Зернові культури.-2025.-Том 9.-№ 2

УДК 633.15: 631. 52                                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0379

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 198–206

В. Ю. Черчель, О. В. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Зміни клімату стимулюють селекціонерів до створення вихідних форм куку-рудзи, які поєднуватимуть високу продуктивність рослин та стійкість до несприятливих погодних факторів. Одним із ключових елементів продуктивності і екологічної стабільності форм кукурудзи є морфологічна структура качана, зокрема його довжина, діаметр, кількість рядів зерен та зерен у ряду й маса 1000 зерен. Мета. Дослідження особливостей формування складових структури врожаю скоростиглих сімей S₄ – S₅ кукурудзи залежно від погодних умов року. Матеріали та методи.  Вихідним матеріалом для проведення досліджень були 195 сімей кукурудзи S₄ та S₅ які створені на базі 7 сестринських гібридів змішаної зародкової плазми – ДК2815×ДК247МВ; ДК2815×ДК315; ДК2815×ДК3152; ДК2835×ДК3152; ДК2835×ДК247МВ; ДК3152×ДК247МВ; ДК3152×ДК285/315. Досліди проводилися в селекційному розсаднику ДУ ІЗК НААН протягом 2023–2024 рр. за загально прийнятими методиками і принципами закладки досліджень.Результати.За результатами досліджень виявлено значний вплив погодних умов на продуктивність рослин сімей кукурудзи. Встановлено, що морфометричні показники, такі як довжина качана, діаметр качана, кількість рядів зерен і маса 1000 зерен, суттєво змінювалися залежно від погодних умов. У несприятливих умовах зафіксовано  підвищування коефіцієнту варіації за всіма ознаками, що вказує на неоднорідність вихідного матеріалу щодо реакції на такі зміни. Виділені кращі самозапилені сім’ї, отримані на базі сестринських гібридів ДК3152×ДК285/315 та ДК3152×ДК247МВза продуктивністю рослин сімей і її стабільністю, як у сприятливий 2023 р. так і у стресовий 2024 р. Висновки. Дослідження підтвердили значний вплив погодних умов, як на продуктивність самозапильних сімей кукурудзи, так і морфометричні показники, в т. ч. довжина качана, діаметр качана, кількість рядів зерен і маса 1000 зерен.

Ключові слова: кукурудза, самозапилені лінії, сім’ї, структура врожайності, продуктивність рослини, стресостійкість.

УДК 633.16:631.527                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0380

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 207–214  

 Н. І. Васько, Є. О. Михайленко

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, проспект Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

Актуальність. Для забезпечення продовольчої безпеки одним із шляхів є створення високо-врожайних гібридних сортів для широкого спектру культур, що для ячменю, як облігатного самозапилювача з клейстогамним цвітінням є складним завданням. Вивчення гетерозису допомагає селекціонеру відібрати більш продуктивні гібридні комбінації вже у ранніх поколіннях, що сприяє оптимізації селекційного процесу та виділенню більшої кількості трансгресивних сегрегантів серед більш пізніх гібридних поколінь. Мета. Вивчення типів взаємодії генів у F₁ ячменю голозерного з кольоровим зерном для виділення цінних батьківських компонентів та встановлення перспективних комбінацій схрещування. Матеріали і методи. Вихідним матеріалом були 10 зразків ячменю голо-зерного: з жовтим зерном: Явір, CDCHilose, СDС Alamo, Mebere, з кольоровим зерном – UA 0800645 (чорне), UA 0800663 (зелене), UA 0805462 (сіро-зелене), Віолет 18-1207, Hoem (фіолетове зерно), SGI 7024 (блакитне). Схрещування проведено по типу топкросів. Ступінь домінантності (hp) обчислювали за формулою B. Griffing, групування отриманих даних – за класифікацією G. M. Beil, R. E. Atkins, ступінь перевищення рівня ознаки у F₁ над батьками – за істинним гетерозисом H_bt.Результати. В результаті наших досліджень установлено, що висота рослини найчастіше успадковувалася за типом гетерозису (36 % від усіх комбінацій схрещування) або депресії (39 %); довжина колосу – за типом гетерозису (42 %) та проміжного успадкування (24 %); кількість зерен у колосі – за проміжного успадкування (33 %) та депресії (27 %); щільність – проміжного успадкування (70 %). При успадкуванні маси зерна з колоса встановлено всі можливі типи взаємодії генів, найчастіше це був гетерозис (36 %) або депресія (27 %). Ступінь гетерозису за масою зерна з головного колосу, що є найвагомішою складовою продуктивності, найвищим був у F₁ з материнськими компонентами Віолет 18-1207 (до 32,9 %), UA 0805462 (26,8 %), Mebere (23,1 %); найкращим батьківським компонентом був SGI 7024. Висновки. За результатами досліджень голозерного ячменю з кольоровим зерном було встановлено, що ефект гетерозису залежить від комбінації схрещування та умов середовища. При цьому рівень гетерозису є різним за різними кількісними ознаками: висотою рослини (1,7–15,0 %), довжиною колоса (1,1–37,3 %), кількістю (7,4–14,3 %) та масою зерна з колоса (1,2–50,8 %). Виділено батьківські компоненти, які є кращими для отримання гібридних комбінацій, перспективних для отримання трансгресивних сегрегантів за ознаками продуктивності ячменю: материнські Віолет 18-1207 з фіолетовим зерном та UA 0805462 із сіро-зеленим зерном, батьківський – лінія SGI 7024 із блакитним зерном.

Ключові слова: гетерозис, депресія, гібридна рослина, батьківський компонент, домінування, структура продуктивності, довжина колоса, висота рослини, кількість зерен з колоса, маса зерна з колоса.

УДК 575.22:633.16"321" 041.64                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0381

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 215–220  

 В. В. Ващенко,  О. О. Шевченко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49009 Україна

Актуальність.На основі вивчення морфологічних і господарських ознак сортів ячменю ярого різних селекційних установ визначені параметри моделі сорту для умов нестійкого зволоження. Наведено, що при реалізації потенціалу сортів головну увагу слід приділяти ознакам, які є складовими продуктивності сортів – кущистість рослин, озерненість колосу, кількість та крупність зерна, стійкість до біо- та абіотичних факторів. Визначено оптимальне співвідношення фізіологічних показників параметрів адаптивності за продуктивністю в різних умовах вирощування. Метою дослід-жень було визначення потенціалу урожаю та його реалізації в мінливих погодних умовах. Матеріали і методи. Сорти Степовик, Реприз, Сталий, Аверс, Партнер, Командор, Донецький 14, Донецький 15 та гібриди F₁ отримані за повною діалельною схемою 8×8, а також сучасні адаптивні сорти Бунчук, Генерал, Шубін, Покоління. Досліди виконані в 2022–2025 рр. в селекційній сівозміні ДДСДС НААНУ. Статистичну обробку проводили з використанням кореляційного, дисперсійного, генетичного аналізів за програмою ППП "OSGEEliteSistems" Результати.Урожайність значно позитивно корелює з продуктивною кущистістю (r = 0,71), кількістю зерен з рослини (r = 0,84), масою 1000 зерен (r = 0,80^**). У наведеній діалельній схемі встановлено, що домінантний тип дії генів має визначальне значення в загальній мінливості продуктивної кущистості, масі зерна і продуктивності колоса. Встановлено, що позитивні і негативні алелі локусів, які виявляють домінування, розподілені неоднаково, а позитивне направлення домінувань визначає переважання домінантних генів за ознакою «продуктивна кущистість» у гібридів за участю сортів: Партнер, Степовик, Реприз, Аверс, за крупністю зерна Сталий, Командор, Донецький 14. Висновки.В генетичному контролі успадкування кількісних ознак, які визначають продуктивність, установлено наддомінування яке обумовлене адитивно-домінантною дією генів. Адитивні гени визначають мінливість озерненості колосу і рослини. Встановлено селекційно-генетичні особливості різних сортів ячменю ярого. У досліджених сортів переважають домінантні ефекти генів. За ознаками «кількість зерен у колосі», «маса 1000 зерен» та «висота рослин» переважають неадитивні ефекти домінантних генів у значній мірі F дорівнює 139,24; 50,7; 78,5, відповідно.

Ключові слова: ячмінь ярий, сорти, продуктивність, селекційна цінність, адаптивність.

УДК 663.17:631.559:621.039.542.3                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0382

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 221–227   

О. В. Яланський¹, М. Г. Носов¹,М. М. Таганцова², В. І. Середа³,

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
 м. Дніпро, 49009, Україна

²Український інститут експертизи сортів рослин, вул. Генерала Родимцева, 15, м. Київ, 03041, Україна

³Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога, 24,
смт. Хлібодарське, Одеський район, Одеська область, 67667, Україна

Актуальність.Для агропромислового комплексу та відновлювальної енергетики важливим є пошук, дослідження та впровадження нових технологій з виробництва твердого біопалива. Соргові культури розглядаються як стратегічний напрямок у забезпеченні сировиною біоенергетичної галузі. Наукова література відносно добору батьківських компонентів при створенні сухостеблових гібридів сорго біоенергетичного  напряму використання на сьогодні майже відсутня. Тому розробка підходів під час створення таких гібридів прискорить селекційний процес, дозволить більш ефективно використати вихідний матеріал і є досить актуальною.Мета досліджень – добір батьківських компонентів при створенні сухостеблових гібридів соргових культур для виробництва твердого біопалива. Матеріали і методи.При виконанні програми досліджень використано батьківські компоненти створені на Синельниківській селекційно-дослідній станції, Генічеській дослідній станції та в Дослід-ному господарстві Державної установи Інститут зернових культур НААН. Досліди проводились впродовж 2021–2023 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції ДУ ІЗК НААН. Результати. Високою загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ) відносно ознаки «урожайність зеленої маси» виділялися лінії: ДН 19с, А 326 та ГОС 11с. Низька ЗКЗ за цим показником була у ліній: Кафрське  кормове 186с, Низькоросле 81с та ДН 17с. Високу ЗКЗ відносно ознаки «урожайність сухої речовини» мали лінії: ДН 19с, А 326 та ГОС 11с. Низьку комбінаційну здатність по урожайності сухої речовини мала лінії Кафрське кормове 186с. Серед тестерів з високою ЗКЗ за ознакою «урожайність зеленої маси» характеризувались Карликове 45 та Силосне 42. Високою комбінаційною здатністю відносно ознак «урожайність зеленої маси» та «урожайність сухої речовини» за роки досліджень  виділявся тестер сорт віникового сорго Карликове 45. Низька комбінаційна здатність по урожайності зеленої маси і висока – по урожайності сухої речовини була у тестера Красень. Висновки. Встановлено, що лінії з високою ЗКЗ відносно ознаки «урожайність зеленої маси»  необхідно включати в схрещування для отримання гібридів сорго як для твердого, так і для рідкого палива. Низьку комбінаційну здатність по урожайності сухої речовини виявили у лінії Кафрське кормове 186с, яка має цінність для створення гібридів сорго з метою отримання рідкого біопалива. Тестери з високою ЗКЗ відносно ознаки «урожайність зеленої маси (Карликове 45 та Силосне 42) необхідно включати в схрещування для отримання гібридів сорго як для твердого, так і рідкого палива. Низька ЗКЗ по урожайності зеленої маси і висока – по урожайності сухої речовини була у тестера Красень що дає можливість віддавати йому перевагу при отриманні сухостеблових гібридів.

Ключові слова: гібриди сорго, зелена маса, суха речовина, біоенергетика, тверде біопаливо.

УДК 633.112.1:631.527:474.4          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0383      

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 228–238   

А. І. Паламарчук, В. Ф. Коджебаш

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення,   Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, 65036, Україна

Актуальність. Тверда пшениця є одним з основних продуктів харчування, оскільки є джерелом важливих амінокислот, вуглеводів, мінеральних елементів і вітамінів, надзвичайно корисних для людини, тому з неї виготовлюють безліч високоякісних макаронних виробів, крупи тощо. Мета. Оприлюднити результати багаторічних досліджень з селекції твердої озимої пшениці в Одеському Селек-ційно-генетичному інституті, оскільки останнім часом світовий попит на якісне зерно твердої пшениці значно збільшився. Матеріал та методи. Основний метод селекції – послідовна гібридизація з ретельною оцінкою ліній та гібридів що отримуються за низкою бажаних біологічних та господарських ознак. Використовувалася як внутрішньовидова, так і міжвидова гібридизації з сортами і формами пшениці м’якої озимої, які характеризуються високою зимостійкістю. Для створення нових форм та сортів з високими адаптивними властивостями (морозостійкість, посухостійкість, стійкість до основних хвороб) застосовували інтрогресивну гібридизацію. Результати. Протягом останніх 65 років в Україні відбулося 6 сортозмін пшениці твердої озимої, при цьому провідна роль у сортименті належить сортам, створених саме в Селекційно-генетичному інституті. В результаті довготривалої селекційної роботи було отримано матеріал, який дозволив поступово збільшити потенціал урожайності сортів пшениці твердої озимої з 2,8 до 7–10 т/га, підвищити вміст білка в зерні та його скловидність. Сорти останньої шостої сортозміни належать до різновидів пшениці твердої озимої leucurum (Лайнер, Шляхетний, Блискучий, Алмазний, Янтарний, Кришталевий, Золотистий, Мармуровий, Сріблястий), hordeiforme (Ареал одеський, Гранатовий) та leucomelan (Престижний, Яскравий). Всі вони є сортами інтенсивного типу та універсального використання, характеризуються високою стійкістю до вилягання, посухи та найбільш поширених хвороб і середньою або вищою за середню морозостійкістю; їх зерно має високу скловидність. Висновки. Сьогодні в сіль господарському виробництві Степової і Лісостепової зон України добре зарекомендували і тому найбільш поширені сорти пшениці твердої озимої п’ятої сортозміни – Гардемарин, Бурштин, Континент, Крейсер, Лінкор та Босфор. Поступово поширюються також нові сорти (шостої сорто-зміни): Ареал одеський, Лайнер, Престижний, Шляхетний, Блискучий, Яскравий, Алмазний, Янтарний, Кришталевий, Гранатовий, Мармуровий, Золотистий та Сріблястий селекції Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.

Ключові слова. Сорти пшениці твердої озимої, селекція, сортозміна, якість зерна.

УДК 681.527:633.16:632.938                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0384

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 239–248

 І. Б. Легкун, О. М. Шеремет, І. В.  Ковтун, К. О. Скворцова, З. В. Щербина

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення                

Актуальність. Світовий генофонд ячменю посівного (Hordeumvulgare L.) озимого та альтернативного типів розвитку є досить вузьким у розумінні генетичного різноманіття, тому у селекційному плані потребує постійного пошуку нової генетичної плазми. Мета досліджень: Пошук нових методів створення генотипів озимого та альтернативного типу розвитку. Матеріали і методи. На основі відомих існуючих алельних формул контролю типу розвитку (за Takahashi і Yasuda [4.5]) було розраховано імовірність виникнення генотипів різного типу розвитку при схрещуванні класів між собою за допомогою класичного генетичного методу розподілу нащадків для незалежного успадкування – решітки Пінету. Проведено тестове оцінювання сортів ярого ячменю, які на даний час залучені до селекційного процесу у відділі селекції та насінництва ячменю, щодо належності до певної алельної групи ярого типу розвитку. Для оцінки різниці між варіаційними рядами генотипів за типом розвитку, що спостерігалися та очікувалися, використовували критерій - χ². Запропоновано метод польового оцінювання та розподілу генотипів гібридних популяцій F₂ за типом розвитку. Результати. Пропонується теоретичний розрахунок імовірності розщеплення  за типом розвитку, у нащадків F₂, від схрещування алельної комбінації що відповідає за озимий тип роз-витку, із генотипами належних до семи відомих алельних комбінацій ярого типу розвитку, нащадки були розділені по фенотиповому принципу прояву: тобто, на клас ярого типу розвитку та озимого прояву розвитку, в який по факту були віднесені як типово озимі так і генотипи альтернативного типу розвитку. Аналіз показав, що генотипи озимої групи використання з’являлися у нащадках від схрещування озимих генотипів із всіма групами ярого типу розвитку. Також, за даними розрахунків вони виникають від схрещування ярих алельних складів між собою, а саме: 3×1; 3×2; 3×4; 5×3; 6×3; 6×4; 7×1; 7×3; 7×4. Заапробовано селекційний метод масового добору генотипів альтернативного типу розвитку який дозволив у відділі селекції та насінництва ячменю одержати такі відомі сорти альтернативного типу розвитку як: Дев'ятий вал, Снігова королева, Валькірія та багато інших

Ключові слова:ячмінь, селекція, гібридизація, добір, ярий, альтернативний, озимий тип розвитку.  

УДК 633.15:631.53.01/.563.2                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0385

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 249–255

М. Я. Кирпа¹, Д. В. Козарійчук², О. І. Лупітько¹, В. М. Кирпа¹

¹ Державна установа Інститут зернових культур, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

² Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Богдана Крижанівського,  21, м. Чернівці, 48000, Україна

Актуальність. Сушіння насіннєвої кукурудзи проводиться в качанах і значним чином впливає на вихід, якість і вартість посівного матеріалу. Здійснюється сушіння з дотриманням різних техніко-технологічних показників і властивостей насіння кукурудзи. Особливе значення мають біологічні і фізико-механічні властивості, які впливають на процес сушіння, але досліджені недостатньо. Мета. Дослідити властивості  насіння кукурудзи як об’єкта сушіння, встановити його способи за різної збиральної вологості і показників термостійкості. Матеріали і методи. Дослідження проводили в лабораторії методів збереження та стандартизації зерна ДУ ІЗК НААН в 2023–2025 рр. Матеріалом для досліджень були гібриди кукурудзи селекції ДУ ІЗК. Способи сушіння та якість насіння досліджували за методами стандарту ДСТУ 4138 та нормативними вказівками з експлуатації зерносушарок. Результати дослідів аналізували за допомогою математично-статистичної обробки даних згідно з програмою Statistica 5. Результати. Встановлено фізико-механічні, теплофізичні й гігро-скопічні показники, які характеризують вологовіддачу, термостійкість та якість насіння гібридів кукурудзи в процесі їхнього висушування. Виявлено особливості сушіння качанів кукурудзи за збиральної вологості 20–36 %. Висновки. У процесі сушіння качанів кукурудзи їхня вологовіддача складається за швидкості – більшої для стрижнів (0,41–0,43 % за годину) та меншої – для зерна (0,26–0,30 %). До показників термостійкості відносяться теплова тріщинуватість, схожість, сила росту і продуктивність насінин. З’ясовано вплив способів сушіння качанів кукурудзи.  Найвищу якість насіння забезпечував термічний спосіб за температури нагрівання 34–44 °С та збиральної вологості 36–20 %.

Ключові слова: кукурудза, насіння, сушіння, основні техніко-технологічні показники, способи сушіння, якість.

УДК 631.543:633.34:633.10                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0386

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 256–265

К. В. Павліченко, М. Б. Грабовський, Т. В. Панченко, М. В. Лозінський, С. С. Німенко

Білоцерківський національний аграрний університет, пл. Соборна, 8/1, м. Біла Церква, Київська обл., Україна, 09117

Актуальність. Виробництво біометану з відновлювальних джерел має велике значення для сталого використання аграрної біомаси та значні екологічні переваги. Метою досліджень було визначення впливу макро- і мікродобрив на показники якості вегетативної маси рослин кукурудзи та розрахунковий вихід біометану. Матеріали та методи. Дослідження проводилися в 2019–2021 рр. у СТОВ «Птахоплемзавод Коробівський» Андрушівського району Житомирської області. У трифакторному досліді вивчали: Фактор А. Гібриди кукурудзи: Амарос, Богатир, КВС 381, Каріфолс; Фактор В. Макродобрива, кг/га д. р.: без добрив (контроль), N₉₀Р₆₀К₆₀, N₁₂₀Р₉₀К₉₀; Фактор С. Мікродобрива: без застосування (контроль), обробка насіння YaraVita Teprosyn NP+Zn (5 л/т) і обприскування кукурудзи у фазі 3–5 листків YaraVita Maize Boost (4 л/га); обробка насіння YaraTera Tenso Cocktail (0,15 кг/т) і обприскування кукурудзи у фазі 3–5 листків YaraVita Kombiphos (3 л/га). Результати.При застосуванні макро- і мікродобрив відмічена тенденція до підвищення рівня крохмалю, сирого протеїну й целюлози, порівняно з контролем. При цьому, під впливом внесених добрив, спостерігалося зниження вмісту клітковини. Серед гібридів кукурудзи, що досліджувалися у вегетативній масі рослин середньостиглих КВС 381 та Каріфолс був вищий вміст крохмалю, сирого протеїну та жиру порівняно з середньоранніми Амарос і Богатир. Питомий вихід метану в досліді мали 272,1–356,6 м³/т сухої органічної речовини (СОР), що відповідає 97,2–129,2 м³/т вегетативної маси рослин кукурудзи. Найвищий питомий вихід метану був у гібрида Каріфолс – 335,0–356,6 м³/т СОР, у КВС 381 він складав 319,6–343,2 м³/т СОР, у Богатир – 310,2–332,8 м³/т СОР, а в Амарос – 272,1–301,7 м³/т СОР. Висновки.Встановлено високий позитивний кореляційний зв’язок між розрахунковим виходом метану та вмістом крохмалю (r = 0,86), сирого протеїну (r = 0,93), жиру (r = 0,95), середній зв’язок – із вмістом сирої золи (r = 0,57) і целюлози (r = 0,66). Кореляційний зв’язок між вмістом клітковини та виходом метану був слабким (r = 0,31). Внесення макродобрив більше впливало на вихід метану порівняно з варіантом з мікродобривами. Так, внесення макродобрив забезпечувало збільшення цього показника на 11,2–28,4 %, тоді як застосування мікродобрив – лише на 1,6–3,3 %, порівняно з контролем.

Ключові слова: біоенергетика, кукурудза, гібриди, вегетативна маса рослин, хімічний склад, питомий вихід метану

УДК 633.854.78:631.533.04                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0387

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 266–271

                      
І. М. Дідур, О. П. Ткачук, Г. В. Панцирева, В. І. Циганський

Навчально-наукового інституту агротехнологій та природокористування, Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, Україна, 21008

Актуальність. Науково обґрунтований комплекс заходів боротьби з бур’янами  (агротехнічних, хімічних та біологічних) є актуальною проблемою гарантування високої продуктивності культур. Метадосліджень – вивчення дії різних груп прилипачів (Липосам, Липосам Екстра, Липосам Ультра) на ефективність ґрунтових гербіцидів у посівах соняшнику, сої та кукурудзи. Матеріали та методи. Кількісний метод визначення бур’янів. Дослідження велись впродовж 2020–2023 рр. на базі науково-дослідного господарства «Агрономічне» Вінницького національного аграрного університету, с. Агрономічне, Вінницької області. Результати.На основі спостережень та обліків встановлено, що у досліді із соняшником кількість бур’янів на контрольному варіанті (без Липосаму) за природного зволоження + 100 мм/м² води становила 19±4 шт./м², у варіантах, де застосовували Липосам Екстра (0,5 л/га) кількість бур’янів була, у середньому 12±3 шт./м², що менше за контроль на 7 шт./м². Найбільш ефективним через 30 діб після внесення було поєднання ґрунтового гербіциду Гвардіан Тетра (3 л/га) із Липосамом Ультра (0,5 л/га), при цьому на даних варіантах кількість бур’янів становила 9±1 шт./м² , що на 10 шт./м² менше за контроль. При застосуванні із ґрунтовим гербіцидом Гвардіан Тетра Липосаму на дослідній ділянці формувалось у середньому 14±3 шт./м² бур’янів. На посівах сої при проведенні обліків найбільш ефективним було поєднання ґрунтового гербіциду Гезагард (3 л/га) із прилипачем Липосамом (0,5 і 0,8 л/га), при цьому різниця між даними варіантами була мінімальною. Найбільш ефективним на посівах кукурудзи було поєднання ґрунтового гербіциду Гвардіан Тетра (3,5 л/га) із прилипачем Липосам Ультра (0,5 л/га), при цьому різниця між даними варіантами була мінімальною. Висновки. На основі досліджень встановлено, що поєднання ґрунтового гербіциду Гвардіан Тетра із прилипачем Липосамом за різного їх комбінування суттєвого на густоту сходів не впливало.Найбільш ефективним на посівах соняшнику  через 30 діб після внесення було поєднання ґрунтового гербіциду Гвардіан Тетра із Липосамом Ультра, при цьому на даних варіантах кількість бур’янів становила 9±1 шт./м², що на 10 шт./м² менше за контроль. Найбільш ефективним на посівах сої було застосування ґрунтового гербіциду Гезагард (3 л/га) із Липосамом (0,5 і 0,8 л/га), при цьому різниця між даними варіантами була мінімальною. На посівах кукурудзи найменша кількість бур’янів через 30 діб після внесення була зафіксована у варіанті досліду із використанням Липосаму Ультра (0,5 л/га) із додатковим зволоженням (+ 100 мм/м² води) і становила у середньому 14±3 шт./м². Зазначені агротехнічні прийоми вирощування можуть бути використані для вдосконалення технологій вирощування соняшнику, сої та кукурудзи на зерно.

Ключові слова: соняшник, соя, кукурудза, технологічні прийоми, забур’яненість посівів.

УДК 633.15:631.81.095.337                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0388

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 272–282  

В. Д.Паламарчук, В. Ю. Кричковський

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, Україна, 21008

Актуальність. Кукурудза є однією з провідних сільськогосподарських культур, за валовим збором у світі, зростання урожайності якої можна досягти шляхом проведення позакореневих підживлень. Представлено результати економічного аналізу ефективності вирощування гібридів кукурудзи залежно від комплексу агротехнічних чинників, зокрема умов вегетації, біологічних особливостей гібридів та позакореневих підживлень. Мета досліджень полягала у  встановленні економічної та виробничої ефективності застосування позакореневих підживлень у технології вирощування кукурудзи на зерно. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились упродовж 2021–2022 рр. в умовах Правобережного Лісостепу України на базі ТОВ Органік-Д. В дослідженнях використовували гібриди кукурудзи ранньостиглої групи стиглості: ДН Пивиха (ФАО 180), Мас. 10А (ФАО 180), ДН Меотида (ФАО 190), Почаївський 190 МВ (ФАО 190), середньоранньої: СІ Чорінтос (ФАО 290), Даніїл (ФАО 280), Аріосо (ФАО 260), Аладіум (ФАО 260), середньостиглої: ДМС Аміго (ФАО 340), СІ Батанга (ФАО 240), СІ Премео (ФАО 360), DКС 459 (ФАО 360). Результати. Встановлено, що застосування позакореневих підживлень забезпечило приріст урожайності у ранньостиглих гібридів кукурудзи у межах 0,82–1,34 т/га порівняно з контролем. Одноразове позакореневе підживлення сприяло підвищенню врожайності на 0,83 т/га, тоді як дворазове – на 1,43 т/га порівняно з контролем. Середній рівень рентабельності вирощування гібридів кукурудзи становив: ДН Пивиха (ФАО 180) – 58,0 %, Мас. 10А (ФАО 180) – 91,0 %, Почаївський 190 МВ (ФАО 190) – 75,4 % та ДН Меотида (ФАО 190) – 84,4 %. Застосування позакореневих підживлень забезпечило підвищення рівня рентабельності з 20,3 до 29,5 % порівняно з контролем. У групі середньоранніх та середньостиглих гібридів кукурудзи відзначено подібну тенденцію взаємозв’язку між урожайністю, біологічними особливостями гібрида та рівнем рентабельності. Так, у групі середньоранніх гібридів одноразове позакореневе підживлення забезпечувало приріст урожайності, в середньому на 1,01 т/га, рівня рентабельності – на 20,1 в.п., тоді як дворазове – на 1,77 т/га та рентабельності – на 35,4 в.п. порівняно з контролем. У групі середньостиглих гібридів кукурудзи використання позакореневих підживлень сприяло підвищенню рентабельності на 18,5–25,7 в.п. порівняно з контролем. Зокрема, одноразове підживлення забезпечувало зростання рентабельності на 14,7 в.п., а дворазове – на 29,5 в.п. Висновки. Показники економічної ефективності та врожайності гібридів кукурудзи значною мірою залежать від групи стиглості, а також від біологічних особливостей кож-ного конкретного гібрида та позакореневих підживлень. Найвищі значення врожайності і рівня рентабельності були отримані при використанні мікродобрива Хелатин Цинк, яке застосовували у фази розвитку 5–7 та 10–12 листків кукурудзи. Застосування цього препарату забезпечило підвищення економічної ефективності з 83,1 до 125,8 %, що свідчить про доцільність застосування у технології вирощування кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, зерно, гібриди, група стиглості, позакореневі підживлення, рівень рентабельності, умовно чистий прибуток, урожайність.

УДК 635.652/654:631.558.3                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0389

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 283–290  

О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк

Дослідна станція Київського аграрного університету НААН, вул. Інтернаціональна,4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

Актуальність. Нині питання теоретичних і практичних аспектів технологій вирощування зернобобових культур за кліматичних змін в умовах Лісостепу, які б забезпечили створення оптимальних умов для росту, розвитку та формування максимальної зернової продуктивності рослин є недостатньо вивченими. Тому, розроблення нових та удосконалення наявних моделей технології вирощування квасолі звичайної, зокрема на основі оптимізації складових елементів продуктивності є актуальною проблемою сьогодення. Мета. Дослідження впливу елементів технології вирощування на процеси формування продуктивності квасолі звичайної за кліматичних змін в Лісостепу України.Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень. Результати. Вивчили середньостиглі сорти Мавка і Панна різних строків сівби (друга та третя декада травня), ширини міжряддя (45 та 60 см), густоти стояння насаджень (350, 450, 550 тис. шт./га). Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу вища врожайність зерна квасолі звичайної за всіма варіантами досліду була за першого строку сівби (друга декада травня) (2,85 т/га у сорту Мавка і 2,57 т/га – у сорту Панна). Найвищий показник отримали  у варіанті з міжряддям 45 см і густоти рослин 450 тис. шт./га. (сорт Мавка –3,05 т/га, сорт Панна – 2,75  т/га). Найвищий вміст білка в зерні теж був на посівах першого строку у варіанті з міжряддям 60 см і густотою стояння рослин 350 тис.шт./га (22,56 % – у сорту Мавка, 21,73 % – у сорту Панна). Вищі значення елементів структури врожаю рослин квасолі звичайної одержали у посівах першого строку з міжряддям 45 см і густотою стояння рослин 450 тис.шт/га. Найбільшу масу зерна з рослини мали  на посівах першого строку за густоти насаджень 450 тис.шт./га (18,6 г – у сорту Мавка і 17,7 г – у сорту Панна). Більшу абсолютну масу насіння отримано на широкорядних посівах першого строку сівби (203–217 г – у сорту Мавка і 257–277 г – у сорту Панна). Висновки. Установлено, що способи і строки сівби, густота насаджень істотно впливають на елементи продуктивності та урожайність рослин квасолі звичайної. Рівень варіювання показників визначається генотипом сорту.Показники кількості зерен з рослини та їх абсолютна маса відповідали сортовим характеристикам кожного зразка. За кліматичних змін у зоні Лісостепу найвища продуктивність рослин квасолі звичайної спостерігається за сівби в другій декаді травня широкорядним способом (міжряддя 45 см) з густотою стояння рослин 450 тис.шт./га.

Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота насаджень, строки сівби, продуктивність, урожайність, вміст білка.

УДК 631.11:631.559                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0390

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 291–296      

Н. Л. Умрихін¹, Т. М. Алмаєва¹, О. А. Самойленко²

¹Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27602, Україна

²Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», вул. Івана Банка, 3, м. Полтава, 36003, Україна

Актуальність. Кліматичні зміни, які в останні роки спостерігаються на території України, вимагають від науковців-аграріїв постійно переглядати та адаптувати існуючі технології вирощування сільськогосподарських культур до нових ґрунтово-кліматичних умов. Україна входить в десятку головних експортерів зерна пшениці у світі, тому отримання високих та сталих врожаїв зерна в сучасних кліматичних умовах є актуальним питанням для виробників. Мета проведених досліджень полягала в тому, щоб встановити вплив строків сівби та попередників на продуктивність пшениці озимої в умовах правобережного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили на полях Інституту сільського господарства Степу НААН протягом 2020–2023 рр. Технологія вирощування пшениці озимої загальноприйнята, окрім питань поставлених на вивчення. Результати. Погодні умови в середньому за 2020–2023 рр. для пшениці озимої були переважно сприятливими. У середньому за роки досліджень було встановлено, що незалежно від строків сівби вищий рівень врожаю (6,45 т/га) пшениця озима сформувала після попередника сої, що на 0,86 т/га більше, ніж після соняшнику. Найвищу врожайність пшениці озимої за строками сівби було отримано у ранній – 15 вересня. Урожайність становила 6,59 т/га після попередника сої та 5,93 т/га після попередника соняшника, що в порівнянні з пізнім строком сівби (15 жовтня) вище на 0,36 і 0,77 т/га, відповідно. При проведенні якісного аналізу пшениці озимої за роками досліджень було встановлено, що в зерні отримано дуже низький вміст білка (8,0–9,1 %) та клейковини (16,9–18,8 %), проте чітких залежностей досліджуваних факторів на якісні показники зерна не простежувалося. Найбільшу економічну ефективність було отримано за сівби 15 вересня після попередника соя – 12997,0 грн. умовно чистий дохід (УЧД) і рентабельність – 83,7 %, та після соняшника – 10446,0 грн/га і 68,4 %, відповідно. Висновки. Таким чином, дослідження показали, що в умовах правобережного Степу України для отримання високих врожаїв пшениці озимої кращим строком сівби є 15 вересня, при цьому врожайність зерна у середньому становить 6,26 т/га, а  показники економічної ефективності становлять: умовно чистий дохід – 11721,5 грн/га, рентабельність – 76 %. Обираючи попередник під пшеницю озиму бажано віддавати перевагу сої, саме після цього попередника рослини  пшениці озимої формують більшу врожайність.

Ключові слова: пшениця озима, строки сівби, попередник, врожайність, економічна ефективність.

УДК 633.11                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0391

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 297–303

В. М. Польовий, Л. Я. Лукащук, М.М. Лук′яник, О. Ю. Злотенко

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська 5, с. Шубків, Рівненського р-ну, Рівненської обл., 35325, Україна

Актуальність. В статті відображено пошук шляхів удосконалення технології вирощування пшениці озимої з метою досягнення в умовах Західного Лісостепу врожайності сортів  близької до потенційної, що на теперішній час є актуальною проблемою. Мета. Вивчити вплив комплексного застосування високопродуктивних сортів пшениці озимої та оптимізації системи догляду за посівами на врожайність зерна, його якість і економічну ефективність вирощування в умовах Західного Лісостепу. Методи. Візуальний – встановлення фенологічних фаз росту і розвитку культури, підрахунковий – визначення параметрів структури врожаю і врожайності культури, хімічний – визначення вмісту елементів живлення в ґрунті; математико-статистичнитй – для оцінки достовірності результатів досліджень; розрахунково-порівняльний – для аналізу економічної ефективності. Результати. Дослідженнями (2021–2023 рр.) встановлено, що інтенсифікація  системи догляду за посівами пшениці озимої на основі використання мікродобрив та стимуляторів росту рослин сприяла формуванню істотно вищої врожайності зерна, порівняно з базовою та покращанню показників структури врожаю і його якості. Прирости врожайності зерна становили 0,21–0,83 т/га (2,21–9,6 %). У середньому за роки досліджень, залежно від системи догляду за посівами, сорти Астарта, Краєвид, Глаукус та гібрид Hubery сформували врожайність відповідно у межах 8,37–9,06; 8,64–9,47; 8,78–9,43 і 9,50–9,71 т/га, відповідно. Висновки. За вирощування сортів та гібрида озимої пшениці в умовах Західного Лісостепу України встановлено, що інтенсифікація системи догляду за посівами сприяла формуванню істотно вищої врожайності зерна, порівняно з базовою, та покращанню показників структури врожаю і його якості.

Ключові слова: сорти, пшениця озима, інтенсивна технологія, потенційна  урожайність, якість зерна.

УДК 633.16 «321»:631.559/.816.3                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0392

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 304–312

А. Д. Гирка¹, Ю. Я. Сидоренко², О. В. Бочевар¹, Я. В. Алєксєєв²,О. В. Ільєнко²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
 м. Дніпро, 49009, Україна

²Ерастівська дослідна станція Державної установи Інститут зернових культур НААН,
с.м.т. Вишневе, Кам’янський район, Дніпропетровська область, 52150, Україна

Актуальність Ячмінь ярий – важлива продовольча, кормова й технічна культура, рівень врожайності якої суттєво впливає на валові збори зерна в Україні. Відповідно ФАО, 42–48 % валових зборів зерна ячменю використовується на промислову переробку, 16 % – на кормові цілі, 15 % – на харчові і 6–8 % – на виробництво пива.Незважаючи на високу пристосованість ячменю ярого до умов вирощування, культура досить вимоглива до ґрунтової родючості, що, практично, унеможливлює підвищення її врожайності без використання мінеральних добрив. Інтенсивне споживання азоту і калію та більш повільніше  фосфору розпочинається рослинами ячменю ярого вже на ранніх етапах розвитку, відразу після появи сходів, що обумовлено слаборозвиненою кореневою системою та низьким рівнем засвоєння важкодоступних форм поживних речовин. Однак, нестійкі метеорологічні умови, які спостерігаються останніми роками, зумовлюють суттєве зниження ефективності використання рослинами ячменю мінеральних добрив та коливання його врожайності, яке може сягати рівня 40–50 %. Мета досліджень полягала у вивченні ефективності застосування мінеральних добрив за різних способів і доз їх внесення у технології вирощування ячменю ярого.Матеріали та методи. Польові дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на базі Ерастівської дослідної станції ДУ ІЗК НААН, яка розташована у Північному Степу України. Клімат зони розміщення дослідної станції − помірно-континентальний, характеризується посушливістю та нестійкими умовами зволоження. Ґрунтовий покрив дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту (0–30 см) становить 4,0–4,5 %, нітратного азоту – 30,5 мг/кг (ДСТУ 4729:2007), рухомих сполук фосфору і калію за модифікованим методом Чирикова (ДСТУ 4115−2002) – 125 і 145 мг/кг відповідно, рН водної витяжки – 6,5–7,0. Дослід закладали після попередника пшениця озима. Вирощували сорт ячменю ярого Святомихайловський селекції Інституту сільського господарства Степу НААН за загальноприйнятою для зони агротехнікою. Згідно зі схемою досліду азотне (аміачна селітра) та повне (NPK) мінеральне добриво вносили весною врозкид під передпосівну культивацію дозами 30, 45, 60 кг/га діючої речовини з наступним прикореневим підживленням рослин у фазу повних сходів аміачною селітрою дозами 30, 45 і 60 кг/га.Результати. У середньому за три роки досліджень встановлено, що внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію у дозах N₃₀P₃₀K₃₀, N₄₅P₄₅K₄₅, N₆₀P₆₀K₆₀та прикореневе підживлення рослин у фазі повних сходів аміачною селітрою N₃₀, N₄₅ та N₆₀ забезпечило зростання висоти рослин на 0,3−3,6 см, коефіцієнта кущіння – на 0,15−0,31, довжини колосу −на 0,1−1,0 см, його озерненості – на 0,1−1,2 шт. та маси 1000 зерен – на 0,2−1,9 г, це позитивно вплинуло на формування врожайності зерна ячменю ярого, яка залежно від способу внесення, складу та кількості елементів живлення в добривах підвищилась на 0,08−1,33 т/га. Висновки. Використання добрив у технології вирощування ячменю ярогосорту Святомихайловський виявилось найбільш ефективно за умов передпосівного удобрення дозою N₆₀P₆₀K₆₀ та додаткового прикореневого підживлення у фазу повних сходів аміачною селітрою у дозі N₆₀, коли врожайність зерна склала 3,86 т/га та перевищила результат у варіанті без добрив на 1,33 т/га (52,3 %). Встановлено, що прикореневе підживлення рослин у дозі N₄₅ на фоні N₆₀P₆₀K₆₀ та подвійне застосування лише аміачної селітри у дозі N₆₀ під передпосівну культивацію, а також у фазі повних сходів зумовило формування високого і практично однакового рівня врожаю зерна −3,60 і 3,64 т/га, що вище за контроль на 1,11 і 1,07 т/га (43,9 і 21,3 %), відповідно.

Ключові слова: ячмінь ярий, попередник, фон удобрення, прикореневе підживлення, біометричні показники, елементи структури врожаю, урожайність зерна.

УДК 004.93:025.4.03:633.11                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0393

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 313–322

Л. І. Реліна, О. В. Голік, Н. Ю. Єгорова, В. М. Ожерельєва, О. Г. Наумов

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України пр. Героїв Харкова 142, м. Харків-61061, Україна

Актуальність. Пшениця-полба є об’єктом різноманітних досліджень, що обумовлює велику кількість публікацій з цієї тематики. Для аналізу таких масивів літературних джерел використовують бібліометричний підхід. Є різні способи візуалізації результатів бібліометричного аналізу, включаючи теплові карти, які на нашу думку можна використовувати ширше. Мета. Нашою метою було проведення бібліометричного аналізу публікацій за тематикою «пшениця-полба» з використанням теплових карт. Матеріали і методи. Пошук публікацій проводили в наукоментричних базах Scopus, WebofScience (WoS), Lens та Pubmed. Всього для аналізу було відібрано 2215 документів, опублікованих за період з 1905 р. по травень 2025 р. Діаграми будували в MicrosoftExcel. Теплові карти були побудовані за допомогою GoogleSheetта GPT. Результати. Бібліометричний аналіз зведених даних з декількох наукоментричних баз показав, що публікаційна активність за тематикою «пшениця-полба» досягла максимуму в 2021 р., після чого почала знижуватись. Найбільше всього робіт (40%) було опубліковано у співробітництві між різними організаціями однієї країни. Встановлено, що Ізраїль, Китай, Італія, Німеччина, Туреччина та Велика Британія є лідерами за показником кількості публікацій у цій сфері знань, а журнали TheoreticalandAppliedGenetics, GeneticResourcesandCropEvolution, Euphytica і VegetationHistoryandArchaeobotany є провідними виданнями, причому країни-лідери мають тенденцію публікуватися саме в цих журналах. Також проаналізовано динаміку публікаційної діяльності країн та журналів за тематикою «пшениця-полба». Висновки. Аналіз публікацій за допомогою вбудованого інструментарію наукоментричної бази WoS дозволив виділити організації, які є найбільшими спонсорами досліджень пшениці-полби. Серед установ фінансуючих такі дослідження особливо виділяється TheNationalNaturalScienceFoundationofChina (NSFC).Проведений бібліометричний аналіз показав, що теплові карти – досить наочний і інформативний підхід для візуалізації бібліометричних параметрів.

Ключові слова: Triticumdococcum, Triticumdicoccoides, наукометрія, картографування даних, динаміка досліджень, регіональні тенденції.

УДК 633.11:631.559                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0394

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 323–335

О. С. Багатченко¹, Л. В. Центило^1,2

 ¹Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

Актуальність. Врожайність є одним із головних критеріїв ефективності вирощування сільськогосподарських культур, зокрема пшениці м’якої озимої. Посівні якості насіння виступають ключовими показниками, що відображають його життєздатність і репродуктивний потенціал культури. Зазначені показники змінюються залежно від попередника, строків сівби, рівня мінерального живлення, гідротермічних умов вирощування та біологічних особливостей сорту. Мета. Дослідити вплив строків сівби та попередників на формування врожайності та показників посівних якостей насіння сучасних сортів пшениці м’якої озимої в умовах Правобережного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. в умовах ТОВ «Агрофірма «Колос». Вивчали вісім сучасних сортів пшениці м’якої озимої: АФК Стабіліті, АФК Лайт Грін, АФК Еліт Грейн, АФК Фентезі, АФК Юніон, АФК Преміум, МІП Феєрія, МІП Роксолана.За стандарт обрали сорт Подолянка. Вивчали попередники горох, соя, соняшник та озимий ріпак і строки сівби – 20, 30 вересня та 10 жовтня.Результати. Установлено, що провідним чинником формування урожайності та показників посівних якостей насіння пшениці м’якої озимої був сорт, тоді як попередник істотно впливав на вихід кондиційного насіння, а строки сівби – впливали переважно через взаємодію з іншими факторами. Урожайність сортів пшениці озимої, в середньому по експерименту, становила 6,3 т/га з максимумом – після попередника горох – 7,5 т/га і мінімумом після соняшнику – 5,4 т/га. Зміщення строку сівби з 20 вересня до 10 жовтня дещо знижувало врожайність сортів, а найвище значення цього показника було у сорту АФК Преміум (понад 7 т/га) при розміщенні після гороху та ріпаку і сівбі 20 вересня. Найвищі значення виходу кондиційного насіння відмічено у сорту АФК Еліт Грейн (74,5 %) за сівби 20 вересня після попередника горох. Найвищу масу 1000 насінин, лабораторну схожість і енергію проростання забезпечували сорти АФК Еліт Грейн, АФК Лайт Грін і АФК Преміум, які достовірно перевищували стандарт.Висновки. Отримані результати є певним внеском у вивчення як теоретичних, так і практичних аспектів технології вирощування насіння пшениці озимої. Представлені дослідження сприятимуть ефективнішому використанню протестованих сортів пшениці не лише у насінництві та рослинництві, а і у селекційній практиці.

Ключові слова: сорт, попередники, строки сівби, врожайність, показники якості насіння.

УДК 633.15:661.169.23:632.111.6                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0395

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С.  336–342

 Т. В. Мельник ¹, І. І. Ярчук ²

¹ ТОВ «ХІКС Україна», вул. Гурджуанська,   5, м. Синельниково, Дніпропетровська обл., 52500, Україна

² Дніпровський державний аграрно-економічний університет,  вул. С. Єфремова 25, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальнiсть. Потепління, яке спостерігається в останні роки, призводить до більш раннього початку весняної вегетації, що, в свою чергу, змушує аграріїв переносити початок сівби на більш ранні строки, щоб максимально використати весняну вологу. Але за раннього початку весни значно зростає ймовірність повернення холодів, що призведить до зниження польової схожості насіння, зрідження сходів та продуктивності. Актуальність даної роботи полягає у необхідності пошуку заходів максимального збереження проростків при поверненні весняних холодів (зниженні температури). Метадослiджень. Розробка технологічних заходів спрямованих на максимальне збереження посівів кукурудзи, при поверненні холодів. Оскільки пестициди, як правило, крім своєї прямої дії чинять і опосередкований вплив на рослини, то була проведена спроба з’ясувати особливості дії пестицидів на проростання насіння кукурудзи в умовах низьких температур, виявити найбільш придатні для подолання низькотемпературного стресу. Матеріали та методи. Для імітації впливу на рослини кукурудзи повернення весняних холодів використовували надранні посіви. Це дало можливість в максимально наближених до природніх умов спостерігати реакцію рослин на фунгіцидні протруйники в умовах низьких температур. Досліди проводили в навчальному господарстві Дніпровського державного аграрно-економічного університету у 2023 та 2024 рр.. У 2023 р. висівали 15 і 19 квітня, а у 2024 р. – 12 і 19 квітня. Для даного регіону такі строки можна вважати надранніми. Дослідження проводили з гібридом кукурудзи Оніо і самозапильною лінією В 831. У досліді застосовували такі фунгіцидні протруйники: Венцедор, Бастіон, Февер, Максим XL та Авіценна. Результати. Встановлено, що фунгіцидні протруйники, які в лабораторних умовах виявляли однаково високу активність, в польових умовах за низьких температур надранніх строків сівби по-різному впливали на схожість насіння. Серед препаратів що досліджувалися максимальну польову схожість насіння відмітили при застосуванні Венцедор, Авіценна і Максим XL. Вони в умовах низьких температур забезпечували польову схожість насіння на рівні 68,8–85,0 %. Найнижчі результати отримано при використанні фунгіцидних препаратів Бастіон і Февер (51,3–67,5 %), відповідно. Висновки. За високіої ймовірності повернення весняних холодів, при ранніх строках сівби доцільно використовувати протруйники Венцедор, Авіценна і Максим XL, які здатні сприяти максимальній схожості насіння в умовах низьких температур.

Ключові слова. фунгіциди, обробка насіння, надранні посіви, низькі температури, польова схожість насіння.

УДК 633/635:655.056(075.8)                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0396

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 343–351

С. М. Крамарьов¹, Л. П. Бандура¹, Ю.В. Амброзяк¹, О. С. Крамарьов²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,м. Дніпро, 49000, Україна

²ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність роботи зумовлена необхідністю вирішення фосфорної проблеми, яка пов’язана з високою потребою рослин сої в рухомих формах фосфору, особливо на початкових етапах росту й розвитку. Часткове розв’язання цієї проблеми можливе шляхом використання фосфатмобілізуючих мікроорганізмів. Завдяки виділенню ними ферментів та органічних кислот у ґрунті відбувається перетворення важкорозчинних  речовин фосфору на рухомі форми, що забезпечує оптимальне фосфорне живлення рослин у ювенільний період. Мета дослідження вивчити вплив бактеріальних і мінеральних добрив на урожайність та біохімічний склад насіння сої. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили  впродовж 2021–2023 рр. у СФГ «Топка», розташованому в межах Магдалинів-ської територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області. Вивчали ефективність бактеріальних препаратів Граундфікс і Біофосфорин, внесених під передпосівну культивацію окремо та у поєднанні з мінеральним фоном N₂₀P₅₀K₅₀. Облік урожайності проводили поділянково методом прямого комбайнування. Вміст протеїну, жиру та вологи в насінні визначали за ДСТУ 7491:2013. Результати. Серед досліджених варіантів найвищу ефективність мало внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин (5 л/га) на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀. За цих умов приріст урожайності насіння сої відносно контролю становив відповідно 0,51 т/га та 0,46 т/га. Використання препарату Граундфікс (8 л/га) сприяло підвищенню вмісту протеїну в насінні на 0,8 %, а жиру – на 1,6 %. Аналогічна тенденція спостерігалась із застосуванням Біофосфорину: приріст протеїну становив 0,9 %, а жиру – 1,0 %. Водночас за біохімічними показниками внесення 5 л/га на фоні N₂₀P₅₀K₅₀ лише незначно поступалося нормі 8 л/га. Висновки. Встановлено, що оптимальним є внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин нормою 5 л/га на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀, яке забезпечує підвищення урожайності та покращення якості насіння сої.

Ключові слова: соя, насіння, ризосфера, ґрунтові мікроорганізми, протеїн, жир, бактеріальні добрива.

УДК 633.631.813:631.582                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0383

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 352–357

С. П. Полторецький, А. В. Щербина

Уманський національний університет, вул. Інститутська, 1, м. Умань, Черкаська область, Україна, 20300

Актуальність. Просо є важливою круп’яною культурою з хорошим адаптивним потенціалом до вирощування в умовах посухи. Строки сівби та система удобрення є головними факторами у підвищенні його врожайності та покращенні якості зерна. В умовах нестійкого зволоження правобережного Лісостепу України ці питання вивчені недостатньо, що і стало передумовою для проведення цих досліджень. Метою досліджень було вивчити вплив строків сівби та доз азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Методи. Польовий та аналітичний. Результати. В умовах польового досліду щодо впливу строків сівби (друга та третя декада квітня) та доз внесення азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Виявлено, що живлення (N₈₀P₃₀K₃₀) рослин азотом та більш ранні строки сівби були визначальними факторами формування врожаю та якості зерна проса і забезпечили найбільшу його продуктивність. Висновки. В умовах нестійкого зволоження на чорноземі опідзоленому найвищу врожайність зерна проса отримали за його сівби у другій декаді квітня та внесенням N₈₀Р₃₀K₃₀ (триразове удобрення азотом: під оранку – N₃₀Р₃₀K₃₀; у передпосівну культивацію N₃₀, позакоренево – у фазі кінець кущіння N₂₀₎: врожайність зерна – 3,96 т/га з перевищенням контролю (без добрив) на 1,13 т/га. За сівби проса у третій декаді квітня із удобренням врожайність була менша на 0,41 т/га. Інтенсивне удобрення проса азотом сумарною дозою 80 кг/га та сівба його у другій декаді квітня забезпечили найкращу якість зерна з вмістом білка в зерні 12,9%, що на 1,3%ще, за контроль та на 0,4% вище порівняно з сівбою проса у третій декаді квітня.

Ключові слова: просо, азот, дози, врожайність, зерно, білок.

УДК 633.631.813:631.582                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0398

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 358–364

В. В. Іваніна, В. Б. Поплавський

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141

Актуальність. З потеплінням клімату питання удобрення, накопичення вологи у ґрунті та ефективного використання її рослинами набирають особливої ваги. Пшениця озима посідає вагоме місце у структурі аграрного виробництва, а тому заходи, направлені на отримання високих і сталих врожаїв цієї культури, є завжди актуальними. У чотирипільних сівозмін питання удобрення та забезпечення рослин пшениці озимої вологою є недостатньо вивчені, що і спонукало до проведення цих досліджень. Мета досліджень – дослідити вплив добрив на врожайність та ефективність використання вологи пшеницею озимою у чотирипільних сівозмінах. Методи. Довготривалий польовий та аналітичний. Результати. Установлено, що у плодозмінній сівозміні органо-мінеральні системи удобрення забезпечили найвищу врожайність пшениці озимої. Виявлено, що застосування альтернативної органо-мінеральної системи удобрення забезпечило найефективніше використання вологи пшеницею озимою. Висновки. В умовах недостатнього зволоження найвищу врожайність зерна пшениці озимої отримали у чотирипільній плодозмінній сівозміні за внесення 6,3 т/га гною
+ побічна продукція + N₃₄P₃₄K₃₄ та побічна продукція + N₄₆P₃₄K₃₄ на 1 га сівозміни –  3,74 та 3,76 т/га з перевищенням контролю (без добрив) на 0,85 та 0,87 т/га, відповідно. У зерно-просапній та просапній сівозмінах врожайність зерна була менша на 0,26–0,43 т/га. Застосування органо-мінеральних систем удобрення збільшило запаси вологи у 1,5 м шарі ґрунту у весняний період у розрізі сівозмін порівняно з контролем (без добрив) на 6–15 мм. У зерно-просапній та просапній сівозмінах запаси вологи у ґрунті були більші порівняно з плодозмінною сівозміною на 11–15 мм. Найефективніше вологу ґрунту на формування однієї тонни біологічного врожаю пшениця озима використовувала у плодозмінній сівозміні за внесення побічної продукції + N₄₆P₃₄K₃₄  на 1 га сівозміни – 424 м³, що порівняно з контролем (без добрив) було меншим на 92 м³. У зерно-просапній та просапній сівозмінах витрати вологи на формування врожаю були вищі порівняно з плодозмінною сівозміною на 68–69 м³.

Ключові слова: пшениця озима, добрива, врожайність, вологозабезпечення, сівозміни.

УДК 631.53.01/.04:633.11"324":330.131.5(477.4)                   

     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0399

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 365–371                       
 Р. М. Лось¹, Б. А. Олефіренко², Т. М. Олефіренко², В. В. Кириленко², В. Я. Сабадин³

¹Інститут сільського господарства Степу НААН України, с. Созонівка, Кропивницький район,     Кіровоградська область, 27602, Україна

²Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

³Білоцерківський національний аграрний університет, площа Соборна 8/1, м. Біла Церква, 09117, Україна

Актуальність.Поступові зміни клімату в сторону потепління, та більш інтенсивний розвиток восени інноваційних сортів пшениці озимої, спонукають до удосконалення існуючих та розробки нових агроприйомів вирощування. Обрахунки собівартості важливі при аналізі ефективності виробництва і оптимізації витрат. Мета досліджень – розробити більш досконалі й економічно ефективні агротехнічні прийоми вирощування насіння пшениці озимої. Матеріали і методи. Вивчали інноваційні сорти пшениці озимої миронівської селекції: МІП Ювілейна, МІП Фортуна, Аврора Миронівська, МІП Лакомка, МІП Лада та Подолянка (стандарт). Досліди були проведені після двох попередників: соя і соняшник. Сівбу проводили 25 вересня і 5 жовтня. Розрахунки економічної ефективності виробництва насіння пшениці озимої здійснювали за цінами 2021 р. Результати. Отримані результати свідчать про те, що в умоваху північно-східної частини Лісостепу,у середньому за 3 роки досліджень (2018–2021 рр.), за сівби після попередників соя та соняшник найвищу врожайність мали сорти МІП Ювілейна і МІП Фортуна. За сівби 25 вересня після попередника соя отримали урожай сортів МІП Ювілейна і МІП Фортуна 6,38 т/га і 6,79 т/га; після попередника соняшник отримали – 5,84 т/га і 5,76 т/га відповідно.Собівартість вирощування пшениці озимої після  попередника соя за першого строку сівби (25.09) змінювалася: від 3122 до 4101 грн/т; за другого (05.10) – 3109–3869 грн/т. Собівартість вирощування пшениці озимої після попередника соняшник, за першого строку сівби варіювала від 3630 до 4371 грн/т, за другого – від 4015 до 4398 грн/т.Умовно чистий прибуток становив після: попередника соняшник – від 27300 до 37200 грн/га за першого строку сівби та 23700 і 31600 грн/га – за другого: соя – 30500, 46700 і 33500, 47000 грн/га відповідно. Висновки.В умовах північно-східної частини Лісостепу у сортів пшениці прибуток після попередника соняшник становив від 6081 до 6370 грн/т за першого строку сівби, а за другого – 5278–5985 грн/т; після попередника соя – 5899–6878 і 6124–6891 грн/т, відповідно. Найвищий прибуток 6891 грн/т отримали у МІП Ювілейна після попередника соя за сівби 5 жовтня і  6878 грн/т – МІП Фортуна за сівби 25 вересня, відповідно, найвищим був і рівень рентабельності. Висівати пшеницю озиму після попередника соя краще з 25 вересня до 10 жовтня, після попередника соняшник – з 25 до 30 вересня.

Ключові слова:сорт, пшениця озима, строк сівби, урожайність, економічна ефективність.

УДК 631.445.4 /.452                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0400

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 372–380

В. І. Чабан,О. Ю. Подобед

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул.. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, Україна, 49009

Актуальність. Інтенсивне, незбалансоване сільськогосподарське використання ґрунтів призводить до поширення деградаційних процесів. Вони зумовлюють погіршення їх якісного стану. Багаторічні стаціонарні спостереження дозволяють встановити направленість процесів у ґрунті та удосконалити системи землеробства, спрямовані на стабілізацію та відновлення родючості ґрунту. Метадослідження. Визначити вплив тривалого сільськогосподарського використання чорнозему звичайного на агрохімічні показники родючості. Матеріали і методи. Дослідження проводили у стаціонарному досліді (атестат № 044). Вивчали вплив тривалого застосування добрив (з 1991 р.) у зерно-трав’яній сівозміні на фізико-хімічні та агрохімічні показники родючості ґрунту. Аналізи та оцінку якісного стану ґрунту проводили за чинними ДСТУ.Результати. Встановлено закономірності змін основних показників родючості чорнозему звичайного за систематичного застосування систем удобрення та способів основного обробітку ґрунту в зерно-трав’яній сівозміні. Фізико-хімічні властивості залишились сприятливими для вирощування польових культур При співвідношенні між стерньовими і просапними культурами 71:29 % за тридцяти річний період екстенсивного використання (контроль, без добрив), вміст гумусу (0‒20 см) утримувався на рівні вхідного (4,79‒4,85 і 4,83 %). При початковій підвищеній забезпеченості ґрунту фосфором, його вміст залишався у сталому стані (141‒149 і 137 мг/кг). Вміст калію знизився на 45‒47 мг/кг (134‒136 і 181 мг/кг). Системи удобрення не викликали різких змін реакції ґрунтового розчину чорнозему звичайного. Органічна система (гній 11,4 т/га) забезпечувала достовірне підвищення вмісту гумусу (на 0,18 і 0,15 %) порівняно з контролем (4,79 і 4,85 %). Вміст азоту нітратів під впливом добрив підвищувався на 13–21 %. На вміст Р₂О₅ більше впливали  органо-мінеральна і мінеральна системи удобрення (30–36 %), органічна К₂О –(29–35 %). Висновки. При тривалому сільськогосподарському використанні чорнозему звичайного, значення активної кислотності (0‒20 см) коливалося в діапазоні оптимальних параметрів рН_вод.    ґрунтового розчину (7,07–7,42). Системи удобрення суттєво не впливали на суму обмінних Са²⁺ і Mg²⁺, вміст яких зберігався на високому рівні (29,8–31,2 мг-екв/100 г). Переважання у структурі посівів стерньових культур над просапними (71:29 %), було ефективним для збереження гумусу на абсолютному контролі. У варіанті за органічної системи удобрення проявлялась стійка тенденція підвищення вмісту гумусу відносно вихідного значення перед закладанням досліду. Тривале систематичне застосування добрив суттєво коригує поживний режим ґрунту підвищуючи рухомість елементів живлення.

Ключові слова: чорнозем звичайний, агрохімічні показники родючості, сівозміна, система  удобрення, обробіток ґрунту.

УДК 632.51:932.954:633.15                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0401

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 381–386

В. С. Задорожний, О. О. Чернелівська

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, пр. Юності,16, м. Вінниця, 21100, Україна

Актуальність. У сучасних соціально-економічних умовах одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України є збільшення і стабілізація виробництва сільськогосподарської продукції. Одним з чинників, які впливають на величину урожайності є втрати рослинницької про-дукції від бур’янів, що становлять 35 %, а за умови сильного засмічення можуть перевищувати 50 %, а інколи врожай гине повністю. Тому актуальним є дослідження та вивчення забур’яненості агроценозів, що дозволить виробити концепцію управління процесами, забезпечить розуміння меха-нізмів та принципів ефективної дії гербіцидів, допоможе зберегти і отримувати високі урожаї. Мета досліджень вивчення особливостей формування сегетальних угрупувань в агроценозах кукурудзи на зернота встановлення ефективності використання гербіцидів з різним механізмом дії. Матеріали і методи. Польовий, лабораторний, кількісно-ваговий, розрахунково-порівняльний,математично-статистичний. Результати. Видовий склад рослин бур’янів в посівах кукурудзи є досить різноманітний. Дослідженнями було виявлено змішаний тип забур’яненості, дводольно-однодольний клас з перевагою дводольних видів (68,9–87,2 %). Обприскування посівів кукурудзи на зерно комбінації гербіцидів Кідека, к.с. (1,15 л/га) + Астрал, м.д. (1,15 л/га), Пріма, с.е. (500 мл/га) + Астрал, м.д. (1,20 л/га), Райфл в.г. (45 г/га) + Каллісто к.с. (0,2 л/га) забезпечує контроль забур’яненості дводольних видів на рівні 93,0–99,6 %, однодольних 96,9–99,3 %. Зменшення дози гербіцидів на 15 % від рекомендованої та додавання поверхнево-активних речовин (ПАР) призводить до незначного зниження загальної кількості бур’янів до початкової (96,4–98,0 %). Застосування системи захисту посівів від бур’янів забезпечує збереження урожайності кукурудзи на зерно на рівні 3,69–4,00 т/га (82–90 %). За умови зменшення рекомендованої дози внесення гербіцидів на 15 % та додавання (ПАР) збереження урожайності зерна склало 81–90 %. Висновки. Використання на посівах кукурудзи на зерно комбінації гербіцидів з різним механізмом дії забезпечує контроль забур’яненості на рівні 96,4–98,9 %, урожайності зерно кукурудзи – 8,11–8,48 т/га за її збереження 3,64–4,01 т/га. Зменшення дози гербіцидів від рекомендованої та додавання (ПАР) призводить до незначного зниження ефективності захисту агроценозу в той же час відбувається зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Ключові слова: бур’яни, кукурудза, урожайність, ефективність захисту, гербіциди.

УДК 632.91: 004.85: 633.11:631.15: 004.382.2: 631.17                                 

   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0402

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 387–392  

Н. І. Сауляк¹, Ю. А. Авер’янова², М. С. Іваницький³, Є. І. Кірчук⁴, В. А. Руденко⁵,  Є. А. Знаковська⁶

.^1,4Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Овідіопільська дорога, 3, м. Одеса, 65036, Україна

^2,3,6Державний університет «Київський авіаційний інститут», вул. Любомира Гузара, 1, м. Київ, 03058, Україна

⁵Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого  сільського господарства НААН України, вул. Маяцька дорога, 24, смт. Хлібодарське, Одеський район, Одеська обл., 67667, Україна

Актуальність. Актуальність проведених досліджень є у важливості моментального виявлення початкових стадій розвитку бурої іржі пшениці – одного з найбільш поширених і руйнівних патогенів, які загрожують сільському господарству в Україні та в інших країнах. Перші симптоми з’являються за 7–14 діб до того, як фермер помітить характерні пустули, і вже на цьому етапі патоген знижує фотосинтезуючу поверхню на 20–40 %. Традиційні методи запізнюються – класичний огляд великих масивів надто повільний і суб’єктивний, а супутниковий NDVI – реагує лише при сильному ураженні. Розробка прототипу модульної візуалізаційної системи з точністю понад 68 % для розпізнавання бурої іржі відкриває нові можливості для автоматизованого контролю стану посівів пшениці, що дозволяє фермерам своєчасно реагувати і запобігати масштабних уражень. Це дає вирішальну перевагу у 10–14 діб для своєчасної діагностики хвороб, дозволяє перейти до локальних обробок, скоротити кількість обприскувань з 2–3 до 0,8–1,2 за сезон, зменшити витрати на фунгіциди – на 35–60 % і додатково зберегти 0,6–1,4 т/га врожаю. При посівних площах пшениці в Україні ≈ 6,5 млн га загальний економічний ефект становить 4–9 млрд грн щорічно. Мета. Виявлення рослин з початковою стадією розвитку хвороби бурої листкової іржі, збудником якої є гриб Puccinia recondita (синонім Puccinia triticina) за допомогою машинного навчання для класифікації стану рослин та прийняття рішень щодо ефективних дій на основі виданих рекомендацій. Методи. Польовий, фітопатологічна оцінка, порівняння, навчання моделі, узагальнення та математична статистика. Результати. Розроблено алгоритм, спрямований на виявлення рослин, які уражені бурою листковою іржею. Алгоритм також забезпечує картографування стану полів з використанням БПЛА (безпілотний літальний апарат) для зіставлення точок поля з класом стану рослин. Реальні зображення Triticum aestivum у здоровому стані та з ознаками ураження внаслідок розвитку бурої листкової іржі використовувалися як тестові вибірки для автоматичної візуальної діагностики стану рослин. Також було розроблено прототип модульної системи візуального аналізу стану рослин на основі машинного навчання та попередньої класифікації за їхніми фізіологічними характеристиками. Висновки. Розглядається можливість покращання фітосанітарного моніторингу за допомогою БПЛА у поєднанні з технологіями машинного навчання для виявлення зон початкового розвитку бурої іржі. Ми зосереджуємося на патогені пшениці, який широко поширений у багатьох регіонах світу та може призвести до руйнівних епіфітотій.

Ключові слова: пшениця, бура іржа, шкодочинність, розумне землеробство, БПЛА, машинне навчання, алгоритм