Зернові культури.-2018.-Том 2.-№ 2
Селекція
Прояв і мінливість ознаки маса насіння з рослини у гібридів та сортів сої різних груп стиглості | Анотація Прояв і мінливість ознаки маса насіння з рослини у гібридів та сортів сої різних груп стиглості УДК 631.527:633.34:631.6 (477.72) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0026Ю. О. Лавриненко 1, Т. Ю. Марченко 1, В. О. Боровик 1, І. В. Михаленко 2, М. О. Іванів 2, В. В. Клубук 1 1 Інститут зрошуваного землеробства НААН, смт Наддніпрянське, м. Херсон, 73483, Україна 2 Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", вул. Стрітенська, 23, м. Херсон, 73000, Україна Наведено результати аналізу прояву ознаки "маса насіння з рослини" у сортів і гібридів сої. Встановлено, що ця ознака характеризується істотною генотиповою варіабельністю та значними відмінностями у сортів різних груп стиглості. Це уможливлює прогнозувати ефективність добору за цією факторіальною ознакою.Висвітлено тип успадкування ознаки гібридами F1–F4 та її мінливість в популяціях різних генерацій. Встановлено кореляційний зв'язок між урожайністю насіння і кількісними ознаками, визначено найбільш інформативні факторіальні ознаки, за якими доцільно проводити індивідуальний добір на продуктивність. Індивідуальний добір за ознакою "маса насіння з рослини" доцільно здійснювати в гібридних популяціях F3, що створені з участю батьківських компонентів, контрастних за групами стиглості. Для створення нових високоврожайних сортів сої (3,5–5,5 т/га) в умовах зрошення доцільно використовувати у схрещуваннях такі сортозразки, як: Діона/Фаетон, Юг 30/ 3147(3)91, Юг 30/Фаетон), Юг 30/Витязь 50, Київська 91/Аполон, Юг 40/Аполон, УСХІ-6/Витязь 50, УСХІ-6/Фаетон, Evans/Аполон, (Еvans х Traff)/Hodgson. Ключові слова: соя, батьківська форма, гібриди, маса насіння з рослини, кореляційні зв’язки. Зернові культури, Том 2, № 2. 2018. С. 201-211. | PDF 201-211 |
Вміст цукру в соку стебел різних сортозразків сорго цукрового | Анотація Вміст цукру в соку стебел різних сортозразків сорго цукрового УДК 631.174: 631.527 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0027 О. В. Яланський 1, В. І . Середа 1, М. Г. Носов 1 М. М. Таганцова 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Український Інститут експертизи сортів рослин, вул. Генерала Родімцева, 15, м. Київ, 03041, Україна
Встановлено, що в середньому урожайність зеленої маси середньостиглих сортозразків сорго цукрового на 0,3 т/га більша, ніж у ранньостиглих, але на 2,5 т/га менша порівняно з пізньостиглими. Зворотна закономірність має місце і щодо урожайності зерна. Встановлено, що високоцукристі сорти – це пізньостиглі зразки з високою урожайністю зеленої маси і мінімальною кількістю волотей із зерном. Для них характерний незначний відсоток виходу волотей із зерном на час збирання зеленої маси. Простежується обернена залежність, чим менший збір зерна, тим більший вміст цукру в соку стебел. Для підтвердження цієї закономірності був закладений пошуковий дослід. Він включав вивчення вмісту цукру в соку стебел сортозразків із зерном і без нього. Встановлено, що вміст цукру в соку стебел стерильних сортозразків вищий (19,2 %), ніж в таких самих, але з озерненими волотями (14,3 %) – у перших він коливався від 12,2 [F1 (Єфремівське біле 2с х 12Т209 цукрове)] до 21,8 % F1 (093094а зернове х Силосний Като), в других – від 8,8 [F1 (430а цукрове х 12Т309)]до 17,2 % (Кріпт, F1 (302а х 12Т313)), різниця може досягати 12 %. Ключові слова: сорго, гібридизація, відбір, схрещування, розсадник, вміст цукру, біоенергетика. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018. С. 212-217. | PDF 212-217 |
Біотехнологія
Вміст антоціанів у стеблі різних генотипів кукурудзи | Анотація Вміст антоціанів у стеблі різних генотипів кукурудзи УДК 581.192:633.15 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0028 А. О. Псьолова, К. В. Деркач, Є. І. Бєліков, Т. М. Сатарова Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна Проведені дослідження зі з’ясування вмісту антоціанів та їхніх глюкозидів в зелених і темно-фіолетових стеблах кукурудзи. Виявлено залежність між забарвленням стебел досліджуваних генотипів кукурудзи і кількісним вмістом в них антоціанів. Темно-фіолетове забарвлення стебла рослин кукурудзи популяції Чорностеблова пов’язано із суттєвим збільшенням в ньому загального вмісту антоціанів (до 38362,33 мг/кг) порівняно з генотипами, які мають зелене стебло і для яких цей показник становить 168,6–996,1 мг/кг. Інтенсифікація забарвлення стебла (до темно-фіолетового) у рослин популяції Чорностеблова відбувається за рахунок поєднання неглюкозильованих і глюкозильованих форм усіх видів антоціанів, серед яких переважають пеонідин (27,31 %) та ціанідин (21,72 %). У рослин цієї популяції антоціани становлять 3,83 % від сухої маси стебла. Оскільки антоціани є антиоксидантами і часто використовуються як харчові домішки для збагачення раціону людини і тварин, перспективним є використання стебла кукурудзи популяції Чорно-стеблова як сировини для виготовлення біологічної добавки Е163-"антоціани". Ключові слова: zea mays L., антиоксиданти, антоціани, стебло, генотип. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018, С. 218-225. | PDF 218-225 |
Насінництво
Енергоощадне сушіння насіння кукурудзи та його техніко-економічна ефективність | Анотація Енергоощадне сушіння насіння кукурудзи та його техніко-економічна ефективність УДК 633.15:631.53.026 https://doi.org/10.31867/2523-4544/002 М. Я. Кирпа 1, В. О. Кулик 1, О. В. Йова 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 ТОВ "Агросфера", вул. Зарічна, с. Олександрівка, 64, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52041, Україна
Визначено техніко-економічну ефективність енергоощадного методу сушіння насіння кукурудзи у разі використання стрижнів качанів кукурудзи порівняно з іншими традиційними видами палива на базі сушарки камерного типу СКП. Встановлено загальні основні витрати, які необхідні для процесу сушіння, а саме – вартість палива, електроенергії і заробітна плата. Відповідно до тривалості й обсягу сушіння витрати на оплату праці становили 40,3 тис. грн в разі використання стрижнів качанів кукурудзи і 28,7 тис. грн – традиційних видів палива. Витрати на електроенергію різнились залежно від виду паливної системи зерносушарки. Так, при використанні теплогенератора для спалювання біомаси витрати на електроенергію були більші на 6528–9798 грн за період сушіння порівняно з паливними системами на дизельному та газоподібному паливі. Вартість спожитого палива за період сушіння становила: дизельне – 509,3 тис. грн; газоподібне – 269,3 тис. грн; стрижні качанів – 37,7 тис. грн. Встановлено, що за рахунок використання стрижнів качанів вартість сушіння знижується на 58–78 % відносно інших традиційних видів палива, до того ж негативного впливу такого палива на посівні та врожайні властивості насіння не простежується. Ключові слова: качани кукурудзи, камерна сушарка, енергоощадне сушіння, види палива, техніко-економічні показники. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018, С. 226-231.
| PDF 226-231 |
Рослинництво
Особливості реалізації потенціалу продуктивності сортів вівса у північному Степу України | Анотація Особливості реалізації потенціалу продуктивності сортів вівса у північному Степу України УДК 633.13:«321»:631.8(251.1-17:477) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0030 Гирка А. Д. 1, Вінюков О. О. 2, Гирка Т. В. 1, Шевченко Т. В. 3, Неклеса Є. М. 1 Зернові культури. 2018. Т. 2. № 2. С. 232–236. 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027 Україна 2 Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Гагаріна, 1, с. Гришино, Покровський район, Донецька область, 85330, Україна 3 Національна академія аграрних наук, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, Київ, 02000, Україна Наведені результати аналізу наявних сортових ресурсів і урожайності зерна різних сортів вівса в дослідах по екологічному випробуванню залежно від гідротермічних умов. Виявлені сорти, які характеризуються стабільною реалізацією генетичного потенціалу в широких межах варіювання середньодобових температур повітря і вологозабезпеченості. Спираючись на результати дослідження ефективності вирощування різних сортів вівса в екологічному дослідженні залежно від впливу гідротермічних умов, можна зробити наступні висновки. Рівень продуктивності вівса визначається особливостями сорту та ефективністю комплексної дії температур повітря і умов вологозабезпечення. В Україні має місце щорічне стійке збільшення кількості зареєстрованих сортів вівса – на 12,9 %. В цілому за останні 15 років кількість сортів вівса в Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, зросла більш ніж удвічі. Серед досліджуваних сортів вівса оптимальним ростом, розвитком і сполученням елементів структури урожайності вирізнялись плівчасті форми – Бусол, Ірен, Спурт, Стерно та голозерні – Скарб України (2,74 т/га) і Самуель (2,53 т/га). Перелічені сорти забезпечують високу зернову продуктивність і стабільну урожайність в різні за погодними умовами роки. Ключові слова: овес, сорт, клімат, зерно, урожайність. | PDF 232-236 |
Вплив попередників, мінеральних добрив та способів сівби на урожайність і якість зерна пшениці озимої в південному Степу України | Анотація Вплив попередників, мінеральних добрив та способів сівби на урожайність і якість зерна пшениці озимої в південному Степу України УДК 633.11.«324»:631.5/.8/.559:57.014(477.7) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0031 А. В. Черенков 1, І. І. Гасанова 1, І. В. Костиря 2, М. А. Остапенко 2, І. В. Білозор 2
1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Генічеська дослідна станція Державної установи Інститут зернових культур НААН, с. Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська область, 75560, Україна Доведено, що урожайність пшениці озимої в богарних умовах південного Степу України перш за все визначається попередником. Приріст урожаю по чорному пару порівняно з непаровими попе-редниками (сорго на зерно та соняшник) за традиційної сівби залежно від варіанту досліду становив 1,54–1,68 та 1,58–1,90 т/га, а за прямої сівби – 1,51–1,74 та 1,54–1,95 т/га відповідно. Найбільш ефективним мінеральне удобрення було в посівах після непарових попередників. Застосування мінеральних добрив на різних етапах розвитку рослин пшениці озимої сприяло суттєвому покращанню якості зерна як по чорному пару, так і після сорго на зерно та соняшника. Найвищий вміст білка і клейковини в зерні пшениці озимої формувався в разі передпосівного внесення N45P45K15 по чорному пару, N90P45K15 після непарових попередників та азотного підживлення N30 по мерзлоталому грунту (КАС-32) + N30 у фазі кущення перед виходом рослин у трубку (КАС-32). Ключові слова: пшениця озима, мінеральні добрива, попередники, чорний пар, сорго на зерно, соняшник, пряма сівба, урожайність, якість зерна.
| PDF 237-244 |
Вплив мінеральних добрив і біопрепаратів на формування зернової продуктивності пшениці озимої в північному Степу України | Анотація Вплив мінеральних добрив і біопрепаратів на формування зернової продуктивності пшениці озимої в північному Степу України УДК 633.11:631.8:631.847 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0032 С. С. Ярошенко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна Висвітлено особливості дії та взаємодії мінеральних добрив і біопрепаратів на структуру врожаю та зернову продуктивність пшениці озимої. Встановлено, що під впливом комплексних поліфункціональних біопрепаратів (КБП1, КБП2) параметри розвитку рослин наближаються до оптимального стану.За період досліджень (2011–2015 рр.) одержано високий рівень зернової продуктивності пшениці озимої – середня урожайність становила 4,87 т/га. Максимальну врожайність (6,10 т/га) пшениця озима сформувала на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N65P60K60 із застосуванням комплексного біологічного препарату (КБП2). У цілому на удобреному фоні урожай пшениці озимої коливався в межах від 4,27 до 6,10 т/га, досягаючимаксимального значення під впливом біопрепарату КБП2. З підвищенням рівня поживного режиму від N65P15K15 до N65P60K60 урожайність пшениці озимої збільшувалась і при застосуванні препарату вітавакс 200ФФ у середньому варіювала від 4,40 до 5,83 т/га. За рахунок обробки насіння пшениці озимої біологічними препаратами КБП2, КБП1, 10702 одержали найбільшу врожайність – від 4,64; 4,58; 4,56 до 6,10; 6,02; 5,99 т/га відповідно. Ключові слова: пшениця озима, мінеральні добрива, біопрепарати, урожайність, зерно.
| PDF 245-251 |
Продуктивність пшениці озимої (Triticum aestivum L.) залежно від норми мінеральних добрив та позакореневого підживлення мікродобривами | Анотація Продуктивність пшениці озимої (Triticum aestivum L.) залежно від норми мінеральних добрив та позакореневого підживлення мікродобривами УДК 633.114:631.8 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0033
С. О. Заєць, О. А. Коваленко. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018, С. 252-260 Інститут зрошуваного землеробства НААН, смт Наддніпрянське, м. Херсон, 73483, Україна Наведені трирічні дані ефективності застосування мінеральних добрив та позакореневого підживлення мікродобривами нановіт мікро і наномікс в посівах пшениці озимої (Triticum aestivum L.), яку вирощували після сої (Glycinemax L.) в умовах зрошення. Визначено оптимальну дозу азотного добрива та вплив мікродобрив стимулюючої дії на показники структури урожаю, урожайність та економічну ефективність вирощування пшениці озимої на зрошуваних землях півдня України. Встановлено, що в умовах зрошення після попередника соя максимальну врожайність зерна 8,28 і 8,19 т/га пшениця озима сорту Марія забезпечує за внесення аміачної селітри N120 (N60 під передпосівну культивацію + N60 рано навесні) і наступного позакореневого підживлення мікродобривом нановіт мікро, або наномікс. Найкращі показники економічної ефективності одержані при внесенні аміачної селітри в дозі N120 (N60 під передпосівну культивацію + N60 рано навесні) і обприскуванні посівів у кінці кущення мікродобривом зі стимулюючою дією нановіт мікро, в даному випадку умовно чистий прибуток становив 23211 грн/га при собівартості зерна 2272,23 грн/т і рентабельності 126 %. Також ефективним було підживлення мікродобривом наномікс на фоні внесення аміачної селітри у дозі N120 (N60 під передпосівну культивацію + N60 рано навесні) – умовно чистий прибуток досягав 22807 грн/га при собівартості зерна 2289,96 грн/т і рентабельності 124 %. Ключові слова: пшениця озима, добриво, мікродобриво, структура урожаю, урожайність, економічна ефективність.
| PDF 252-260 |
Фотоперіодична чутливість та яровизаційна потреба сортів пшениці м'якої озимої (Triticum aestivum L.) миронівської селекції | Анотація Фотоперіодична чутливість та яровизаційна потреба сортів пшениці м'якої озимої (Triticum aestivum L.) миронівської селекції УДК 633.11.324:631.524 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0034 А. В. Пірич, Н. В. Булавка, Т. В. Юрченко Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Миронівський район, Київська область, 08853, Україна Для оптимального виживання рослин пшениці м’якої озимої протягом зимівлі необхідною умовою є поєднання у них певної тривалості яровизаційної потреби і рівня фотоперіодичної реакції. Більшість досліджуваних сортів миронівської селекції відзначаються слабкою або середньою чутливістю до фотоперіоду, а їхня яровизаційна потреба становить 40–45 діб – цього достатньо для реалізації адаптивного і продуктивного потенціалу рослин за вирощування цих сортів у зоні Лісостепу України. При визначенні строків сівби необхідно враховувати особливості росту і розвитку рослин пшениці м’якої озимої. Сорти із занадто короткотривалою стадією яровизації та слабкою чутливістю до фотоперіоду (наприклад, Балада миронівська) слід висівати у більш пізній термін. Сорти Трудівниця миронівська і МІП Княжна з довготривалим періодом яровизації і сильною чутливістю до скорочення світлового дня мають оптимальні можливості для реалізації потенціалу продуктивності за ранніх строків сівби. Ключові слова: пшениця м’яка озима, фотоперіодична чутливість, яровизаційна потреба, стійкість до умов зимівлі, урожайність. | PDF 261-266 |
Особливості формування зернової продуктивності рослин різних сортів гороху в умовах північного Степу України | Анотація Особливості формування зернової продуктивності рослин різних сортів гороху в умовах північного Степу України УДК 633.358:631.524.84(251.1:1-17:477) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0035 А. Д. Гирка, І. Д. Ткаліч,Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар, О. В. Ільєнко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати п’ятирічних досліджень з випробування сортів гороху різних селекційних центрів в умовах північного Степу України. Досліджено потенціал продуктивності рослин гороху. Встановлено рівень урожайності зернобобової культури залежно від сорту та погодних умов. Виявлено найбільшадаптивні та продуктивні сорти гороху за різних умов вирощування із середньою урожайністю зерна 2,30–2,79 т/га. За результатами досліджень встановлено, що урожайність гороху в умовах північного Степу України суттєво залежить від наявності і розподілу продуктивних опадів впродовж вегетації рослин. Найбільш адаптивними і стабільними за врожайністю зерна за усіх умов вирощування виявились сорти гороху селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва – Девіз, Царевич, Оплот, Отаман, Харківський еталонний з середньою урожайністю зерна 2,30–2,79 т/га. Меценат і Девіз у найбільш сприятливому за зволоженням 2016 р. за врожайністю перевищували інші сорти у полігоні екологічного випробування на 1,25–2,17 т/га, а в посушливих умовах 2017 р. – на 0,28–0,76 т/га. Ключові слова: горох, сорт, зерно, урожайність, погодні умови. | PDF 267-273 |
Продуктивність різних сортів пшениці озимої у Причорноморському регіоні | Анотація Продуктивність різних сортів пшениці озимої у Причорноморському регіоні УДК 631.524.85:633.111.1 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0036 Л. В. Андрійченко, Т. В. Качанова. Зернові культури. 2018, Том 2, № 2. С. 274-280. Державна установа Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства НААН, вул. Центральна, 17, с. Полігон, Вітовський район, Миколаївська область, 57217, Україна Наведено результати екологічного сортовипробування 20 сортів пшениці озимої протягом 2016–2018 рр. в умовах Причорноморського регіону України. Встановлено, що в умовах північного Причорномор’я урожайність пшениці озимої залежить від погодних умов року вегетації і біологічних особливостей досліджуваних сортів. Найбільш сприятливим для озимини був 2018 р., коли урожайність зерна залежно від сорту становила 4,20–4,70 т/га. У Причорноморському регіон доцільно вирощувати сорти степового екотипу, посухо- і жаростійкі, які найбільш узгоджено реагують на умови вирощування.У середньому за 2016–2018 рр. найвищу врожайність зерна забезпечили такі сорти пшениці озимої, як Мудрість одеська, Нива одеська, Традиція одеська, Щедрість одеська, Гурт (3,90–4,03 т/га). Для сортів Мудрість одеська і Традиція одеська була характерна найменша варіабельність урожайності по роках. Значним адаптивним потенціалом продуктивності з позитивною реакцією накопичення білка в зерні вирізнявся сорт Мудрість одеська. Вищеназвані сорти можуть бути використані у подальшому зерновиробництві регіону як найбільш урожайні. Ключові слова: пшениця озима, сорт, урожайність, високоінтенсивні сорти, потенційна продуктивність, якість зерна. | PDF 274-280 |
Вплив попередників та мінерального живлення на урожайність і якість зерна пшениці озимої | Анотація Вплив попередників та мінерального живлення на урожайність і якість зерна пшениці озимої УДК 633.11 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0037 Н. М. Усова 1, М. М. Солодушко 2, О. Л. Романенко 3 1 Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, смт. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, Україна 2 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 3 Запорізька філія Державної установи «Інститут охорони грунтів України», вул. Дослідна станція, 94, м. Запоріжжя, 69031, Україна
Наведено результати дослідження впливу попередників та мінерального живлення на врожайність різних сортів пшениці озимої в умовах південного Степу України. Визначено кращі попередники та встановлено оптимальні системи мінерального живлення, які забезпечують високі показники урожайності та якості зернової продукції. На основі результатів дослідження встановлено, що високу врожайність сорти Антонівка (5,77 т/га) та Гурт (5,67 т/га) сформували по чорному пару на фоні передпосівного внесення N40Р40К40 з наступним підживленням посівів азотом (N90) ранньою весною по мерзлоталому грунту. В цілому сорти пшениці озимої залежно від попередників реагували в напрямку від кращих до гірших – зменшенням урожайності. В умовах 2015–2017 рр. кращим непаровим попередником серед досліджуваних для пшениці озимої була гірчиця, гіршим – пшениця озима. Встановлено, що за рахунок азотного підживлення посівів озимини, вміст білка і клейковини в зерні збільшувався.
Ключові слова: пшениця озима, урожайність, попередники, мінеральні добрива, якість зерна, білок, клейковина, маса 1000 зерен. | PDF 281-286 |
Вирощування однорічних агрофітоценозів - резерв збільшення рослинного протеїну в північній частині Степу України | Анотація Вирощування однорічних агрофітоценозів - резерв збільшення рослинного протеїну в північній частині Степу України УДК 636.086 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0038 М. І. Дудка Зернові культури. 2018. Том 2, № 2. С. 287-293. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна. Наведені результати 25-річних досліджень по зменшенню дефіциту протеїну в зеленому кормі при вирощуванні однорічних культурпольового кормовиробництва, одержані в Ерастівській дослідній станції Державної установи Інститут зернових культур в умовах недостатнього зволоження північного Степу України.Визначені напрями інтенсифікації польового кормовиробництва на засадах ефективного використання орних земель, створення різновидових однорічних агрофітоценозів різних строків використання та підвищення їхньої продуктивності при застосуванні комплексу агротехнологічних заходів, спрямованих на збільшення виробництва зелених кормів та покращання їх якості, раціональне використання вегетаційного періоду та біокліматичного потенціалу у північному Степу України.Встановлені закономірності росту і розвитку однорічних кормових культур в озимих, ярих та післяукісних посівах, особливості формування адаптованих до ґрунтово-екологічних умов регіону агрофітоценозів та їхньої кормової продуктивності залежно від технологічних прийомів, насамперед, добору видового складу, оптимізації строків і способів сівби, норм висіву компонентів у сумішках та мінерального удобрення. Ключові слова: однорічні культури, сумісні агрофітоценози, урожайність зеленої маси, вміст протеїну, продуктивність посівів, три врожаї на рік. | PDF 287-293 |
Економічна та біоенергетична ефективність вирощування сорго цукрового і кукурудзи за різного рівня мінерального живлення | Анотація Економічна та біоенергетична ефективність вирощування сорго цукрового і кукурудзи за різного рівня мінерального живлення УДК 631.82; 633.62; 633.15; 631.962 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0039 М. Б. Грабовський Зернові культуры. 2018. Т. 2. № 2. С. 294–300. Білоцерківський національний аграрний університет, пл. Соборна, 8/1,Біла Церква, Київська область, 09100, Україна
Наведено результати економічної та енергетичної оцінки ефективності вирощування сорго цукрового і кукурудзи в одновидових та сумісних посівах за різного рівня мінерального живлення. Дослідження проводили в 2013–2016 рр. в умовах дослідного поля Білоцерківського національного аграрного університету. Найвищі показники рентабельності одержані при вирощуванні сорго цукрового без внесення добрив – 226,4 %. В аналогічних варіантах з одновидовими посівами кукурудзи і сумісними – кукурудза з сорго цукровим цей показник становив 112,8 і 237,1 % відповідно. Внесення добрив за усіх способів сівби зумовлює зменшення рівня рентабельності на 26,1–73,9 % порівняно з неудобреними варіантами. За рахунок вирощування сорго цукрового з кукурудзою вихід біогазу збільшується на 32,1–33,4 і 25,6–42,1 % порівняно з одновидовими посівами цих культур. При внесенні мінеральних добрив простежувалось зменшення коефіцієнта енергетичної ефективності на 1,6–6,5 % порівняно з неудобреними варіантами за всіх способів сівби. Найвищі показники економічної та енергетичної ефективності і виходу біогазу (9,5–11,0 тис. м3/га) одержані за сумісного вирощування сорго цукрового і кукурудзи на фоні внесення мінеральних добрив.
Ключові слова: сорго цукрове, кукурудза, економічна ефективність, сумісні посіви, добрива, біогаз, вихід енергії. | PDF 294-300 |
Ріст, розвиток і формування урожайності соняшника під впливом регуляторів росту та удобрення | Анотація Ріст, розвиток і формування урожайності соняшника під впливом регуляторів росту та удобрення УДК 633.854.78:631.559:631.8 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0040 А. Д. Гирка, І. Д. Ткаліч,О. В. Бочевар,Ю. Я. Сидоренко, О. В. Ільєнко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Досліджено особливості росту, розвитку, нагромадження сухої речовини та формування елементів структури урожайності соняшника гібрида Ясон залежно від застосування окремо і комплексно регуляторів росту (деймос та АКМ), мінерально-органічного комплексу амінокислот, гліцерину, макро- і мікроелементів (вітастар) на різних фонах мінерального живлення в умовах північного Степу України. Результати обліків і спостережень свідчать, що добрива і препарати вітастар, деймос і АКМ, використані відповідно до схеми досліду, на строки настання й тривалість основних фенологічних фаз росту і розвитку рослин соняшнику не впливали. Доведено, що використання в технології вирощування гібрида Ясон препаратів АКМ, деймос і вітастар на фоні без добрив та за удобрення у дозах N15P15K15 та N30P30K30 позитивно впливало на ріст і розвиток рослин і формування елементів структури врожаю. Встановлено, що вища врожайність соняшника була у варіантах з передпосівною обробкою насіння препаратом АКМ – 2,59–3,15 т/га. Виявлено, що більш ефективним заходом є обробка насіння соняшника перед сівбою препаратами АКМ або деймосом на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N30P30K30 та застосування препарату вітастар (2–3 кг/га). Ключові слова: соняшник, регулятори росту, мікродобрива, мінеральні добрива, урожайність.
| PDF 301-308 |
Землеробство
Методика визначення вологості грунту: класичні помилки і об'єктивні фізичні параметри | Анотація Методика визначення вологості грунту: класичні помилки і об'єктивні фізичні параметри УДК 631.5:432.2 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0041 М. С. Шевченко 1, Л. М. Десятник 1, Н. В. Швець 1, С. М. Шевченко 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна . Зернові культури. 2018. Том 2, № 2. С. 309-313. На підставі багаторічного вивчення водного режиму і вологозабезпеченості основних сільськогосподарських культур в сівозмінах та агробіоценозах визначено факторіальну динаміку вологи в них і внесено корективи до методики визначення запасів вологи в грунті. Встановлено, що найбільш впливовими факторами регулювання продуктивного використання вологи в агроценозах є сівозміни, бур’яни, шкідники, хвороби, обробіток ґрунту та ін. При цьому додаткове використання вологи культурними рослинами може досягати 20–120 мм. Доведено, що існуюча методика визначення вологості ґрунту і запасів вологи в ньому знижує об’єктивність цих показників і не відповідає сучасним уявленням про процентний (%) вміст складової частини в об’єкті у цілому. Зміна механізму розрахунків полягає в тому, що вміст вологи визначається у вологому зразку ґрунту, а не в сухому, як це робили до цього часу. При цьому до формули визначення вологості грунту вводиться коефіцієнт водно-фізичної пропорції.
Ключові слова: грунт, вологість, формула, методика, фактори, вологоспоживання, запаси вологи, коефіцієнти, культури. | PDF 309-313 |
Вплив способів обробітку грунту і добрив на родючість грунту та урожайність сільськогосподарських культур в умовах північної частини Донецького кряжу | Анотація Вплив способів обробітку грунту і добрив на родючість грунту та урожайність сільськогосподарських культур в умовах північної частини Донецького кряжу УДК 631.153.7 (477.61) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0042 Е. Б. Медведєв Луганський інститут агропромислового виробництва НААН України, вул. Жовтнева, 14, сел. Металіст, Слав’яносербський район, Луганська область, 93733, Україна
Встановлено вплив основного обробітку і добрив на структуру грунту, його щільність, запаси продуктивної вологи, біогенність та урожайність культур ланки зерно-паро-просапної сівозміни в умовах північної частини Донецького кряжу. З’ясовано, що безполицевий обробіток порівняно з полицевим на фоні оранки в сівозміні під просапні культури зумовлює краще збереження водостійкої структури чорнозему. Значних відмінностей в щільності орного шару по варіантах досліду не встановлено. Мульчувальний обробіток призводить до зменшення витрат вологи на непродуктивне випаровування. Мінеральні добрива і оранка не послаблювали активність мікроорганізмів в орному шарі грунту. З глибиною профілю швидкість розкладання клітковини сповільнювалася. Облік урожайності польових культур не виявив переваги полицевого обробітку грунту по-рівняно з безполицевим. Внесені мінеральні добрива суттєво впливали на продуктивність всіх культур ланки сівозміни: пшениці озимої по кукурудзі МВС (молочно-воскова стиглість) – в усі роки досліджень, гороху і пшениці озимої після гороху – у 2011 р. Внесення мінеральних добрив розкидним способом під основний обробіток грунту в умовах недостатнього зволоження призводило до зменшення рівня рентабельності. Застосування знарядь для безполицевого обробітку супроводжується скороченням енергозатрат на вирощування культур у ланці сівозміни і підвищенням рівня рентабельності. Ключові слова: обробіток грунту, водостійка структура, щільність, продуктивна волога, мікробіологічна діяльність, мінеральні добрива, урожайність. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018, С. 314-323. | PDF 314-323 |
Ефективність використання добрив у сівозміні залежно від способів основного обробітку грунту | Анотація Ефективність використання добрив у сівозміні залежно від способів основного обробітку грунту УДК 631.5:631.8 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0043 Л. М. Десятник 1, М. С. Шевченко 1, Н. В. Швець 1, С. М. Шевченко 2 1 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено аналіз експериментальних даних, одержаних в стаціонарному польовому дослід з вивчення ефективності мінеральних добрив на фоні мінімізації обробітку грунту та використання побічної органічної продукції. Встановлено, що вищий приріст урожайності за таких умов забезпечили пшениця озима і кукурудза на зерно, в той час як горох і ячмінь ярий суттєво поступалися їм за показниками продуктивності. Мінімізація основного обробітку грунту шляхом заміни оранки мілким розпушуванням грунту дисковими знаряддями і прямою сівбою супроводжувалась зниженням фізичної окупності мінеральних добрив внаслідок локалізації їх у верхньому шарі чорнозему звичайного. На підставі багатофакторного аналізу експериментальних даних розроблена модель алгоритмів екологічних, господарських і економічних показників. Встановлено, що значного підвищення ефективності використання мінеральних добрив можна добитися за рахунок вирощування високопродуктивних культур і розущільнення орного шару. При значному різноманітті економічних показників в агротехнологічній схемі стаціонарного досліду по всіх фонах обробітку грунту і культурах сівозміни прибутковість виробництва від застосування добрив підвищувалась найбільш стабільно. Ключові слова: добрива, сівозміна, обробіток грунту, ефективність, окупність, урожайність, пряма сівба. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 324-329.
| PDF 324-329 |
Агрохімія
Оцінка окремих показників родючості грунту природних і агрогенних екосистем зони Степу | Анотація Оцінка окремих показників родючості грунту природних і агрогенних екосистем зони Степу УДК 631.452:581.526.62(251.1)(477) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0044
О. Ю. Подобед, В. І. Чабан Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Проведена оцінка гумусового стану і мікроелементного фонду ґрунтів природних і агрогенних екосистем зони Степу. Під впливом антропогенних чинників (інтенсивне використання) порушується функціонування ґрунту як екологічно зрівноваженої системи. Параметри вмісту гумусу відносно еталону (переліг) знизились на 38 %, а його запаси – на 36 %. За умов перелогу поновлюється природна родючість чорнозему звичайного. Вміст гумусу в орному шарі (0–20 см) оцінюється, як дуже високий – 6,67 % проти 4,17 % (високий) на ділянці агровиробничого призначення. Встановлено деякі зміни мікроелементного фонду чорнозему звичайного. На ділянці агровиробничого призначення простежувалась тенденція до підвищення на 12–16 % валового вмісту Ni та Cd. Встановлено розбіжності за вмістом кислоторозчинних (1н НСl) і рухомих (ААБ рН 4,8) форм Mn, Zn, Co для верхнього шару грунту (0–10 см). На староорній ділянці встановлено істотне зниження їх кількості (на 20; 36 і 17 % відповідно) порівняно з перелогом. Аналогічна закономірність (зниження в 1,6 і 1,4 раза) відмічалась щодо рухомих форм цинку, міді і кобальту. Ключові слова: чорнозем звичайний, переліг, гумусовий стан, мікроелементи, екосистеми. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 330-336. | PDF 330-336 |
Довкілля
Збір диких споріднених видів культурних рослин для Національного центру генетичних ресурсів рослин України | Анотація Збір диких споріднених видів культурних рослин для Національного центру генетичних ресурсів рослин України УДК 581.522.4, 581.522.68 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0045 о. м. Білик, л. м. Головаш, в. я. Кочерга, Д. М. Кочерга, Л. Я. Харченко Устимівська дослідна станція рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, вул. Академіка Вавилова, 15, с. Устимівка, Глобинський район, Полтавська обл., 39074, Україна Висвітлені результати експедиційних зборів диких видів культурних рослин на території Полтавської області (Кременчуцький, Кобеляцький, Полтавський, Диканський, Новосанжарський та Решетилівський райони) з метою збереження генетичного різноманіття дикорослих форм, забезпечення безпечного функціонування природних екосистем і залучення до Національного банку генетичних ресурсів високоадаптивних форм рослин. До складу експедиції входили наукові співробітники Устимівської дослідної станції рослинництва. Експедиційні збори проводилися 9 серпня 2018 р. Загальна протяжність маршруту становила 320 км. Обстежено 11 сайтів і зібрано 37 зразків 26 ботанічних видів. Зібрані зразки належать до дикорослих і представлені такими групами культур: зернобобові – 1 зразок, овочеві – 1, кормові – 24, технічні – 4, лікарські – 3, дикорослі – 4 зразки. Їх передано у ресурсні підрозділи Національного центру генетичних ресурсів рослин України для подальшого вивчання і використання в селекційних, наукових й інших програмах установами України.
Ключові слова: Національний центр генетичних ресурсів рослин України, експедиційний збір, колекція, дикі споріднені види, зразки. Зернові культури, Том 2, № 2, 2018. С. 337-341. | PDF 337-341 |