Інформація про розділ

УДК 632.51:932.954:633.15                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0401

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 381–386

В. С. Задорожний, О. О. Чернелівська

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, пр. Юності,16, м. Вінниця, 21100, Україна

Актуальність. У сучасних соціально-економічних умовах одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України є збільшення і стабілізація виробництва сільськогосподарської продукції. Одним з чинників, які впливають на величину урожайності є втрати рослинницької про-дукції від бур’янів, що становлять 35 %, а за умови сильного засмічення можуть перевищувати 50 %, а інколи врожай гине повністю. Тому актуальним є дослідження та вивчення забур’яненості агроценозів, що дозволить виробити концепцію управління процесами, забезпечить розуміння меха-нізмів та принципів ефективної дії гербіцидів, допоможе зберегти і отримувати високі урожаї. Мета досліджень вивчення особливостей формування сегетальних угрупувань в агроценозах кукурудзи на зернота встановлення ефективності використання гербіцидів з різним механізмом дії. Матеріали і методи. Польовий, лабораторний, кількісно-ваговий, розрахунково-порівняльний,математично-статистичний. Результати. Видовий склад рослин бур’янів в посівах кукурудзи є досить різноманітний. Дослідженнями було виявлено змішаний тип забур’яненості, дводольно-однодольний клас з перевагою дводольних видів (68,9–87,2 %). Обприскування посівів кукурудзи на зерно комбінації гербіцидів Кідека, к.с. (1,15 л/га) + Астрал, м.д. (1,15 л/га), Пріма, с.е. (500 мл/га) + Астрал, м.д. (1,20 л/га), Райфл в.г. (45 г/га) + Каллісто к.с. (0,2 л/га) забезпечує контроль забур’яненості дводольних видів на рівні 93,0–99,6 %, однодольних 96,9–99,3 %. Зменшення дози гербіцидів на 15 % від рекомендованої та додавання поверхнево-активних речовин (ПАР) призводить до незначного зниження загальної кількості бур’янів до початкової (96,4–98,0 %). Застосування системи захисту посівів від бур’янів забезпечує збереження урожайності кукурудзи на зерно на рівні 3,69–4,00 т/га (82–90 %). За умови зменшення рекомендованої дози внесення гербіцидів на 15 % та додавання (ПАР) збереження урожайності зерна склало 81–90 %. Висновки. Використання на посівах кукурудзи на зерно комбінації гербіцидів з різним механізмом дії забезпечує контроль забур’яненості на рівні 96,4–98,9 %, урожайності зерно кукурудзи – 8,11–8,48 т/га за її збереження 3,64–4,01 т/га. Зменшення дози гербіцидів від рекомендованої та додавання (ПАР) призводить до незначного зниження ефективності захисту агроценозу в той же час відбувається зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Ключові слова: бур’яни, кукурудза, урожайність, ефективність захисту, гербіциди.

УДК 632.91: 004.85: 633.11:631.15: 004.382.2: 631.17                                 

   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0402

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 387–392  

Н. І. Сауляк¹, Ю. А. Авер’янова², М. С. Іваницький³, Є. І. Кірчук⁴, В. А. Руденко⁵,  Є. А. Знаковська⁶

.^1,4Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Овідіопільська дорога, 3, м. Одеса, 65036, Україна

^2,3,6Державний університет «Київський авіаційний інститут», вул. Любомира Гузара, 1, м. Київ, 03058, Україна

⁵Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого  сільського господарства НААН України, вул. Маяцька дорога, 24, смт. Хлібодарське, Одеський район, Одеська обл., 67667, Україна

Актуальність. Актуальність проведених досліджень є у важливості моментального виявлення початкових стадій розвитку бурої іржі пшениці – одного з найбільш поширених і руйнівних патогенів, які загрожують сільському господарству в Україні та в інших країнах. Перші симптоми з’являються за 7–14 діб до того, як фермер помітить характерні пустули, і вже на цьому етапі патоген знижує фотосинтезуючу поверхню на 20–40 %. Традиційні методи запізнюються – класичний огляд великих масивів надто повільний і суб’єктивний, а супутниковий NDVI – реагує лише при сильному ураженні. Розробка прототипу модульної візуалізаційної системи з точністю понад 68 % для розпізнавання бурої іржі відкриває нові можливості для автоматизованого контролю стану посівів пшениці, що дозволяє фермерам своєчасно реагувати і запобігати масштабних уражень. Це дає вирішальну перевагу у 10–14 діб для своєчасної діагностики хвороб, дозволяє перейти до локальних обробок, скоротити кількість обприскувань з 2–3 до 0,8–1,2 за сезон, зменшити витрати на фунгіциди – на 35–60 % і додатково зберегти 0,6–1,4 т/га врожаю. При посівних площах пшениці в Україні ≈ 6,5 млн га загальний економічний ефект становить 4–9 млрд грн щорічно. Мета. Виявлення рослин з початковою стадією розвитку хвороби бурої листкової іржі, збудником якої є гриб Puccinia recondita (синонім Puccinia triticina) за допомогою машинного навчання для класифікації стану рослин та прийняття рішень щодо ефективних дій на основі виданих рекомендацій. Методи. Польовий, фітопатологічна оцінка, порівняння, навчання моделі, узагальнення та математична статистика. Результати. Розроблено алгоритм, спрямований на виявлення рослин, які уражені бурою листковою іржею. Алгоритм також забезпечує картографування стану полів з використанням БПЛА (безпілотний літальний апарат) для зіставлення точок поля з класом стану рослин. Реальні зображення Triticum aestivum у здоровому стані та з ознаками ураження внаслідок розвитку бурої листкової іржі використовувалися як тестові вибірки для автоматичної візуальної діагностики стану рослин. Також було розроблено прототип модульної системи візуального аналізу стану рослин на основі машинного навчання та попередньої класифікації за їхніми фізіологічними характеристиками. Висновки. Розглядається можливість покращання фітосанітарного моніторингу за допомогою БПЛА у поєднанні з технологіями машинного навчання для виявлення зон початкового розвитку бурої іржі. Ми зосереджуємося на патогені пшениці, який широко поширений у багатьох регіонах світу та може призвести до руйнівних епіфітотій.

Ключові слова: пшениця, бура іржа, шкодочинність, розумне землеробство, БПЛА, машинне навчання, алгоритм

УДК 595.70:633.34               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0374

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 169–175

С. П. Ворожко, Л. П. Нечепоренко

Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022, Україна

Актуальність. Комахам, як і іншим шкідливим організмам, властива певна циклічність в їх багаторічній динаміці чисельності, адже депресивний стан популяції нерідко змінюється підвищенням кількості, чи навіть спалахом масового розмноження, і навпаки. Природа подібних спалахів вивчена недостатньо, і вони, в свою чергу, лишаються майже непередбачуваними. З огляду на це уточнення видового складу шкідників сої та встановлення особливостей їх розвитку, залежно від погодних умов, зумовили пріоритетність напряму досліджень та його актуальність. Мета. Визначення видового складу ентомофауни в екосистемі соєвого поля та виявлення домінуючих шкідників за сучасної технології її вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводились на Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Об’єктом досліджень були посіви сої сорту Піонер. Методи: польові та лабораторні. Результати. Визначено видовий склад шкідливої ентомофауни у посівах сої. Виявлено 33 види фітофагів з 7 рядів і 13 родин та 1 вид павутинного кліща. Встановлено особли-вості формування ентомокомплексу у різні періоди розвитку сої. Висновки. В умовах Правобережного Лісостепу України в посівах сої виявлено 33 види комах-фітофагів з 7 рядів, 13 родин та один вид кліщів. Домінували ряди Hemiptera та Coleoptera, частка яких в структурі шкідливого ентомокомплексу шкідників становила 43,4 % та 39,2 % від загалу, найменшим – ряд Diptera (0,1 %). Виявлено, що кожний їх вид пристосований до певного етапу органогенезу рослин культури.

Ключові слова: соя, шкідники, ентомофауна, агроценоз, видовий склад

УДК 631.582:633.854.78               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0375

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.176–183 

Л. С. Квасніцька, О. С. Власюк, Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Найбільш дієвим фактором, що регулює рівень розповсюдження і шкодочинності хвороб та сприяє поліпшенню фітосанітарного стану посівів соняшника, було й залишається науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні. Мета досліджень. Встановити вплив попередників тарізного насичення сівозмін соняшником на поширення та розвиток хвороб у його посівах для зони достатнього зволоження Правобережного Лісостепу. Матеріали та методи. Дослідження проводили упродовж 2021–2023 рр. на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН у стаціонарному польовому досліді на посівах соняшника у п’ятьох різноротаційних зернопросаних сівозмінах насичених ним на 14,3–50 %. Попередниками соняшника у досліді були кукурудза на зерно, пшениця озима та овес. Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. У посівах соняшника найменший ступінь ураження хворобами було зафіксовано за насичення ним сівозміни на 14,3 %, повернення на попереднє місце вирощування через 6 років і розміщення у ланці «пшениця озима – овес – соняшник». За частки соняшника у сівозміні 50 % цей показник був значно вищий, ніж у інших сівозмінах. Розвиток склеротиніозу становив 49,2 %, іржі – 57,0 % за 100 %; поширення альтернаріозу – 29,2 % за 90 %, фомопсису – 75 % за 37,5 %; фомозу – 42,2 % за 86,6 %, вертицильозу – 51 % за 85 %. Крім антропогенних факторів (чергування культур у сівозміні та ступінь насичення соняшником) поширенню та розвитку хвороб сприяли ще й природні – високі температури і обмежена вологозабезпеченість (для вертицильозу), теплі та вологі умови у час вегетації культури (для склеротиніозу, іржі, альтернарізу, фомозу та фомопсису. Збільшення частки соняшнику у сівозміні знижувало його урожайність на 2–12 %, рівень рентабельності вирощування – на 8–21 %. Висновки. Встановлено чітку закономірність щодо зростання ураження посівів соняшника хворобами в міру збільшення його відсотка у сівозміні. Зі зменшенням насичення сівозміни соняшником від 50 % до 14,3 % ураження рослин хворобами суттєво зменшується, тобто фітосанітарний стан його посівів покращується, підвищується урожайність соняшника на 11,7 % а рівень рентабельності вирощування – на 21 %.

Ключові слова: соняшник, сівозміна, ступінь насичення соняшником, поширення та розвиток хвороб

УДК 633.11:632.937:632.4            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0298

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 358–364

О. А. Заїма, О. Л. Дергачов

Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н,Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Використання у системах захисту зернових культур біологічних препаратів на основі живих організмів або продуктів їх життєдіяльності, з метою зменшення чисельності та згубності шкідливих організмів є досить актуальним і важливість досліджень біометоду лише   зростатиме.Мета. Вивчення впливу біологічних засобів захисту від збудників хвороб на рівень врожайності та показники якості зерна пшениці м'якої озимої. Матеріали і методи. Досліди виконували на сортах пшениці озимої Естафета миронівська і Вежа миронівська. Сівбу проводили у першій декаді жовтня з нормою висіву 5,0 млн схожих насінин на 1 га. Площа дослідної ділянки – 10 м²,  повторність чотириразова, розміщення ділянок – рендомізоване, попередник – соя. Досліджували біологічні засоби захисту від збудників хвороб: Мікосан В в.р.к.(8.0 л/га), Планриз БТ, в.с.(2,0 л/га), Триходермін в.с.(3,0 л/га), Фітоцид р. (0,5 л/га). Обробку здійснювали у фазах виходу в трубку, колосіння та цвітіння. Результати. Після трьох обприскування біологічними препаратами, у фазі молочної стиглості їх технічна ефективність у сорту Естафета миронівська проти борошнистої роси становила 25–59 %, септоріозу листя – 32–38 %, бурої іржі – 81 %. У сорту Вежа миронівська –  60–70 %, 11–22 та 53–60 % відповідно. Більшу ефективність проти хвороб установлено у варіантах із застосуванням у три фази розвитку пшениці озимої препаратів Мікосан В і Фітоцид. На рослинах сорту Естафета миронівська обприскування біофунгіцидами сприяло підвищенню урожайності на 0,26–0,41 т/га, Вежа миронівська – 0,21–0,45 т/га. Вищий приріст урожайності у сорту Вежа миронівська забезпечували варіанти з застосуванням обприскування препаратами Мікосан В – 0,45 т/га та Фітоцид – 0,43 т/га; Естафета миронівська – Мікосан В – 0,39 т/га та Триходермін – 0,41 т/га. Максимальний рівень урожайності (5,51 т/га) отримано у сортуЕстафета миронівська у варіанті з Триходерміном. Найвищі показники якості зерна відмічено після обприскування препаратами Фітоцид і Мікосан В. Висновки. Для отримання високого рівня урожаю зерна з високими показниками якості необхідно проводити обприскування посівів біологічними засобами захисту у три фази розвитку пшениці озимої (вихід в трубку, колосіння та цвітіння). При вирощуванні пшениці із застосуванням біологічних препаратів від хвороб найбільший рівень урожайності і вищі показники якості зерна забезпечують фунгіциди Мікосан В (8,0 л/га) і Триходермін (3,0 л/га).

Ключові слова: сорт, біологічні препарати, обробка посівів, технічна ефективність, урожайність, показники якості зерна

УДК 633.1:631.526.32:631.524.86                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0299

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 365–372

 Л. А. Мурашко ¹, Т. І. Муха ¹, О. В. Гуменюк ¹, Ю. М. Судденко ¹, Н. В. Новицька ², В. С. Пилипенко²

¹Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН 08853, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Україна

²Національний університет біоресурсів і природокористування України 03041, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, Україна

Актуальність. Найрадикальнішим, найперспективнішим, екологічно безпечним та економічно вигідним напрямом удосконалення інтегрованої системи захисту пшениці озимої є вирощування сортів, стійких до шкідників і збудників хвороб. Саме цей напрям дає змогу без додаткових затрат мінімізувати втрати врожаю від шкідливих організмів та зменшити енерговитрати на 25–30 %. Мета досліджень. Вивчити стійкість сортів пшениці озимої миронівської селекції проти хвороб на штучних інфекційних фонах їх збудників. Методи. Дослідження проводили у 2016–2020 рр. в умовах штучної інокуляції збудниками хвороб у польових інфекційних розсадниках відділу захисту рослин Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН у північній частині Правобережного Лісостепу. Оцінку стійкості рослин озимої пшениці проти збудників хвороб проводили в динаміці (для вивчення наростання хвороби), основною вважали оцінку в період максимального розвитку хвороб. Для    борошнистої роси, септоріозу – фаза цвітіння озимої пшениці, фузаріозу, бурої іржі – фаза молочної стиглості, твердої сажки – фаза молочно-воскової стиглості, церкоспорельозу – фаза воскової стиглості. Результати.В середньому за роки досліджень стійкими проти борошнистої роси були сорти: Миронівська золотоверха, Калинова, Миронівська сторічна, Господиня миронівська, МІП Валенсія, МІП Вишиванка; проти бурої іржі – Пам’яті Ремесла, Трудівниця миронівська, МІП Княжна, Грація миронівська, Вежа миронівська; проти  септоріозу листя – Достаток, Мадярка, Мирхад, Берегиня миронівська, Горлиця миронівська, Легенда миронівська.Висновки. Сорти Ясногірка, Експромт, Достаток, Мадярка, Берегиня миронівська, Горлиця миронівська, Легенда миронівська, МІП Валенсія, МІП Дніпрянка, Вежа миронівська та Естафета миронівська серед 86 номерів селекції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла проявили групову стійкість проти основних збудників хвороб.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, штучний інфекційний фон, тверда сажка, фузаріоз колосу, кореневі гнилі, борошниста роса, бура іржа, септоріоз листя, групова стійкість

УДК 632.951:633.358                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0300

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 373–378

С. П. Ворожко

Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків  НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022, Україна

Актуальність. Виведення з обробітку значних площ орної землі, погіршення агротехніки, ігнорування сівозміни, порушення регламентів застосування засобів захисту рослин, сприяють активному накопиченню шкідливих організмів, спалахів їх чисельності та в результаті – значних втрат урожаю. Зерноїд гороховий є найшкідливішим фітофагом гороху, який суттєво пошкоджує насіння, зменшуючи його масу, якість, товарність, тощо. Важливим аспектом складової інтегрованого захисту культури є застосування пестицидів, які гарантують зменшення кількості шкідливих організмів до економічно відчутного рівня. Тому актуальним залишається вивчення ефективності сучасних інсектицидів на посівах гороху проти зерноїда горохового. Метароботи полягала у визначенні  ефективності інсектицидів за використання їх проти зерноїда горохового. Матеріали і методи. Дослідження проводились на Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Матеріалом були горох Царевич та інсектициди: Енжіо 247 SС, к.с., (0,20 л/га), Фосорган Дуо, (1,2 л/га). Методи: польові, лабораторно-польові, математично-статистичні. Результати. Досліджено динаміку чисельності зерноїда горохового. Уточнено особливості біології фітофага залежно від гідротермічних умов вегетаційного періоду. Встановлено, що токсикація рослин гороху є неефективною проти зерноїда горохового через недостатню тривалість захисної дії. Підтверджено доцільність та ефективність застосування сучасних інсектицидів за обприскування рослин гороху посівного. Висновки. Токсикація рослин гороху препаратом Максим XL 035 FS т.к.с. за допосівної обробки насіння є неефективною проти зерноїда горохового через недостатню тривалість захисної дії. Одноразове застосування препаратів Енжіо 247 SС, к.с. та Фосорган Дуо з нормами витрати 0,20 і 1,2 л/га відповідно у фазу масового цвітіння для обприскування рослин гороху дало змогу зменшити кількість пошкодженого насіння в середньому на 10,3 % та сприяло збереженню урожаю в межах 0,39–0,48 т/га порівняно з контролем. Дворазове обприскування культури інсектицидами у фази масового цвітіння та утворення бобів забезпечувало загибель імаго та личинок на рівні 95,6–97,5 %.

Ключові слова: горох, зерноїд гороховий, інсектициди, ефективність, урожай

УДК 633. 11: 632. 9                                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0199   

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 383–389

Н. В. Кузьменко, С. В. Авраменко, О. М. Глубокий

Інститут рослинництва іменi В. Я. Юр’єва НААН,  проспект Московський, 142,

м. Харків, 61060, Україна

Наведено результати вивчення ефективності передпосівної обробки насіння пшениці м’якої озимої комбінованими хімічними фунгіцидними протруйниками в захисті рослин від кореневих гнилей та  її вплив на урожайність зерна в умовах східного Лісостепу України.

Результати досліджень показали, що у фазі весняного кущення ступінь розвитку гельмінто-споріозних кореневих гнилей (збудник − недосконалий гриб BіpolarіssorokіnіanaShoemaker) і фуза-ріозних (збудники – недосконалі гриби з роду FusarіumLіnk.) в контролі без добрив і захисту ста-новив 10,1 % за поширеності 22,6 %. У метеорологічних і фітосанітарних умовах у роки дослід-жень передпосівна обробка насіння зменшила інтенсивність розвитку кореневих гнилей у фазі весня-ного кущщення з 3,9 (еталон Вітавакс 200 ФФ) до 0,1 % (Ламардор Про). При цьому технічна ефективність препаратів становила: Iншур Перформ – 69,7 %; Сценік − 77,4 %; Вінцит Форте − 77,9 %; Ламардор 400 і Ламардор Про − на рівні 78,3–78,8 %; еталон Вітавакс 200 ФФ – 50,0 %, порівняно з контролем на неудобреному фоні. У фазі воскової стиглості зерна протруйники не проявляли ефективної дії.

Урожайність зерна в контролі, на фоні без внесення добрив становила 6,64 т/га; у контролі на фоні внесення добрив − 7,37 т/га, що на 10 % більше.

Від сумісної дії добрив і передпосівної обробки насіння одержано суттєвий приріст урожай-ності зерна – від 0,78 (Вітавакс 200 ФФ)  до 1,15 т/га (Сценік), або на 11,7–17,3 %.

За рахунок застосування протруйників Вінцит Форте, Iншур Перформ, Ламардор 400, Ламар-дор Про і Сценік одержано умовно чистого прибутку в розмірі  795; 687; 763; 139 і 857 грн/га від-повідно. Найбільшу рентабельність забезпечили Ламардор 400 (119 %), Iншур Перформ (93 %) і Вінцит Форте (78 %).

Ключові слова: пшениця м’яка озима, кореневі гнилі, системні протруйники, технічна ефек-тивність, урожайність

УДК 633.15:632.4 (251.1-17:477)                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0170

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 138–144         

Т. М. Педаш, В. М. Судак, Т. В. Гирка., М. П. Явдощенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень визначення стійкості гібридів кукурудзи (Zeamays L.) різних груп стиглості до ураження пухирчастою (Ustilagozeae (Beckm.) Unger) і летючою (Sphacelothecareiliana (Ruhn) Clint) сажками в умовах північного Степу України.  Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на полях Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інститут зернових культур. Наведена шкала оцінки стійкості гібридів кукурудзи до сажок. За роки досліджень  проаналізовано 52 зразки.

Встановлено, що сприятливі умови для ураження рослин гібридів кукурудзи пухирчастою сажкою  були в 2016 р. З'ясовано,що  серед  досліджуваних  гібридів  найбільш стійкими до ураження пу-хирчастою  сажкою виявилися такі, як:  ДБ Лада,  ДН Рубін,  Дніпровський 181 СВ, ДН Аджамка, ДН Бурштин, ДН Велес, ДН Астра, ДН Сармат, ДН Булат, ДН Паланок та ДН Дніпро, і належали вони до різних груп стиглості. За шкалою стійкості  до пухирчастої сажки, всі досліджувані зразки є високостійкими та стійкими.

Результати обліків свідчать про наявність тенденції до підвищення рівня поширення летючої сажки в умовах північного Степу. З'ясовано, що середньоранній гібрид ДН Астра є найбільш стійким до ураження летючою сажкою, оскільки за роки досліджень рослин з ознаками  цієї хвороби не виявляли порівняно з рослинами таких гібридів, як: ДН Паланок, ДН Веста, ДН Деметра, ДН Булат та Почаївський 190 МВ, які уражувалися щорічно. За шкалою стійкості гібридів до летючої сажки виявлено, що у 2016 р.  всі вони увійшли до  групи високостійких. У 2017 р. за рівнем ураження гібриди ДН Аджамка, ДН Веста, ДН Гетера та ДН Назар занесені до групи стійких, інші зразки – до високостійких. У 2018 р. виявлено 1 середньостійкий гібрид (ДН Паланок), 6 стійких (ДБ Лада, Почаївський 190 МВ, Нур, Корунд, ДН Галатея, ДН Дніпро),  решта належали до високостійких.

З'ясовано, що ураженість кукурудзи сажковими хворобами не залежить від групи стиглості гібрида, комплексною стійкістю до пухирчастої та летючої сажок за роки досліджень відзначалися середньоранні гібриди ДН Астра, ДН Велес і ДН Рубін. Всі досліджувані зразки є високостійкими та стійкими до обох видів сажок.

  Ключові слова: гібриди, кукурудза, ураження, летюча сажка, пухирчаста сажка.

УДК 633.1; 632.9                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0171

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 145–152 

О. В. Сніжок,  Н. О. Ювчик  

Інститут сільськогогосподарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, с.Шубків,

Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

 Дослідженнями, проведеними в умовах Західного Полісся, встановлено, що обробіток ґрунту відіграє важливу роль в контролюванні кількості шкідливих організмів в посівах ріпаку озимого, це чітко простежується відносно чисельності бур'янових рослин. Найбільше бур'янів налічувалося у варіантах досліду без обприскування гербіцидами  рослин ріпаку на фоні поверхневого обробітку – 407,9 шт./м², що в 1,8 раза більше порівняно з полицевим (228,1 шт./м²). Тобто  технічна ефективність  гербіцидів на фоні полицевого обробітку ґрунту становила 93,7 %.

Встановлено, що обробіток ґрунту меншою мірою впливає на розвиток та поширення хвороб і шкідників, оскільки  кращі результати показав  хімічний захист.  При обприскуванні інсектицидом Борей (0,14 л/га) рослин ріпаку в фазі бутонізації технічна ефективність препарату проти щитників,  сліпняків  і  блішок  становила 100 %, ріпакового квіткоїда – 95,1–95,9 %,  насіннєвого приховно-хоботника – 92,5–94,6 %. Технічна ефективність інсектициду Моспілан (0,15 кг/га), при обприскуванні рослин в фазі цвітіння проти ріпакового квіткоїда дорівнювала 91,7–95,7 %, насіннєвого прихованохоботника – 92,4–94,6 %.

За результатами досліджень з'ясовано, що технічна ефективність фунгіциду Колосаль Про (0,5 л/га) проти альтернаріозу найбільшою мірою проявлялася через 14 днів після обприскування рослин ріпаку і становила 84–88 %.

За рахунок обробітку ґрунту вдалося одержати  прибавку  урожаю насіння ріпаку озимого в межах 0,09–0,22 т/га.  Але завдяки запровадженню інтегрованої системи захисту посівів на різних фонах обробітку грунту урожайність насіння збільшилася на 0,64–0,85 т/га.Залежно від обробітків грунту і захисту рослин урожайність ріпаку озимого коливалась в межах 2,20–3,27 т/га.

Ключові слова: обробіток ґрунту, видовий склад, бур'яни, хвороби, шкідники, гербіциди, фунгіциди, інсектициди.