Зернові культури.-2025.-Том 9.-№ 1

УДК 633.15:631.522/.524                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0355

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 5–13

В. Ю. Черчель, М. О. Круглова

Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України (ДУ ІЗК НААН), вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна.

Актуальність. Висока ефективність зародкової плазми Stiff Stalk Synthetic (BSSS) в селекційних програмах провідних світових компаній зумовила необхідність більш широкого її застосування і в селекційних компаніях України. Проте, поширення такого вихідного матеріалу стримується низкою чинників: пізньостиглістю, слабкою стійкістю до спеки й посухи та труднощами адаптації до умов України. Одним із методів поліпшення зародкової плазми BSSS у вітчизняній селекції є схрещування її з лініями інших зародкових плазм адаптованих до умов України, зокрема, Ланкастер. Мета досліджень полягала у вивченні комбінаційної здатності за ознакою «врожайність зерна» сімей S₄-S₅, створених на базі лінії кукурудзи плазми BSSS ДК2442МВ. Матеріали та методи. Дослідження проведені протягом 2019–2020 рр. у спеціальній трипільній сівозміні ДУ ІЗК НААН. Для оцінки комбінаційної здатності за ознакою «врожайність зерна» самозапилених сімей кукурудзи використано 94 зразка S₄–S₅та чотири вихідні лінії. Дослідження проводилося за топкросною схемою схрещувань на базі чотири тестерів, альтернативних за рівнем прояву гетерозису плазм. Результати. Відносно сприятливі погодні умови дозволили сформувати високий рівень врожайності зерна гібридів кукурудзи 8,35±0,05 т/га у 2019 р. і 7,71±0,06 – у 2020 р. та створити хороший фон для добору самозапилених сімей за комбінаційною здатністю. Аналіз самозапилених сімей виявив, що до першого класу ЗКЗ за врожайністю зерна були віднесені ДК2439 5323; ДК2432 5221; ДК2439 41122; ДК2439 411311; ДК2443 1111; ДК2439 5311; ДК2439 5321, які характеризувались пластичністю до різних умов років досліджень. Загалом до числа 20 найкращих увійшли сім’ї з індексами ДК2439 – 10, ДК2443 – 5, ДК 2432 – 2, ДК 2422 – 2 та ДК2440 – 1. Виділено гібриди, які за врожайністю зерна перевищували гібриди стандарти ДН Корунд (на 0,41–0,81 т/га) і ДК Бурштин (на 0,37–0,77 т/га). Висновки.За результатами досліджень виділені самозапилені сім’ї кукурудзи, що мали високі оцінки ефектів комбінаційної здатності за ознакою врожайність зерна, та здійснено їх розподіл за типом реакції на зміни умов вирощування. Найбільш продуктивними за високої ЗКЗ були сім’ї з індексом ДК2439, з числа яких дві лінії (ДК2439МВ і ДК4239МВ) передано на кваліфікаційну експертизу. Вони стали складовими семи перспективних гібридів кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, самозапилені сім’ї, гібрид, топкрос, комбінаційна здатність, урожайність зерна, вологість зерна

УДК 633.15:631.52                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0356

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 14–22

В. Ю. Черчель, В. В. Костенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Сучасна селекція кукурудзи спрямована на інтенсифікацію процесів створення нових гібридів з покращеними господарсько-цінними ознаками. Одним з інноваційних є метод гаплоїдії, який дозволяє скоротити час отримання гомозиготного матеріалу до 1–2 років замість 6–7 – за традиційного інбридингу. Але цей метод він потребує постійного удосконалення для підвищення його ефективності. Мета. Дослідження спрямоване на оцінку подвійних гаплоїдів кукурудзи плазми Айодент за морфологічними ознаками, комбінаційною здатністю відносно врожайності зерна, а також на добір перспективних подвійно-гаплоїдних ліній, придатних для використання у селекції високоврожайних гібридів. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на дослідному полі ДУ Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу України. Оцінку подвійно-гаплоїдних ліній здійснювали за тривалістю вегетаційного періоду, висотою рослин, висотою прикріплення продуктивного качана, загальною комбінаційною здатністю стосовно врожайності зерна. Результати. Встановлено значну варіативність морфологічних характеристик подвійно-гаплоїдних ліній. Висота рослин змінювалася від 144 см до 210 см, а тривалість періоду ознаки «сходи – цвітіння 50 % качанів» становила 62,3±1,1 діб. Визначено лінії з високою загальною комбінаційною здатністю, серед яких – ДКД 23-39, ДКД 23-31, ДКД 23-35. Гібриди, створені з використанням цих ліній, перевершили стандарти за врожайністю зерна (до 1,38 т/га) за її низької вологості під час збирання (10,1–10,9 %). Висновки. Визначені перспективні подвійно-гаплоїдні лінії (ДКД 23-39, ДКД 23-31, ДКД 23-35, ДКД 23-25, ДКД 23-14), які мають високу комбінаційну здатність за врожайністю зерна і можуть бути використані у селекційних програмах для створення продуктивних гібридів, адаптованих до умов північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, подвійний гаплоїд, гібрид, урожайність зерна, комбінаційна здатність, морфологічні ознаки

УДК 633.13:631.527                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0357                                                       

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.23–30

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Останніми роками суттєво підвищено рівень урожайності рослин вівса посівного (ярого), але поряд з цим спостерігається зниження її стабільності, і, як наслідок, зниження адаптивного потенціалу того чи іншого сорту, особливо в екстремальних умовах вирощування. Для успішності селекційного процесу в напрямку створення сучасних сортів вівса  необхідно залучати найбільш цінні генотипи за рівнем їх адаптивності. Пошук та визначення нових, більш цінних, джерел вівса за комплексом ознак є постійним та актуальним завданням. Мета досліджень полягала у визначенні адаптивності сортозразків вівса, оригінатором яких є ДУ Інститут зернових культур НААН, з метою залучення найбільш перспективних номерів для подальшого селекційного процесу зі створення високопродуктивних сортів для степової зони України.Матеріали та методи.  Дослідження проводили в умовах Північного Степу Українивпродовж 2020–2024 рр.у конкурсному сортовипробуванні за загальноприйнятими методиками. В якості вихідного матеріалу для визначення показників адаптивності використано 18 сортозразків вівса, як перспективних, так і занесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Результати. Найсприятливіші погодні умови для росту і розвитку рослин було відмічено в 2021 р. – показник індексу умов середовища склав Ij=+1,37, завдяки чому середня урожайність сортозразків знаходилася на рівні 5,39 т/га. Найгірші умови для вирощування вівса склалися в 2024 та 2020 рр.: індекс умов середовища становив відповідно -0,68 і -0,36, середня урожайність по сортах у 2024 р. – 3,16 т/га і 3,51 т/га – у 2020 р. Розмах мінливості врожайності був найвищим у 2021 р. (1,38 т/га)  і найменшим у 2024 р. (0,91 т/га), це позначилося на коефіцієнті варіації показника врожайності, який складав відповідно 11,2 і 8,1 %. Найбільш врожайними виявилися сорти Азамат (4,40 т/га), Досконалий (4,23 т/га), Ірен (4,02 т/га), Бусол (3,97 т/га) та Аргус (3,95 т/га). Досліджені сортозразки значно різнилися за амплітудою коливання врожайності (V = 14,3–24,4 %). Високими значеннями гомеостатичності виділилися сортозразки Досконалий – 24,29, Азамат – 23,74 та Ірен – 20,04, яким була притаманна і найвища врожайність за роки досліджень. Високу селекційну цінністьпоказали сорти Азамат –2,45, Конкур –2,44, Досконалий –2,42, Ірен –2,41,  Рея –2,39, Бусол –2,39. Висновки. За результатами проведених досліджень виділено сортозразки Досконалий, Азамат та Ірен, які характеризуються високим рівнем гомеостатичності і селекційної цінності, здатні стабільно реалізовувати потенціал свого генотипу в несприятливих умовах і є цінним вихідним матеріалом для селекції вівса посівного за цими показниками.

Ключові слова: овес посівний, сортозразок, адаптивність, мінливість, урожайність, селекція, гомеостатичність, селекційна цінність

УДК 633.111 «324»:631.526.3                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0358

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 31–39

Н. М. Хорошко, Л. А. Мурашко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

Актуальність. Однією з найбільш поширених та шкодочинних хвороб пшениці озимої є тверда сажка. Тому вирощування нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур з високою стійкістю проти даної  хвороби є одним з провідних факторів підвищення стабільності та ефективності сільськогосподарського виробництва. Мета досліджень – Оцінити та охарактеризувати інтенсивність ураження Tilletia caries (DC.) Tul. сортів пшениці м’якої озимої на штучному інфекційному фоні патогенна та виділити стійкі генотипи. Матеріали і методи. За матеріал дослідження обрали 32 сорти пшениці м’якої озимої різних установ України. Інокулюм збудника твердої сажки збирали з різних, за стійкістю проти патогенна, сортів, які вирощували на дослідних ділянках лабораторії. Стійкість сортів пшениці озимої вивчали на штучному інфекційному фоні твердої сажки в польових умовах. У лабораторних умовах посівний матеріал заспорювали хламідоспорами популяції збудника Tilletia caries із розрахунку 1 г спор на 100 г зерна.Використовували методи: лабораторний, польовий, статистичного аналізу.Облік інтенсивності ураження хворобою рослин проводили у фазі молочно-воскової стиглості пшениці, застосовуючи метод, що ґрунтується на підрахунку кількості здорових і хворих колосків.Результати.За дворічнимиданими (2023 і 2024 рр.) кращими, за стійкістю проти збудника Tilletia сaries, були сорти пшениці м’якої озимої відповідно за роками: Нива одеська – з інтенсивністю ураження (1,3 %, 3,0 %), Зорепад (2,1 %, 1,2 %), Вагома (2,9 %, 0,0 %), Зиск (3,2 %, 0,0 %), Покровська (6,3 %, 0,0 %), Гейзер (4,0 %, 4,2 %). Стабільністю інтенсивності ураження патогеном Tilletia сaries впродовж років досліджень характеризувалися сорти Гейзер (R = 0,2 %), Відповідь одеська (R = 0,4 %), Polka, сприйнятливі сорти (R = 0,6 %), Гладь, Зорепад (R = 0,9 %), Основа одеська (R= 1,5 %), Журавка одеська (R= 1,6 %), Нива одеська (R = 1,7 %), Понтійка, Вірність (R = 2,0 %), Кантата одеська (R = 2,5 %). За результатами досліджень нами було виявлено різну реакцію генотипів, з числа сортів Triticum astivumL. на зміну гідротермічних умов у різні роки вирощування (екоградієнт). Висновки. Оцінено та охарактеризовано стійкість щодо ураження твердою сажкою 32 сортів пшениці м’якої озимої. Встановлено що 28 % сортів мали високий рівень стійкості до патогену. У сортів Вагома, Зиск, Зорепад, Нива одеська, Журавка одеська, Покровська, Кантата одеська, Гейзер, Ліра одеська відсоток ураження становив менше 5 % і вони визначені, як стійкі до ураження твердою сажкою.

Ключові слова: збудник, штучний інфекційний фон, пшениця озима, сорт, тверда сажка, інтенсивність ураження

УДК 633.11:581.1: 58.056:58.084          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0359

 Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.40–48 

Т. В. Юрченко, А. В. Пірич, С. В. Пикало, М. В. Харченко, О. В. Гуменюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Пшениця є однією з стратегічних та незамінних сільськогосподарських культур. Для отримання високих врожаїв необхідно створювати високоадаптивні сорти пшениці озимої. Регіональні кліматичні флуктуації істотно впливають на ріст і розвиток рослин, тому важливим є врахування їх стійкості до абіотичних стресорів. Метеорологічні умови в осінньо-зимовий період є визначальними для відмінної перезимівлі озимих культур. Мета. Провести диференціацію селекційних ліній пшениці м’якої озимої за морозостійкістю в умовах Лісостепу України та виявити вплив температурного режиму повітря під час загартування на формування рівня цієї ознаки у рослин. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2021–2024 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Досліджували 17 селекційних ліній пшениці м’якої озимої конкурсного випробування.За еталон використовували сорт Миронівська 808. Після загартування рослин на відкритому майданчику визначали їх морозостійкість методом проморожування в камерах КНТ-1 за температури -18 °С. Достовірність отриманих даних перевіряли за критерієм Фішера. Результати. Отримані дані впродовж трьох років досліджень засвідчили про вплив температурного режиму у період загартування рослин пшениці м’якої озимої на формування їх морозостійкості. Різкі коливання температури повітря, зміна їх добових значень від плюсових до мінусових удень та вночі призводили до порушення умов загартування, у результаті чого знижувалася морозостійкість рослин. За сприятливих умов загартування у 2021/22 та 2022/23 рр. морозостійкість становила 96 % та 89 % відповідно. За незадовільних умов 2023/24 р. кількість живих рослин відмічено на рівні 67 %. Визначено коефіцієнт кореляції між відсотком живих рослин після проморожування та середньою температурою повітря у період проходження фаз загартування (r=-0,99). Виділено лінію Лютесценс 60873, морозостійкість якої за три роки досліджень відмічено на рівні або вище сорту-еталону. Висновки. Лінія Лютесценс 60873 може слугувати цінним вихідним матеріалом для по-дальшого селекційного вдосконалення культури. Отримані результати орієнтовані на розвиток розуміння реакцій рослин на зміну температур осінньо-зимового періоду, що дасть можливість об’єктивно характеризувати рівень адаптивності перспективних генотипів пшениці озимої та прогнозувати їхню поведінку у відповідних екологічних умовах.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, селекційні лінії, морозостійкість, температура повітря, загартування рослин

УДК 633.88:575.22:631.52              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0360

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.49–55

О. В. Гудим

Державний біотехнологічний університет,вул. Алчевських, 44, м. Харків, 61002, Україна

Актуальністьроботиполягає в необхідності розширення генофонду ліній та сортів амаранту,які відповідають світовим стандартам – високоврожайних за насінням, поліпшених за якісними показниками зерна та насіння, скоростиглих. Для прискорення селекційного процесу в амаранту велике значення має використання експериментального мутагенезу, який є одним із сучасних методів селекції, що дає змогу збагачувати ресурси за генетичною мінливістю, даючи селекціонерам новий вихідний матеріал для проведення добору і в подальшому – для створення сортів, більшість яких одержані при застосуванні фізичних мутагенів (в основному гамма-променів).Метою досліджень було оцінити якісні показники насіння, нових мутантних ліній амаранту за вмістом білка, олії та жирнокислотного складу, порівняно з вихідними сортами. Матеріали і методи. Оцінку показників якості насіння визначали у трьох сортів амаранту білонасінного (виду AmaranthushуpochondriacusL.) Студентський, Харківський 1 і Сем селекції Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва (зараз – Державний біотехнологічний університет) та семи мутантних лінійЛМСТ15, ЛМСт150ЧР, ЛМСт150ЧН, ЛМХ150, ЛМХ150РВ, ЛМС150ЗВ, ЛМС150Ч, індукованих гамма-опроміненням. Аналіз насіння амаранту за вмістом олії, білка та жирнокислотного складу робили в лабораторії генетики, біотехнології та якості Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України.Визначення достовірності результатів проводили статистичним методом. Результати досліджень показали, що гамма-опромінення відносяться до потужних чинників, здатних суттєво змінювати ознаки рослин амаранту. Отримані лінії зі зміненими ознаками якості становлять цінний вихідний матеріал для селекції: з підвищеним вмістом білка (на 1,56–3,35 %), олії в зерні (на 0,43–0,76 %), з підвищеним вмістом бегенової, лінолевої, олеїнової кислот (на 0,10 %, 1,2–2 та 6,3 % відповідно). Висновки. На основі проведених досліджень виділено мутантні селекційно-цінні лінії (ЛМХ150 (IU072495), ЛМСт150ЧР (ІU072494), ЛМСт150ЧН (ІU072492), ЛМСТ15 (IU072493), які характеризуються підвищеним комплексом показників якості зерна. Це свідчить про доцільність використання радіаційного мутагенезу у амаранту з метою отримання мутантів зі зміненими параметрами корисних господарських ознак, необхідних для розширення спектра вихідного матеріалу в селекції цієї культури.

Ключові слова: амарaнт, гамма-опромінення, мутант, білок, олія, жирнокислотний склад

УДК 633.11«321»:575.222.7(292.485:477)              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0361

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.56–67

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Р. М. Близнюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна 

Актуальність.Дослідження характеру успадкування ознак продуктивності, ступеня гетерозису в гібридів першого покоління пшениці м’якої та твердої ярої є актуальним завданням при створенні високопродуктивних сортів, а також для прогнозування селекційно-генетичного ефекту схрещувань. Мета. Встановити ступінь фенотипового домінування та рівень гетерозису за ознаками продуктивності у гібридах першого покоління (F₁) пшениці ярої.Матеріали та методи. Дослідження проведено у 2023–2024 рр. в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 20 гібридних комбінацій отриманих від схрещування зразків різного еколого-географічного походження пшениці ярої. Використано лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати. Виявлено, що найпоширенішим типом успадкування ознаки «довжини колоса» в F₁ пшениці ярої в роки досліджень було наддомінування та часткове позитивне домінування.За ознакою «кількість колосків у колосі» спостерігали різний ступінь фенотипового домінування, що свідчить про їх  значну диференціацію. За ознаками «кількість зерен у колосі» та «маса зерна з колоса» виділено комбінації, за якими упродовж років досліджень успадкуваннявідбувалося за типом наддомінування та часткового позитивного домінування і як результат формувалась висока продуктивність колоса.Висновки. Встановлено, що показники елементів продуктивності колоса мали різні типи успадкування від депресії до наддомінування у F₁отриманих від схрещування зразків різного еколого-географічного походження пшениці ярої залежно як від підбору пар для гібридизації,так і від умов року. Найбільш невдалими виявилися поєднання батьківських форм у комбінаціях пшениці твердої ярої МІП Ксенія × 211 TIANES, МІП Магдалена × AR 84/BINTEPE 85-OY та м’якої ярої Hingchun 26 × МІП Світлана, МІП Веснянка × Лінія 15-36 внаслідок чого спостерігали депресію та часткове від’ємне успадкування, а ступінь істинного та гіпотетичного гетерозису мав від’ємні значення. За рівнем прояву позитивного гетерозису виділено комбінації пшениці м’якої ярої Xunzhe 9 × МІП Олександра, Yaouyaan 448 × Дубравка,Moyin 2 × МІП Злата та твердої ярої МІП Ксенія × МІП Магдалена, МІП Магдалена × MUSK DUKE та ін., що свідчить про значний генетичний потенціал вищевказаних гібридів.

Ключові слова: пшениця яра, гібридні комбінації, елементи продуктивності

УДК 631.528.632:631.576.331.2:633.111.5"324"          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0362

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 68–78

 Ю. А. Долгальова¹, М. В Лозінський², *Ю. О. Куманська², І. М. Сидорова², А. І. Юрченко²

¹Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків
НААН, вул. Центральна 1, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09176, Україна

²Білоцерківський національний аграрний університет МОН, пл. Соборна 8/1, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, Україна

Актуальність.Пшениця озима (Triticumaestivum L.) є основною зерновою культурою, яка забезпечує продовольчу безпеку населення. Важливим у селекційних дослідженнях є поєднання врожайності і якісних показників зерна пшениці. До фізичних показників якості зерна належать маса 1000 зерен, натура і склоподібність зерна. Мета досліджень полягала у проведенні аналізу спельтоподібних радіо-мутантів пшениці озимої за масою 1000 зерен, натурою та склоподібністю зерна. Матеріали та методи. Матеріалом досліджень були 10 спельтоподібних RM-зразків чорнобильських радіомутантів пшениці озимої та сорт-стандарт Лісова пісня. Дослідження проводили в умовах Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряківНААН у 2016–2019 рр. Масу 1000 зерен визначали згідно ДСТУ 4138-2002. Склоподібність – за методикою, зазначеною у ДСТУ 3768-2019.Показник натури зерна визначали за ДСТУ ГОСТ 10840:2019. Гомеостатичність (Hom) і селекційну цінність (Sc) розраховували за В. В. Хангільдіним і М. А. Литвиненком. Результати. Спельтоподібні селекційні форми пшениці сформували в середньому за 2016–2019 рр., масу 1000 зерен від 41,2 г (RM-3) до 48,8 г – RM-4. Варіабельність маси 1000 зерен, у селекційних форм,що досліджувалися була незначною, за коефіцієнта варіації 2,4–9,0 %. Найбільшу показник гомеостатичність за масою 1000 зерен отримано у сорту-стандарту Лісова пісня (4217), високі показники мали селекційні форми RM-8 (1838), RM-7 (1753), RM-2 (1600), RM-3 (1204). За одержаними даними по селекційній цінності виділено радіомутанти RM-5 (42,5), RM-4 (41,9), RM-10 (41,8), RM- 1 (41,4), RM-7 (41,1). Найбільшу натуру зерна (797 г/л) отримано у радіомутанта RM-3. Селекційні форми RM-4 (72270) і RM-3 (48940) виділялися за показником високої гомеостатичності формування натури зерна. Селекційна цінність радіомутантів склала 689,5–771,3. Найбільшу склоподібність зерна мали селекційні зразки RM-8 (97,1 %), RM-1 (94,0 %), RM-10 (93,8 %), у яких також були високі значення гомеостатичності – RM-8 (3730), RM-4 (1039), RM-10 (1023), RM-1 (1000). За показником селекційної цінності формування склоподібності виділили селекційні форми RM-4 (91,3), RM-1 (75,5), RM-8 (75,1). Висновки. Отримані результати за масою 1000 зерен, натурою та склоподібністю зерна у виділених спельтоподібних радіомутантів пшениці озимої, вказують на їх цінність для подальшого використання у селекційній роботі.

Ключові слова: пшениця озима, чорнобильські радіомутанти, маса 1000 зерен, натура зерна, склоподібність, якість

УДК 633.15:631.52.632                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0363

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 79–83

Л. В. Томаш, І. С. Микуляк, М. І. Лінська, Г. В. Козак, Т. Я. Карп

Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН вул. Б. Крижанівського, 21-а, м. Чернівці, 58025, Україна.

Актуальність. В аграрному виробництві гостро стоїть питання вирішення проблеми поєднання врожайності і стійкості кукурудзи до різних стресових факторів навколишнього середовища. В умовах Буковини найпоширенішою хворобою кукурудзи є пухирчаста сажка збудник – Ustilago zeae (Beckm.) Unger. Найбільшої шкоди вона завдає при вирощуванні сприйнятливих гібридів, уражаючи 10–25 % рослин. Для оцінки стійкості селекційного матеріалу (самозапилених ліній кукурудзи Zea mays L.) до дії збудника пухирчастої сажки (Ustilago zeae (Beckm.) Unger). Дослідження проводили в інфекційному розсаднику при штучному зараженні качанів. Мета досліджень. Відібрати найбільш стійкі до збудника пухирчастої сажки самозапилені лінії кукурудзи, для включення їх у програми схрещування при створені нових гібридів. Методи. Дослідження проводили на полях селекційної сівозміни Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, згідно із загальновизначеними методиками проведення польового досліду, методичними рекомендаціями щодо штучного зараження качанів кукурудзи збудником пухирчастої сажки. Результати. Впродовж 2022–2024 рр. зроблено оцінку стійкості 58 самозапилених ліній колекційного розсадника до збудника пухирчастої сажки. Виділено 9 (15,5 %) високостійких самозапилених ліній (ураження 0–5,0 %), 16 (27,5 %) стійких (ураження 6,0–25,0 %) – та 28 (48,2 %) – середньостійких ліній (ураження 26,0–50,0 %). Висновки. За результатами оцінки толерантності самозапилених ліній до ураження пухирчастої сажкою виділені високостійкі зразки: які включені в програму селекції нових гібридів адаптованих до умов вирощування на Буковині.

Ключові слова: селекція, кукурудза, лінія, штучне зараження, пухирчаста сажка, ураженість, група стійкості

УДК 633.16:631.527               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0364                                                       

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.84–93

С. М. Холод, Ю. Г.  Іллічов, В. М. Кір'ян, О. Ю. Роговий, О. Г.  Ільїчов

Устимівська дослідна станція рослинництва Інституту рослинництва імені  В.  Я. Юр’єва НААН,  с. Устимівка, Глобинський р-н, Полтавська обл., 39074, Україна

Актуальність. Для успішної селекції ячменю ярого важливо знати залежність основної ознаки, за якою проводять добір, від інших кількісних ознак рослин. Особливе значення мають закономірності взаємозв‘язку таких кількісних ознак як продуктивність рослини та її структурні елементи. Мета. Виявити закономірності рівня прояву та взаємозв’язку між продуктивністю, елементами структури врожаю і морфологічними ознаками ячменю ярого дворядного в зоні Південного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проведено протягом 2019–2021 рр. у лабораторних і польових умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 25 генотипів ячменю ярого (Hordeum vulgare L.) дворядного підвиду, походженням із шести країн світу. Використовували лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Для кожного з 25 генотипів сортів ярого дворядного ячменю було відібрано по 20 типових рослин.Зразки ячменю ярого досліджувалися за наступними ознаками: висотою рослин, довжиною колоса, кількістю колосків і зерен у колосі, масою 1000 зерен, масою зерна з колоса та рослини, врожайність.Виявлено значні відмінності за рівнями прояву врожайності, елементів структури врожаю та морфологічних ознак. Виділено зразки з підвищеною врожайністю та елементами структури врожаю. За три роки досліджень установлено істотну кореляцію довжини колоса з кількістю колосків в колосі (r = 0,51–0,77), кількістю зерен в колосі (r = 0,57–0,73) та продуктивністю колоса (r = 0,64–0,77). Спостерігається значна позитивна кореляційна залежність між такими ознаками, як маса зерна з колоса з висотою рослини (r=0,50), маса зерна з колоса з довжиною колоса й кількістю зерен з головного колоса та кількістю колосків в колосі (r=0,58–0,60), маса зерна з рослини з довжиною колоса (r=0,55), маса зерна з рослини з продуктивним кущінням (r=0,57). Маса зерна з рослини в усі роки досліджень достовірно корелювала з продуктивною кущистістю (r = 0,59–0,79). Висновки. Практичний інтерес для селекційної роботи становлять зразки, які виділилися за комплексом ознак: МІП Титул, МІП Шарм, МІП Девіз (UKR), Arthur (CZE), Великан (KAZ), CDC Carter (CAN). Визначено достовірно як тісну, так і середню кореляцію між кількісними ознаками продуктивності рослини та її структурними елементами, що робить доцільним добори за зв’язками між ознаками у сортів, що досліджувалися.

Ключові слова: ячмінь ярий, елементи структури врожаю, рівень прояву, кореляції

УДК 633.15:631.526.322:632.954.338.43             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0365

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 94–102

А. В. Алдошин, Н. О. Ляшенко, Д. В. Ковальов, Е. М. Федоренко, Л. М. Свініцький

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Кукурудза відноситься до культур, врожайність та економіка виробництва яких цілковито залежить від ефективної системи боротьби з бур’янами та її найважливішого елементу – гербіцидів. У технологічні регламенти вирощування насіння кукурудзи включається значна кількість різноманітних сучасних гербіцидів, які є  біологічно активними речовинами, і впливають не тільки на бур’яни, але й на культурні рослини. Мета дослідження полягає у визначенні впливу ґрунтових гербіцидів на схожість насіння і розвиток рослин  батьківських компонентів гібридів кукурудзи та економічну доцільність їх застосування на насіннєвих посівах. Матеріали і методи. При виконанні програми досліджень використано батьківські компоненти наступних гібридів кукурудзи селекції Державної установи Інститут зернових культур НААН: ДН Синевир (ФАО 190); ДН Світязь (ФАО 250); ДН Галатея (ФАО 260); Моніка 350 МВ (ФАО 350); ДН Веста (ФАО 370). На дослідних ділянках застосовували ґрунтові гербіциди у середній дозі рекомендованій виробником: Харнес®, – 2,25 л/га; Пропоніт®, – 2,5 л/га; Дуал Голд® 960 ЕС, к. е., – 1,4 л/га; Примекстра TZ Голд 500 SC, – 4,25 л/га. Досліди проводились в ДУ ІЗК НААН впродовж 2018–2021 рр. Результати. Визначено польову схожість насіння батьківських компонентів на контролі і на фоні гербіцидів. Встановлена токсична дія гербіцидів Пропоніт, Примекстра і Дуал Голд на схожість насіння та синхронність цвітіння жіночих і чоловічих суцвіть окремих батьківських компонентів гібридів кукурудзи.Відзначена суттєва розбіжність у тривалості періоду сходи – цвітіння між жіночим і чоловічим компонентами гібрида ДН Світязь на фоні гербіциду Примекстра. Обґрунтована економічна доцільність застосування гербіцидів на насіннєвих посівах кукурудзи. Висновки. За насінництва кукурудзи необхідно враховувати вплив ґрунтових гербіцидів на польову схожість насіння і синхронність цвітіннябатьківських компонентів, та економічну доцільність їх застосування на ділянках гібридизації конкретних гібридів.

Ключові слова: кукурудза, батьківські компоненти, ґрунтові гербіциди, урожайність зерна, рівень рентабельності, економічна ефективність, собівартість, прибуток

УДК 663.11:631.547.66:561.1.05                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0366

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.103–108

А. А. Сіроштан, О. А. Заїма, В. П. Кавунець, С. С. Коляденко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Передчасне проростання зерна перед збором урожаю є одним із чинників втрати урожайності і якості зернових культур. Воно є недоліком сорту і через зміну кліматичних умов стає дедалі більшою проблемою. Основним заходом для уникнення небажаного проростання насіння в колосі є селекція на тривалість первинного (післязбирального) спокою насіння. Дослідження цього питання у нових сортів пшениці м’якої і твердої озимої має велике практичне значення та актуальне на даний час. Мета. Встановити тривалість періоду післязбирального спокою дозрівання насіння у нових сортів пшениці м’якої та твердої озимої залежно від сортових особливостей.  Матеріали і методи. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на 17 сортах пшениці м’якої (Triticum aestivum L.) і двох сортах твердої (Triticum durum Desf.) озимої. На початку фази твердої стиглості зерна на ділянках відбирали по 30 колосів кожного сорту. Через дві-три доби після обмолоту зерно просіювали на решеті (1,7х20 мм) і відразу розкладали по 100 шт. отриманого насіння на піщане ложе з вологістю до 60 % від повної вологомісткості. Ростильні ставили в термостат з постійною температурою +20 °С, а потім проводили підрахунки пророслого насіння на 3, 5, 7, 10 добу та кожні наступні 5 діб. До сортів з коротким періодом післязбирального спокою відносили ті, в яких 50 % насіння проростало за 30 діб і менше, з тривалим – більше 35 діб. Результати. Більшість із сортів пшениці м’якої озимої мали короткий період після-збирального дозрівання. Найкоротший період відмічено у сортів Грація миронівська, МІП Лада, МІП Ассоль, МІП Дніпрянка та МІП Відзнака. До сортів з тривалим періодом, у яких більше 50 % від всього насіння проростало на 40–45 добу можна віднести: МІП Ніка, МІП Аеліта, МІП Вишиванка, МІП Феєрія. Найбільш тривалий період післязбирального дозрівання встановлено у сортів МІП Ніка та МІП Аеліта, у яких на 50-ту добу досліджень число пророслого насіння становило 53 і 59 % відповідно. Встановлено, що період післязбирального дозрівання насіння в досліджуваних сортів пшениці твердої озимої був значно коротший ніж у м’якої. Так у насіння сорту МІП Лакомка на третю добу встановили 2 % пророслих насінин, а вже на п’яту добу – 79 %, у сорту Дуняша – 4 та 74 % відповідно. Висновки. Наведені експериментальні дані свідчать про сортову специфічність рівня тривалості післязбирального дозрівання насіння пшениці м’якої і твердої озимої. Різна стійкість сортів пшениці озимої до проростання насіння в колосі на стеблі пояснюється різною тривалістю періоду його післязбирального дозрівання. Цю ознаку необхідно враховувати в селекційній практиці і особливо у насінницькій технології стосовно строків збирання та термінів сівби посівів. Оптимізація строків збирання залежно від сортових особливостей дозволить мінімізувати втрати врожаю та забезпечити максимальну якість насіння.

Ключові слова: період післязбирального дозрівання, проростання насіння, сорти пшениці м’якої і твердої озимої

УДК 631.527.5:633.15:581.13:631.8:631.547.8              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0367

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 109–116

В. Д. Паламарчук, М. В. Скакун

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, Україна, 21008

Вступ. Кукурудза була і залишається однією із основних зернофуражних культур, і зростання її урожайності можливе, перш за все, за рахунок оптимізації живлення рослин за рахунок використання добрив. Метою досліджень було встановити вплив застосування дигестату та кліматичних умов року на рівень передзбиральної вологості зерна гібридів кукурудзи. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились протягом 2023–2024 рр. в умовах ТОВ «Органік-Д» на кафедрі рослинництва та садівництва Вінницького національного аграрного університету на гібридах кукурудзи різних груп стиглості: середньоранньої Амарос (ФАО 230), Р8754 (ФАО 240), Бігбіт (ФАО 290), Богатир (ФАО 290), середньостиглої – КВС 381 (ФАО 350), КВС Інтелегенс (ФАО 380), середньопізньої – ДН Аншлаг (ФАО 420), Р 0217 (ФАО 460). Результати. Дигестат біогазових станцій отримували шляхом анаеробного зброджування свинячого гною протягом 14 діб. За хімічним складом, отриманий  таким чином дигестат, характеризувався слаболужною реакцією (рН 7,5–8,2), наявністю макро-, мікроелементів, позитивним мікробіологічним складом. У системі удобрення застосовувалося мікродобриво Нановіт кукурудза яке містило у своєму складі такі макроелементи, як азот, фосфор, магній, сірку, мікроелементи: цинк і мідь та біологічно-активний комплекс «NANOAСTIV». Нами встановлено, що рівень передзбиральної вологості залежав від кліматичних умов року. Зокрема, у середньому по досліду, рівень передзбиральної вологості зерна в 2023 р. становив – 26,05 %, а у 2024 р. за рахунок тривалого посушливого періоду, він знизився на 6,06 %, і складав – 19,9 %. Найбільшу вологість зерна відмічено у середньопізніх гібридів кукурудзи із ФАО 420-460 – 27,00-27,03 %, тоді як у групі середньоранніх гібридів із ФАО 230-240 вона була на 8,93–9,22 % нижчою і становила, у середньому за два роки  – 17,78–18,10 %. Залежно від удобрення найвищий рівень вологості зерна виявлено у варіанті, який передбачав внесення дигестату в основне удобрення (60 т/га) + передпосівне дигестатом (60 т/га) + підживлення (60 т/га) – Амарос (ФАО 230) – 18,80 %, Р8754 (ФАО 240) – 20,05 %, Бігбіт (ФАО 290) – 24,40 %, Богатир (ФАО 290) – 25,15 %, КВС 381 (ФАО 350) – 26,25 %, КВС Інтелегенс (ФАО 380) – 27,30 %, ДН Аншлаг (ФАО 420) – 28,15 % та Р 0217 (ФАО 460) – 28,90 %. Висновки. Рівень вологості зерна мав тісний зв’язок із групою стиглості досліджених гібридів кукурудзи – із збільшенням тривалості вегетаційного періоду спостерігалося підвищення передзбиральної вологості зерна. Кліматичні умови у 2023–2024 рр. досліджень істотно впливали на рівень передзбиральної вологості зерна гібридів кукурудзи. Внесення добрив призводило до зростання показника передзбиральної вологості зерна досліджуваних гібридів кукурудзи.

Ключові слова: дигестат, елементи живлення, вологість, кукурудза, система удобрення, макроелементи, мікроелементи

УДК 631.52:633.853.494             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0368

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.117–127 

С. С. Юрчук

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, проспект Юності, 16, м. Вінниця, 21100, Україна

Актуальнiсть. Формування густоти стояння рослин є визначальним чинником ефективного використання потенціалу при вирощуванні ріпаку озимого в умовах кліматичних ризиків і обмежених ресурсів. Вивчення її залежності від способу сівби, норми висіву та агрофону обґрунтовує адаптивний підхід до підвищення продуктивності посівів. Мета дослiджень – дослідження впливу способу сівби, норми висіву та рівня мінерального живлення, а також їхньої взаємодії на формування густоти стояння рослин ріпаку озимого, з подальшим обґрунтуванням оптимальних технологічних параметрів для забезпечення стабільної структури посівів та підвищення ефективності агроценозу. Матеріали та методи. У дослідах використовували два генотипи ріпаку озимого – сорт Антарія і гібрид Ексагон. Вивчали два способи сівби (звичайний рядковий (15 см) та широкорядний (45 см)), чотири норми висів 0,4; 0,6; 0,8 та 1,0 млн. схожих насінин/га,у, три варіанти агрофону: контроль (без добрив), внесення мінерального живлення (N₁₂₀P₆₀K₉₀) і добрива (N₁₂₀P₆₀K₉₀)  в поєднанні з регулятором росту Карамба. Польові (фенологічні спостереження, обліки густоти на різних фазах розвитку), лабораторні (визначення схожості, польової схожості, показників збереження після зими), математичні та статистичні (дисперсійний, регресійний та графоаналітичний аналіз). Результати. Встановлено, що густота стояння рослин ріпаку значною мірою залежить від поєднання технологічних факторів. Гібрид Ексагон більш чутливий до агрофону, порівняно з сортом Антарія, що проявлялося в більш високих показниках збереження рослин і адаптивності до змін технологічних умов. Побудована модель множинної регресії показала статистично достовірну залежність густоти від норми висіву, агрофону та їх взаємодії, що дозволяє прогнозувати оптимальні параметри густоти перед збиранням. Висновки. Встановлено, що найбільш стабільна й ефективна густота рослин формується за умови поєднання широкорядної сівби з нормою висіву 0,8–1,0 млн насінин/га та використанням добрив у поєднанні з регулятором росту. Результати мають практичне значення для впровадження і можуть бути використані для вдосконалення норм висіву й системи удобрення з урахуванням біологічних особливостей сорту чи гібрида.

Kлючові слова: ріпак озимий, густота рослин, норма висіву, способи сівби, сорт, гібрид, модель множинної регресії

УДК 631.5, 633.1, 633.16                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0369

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 128–136 

Т. С. Ящук, Н. П. Самець, Г. П. Сидорук

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, Україна

Актуальність. В Україні провідною галуззю сільського господарства є виробництво зерна.На сучасному ринку зернових культур ячмінь озимий займає одне з важливих місць в зерновому балансі країни. Створення надійної, потужної бази вирощування зерна для населення і кормів для тварин можливо лише на основі сталого, безперебійного надходження зернової продукції з високою якістю і низькою собівартістю.Мета. Вивчити та оцінити окремі елементи технології, зокрема уточнити строки сівби різних сортів ячменю озимого для зони Західного Лісостепу України в умовах польового експерименту за сприятливої ефективності запропонованих прийомів, що передбачає отримання гарантованих і сталих рівнів урожайності зерна високої якості. Матеріали та методи. Дослідження виконували у 2016–2024 рр. на полях Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ Карпатського регіону НААН. У дослідах висівали сорти ячменю озимого – Буревій, Дев’ятий вал, Тутанхамон, Паладін Миронівський, Валькірія, МІП Статус. Сівбу проводили в 4 строки: 15, 25 вересня та 5, 15 жовтня. Закладку і ведення польових дослідів здійснювали відповідно до загальноприйнятих методик дослідної справи. Методи: польовий, лабораторний, порівняльно-аналітичний. Результати. Систематизовано та виділено основні фактори впливу на формування врожаю ячменю озимого. Експериментально визначено оптимальні строки сівби в контексті зміни клімату. Встановлено залежність вмісту білка в зерні ячменю озимого від строку сівби. За результатами досліджень встановлено, що сівба ячменю озимого в найбільш оптимальні строки, а саме 15–25 вересня забезпечувала формування вищої врожайності (5,75 і 5,81 т/га), порівняно з жовтневими (5,24 і 4,92 т/га). Виявлено, що більшу врожайність усіхсортів було отримано в сприятливому, за погодними умовами, 2024р. (6,43 т/га), найменшу – в посушливому 2020 р. (3,73 т/га). Вміст білка в зерні зростав від найбільш раннього до пізнього строку сівби: з 12,3 до 12,6%. У різні за погодними умовами, роки, незалежно від строків сівби, найвищі показники якості урожаю сформовано у 2019 р. (14,0%), найнижчі – у 2024 р. (10,4%). Висновки.Найвищу урожайність на рівні 5,75; 5,81 т/га формували сорти ячменю озимого за сівби в оптимальні, для зони вирощування, строки – 15 та 25 вересня, забезпечуючи прибутковість та окупність зерновиробництва у змінних ґрунтово-кліматичних та організаційно-економічних умовах господарювання.

Ключові слова: погодні умови, сорт, фактор впливу, строк сівби, урожайність, вміст білка, економічна ефективність

УДК 633.15: 631.527.5/559:631.84.7            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0370

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.137–143

Ж. А. Молдован, В. Г. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність.  Для досягнення високої врожайності кукурудзи, критично важливо підтримувати достатній рівень азоту упродовж ключових фаз росту та розвитку культури. Дробне внесення азоту при цьому оптимізує живлення рослин і знижує непродуктивні його втрати.  Мета досліджень.Вивчення впливу позакореневого підживлення кукурудзи карбамідом або його бакових сумішей з сіркою на формування біометричних показників качана гібридами кукурудзи скоростиглих груп в умовах Західного Лісостепу.Матеріали і методи. У двофакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ранньостиглий ДН Атон та середньоранній ДН Астра; варіанти позакореневого підживлення карбамідом івисококонцентрованим рідким сірчаним добривом Хімік Сірка– у фази 5–6 та 8–9 листків. Результати. Встановлено, що у роки проведення досліджень на формування біометричних показників качана істотно впливало не лише застосування позакореневого підживлення, але й погодні умови вегетаційного періоду. У середньому за роки досліджень, за різних варіантів позакореневого підживлення, довжина качана збільшувалася у ранньостиглого гібрида ДН Атон на 1,2–4,1 %, у середньораннього ДН Астра – на 1,7–6,8 % порівняно з контролем.  Позакореневі підживлення  карбамідом сприяли збільшенню маси зерна з одного качана у ранньостиглого гібрида ДН Атон на 6,5–18,2 % та у середньораннього ДН Астра – на 7,0–23,9 %, маси 1000 зерен – на 3,1–10,9  та 3,7–13,0 %, озерненості качана – на 6,7–13,9 та 6,0–20,0 %, відповідно. Додавання сірки у вигляді висококонцентрованого рідкого добрива Хімік Сірка  до карбаміду зумовлювало  додаткове збільшення маси зерна з одного качана у ранньостиглого гібрида ДН Атон – на 3,3–4,4 %, у середньораннього ДН Астра – на 1,3–4,8 %. Маса 1000 зерен відповідно збільшувалася на 2,1–2,2 та 1,9–2,3 %, а озерненість качана – на 0,8–3,9 та 1,3–2,4 % порівняно з контролем. Висновки.Найбільш ефективним є дворазове підживлення кукурудзи карбамідом з додаванням висококонцентрованого рідкого сірчаного добрива Хімік Сірка у фази 5–6 та 8–9 листків, що забезпечило збільшення довжини качана у рослин ранньостиглого гібрида ДН Атон на 5,3 %, у рослин середньораннього ДН Астра – на 10,2 %,озерненості качана – на 16,0 та 22,9 %, маси зерна з 1 качана – на 22,1 та 27,8 %, маси 1000 зерен – на 13,2 та 15,2 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, підживлення, карбамід, сірка, довжина качана, маса зерна, маса 1000 зерен

УДК 633.11:631.5:633.854.78                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0371

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 144–151

Ю. В. Попов, С. В. Авраменко

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

 Актуальність.В умовах стрімких кліматичних та економічних змін традиційна технологія вирощування м’якої пшениці потребує оптимізації, саме тому терміни та дози азотних добрив при підживленні мають першочергове та ключове значення. Мета досліджень. Визначити урожайність та показники якості зерна пшениці м’якої озимої залежно від строку та доз довесняного підживлення після попередника соняшник. Матеріали та методи.Дослідження проводили в польовій зерно-паро-просапній сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН у 2020–2022 рр. та у 2023/2024 рр.  Досліди передбачали п’ять варіантів осіннього та ранньовесняного підживлення пшениці м’якої озимої сорту Здобна аміачною селітрою у дозах N₃₀; N₆₀; N₉₀; N₁₂₀ після попередника соняшник: 1 – контроль (без добрив); 2 – при посіві; 3 – фаза проростків; 4 – фаза 2–3 листків; 5 – по мерзлоталому ґрунту. Результати. В середньому за три роки максимальна урожайність отримана при дозі N₁₂₀ – 4,56 т/га за підживлення по мерзлоталому ґрунту. Вміст білка, клейковини та скловидність зростали зі збільшенням дози азоту при підживленні набуваючи свого максимуму при N₁₂₀ у строк 2–3 листків пшениці і становили 12,7 %; 22 % та 69 % відповідно.  Індекс деформації клейковини навпаки – зменшувався при збільшені дози азоту при підживленні, найбільше значення ІДК становило 48 од. пр. за дози азоту  N₃₀ у фазі 2–3 листків пшениці. На натуру зерна строк і доза азоту при підживленні не мали істотного впливу, – її показник коливався в межах 808–822 г/л. Висновки. Встановлено, що на урожайність пшениці м’якої озимої найбільший вплив має доза підживлення, а не строк внесення азотних добрив. Щодо показників якості зерна, то їх чіткої залежності від дози та строку азотного підживлення не спостерігали. Строк та доза внесення азоту мали різний вплив на показники якості зерна пшениці: зі збільшенням дози азоту вміст білка, скловидність та вміст клейковини зростали, а ІДК зменшувався. Натура зерна не залежала від строку та дози при підживленні.

Ключові слова: азотні добрива, осіннє підживлення, пшениця озима, урожайність, попередник соняшник, аміачна селітра, фенологічна фаза, вміст білку, вміст клейковини, ІДК, натура зерна, скловидність

УДК 633.1:631.51.021:631.8(251.1–17:477)             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0372

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 152–160

М. С. Шевченко, Н. В. Гавриленко

Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. У степовій зоні України, де головним лімітуючим фактором формування врожаю є волога, питання раціонального регулювання водного режиму ґрунту набуває особливої актуальності для забезпечення стабільної продуктивності зернових культур. Серед агротехнічних заходів ключове значення має система основного обробітку ґрунту, оскільки саме вона визначає рівень акумуляції, збереження та ефективного використання ґрунтової вологи рослинами. Метадосліджень полягає у встановленні впливу різних способів основного обробітку ґрунту на рівень вологозабезпечення зернових культур в умовах Степу України для оптимізації агротехнологій, спрямованих на ефективне збереження та використання вологи за умов нестійкого зволоження і зростаючих кліматичних ризиків.Матеріали і методи. Дослідження, проводили упродовж 2022–2024 рр. на базі стаціонарного дослідного поля Інституту зернових культур НААН України у сівозміні горох – пшениця озима – кукурудза – ярий ячмінь – соняшник згідно з загальноприйнятими вимогами методики науково-дослідної справи Результати. У шарі ґрунту 0–150 см перед сівбою культур сівозміни на варіанті без добрив найбільші запаси продуктивної вологи зафіксовано при мульчувальному (151,5 мм) та мілкому безполицевому (149,2 мм) обробітках, що перевищувало за цим показником полицеву систему (140,6 мм) на 7,7 % і 6,1 % відповідно. Подібна тенденція простежувалась і на удобреному фоні: мульчувальний варіант мав 151,3 мм (+7,6 %), а мілкий — 149,2 мм (+6,1 %). Залишкова волога на час збирання врожаю була найбільшою за мілкого безполицевого обробітку (29,0 мм), далі – мульчувальний (27,8 мм) та полицевий (25,5 мм). Під час вегетації на неудобрених ділянках рослини використали більше вологи в безполицевих варіантах (123,5 мм і 120,2 мм проти 115,1 мм – за оранки). На удобрених фонах загальне водоспоживання сягало 282,3 мм у мульчувальному (+3,1 % порівняно з неудобреними) та 293,8 мм – у мілкому (+7,3 %порівняно з неудобреними) варіантах. Найефективніше волога витрачалася на формування врожаю саме в безполицевих обробітках: коефіцієнт водоспоживання становив 79,9 і 88,2 мм/т порівняно з полицевою системою – 75,6 мм/т. Без добрив ці коефіцієнти були вищими через меншу врожайність при схожих витратах вологи. Висновки. Безполицеві системи обробітку ґрунту, особливо мульчувальна, забезпечують значно кращі показники збереження та використання вологи порівняно з полицевою оранкою. Запаси продуктивної вологи перед сівбою культур сівозміни за мульчувального обробітку перевищували полицевий варіант на 10,7–10,9 мм (понад 7 %), залишкова волога на момент збирання — на 2,3–3,5 мм, а використання вологи протягом вегетації — на 4,4–7,3 %. Найвищий рівень загального водоспоживання (до 293,8 мм) і найефективніше її використання на формування врожаю (коефіцієнт водоспоживання 75,6–88,2 мм/т) зафіксовано саме за безполицевих систем, особливо на удобрених ділянках. Це свідчить про їх перевагу в умовах обмеженого вологозабезпечення.

Ключові слова: вологозабезпеченість, ґрунтова волога, обробіток ґрунту, удобрення, післяжнивні рештки

УДК 631.445.4 / .452            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0373

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.161–168

В. І. Чабан,О. Ю. Подобед

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49027

Актуальність. Якісний стан ґрунтового покриву визначає продуктивність агроценозу, що безпосередньо позначається на урожайність, хімічний склад рослин та в кінцевому разі здоров’я населення. Якісний стан ґрунтового покриву визначає продуктивність агроценозу, що безпосередньо позначається на урожайності, хімічному складі рослин та в кінцевому підсумку – на здоров’ї населення Однак, інтенсивне і незбалансоване землекористування останніх десятиліть спричиняє прояв деградаційних процесів, наслідком яких є зниження родючості ґрунтів. Метадослідження. Визначити зміни показників родючості чорнозему звичайного за тривалого антропогенного навантаження. Матеріали і методи. Дослідження проводили у сертифікованому (атестат № 044) стаціонарному досліді. Вивчали вплив тривалого застосування добрив (з 1991 р.) у сівозміні на фізико-хімічні та агрохімічні властивості ґрунту. Аналізи та оцінку стану ґрунту проводили за чинними ДСТУ. Результати. Встановлено, що за тривалого агрогенного навантаження (1991–2021 рр.) максимальне статистично достовірне зниження вмісту гумусу порівняно з вихідними даними спостерігалося на контролі та за мінеральної системи удобрення — на 0,20 % і 0,18 % – на фоні полицевого обробітку, тоді як за безполицевого – його рівень не змінювався. Найвищі показники вмісту рухомої органічної речовини були на фоні чизелювання на всіх варіантах
удобрення. На варіантах абсолютного контролю та мінеральної системи удобрення спостерігалось зниження рН ґрунтового розчину на 0,28–0,40 одиниць порівняно з вихідними даними (7,55). Систематичнезастосування добрив поліпшувало рухомість елементів живлення. Вміст N-NO₃в удобрених варіантах підвищувався на 15–22 %. На вміст Р₂О₅ більше впливали органо-мінеральна і мінеральна системи (26–34 %), К₂О –органічна(32–34 %). Висновки. Тривале антропогенне навантаження без залучення компенсаторного механізму регулювання родючості (контроль) спричиняє зниження реакції ґрунтового розчину (рН) та вмісту гумусу. Використання органічних добрив сприяло підтриманню вмісту гумусу на рівні вихідного, який визначався перед закладанням досліду. На варіантах систем удобрення підвищувалась рухомість елементів живлення.

Ключові слова: чорнозем звичайний, показники родючості, сівозміна, система удобрення, обробіток ґрунту

УДК 595.70:633.34               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0374

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 169–175

С. П. Ворожко, Л. П. Нечепоренко

Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Уманський район, Черкаська область, 20022, Україна

Актуальність. Комахам, як і іншим шкідливим організмам, властива певна циклічність в їх багаторічній динаміці чисельності, адже депресивний стан популяції нерідко змінюється підвищенням кількості, чи навіть спалахом масового розмноження, і навпаки. Природа подібних спалахів вивчена недостатньо, і вони, в свою чергу, лишаються майже непередбачуваними. З огляду на це уточнення видового складу шкідників сої та встановлення особливостей їх розвитку, залежно від погодних умов, зумовили пріоритетність напряму досліджень та його актуальність. Мета. Визначення видового складу ентомофауни в екосистемі соєвого поля та виявлення домінуючих шкідників за сучасної технології її вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводились на Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Об’єктом досліджень були посіви сої сорту Піонер. Методи: польові та лабораторні. Результати. Визначено видовий склад шкідливої ентомофауни у посівах сої. Виявлено 33 види фітофагів з 7 рядів і 13 родин та 1 вид павутинного кліща. Встановлено особли-вості формування ентомокомплексу у різні періоди розвитку сої. Висновки. В умовах Правобережного Лісостепу України в посівах сої виявлено 33 види комах-фітофагів з 7 рядів, 13 родин та один вид кліщів. Домінували ряди Hemiptera та Coleoptera, частка яких в структурі шкідливого ентомокомплексу шкідників становила 43,4 % та 39,2 % від загалу, найменшим – ряд Diptera (0,1 %). Виявлено, що кожний їх вид пристосований до певного етапу органогенезу рослин культури.

Ключові слова: соя, шкідники, ентомофауна, агроценоз, видовий склад

УДК 631.582:633.854.78               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0375

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.176–183 

Л. С. Квасніцька, О. С. Власюк, Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Найбільш дієвим фактором, що регулює рівень розповсюдження і шкодочинності хвороб та сприяє поліпшенню фітосанітарного стану посівів соняшника, було й залишається науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні. Мета досліджень. Встановити вплив попередників тарізного насичення сівозмін соняшником на поширення та розвиток хвороб у його посівах для зони достатнього зволоження Правобережного Лісостепу. Матеріали та методи. Дослідження проводили упродовж 2021–2023 рр. на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН у стаціонарному польовому досліді на посівах соняшника у п’ятьох різноротаційних зернопросаних сівозмінах насичених ним на 14,3–50 %. Попередниками соняшника у досліді були кукурудза на зерно, пшениця озима та овес. Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. У посівах соняшника найменший ступінь ураження хворобами було зафіксовано за насичення ним сівозміни на 14,3 %, повернення на попереднє місце вирощування через 6 років і розміщення у ланці «пшениця озима – овес – соняшник». За частки соняшника у сівозміні 50 % цей показник був значно вищий, ніж у інших сівозмінах. Розвиток склеротиніозу становив 49,2 %, іржі – 57,0 % за 100 %; поширення альтернаріозу – 29,2 % за 90 %, фомопсису – 75 % за 37,5 %; фомозу – 42,2 % за 86,6 %, вертицильозу – 51 % за 85 %. Крім антропогенних факторів (чергування культур у сівозміні та ступінь насичення соняшником) поширенню та розвитку хвороб сприяли ще й природні – високі температури і обмежена вологозабезпеченість (для вертицильозу), теплі та вологі умови у час вегетації культури (для склеротиніозу, іржі, альтернарізу, фомозу та фомопсису. Збільшення частки соняшнику у сівозміні знижувало його урожайність на 2–12 %, рівень рентабельності вирощування – на 8–21 %. Висновки. Встановлено чітку закономірність щодо зростання ураження посівів соняшника хворобами в міру збільшення його відсотка у сівозміні. Зі зменшенням насичення сівозміни соняшником від 50 % до 14,3 % ураження рослин хворобами суттєво зменшується, тобто фітосанітарний стан його посівів покращується, підвищується урожайність соняшника на 11,7 % а рівень рентабельності вирощування – на 21 %.

Ключові слова: соняшник, сівозміна, ступінь насичення соняшником, поширення та розвиток хвороб