Інформація про розділ

УДК 633/635:655.056(075.8)                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0396

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 343–351

С. М. Крамарьов¹, Л. П. Бандура¹, Ю.В. Амброзяк¹, О. С. Крамарьов²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,м. Дніпро, 49000, Україна

²ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність роботи зумовлена необхідністю вирішення фосфорної проблеми, яка пов’язана з високою потребою рослин сої в рухомих формах фосфору, особливо на початкових етапах росту й розвитку. Часткове розв’язання цієї проблеми можливе шляхом використання фосфатмобілізуючих мікроорганізмів. Завдяки виділенню ними ферментів та органічних кислот у ґрунті відбувається перетворення важкорозчинних  речовин фосфору на рухомі форми, що забезпечує оптимальне фосфорне живлення рослин у ювенільний період. Мета дослідження вивчити вплив бактеріальних і мінеральних добрив на урожайність та біохімічний склад насіння сої. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили  впродовж 2021–2023 рр. у СФГ «Топка», розташованому в межах Магдалинів-ської територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області. Вивчали ефективність бактеріальних препаратів Граундфікс і Біофосфорин, внесених під передпосівну культивацію окремо та у поєднанні з мінеральним фоном N₂₀P₅₀K₅₀. Облік урожайності проводили поділянково методом прямого комбайнування. Вміст протеїну, жиру та вологи в насінні визначали за ДСТУ 7491:2013. Результати. Серед досліджених варіантів найвищу ефективність мало внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин (5 л/га) на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀. За цих умов приріст урожайності насіння сої відносно контролю становив відповідно 0,51 т/га та 0,46 т/га. Використання препарату Граундфікс (8 л/га) сприяло підвищенню вмісту протеїну в насінні на 0,8 %, а жиру – на 1,6 %. Аналогічна тенденція спостерігалась із застосуванням Біофосфорину: приріст протеїну становив 0,9 %, а жиру – 1,0 %. Водночас за біохімічними показниками внесення 5 л/га на фоні N₂₀P₅₀K₅₀ лише незначно поступалося нормі 8 л/га. Висновки. Встановлено, що оптимальним є внесення бактеріальних добрив Граундфікс і Біофосфорин нормою 5 л/га на мінеральному фоні N₂₀P₅₀K₅₀, яке забезпечує підвищення урожайності та покращення якості насіння сої.

Ключові слова: соя, насіння, ризосфера, ґрунтові мікроорганізми, протеїн, жир, бактеріальні добрива.

УДК 633.631.813:631.582                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0383

Зернові культури. Том 9. № 2. 2025. С. 352–357

С. П. Полторецький, А. В. Щербина

Уманський національний університет, вул. Інститутська, 1, м. Умань, Черкаська область, Україна, 20300

Актуальність. Просо є важливою круп’яною культурою з хорошим адаптивним потенціалом до вирощування в умовах посухи. Строки сівби та система удобрення є головними факторами у підвищенні його врожайності та покращенні якості зерна. В умовах нестійкого зволоження правобережного Лісостепу України ці питання вивчені недостатньо, що і стало передумовою для проведення цих досліджень. Метою досліджень було вивчити вплив строків сівби та доз азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Методи. Польовий та аналітичний. Результати. В умовах польового досліду щодо впливу строків сівби (друга та третя декада квітня) та доз внесення азотних добрив на врожайність та якість зерна проса. Виявлено, що живлення (N₈₀P₃₀K₃₀) рослин азотом та більш ранні строки сівби були визначальними факторами формування врожаю та якості зерна проса і забезпечили найбільшу його продуктивність. Висновки. В умовах нестійкого зволоження на чорноземі опідзоленому найвищу врожайність зерна проса отримали за його сівби у другій декаді квітня та внесенням N₈₀Р₃₀K₃₀ (триразове удобрення азотом: під оранку – N₃₀Р₃₀K₃₀; у передпосівну культивацію N₃₀, позакоренево – у фазі кінець кущіння N₂₀₎: врожайність зерна – 3,96 т/га з перевищенням контролю (без добрив) на 1,13 т/га. За сівби проса у третій декаді квітня із удобренням врожайність була менша на 0,41 т/га. Інтенсивне удобрення проса азотом сумарною дозою 80 кг/га та сівба його у другій декаді квітня забезпечили найкращу якість зерна з вмістом білка в зерні 12,9%, що на 1,3%ще, за контроль та на 0,4% вище порівняно з сівбою проса у третій декаді квітня.

Ключові слова: просо, азот, дози, врожайність, зерно, білок.

УДК 631.527.5:633.15:581.13:631.8:631.547.8              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0367

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 109–116

В. Д. Паламарчук, М. В. Скакун

Вінницький національний аграрний університет, вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, Україна, 21008

Вступ. Кукурудза була і залишається однією із основних зернофуражних культур, і зростання її урожайності можливе, перш за все, за рахунок оптимізації живлення рослин за рахунок використання добрив. Метою досліджень було встановити вплив застосування дигестату та кліматичних умов року на рівень передзбиральної вологості зерна гібридів кукурудзи. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно-польовий. Дослідження проводились протягом 2023–2024 рр. в умовах ТОВ «Органік-Д» на кафедрі рослинництва та садівництва Вінницького національного аграрного університету на гібридах кукурудзи різних груп стиглості: середньоранньої Амарос (ФАО 230), Р8754 (ФАО 240), Бігбіт (ФАО 290), Богатир (ФАО 290), середньостиглої – КВС 381 (ФАО 350), КВС Інтелегенс (ФАО 380), середньопізньої – ДН Аншлаг (ФАО 420), Р 0217 (ФАО 460). Результати. Дигестат біогазових станцій отримували шляхом анаеробного зброджування свинячого гною протягом 14 діб. За хімічним складом, отриманий  таким чином дигестат, характеризувався слаболужною реакцією (рН 7,5–8,2), наявністю макро-, мікроелементів, позитивним мікробіологічним складом. У системі удобрення застосовувалося мікродобриво Нановіт кукурудза яке містило у своєму складі такі макроелементи, як азот, фосфор, магній, сірку, мікроелементи: цинк і мідь та біологічно-активний комплекс «NANOAСTIV». Нами встановлено, що рівень передзбиральної вологості залежав від кліматичних умов року. Зокрема, у середньому по досліду, рівень передзбиральної вологості зерна в 2023 р. становив – 26,05 %, а у 2024 р. за рахунок тривалого посушливого періоду, він знизився на 6,06 %, і складав – 19,9 %. Найбільшу вологість зерна відмічено у середньопізніх гібридів кукурудзи із ФАО 420-460 – 27,00-27,03 %, тоді як у групі середньоранніх гібридів із ФАО 230-240 вона була на 8,93–9,22 % нижчою і становила, у середньому за два роки  – 17,78–18,10 %. Залежно від удобрення найвищий рівень вологості зерна виявлено у варіанті, який передбачав внесення дигестату в основне удобрення (60 т/га) + передпосівне дигестатом (60 т/га) + підживлення (60 т/га) – Амарос (ФАО 230) – 18,80 %, Р8754 (ФАО 240) – 20,05 %, Бігбіт (ФАО 290) – 24,40 %, Богатир (ФАО 290) – 25,15 %, КВС 381 (ФАО 350) – 26,25 %, КВС Інтелегенс (ФАО 380) – 27,30 %, ДН Аншлаг (ФАО 420) – 28,15 % та Р 0217 (ФАО 460) – 28,90 %. Висновки. Рівень вологості зерна мав тісний зв’язок із групою стиглості досліджених гібридів кукурудзи – із збільшенням тривалості вегетаційного періоду спостерігалося підвищення передзбиральної вологості зерна. Кліматичні умови у 2023–2024 рр. досліджень істотно впливали на рівень передзбиральної вологості зерна гібридів кукурудзи. Внесення добрив призводило до зростання показника передзбиральної вологості зерна досліджуваних гібридів кукурудзи.

Ключові слова: дигестат, елементи живлення, вологість, кукурудза, система удобрення, макроелементи, мікроелементи

УДК 631.52:633.853.494             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0368

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.117–127 

С. С. Юрчук

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, проспект Юності, 16, м. Вінниця, 21100, Україна

Актуальнiсть. Формування густоти стояння рослин є визначальним чинником ефективного використання потенціалу при вирощуванні ріпаку озимого в умовах кліматичних ризиків і обмежених ресурсів. Вивчення її залежності від способу сівби, норми висіву та агрофону обґрунтовує адаптивний підхід до підвищення продуктивності посівів. Мета дослiджень – дослідження впливу способу сівби, норми висіву та рівня мінерального живлення, а також їхньої взаємодії на формування густоти стояння рослин ріпаку озимого, з подальшим обґрунтуванням оптимальних технологічних параметрів для забезпечення стабільної структури посівів та підвищення ефективності агроценозу. Матеріали та методи. У дослідах використовували два генотипи ріпаку озимого – сорт Антарія і гібрид Ексагон. Вивчали два способи сівби (звичайний рядковий (15 см) та широкорядний (45 см)), чотири норми висів 0,4; 0,6; 0,8 та 1,0 млн. схожих насінин/га,у, три варіанти агрофону: контроль (без добрив), внесення мінерального живлення (N₁₂₀P₆₀K₉₀) і добрива (N₁₂₀P₆₀K₉₀)  в поєднанні з регулятором росту Карамба. Польові (фенологічні спостереження, обліки густоти на різних фазах розвитку), лабораторні (визначення схожості, польової схожості, показників збереження після зими), математичні та статистичні (дисперсійний, регресійний та графоаналітичний аналіз). Результати. Встановлено, що густота стояння рослин ріпаку значною мірою залежить від поєднання технологічних факторів. Гібрид Ексагон більш чутливий до агрофону, порівняно з сортом Антарія, що проявлялося в більш високих показниках збереження рослин і адаптивності до змін технологічних умов. Побудована модель множинної регресії показала статистично достовірну залежність густоти від норми висіву, агрофону та їх взаємодії, що дозволяє прогнозувати оптимальні параметри густоти перед збиранням. Висновки. Встановлено, що найбільш стабільна й ефективна густота рослин формується за умови поєднання широкорядної сівби з нормою висіву 0,8–1,0 млн насінин/га та використанням добрив у поєднанні з регулятором росту. Результати мають практичне значення для впровадження і можуть бути використані для вдосконалення норм висіву й системи удобрення з урахуванням біологічних особливостей сорту чи гібрида.

Kлючові слова: ріпак озимий, густота рослин, норма висіву, способи сівби, сорт, гібрид, модель множинної регресії

УДК 631.5, 633.1, 633.16                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0369

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 128–136 

Т. С. Ящук, Н. П. Самець, Г. П. Сидорук

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, Україна

Актуальність. В Україні провідною галуззю сільського господарства є виробництво зерна.На сучасному ринку зернових культур ячмінь озимий займає одне з важливих місць в зерновому балансі країни. Створення надійної, потужної бази вирощування зерна для населення і кормів для тварин можливо лише на основі сталого, безперебійного надходження зернової продукції з високою якістю і низькою собівартістю.Мета. Вивчити та оцінити окремі елементи технології, зокрема уточнити строки сівби різних сортів ячменю озимого для зони Західного Лісостепу України в умовах польового експерименту за сприятливої ефективності запропонованих прийомів, що передбачає отримання гарантованих і сталих рівнів урожайності зерна високої якості. Матеріали та методи. Дослідження виконували у 2016–2024 рр. на полях Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ Карпатського регіону НААН. У дослідах висівали сорти ячменю озимого – Буревій, Дев’ятий вал, Тутанхамон, Паладін Миронівський, Валькірія, МІП Статус. Сівбу проводили в 4 строки: 15, 25 вересня та 5, 15 жовтня. Закладку і ведення польових дослідів здійснювали відповідно до загальноприйнятих методик дослідної справи. Методи: польовий, лабораторний, порівняльно-аналітичний. Результати. Систематизовано та виділено основні фактори впливу на формування врожаю ячменю озимого. Експериментально визначено оптимальні строки сівби в контексті зміни клімату. Встановлено залежність вмісту білка в зерні ячменю озимого від строку сівби. За результатами досліджень встановлено, що сівба ячменю озимого в найбільш оптимальні строки, а саме 15–25 вересня забезпечувала формування вищої врожайності (5,75 і 5,81 т/га), порівняно з жовтневими (5,24 і 4,92 т/га). Виявлено, що більшу врожайність усіхсортів було отримано в сприятливому, за погодними умовами, 2024р. (6,43 т/га), найменшу – в посушливому 2020 р. (3,73 т/га). Вміст білка в зерні зростав від найбільш раннього до пізнього строку сівби: з 12,3 до 12,6%. У різні за погодними умовами, роки, незалежно від строків сівби, найвищі показники якості урожаю сформовано у 2019 р. (14,0%), найнижчі – у 2024 р. (10,4%). Висновки.Найвищу урожайність на рівні 5,75; 5,81 т/га формували сорти ячменю озимого за сівби в оптимальні, для зони вирощування, строки – 15 та 25 вересня, забезпечуючи прибутковість та окупність зерновиробництва у змінних ґрунтово-кліматичних та організаційно-економічних умовах господарювання.

Ключові слова: погодні умови, сорт, фактор впливу, строк сівби, урожайність, вміст білка, економічна ефективність

УДК 633.15: 631.527.5/559:631.84.7            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0370

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.137–143

Ж. А. Молдован, В. Г. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність.  Для досягнення високої врожайності кукурудзи, критично важливо підтримувати достатній рівень азоту упродовж ключових фаз росту та розвитку культури. Дробне внесення азоту при цьому оптимізує живлення рослин і знижує непродуктивні його втрати.  Мета досліджень.Вивчення впливу позакореневого підживлення кукурудзи карбамідом або його бакових сумішей з сіркою на формування біометричних показників качана гібридами кукурудзи скоростиглих груп в умовах Західного Лісостепу.Матеріали і методи. У двофакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ранньостиглий ДН Атон та середньоранній ДН Астра; варіанти позакореневого підживлення карбамідом івисококонцентрованим рідким сірчаним добривом Хімік Сірка– у фази 5–6 та 8–9 листків. Результати. Встановлено, що у роки проведення досліджень на формування біометричних показників качана істотно впливало не лише застосування позакореневого підживлення, але й погодні умови вегетаційного періоду. У середньому за роки досліджень, за різних варіантів позакореневого підживлення, довжина качана збільшувалася у ранньостиглого гібрида ДН Атон на 1,2–4,1 %, у середньораннього ДН Астра – на 1,7–6,8 % порівняно з контролем.  Позакореневі підживлення  карбамідом сприяли збільшенню маси зерна з одного качана у ранньостиглого гібрида ДН Атон на 6,5–18,2 % та у середньораннього ДН Астра – на 7,0–23,9 %, маси 1000 зерен – на 3,1–10,9  та 3,7–13,0 %, озерненості качана – на 6,7–13,9 та 6,0–20,0 %, відповідно. Додавання сірки у вигляді висококонцентрованого рідкого добрива Хімік Сірка  до карбаміду зумовлювало  додаткове збільшення маси зерна з одного качана у ранньостиглого гібрида ДН Атон – на 3,3–4,4 %, у середньораннього ДН Астра – на 1,3–4,8 %. Маса 1000 зерен відповідно збільшувалася на 2,1–2,2 та 1,9–2,3 %, а озерненість качана – на 0,8–3,9 та 1,3–2,4 % порівняно з контролем. Висновки.Найбільш ефективним є дворазове підживлення кукурудзи карбамідом з додаванням висококонцентрованого рідкого сірчаного добрива Хімік Сірка у фази 5–6 та 8–9 листків, що забезпечило збільшення довжини качана у рослин ранньостиглого гібрида ДН Атон на 5,3 %, у рослин середньораннього ДН Астра – на 10,2 %,озерненості качана – на 16,0 та 22,9 %, маси зерна з 1 качана – на 22,1 та 27,8 %, маси 1000 зерен – на 13,2 та 15,2 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, підживлення, карбамід, сірка, довжина качана, маса зерна, маса 1000 зерен

УДК 633.11:631.5:633.854.78                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0371

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 144–151

Ю. В. Попов, С. В. Авраменко

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

 Актуальність.В умовах стрімких кліматичних та економічних змін традиційна технологія вирощування м’якої пшениці потребує оптимізації, саме тому терміни та дози азотних добрив при підживленні мають першочергове та ключове значення. Мета досліджень. Визначити урожайність та показники якості зерна пшениці м’якої озимої залежно від строку та доз довесняного підживлення після попередника соняшник. Матеріали та методи.Дослідження проводили в польовій зерно-паро-просапній сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН у 2020–2022 рр. та у 2023/2024 рр.  Досліди передбачали п’ять варіантів осіннього та ранньовесняного підживлення пшениці м’якої озимої сорту Здобна аміачною селітрою у дозах N₃₀; N₆₀; N₉₀; N₁₂₀ після попередника соняшник: 1 – контроль (без добрив); 2 – при посіві; 3 – фаза проростків; 4 – фаза 2–3 листків; 5 – по мерзлоталому ґрунту. Результати. В середньому за три роки максимальна урожайність отримана при дозі N₁₂₀ – 4,56 т/га за підживлення по мерзлоталому ґрунту. Вміст білка, клейковини та скловидність зростали зі збільшенням дози азоту при підживленні набуваючи свого максимуму при N₁₂₀ у строк 2–3 листків пшениці і становили 12,7 %; 22 % та 69 % відповідно.  Індекс деформації клейковини навпаки – зменшувався при збільшені дози азоту при підживленні, найбільше значення ІДК становило 48 од. пр. за дози азоту  N₃₀ у фазі 2–3 листків пшениці. На натуру зерна строк і доза азоту при підживленні не мали істотного впливу, – її показник коливався в межах 808–822 г/л. Висновки. Встановлено, що на урожайність пшениці м’якої озимої найбільший вплив має доза підживлення, а не строк внесення азотних добрив. Щодо показників якості зерна, то їх чіткої залежності від дози та строку азотного підживлення не спостерігали. Строк та доза внесення азоту мали різний вплив на показники якості зерна пшениці: зі збільшенням дози азоту вміст білка, скловидність та вміст клейковини зростали, а ІДК зменшувався. Натура зерна не залежала від строку та дози при підживленні.

Ключові слова: азотні добрива, осіннє підживлення, пшениця озима, урожайність, попередник соняшник, аміачна селітра, фенологічна фаза, вміст білку, вміст клейковини, ІДК, натура зерна, скловидність

УДК 631.16:631.527:631.5            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0336

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 246–255

Попов С. І., Кузьменко Н. В., Гутянський Р. A., Глубокий О. М., Міхальов І. A.

1 Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН,пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060, Україна

2ПрАТ «АБІнБев ЕФЕС Україна», вул. Фізкультури, 30-в, м. Київ, 03150, Україна

Актуальнiсть. Пiдвищення попиту на пивоварний ячмiнь спонукає селекцiонерiв до створення нових сортiв, що поєднують високий рівень урожайності та якості зерна зі стійкістю до несприятливих умов середовища. Вагоме значення на сьогодні має впровадження у виробництво технологій вирощування високоадаптивних сортів ячменю ярого як вiтчизняноï, так зарубіжної селекцiï, здатних підвищити реалізацію їхнього потенціалу продуктивності та стабільність зерновиробництва. Метадослiджень – вивчити особливості формування морфологічних ознак, елементів продуктивності та урожайності пивоварних сортів ячменю ярого зарубіжної селекції залежно від фону живлення та погодних умов року. Матеріали та методи. Досліди закладали на двох фонах живлення: 1 – без добрив; 2 – внесення N₃₀P₃₀K₃₀. Вивчали 12 зарубіжних сортів пивоварного напрямку використання. Використовували лабораторнi, польовi, розрахунковi та статистичнi методи. Результати. Встановлено, що на ріст, розвиток і формування елементів продуктивності пивоварних сортів ячменю ярого суттєво впливали погодні умови вегетаційного періоду та фон живлення. У середньому за 2021 та 2023 рр., на фоні без добрив найбільшу кількість продуктивних стебел сформували сорти Skyway і Quench (560–580 шт./м²), а на удобреному – сорти Odyssey, Guzel і Lexy (680–690 шт./м²) з показниками продуктивної кущистості відповідно 1,9, 2,0 та 1,8. Найбільшу кількість зерен у колосі на обох фонах забезпечили сорти BARI, Evgenia та Planet – від 20,0 до 22,8 шт. Найвищу масу 1000 зерен мали сорти Guzel та Evgenia, яка на фоні без добрив становила 47,1–50,0 г, а на удобреному – 50,2–50,7 г. Найбільшу реакцію на внесення добрив відмічено у сортів Odyssey, Guzel і Lexy, які, за даними біологічної врожайності, забезпечили приріст зерна 66,2–76,1 %. Фактична врожайність на фоні без добрив була в межах від 2,43 т/га (Odyssey) до 3,06 т/га (Lexy), за середньої врожайності сортів 2,73 т/га. При цьому виділялись сорти Lexy Guzel, Evgenia та BARI з рівнем урожайності 2,83–3,06 т/га. На фоні внесення N₃₀P₃₀K₃₀ максимальну надбавку зерна до контролю забезпечили сорти Odyssey (1,41 т/га) і Fandaga (1,39 т/га). Найбільший ефект сорту до середньоï врожайності по сортах (3,30 т/га) відмічено у Lexy (+0,31 т/га), при цьому надбавка зeрна становила 8,6 %. Висновки. Сорти Lexy, Evgeniа та Guzel можна вважати найбільш придатними для східної частини Лісостепу України, оскільки, незалежно від умов вирощування в роки дослідження, вони формували найвищу зернову продуктивність і мали найбільш виражену позитивну реакцію на добрива.

Kлючові слова: ячмінь ярий, пивоварні сорти, добрива, показники структури врожайності, продуктивність, урожайність

УДК 633.81/.85:632.9:633.854.78    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0337 

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 256–265

С. М. Чоловський

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Соняшник (Helianthus annuus L.) є однією з провідних сільськогосподарських культур в Україні та останніми роками займає площі на рівні 5–5,5 млн га. Серед низки виробничих систем його вирощування, однією з найефективніших у контролі вовчка соняшникового та складноконтрольованих бур’янів, є системи Clearfield^® та Clearfield^® Plus. Мета. Визначити переваги виробничої системи Clearfield^® Plus порівняно з Clearfield^®. Матеріали і методи. Польові досліди проведені впродовж 2020–2022 рр. відповідно до загальноприйнятої методики дослідної справи на базі господарств СТОВ «Говтва» в м. Решетилівка Полтавської області та ТДВ «Терезине» в смт. Терезине Київської області. Всі елементи агротехніки – загальноприйняті для зони Лісостепу. Результати. Встановлено, що гібрид соняшнику Бакарді (Clearfield^® Plus) у порівнянні з гібридом Неома (Clearfield^®), у середньому по двох локаціях, за три роки досліджень, забезпечив рівень врожайності вищий на 0,33 т/га, (13,2 %). Аналіз ширшої вибірки гібридів Clearfield^® та Clearfield^® Plus показав, що гібриди виробничої системи Clearfield^® Plus сформували врожай на 0,28 т/га вище, (12,8 %) у порівнянні з гібридами Clearfield^®. За середнього рівня забур’яненості, та відсутності вовчка соняшникового та складноконтрольованих бур’янів достовірної різниці в показниках врожайності між гербіцидами Євро-Лайтнінг^® (1,2 л/га), Євро-Лайтнінг^® Плюс (2,5 л/га) та Пульсар^® Флекс (2,0 л/га) в межах кожної виробничої системи Clearfield^® та Clearfield^® Plus не виявлено. Проте гібриди виробничої системи Clearfield^® Plus на кожному гербіцидному фоні забезпечили вищі статистично достовірні показники врожайності: при використанні Євро-Лайтнінг^® (1,2 л/га) – на 0,29 т/га, (13,3 %); Євро-Лайтнінг^® Плюс (2,5 л/га) – на 0,21 т/га, (9,8 %); Пульсар^® Флекс (2,0 л/га) – на 0,34 т/га, (15,3 %). Гібриди соняшнику Clearfield^® Plus проявили вищу толерантність до ІМІ-гербіцидів та стабільність отриманих врожаїв. Висновки. Гібриди соняшнику виробничої системи Clearfield^® Plus продемонстрували переваги за врожайностю та стійкостю до ІМІ-гербіцидів у порівнянні з гібридами Clearfield^® і є перспективними для подальшого збільшення їх площ вирощування.

Ключові слова: соняшник, гібрид, врожайність, гербіцид, Євро-Лайтнінг^® Плюс, Пульсар^® Флекс, фітотоксичність

Перелік скорочень, умовних позначень, символів.КЛ – Clearfield^®, КЛП – Clearfield^® Plus.

УДК 635.652/654:631.558.3              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0338

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 266–273 

О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк

Дослідна станція тютюнництва Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», вул. Інтернаціональна,4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

Актуальність. Одним з пріоритетних напрямків наукових досліджень у галузі рослинництва є обґрунтування та удосконалення сучасних технологій вирощування зернобобових культур на засадах енерго- і ресурсозбереження та екологічної безпечності. Всебічне вивчення агробіологічних особливостей та елементів технології вирощування є необхідною умовою для ефективного використання біологічного потенціалу сортів і підвищення індивідуальної та зернової продуктивності рослин квасолі звичайної. Нині особливо важливими є питання теоретичних і практичних аспектів технологій вирощування квасолі звичайної за кліматичних змін у зоні Лісостепу України, які б забезпечили створення оптимальних умов для її росту, розвитку та формування максимальної зернової продуктивності. Мета. Дослідження впливу елементів технології вирощування на біометричні показники та індивідуальну продуктивність рослин квасолі звичайної в умовах Лісостепу. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу кращий розвиток та індивідуальна продуктивність рослин квасолі звичайної були на широкорядних посівах (45 см). Простежується тенденція до зменшення біометричних показників рослин зі збільшенням густоти насаджень. Вищі значення елементів структури врожаю рослин квасолі звичайної отримали на широкорядних посівах першого строку сівби (11–14 травня). Найбільшу масу зерна з рослини одержано на посівах першого строку за густоти насад-жень 450 тис.шт./га (22,6 г – у сорту Мавка і 23,7 г – у сорту Панна). Найнижчі значення маси зерна були на звичайних рядкових посівах (15 см) з густотою насаджень 750 тис.шт/га (14,5 г і 13,5 г, відповідно). Більшу масу 1000 насінин отримано на широкорядних посівах першого строку сівби (212–217 г – у сорту Мавка і 329–341 г – у сорту Панна). Висновки. Способи і строки сівби, густота насаджень суттєво впливають на біометричні показники та індивідуальну продуктивність рослин квасолі звичайної. Варіювання їхнього прояву знаходиться в межах параметрів, обумовлених генотипом рослин певного сорту. Найвища індивідуальна продуктивність рослин досягається на широкорядних посівах першого строку сівби за густоти насаджень 450 тис.шт./га. Кількість зерен з рослини та їх маса відповідали сортовим характеристикам кожного зразка.

Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота насаджень, строки сівби, біометричні показники, індивідуальна продуктивність