Зернові культури.-2024.-Том 8.-№ 2

УДК 633.15:632.4     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0331

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 207–215 

К. В. Денисюк, Т. М. Сатарова, В. Ю. Черчель, Б. В. Дзюбецький

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Створення і добір генотипів кукурудзи, стійких до ураження летючою сажкою Sporisorium reilianum, є актуальним напрямом сучасних селекційних досліджень, адже дозволяє запобігти втратам урожаю, пов’язаним із ураженням патогеном, і отримати зерно високої якості. Мета досліджень. Оцінити ступінь ураження летючою сажкою S. reilianum селекційно перспектив-них ліній кукурудзи на природному і штучному інфекційному фонах та ідентифікувати серед них стійкі і нестійкі до ураження генотипи.Матеріали і методи. За матеріал дослідження обрали десять селекційно перспективних, адаптованих до зони Степу України, ліній кукурудзи. Дослідження проводили у 2021 і 2024 рр. Використовували методи: польовий, статистичного аналізу. Результати. Було перевірено і підтверджено життєздатність спор летючої сажки, використаних для створення штучного інфекційного фону, перед заспорюванням насіння кукурудзи шляхом культивування їх на штучному живильному середовищі invitro. Проведене тестування ліній кукурудзи у польових умовах впродовж двох років показало, що на природному інфекційному фоні за роки дослідження середнє значення ураження рослин S. reilianum становило 0,90 %, тоді як на штучному інфекційному фоні – 10,28 %. Ураження рослин летючою сажкою залежало від генотипу і агрометеорологічних умов року дослідження. Найвищий показник ураження патогеном спостерігався у лінії П354 на штучному інфекційному фоні і складав для двох років досліджень 41,18 % і 59,26 %, відповідно. Лінії ДК3044, ДК267 та Мо17 за роки досліджень не продемонстрували жодного випадку ураження рослин летючою сажкою ні на природному, ні на штучному інфекційному фонах. Висновки.Оцінено стійкість до ураження летючою сажкою S. reilianum десятьох селекційно перспективних, адаптованих до зони Степу України, ліній кукурудзи. Встановлено в цілому високий рівень стійкості до патогену у дослід-жених ліній. Лінії ДК315, ДК3044, ДК267, PLS61, ДК3008 і Мо17, які мали відсоток ураження S. reilianum рослин на штучному інфекційному фоні впродовж двох років менше 5 %, визначені як стійкі. Вони можуть виступати донорами стійкості до летючої сажки. Лінії  П354, ДК3023 і ДК7575, які мали ураження на штучному інфекційному фоні 20 % і більше, ідентифіковані як нестійкі до ураження.

Ключові слова: кукурудза, стійкість до біотичних факторів, грибні хвороби зернових культур, летюча сажка, донори стійкості, штучний інфекційний фон

УДК 633.15:631.52             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0332

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 216–222  

 В. Ю. Черчель¹, А. В. Алдошин¹, Д. С. Купріченков¹, В. М. Сучкова²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

²Національна академія аграрних наук України, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010, Україна

Актуальність. Підзона Північного Степу України характеризується сильними посухами, які призводять до значного зниження урожайності кукурудзи розлусної (Zeamayseverta Sturt.).У зв’язку із цим дуже важливо робити оцінку гібридів на посухостійкість для добору найкращих зразків, здатних витримувати складні гідротермічні умови вирощування. Мета досліджень полягала у визначенні посухостійкості гібридів кукурудзи розлусної за умов повітряної і ґрунтової посухи. Матеріали та методи.Матеріалом для проведення досліджень були 58 гібридів кукурудзи розлусної, які проходили конкурсне випробування. За стандарти використовували середньоранній гібрид Шанс і середньостиглий гібрид Гостинець. Досліди проводилися впродовж 2020–2021 рр. у лабораторії селекції кукурудзи харчового напряму використання на Синельниківській селекційно-дослідній станції ДУ Інститут зернових культур НААН України.Для вивчення реакції гібридів на посуху був використаний індексний підхід, який базувався як на стійкості, так і на чутливості генотипів до дефіциту вологи. Результати. Вегетаційний період 2020 р. був жарким і посушливим на відміну від 2021 р. Середні значення врожайності зерна у несприятливий за погодними умовами рік, у порівнянні зі сприятливим, були меншими для середньоранніх гібридів у 3,1 рази, а для середньостиглих – у 3,2 рази. Такі погодні умови забезпечили оцінку гібридів кукурудзи розлусної на стійкість до посухи. Було встановлено, що 22 гібрида (36,7 %) визнані посухостійкими, оскільки мали відповідні індекси за 5–7 показниками. Стандарт середньоранньої групи, гібрид Шанс, також був посухостійким. Висновки. За результатами проведених досліджень встановлено, що у середньоранній групі високу врожайність зерна й посухостійкість мали експериментальні гібриди F₁ (ІКР 30 С × ІКР 2-3 ВС); F₁ [(ІКР 2-3 × ІКР 9-2) × ІКР 4] та F₁ [(ІКР 30 С × ІКР 24 ЗС) × ІКР 37 ], а у середньостиглій – F₁ (ІКР 11-9 × ІКР 16/75/24-5); F₁ [(ІКР 15-2 × ІКР 37/17/72-5) × ІКР 21] та F₁ (ІКР 30 × ІКР 2-1).

Ключові слова: кукурудза розлусна, селекція, стійкість, посуха, індекси посухостійкості, врожайність зерна

УДК 633.11«321»:631.527.5               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0333

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 223–229

 Л. В. Іванцова, М. В. Федоренко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

Актуальність.Сучасна селекція включає в себе багато факторів, серед яких проблема вихідного матеріалу виноситься на перше місце. Досвід світової та вітчизняної селекції показує, наскільки важливою є необхідність використання генетичних джерел з різних країн світу для створення нових сортів пшениці, які відповідають вимогам сучасного сільськогосподарського виробництва. Мета. Створити новий вихідний матеріал пшениці ярої при схрещуванні зразків видів Triticum aestivum L. × Triticum durum Desf. вітчизняної і зарубіжної селекції. Матеріали і методи. Дослід-ження проводили у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Батьківськими формами для гібридизації слугували сорт пшениці м’якої ярої МІП Веснянка і лінія Ерит-роспермум 15–36, і сорт твердої ярої пшениці МІП Ксенія вітчизняної селекції та сорт пшениці м’якої ярої Triso зарубіжної селекції. У фазі колосіння проводили кастрацію квіток звичайним способом за 2–3 доби до цвітіння. Запилення здійснювали обмежено–примусовим способом у ранкові часи, переважно на 3–5 добу після кастрації. Створено 12 гібридних комбінацій. Обмолот гібридних колосів проводили вручну. Результати. Вставлено, що ефективність зав’язування гібридних зерен пшениці ярої залежала не тільки від умов зовнішнього середовища під час запилення, а й від генотипового різноманіття компонентів схрещування. Залежно від вихідних форм середній відсоток зав’язування зерен змінювався від 0 до 56,2 % і залежав від умов вегетації рослин. Середня зав’язуваність у 2022 р. становила 16,0 %, а у 2023 р. − 17,1 %. Даний показник у 2022 р. змінювався від мінімального 1,0 % до максимального − 43,7 %, а у 2023 р. варіював від 1,9 % до 56,2 %.Висновки.Встановлено, що відсоток зав’язування зерен у гібридів пшениці ярої виявився значно вищим при схрещуванні сортів та лінії Triticumaestivum L. × Triticumaestivum L. порівняно – Triticumaestivum L. × Triticum durum Desf. та Triticum durum Desf. × Triticumaestivum L. незалежно від груп схрещувань. Відмічено, що найвищі показники зав’язуваності зерен спостерігали у групи схрещувань, де за батьківський і материнський компонент використовували сорти та лінію вітчизняної селекції. Виявлено, що ефективність схрещування, тобто відсоток зав’язування у польових умовах, залежав від генетичних особливостей сорту та умов вегетації рослин пшениці ярої.

Ключові слова: пшениця яра, гібридизація, схрещування, відсоток зав’язування, сорт, лінія

УДК 633.11″324:631″.526.32           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0334

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 230–238

В. В. Ващенко,  О. О. Шевченко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49009 Україна

Актуальність. Сучасну систему селекції рослин слід розглядати в якості реального та ефективного засобу, що дає змогу мінімізувати несприятливі наслідки зміни клімату. Адаптивний сорт екологічно пластичний, пристосований до біотичних та абіотичних чинників. Створити специфічні адаптивні генотипи можливо в умовах, подібних до тих, у яких сорт вирощуватимуть. Адресна адаптація сортів до конкретних агроекологічних умов, де вони максимально реалізують свій генетичний потенціал, а виробничники, які застовують сучасні технології, зможуть отримувати високі прибутки від їх впровадження. Мета. Порівняння сортів і гібридних комбінацій пшениці м’якої озимої в мінливих умовах вегетації. Матеріали і методи. В дослідженнях, проведених у сівозміні кафедри селекції і насінництва ДДАЕУ впродовж 2018–2023 рр., визначали адаптивний ресурс 10 гібридних комбінацій пшениці м’якої озимої та сорти-стандарти Єдність і Подолянка. Результати. Спостерігається диференціація врожайності пшениці м’якої озимої в нерегульованих погодних умовах вегетації. За роками досліджень максимальна врожайність відмічена у 2020 р. – 9,12 т/га, мінімальна – 4,18 т/га – у 2018 р. За середньої врожайності по сортах (6,66 т/га) максимальна отримана у генотипу 15-442 – 9,10 т/га, а мінімальна – у генотипу 15-309 – 3,78 т/га. Показники середньої врожайності в усіх середовищах за 2018–2023 рр. не повною мірою відображають їх адаптивність, тому що успадковується не величина конкретної ознаки, а врожайність - це полігенна ознака, яка вказує норму реакції конкретного сортозразка. Висновки. Мінливість урожайності значною мірою залежить від умов середовища в конкретний період вегетації при низьких достовірних ефектах генотипів. Величина середньої урожайності відображає норму реакції генотипів та вказує на їх пластичність. Реакція сортозразків пшениці м’якої озимої у сприятливі роки свідчить про продуктивний потенціал, а в несприятливі –  про їх пристосованість або адаптивний ресурс генотипів до умов нестійкого зволоження. За таких умов максимально реалізують урожайний потенціал генотипи пшениці м’якої озимої: 15-383 – 8,37 т/га, 15-259 – 8,15 т/га, 15-442 – 9,10 т/га, 15-145 – 8,22 т/га, 15-291 – 8,78 т/га, 15-393 – 8,70 т/га, а також сорт-стандарт Єдність – 7,89 т/га. За значенням коефіцієнта регресії виділено генотипи за реакцією на середовище: значно реагують сорт-стандарт Подолянка,15-383, 15-705, 15-330, 15-256, 15-426, 15-309 і 15-442, слабка реакція – сорт-стандарт Єдність, 15-291, 15-145.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, врожайність, стабільність, середовище, адаптивність

УДК 633.15:631.562/.526.32/.53.01/.53.011.2/.559                                      

 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0335

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 239–245

М. Я. Кирпа¹, Д. В. Ковальов¹, Д. В. Козарійчук²

¹Державна установа Інститут зернових культур, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

²Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН , вулиця Богдана Крижанівського, 21, м. Чернівці, 58000, Україна

Актуальність У технологіях  післязбиральної обробки насіння кукурудзи його сепарування значним чином впливає на якість посівного матеріалу. До основних способів сепарування відноситься спосіб, за яким розділення суміші насіння відбувається на пласких ситах з різними отворами залежно від лінійного розміру насінин. За допомогою такого сепарування можна виділити фракції з високими посівними і врожайними властивостями. Мета роботи – встановити особливості ситового сепарування насіння гібридів кукурудзи та їх батьківських компонентів, визначити фракції з високою схожістю насіння та його врожайністю. Матеріали та методи. Об’єктом досліджень слугували гібриди селекції ДУ ІЗК НААН разом з їх батьківськими компонентами. Сепарування насіння проводили на ситах з отворами різного типорозміру: круглі діаметром в межах 7,0–9,5 мм та довгасті – 4,5–7,00 мм. Показники якості насіння окремих фракцій визначали за стандартом ДСТУ 4138-2002, а також у польових умовах згідно з методикою ДУ ІЗК НААН. Результати. Досліджено процес ситового сепарування насіння кукурудзи на прикладі різних гібридів та самозапилених ліній. Виявлено залежності між виходом окремих фракцій насіння, його лінійним розміром (ширина і товщина насінини) та якістю, показники виходу і якості складаються під впливом фізичних і біологічних властивостей об’єкта сепарування. Висновки. За сепарування на ситах з круглими отворами основна частина насіння гібридів виділяється на ситах з діаметром отворів 8,0–8,5 мм (ДБ Хотин) і 9,0–9,5 мм (ДН Хортиця), насіння їх батьківських компонентів виділяється на ситах з отворами 7,0–8,0 мм і 8,5–9,0 мм відповідно. Польова схожість є найвищою у фракцій насіння, виділених на ситах з круглими отворами 8,5–9,0 мм, з довгастими отворами – на ситах 4,0–5,5 мм. У процесі ситового сепарування контролю підлягає типорозмір сит (за видом отворів) залежно від виходу окремих фракцій насіння та його схожості.

Ключові слова: сепарування, насіння кукурудзи, гібриди і самозапилені лінії, фракції, вихід, схожість насінин

УДК 631.16:631.527:631.5            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0336

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 246–255

Попов С. І., Кузьменко Н. В., Гутянський Р. A., Глубокий О. М., Міхальов І. A.

1 Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН,пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

2ПрАТ «АБІнБев ЕФЕС Україна», вул. Фізкультури, 30-в, м. Київ, 03150, Україна

Актуальнiсть. Пiдвищення попиту на пивоварний ячмiнь спонукає селекцiонерiв до створення нових сортiв, що поєднують високий рівень урожайності та якості зерна зі стійкістю до несприятливих умов середовища. Вагоме значення на сьогодні має впровадження у виробництво технологій вирощування високоадаптивних сортів ячменю ярого як вiтчизняноï, так зарубіжної селекцiï, здатних підвищити реалізацію їхнього потенціалу продуктивності та стабільність зерновиробництва. Метадослiджень – вивчити особливості формування морфологічних ознак, елементів продуктивності та урожайності пивоварних сортів ячменю ярого зарубіжної селекції залежно від фону живлення та погодних умов року. Матеріали та методи. Досліди закладали на двох фонах живлення: 1 – без добрив; 2 – внесення N₃₀P₃₀K₃₀. Вивчали 12 зарубіжних сортів пивоварного напрямку використання. Використовували лабораторнi, польовi, розрахунковi та статистичнi методи. Результати. Встановлено, що на ріст, розвиток і формування елементів продуктивності пивоварних сортів ячменю ярого суттєво впливали погодні умови вегетаційного періоду та фон живлення. У середньому за 2021 та 2023 рр., на фоні без добрив найбільшу кількість продуктивних стебел сформували сорти Skyway і Quench (560–580 шт./м²), а на удобреному – сорти Odyssey, Guzel і Lexy (680–690 шт./м²) з показниками продуктивної кущистості відповідно 1,9, 2,0 та 1,8. Найбільшу кількість зерен у колосі на обох фонах забезпечили сорти BARI, Evgenia та Planet – від 20,0 до 22,8 шт. Найвищу масу 1000 зерен мали сорти Guzel та Evgenia, яка на фоні без добрив становила 47,1–50,0 г, а на удобреному – 50,2–50,7 г. Найбільшу реакцію на внесення добрив відмічено у сортів Odyssey, Guzel і Lexy, які, за даними біологічної врожайності, забезпечили приріст зерна 66,2–76,1 %. Фактична врожайність на фоні без добрив була в межах від 2,43 т/га (Odyssey) до 3,06 т/га (Lexy), за середньої врожайності сортів 2,73 т/га. При цьому виділялись сорти Lexy Guzel, Evgenia та BARI з рівнем урожайності 2,83–3,06 т/га. На фоні внесення N₃₀P₃₀K₃₀ максимальну надбавку зерна до контролю забезпечили сорти Odyssey (1,41 т/га) і Fandaga (1,39 т/га). Найбільший ефект сорту до середньоï врожайності по сортах (3,30 т/га) відмічено у Lexy (+0,31 т/га), при цьому надбавка зeрна становила 8,6 %. Висновки. Сорти Lexy, Evgeniа та Guzel можна вважати найбільш придатними для східної частини Лісостепу України, оскільки, незалежно від умов вирощування в роки дослідження, вони формували найвищу зернову продуктивність і мали найбільш виражену позитивну реакцію на добрива.

Kлючові слова: ячмінь ярий, пивоварні сорти, добрива, показники структури врожайності, продуктивність, урожайність

УДК 633.81/.85:632.9:633.854.78    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0337 

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 256–265

С. М. Чоловський

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Соняшник (Helianthus annuus L.) є однією з провідних сільськогосподарських культур в Україні та останніми роками займає площі на рівні 5–5,5 млн га. Серед низки виробничих систем його вирощування, однією з найефективніших у контролі вовчка соняшникового та складноконтрольованих бур’янів, є системи Clearfield^® та Clearfield^® Plus. Мета. Визначити переваги виробничої системи Clearfield^® Plus порівняно з Clearfield^®. Матеріали і методи. Польові досліди проведені впродовж 2020–2022 рр. відповідно до загальноприйнятої методики дослідної справи на базі господарств СТОВ «Говтва» в м. Решетилівка Полтавської області та ТДВ «Терезине» в смт. Терезине Київської області. Всі елементи агротехніки – загальноприйняті для зони Лісостепу. Результати. Встановлено, що гібрид соняшнику Бакарді (Clearfield^® Plus) у порівнянні з гібридом Неома (Clearfield^®), у середньому по двох локаціях, за три роки досліджень, забезпечив рівень врожайності вищий на 0,33 т/га, (13,2 %). Аналіз ширшої вибірки гібридів Clearfield^® та Clearfield^® Plus показав, що гібриди виробничої системи Clearfield^® Plus сформували врожай на 0,28 т/га вище, (12,8 %) у порівнянні з гібридами Clearfield^®. За середнього рівня забур’яненості, та відсутності вовчка соняшникового та складноконтрольованих бур’янів достовірної різниці в показниках врожайності між гербіцидами Євро-Лайтнінг^® (1,2 л/га), Євро-Лайтнінг^® Плюс (2,5 л/га) та Пульсар^® Флекс (2,0 л/га) в межах кожної виробничої системи Clearfield^® та Clearfield^® Plus не виявлено. Проте гібриди виробничої системи Clearfield^® Plus на кожному гербіцидному фоні забезпечили вищі статистично достовірні показники врожайності: при використанні Євро-Лайтнінг^® (1,2 л/га) – на 0,29 т/га, (13,3 %); Євро-Лайтнінг^® Плюс (2,5 л/га) – на 0,21 т/га, (9,8 %); Пульсар^® Флекс (2,0 л/га) – на 0,34 т/га, (15,3 %). Гібриди соняшнику Clearfield^® Plus проявили вищу толерантність до ІМІ-гербіцидів та стабільність отриманих врожаїв. Висновки. Гібриди соняшнику виробничої системи Clearfield^® Plus продемонстрували переваги за врожайностю та стійкостю до ІМІ-гербіцидів у порівнянні з гібридами Clearfield^® і є перспективними для подальшого збільшення їх площ вирощування.

Ключові слова: соняшник, гібрид, врожайність, гербіцид, Євро-Лайтнінг^® Плюс, Пульсар^® Флекс, фітотоксичність

Перелік скорочень, умовних позначень, символів.КЛ – Clearfield^®, КЛП – Clearfield^® Plus.

УДК 635.652/654:631.558.3              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0338

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 266–273 

О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк

Дослідна станція тютюнництва Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», вул. Інтернаціональна,4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

Актуальність. Одним з пріоритетних напрямків наукових досліджень у галузі рослинництва є обґрунтування та удосконалення сучасних технологій вирощування зернобобових культур на засадах енерго- і ресурсозбереження та екологічної безпечності. Всебічне вивчення агробіологічних особливостей та елементів технології вирощування є необхідною умовою для ефективного використання біологічного потенціалу сортів і підвищення індивідуальної та зернової продуктивності рослин квасолі звичайної. Нині особливо важливими є питання теоретичних і практичних аспектів технологій вирощування квасолі звичайної за кліматичних змін у зоні Лісостепу України, які б забезпечили створення оптимальних умов для її росту, розвитку та формування максимальної зернової продуктивності. Мета. Дослідження впливу елементів технології вирощування на біометричні показники та індивідуальну продуктивність рослин квасолі звичайної в умовах Лісостепу. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу кращий розвиток та індивідуальна продуктивність рослин квасолі звичайної були на широкорядних посівах (45 см). Простежується тенденція до зменшення біометричних показників рослин зі збільшенням густоти насаджень. Вищі значення елементів структури врожаю рослин квасолі звичайної отримали на широкорядних посівах першого строку сівби (11–14 травня). Найбільшу масу зерна з рослини одержано на посівах першого строку за густоти насад-жень 450 тис.шт./га (22,6 г – у сорту Мавка і 23,7 г – у сорту Панна). Найнижчі значення маси зерна були на звичайних рядкових посівах (15 см) з густотою насаджень 750 тис.шт/га (14,5 г і 13,5 г, відповідно). Більшу масу 1000 насінин отримано на широкорядних посівах першого строку сівби (212–217 г – у сорту Мавка і 329–341 г – у сорту Панна). Висновки. Способи і строки сівби, густота насаджень суттєво впливають на біометричні показники та індивідуальну продуктивність рослин квасолі звичайної. Варіювання їхнього прояву знаходиться в межах параметрів, обумовлених генотипом рослин певного сорту. Найвища індивідуальна продуктивність рослин досягається на широкорядних посівах першого строку сівби за густоти насаджень 450 тис.шт./га. Кількість зерен з рослини та їх маса відповідали сортовим характеристикам кожного зразка.

Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота насаджень, строки сівби, біометричні показники, індивідуальна продуктивність

УДК 633.15/.17:632.95:631.811.98          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0339

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 274–278

С. С. Семенов

Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

 Актуальність. Сходам кукурудзи й сорго шкодить ціла низка фітофагів, серед яких найбільш небезпечною вважається родина коваликів (Elateridae). Інтегрований захист від них, поряд із іншими заходами, передбачає проведення допосівного протруювання насіння. У довершеному варіанті для обробки зерна слід обирати комплексні препарати, які одночасно діють на шкідників і збудників хвороб. Однак у «Переліку дозволених для застосування пестицидів» такі практично відсутні. Виникає необхідність наукового обґрунтування доцільності використання бакових сумішей у складі інсектицидів, фунгіцидів та речовин, що мають інші фізіологічні ознаки (стимуляція імунітету, ріст регуляція, тощо). Мета досліджень. Вивчення агротехнічної ефективності допосівної інкрустації насіння препаратами різного спектру впливу з метою захисту посівів кукурудзи й сорго від личинок коваликів у Північному Степу України. Матеріали і методи. Дослідження проводились на експеримен-тальних майданчиках лабораторії захисту рослин ДУ ІЗК НААН України. Була передбачена допосівна інкрустація насіння гібрида кукурудзи ДН Хортиця і сорту сорго зернового Ярона баковою сумішшю препаратів у складі інсектициду Круїзер 350 FS, фунгіциду Максим XL 035 FS та регулятора росту Вермістим. Використовували: лабораторно-польові методи для визначення ступеня пошкодженості проростків, статистичний – для виконання дисперсійного аналізу урожайних даних. Результати. Встановлено, що серед препаратів які досліджувалися і їх сумішей кращі результати отримали у випадку застосування для протруювання насіння баковою сумішшю препаратами інсектицидної, фунгіцидної і рістрегулюючої дії, яка забезпечила технічну ефективність на рівні 70–75 % і приріст урожайності зерна кукурудзи – 1,90 т/га, зерна сорго – 2,40 т/га. Висновки. Незалежно від погодних умов вегетаційного періоду 2019–2021 рр. найвищу захисну спроможність (загибель проростків – 2,3–4,0 %) і технічну ефективність 70–75 % виявила суміш препаратів: Круїзер 350 FS + Максим XL 035 FS + Вермістим. Синергія діючих речовин сприяла збереженню 1,90 т/га зерна кукурудзи і 2,40 т/га зерна сорго. 

Ключові слова: кукурудза, сорго, личинки коваликів, погодні умови, ефективність препаратів, урожайність зерна

УДК 633.111.5            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0340

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 279–288

О. М. Бутенко, О. О. Вінюков, О. Б. Бондарева,Г. А. Ліхушина

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1,  м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Пшениця тверда має велике значення через відмінні якісні властивості, які доз-воляють забезпечити населення високоякісними продуктами харчування.Вид Triticum turanicum Jakubz, генетично близький до пшениці твердої, потребує масового поширення. Для вирішення цієї проблеми потрібневивчення агротехнологічних прийомів вирощування пшениці туранської, які б сприяли формуванню рослинамивисокої продуктивності, у тому числі використанняінгібіторів росту та пестицидів. Мета досліджень. Встановити вплив інгібіторів росту та систем захисту на ріст та розвиток рослин пшениці туранської (Triticum turanicum Jakubz.) в умовах східної частини Північного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження проводились у 2022–2024 рр. Донецькою державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН за методикою польової справи Б. О. Доспєхова.Для сівби використовували сорт пшениці туранської Сармат.Досліджували два інгібіториросту: Хлормекват-хлорид та Тава, якими обприскували рослини у різні фази розвитку. Система захисту рослин передбачала два варіанти: Система захисту 1 – гербіцид Шериф (20 г/га, початок кущіння); фунгіцид Парацельс (0,5 л/га, перше міжвузля); інсектицид Престо (0,4 л/га, колосіння); Система захисту 2 - бакова суміш препаратів Примус (0,5 л/га, гербіцид), Дот (0,5 л/га, фунгіцид) та Престо (0,4 л/га, інсектицид) друге міжвузля. Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Аналіз рослин у фазі повної стиглості виявив, що використання Хлормекват-хлориду на етапі першого міжвузля дозволило отримати найменшу висоту рослин у досліді – 110,5 см (Система захисту 1) та 110,3 см (Система захисту 2). Встановлено, що інгібітори росту та строк їх застосування впливали на збільшення кількості зерен у колосіпорівняно з контролем на 3,0-4,0 шт. Обприскування посівів Хлормекват-хлоридом на етапі першого міжвузля забезпечило прибавку порівняно з контролем 1,4 т/га, а застосування цього інгібітора росту у фазу кущіння – 1,8 т/га. Найвищий рівень врожайності у досліді був отриманий при обприскуванні посівів препаратом Тава на етапі першого міжвузля (+2,0 т/га порівняно з контролем), в той час, як його використання на етапі другого міжвузля забезпечило прибавку на рівні 1,5 т/га. Висновки. Встановлена доцільність застосування інгібіторів росту разом з пестицидами при вирощуванні пшениці туранської, це не тільки забезпечувало стійкість рослин до вилягання, а й сприяло формуванню кращих показників їх продуктивності в умовах східної частини Північного Степу України.

Ключові слова: пшениця туранська, етапи органогенезу, інгібітори росту, система захисту рослин, біометричні показники, показники структури урожаю, урожайність

УДК 633.15: 631.81.095.337: 631.816.35        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0341         

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 289–296                   

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Кукурудза для оптимального розвитку та формування врожаю  потребує з макроелементів не лише азот, фосфор та калій, але й сірку та магній, з мікроелементів – бор, марганець, мідь та цинк. Потреба в цих елементах невелика, однак вони вкрай необхідні для росту та розвитку рослин. Мета досліджень. Вивчення ефективності використання окремих макро- та мікроелементів для позакореневого підживлення кукурудзи, їх впливу на формування біометричних показників качана, елементів структури та урожайності зерна в умовах Західного Лісостепу.Матеріали і методи. У двофакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ранньостиглий ДН Атон та середньоранній ДН Астра;макроелементи (магній та сірка), мікроелементи (бор, марганець, мідь, цинк) у вигляді висококонцентрованих рідких добрив, які застосовувалися для позакореневого підживлення кукурудзи у фази 5–6 та 8–9 листків. Результати. Встановлено, що позакореневі підживлення макро- та мікроелементами позитивно впливали на формуваннябіометричних показників качана та елементів структури врожаю. Зокрема, у ранньостиглого гібрида ДН Атон, маса зерна з одного качана збільшувалася у варіантах досліду  на 1,7–12,2 %, маса 1000 зернин – на 2,6–7,8 % , вихід зерна з качана – на 0,5–2,2 % порівняно з контролем. У середньораннього гібрида ДН Астра ці показники зростали на 2,2–15,4 %, 2,4–11,3 % та 1,2–2,9 % відповідно. Варіювання кількості продуктивних качанів і показників структури врожаю за роками досліджень, безумовно, впливало й на формування урожайності зерна гібридів кукурудзи. У середньому за роки досліджень, урожайність зерна у ранньостиглого гібрида ДН Атон становила 9,00–9,40 т/га, у середньораннього гібрида ДН Астра – 9,11–9,88 т/га. Усі макро- та мікроелементи, що використовували в дослідженнях, забезпечили істотний приріст урожайності порівняно з контролем, а саме при вирощуванні гібридів ДН Атон – 0,29–0,72 т/га або 3,2–8,0 % і ДН Астра – 0,32–0,77 т/га або 3,5–8,4 %. Висновки.Застосування макро- та мікроелементів для позакореневого підживлення кукурудзи позитивно впливає на формування біометричних показників качана та елементів структури врожаю, сприяє збільшенню кількості продуктивних качанів і підвищенню урожайності зерна. Найбільше впливає на формування вищевказаних показників цинк. Найменш ефективним було застосування на посівах кукурудзи бору, магнію та марганцю.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, макроелементи, мікроелементи,підживлення, біометричні показники, елементи структури, урожайність

УДК:633.11: 632.4                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0342

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 297–301

 С. П. Ворожко, З. О. Мазур, Л. П. Нечепоренко

Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022 Україна

Актуальність. Створення сортів з високою продуктивністю, стійких до полягання і хвороб, несприятливих умов середовища, поліпшення ряду інших показників – завдання сучасної селекції. Озиме жито – важлива зернова культура, тому розв’язання проблеми стійкості проти іржі є досить актуальним. Мета роботи. Вивчення стійкості сортів, гібридів та ліній жита озимого проти бурої листкової та стеблової лінійної іржі в умовах Правобережного Лісостепу України. Матеріали та методи досліджень.Дослідження проводились на Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН протягом 2020–2023 рр. Матеріалом були посіви 58 колекційних сортозразків жита озимого. Провадили маршрутні обстеження посівів, визначали ураженість рослин хворобами у фазу максимального розвитку хвороб за загальноприйнятими методиками.  Результати. За ступенем стійкості до ураження іржею бурою листковою 58 (імунних) сор-тозразків виявилися: 1 (1,7 %) – дуже високостійкий, 19 (32,8 %) характеризувалися як високостійкі, 21 (36,2 %) – стійкі та 17 (29,3 %) – помірносприйнятливі. За ступенем стійкості (сприйнятливості) до ураження іржею стебловою лінійною 14 (24,1 %) гібридних комбінацій характеризувалися як імунні, 24 (41,4 %) – високостійкі, 9 (15,5 %) – стійкі, 11 (19,0 %) – слабкосприйнятливі.Істотно високими показниками врожайності характеризувалися одинадцять гібридів F₁: Хлібна Нива (7,7 т/га), Волонтер (7,1 т/га), Фіол.F₃ (7,0 т/га), D/S-7 та І-99/(Х-55/Паллада) (6,9 т/га), Фіол.лус.F₃ (8,0 т/га), л. Palasso (6,7 т/га), л. Utino (7,1 т/га), л. Ветвіцьке/22 (6,8 т/га ), І-95/(Б/П)(Б/П) (6,9 т/га), л. Р-5/22 (8,4 т/га). Виявлено, що натура зерна неістотно коливалася в межах від 634 г до 711 г, вага 1000 зерен – від 30,0г до 44,0г. Висновки. Проведена порівняльна оцінка сортів і гібридів жита озимого до ураження іржею бурою листковою і стебловою лінійною.Середня врожайність в досліді становила 5,9 т/га. Врожайність 11 (18,9 %) експериментальних гібридів, тобто досліджуваних комбінацій схрещування, була висока і коливалася в межах 6,7–8,4 т/га.

Ключові слова:жито озиме, іржа бура, гібриди, лінії, стійкість, ураження

УДК 632.9 / 63:579.64                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0343

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 302–309

О. С. Власюк, Л. С. Квасніцька, Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. У світі назріла потреба біологізації землеробства, зумовлена не тільки екологічними та соціальними, а й економічними проблемами. Тому актуальним є пошук і впровадження ефективних енергоощадних та екологічно безпечних елементів технологій вирощування культур, зокрема, застосування біопрепаратів із фунгіцидними і стимулюючими властивостями, а також біодеструкторів рослинних залишків. Ефективність дії біопрепаратів нестабільна і залежить від багатьох факторів навколишнього середовища, тому вони потребують вивчення та адаптації до ґрунтово-кліматичних умов конкретної еколого-географічної зони. Мета дослідження.Оцінка впливу обробки насіння та посівів біопрепаратами при внесенні у ґрунт біодеструктора на продуктивність та ураження хворобами сої. Методи. Польовий метод – для вивчення взаємодії досліджуваних чинників на продуктивність та ураження сої хворобами; кількісно-ваговий метод – визначення врожайності; математично-статистичний – аналіз і встановлення достовірності отриманих результатів. Результати.Представлені результати досліджень впливу обробки насіння сої стимулятором природного походження Вимпел-К, (0,5 л/т), біофунгіцидом МікоХелп (3 л/т) та обробки насіння і посівів біопрепаратом комплексної дії Органік-баланс (1,5 л/т і 0,5 л/га) при внесенні у ґрунт біодеструктора Органік-баланс (1,5 л/га) на показники продуктивності й ураження хворобами. Встановлено, що передпосівна обробка насіння екологічно безпечними препаратами сприяє збільшенню урожайності сої на 3,9–14,4 %, залежно від застосування Органік-баланс для обприскування посівів та внесення у ґрунт як біодеструктора. Обприскування посіву препаратом Органік-баланс сприяло підвищенню урожайності сої на
7,1–15,3 %, а внесення у ґрунт Органік-баланс біодеструктора – на 5,0–9,6 %. Найбільш ефективним варіантом була обробка насіння біофунгіцидом МікоХелп у комплексі з внесенням біодеструктора та обприскуванням посіву Органік-баланс, і де приріст урожайності становив 31 % або 0,71 т/га до контролю без біопрепаратів. Також обробка насіння та внесення біодеструктора знижували поширення кореневої гнилі до 5,0–8,1 %, порівняно із 14,0 % у контролі. Обробка посівів препаратом Органік-баланс стримувала поширення септоріозу сої до 41–45 %, від 70–72 % у контролі. Висновки. Застосування біологічно-безпечних препаратів (Органік-баланс, Вимпел-К і  МікоХелп) призводить до значного збільшення урожайності (на 3,9–15,3 %) та зниження ураження сої хворобами. Препарати для обробки насіння показують вищу відсоткову ефективність у збільшенні урожайності у варіантах без внесення деструктора та без обробки посіву (на 7,6–14,4 %), порівняно до фону, де використовуються ці заходи (на 3,9–8,0 %). Означені елементи агротехніки можуть бути застосовані для вдосконалення екологічно-безпечних технологій вирощування сої в агроформуваннях Правобережного Лісостепу України.

Ключові слова:біопрепарати, стимулятори росту і розвитку рослин, соя, урожайність, деструктор рослинних решток, хвороби сої

УДК 633.11: 631.8: 632.51        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0344

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 310–316

Л. С. Квасніцька, Г. П. Войтова, О. С. Власюк

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

 Актуальність. Сучасні інноваційні підходи в технології вирощування пшениці озимої передбачають застосування біопрепаратів.Метою досліджень було встановити вплив комплексного застосування біодеструктора рослинних решток Органік-баланс (1 л/га) та біопрепарату поліфункціональної дії Органік-баланс з біоприлипачем Липосам (1,0 л/т + 0,3 л/т) для обробки насіння і об-прискування посівів (0,5 л/га та 0,3 л/га) за різних фонів удобрення на рівень продуктивності посівів пшениці озимої в умовах Правобережного Лісостепу.Матеріали та методи. Дослідження проводились впродовж 2021–2023 рр. на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН у тимчасовому польовому досліді на посівах пшениці озимої сорту Богдана. Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Встановлено вплив поєднання біопрепаратів на збільшення густоти стояння продуктивних стебел з 4878 до 5240 тис./га на фоні без добрив та з 5320 до 5627 тис./га – за мінерального удобрення (N₉₀Р₆₀К₆₀). Також відбулося зростання кількості зерен у колосі – з 24,2 до 25,1 шт. на фоні без добрив та з 26,4 до 27,3 шт. – за мінерального удобрення, маси зерна з одного колоса – з 1,01 до 1,08 г і з 1,19 до 1,29 г відповідно. Комплексне застосування біодеструктора рослинних решток Органік баланс (1 л/га) та біопрепарату поліфункціональної дії Органік-баланс з біоприлипачем Липосам (1,0 л/т + 0,3 л/т) для обробки насіння і обприскування посівів (0,5 л/га + 0,3 л/га) на фоні без добрив та мінеральному забезпечило збільшення показників урожайності на 0,72 і 0,91 т/га, вмісту клейковини – на 2,4 і 2,8 %, склоподібності зерна – на 6 і 7 % відповідно. Висновки. У досліджуваних агроценозах поєднання біопрепаратів мало вплив на формування врожаю пшениці озимої із суттєвим зростанням кількості продуктивних стебел на 7 % – фон без добрив і 6 % – за мінерального удобрення, маси зерна колоса – на 7 і 8 % відповідно, що забезпечило приріст урожайності до 16 %.

Ключові слова: фон удобрення, біодеструктор рослинних решток, біопрепарат поліфункціональної дії, урожайність, якість зерна

УДК 631:581.5:633.1                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0345

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 317–326

М. М. Солодушко,  В. П. Солодушко, І. І. Гасанова, Н. О. Завалипіч

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. ВернадськогоВолодимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

 Актуальність. Знаючи тенденції та закономірності впливу атмосферних явищ, зокрема температури повітря та кількості опадів, на формування окремих елементів структури врожаю пшениці озимої, є велика ймовірність уникнути або ж значно пом’якшити негативну дію того чи іншого погодного фактору, що в окремих випадках відіграє вирішальну роль у забезпеченні появи дружних сходів, розвитку рослин восени та їх стану перед зимівлею. Мета проведених досліджень полягала у визначенні впливу погодних умов осіннього періоду на вологозабезпечення грунту та стан рослин пшениці озимої перед зимівлею, яка вирощується після соняшника в зоні Північного Степу України. Матеріали і методи. Вивчення та аналіз проблемних питань проводилися впродовж 2019–2024 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції в сівозміні лабораторії агробіологічних ресурсів озимих зернових культур ДУ Інститут зернових культур НААН.  Технологія вирощування пшениці озимої – загальноприйнята для північної частини Степу України. Відбір зразків грунту та рослин проводився згідно з існуючими рекомендаціями. Результати. Погодні умови впродовж осінньої вегетації значною мірою обумовлювали стан посівів пшениці озимої на початку зимового періоду. Протягом 2019–2024 рр. за вересень – листопад середні значення температури повітря та кількості опадів склали відповідно 10,8 °С та 114,6 мм, що виявилося на 1,6 °С вище та на 2,4 мм менше середньої багаторічної норми. Підвищений температурний режим та тривала відсутність опадів призводили майже щороку до критичного зниження запасів продуктивної вологи в грунті на час сівби пшениці озимої, які в середньому складали у шарі грунту 0–10 см лише 2 мм, 0–20 см – 4 мм, 0–50 см – 10 мм, 0–100 см – 17 мм, що загалом становило 21–25 % середніх багаторічних значень. Впродовж осіннього періоду атмосферні опади не забезпечували потреби рослин у волозі, середня кількість якої на час припинення їх осінньої вегетації в орному та метровому  шарах грунту складала відповідно лише 16 мм і 45 мм, або 50 та 44 % середньої багаторічної норми. В результаті цього біометричні параметри рослин пшениці озимої перед зимівлею в більшості років не відповідали оптимальним значенням, які б насамперед забезпечували її високу морозостійкість – рослини мали висоту 13–15 см, налічували в середньому 1,1–1,4 пагони та 1,8–2,7 вузлових корінці. Висновки. Встановлено, що вологозабезпеченість грунту протягом осіннього періоду в більшості років не задовольняла потреби у волозі рослин пшениці озимої, які в результаті цього розпочинали зимівлю у відносно слабкому морфофізіологічному стані. Проте, підвищена температура повітря впродовж календарної зими дозволила озимині оптимальних строків сівби успішно, практично без втрат, завершити зимовий період.

Ключові слова: пшениця озима, погодні умови, запаси вологи в грунті, осіння вегетація, стан рослин

УДК 633.11:631.53.027.2:632.95                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0346

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 327–335

О. А. Заїма, О. Б. Каліцінська

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Проблема раціонального підживлення посівів пшениці озимої та вивчення його впливу на урожайність, якість зерна і посівні якості насіння є актуальною та становить великий практичний інтерес. Мета. Дослідити вплив ранньовесняного підживлення посівів пшениці м’якої озимої різними нормами азотних добрив на рівень врожайності та посівні якості насіння. Матеріали і методи.На сортах пшениці м’якої озимої МІП Валенсія, МІП Відзнака, МІП Аеліта і МІП Фортуна досліджували вплив підживлення азотними добривами – селітрою аміачною та КАС-32 за різних норм внесення N₂₅, N₅₀, N₇₅. Підживлення рослин проводили на початку відновлення весняної вегетації. Результати. Застосування азотних добрив сприяло формуванню вищих показників елементів структури врожаю. У контрольних варіантах висота рослин становила 86–105 см, довжина колоса – 8,3–8,8 см, кількість зерен – 42–49 шт., маса зерна з колоса – 2,13–2,39 г, а у варіантах із підживленням – 87–109 см; 8,5–9,7 см; 45–62 шт. і 2,18–2,84 г відповідно.При урожайності сортів на рівні 5,45–6,28 т/га, у варіантах із внесенням добрив рівень врожайності підвищувався до 5,79–6,85 т/га. Вищі прирости урожайності відмічено за внесення селітри аміачної в нормах N₅₀ та N₇₅. Відмічено позитивний вплив підживлення рослин на посівні якості насіння пшениці м’якої озимої. У контролях вихід кондиційного насіння становив 66,7–80,7 %, а у варіантах із добривами – 68,9–85,3 %. Показники енергії проростання та лабораторної схожості насіння у варіантах із азотними добривами мали тенденцію до підвищення. Так, за показників лабораторної схожості насіння з варіантів без добрив на рівні 94–96 %, насіння з варіантів із підживленням мало схожість 95–99 %. Висновки. Ранньовесняне підживлення пшениці м’якої озимої азотними добривами сприяє формуванню рослин з більшими елементами продуктивності та підвищує рівень врожайності зерна на 0,15–0,60 т/га. Вищі прирости урожайності отримано за внесення селітри аміачної в нормах N₅₀ та N₇₅. Також відмічено позитивний вплив підживлення рослин на посівні якості насіння пшениці м’якої озимої.

Ключові слова: сорти, підживлення, рівень врожайності, якість зерна, вихід кондиційного насіння, енергія проростання, лабораторна схожість

УДК 633.631.813:631.582                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0347

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 336–341

В. В. Іваніна,Т. П. Прокоп’юк

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141

Актуальність. З потеплінням клімату особливої ваги набувають питання отримання сталих врожаїв сільськогосподарських культур. Оптимізація системи удобрення та структури сівозмін є факторами, що формують родючість ґрунту, забезпечують сталість ґрунтової системи, формують умови водного режиму та мінерального живлення рослин. Пшениця озима займає провідне місце у сучасних сівозмінах, а тому вивчення питань удобрення та оптимізації структури сівозмін є важливими для отримання високих і водночас стабільних урожаїв цієї культури. Мета досліджень. Дослідити вплив добрив і структури сівозмін на врожайність та винос елементів живлення пшеницею озимою. Матеріали таметоди. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Представлено результати досліджень щодо впливу структури сівозмін і систем удобрення на врожайність пшениці озимої та винос елементів живлення із ґрунту. Установлено, що у плодозмінній сівозміні за попередника конюшини і застосування традиційної органо-мінеральної системи удобрення досягалась найвища врожайність пшениці озимої. Виявлено, що пшениця озима найбільше із ґрунту виносить азоту, що потребує підвищеної уваги до застосування азотних добрив. Висновки. За попередника вико-овес врожайність пшениці озимої у плодозмінній сівозміні на контролі без добрив була вищою порівняно із зерно-просапною – на 0,60 т/га, просапною – на 0,33 т/га. За попередника конюшини у врожайність зерна у плодозмінній сівозміні порівняно з попередником вико-овес підвищилась на 1,17 т/га, попередника вики ярої у зерно-просапній сівозміні – на 1,22 т/га за абсолютної врожайності 5,18 та 4,63 т/га. Внесення N₅₃Р₄₂К₄₂ + 6,7 т гною на 1 га сівозміни забезпечило найвищу врожайність зерна у плодозмінній сівозміні після попередника конюшини – 7,67 т/га, що було вищим порівняно з контролем без добрив на 2,43 т/га, порівняно з попередником вико-овес – на 1,93 т/га. Ефективним було вирощування пшениці озимої у плодозмінній сівозміні за альтернативного органо-мінерального удобрення. За внесення N₅₃Р₄₂К₄₂ + побічна продукція на 1 га врожайність зерна за попередника конюшини становила 7,17 т/га, вико-овес – 5,46, що вище за контроль без добрив на 1,93 та 1,45 та т/га, відповідно. При залишенні побічної продукції на полі пшениця озима з товарним врожаєм на контролі без добрив виносила із ґрунту азоту у розрізі сівозмін 66–101 кг/га, фосфору – 25–38, калію – 21–32 кг/га. Застосування добрив збільшило винос азоту – на 11–51 кг/га, фосфору – 8–19, калію – на 4–17 кг/га.

Ключові слова: пшениця озима, врожайність, елементи живлення, винос, добрива, сівозміни 

УДК 631.51:631.8:633.854.78                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0348

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 342–349

М. Г. Фурманець¹, Ю. С.Фурманець¹, І. Ю. Фурманець²

¹Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

²Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університецька,1, м. Львів, 79000, Україна

Актуальність. Соняшник є культурою вимогливою до кліматичних умов і вимагає значної кількості вологи в період вегетації. Саме накопичення вологи є запорукою отримання високих врожаїв, тому технологічні прийоми мають бути спрямовані на збереження вологи в ґрунті. Визначення проблеми. При високому антропогенному навантаженні водний режим ґрунту може значно погіршуватися, тому необхідно розробляти ресурсозберігаючі технології вирощування, які базуються на оптимізації прийомів обробітку ґрунтуз використанням як добрива соломи та іншої нетоварної частини врожаю, що забезпечують накопичення і найбільш раціональне використання вологи. Мета.Встановити вплив систем обробітку ґрунту та удобрення з використанням побічної продукції на вологозабезпеченість і продуктивність соняшнику в сівозміні Західного Лісостепу України. Матеріали і методи.Довгостроковий стаціонарний дослід. Системи обробітку ґрунту (оранка на 25–27 см, дискування на 15–17 см і на 10–12 см з періодичним глибоким розпушенням на 35 см).Системи удобрення: 1) без побічної продукції; 2) побічна продукція; 3) побічна продукція + N₁₀ (аміачна селітра) на 1 т. Запаси продуктивної вологи визначалися термостатно-ваговим методом у 2 строки (сходи, повна стиглість). Результати.Вищі запаси продуктивної вологи у середньому за роки досліджень в шарі ґрунту 0–100 см на час сходів соняшнику відмічали на варіанті оранка за різного використання побічної продукції (140,7–144,0 мм). У повну стиглість насіння соняшнику на всіх варіантах запаси продуктивної вологи вичерпувалися і помітно знижувалися у верхньому 0–20 см шарі до 7,3–11,4 мм і в метровому шарі ґрунту – до 77,2–104,6 мм. Найбільшу врожайність зерна соняшника одержано на варіанті оранка за різного використання побічної продукції в системі удобрення – 2,15–2,42 т/га, а нижчу за дискування на 10–12 см – 1,68–2,02 т/га. Використання в системі удобрення побічної продукції і побічної продукції + N₁₀за різних систем обробітку ґрунту сприяло зростанню урожайності насіння соняшника до 2,08 і 2,23 т/га. Висновки. Встановлено вплив систем обробітку ґрунту та удобрення з використанням побічної продукції на вологозабезпеченість посівів соняшника в умовах Західного Лісостепу України. Запаси продуктивної вологи під соняшником знижувалися в період збирання на 39,4–57,7 мм в метровому шарі ґрунту, порівняно з кількістю запасів вологи на початку вегетації. Застосування побічної продукції в системі удобрення у технології вирощування соняшника збільшувало запаси продуктивної вологи в 0–100 см шарі ґрунту протягом вегетації на 8,4–14,1 мм, порівняно з варіантами без побічної продукції.

Ключові слова: соняшник, обробіток ґрунту, удобрення, продуктивна волога, урожайність

УДК 631.81(477.74)            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0349

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 350–358

С. І. Бурикіна¹*, А. І. Кривенко², Л. А.Сергєєв¹, І. М. Когут¹, І. В. Трандафір²

¹Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, Маяцька дорога,24, с. Хлібодарське, Одеський район, Одеська область, 67667,Україна

² Одеський державний аграрний університет, вул. Канатна,87, м. Одеса, 65012, Україна

Актуальність. Мінеральні та органічні добрива залишаються основою підвищення урожайності та якості продукції сільськогосподарських культур, але оптимізація їх використання потребує докладного та ретельного аналізування результатів багаторічних довгострокових дослідів за кліматично-ґрунтовими зонами. Мета. Дослідити вплив різних систем удобрення на урожайності культур польової сівозміни в богарних умовах Південного Степу України. Матеріали і методи. Використано масив даних довгострокового стаціонарного досліду за період 1972–2024 рр. Ґрунт – чорнозем південний малогумусний важко суглинковий. Початковий вміст рухомих сполук фосфору та калію (за Чириковим) відповідав підвищеному рівню забезпеченості, а на початку п’ятої ротації – високому і дуже високому рН_сол. – 7,0 –7,2. В досліді вивчали 17 систем удобрення, з яких для аналізування урожайності культур зерно-паро-просапної сівозміни (1972–2010 рр., І–IV ротації сівозміни) відібрано  варіанти удобрення, де на гектар сівозмінної площі вносили: органічна система удобрення – 7,8 т/га (Фон 1) та 12,1 т/га (Фон 2); мінеральна – N₄₉P₄₂K₃₇, органо-мінеральні – N₃₁P₂₈K₂₄+Фон 1; N₃₁P₂₈K₂₄+Фон 2; N₄₉P₄₂K₃₇+Фон 1; N₄₉P₄₂K₃₇+Фон 2. В наступних чотирьох ротаціях в якості органічного добрива заробляли в ґрунт вторинну продукцію культур сівозміни та масу сидеральних культур, що в середньому склало 8 т/га. По цьому фону під кожну культуру вносили три різні дози азотних добрив (42,9; 85,7 та 128,6 кг/га)  та повне мінеральне добриво з дозами фосфору та калію Р₂₁,₄К_21,4 та Р_42,8К_42,8. Отримані результати піддавалися математичній обробці із застосуванням комп’ютерної програми MicrosoftExcel. Результати. Визначені оптимальні дози і види добрив для польових сівозмін з насиченістю зерновими культурами на рівні 57–62 %. Показано вплив мінеральних добрив на продуктивність сівозміни, окремих культур та мінливість врожайності. Проведено аналіз попередників озимої пшениці. Висновки. У восьмипільній сівозміні  найбільш ефективними є органо-мінеральні системи удобрення (7,8 т гною + N₄₉P₄₂K₃₇), що збільшує її загальну продуктивність на 38,9 %; при використанні 12,1 т гною + N₃₁P₂₈K_24, продуктивність сівозміни зростає на 40,5 %. При високій забезпеченості ґрунту доступними фосфором та калієм, за умови заробляння вторинної продукції культур сівозміни та використання сидерації, внесення N_42,9 або N_85,7 на фоні Р_21,4К_21,4 підвищує продуктивність зерно-парової сівозміни на 47,9 % та 66,2 %, врожаї пшениці озимої від 31,5  до 73,3 %, а ріпаку озимого – в 1,8–2,0 рази відповідно. В посушливих умовах Південного Степу України кращими попередниками пшениці озимої є пари (чорний та сидеральний), які забезпечують зростання врожайності проти стерньового попередника в 2,3 рази; кукурудзи МВС – в 1,8, ріпаку озимого – в 1,6 та гороху –  1,3 рази. За реакцією на погодні умови варіабельністю врожаїв основні зернові та технічні культури Південного Степу України розташовуються в наступний спадаючий ряд: горох > кукурудза > ріпак озимий > пшениця озима > соняшник, а ланка попередників за вказаною ознакою має таку послідовність: пшениця озима > кукурудза МВС > горох > ріпак озимий > пар сидеральний > чорний пар.

Ключові слова:добрива, дози, сівозміна, врожаї, мінливість