відносно врожайності зерна, а також на добір перспективних подвійно-гаплоїдних ліній, придатних для використання у селекції високоврожайних гібридів. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на дослідному полі ДУ Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу України. Оцінку подвійно-гаплоїдних ліній здійснювали за тривалістю вегетаційного періоду, висотою рослин, висотою прикріплення продуктивного качана, загальною комбінаційною здатністю стосовно врожайності зерна. Результати. Встановлено значну варіативність морфологічних характеристик подвійно-гаплоїдних ліній. Висота рослин змінювалася від 144 см до 210 см, а тривалість періоду ознаки «сходи – цвітіння 50 % качанів» становила 62,3±1,1 діб. Визначено лінії з високою загальною комбінаційною здатністю, серед яких – ДКД 23-39, ДКД 23-31, ДКД 23-35. Гібриди, створені з використанням цих ліній, перевершили стандарти за врожайністю зерна (до 1,38 т/га) за її низької вологості під час збирання (10,1–10,9 %). Висновки. Визначені перспективні подвійно-гаплоїдні лінії (ДКД 23-39, ДКД 23-31, ДКД 23-35, ДКД 23-25, ДКД 23-14), які мають високу комбінаційну здатність за врожайністю зерна і можуть бути використані у селекційних програмах для створення продуктивних гібридів, адаптованих до умов північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, подвійний гаплоїд, гібрид, урожайність зерна, комбінаційна здатність, морфологічні ознаки

УДК 633.13:631.527                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0357                                                       

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.23–30

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Останніми роками суттєво підвищено рівень урожайності рослин вівса посівного (ярого), але поряд з цим спостерігається зниження її стабільності, і, як наслідок, зниження адаптивного потенціалу того чи іншого сорту, особливо в екстремальних умовах вирощування. Для успішності селекційного процесу в напрямку створення сучасних сортів вівса  необхідно залучати найбільш цінні генотипи за рівнем їх адаптивності. Пошук та визначення нових, більш цінних, джерел вівса за комплексом ознак є постійним та актуальним завданням. Мета досліджень полягала у визначенні адаптивності сортозразків вівса, оригінатором яких є ДУ Інститут зернових культур НААН, з метою залучення найбільш перспективних номерів для подальшого селекційного процесу зі створення високопродуктивних сортів для степової зони України.Матеріали та методи.  Дослідження проводили в умовах Північного Степу Українивпродовж 2020–2024 рр.у конкурсному сортовипробуванні за загальноприйнятими методиками. В якості вихідного матеріалу для визначення показників адаптивності використано 18 сортозразків вівса, як перспективних, так і занесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Результати. Найсприятливіші погодні умови для росту і розвитку рослин було відмічено в 2021 р. – показник індексу умов середовища склав Ij=+1,37, завдяки чому середня урожайність сортозразків знаходилася на рівні 5,39 т/га. Найгірші умови для вирощування вівса склалися в 2024 та 2020 рр.: індекс умов середовища становив відповідно -0,68 і -0,36, середня урожайність по сортах у 2024 р. – 3,16 т/га і 3,51 т/га – у 2020 р. Розмах мінливості врожайності був найвищим у 2021 р. (1,38 т/га)  і найменшим у 2024 р. (0,91 т/га), це позначилося на коефіцієнті варіації показника врожайності, який складав відповідно 11,2 і 8,1 %. Найбільш врожайними виявилися сорти Азамат (4,40 т/га), Досконалий (4,23 т/га), Ірен (4,02 т/га), Бусол (3,97 т/га) та Аргус (3,95 т/га). Досліджені сортозразки значно різнилися за амплітудою коливання врожайності (V = 14,3–24,4 %). Високими значеннями гомеостатичності виділилися сортозразки Досконалий – 24,29, Азамат – 23,74 та Ірен – 20,04, яким була притаманна і найвища врожайність за роки досліджень. Високу селекційну цінністьпоказали сорти Азамат –2,45, Конкур –2,44, Досконалий –2,42, Ірен –2,41,  Рея –2,39, Бусол –2,39. Висновки. За результатами проведених досліджень виділено сортозразки Досконалий, Азамат та Ірен, які характеризуються високим рівнем гомеостатичності і селекційної цінності, здатні стабільно реалізовувати потенціал свого генотипу в несприятливих умовах і є цінним вихідним матеріалом для селекції вівса посівного за цими показниками.

Ключові слова: овес посівний, сортозразок, адаптивність, мінливість, урожайність, селекція, гомеостатичність, селекційна цінність

УДК 633.111 «324»:631.526.3                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0358

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 31–39

Н. М. Хорошко, Л. А. Мурашко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

Актуальність. Однією з найбільш поширених та шкодочинних хвороб пшениці озимої є тверда сажка. Тому вирощування нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур з високою стійкістю проти даної  хвороби є одним з провідних факторів підвищення стабільності та ефективності сільськогосподарського виробництва. Мета досліджень – Оцінити та охарактеризувати інтенсивність ураження Tilletia caries (DC.) Tul. сортів пшениці м’якої озимої на штучному інфекційному фоні патогенна та виділити стійкі генотипи. Матеріали і методи. За матеріал дослідження обрали 32 сорти пшениці м’якої озимої різних установ України. Інокулюм збудника твердої сажки збирали з різних, за стійкістю проти патогенна, сортів, які вирощували на дослідних ділянках лабораторії. Стійкість сортів пшениці озимої вивчали на штучному інфекційному фоні твердої сажки в польових умовах. У лабораторних умовах посівний матеріал заспорювали хламідоспорами популяції збудника Tilletia caries із розрахунку 1 г спор на 100 г зерна.Використовували методи: лабораторний, польовий, статистичного аналізу.Облік інтенсивності ураження хворобою рослин проводили у фазі молочно-воскової стиглості пшениці, застосовуючи метод, що ґрунтується на підрахунку кількості здорових і хворих колосків.Результати.За дворічнимиданими (2023 і 2024 рр.) кращими, за стійкістю проти збудника Tilletia сaries, були сорти пшениці м’якої озимої відповідно за роками: Нива одеська – з інтенсивністю ураження (1,3 %, 3,0 %), Зорепад (2,1 %, 1,2 %), Вагома (2,9 %, 0,0 %), Зиск (3,2 %, 0,0 %), Покровська (6,3 %, 0,0 %), Гейзер (4,0 %, 4,2 %). Стабільністю інтенсивності ураження патогеном Tilletia сaries впродовж років досліджень характеризувалися сорти Гейзер (R = 0,2 %), Відповідь одеська (R = 0,4 %), Polka, сприйнятливі сорти (R = 0,6 %), Гладь, Зорепад (R = 0,9 %), Основа одеська (R= 1,5 %), Журавка одеська (R= 1,6 %), Нива одеська (R = 1,7 %), Понтійка, Вірність (R = 2,0 %), Кантата одеська (R = 2,5 %). За результатами досліджень нами було виявлено різну реакцію генотипів, з числа сортів Triticum astivumL. на зміну гідротермічних умов у різні роки вирощування (екоградієнт). Висновки. Оцінено та охарактеризовано стійкість щодо ураження твердою сажкою 32 сортів пшениці м’якої озимої. Встановлено що 28 % сортів мали високий рівень стійкості до патогену. У сортів Вагома, Зиск, Зорепад, Нива одеська, Журавка одеська, Покровська, Кантата одеська, Гейзер, Ліра одеська відсоток ураження становив менше 5 % і вони визначені, як стійкі до ураження твердою сажкою.

Ключові слова: збудник, штучний інфекційний фон, пшениця озима, сорт, тверда сажка, інтенсивність ураження