Інформація про розділ

УДК 633.15:631.81.095.337                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0388

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 272–282  

В. Д.Паламарчук, В. Ю. Кричковський

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, Україна, 21008

Актуальність. Кукурудза є однією з провідних сільськогосподарських культур, за валовим збором у світі, зростання урожайності якої можна досягти шляхом проведення позакореневих підживлень. Представлено результати економічного аналізу ефективності вирощування гібридів кукурудзи залежно від комплексу агротехнічних чинників, зокрема умов вегетації, біологічних особливостей гібридів та позакореневих підживлень. Мета досліджень полягала у  встановленні економічної та виробничої ефективності застосування позакореневих підживлень у технології вирощування кукурудзи на зерно. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились упродовж 2021–2022 рр. в умовах Правобережного Лісостепу України на базі ТОВ Органік-Д. В дослідженнях використовували гібриди кукурудзи ранньостиглої групи стиглості: ДН Пивиха (ФАО 180), Мас. 10А (ФАО 180), ДН Меотида (ФАО 190), Почаївський 190 МВ (ФАО 190), середньоранньої: СІ Чорінтос (ФАО 290), Даніїл (ФАО 280), Аріосо (ФАО 260), Аладіум (ФАО 260), середньостиглої: ДМС Аміго (ФАО 340), СІ Батанга (ФАО 240), СІ Премео (ФАО 360), DКС 459 (ФАО 360). Результати. Встановлено, що застосування позакореневих підживлень забезпечило приріст урожайності у ранньостиглих гібридів кукурудзи у межах 0,82–1,34 т/га порівняно з контролем. Одноразове позакореневе підживлення сприяло підвищенню врожайності на 0,83 т/га, тоді як дворазове – на 1,43 т/га порівняно з контролем. Середній рівень рентабельності вирощування гібридів кукурудзи становив: ДН Пивиха (ФАО 180) – 58,0 %, Мас. 10А (ФАО 180) – 91,0 %, Почаївський 190 МВ (ФАО 190) – 75,4 % та ДН Меотида (ФАО 190) – 84,4 %. Застосування позакореневих підживлень забезпечило підвищення рівня рентабельності з 20,3 до 29,5 % порівняно з контролем. У групі середньоранніх та середньостиглих гібридів кукурудзи відзначено подібну тенденцію взаємозв’язку між урожайністю, біологічними особливостями гібрида та рівнем рентабельності. Так, у групі середньоранніх гібридів одноразове позакореневе підживлення забезпечувало приріст урожайності, в середньому на 1,01 т/га, рівня рентабельності – на 20,1 в.п., тоді як дворазове – на 1,77 т/га та рентабельності – на 35,4 в.п. порівняно з контролем. У групі середньостиглих гібридів кукурудзи використання позакореневих підживлень сприяло підвищенню рентабельності на 18,5–25,7 в.п. порівняно з контролем. Зокрема, одноразове підживлення забезпечувало зростання рентабельності на 14,7 в.п., а дворазове – на 29,5 в.п. Висновки. Показники економічної ефективності та врожайності гібридів кукурудзи значною мірою залежать від групи стиглості, а також від біологічних особливостей кож-ного конкретного гібрида та позакореневих підживлень. Найвищі значення врожайності і рівня рентабельності були отримані при використанні мікродобрива Хелатин Цинк, яке застосовували у фази розвитку 5–7 та 10–12 листків кукурудзи. Застосування цього препарату забезпечило підвищення економічної ефективності з 83,1 до 125,8 %, що свідчить про доцільність застосування у технології вирощування кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, зерно, гібриди, група стиглості, позакореневі підживлення, рівень рентабельності, умовно чистий прибуток, урожайність.

УДК 635.652/654:631.558.3                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0389

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 283–290  

О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк

Дослідна станція Київського аграрного університету НААН, вул. Інтернаціональна,4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

Актуальність. Нині питання теоретичних і практичних аспектів технологій вирощування зернобобових культур за кліматичних змін в умовах Лісостепу, які б забезпечили створення оптимальних умов для росту, розвитку та формування максимальної зернової продуктивності рослин є недостатньо вивченими. Тому, розроблення нових та удосконалення наявних моделей технології вирощування квасолі звичайної, зокрема на основі оптимізації складових елементів продуктивності є актуальною проблемою сьогодення. Мета. Дослідження впливу елементів технології вирощування на процеси формування продуктивності квасолі звичайної за кліматичних змін в Лісостепу України.Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень. Результати. Вивчили середньостиглі сорти Мавка і Панна різних строків сівби (друга та третя декада травня), ширини міжряддя (45 та 60 см), густоти стояння насаджень (350, 450, 550 тис. шт./га). Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу вища врожайність зерна квасолі звичайної за всіма варіантами досліду була за першого строку сівби (друга декада травня) (2,85 т/га у сорту Мавка і 2,57 т/га – у сорту Панна). Найвищий показник отримали  у варіанті з міжряддям 45 см і густоти рослин 450 тис. шт./га. (сорт Мавка –3,05 т/га, сорт Панна – 2,75  т/га). Найвищий вміст білка в зерні теж був на посівах першого строку у варіанті з міжряддям 60 см і густотою стояння рослин 350 тис.шт./га (22,56 % – у сорту Мавка, 21,73 % – у сорту Панна). Вищі значення елементів структури врожаю рослин квасолі звичайної одержали у посівах першого строку з міжряддям 45 см і густотою стояння рослин 450 тис.шт/га. Найбільшу масу зерна з рослини мали  на посівах першого строку за густоти насаджень 450 тис.шт./га (18,6 г – у сорту Мавка і 17,7 г – у сорту Панна). Більшу абсолютну масу насіння отримано на широкорядних посівах першого строку сівби (203–217 г – у сорту Мавка і 257–277 г – у сорту Панна). Висновки. Установлено, що способи і строки сівби, густота насаджень істотно впливають на елементи продуктивності та урожайність рослин квасолі звичайної. Рівень варіювання показників визначається генотипом сорту.Показники кількості зерен з рослини та їх абсолютна маса відповідали сортовим характеристикам кожного зразка. За кліматичних змін у зоні Лісостепу найвища продуктивність рослин квасолі звичайної спостерігається за сівби в другій декаді травня широкорядним способом (міжряддя 45 см) з густотою стояння рослин 450 тис.шт./га.

Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота насаджень, строки сівби, продуктивність, урожайність, вміст білка.

УДК 631.11:631.559                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0390

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 291–296      

Н. Л. Умрихін¹, Т. М. Алмаєва¹, О. А. Самойленко²

¹Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27602, Україна

²Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», вул. Івана Банка, 3, м. Полтава, 36003, Україна

Актуальність. Кліматичні зміни, які в останні роки спостерігаються на території України, вимагають від науковців-аграріїв постійно переглядати та адаптувати існуючі технології вирощування сільськогосподарських культур до нових ґрунтово-кліматичних умов. Україна входить в десятку головних експортерів зерна пшениці у світі, тому отримання високих та сталих врожаїв зерна в сучасних кліматичних умовах є актуальним питанням для виробників. Мета проведених досліджень полягала в тому, щоб встановити вплив строків сівби та попередників на продуктивність пшениці озимої в умовах правобережного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили на полях Інституту сільського господарства Степу НААН протягом 2020–2023 рр. Технологія вирощування пшениці озимої загальноприйнята, окрім питань поставлених на вивчення. Результати. Погодні умови в середньому за 2020–2023 рр. для пшениці озимої були переважно сприятливими. У середньому за роки досліджень було встановлено, що незалежно від строків сівби вищий рівень врожаю (6,45 т/га) пшениця озима сформувала після попередника сої, що на 0,86 т/га більше, ніж після соняшнику. Найвищу врожайність пшениці озимої за строками сівби було отримано у ранній – 15 вересня. Урожайність становила 6,59 т/га після попередника сої та 5,93 т/га після попередника соняшника, що в порівнянні з пізнім строком сівби (15 жовтня) вище на 0,36 і 0,77 т/га, відповідно. При проведенні якісного аналізу пшениці озимої за роками досліджень було встановлено, що в зерні отримано дуже низький вміст білка (8,0–9,1 %) та клейковини (16,9–18,8 %), проте чітких залежностей досліджуваних факторів на якісні показники зерна не простежувалося. Найбільшу економічну ефективність було отримано за сівби 15 вересня після попередника соя – 12997,0 грн. умовно чистий дохід (УЧД) і рентабельність – 83,7 %, та після соняшника – 10446,0 грн/га і 68,4 %, відповідно. Висновки. Таким чином, дослідження показали, що в умовах правобережного Степу України для отримання високих врожаїв пшениці озимої кращим строком сівби є 15 вересня, при цьому врожайність зерна у середньому становить 6,26 т/га, а  показники економічної ефективності становлять: умовно чистий дохід – 11721,5 грн/га, рентабельність – 76 %. Обираючи попередник під пшеницю озиму бажано віддавати перевагу сої, саме після цього попередника рослини  пшениці озимої формують більшу врожайність.

Ключові слова: пшениця озима, строки сівби, попередник, врожайність, економічна ефективність.

УДК 633.11                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0391

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 297–303

В. М. Польовий, Л. Я. Лукащук, М.М. Лук′яник, О. Ю. Злотенко

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська 5, с. Шубків, Рівненського р-ну, Рівненської обл., 35325, Україна

Актуальність. В статті відображено пошук шляхів удосконалення технології вирощування пшениці озимої з метою досягнення в умовах Західного Лісостепу врожайності сортів  близької до потенційної, що на теперішній час є актуальною проблемою. Мета. Вивчити вплив комплексного застосування високопродуктивних сортів пшениці озимої та оптимізації системи догляду за посівами на врожайність зерна, його якість і економічну ефективність вирощування в умовах Західного Лісостепу. Методи. Візуальний – встановлення фенологічних фаз росту і розвитку культури, підрахунковий – визначення параметрів структури врожаю і врожайності культури, хімічний – визначення вмісту елементів живлення в ґрунті; математико-статистичнитй – для оцінки достовірності результатів досліджень; розрахунково-порівняльний – для аналізу економічної ефективності. Результати. Дослідженнями (2021–2023 рр.) встановлено, що інтенсифікація  системи догляду за посівами пшениці озимої на основі використання мікродобрив та стимуляторів росту рослин сприяла формуванню істотно вищої врожайності зерна, порівняно з базовою та покращанню показників структури врожаю і його якості. Прирости врожайності зерна становили 0,21–0,83 т/га (2,21–9,6 %). У середньому за роки досліджень, залежно від системи догляду за посівами, сорти Астарта, Краєвид, Глаукус та гібрид Hubery сформували врожайність відповідно у межах 8,37–9,06; 8,64–9,47; 8,78–9,43 і 9,50–9,71 т/га, відповідно. Висновки. За вирощування сортів та гібрида озимої пшениці в умовах Західного Лісостепу України встановлено, що інтенсифікація системи догляду за посівами сприяла формуванню істотно вищої врожайності зерна, порівняно з базовою, та покращанню показників структури врожаю і його якості.

Ключові слова: сорти, пшениця озима, інтенсивна технологія, потенційна  урожайність, якість зерна.

УДК 633.16 «321»:631.559/.816.3                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0392

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 304–312

А. Д. Гирка¹, Ю. Я. Сидоренко², О. В. Бочевар¹, Я. В. Алєксєєв²,О. В. Ільєнко²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
 м. Дніпро, 49009, Україна

²Ерастівська дослідна станція Державної установи Інститут зернових культур НААН,
с.м.т. Вишневе, Кам’янський район, Дніпропетровська область, 52150, Україна

Актуальність Ячмінь ярий – важлива продовольча, кормова й технічна культура, рівень врожайності якої суттєво впливає на валові збори зерна в Україні. Відповідно ФАО, 42–48 % валових зборів зерна ячменю використовується на промислову переробку, 16 % – на кормові цілі, 15 % – на харчові і 6–8 % – на виробництво пива.Незважаючи на високу пристосованість ячменю ярого до умов вирощування, культура досить вимоглива до ґрунтової родючості, що, практично, унеможливлює підвищення її врожайності без використання мінеральних добрив. Інтенсивне споживання азоту і калію та більш повільніше  фосфору розпочинається рослинами ячменю ярого вже на ранніх етапах розвитку, відразу після появи сходів, що обумовлено слаборозвиненою кореневою системою та низьким рівнем засвоєння важкодоступних форм поживних речовин. Однак, нестійкі метеорологічні умови, які спостерігаються останніми роками, зумовлюють суттєве зниження ефективності використання рослинами ячменю мінеральних добрив та коливання його врожайності, яке може сягати рівня 40–50 %. Мета досліджень полягала у вивченні ефективності застосування мінеральних добрив за різних способів і доз їх внесення у технології вирощування ячменю ярого.Матеріали та методи. Польові дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на базі Ерастівської дослідної станції ДУ ІЗК НААН, яка розташована у Північному Степу України. Клімат зони розміщення дослідної станції − помірно-континентальний, характеризується посушливістю та нестійкими умовами зволоження. Ґрунтовий покрив дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту (0–30 см) становить 4,0–4,5 %, нітратного азоту – 30,5 мг/кг (ДСТУ 4729:2007), рухомих сполук фосфору і калію за модифікованим методом Чирикова (ДСТУ 4115−2002) – 125 і 145 мг/кг відповідно, рН водної витяжки – 6,5–7,0. Дослід закладали після попередника пшениця озима. Вирощували сорт ячменю ярого Святомихайловський селекції Інституту сільського господарства Степу НААН за загальноприйнятою для зони агротехнікою. Згідно зі схемою досліду азотне (аміачна селітра) та повне (NPK) мінеральне добриво вносили весною врозкид під передпосівну культивацію дозами 30, 45, 60 кг/га діючої речовини з наступним прикореневим підживленням рослин у фазу повних сходів аміачною селітрою дозами 30, 45 і 60 кг/га.Результати. У середньому за три роки досліджень встановлено, що внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію у дозах N₃₀P₃₀K₃₀, N₄₅P₄₅K₄₅, N₆₀P₆₀K₆₀та прикореневе підживлення рослин у фазі повних сходів аміачною селітрою N₃₀, N₄₅ та N₆₀ забезпечило зростання висоти рослин на 0,3−3,6 см, коефіцієнта кущіння – на 0,15−0,31, довжини колосу −на 0,1−1,0 см, його озерненості – на 0,1−1,2 шт. та маси 1000 зерен – на 0,2−1,9 г, це позитивно вплинуло на формування врожайності зерна ячменю ярого, яка залежно від способу внесення, складу та кількості елементів живлення в добривах підвищилась на 0,08−1,33 т/га. Висновки. Використання добрив у технології вирощування ячменю ярогосорту Святомихайловський виявилось найбільш ефективно за умов передпосівного удобрення дозою N₆₀P₆₀K₆₀ та додаткового прикореневого підживлення у фазу повних сходів аміачною селітрою у дозі N₆₀, коли врожайність зерна склала 3,86 т/га та перевищила результат у варіанті без добрив на 1,33 т/га (52,3 %). Встановлено, що прикореневе підживлення рослин у дозі N₄₅ на фоні N₆₀P₆₀K₆₀ та подвійне застосування лише аміачної селітри у дозі N₆₀ під передпосівну культивацію, а також у фазі повних сходів зумовило формування високого і практично однакового рівня врожаю зерна −3,60 і 3,64 т/га, що вище за контроль на 1,11 і 1,07 т/га (43,9 і 21,3 %), відповідно.

Ключові слова: ячмінь ярий, попередник, фон удобрення, прикореневе підживлення, біометричні показники, елементи структури врожаю, урожайність зерна.

УДК 004.93:025.4.03:633.11                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0393

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 313–322

Л. І. Реліна, О. В. Голік, Н. Ю. Єгорова, В. М. Ожерельєва, О. Г. Наумов

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України пр. Героїв Харкова 142, м. Харків-61061, Україна

Актуальність. Пшениця-полба є об’єктом різноманітних досліджень, що обумовлює велику кількість публікацій з цієї тематики. Для аналізу таких масивів літературних джерел використовують бібліометричний підхід. Є різні способи візуалізації результатів бібліометричного аналізу, включаючи теплові карти, які на нашу думку можна використовувати ширше. Мета. Нашою метою було проведення бібліометричного аналізу публікацій за тематикою «пшениця-полба» з використанням теплових карт. Матеріали і методи. Пошук публікацій проводили в наукоментричних базах Scopus, WebofScience (WoS), Lens та Pubmed. Всього для аналізу було відібрано 2215 документів, опублікованих за період з 1905 р. по травень 2025 р. Діаграми будували в MicrosoftExcel. Теплові карти були побудовані за допомогою GoogleSheetта GPT. Результати. Бібліометричний аналіз зведених даних з декількох наукоментричних баз показав, що публікаційна активність за тематикою «пшениця-полба» досягла максимуму в 2021 р., після чого почала знижуватись. Найбільше всього робіт (40%) було опубліковано у співробітництві між різними організаціями однієї країни. Встановлено, що Ізраїль, Китай, Італія, Німеччина, Туреччина та Велика Британія є лідерами за показником кількості публікацій у цій сфері знань, а журнали TheoreticalandAppliedGenetics, GeneticResourcesandCropEvolution, Euphytica і VegetationHistoryandArchaeobotany є провідними виданнями, причому країни-лідери мають тенденцію публікуватися саме в цих журналах. Також проаналізовано динаміку публікаційної діяльності країн та журналів за тематикою «пшениця-полба». Висновки. Аналіз публікацій за допомогою вбудованого інструментарію наукоментричної бази WoS дозволив виділити організації, які є найбільшими спонсорами досліджень пшениці-полби. Серед установ фінансуючих такі дослідження особливо виділяється TheNationalNaturalScienceFoundationofChina (NSFC).Проведений бібліометричний аналіз показав, що теплові карти – досить наочний і інформативний підхід для візуалізації бібліометричних параметрів.

Ключові слова: Triticumdococcum, Triticumdicoccoides, наукометрія, картографування даних, динаміка досліджень, регіональні тенденції.

УДК 633.11:631.559                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0394

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 323–335

О. С. Багатченко¹, Л. В. Центило^1,2

 ¹Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

Актуальність. Врожайність є одним із головних критеріїв ефективності вирощування сільськогосподарських культур, зокрема пшениці м’якої озимої. Посівні якості насіння виступають ключовими показниками, що відображають його життєздатність і репродуктивний потенціал культури. Зазначені показники змінюються залежно від попередника, строків сівби, рівня мінерального живлення, гідротермічних умов вирощування та біологічних особливостей сорту. Мета. Дослідити вплив строків сівби та попередників на формування врожайності та показників посівних якостей насіння сучасних сортів пшениці м’якої озимої в умовах Правобережного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. в умовах ТОВ «Агрофірма «Колос». Вивчали вісім сучасних сортів пшениці м’якої озимої: АФК Стабіліті, АФК Лайт Грін, АФК Еліт Грейн, АФК Фентезі, АФК Юніон, АФК Преміум, МІП Феєрія, МІП Роксолана.За стандарт обрали сорт Подолянка. Вивчали попередники горох, соя, соняшник та озимий ріпак і строки сівби – 20, 30 вересня та 10 жовтня.Результати. Установлено, що провідним чинником формування урожайності та показників посівних якостей насіння пшениці м’якої озимої був сорт, тоді як попередник істотно впливав на вихід кондиційного насіння, а строки сівби – впливали переважно через взаємодію з іншими факторами. Урожайність сортів пшениці озимої, в середньому по експерименту, становила 6,3 т/га з максимумом – після попередника горох – 7,5 т/га і мінімумом після соняшнику – 5,4 т/га. Зміщення строку сівби з 20 вересня до 10 жовтня дещо знижувало врожайність сортів, а найвище значення цього показника було у сорту АФК Преміум (понад 7 т/га) при розміщенні після гороху та ріпаку і сівбі 20 вересня. Найвищі значення виходу кондиційного насіння відмічено у сорту АФК Еліт Грейн (74,5 %) за сівби 20 вересня після попередника горох. Найвищу масу 1000 насінин, лабораторну схожість і енергію проростання забезпечували сорти АФК Еліт Грейн, АФК Лайт Грін і АФК Преміум, які достовірно перевищували стандарт.Висновки. Отримані результати є певним внеском у вивчення як теоретичних, так і практичних аспектів технології вирощування насіння пшениці озимої. Представлені дослідження сприятимуть ефективнішому використанню протестованих сортів пшениці не лише у насінництві та рослинництві, а і у селекційній практиці.

Ключові слова: сорт, попередники, строки сівби, врожайність, показники якості насіння.

УДК 633.15:661.169.23:632.111.6                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0395

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С.  336–342

 Т. В. Мельник ¹, І. І. Ярчук ²

¹ ТОВ «ХІКС Україна», вул. Гурджуанська,   5, м. Синельниково, Дніпропетровська обл., 52500, Україна

² Дніпровський державний аграрно-економічний університет,  вул. С. Єфремова 25, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальнiсть. Потепління, яке спостерігається в останні роки, призводить до більш раннього початку весняної вегетації, що, в свою чергу, змушує аграріїв переносити початок сівби на більш ранні строки, щоб максимально використати весняну вологу. Але за раннього початку весни значно зростає ймовірність повернення холодів, що призведить до зниження польової схожості насіння, зрідження сходів та продуктивності. Актуальність даної роботи полягає у необхідності пошуку заходів максимального збереження проростків при поверненні весняних холодів (зниженні температури). Метадослiджень. Розробка технологічних заходів спрямованих на максимальне збереження посівів кукурудзи, при поверненні холодів. Оскільки пестициди, як правило, крім своєї прямої дії чинять і опосередкований вплив на рослини, то була проведена спроба з’ясувати особливості дії пестицидів на проростання насіння кукурудзи в умовах низьких температур, виявити найбільш придатні для подолання низькотемпературного стресу. Матеріали та методи. Для імітації впливу на рослини кукурудзи повернення весняних холодів використовували надранні посіви. Це дало можливість в максимально наближених до природніх умов спостерігати реакцію рослин на фунгіцидні протруйники в умовах низьких температур. Досліди проводили в навчальному господарстві Дніпровського державного аграрно-економічного університету у 2023 та 2024 рр.. У 2023 р. висівали 15 і 19 квітня, а у 2024 р. – 12 і 19 квітня. Для даного регіону такі строки можна вважати надранніми. Дослідження проводили з гібридом кукурудзи Оніо і самозапильною лінією В 831. У досліді застосовували такі фунгіцидні протруйники: Венцедор, Бастіон, Февер, Максим XL та Авіценна. Результати. Встановлено, що фунгіцидні протруйники, які в лабораторних умовах виявляли однаково високу активність, в польових умовах за низьких температур надранніх строків сівби по-різному впливали на схожість насіння. Серед препаратів що досліджувалися максимальну польову схожість насіння відмітили при застосуванні Венцедор, Авіценна і Максим XL. Вони в умовах низьких температур забезпечували польову схожість насіння на рівні 68,8–85,0 %. Найнижчі результати отримано при використанні фунгіцидних препаратів Бастіон і Февер (51,3–67,5 %), відповідно. Висновки. За високіої ймовірності повернення весняних холодів, при ранніх строках сівби доцільно використовувати протруйники Венцедор, Авіценна і Максим XL, які здатні сприяти максимальній схожості насіння в умовах низьких температур.

Ключові слова. фунгіциди, обробка насіння, надранні посіви, низькі температури, польова схожість насіння.

УДК 633/635:655.056(075.8)                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0396

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 343–351

С. М. Крамарьов¹, Л. П. Бандура¹, Ю.В. Амброзяк¹, О. С. Крамарьов²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,м. Дніпро, 49000, Україна

²ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність роботи зумовлена необхідністю вирішення фосфорної проблеми, яка пов’язана з високою потребою рослин сої в рухомих формах фосфору, особливо на початкових етапах росту й розвитку. Часткове розв’язання цієї проблеми можливе шляхом використання фосфатмобілізуючих мікроорганізмів. Завдяки виділенню ними ферментів та органічних кислот у ґрунті відбувається перетворення важкорозчинних  речовин фосфору на рухомі форми, що забезпечує оптимальне фосфорне живлення рослин у ювенільний період. Мета дослідження вивчити вплив бактеріальних і мінеральних добрив на урожайність та біохімічний склад насіння сої. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили  впродовж 2021–2023 рр. у СФГ «Топка», розташованому в межах Магдалинів-ської територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області. Вивчали ефективність бактеріальних препаратів Граундфікс і Біофосфорин, внесених під передпосівну культивацію окремо та у поєднанні з мінеральним фоном N₂₀P₅₀K₅₀. Облік урожайності проводили поділянково методом прямого комбайнування. Вміст протеїну, жиру та вологи в насінні визначали за ДСТУ 7491:2013. Результати. Серед досліджених варіантів найвищу ефективність мало внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин (5 л/га) на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀. За цих умов приріст урожайності насіння сої відносно контролю становив відповідно 0,51 т/га та 0,46 т/га. Використання препарату Граундфікс (8 л/га) сприяло підвищенню вмісту протеїну в насінні на 0,8 %, а жиру – на 1,6 %. Аналогічна тенденція спостерігалась із застосуванням Біофосфорину: приріст протеїну становив 0,9 %, а жиру – 1,0 %. Водночас за біохімічними показниками внесення 5 л/га на фоні N₂₀P₅₀K₅₀ лише незначно поступалося нормі 8 л/га. Висновки. Встановлено, що оптимальним є внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин нормою 5 л/га на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀, яке забезпечує підвищення урожайності та покращення якості насіння сої.

Ключові слова: соя, насіння, ризосфера, ґрунтові мікроорганізми, протеїн, жир, бактеріальні добрива.

УДК 633.631.813:631.582                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0383

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 352–357

С. П. Полторецький, А. В. Щербина

Уманський національний університет, вул. Інститутська, 1, м. Умань, Черкаська область, Україна, 20300

Актуальність. Просо є важливою круп’яною культурою з хорошим адаптивним потенціалом до вирощування в умовах посухи. Строки сівби та система удобрення є головними факторами у підвищенні його врожайності та покращенні якості зерна. В умовах нестійкого зволоження правобережного Лісостепу України ці питання вивчені недостатньо, що і стало передумовою для проведення цих досліджень. Метою досліджень було вивчити вплив строків сівби та доз азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Методи. Польовий та аналітичний. Результати. В умовах польового досліду щодо впливу строків сівби (друга та третя декада квітня) та доз внесення азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Виявлено, що живлення (N₈₀P₃₀K₃₀) рослин азотом та більш ранні строки сівби були визначальними факторами формування врожаю та якості зерна проса і забезпечили найбільшу його продуктивність. Висновки. В умовах нестійкого зволоження на чорноземі опідзоленому найвищу врожайність зерна проса отримали за його сівби у другій декаді квітня та внесенням N₈₀Р₃₀K₃₀ (триразове удобрення азотом: під оранку – N₃₀Р₃₀K₃₀; у передпосівну культивацію N₃₀, позакоренево – у фазі кінець кущіння N₂₀₎: врожайність зерна – 3,96 т/га з перевищенням контролю (без добрив) на 1,13 т/га. За сівби проса у третій декаді квітня із удобренням врожайність була менша на 0,41 т/га. Інтенсивне удобрення проса азотом сумарною дозою 80 кг/га та сівба його у другій декаді квітня забезпечили найкращу якість зерна з вмістом білка в зерні 12,9%, що на 1,3%ще, за контроль та на 0,4% вище порівняно з сівбою проса у третій декаді квітня.

Ключові слова: просо, азот, дози, врожайність, зерно, білок.