Інформація про розділ
Рослинництво
| Випуск № | Назва | ||
| 2 (2019) | Вміст і витрати розчинних вуглеводів у рослинах різних сортів пшениці озимої залежно від строку сівби в північному Степу України | Анотація Вміст і витрати розчинних вуглеводів у рослинах різних сортів пшениці озимої залежно від строку сівби в північному Степу України Я. В. Астахова, І. І. Гасанова, М. М. Солодушко Зернові культури. Том 3, № 2. 2019. С. 251-257 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна За результатами досліджень, проведених в Державній установі Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу, виявлено, що на час припинення осінньої вегетації більша кількість розчинних вуглеводів у листках рослин, незалежно від попередника, накопичувалася у сортів пшениці м’якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська порівняно з твердою (сорт Бурштин). У вузлах кущення загальний вміст цих речовин був помітно вищий, ніж в листках, але як по чорному пару, так і після ячменю ярого незначно різнився по сортах. З’ясовано, що утворення нових пагонів, вузлових коренів і листків після припинення активноїосінньої вегетації озимих зернових культур у сприятливі за погодою дні інтенсивніше відбувалося у рослин оптимального і пізнього строків сівби порівняно з раннім. Це свідчить про те, що рослини пшениці озимої за сівби 22 вересня та 7 жовтня були в нестабільному стані спокою та втрачали більшу кількість цукрів. Разом з цим на час відновлення весняної вегетації в посівах раннього строку сівби, де з осені спостерігався кращий ріст і розвиток пшениці озимої, внаслідок відмирання частини пагонів та листків через зимові пошкодження у ряді випадків мало місце зменшення вегетативної маси рослин.
Ключові слова: пшениця озима, сорт, рослини, розчинні вуглеводи, строк сівби, попередник. | |
| 2 (2019) | Вплив різних систем удобрення на урожайність рису в умовах краплинного зрошення | Анотація Вплив різних систем удобрення на урожайність рису в умовах краплинного зрошення Інститут рису НААН, вул. Студентська, 11, с. Антонівка, Скадовський район, Херсонська область, 75705, Україна
Наведені результати дослідження впливу різних систем удобрення на особливості росту і розвитку рослин рису в умовах краплинного зрошення. З'ясовано, що найбільш ефективним добривом для підживлення рису є карбамід. Використання даного добрива зумовлює збільшення урожайності рису на 27 %, порівняно з внесенням аміачної селітри, за рахунок підвищення коефіцієнта продуктивного кущення на 3,25–15,70 % та співвідношення солома : зерно на 3,13–17,65 %. Урожайність по сортах рису в 2016–2018 рр. становила: Преміум – 8,14, Консул – 7,80 і Маршал – 8,10 т/га. На основі аналізу показників урожайності та економічної ефективності встановлено, що найбільш ефективною системою удобрення рису є допосівне внесення карбаміду 174 кг/га (ф. в.) + сульфоамофосу 100 кг/га, одночасно з сівбою застосування суперфосфату простого 100 кг/га, підживлення рослин карбамідом у дозі N30 в фазі кущення. Рівень рентабельності в даному варіанті для сортів рису був наступний: Преміум – 17,41, Консул – 14,62, Маршал – 15,99 %, а чистий прибуток становив 9606; 7439; 8346 грн відповідно.Аналіз економічних показників свідчить, що вирощування рису в умовах краплинного зрошення є рентабельним лише за урожайності зерна не нижче 8,0 т/га.
Ключові слова: рис, система удобрення, краплинне зрошення, економічна ефективність. | |
| 2 (2019) | Виживаність рослин та урожайність зерна гречки залежно від агротехнічних заходів вирощування | Анотація Виживаність рослин та урожайність зерна гречки залежно від агротехнічних заходів вирощування І. Д. Ткаліч, А. Д. Гирка, Ю. І. Ткаліч, О. В. Бочевар, Ю. Я. Сидоренко Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Встановлено, що боронування посівів гречки середніми боронами можна проводити після сівби, по сходах і до початку бутонізації. Шляхом правильного встановлення строків і кратності боронування посіви гречки можна очистити від бур’янів на 77–90 % і таким чином добитися підвищення врожайності зерна майже на 31 %. Вирощування гречки в посівах з міжряддями 45 см зумовлює підвищення рівня урожайності порівняно з рядковим, але вибір способу сівби необхідно робити з урахуванням можливостей господарства та економічної доцільності. Дослідження показали, що при вирощуванні гречки ефективним заходом є досходове і післясходове боронування посівів (у фазі 1–2 листків або на початку бутонізації) залежно від часу появи бур’янів. При вирощуванні гречки з міжряддями 45 см, крім боронування, у визначенні строки потрібно зробити два-три міжрядних обробітки, останній з підгортанням рослин у рядках. Після появи сходів посіви гречки можна боронувати без втрат, але при цьому норма висіву має становити 4 млн схожих насінин/га
Ключові слова: гречка, боронування, способи сівби, норми висіву насіння, урожайність зерна. | |
| 2 (2019) | Вплив удобрення на видовий склад бур'янів у посівах гречки в короткоротаційній сівозміні | Анотація Вплив удобрення на видовий склад бур'янів у посівах гречки в короткоротаційній сівозміні О. В. Вавринович, О. Й. Качмар Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна
За результатами досліджень, проведених в Інституті сільського господарства Карпатського регіону в умовах довготривалого стаціонарного досліду (упродовж 2016–2018 рр.), встановлено вплив систем удобрення на формування потенційної засміченості ґрунту насінням експрелентів, актуальної забур’яненості посівів гречки і винос основних елементів живлення сегетальною рослинністю в короткоротаційній сівозміні. Виявлено, що найменша кількість насіння бур’янів у ґрунті є за традиційної системи удобрення при внесенні на гектар ріллі сівозмінної площі N69Р77К77 + 8 т гною, а безпосередньо під культуру N60Р60К60. Наведено динаміку насіннєвого фонду експрелентів у грунтовому середовищі. Доведено, що 25–33 % насіннєвого матеріалу сегеталів, який зреалізовується впродовж вегетаційного періоду гречки, проростає за перші 30–60 днів вегетації культури. З'ясовано особливості впливу бур’янів на урожайність круп'яної культури.Обґрунтовано важливу роль удобрення у зменшенні втрат урожаю від бур’янів. Встановлено, що найвищі показники недоодержання урожаю гречки мають місце в неудобрених варіантах і становлять 19,9 %, найнижчі – при внесенні N60Р60К60 – 12,3 %. При застосуванні мінеральних добрив в дозі N30Р30К30 на фоні побічної продукції пшениці озимої цей показник досягає 14,5 %.
Ключові слова: гречка, сівозміна, удобрення, потенційна забур’яненість, актуальна забур’яненість, бур’яни. | |
| 2 (2019) | Сорти-дворучки ячменю озимого для вирощування в умовах півдня Миколаївської області | Анотація Сорти-дворучки ячменю озимого для вирощування в умовах півдня Миколаївської області УДК 633.16:631.5 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0088 Л. В. Андрійченко, О. Є. Лавришина Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 286-292. Державна установа Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства НААН, вул. Центральна, 17, с. Полігон, Вітовський район, Миколаївська область, 57217, Україна
Наведено результати екологічного сортовипробування сортів-дворучок ячменю озимого протягом 2014–2019 рр. в умовах півдня Миколаївської області. Вивчено їх продуктивність, в середньому за шість років, її показники варіювали в межах 3,43–3,86 т/га, а білковість зерна становила 12,5–13,6 %. Найбільш сприятливим для культури був 2019 р., коли збір зерна залежно від сорту становив 4,09–4,70 т/га. У найменш сприятливому за погодними умовами 2016/17 р. врожай зерна в середньому становив 2,79 т/га і коливався у межах від 2,57 до 3,02 т/га. У середньому по досліду вегетаційний період рослин від сівби до дозрівання урожаю тривав від 241 до 248 днів, тобто сорти показали себе як середньостиглі. За висотою рослин в основному сорти були середньорослими. Випадання рослин після зимівлі становило 4–13 %, причому в 2017 р. внаслідок сильних морозів цей показник по сорту Абориген досягав 35 %, щодо інших сортів – 17–19 %. Істотну прибавку урожайності порівняно з сортом-стандартом отримали за вирощування короткостеблового сорту Снігова королева. Сорт Абориген внаслідок низької зимостійкості істотно поступався за крупністю та врожайністю зерна іншим досліджуваним сортам.
Ключові слова: ячмінь озимий, сортовипробування, зимостійкість, урожайність, якість зерна.
| |
| 2 (2019) | Агротехнічна і економічна ефективність вирощування амаранту волотистого (AMARANTHUS PANICULATUS L.) на зелений корм в північному Степу України | Анотація Агротехнічна і економічна ефективність вирощування амаранту волотистого (AMARANTHUS PANICULATUS L.) на зелений корм в північному Степу України М. І. Дудка Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 293-304 Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Наведено результати досліджень з розробки елементів технології вирощування амаранту во-лотистого (AmaranthuspaniculatusL.) на зелений корм в умовах північного Степу України. Встановлено, щонайвищі показники врожайності зеленої і сухої маси, збору кормових одиниць і виходу перетравного протеїну були за сівби амаранту волотистого суцільним рядковим (15 см) і широкорядним (45 см) способами та норми висіву 1,25 кг/га. На фоні внесення повного мінерального добрива (N60P60K30) приріст урожайності зеленої маси становив 7,50 т/га, зборусухої речовини – 1,37, кормових одиниць – 1,24, перетравного протеїну – 0,225 т/га порівняно до контролю (без добрив). За одноукісного вирощування амаранту на зелений корм збирати його слід у фазі масового цвітіння рослин при мінімальній висоті зрізу (5 см), а двоукісного – на початку цвітіння рослин при висоті зрізу першого укосу не нижче 15 см. Найвищі показники урожайності зеленої маси (42,38 т/га), збору кормових одиниць (6,89 т/га) і виходу перетравного протеїну (0,67 т/га) за одноукісного використання посівів одержано при вирощуванні сумісних агрофітоценозів амаранту волотистого з кукурудзоюза рівня рентабельності 155,2 % та енергетичного коефіцієнта 10,68. В сумі за два укоси (основний і отавний) найвищий урожай зеленої маси (50,10 т/га), збір кормових одиниць (8,41 т/га) і вихід перетравного протеїну (0,89 т/га) забезпечив сумісний посів амаранту волотистого з сорго-суданковим гібридом за рівня рентабельності 194,2 % та енергетичного коефіцієнта 12,03.
Ключові слова: амарант волотистий, спосіб сівби, норма висіву,мінеральні добрива, строк збирання і висота скошування, сумісні агрофітоценози, продуктивність. | |
| 2 (2019) | Вплив мінеральних добрив і попередників на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність | Анотація Вплив мінеральних добрив і попередників на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність Я. П. Цвей1, Р. В. Іваніна1, С. М. Сенчук2 1Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141, Україна 2Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, вул. Центральна, 1, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський район, Київська область, 09176, Україна Наведено результати дослідження впливу бобових попередників і мінеральних добрив на витрати води пшеницею озимою та її продуктивність за тривалого, понад 40 років, застосування органічних і мінеральних добрив у сівозміні. Установлено, що при вирощуванні пшениці озимої після бобових культур і внесенні мінеральних добрив істотно підвищуються витрати води посівами. З'ясовано, що збільшення дози внесення азотних добрив під пшеницю озиму з 60 до 90 кг/га д. р. в обох ланках сівозміни було неефективним. Найкраще вологу з ґрунту пшениця озима використовувала за внесення N60Р60К60 і вирощування її після конюшини: на формування 1 т урожаю зерна було витрачено грунтової вологи 212 м3, що менше на 136 м3 порівняно з контролем (без добрив) і на 47 м3– з аналогічним варіантом після попередника вика яра. При внесенні N60Р60К60 під пшеницю озиму, що йшла після конюшини, урожай зерна був найвищий – 6,76 т/га ( більше на 1,99 т/га порівняно з контролем). За вирощування озимини після вики ярої і внесення N60Р60К60 урожайність зменшувалась порівняно з варіантом, де попередником була конюшина, на 1,32 т/га. Найбільший вміст білка в зерні відмічався при внесенні під пшеницю озиму N90Р60К60 на фоні 40-річного удобрення сівозміни N65Р43К43 + 8,3 т/га гною на 1 га сівозмінної площі і вирощуванні її після конюшини – 12,1 %, з перевищенням показників контролю на 0,7 %. Ключові слова: пшениця озима, добрива, попередники, витрати вологи, продуктивність. | |
| 2 (2019) | Особливості перезимівлі рослин ячменю озимого залежно від строків сівби в умовах північного Степу України | Анотація Особливості перезимівлі рослин ячменю озимого залежно від строків сівби в умовах північного Степу України
Н. О. Завалипіч Зернові культури. Том 3, № 2, 2019. С. 312-317. Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна
Розглянуті прийоми технології вирощування ячменю озимого в умовах північного Степу України, при цьому значну увагу зосереджували на технологічних заходах, а саме – строках сівби та нормах висіву насіння. За результатами досліджень встановлено суттєвий вплив строків сівби, норм висіву насіння і умов осіннього періоду вегетації на стійкість рослин ячменю озимого до несприятливих умов зимівлі. Простежено динаміку накопичення та витрати вуглеводів в листках і вузлах кущення в осінньо-зимовий період. Рослини ячменю озимого за сівби 30 вересня, з розрахунку норми висіву 4,5 млн схо-жих насінин/га, на час припинення осінньої вегетації накопичували найбільшу кількість розчинних вуглеводів (31,0 %), проте за сівби 20 вересня і 10 жовтня їхній вміст зменшувався на 1,3 та 3,3 % відповідно. Кількість розчинних вуглеводів на час припинення осінньої вегетації є одним з головних показників, що характеризує зимостійкість рослин озимини. Одержані експериментальні дані свідчать, що кращий рівень виживання рослин ячменю озимого був за сівби в період з 30 вересня по 5 жовтня.
Ключеві слова: ячмінь озимий, вуглеводи, зимостійкість, виживаність рослин, строки сівби, норми висіву насіння. | |
| 1 (2019) | Системні фактори регулювання зернової продуктивності кукурудзи в різноротаційних сівозмінах степової зони | Анотація Системні фактори регулювання зернової продуктивності кукурудзи в різноротаційних сівозмінах степової зони Л. М. Десятник, М. С. Шевченко, Н. В. Швець, А. А. Хижняк Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна Зернові культури, 2019, Том 3, № 1.С. 37-44.
Узагальнені експериментальні дані, одержані в стаціонарних 5-, 7- та 8-пільних сівозмінах в південній та північній частинах степової зони. Вивчено вплив попередників на урожайність зерна кукурудзи при розміщенні її в сівозміні після пшениці озимої, соняшника і ячменю ярого. Встановлено агробіологічну роль ярусної та полицевої оранки, чизельного обробітку і системи No-till при вирощуванні кукурудзи. З'ясовано ефективність сидеральних культур, пожнивних решток, гною, мінеральних добрив в різних поєднаннях і певних полях сівозміни. Висвітлено залежність між агробіоценозом кукурудзи і грунтово-кліматичними умовами. В багатофакторній моделі землеробства, яка поєднує в собі сівозміни, основний обробіток грунту та різні види добрив, встановлено, що при вирощуванні кукурудзи на зерно її продуктивність коливається в широких межах – від 2,73 до 6,35 т/га. При цьому недоліки сівозмінного фактора частково можна компенсувати за рахунок основного обробітку грунту і комплексного внесення органічних та мінеральних добрив. Кращі агробіофізичні умови для росту і розвитку кукурудзи можливо забезпечити за рахунок глибокого полицевого обробітку і внесення гною в обсягах 30 т/га одночасно з N90P60K60.
Ключові слова: сівозміна, кукурудза, обробіток грунту, гній, мінеральні добрива, попередники, урожайність, зерно. | |
| 1 (2019) | Ефективність вирощування пшениці твердої озимої сорту Континент в умовах північного Степу України | Анотація Ефективність вирощування пшениці твердої озимої сорту Континент в умовах північного Степу України УДК 633.112.1”324”:005.336.1(1-17)(251.1) https://doi.org/10.31867/2523-4544/0059 Мельник Т. В.1, Ярчук І. І.1, Маслійов С. В.2 Зернові культури. 2019. Т. 3. № 1. С. 45–51. 1 Дніпровськийдержавний аграрно-економічнийуніверситет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна 2 Луганський національний аграрний університет, вул. Слобожанська, 68, Старобельськ, Луганська область, 92703, Україна На підставі результатів досліджень, проведених у 2014–2018 рр. на дослідному полі навчального господарства „Самарський” Дніпровського державного аграрно-економічного університету (Дніпропетровська область) на чорноземі звичайному малогумусному середньосуглинковому, встановлено, що найвища урожайність пшениці твердої озимої по пару, як на низькому, так і на високому фоні мінерального живлення, в середньому за чотири роки була одержана за сівби 17 вересня – (норма висіву 4,5 млн схожих насінин/га) – 5,66 і 6,21 т/га відповідно. Найбільшу урожайність зерна після ячменю ярого на обох фонах живлення пшениця тверда озима сформувала за сівби 10 вересня і норми висіву 6,5 млн схожих насінин/га. Така висока норма висіву пояснюється малосприятливими умовами, що мають місце після стерньового попередника, і незначною кущистістю рослин. За різних строків сівби норма висіву повинна різнитися. У разі пізнього строку сівби норму висіву насіння треба збільшувати через низьку кущистість рослин і, навпаки, при ранній сівбі за умови достатнього зволоження ґрунту її слід корегувати в бік зменшення. Урожайність пшениці твердої озимої після стерньового попередника була менша на третину (27,9 %), ніж в посівах цієї культури по паровому попереднику. Низька урожайність озимини після ячменю ярого зумовила вкрай низькі економічні показники. Так, окупність виробничих витрат становила всього 1,23 грн. Економічні показники вирощування пшениці твердої озимої після гіршого попередника – ячменю ярого свідчать про низьку ефективність стерньового попередника. Ключові слова: пшениця тверда озима, попередники, строки сівби, норми висіву, мінеральні добрива, урожайність, економічні показники вирощування. | |