Інформація про розділ

УДК 633.15:631.165:330.131.5                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0218

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 148–159

І. С. Волощук, О. П. Волощук, В. В. Глива, М.О. Пащак

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5, с. Оброшине, Львівський район Львівська область, 81115, Україна

Актуальність. Забезпечення населення продовольством та валютними доходами держави залежить від ефективного функціонування галузі зерновиробництва. Вагоме місце у нарощуванні обсягів зернових культур займає кукурудза, зерно якої  має стабільний попит як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Визначення проблеми. Відсутність селекційних програм з цієї культури у зоні західного Лісостепу зумовлює закупівлю гібридів та насіннєвого матеріалу в установах-оригінаторах зон центрального Лісостепу та Степу.  Підбір високопродуктивних гібридів залежить від їх біологічних особливостей ефективно використовувати ґрунтово-кліматичні умови та позитивно реагували на технологію вирощування. Мета наших досліджень полягала в комплексній економічній оцінці гібридів кукурудзи залежно від реалізації їх  генетичного потенціалу в ґрунтово-кліматичних умовах західного Лісостепу та їх реакції на систему основного і позакореневого живлення рослин. Матеріали і методи. Дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. на полях сівозміни відділу насінництва та насіннєзнавства Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН. Результати.  Найвищу  середню  врожайність  зерна  гібриди  кукурудзи  забезпечили  у  2019 р. – 7,49 т/га (ранньостигла група) та 7,62 т/га (середньорання), а найнижчу – у 2020 р., відповідно 7,07 та 7,22 т/га. Більш урожайними серед гібридів ранньостиглої групи були ДН Меотида – 7,68 т/га та середньоранньої – Оржиця 237 МВ – 7,67 т/га. Діапазон мінливості врожайності зерна по роках у гібридів ранньостиглої групи раннього дозрівання (ФАО 150–199) був на рівні 0,32–0,52 т/га, середньоранньої (ФАО 200–299) – 0,22–0,35 т/га. На сірих лісових поверхнево-оглеєних ґрунтах досліджуваного регіону з важкодоступними формами поживних речовин ефективною була передпосівна обробка насіння хелатними формами мікродобрив. Використання їх у передпосівній обробці насіння сприяло  підвищенню врожайності зерна на 0,21–0,43 т/га. Висновки. Зростанню економічних показників господарств різних організаційно правових форм зони західного Лісостепу сприяє розширення ареалу простих лінійних гібридів кукурудзи вітчизняної селекції. При вирощуванні екологічно-пластичних гібридів кукурудзи різних груп стиглості (Почаївський 190 МВ, ДН Меотида, ДН Хортиця, Оржиця 237 МВ) рентабельність виробництва зерна є високою (107,2–132,1 %). Передпосівна обробка насіння хелатними формами мікродобрив: оракул насіння (1,0 л/т), брексіл Комбі (0,5 кг/т) і в валагро ЄДТА мікс 5 (0,2 кг/т) сприяла зростанню рівня рентабельності на 2,7–9,2 відсоткові пункти; при внесенні мікродобрива оракул мультикомплекс (1,5 л/га) у фази: ВВСН 16–18 (6–8 листків) та ВВСН 59 (повна поява волоті) показник рентабельності перевищував контроль (без позакореневого підживлення) на 37,1–38,2 відсоткові пункти. Збільшення норми внесення мінеральних добрив до N₁₅₀P₉₀K₉₀ порівняно з N₁₂₀P₉₀K₉₀ забезпечувало вищу рентабельність виробництва зерна кукурудзи ранньостиглих гібридів (ФАО 150–199 з густотою стояння рослин 75 тис. схожих насінин/га) на 24,6–27,7 відсоткові пункти, середньоранніх (ФАО 200–299 з густотою стояння – 80 тис. шт./га) – на 17,4–20,7 відсоткові пункти.

Ключові слова: кукурудза, урожайність, мікродобрива, мінеральні добрива, рентабельність.

УДК 633.854.78:631.559:51/7                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0185

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 267–274

Клявзо С. П. ¹, Чабан В. І. ¹, Подобед О. Ю. ¹, Черних С. А. ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

² Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Єфремова Сергія 25,

м. Дніпро, 49009, Україна

Прогноз урожайності соняшника базувався на аналізі тимчасових рядів урожайних  даних культури за період 1971–2019 рр. при вирощуванні її в умовах північного Степу України в стаціонарному досліді на фоні природної родючості ґрунту. Достовірне середнє значення урожайності соняшника за досліджуваний період коливалось в межах 2,15 ± 0,17 т/га з наступними статистичними характеристиками: коефіцієнт варіації – С_v = 24 %, стандартне відхилення – s = 0,516 т/га. Аналіз графіка розсіювання в межах варіаційного ряду свідчить про наявність стійкої тенденції до підвищення урожаю соняшника за досліджуваний термін часу. Одержана адекватна лінійна модель зі зростаючим трендом урожайних даних. За результатами прогнозу, з використанням цього методу, урожай соняшника до 2025 р. очікується на рівні 2,59–2,67 т/га. Прогнозування з використанням ARIMA(об’єднана модель авторегресії та інтегрованого ковзного середнього) здійснювалось приведенням варіаційного ряду до стаціонарного виду, що досягалось диференціюванням першого порядку D (-1). Підбір найбільш адаптивної моделі здійснювали за допомогою варіювання значень р і q, по виду автокореляційної (ACF) і частної автокореляційної функцій (PACF). Встановлено, що кращою  є модель D (-1) ARIMA: (2,0,0), регресійним коефіцієнтам якої відповідали значення залишкових вірогідностей менше (р < 0,05). На основі обраної моделі встановлено, що згідно з короткотерміновим прогнозом очікувана урожайність соняшника в 2023 р. може досягти рівня 3,56 т/га.

Ключові слова: прогноз, урожайність, соняшник, модель, тимчасовий ряд, АRIMA-модел

УДК 631.95:633.                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0186

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 275–281

О. О. Вінюков, Л. І. Коноваленко, О. Б. Бондарева

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Дослідження, які були проведені в умовах східної частини північного Степу України впродовж 2018–2020 рр., передбачали з'ясування комплексного впливу інокуляції насіння пшениці озимої препаратом поліміксобактерин і обробки рослин стимуляторами росту на накопичення важких металів у зерні, яке формувалося під дією аерогенних викидів теплоелектростанції (ТЕС). Встановлено ефективність використання біопрепарату поліміксобактерин і гумінових стимуляторів росту рослин, сумісна дія яких спрямована на зниження біоакумуляції важких металів у зерні пшениці озимої за вирощування в зонах високого техногенного тиску. На відстані 2 км від ТЕС  вміст міді в зразках зерна пшениці зменшився порівняно з контрольним варіантом на 16,9 %, цинку – на 19,5 %. Виявлено істотне зменшення вмісту елементів першого класу небезпеки: свинцю – на 34,9 %, кадмію – на 33,3 %. Врожайність зерна пшениці озимої сорту Попелюшка при цьому становила 7,9 т/га, що більше від контролю на 0,9 т/га, або на 12,9 %. Запровадження інокуляції насіння та обробки рослин стимуляторами росту уможливлює зменшити ризик забруднення зернової продукції при вирощуванні її в умовах  промислових регіонів  з високим  рівнем техногенного навантаження на сільськогосподарські угіддя.

В зерні, вирощеному на відстані 20 км від ТЕС (небезпечний рівень забруднення ґрунту), вміст важких металів зменшився: міді  і цинку – на 15,3 %, свинцю – на 32,3 %, кадмію – на 33,3 %. Коефіцієнти біологічного поглинання хімічних елементів, які дають можливість оцінити вплив агротехнологічних заходів на біоакумулятивні процеси  важких металів в зонах техногенного навантаження, зменшилися в 1,3 раза.

Ключові слова: пшениця озима, техногенне навантаження, біопрепарати, стимулятор росту рослин, важкі метали, коефіцієнт біологічного поглинання важких металів, врожайність

УДК 633.11׃631.5                                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0187

 О. Л. Романенко ¹, І. С. Кущ ¹, А. В. Агафонова ¹, Ю. О. Тенюх ¹, М. М. Солодушко ²,  Н. М. Усова ³

¹ Запорізька філія Державної установи ″Інститут охорони ґрунтів України″, вул. Дослідна станція, 94, м. Запоріжжя, 69031, Україна,

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна,

³ Інститут олійних культур НААН, вул. Інститутська, 1, смт. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, Україна

З’ясовано, що протягом останніх 30-ти років в умовах півдня Степу мають місце істотні зміни клімату. Впродовж 1963/64–1989/90 в. р. середня річна температура повітря становила 9,6 °С, а 1990/91–2019/20 в. р. – 11,3 °С. Середня річна кількість опадів в 1957/58–1989/90 в. р. дорівнювала 456,1 мм, в 1990/91–2019/20 в. р. – 400,5 мм. У зв'язку з цим за останнє 30-річчя середньорічна температура повітря зросла на 1,7 °С, а середньорічна кількість опадів зменшилась на 55,6 мм.

Виявлено, що впродовж 1990/91–2019/20 вегетаційних років в умовах зони Степу витрати води рослинами пшениці озимої по чорному пару протягом вегетаційного періоду зменшились до 2536–2811 м³/га. Найбільш ефективно витрачали вологу посіви пшениці за сівби 25.09 (фон N₄₀P₄₀K₄₀, норма висіву – 4,5 млн схожих насінин/га): сумарні витрати води становили 2605 м³/га, коефіцієнт водоспоживання – 428 м³/т, врожайність зерна – 6,08 т/га.

З'ясовано, що за 28-річними даними запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0–10 см по чорному пару, як найбільш стабільному попереднику за забезпеченням вологою грунту, дорівнювали 10,2 мм і гарантували практично щорічне  одержання повних сходів пшениці озимої.

Визначено, що рослини пшениці озимої нерівномірно витрачали вологу протягом вегетації: в осінній період – 8,0–19,2 % від загальних витрат води, за час відновлення весняної вегетації - початок виходу в трубку – 28,3–30,9 %, вихід в трубку - початок колосіння – 22,1–24,2 %, колосіння - повна стиглість – 30,0–36,9 %.

За результатами проведених досліджень запропоновано заходи мінімізації негативного впливу подальшого  підвищення посушливості клімату шляхом  посилення здатності ґрунту утримувати вологу осінньо-зимових опадів та поліпшення його агрофізичних властивостей і водопроникності, впровадження сортів з більш вираженою ксероморфною структурою, які характеризуються підвищеним рівнем адаптації та витривалості до абіотичних стрес-факторів.

Ключові слова: пшениця озима, попередники, строки сівби, запаси продуктивної вологи в гнуті, витрачання води, урожайність, коефіцієнт водоспоживання.

УДК 633.366:631.527                                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0188

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 295–301

О. М. Григор’єва, Т. М. Алмаєва, Н. Л. Умрихін

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведено результати наукових досліджень, проведених в 2017–2019 рр.на полях Інституту сільського господарства Степу НААН у селекційно-насінницькій сівозміні в розсаднику конкурсного сортовипробування із 12 селекційними номерами еспарцету піщаного. Всі зразки проаналізовано за урожайністю зеленої маси, насіння та вмістом сухої речовини.

Встановлено, що впродовж трьох років вивчення сортозразок № 12 (Добір з Костянтина) забезпечував стабільний істотний приріст на рівні 3,2–12,4 т/га, або 28,3–23,8 % порівняно із сортом-стандартом Смарагд. В середньому за роками досліджень у цього селекційного номера вихід сухої речовини був максимальним. Приріст урожаю до показника сорту-стандарту Смарагд становив 1,31 т/га, або 12,00 %.  

Поширення еспарцету піщаного великою мірою залежить від створення нових більш урожайних сортів з високими показниками якості і одночасно добре адаптованих до різних умов вирощування. Правильний підбір сортів має виключно важливе значення у вирішенні проблеми підвищення урожайності і стійкості еспарцету піщаного до несприятливих умов зовнішнього середовища. Результати досліджень свідчать про те, що істотно вищі показники насіннєвої продуктивності в конкурсному сортовипробуванні одержали при вирощуванні сортозразка № 12 (Добір з Костянтина), за урожайністю насіння він перевищив сорт-стандарт на 0,31 т/га, або на 26,3 %.

За результатами дослідження кормової і насіннєвої продуктивності селекційних номерів конкурсного сортовипробування 2017 р. сівби виділено сортозразок № 12 (Добір з Костянтина), який впродовж трьох років вивчення відзначався досить високими показниками урожайності зеленої маси та насіння і підвищеними – виходу сухої речовини.

Ключові слова: еспарцет, селекційні номери, сортозразки, конкурсне сортовипробування, урожайність, вихід сухої речовини, насіння.

УДК 633.17:631.559(292.486)(1-17)(477)                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0189

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 302–309

А. Д. Гирка, Я. В. Алєксєєв, Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,

м. Дніпро, 49009, Україна

За результатами досліджень встановлено, що площа листкової поверхні посівів сорго прямо пропорційно залежить від густоти стояння рослин. У фазі викидання волоті формувалася найбільша площа асиміляційного апарату. З'ясовано, що кожне збільшення густоти стояння рослин на 20 тис./га призводить до зменшення індивідуальної площі листкової поверхні рослини на 8,8–9,0 % (128–137 см²) відносно попередньої густоти. Щодо ширини міжрядь, такого впливу не виявлено.

Найбільша маса зерна з волоті формувалася за густоти стояння рослин 80 тис./га. Загущення посіву (на 20 тис./га) зумовлювало зниження цього показника на 4,8–22,0 % відносно попе-реднього. При збільшенні щільності агроценозу простежувалося зменшення маси зерна та озерненості волоті, проте маса 1000 зерен була відносно стабільною. Оптимальні значення показника  маса 1000 зерен у сортів та гібрида за обох способів сівби одержано за густоти стояння рослин 120–140 тис./га. На структуру врожаю більшою мірою впливали генетичні особливості рослин сорго та щільність посіву, вплив способу сівби виявився незначним.

У середньому за роки досліджень вища урожайність сорго зернового формувалась в посівах з шириною міжрядь 45 см: гібрид Прайм – 5,89 т/га, сорти Дніпровський 39 – 4,62 т/га (за густоти стояння рослин 140 тис./га) і Вінець – 3,70 т/га (160 тис./га). За вирощування гібрида сорго зернового при міжрядді 70 см врожайність зерна становила 5,70–5,71 т/га за щільності рослин відповідно 120–140 тис./га. У сорту Дніпровський 39 однакові показники урожайності (4,57 т/га) були за густоти стояння рослин 120 та 140 тис./га. Урожайність зерна сорту Вінець за густоти стояння рослин 160 тис./га і ширини міжрядь 70 см становила 3,83 т/га. Загущення посівів понад вказану густоту призводило до зниження зернової продуктивності рослин.

Ключові слова: сорго зернове, густота стояння, площа листя, індивідуальна площа асиміляційного апарату, щільність агроценозу, зернова продуктивність.

УДК 633.358:631.811.98 (251.1) (477)                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0190

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 310–320

С. М. Лемішко ¹,  А. О. Кулик ²

¹ Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,

м. Дніпро, 49600, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України,

вул. Вернадського Володимира, 49009, Україна

За результатами економічного аналізу встановлено тенденції розвитку виробництва зернобобових культур в природно-кліматичних умовах зони Степу України за період 1990–2020 рр. Визначено місце зернобобових культур і гороху в структурі посівних площ в зоні Степу та в Україні. Проаналізовано динаміку показників зібраних площ, урожайності та валових зборів гороху в степовій зоні за останні п’ять років; встановлено причини нестабільності щорічних валових зборів зерна гороху та динамічних коливань його продуктивності.

Досліджено стан ефективності виробництва зерна гороху. Проаналізовано особливості територіального розміщення виробництва гороху в регіонах степової зони України. За результатами економічного аналізу встановлена необхідність застосування заходів з підвищення ефективності виробництва зерна гороху, зокрема – стосовно впровадження прогресивних агротехнічних заходів. В контексті зниження хімічного навантаження та екологізації процесу вирощування даної зернобобової культури актуальним визначено напрямок застосування ефективних біологічних препаратів.

В статті наведено результати виробничої перевірки застосування біологічних препаратів та їх комбінацій при вирощуванні гороху, яка проводилася протягом 2013–2017 рр. на базі фермерського господарства ”Гривас” П’ятихатського району Дніпропетровської області. Застосовували наступні біологічні препарати: реаком-С-боби для інкрустації насіння; фосформобілізуючі бактерії для інокуляції посівного матеріалу; трикомпонентну суміш препаратів кристалон, агат-25К і актофіт для обприскування вегетуючих рослин гороху. Обґрунтування нормативів витрат на виробництво зерна гороху, який вирощували за різними варіантами застосування біологічних препаратів, проводили на основі складених технологічних карт вирощування. За результатами виробничої перевірки встановлено найбільш ефективні варіанти застосування біологічних препаратів як за показниками елементів продуктивності, так і економічної ефективності.

Ключові слова: горох, виробництво, економічна ефективність, біологічні препарати, урожайність, собівартість, рентабельність.

УДК 633.11"324":631.811.1:338.432                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0191

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 321–328 

О. М. Друмова, І. І. Гасанова, А. О. Кулик

Державна установа Інститут  зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

В умовах північного Степу України в Державній установі Інститут зернових культур НААН у 2016–2019 рр. досліджено вплив підживлення рослин різними видами азотних добрив (аміачною селітрою, КАС-32, сульфатом амонію) на економічну ефективність вирощування пшениці озимої по чорному пару та після соняшника. З'ясовано, що найнижча собівартість однієї тонни зерна та найвищі чистий дохід з одного гектара і рівень рентабельності  відмічалися після обох попередників переважно у варіанті досліду, де на фоні передпосівного внесення добрив (N₃₀Р₆₀К₃₀ – по чорному пару та N₆₀Р₆₀К₆₀ – після соняшника) проводили підживлення посівів азотними добривами у два строки: N₃₀ по мерзлоталому ґрунту + N₃₀  наприкінці фази кущення рослин локально. Серед досліджуваних сортів пшениці озимої, а саме – Коханка (цінний за якістю зерна), Нива одеська та Ужинок (належать до групи сильних), вищеозначені показники кращими були у сорту Нива одеська і становили при вирощуванні по чорному пару залежно від виду азотного добрива 2055–2222 грн, 28470–30089 грн на один гектар та 200,2–224,6 % відповідно. При вирощуванні цього ж сорту після соняшника собівартість однієї тонни зерна за внесення азотних добрив у два строки змінювалася залежно від виду добрива у межах 2813–2953 грн, чистий дохід – 16802–17821 грн/га і рівень рентабельності – 125,9–137,1 %. Найнижчими економічні показники після непарового попередника були у сорту пшениці озимої Ужинок, який порівняно з сортами Нива одеська та Коханка формував меншу врожайність. Виявлено, що після обох попередників вищу економічну ефективність вирощування всіх сортів пшениці озимої забезпечувало використання для азотного підживлення добрива КАС-32, а нижчу – більш затратного  сульфату амонію.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, попередник, мінеральні добрива, азотні підживлення, урожайність, економічна ефективність.

УДК 633.15:631.5                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0192

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 329–335

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182,  Україна

Наведено результати дослідження ефективності прикореневого підживлення кукурудзи азотними добривами у критичні фази розвитку рослин, з'ясовано його вплив на показники індивідуальної продуктивності рослин і урожайність зерна. Встановлено, що азотні добрива зумовлюють подовження вегетаційного періоду в рослин ранньостиглого гібрида ДН Меотида на 4–8 діб, а середньораннього – ДБ Хотин на 2–9 діб залежно від дози і способу підживлення. Разом з тим  прикореневе підживлення рослин кукурудзи азотними добривами призводить до  збільшення кількості продуктивних качанів у рослин гібридів: ДН Меотида – на 4,3–13,0 %,  ДБ Хотин – на  2,1–5,3 % порівняно до контролю. Маса зерна з качана у цих гібридів збільшилася на 9,1–28,7  та  11,6–36,6 %, а маса 1000 зерен – на 4,6–17,6 та 7,3–21,4 % відповідно. Підвищення урожайності зерна в досліджуваних варіантах прикореневого підживлення азотними добривами рослин  гібридів становило: ДН Меотида  – на 1,24–2,47 т/га, або на 17,1–34,0 %, ДБ Хотин – на 1,41–2,65 т/га, або на 18,8–35,3 %.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна в кожного з досліджуваних гібридів кукурудзи відмічалися за внесення азоту в дозіN₄₅  у фази 3–5 та 7–9 листів. 

Найменш ефективним виявилося внесення азотних добрив одноразово в дозі N₉₀ у фазі 7–9 листків. Приріст урожаю зерна у ранньостиглого гібрида ДН Меотида порівняно до контролю становив 1,24 т/га, або 17,1 %, середньораннього  – ДБ Хотин – 1,41 т/га, або 18,8 %.  

Прикореневе підживлення рослин  кукурудзи у критичні фази  розвитку азотними добривами не тількиоптимізує їх живлення та знижує непродуктивні втрати азоту, але й позитивно впливає на  ріст і розвиток, формування площі листкової поверхні, показники індивідуальної продуктивності та забезпечує істотне збільшення урожайності зерна.

Ключові слова: кукурудза, гібриди, азотні добрива, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність.

УДК 504:620.9                                                                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0193

Зернові культури. Том 5.  № 2. 2021. С. 336–342

Ю. С. Фурманець, М. Г. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків,

Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати досліджень впливу густоти насадження, удобрення і типу ґрунту на продуктивність енергетичної верби в умовах Західного Полісся.

З'ясовано, що в середньому за п’ять років досліджень при вирощуванні енергетичної верби найбільшу урожайність сухої біомаси 102,9 т/га одержали на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га і внесення добрив в дозі N₆₀ P₂₀₀ K₂₀₀.

Найменша   урожайність   сухої  біомаси  була   при   густоті   садіння   енергетичної   верби 10 тис. шт./га у варіанті без добрив – 49,1 та 26,9 т/га відповідно на темно-сірому легкосуглинковому і дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Внесення мінеральних добрив в дозі N₆₀ P₁₀₀ K₁₀₀  призводило до підвищення урожайності сухої маси на 13,5 та 7,5 т/га  залежно від типу ґрунту. Підвищення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг д. р./га зумовлювало збільшення сухої маси до 23,6 та 13,0 т/га порівняно з варіантом без добрив.

Аналогічний результат одержали на дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Найменші показники урожайності були у варіанті без добрив як за густоти садіння 10 тис. шт./га – 26,9 т/га, так і  15 тис. шт./га – 30,2 т/га та 20 тис шт./га – 35,6 т/га сухої маси. Внесення мінеральних добрив у дозі N₆₀P₁₀₀K₁₀₀  зумовлювало підвищення виходу сухої маси  до 34,4; 38,5; 45,3 т/га відповідно. Збільшення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг. д. р./га на фоні N₆₀  викликало збільшення урожаю енергетичної верби до 39,9 т/га (за густоти 10 тис. шт./га), 44,1 т/га (15 тис. шт./га) та 52,3 т/га (20 тис шт./га) сухої маси.

 Внесення N₆₀P₂₀₀K₂₀₀ на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га забезпечило найбільший вихід твердого біопалива з біомаси енергетичної верби в середньому за п’ять років 22,7 т/га і енергії 363 ГДж/га, тимчасом як на дерново-підзолистому зв'язно-піща-ному ґрунті за таких же умов вирощування вихід твердого біопалива з верби на 11,1 т/га і  енергії 178 ГДж/га був меншим.

Ключові слова: енергетична верба, суха біомаса, тверде біопаливо, енергія, ґрунт.