Інформація про розділ

УДК 631:581.5:633.1                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0315

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 84–91

М. М. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. У степовій зоні України вологозабезпеченість посівів пшениці озимої, як і інших озимих зернових культур, відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки є визначальним чинником у задоволенні основних фізіологічних потреб рослин у процесі їх росту та розвитку. Неоднорідні умови зволоження, які створюються після різних попередників, обумовлюють значну відмінність у водоспоживанні рослин і впливають на продуктивність пшениці озимої, це необхідно знати та враховувати у виробничій діяльності. Мета проведених досліджень полягала у визначенні впливу попередників на водоспоживання посівів та урожайність пшениці озимої за різних погодних умов зони Північного Степу. Матеріали і методи. Вивчення та аналіз проблемних питань проводилися впродовж 2017/18–2021/22 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції у сівозміні лабораторії агробіологічних ресурсів озимих зернових культур ДУ Інститут зернових культур НААН. В досліді  пшениця озима різних сортів висівалася після трьох попередників: чорного пару, гороху та соняшнику. Технологія вирощування – загальноприйнята для північної частини Степу України. Результати. Умови зволоження, які створювалися після різних попередників, обумовлювали значну відмінність у водоспоживанні рослин пшениці озимої. За час осінньої вегетації найбільші витрати вологи посівами відмічалися на ділянках після чорного пару, які становили в середньому 46,2 мм і перевищували за даним показником посіви озимини після гороху та соняшнику відповідно на 8,8 і 15,2 мм. Навесні, з початком відновлення активної вегетації рослин, запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см під посівами пшениці озимої після різних попередників були доволі значними (158,0–172,4 мм) та сприяли формуванню високої врожайності. Проте перед збиранням кількість доступної рослинам вологи в метровій товщі ґрунту знижувалася до 29,6–38,0 мм. Впродовж вегетації середні загальні витрати вологи з ґрунту становили за сівби по чорному пару 336,2 мм, після гороху і соняшника – 326,2 та 315,0 мм відповідно. Урожайність пшениці озимої залежно від попередника, а отже і від вологозабезпеченості рослин, виявилася доволі високою та в середньому становила на ділянках після чорного пару 5,82 т/га, гороху – 6,09 т/га, соняшнику – 4,29 т/га. Висновки. Встановлено, що інтенсивність водоспоживання пшениці озимої залежить не тільки від кількості опадів в допосівний період і протягом її вегетації, але й визначається попередниками цієї культури, які є надзвичайно важливими та ефективними в забезпеченні рослин вологою, що безпосередньо впливає на рівень їх продуктивності.

Ключові слова: пшениця озима, попередники, вологозабезпеченість, погодні умови, запаси вологи, водоспоживання, урожайність

УДК 633.11:631.8                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0316

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С.92–100

Г. А. Ліхушина, Н. Л. Скнипа

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Введення у технологічний процес вирощування пшениці озимої стимуляторів росту різного походження сприяє більш раціональному використанню рослинами поживних елементів протягом вегетації, за рахунок розвитку кореневої та вегетативної систем. Коригування елементами технології протягом різних етапів органогенезу дозволяє прогнозувати перебіг фізіологічних процесів рослин на наступних стадіях розвитку та своєчасно впливати на них. Мета роботи.  Вивчити вплив стимуляторів росту та фонів живлення на формування рослинами пшениці озимої біометричних показників у різні фази розвитку. Методи. Польовий, лабораторний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, методи математичної статистики. Результати. Дослідження виконувались у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України у 2021–2023 рр. на двох фонах живлення: мінеральному (N₃₀P₃₀) і органічному (біогумус – 1000 кг/га). Використання мікробіологічних препаратів Мікрогумін та Байкал для обробки насіння пшениці озимої сприяло більш ефективній підготовці рослин до зимового періоду незалежно від фону живлення. Так, кількість вторинних коренів у рослин пшениці озимої на час припинення осінньої вегетації перевищувала контроль на 0,4 шт. (мінеральний фон) та 0,6 шт. (органічний фон). При порівнянні фонів живлення було встановлено, що мінеральний фон сприяв збільшенню вмісту накопичених цукрів у вузлах кущіння на 2,5 % порівняно з органічним. Незалежно від фону живлення найбільший вміст цукрів забезпечили варіанти з використанням для обробки насіння препарату Байкал. За мінерального фону живлення найкращі показники загального та продуктивного кущіння рослин пшениці озимої отримали за обробри насіння препаратом Мікрогумін, який у поєднанні з іншими препаратами, порівняно з контролем, забезпечив підвищення коефіцієнтів загального кущіння на 0,1–0,3, продуктивного кущіння – на 0,2–0,5. Найвищі коефіцієнти загального та продуктивного кущіння рослин пшениці озимої сорту Перемога на мінеральному (2,5 та 2,2, відповідно) та органічному (2,2 та 1,9, відповідно) фонах живлення забезпечив варіант Мікрогумін (обробка насіння) + Екостимул (фаза кущіння). Висновки.Застосування мікробіологічних препаратів, що вивчались, сприяло підвищенню кущіння у рослин пшениці озимої незалежно від фону живлення. Мінеральний фон забезпечив перевагу при формуванні у рослин пшениці озимої біометричних показників.

Ключові слова: пшениця озима, система удобрення, мікробіологічні препарати, періоди органогенезу,розвиток кореневої та вегетативної систем 

УДК 633.11:632.937:632.4             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0317

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 101–109

О. А. Заїма, О. Л. Дергачов, А. А. Сіроштан, А. М. Бордюг, Т. В. Шевченко

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н., Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Встановлення оптимальних попередників і строків сівби залежно від конкретних умов вирощування є актуальним, адже різні сорти мають неоднакові біологічні особливості, тому важливо віднайти найкращі прийоми агротехніки для кожного окремого сорту. Мета. Визначити пластичність сортів пшениці м'якої озимої та частки впливу агротехнічних заходів і умов вирощування на рівень їх урожайності. Матеріали і методи.Вивчали залежність урожайності пшениці озимої від таких факторів: А – попередники (5): соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла), гірчиця/насіння; В – строки сівби (3): 25 вересня, 5 і 15 жовтня; С – сорти пшениці м'якої озимої. Результати. Встановлено, що рівень урожайності пшениці озимої залежав переважно від попередника (35,5 %) і взаємодії факторів «рік» і «попередник» (17,0 %), а також від сорту (13,8 %).За сприятливих умов вегетації урожайність найбільше залежала від сортових особливостей та строку сівби, а за більш екстремальних умов (посухи, нерівномірності випадання опадів відносно періодів розвитку культури) головним фактором виступав попередник. За коефіцієнтом регресії більшу реакцію на зміну попередників та строків сівби (b_i = 1,44–1,46) встановлено у сортів МІП Довіра і МІП Відзнака, меншу – МІП Ювілейна та МІП Фортуна (коефіцієнт регресії становив 0,64–0,69). Найкраще на зміну умов вирощування реагували сорти МІП Ніка і МІП Дарунок, у яких урожайність змінювалась в прямій залежності від агротехнічних умов (b_i = 1,01–1,03). Висновки. На реалізацію потенціалу продуктивності і ефективність виробництва зерна пшениці озимої особливий вплив мають організаційно-господарські прийоми – добір сортів, попередників, оптимальних строків сівби. Їхній вплив на урожайність зерна визначається особливостями певного сорту та ґрун-тово-кліматичними умовами вирощування. Тому при виборі сортів для посіву потрібно враховувати їх пластичність і підбирати оптимальні попередники та строки сівби.

Ключові слова: сорт, попередник, строк сівби, урожайність, частка впливу, коефіцієнт варіації, коефіцієнт регресії

УДК 633.358. 631.8 (477.74)          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0318 

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 110–118

С. І. Бурикіна¹,Л. А. Сергєєв¹, Г. В. Куліджанов², В. М. Чепурних³

¹Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованогосільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога,24, смт. Хлібодарське, Одеська обл., 67667, Україна

²Одеська філія ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», вул. Лабораторна, 19, м. Одеса, 65037,Україна

³ Одеський державний аграрний університет, вул. Канатна,99, м. Одеса, 65039, Україна

Актуальність. Якість сільськогосподарської продукції визначається погодно-кліматичними умовами зони вирощування та технологією, активним компонентом якої є система удобрення рослин. Регіональні кліматичні флуктуації вимагають пошуку нових культур чи різновидів та вивчення їх реакції на зміну умов і технологій вирощування. Тому є доцільним вивчення особливостей формування основних показників якості зерна гороху за  підзимової сівби в погодно-кліматичних умовах Південного Степу. Мета. Встановити вплив мінеральних добрив на якість зерна гороху за підзимової сівби в умовах кліматичних змін Південного Cтепу України Методи. Польовий – вивчали дію основного внесення мінеральних добрив: N_30-45-60, P₄₀K₄₀, N_30-60P₄₀, N_30-60K₄₀, N_30-45-60P₄₀K₄₀,; підживлення мінеральним азотом N_30-45-60  за фазами росту на якість зерна гороху за підзимової сівби сорту
Ендуро; лабораторний – визначення білка, маси 1000 насінин та натури; статистичний – виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень. Результати. Наведені результати досліджень з впливу мінеральних добрив на формування показників якості зерна гороху за підзимової сівби. Встановлено особливості впливу погодних умов Південного Степу на концентрацію білка в зерні, його калібр та об’ємну масу. Висновки. Відмічено наявність математично достовірної залежності якості зерна від конкретних погодних умов: рівень білковості на 84,6% визначався температурним режимом весняно-літньої вегетації та на 60,8 % – опадами цього ж періоду, причому в першому випадку, це був прямий зв’язок, у другому – обернений;якщо на масу 1000 насінин опади за вегетацію та у весняний період розвитку позитивно впливали (r=0,95–0,99), то на натуру зерна – негативно (r= /-0,73/ – /- 0,99/). Поліпшення умов живлення приводило до підвищення концентрації білка в зерні гороху зимуючого, але рівень зростання залежав від дози азоту, способу застосування (основне чи підживлення) та фази його внесення: максимальний приріст білка отримали за основного внесення N₃₀P₄₀ – 14,2 % і при розподілі N₆₀ на три підживлення: весняне відновлення вегетації, бутонізація та початок наливу –15,2 %. Маса 1000 насінин здебільшого мала тенденцію до зменшення при підвищенні дози мінерального добрива.

Ключові слова: горох, підзимова сівба, добрива, основне внесення, підживлення, якість

УДК 635.657: 631.559: 631.526.3: 631.53.027      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0319          

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 119–123

Г. В. Панцирева

Вінницький національний аграрний університет, навчально-науковий інститут агротехнологій та природокористування, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, Україна, 21008

Актуальність. Комплексна оцінка урожайності та якості насіння нуту звичайного за передпосівної обробки насіння біопрепаратами і обприскування посівів ретардантом є науково цінною та актуальною проблемою сьогодення, яка дозволила обрати оптимальні способи реалізації генетичного потенціалу продуктивності сучасних сортів нуту. Метою досліджень було встановлення особливостей формування урожайності та якості насіння нуту звичайного залежно від сортового складу, передпосівної обробки насіння бактеріальним препаратом та використання різної концентрації ретарданту. Методи. Проведено польові і лабораторні дослідження за такими показниками: урожайність нуту, вміст жиру та сирого протеїну в насінні згідно із загальноприйнятими методиками. Дослідження проводились впродовж 2018–2022 рр. на базі науково-дослідного господарства «Агрономічне» Вінницького національного аграрного університету, с. Агрономічне, Вінницької області, Україна. Результати. Виділено за проявом ознак, що досліджувалися варіант із обробкою насіння препаратом Ризогумін-Плюс та дворазовою обробкою посівів ретардантом хлормекват-хлорид: першу – у фазу третього трійчастого листка, друга – у фазу бутонізації. Отримано найвищий вміст сирого протеїну і жиру в насінні нуту у сорту Пегас – 30,42 і 4,84 % та 27,66 і 3,61 % – у сорту Скарб у варіантах відповідно, де для передпосівної  обробки насіння використовували бактеріальний препарпт Ризогумін-Плюс та двократне обприскування рослин 0,75 % розчином ретарданту під час вегетації. Встановлено, що за обробки вегетуючих посівів нуту ретардантом хлормекват‐хлорид у концентрації 0,75 % у фазу третій трійчастий листок та бутонізація, забезпечує найкращі умови для росту, розвитку і формування високої врожайності сортів Скарб та Пегас – 2,53–3,02 т/га. Висновки. В умовах Правобережного Лісостепу у варіантах, де для передпосівної обробки насіння використовували бактеріальний препарат Ризогумін-Плюс та двократне обприскування  рослин 0,75 % розчином ретарданту під час вегетації (у фази третій трійчастий листок та бутонізація) отримано поліпшення комплексу господарсько-цінних ознак (вміст сирого протеїну і жиру) та урожайності насіння нуту звичайного сортів Скарб і Пегас. Зазначені технологічні прийоми вирощування можуть бути використані для вдосконалення технології вирощування нуту.

Ключові слова: нут звичайний, сорт, передпосівна обробка насіння, рістрегулюючі речовини, урожайність, якість

УДК 633.11:631.531.027.325            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0320

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 124–128

А. А. Сіроштан, о. В. Гуменюк, В. П. Кавунець, О. А. Заїма

Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н.,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Серед сортів пшениці озимої спостерігається широке різноманіття за тривалістю періоду яровизації, що значно впливає на адаптацію рослин до умов зимівлі. Отже, при виборі сортів для сівби в допустимі та пізні строки необхідно знати крім показника морозостійкості також тривалість яровизаційної потреби. Мета. Дослідити особливості яровизаційної потреби нових сортів пшениці м’якої озимої селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла. Матеріали та методи. Визначення тривалості періоду яровизації проводили за методикою, розробленою у відділі біотехнології, генетики і фізіології Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла. Для сівби брали насіння, що пройшло попередню штучну яровизацію, яку здійснювали в контрольованих умовах в чашках Петрі за різної тривалості (від 10 до 50 діб) за температури 1–2 °С. Яровизоване насіння висівали в польових умовах у грунт на глибину 5 см. Строк яровизації вважався достатнім для потреби сорту, якщо у варіанті більша частина рослин сортозразка виколошувалася. Результати. За три роки вивчення питання яровизаційної потреби сортів пшениці озимої встановлено, що 52 % сортів мали коротку яровизаційну потребу до 30 діб, 22 % – потребували яровизації від 30 до 40 діб і 26 % – більше 40 діб. Сорти МІП Княжна, МІП Валенсія, Грація миронівська, МІП Дніпрянка, МІП Ассоль, МІП Фортуна, МІП Лада, МІП Роксолана, МІП Дарунок, МІП Відзнака мають коротку яровизаційну потребу, а сорти Трудівниця миронівська, Балада миронівська, Естафета миронівська, МІП Ювілейна, МІП Ніка – тривалу яровизаційну потребу.Висновки. Для більш об’єктивної оцінки сортів поряд з показником морозостійкості у їх характеристиці доцільно наводити також яровизаційну потребу. За сівби пшениці озимої в пізні строки необхідно використовувати сорти з коротким періодом яровизації та моростійкістю не нижче 6 балів.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, зимостійкість, яровизаційна потреба, сорти

УДК 633.15:631.5         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0321

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 129–136

Аксьонов І. В. ¹, Котченко М. В.²  

¹Навчально-науковий інститут природничих та аграрних наук Луганського національного університету  ім. Тараса Шевченка Університетська, вул. Старосвітська, 52/19, м. Миргород, Полтавська область, 37600, Україна

²Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

Актуальність. У виробничих умовах гібриди не завжди формують високу врожайність. Густота стояння рослин є важливим агротехнічним прийомом в агротехнічному проектуванні агроценозу, який впливає на продуктивність рослин гібридів. Зміна густоти стояння рослин впливає на умови вирощування в агроценозі та викликає варіації кількісних ознак рослин. Тому вивчення впливу густоти посіву на формування продуктивності окремої рослини та реакції гібридів в умовах посушливого Степу України набуває актуальності та стає важливим науковим завданням. Мета досліджень. Основною метою було вивчення реакції гібридів кукурудзи на стрес скупченості рослин, виявлення гібридів, стійких до вирощування в посівах підвищеної густоти, визначення оптимальної густоти стояння посівів для кожного досліджуваного гібрида. Матеріали та методи. У досліді було випробувано 5 гібридів кукурудзи: ДБ Хотин, SY Rotango, SY Scorpius, SY Chorintos, Адевей. Гібриди відносяться до середньоранньої групи стиглості. Досліджувана густота рослин в агроценозах перед збиранням становила 40, 60, 80 тис./га. Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методик у рослинництві та тваринництві. Результати. Гібрид SY Rotango мав сильну чутливість до стресу скупченості рослин в агроценозах із підвищеною густотою стояння рослин. Збільшення густоти рослин в посіві не призвело до підвищення врожайності гібриду SY Rotango. Густота рослин 60 тис./га забезпечила формування максимальної врожайності гібридів ДБ Хотин (7,43 т/га), SY Scorpius (8,54 т/га), SY Chorintos (8,54 т/га). Гібрид SY Chorintos мав параболічний характер формування врожаю: підвищення врожайності до густоти 60 тис./га та зниження врожайності при підвищеній густоті до 80 тис./га. Гібрид Адевей мав низьку чутливість до стресу скупченості рослин і формував максимальну врожайність 7,63 т/га в посівах із густотою стояння рослин 80 тис./га. Висновки. У посушливих умовах Степу щільність посівів є одним із основних методів управління продуктивністю рослин і врожайністю гібридів кукурудзи. Рівень формування врожайності визначається особливостями взаємозв’язку факторів агроценозу: густота рослин, кількість качанів на одній рослині, маса зерна одного качана, урожайність. Гібриди кукурудзи однієї групи стиглості по-різному реагують на умови вирощування в агроценозах з різною густотою стояння рослин. Гібрид SY Rotango, який має високу чутливість до стресу скупченості рослин, не призначений для вирощування в агроценозах з високою густотою посівів. Гібрид Адевей рекомендований для вирощування в агроценозах з підвищеною густотою стояння рослин в посушливих умовах північного Степу України.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, густота стояння рослин, кількісна ознака, урожайність

УДК 633.111.1«324»:631.559              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0322

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 137–146

І. В. Правдзіва¹, Н. В. Василенко¹, Н. М. Хорошко¹, Т.В. Шевченко²

¹Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

²Національна академія аграрних наук України, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010, Україна

Актуальність. Правильний підбір попередньої культури для пшениці озимої в умовах мінливого континентального клімату є одним із основних доступних технологічних заходів підвищення якості зерна даної культури. А виділення сортів та селекційних ліній з вищим рівнем показників якості зерна має практичне значення в селекційному процесі при створенні високоякісного вихідного матеріалу. Мета. Виявлення впливу попередників на масу 1000 зерен та натуру зерна пшениці м’якої озимої в умовах центральної частини Лісостепу України та виокремлення генотипів з достовірно високими показниками якості зерна. Методи. Оцінювали сім нових сортів та чотири селекційні лінії пшениці, які висівали після п’яти попередників впродовж 2020/21–2022/23 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Визначали масу 1000 зерен (TKW) та натуру зерна (TW) відповідно до загальноприйнятих методик. Результати. У 2022/23 р. відмічено вищі середні значення досліджуваних ознак (TKW = 45,1 г; TW = 777 г/л), а у 2021/22 р. – найменші (TKW = 38,0 г; TW = 759 г/л). Максимальну масу 1000 зерен (42,4 г) у середньому за генотипами та роками отримано після гірчиці, а натуру зерна (778 г/л) – після сидерального пару. Проте, виявлено відмінності впливу попередньої культури на показники якості зерна для окремих генотипів пшениці м’якої озимої. На масу 1000 зерен найбільше впливали умови року (44,8 %), а на натуру зерна – взаємодія чинників: рік × попередник (37,3 %). Виявлено суттєвий вплив генотипу на ознаки (TKW – 19,4 %, TW – 21,1 %). Маса 1000 зерен найменше залежала від попередника (1,3 %), а натура зерна – від взаємодії чинників генотип × попередник (5,9 %). Виокремлено сорти та селекційні лінії пшениці м’якої озимої, які достовірно перевищували стандарт за масою 1000 зерен – Лютесценс 60400 (44,6 г), МІП Дарунок (43,7 г), Лютесценс 37548 (43,5 г), МІП Аеліта (43,0 г), МІП Відзнака (42,7 г) та натурою зерна – МІП Відзнака (785 г/л), Лютесценс 37548 (780 г/л), Лютесценс 60302 (778 г/л). Висновки. Виявлені особливості впливу попередників на масу 1000 зерен та натуру зерна варто враховувати при вирощуванні пшениці м’якої озимої. Виділені сорти та селекційні лінії слід використовувати у селекційному процесі як джерела окремих ознак, а сорт МІП Відзнака та селекційну лінію Лютесценс 37548 – як джерела комплексу високих показників якості зерна.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, сорт, селекційна лінія, фізичні показники якості, гідротермічні умови, попередня культура, коефіцієнт варіації, ANOVA

УДК 633.16.631.816.3            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0323

Зернові культури. Том 8. № 1. 2024. С. 147–155

В. Д. Паламарчук, М. М.Неїлик, О. М.Колісник

Вінницький національний аграрний університет, вулиця Сонячна, 3, Вінниця, Вінницька область, Україна, 21000

Актуальність. Ячмінь ярий це одна із основних зернових культур України, збільшення продуктивності якої можливе за рахунок оптимізації живлення рослин у системі удобрення. Метою досліджень було встановлення ефективності системи удобрення та позакореневих підживлень мікродобривом Айдамін-комплексний для вирощування ячменю ярого в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, лабораторно польовий. Дослідження проводились протягом 2020–2021 років на базі ТОВ «Органік-Д» с. Сутиски Вінницької області, Україна. Результати. Застосування мікродобрива Айдамін-комплексний забезпечує поліпшення ростових процесів, це проявляється збільшенням лінійних розмірів рослин, на 1,7–2,1 см та 5,4–6,1 см відповідно за дози внесення 1 та 2 л/га, порівняно із контрольним варіантом. Оптимізація живлення рослин макро- і мікроелементами сприяла покращенню стійкості до вилягання. У варіанті за N₄₅P₄₅K₃₀ у поєднанні із позакореневим підживленням мікродобривом Айдамін-комплексний дозою 2 л/га отримали найвищу масу 1000 зерен та масу зерна з колосу, а також кількість зерен зросла на 0,2–1,3 шт. Цей варіант забезпечив зростання показників кількості продуктивних пагонів та урожайності ячменю: сорт Гетьман – 396 шт./м² та 3,12 т/га, Геліос – 398 шт/м² та 3,72 т/га і Вакула – 392 шт./м² та 3,14 т/га, відповідно. Висновки.Господарсько-цінні ознаки і продуктивність досліджених сортів ячменю ярого істотно покращувалися за рахунок внесення мінеральних добрив N₄₅P₄₅K₃₀ у поєднанні з мікродобривом Айдамін-комплексний (2 л/га), зокрема, відмічене збільшення висоти рослин, покращення стійкості рослин до вилягання, найвище значення маси 1000 зерен, маси зерна з колоса, кількості продуктивних пагонів та найвищу урожайність – 3,12 т/га, 3,72 та 3,14 т/га, відповідно для сортів ячменю ярого Гетьман, Геліос і Вакула.

Ключові слова: ячмінь ярий, зерно, елементи живлення, мікродобриво, сорт, вилягання, урожайність, структура врожаю, висота рослин

УДК 633/635, 631.95: 633.1              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0287

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 278–284

О. Б. Бондарева, О. О. Вінюков, Л. І. Коноваленко, Г. А. Чугрій

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. В умовах всезростаючого техногенного пресингу на навколишнє середовище велике практичне значення для АПК має вивчення впливу абіотичних факторів на транслокацію   важких металів в системі ґрунт – рослина.В південно-східному промисловому регіоні екологічна безпека рослинницької продукції значною мірою залежить від нагромадження в рослинах важких металів, транслокація яких значною мірою залежить як від властивостей ґрунту, так і кліматичних чинників. Мета. Дослідити вплив агрокліматичних умов на вміст рухомих форм важких металів у ґрунті та їх транслокацію в зерно ячменю ярого в умовах східної частини Північного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження були проведені у 2018–2022 рр. у польовій сівозміні Донецької ДСДС НААНна сорті ячменю ярого Степовик.Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Для цинку відмічене найбільше зростання вмісту кислоторозчинної форми при збільшенні вологості ґрунту. В посушливих умовах (2020 р.) вміст кислоторозчинного цинку склав 45,3 мг/кг, в умовах надмірного зволоження 2022 р. він зріс на 8,5 мг/кг або на 18,8 %. Вміст усіх досліджених важких металів в зерні ячменю ярого при зростанні вологості грунту не перевищував гранично допустиму концентрацію (ГДК). При збільшенні вологозабезпеченості спостерігалась тенденція щодо збільшення вмісту міді (на 8,2–9,9 %). Накопичення цинку в зерні ячменю ярого збільшилось з 24,2 мг/кг до 28,9 мг/кг або на 19,4 % в надмірно вологий 2022 р. проти показника в посушливий 2020 р. Вміст свинцю за цих умов зріс на 0,09 мг/кг або 37,5 %. Вміст кадмію зріс на 0,02 мг/кг, що становить 40 %.Висновки.Зміни гідрометеорологічних умов впливають на вміст рухомих форм важких металів у ґрунті і на їх транслокацію в зерно ячменю ярого. Це викликає необхідність в умовах надмірного зволоження та реального техногенного навантаження застосовувати заходи щодо зменшення екологічних ризиків забруднення рослинної продукції важкими металами.

Ключові слова: ячмінь ярий, агрокліматичні умови, грунт, зерно, вміст важких металів