Інформація про розділ

УДК 633.15: 631.81.095.337: 631.816.35             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0239

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 106–114

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182, Україна

Актуальність. Добрива є одним із найефективніших засобів впливу на урожайність і якість зерна кукурудзи. Поряд з макроелементами (N, P, K) у формуванні зернової продуктивності кукурудзи важливу роль відіграють мікроелементи (B, Cu, Fe, Mn, Zn, Mo). Потреба в цих елементах невелика, однак вони вкрай необхідні для росту і розвитку рослин. Ефективним способом забезпечення рослин мікроелементами протягом вегетації можуть бути обробка насіння та позакореневі підживлення, що сприятимуть покращенню якості продукції, збільшенню урожайності та економічної  ефективності вирощування кукурудзи. Застосування регуляторів росту, комплексних рідких добрив є одним з нових і перспективних напрямів у сільському господарстві України, однак малодослідженим в умовах Західного Лісостепу. Мета. Вивчення впливу стимуляторів росту та комплексних мікро-добрив на ріст і розвиток рослин, формування  показників індивідуальної продуктивності, урожайності та якості зерна кукурудзи в умовах Лісостепу Західного. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2019–2020 рр. на чорноземах опідзолених середньосуглинкових. У двохфакторному досліді вивчали гібриди кукурудзи ДН Меотида та ДБ Хотин; стимулятори росту (Вимпел-К, Вимпел-2) та мікродобрива (Оракул насіння, Оракул мульти-комплекс, Оракул колофермин цинку, Оракул коло-фермин магнію), що використовували для обробки насіння або обприскування посівів у фази 3–5 та 7–9 листків. Результати. Встановлено, що рослини досліджуваних  гібридів кукурудзи формували різну кількість качанів на дослідних ділянках, а саме ДН Меотида–98–108, ДБ Хотин–93–98 продуктивних качанів на 100 рослинах. Допосівна обробка насіння та позакореневе підживлення кукурудзи на ранніх етапах росту забезпечували зростання ваги зерна з 1 качана ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 7,1–27,2 %, а середньораннього гібриду ДБ Хотин –на 5,5–29,4 %, маси 1000 зерен, відповідно, на 6,9–12,3 % та 10,5–16,0 %. Урожайність зерна зростала у ранньостиглого  гібриду ДН Меотида на 8,9–27,6 %, у середньораннього гібриду ДБ Хотин – на 8,7–26,1 %.Висновки.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна забезпечує варіант, який передбачає обробку насіння: Вимпел-К + Оракул насіння + Оракул цинк; обробку посівів у фазу 3–5 листків: Вимпел-2 + Оракул фосфор та у фазу  7–9 листків: Вимпел-2 + Оракул цинк + Оракул магній). Вага зерна з 1 качана збільшується, порівняно до контролю, у ранньостиглого гібриду ДН Меотида на 27,2 %, середньораннього ДБ Хотин – на  29,4 %, маса 1000 зерен – на 12,3 та 16,0 %,  урожайність зерна – на 27,6 та 26,1 % відповідно.

Ключові слова: кукурудза, гібрид, обробка насіння, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність

УДК 633.655:631.86              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0240

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 115–121

Л. А. Гарбар¹, Н. І. Довбаш², Н. В. Кнап³, Є. О. Ткаченко¹

¹Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

²Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Київська обл., 08163, Україна

³Відокремлений структурний підрозділ «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», вул. Т. Масарика, 32, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, Україна

Актуальність. Формування високих врожаїв насіння сої безпосередньо залежить від кількісного вираження кожного з елементів структури врожаю. Визначальними чинниками у формуванні продуктивності рослин сої є вплив ґрунтово-кліматичних умов регіону та окремі елементи технології вирощування, зокрема, удобрення. Мета дослідження полягала у виявленні впливу інокуляції та умов живлення на формування елементів структури врожаю сої сорту Меркур (ультраранній сорт). Методи. У досліді використовували спеціальні та загальнонаукові методи досліджень. Польові дослідження проводили впродовж 2019–2020 рр. на чорноземах типових малогумусних в умовах Київської області. Дослід двофакторний, чинник А – умови живлення, що створювалися застосуванням різних норм добрив та ріст регулюючих речовин (Гулівер Стимул) на фоні мінерального удобрення на стадіях розвитку рослин ВВСН 13-15; ВВСН 51-55; чинник В – інокуляція насіння препаратом Нітрофікс П (сухий інокулянт для сої). Результати. Наведено результати досліджень ефективності впливу умов живлення, рістрегулюючих препаратів, інокуляції насіння на формування елементів структури врожаю рослин сої сорту Меркур та виявлення взаємозв’язку між ними. Установлено, що формування елементів продуктивності сої визначалося чинниками, які ми вивчали, та факторами навколишнього середовища. Висновки. Збільшення норм добрив забезпечувало збільшення кількості бобів на рослині, кількості насіння у бобах. Спостерігалась динаміка і у напрямку збільшення маси 1 000 насінин, як на варіантах з інокуляцією насіння препаратом Нітрофікс П, так і без інокуляції. Проведення кореляційного аналізу між елементами структури врожаю сої та варіантами удобрення показало наявність між ними сильного позитивного кореляційного зв’язку. На основі кореляційно-регресійного аналізу, як без проведення інокуляції, так і з інокуляцією, установлено лінійну залежність. Вона характеризується сильним кореляційним зв’язком між урожайністю сої та варіантами удобрення з величиною достовірності апроксимації R² = 0,951.

Ключові слова: Гулівер Стимул, елементи структури врожаю, кореляційна залежність, маса 1 000 насінин, Нітрофікс П, соя, удобрення, умови живлення, урожайність

УДК 633.14.«324»:631.5/(477) (251.1) (1-17)            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0241

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 122–128

Ю. В. Безсусідня

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Визначення впливу попередників на рівень зернової продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від строків сівби та мінерального живлення є доволі актуальним, оскільки дозволяє у більш повній мірі розкрити біологічний потенціал рослин, суттєво підвищити врожайність цієї зернової культури в зоні Північного Степу України. Мета наших досліджень полягала у вивченні особливостей формування зернової  продуктивності сучасних сортів жита озимого залежно від попередників на фоні різних  строків сівби та рівня мінерального  живлення в ґрунтово-кліматичних умовах Північного Степу. Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі дослідного господарства «Дніпро» ДУ ІЗК НААН в польовому чотирьохфакторному досліді впродовж 2018–2021 рр. Сорти жита озимого Пам’ять Худоєрка та Стоір висівали по попередниках ячмінь ярий та соняшник у три строки: ранній (5–10 вересня), оптимальний (20–25 вересня) та пізній (5–10 жовтня) на фоні різного рівня мінерального живлення рослин. Результати. За результатами досліджень встановлено вагомий вплив попередників на урожайність жита озимого. Максимальний рівень врожайності було одержано за вирощування сорту Стоір, сівба якого проводилася в період з 20 по 25 вересня. При цьому, в середньому за роки досліджень, найбільшу врожайність відмічали у варіантах із проведенням азотного підживлення рослин по мерзлоталому ґрунту: на посівах після ячменю ярого – 6,47 т/га, після соняшнику – 5,03 т/га. Сорт Пам’ять Худоєрка найвищий рівень врожайності також забезпечував у зазначених варіантах досліду – 6,17 та 4,72 т/га відповідно. Разом з тим, різниця в урожайності між сортами, якщо брати до уваги  максимальні величини даного показника, залежно від попередників становила відповідно 0,30 і 0,31 т/га. Висновки. За результатами досліджень встановлено, що сівба жита озимого після ячменю ярого і соняшнику в найбільш оптимальні строки, а саме 20–25 вересня, та застосування азоту ранньою весною із розрахунку 45 кг/га д. р., забезпечували формування найвищої врожайності у сорту Стоір, яка складала відповідно до попередника 6,47 і 5,03 т/га.

Ключові слова: жито озиме, попередники, сорти, строки сівби, підживлення посівів, урожайність

УДК 633.11;633.16;551.50                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0242

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 129–134

І. В. Костиря¹, М. А. Остапенко¹, М. К. Бондаренко²

¹Генічеська дослідна станція ДУ ІЗК НААН, с. Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська обл., 75560, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Проблема кліматичних змін у наслідок глобального потепління, одна з важливих та актуальних напрямків науково-дослідної діяльності на сучасному етапі розвитку сільського господарства. Зміна клімату призводить до змін потенціалу природних ресурсів і тому визначення їх меж завжди береться до уваги при визначенні напрямку ведення аграрного виробництва. Мета дослідження. Визначити, як вплинуло глобальне потепління через зміну кліматичних умов на проходження зимового періоду озимими зерновими культурами в Присивашші. Матеріали та методи дослідження. Матеріалами дослідження були багаторічні спостереження за основними кліматичними показниками на Генічеській дослідній станції ДУ ІЗК НААН України. Результати та обговорення. Було проаналізовано зміни основних кліматичних показників за період 2004–2020 рр. в Присивашші на фоні глобального потепління та досліджені впродовж 2015–2018 рр. глибина промерзання ґрунту і мінімальні значення температури на глибині залягання вузла кущення озимих зернових культур під час проходження зимового періоду. Зафіксовано зростання середньорічної температури повітря, що призвело до зменшення глибини промерзання ґрунту та підвищення його  температури на глибині вузла кущення. Висновки. Посилаючись на одержані дані виникла вагома необхідність пошуку більш оптимальних строків сівби пшениці, ячменю озимих, як одного з ключових сегментів агротехнічних заходів, що забезпечує кращу адаптацію посівів озимини і зростання їх продуктивності при вирощуванні в нових умовах природного середовища в зоні сухого  Степу України.

Ключові слова. Глобальне потепління, зміна клімату, температура повітря, температура ґрунту, опади, пшениця озима, ячмінь озимий, строки сівби,  глибина промерзання ґрунту

УДК 633.11:631.527                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0243

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 135–143

В. В. Гамаюнова¹, І. В. Смірнова¹, О. Т. Євтушенко², Т. В. Бакланова²

¹Миколаївський національний аграрний університет

²ДВНЗ “Херсонський державний аграрно-економічний університет”

Актуальність.Україна відома в світі як виробник високоякісного зерна. Дійсно, потенціал його виробництва є досить потужним, й особливо в південному регіоні. Стосується це всіх зернових культур, і в першу чергу пшениці озимої. Разом з тим рівні врожаю зерна значною мірою залежать і коливаються за впливу багатьох факторів: забезпеченості рослин вологою у роки вирощування, агрофону живлення, добору сортового складу, способу і заходу обробітку ґрунту, захисту рослин, стану забур’яненості поля, інших факторів. Дрібниць у вирощуванні немає, адже чітке дотримання всіх необхідних вимог технології дозволить щорічно отримувати сталу продуктивність та забезпечення валового збору зерна. Це має виключно важливе значення як для власних потреб держави, так і для експорту. Нині в Україні через військові дії не на всіх полях та сільськогосподарських угіддях можливо успішно вирощувати рослинницьку продукцію. Це зобов’язує виробників впроваджувати раніше розроблені елементи технології й удосконалювати нові менш відомі та ресурсозберігаючі заходи. Останній аспект також набуває значущості у зв’язку послабленням економічної спроможності господарств, здорожчанням матеріальних ресурсів та певним зниженням родючості ґрунтів. За таких умов найбільш дієвим заходом є перегляд переліку сільськогосподарських культур, вирощування найбільш невибагливих до умов середовища, а в їх складі добір високоадаптованих до біотичних та абіотичних факторів середовища сортів, які здатні проявити свої генетично запрограмовані біологічні та господарсько-цінні ознаки. Мета. Шляхом добору, залучення у виробництво нових сортів та удосконалення окремих елементів технології вирощування, можливо досягти істотного підвищення як урожайності зерна, так і поліпшення його якості. Матеріали і методи. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали у відповідності з загальноприйнятою методикою дослідної справи. Експериментальну частину роботи виконували впродовж 2007–2021 рр. на науково-дослідному полі ННПЦ МНАУ. Результати. Визначено, що пшениця озима реагує на попередники та підвищує зернову продуктивність по фону удобрення. Стосовно добору сортів пшениці озимої м’якої, які виведені в останні десятиріччя в ряді селекційних установ України, встановлено, що більшість із них є адаптованими до вирощування в умовах Південного Степу України та здатні формувати  сталий рівень  урожаю. Висновки. Пшеницю озиму слід розміщувати за можливості  по більш сприятливих попередниках, вносити помірну дозу мінеральних добрив та добирати найбільш продуктивні сорти, які найкраще проявляють себе в умовах зони вирощування і найменше реагують на зміну клімату.

Ключові слова: пшениця озима, добір адаптованих сортів, урожай зерна, погодно-кліматичні умови, елементи технології вирощування

УДК 504.3:632.5:631.5:633.854.78                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0244

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 144–152

Ю. І. Ткаліч, О. І. Цилюрик, В. І. Козечко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. Прилипачі – це невід’ємна частина системи захисту кукурудзи від бур’янів, адже сприяють якісному внесенню гербіцидів на кукурудзі. Вони мають велике значення для зменшення собівартості та підвищення ефективності засобів захисту рослин, допомагають закріпити робочий розчин препаратів на листковій поверхні та насінні, запобігають їх стіканню та пролонгують їх дію. Поява нових  гербіцидів, постійна  зміна  погодньо-кліматичних  умов вимагають подальшого вивчення ефективності сумісної дії гербіцидів і прилипачів. Серед прилипачів на кукурудзі значний інтерес мають такі препарати як ад'ювант Синерджен SOC, Еко Ойл Спрей, Естерліп тощо. Мета дослідження – виявити ефективність дії гербіцидів в поєднанні з прилипачами на бур’яни в посівах кукурудзи, а також їх вплив на ріст і розвиток рослин культури. Матеріали і методи. Схема досліду включала наступні варіанти комбінації римсульфурону з прилипачами: 1. Контроль  (Римсульфурон без прилипача); 2. Римсульфурон (40 г/га) + Тренд 90 (0,15 % робочого розчину); 3. Римсульфурон (40 г/га) + Синерджен (0,15 % робочого розчину); 4. Римсульфурон (40 г/га) + Еко Оіл Спрей (0,15 % робочого розчину); 5. Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 6. Римсульфурон (35 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину); 7. Римсульфурон (25 г/га) + Естерліп (0,15 % робочого розчину).Результати.Застосування прилипача Естерліп показало максимальну технічну ефективність римсульфурону порівняно з іншими прилипачами, зокрема на щириці загнутій (Amaranthus retroflexus L.) – 75–100 % (повне знищення) та лободі білій (Chenopodium album L.) – 85,7–92,9 %, дещо менше на амброзії полинолистій (Ambrosia artemisiifolia L.) – 83,3 %. Портулак городній (Portulaca oleracea L.) був максимально стійким до дії римсульфурону в поєднанні практично з усіма прилипачами. Максимальний рівень врожайності кукурудзи отримали за застосування Римсульфурону (40 г/га) з Естерліпом – 8,99 т/га. Зниження норми застосування Естерліп до 25–35 г/га понижувало урожайність кукурудзи до 7,34–7,65 т/га, або на 1,34–1,65т/га (14,9–18,3 %) через збільшення забур’яненості посівів. Використання прилипачів Тренд 90, Синерджен, Еко Оіл Спрей також давало зниження врожайності кукурудзи до 8,48 т/га, 8,07 т/га та 8,62 т/га відповідно, що було менше на 0,51 т/га (5,6 %), 0,92 т/га (10,2 %) та 0,37 т/га (4,1 %). Мінімальну урожайність отримано на контролі 5,30 т/га через значну забур’яненість посівів зернової культури, яка знижувалась на 3,69 т/га (41,0 %) в порівнянні з найкращим варіантом (Римсульфурон (40 г/га) + Естерліп). Висновки.Враховуючи постійну появу нових прилипачів та гербіцидів для використання на посівах кукурудзи, а також зміну кліматичних умов слід і надалі продовжувати дослідження в даному напрямі для визначення найбільш оптимальних співвідношень доз сумішей гербіцидів з прилипачами.

Ключові слова: кукурудза, бур’яни, гербіциди, прилипачі, урожайність, технічна ефективність

УДК 632:633.1                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0245   

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 153–160            

М.П. Явдощенко, Т. М. Педаш, Т. В. Гирка, С.С. Семенов

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Актуальність. Зміни погодно-кліматичних умов вносить свої корективи в формування  патогенних комплексів зернових агроценозів, характерних для степової зони України і  безпосередньо відбиваються на видовому складі збудників хвороб. Водночас, істотну роль у формотворчих процесах патогенних комплексів відіграють і зміни у технологіях вирощування, що супроводжують перехід до нових форм господарювання. Ці обставини вимагають з’ясування особливостей формування патогенної мікофлори та імунітету рослин з метою наукового обґрунтування заходів стабілізації фітосанітарного стану агроценозів на сучасному етапі зерновиробництва. Метою досліджень було проведення розподілу у відповідні групи хвороб зернових культур в зоні Степу за характером розвитку, шкідливості і гідротермічної залежності їх збудників. Матеріали і методи.У 1999–2019 рр. нами проведені обстеження посівів пшениці (озимої і ярої), жита, ячменю (озимого і ярого), вівса і кукурудзи на ураженість хворобами в Північному Степу Україниза загальноприйнятими методиками фітопатологічних досліджень. Результати.За роки досліджень у посівах зернових культур було ідентифіковано 123 патогени, що викликали 135 хвороб. Найбільш різноманітний їх склад спостерігався на пшениці та кукурудзі, відповідно 33 і 41 хвороб та 64 і 55 їхніх збудників. Слід відзначити широкий спектр ступеню спеціалізації збудників хвороб, поширених в зоні. Найбільш пристосованими до певного виду зернової культури були збудники сажок, дещо менше - іржі. Менш спеціалізовані паразити, як-от гриби з родів Fusarium, Helminthosporium, Alternaria, могли викликати однотипні хвороби кількох видів рослин, а деякі з них були здатні уражувати їх різні органи. Так, гриб Fusarium moniliforme Sheld. ми виявляли серед збудників фузаріозних кореневих гнилей пшениці, жита, ячменю і кукурудзи; на останній, зокрема, він виступав збудником пліснявіння сходів, кореневої і стеблової гнилі, гнилі качанів та пліснявіння зерна. Висновки.Встановлено, що гідротермічний режим впливає не лише на розвиток патогену, але й може відбитися на стійкості рослин. Проблема оздоровлення агроценозів може успішно вирішуватись шляхом застосування сучасних інтенсивних технологій вирощування зернових культур, що сприяють найповнішому використанню рослинами екологічних ресурсів зони та запобігають поширенню шкідливих організмів.

Ключові слова: пшениця озима, кукурудза, патогени, хвороби, гідротермічні умови, шкодочинність.

УДК 633.854.78 : 631. 81                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0209 

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 69–81

О. І. Цилюрик, М. Ю. Румбах, О. О. Іжболдін, О. В. Бондаренко, Н. Л. Ноздріна, Я. В. Остапчук

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,

м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. Для нівелювання негативних факторів (надмірне техногенне навантаження, погіршення водного, поживного режимів та гумусного стану ґрунту) і удосконалення системи живлення рослин соняшнику необхідно більш ширше використовувати, окрім мінеральних та органічних добрив, мікродобрива, регулятори росту рослин. Визначення проблеми. Завдяки регуляторним механізмам стимуляторів підсилюється розвиток листкової поверхні, активуються основні функції, важливі для життєдіяльності рослин соняшнику: мембранні процеси, поділ клітин, дихання та живлення, діяльність ферментних систем, фотосинтез, створюється розгалужена коренева система з посиленою поглинальною здатністю. Мета. Вивчення впливу різних за напрямком дії рістрегулюючих речовин на морфогенез, ріст і розвиток та продуктивність рослин соняшнику різних груп стиглості в умовах північного Степу України. Матеріали і методи. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали у відповідності з загальноприйнятою методикою дослідної справи. Експериментальна частина роботи виконувалась впродовж 2018–2020 рр. на науково-дослідному полі Національного наукового центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету в стаціонарному досліді кафедри рослинництва у п’ятипільній сівозміні чистий пар – пшениця озима – кукурудза – ячмінь – соняшник. Обприскування рослин соняшнику  стимуляторами  росту  рослин  Вимпел К-2 (0,7 л/га), Архітект (0,5 л/га) та Церон (0,5 л/га) проводили у фазі 6–8 пар листків. Результати. Застосування стимуляторів росту сприяло зменшенню висоти рослин соняшнику, але збільшенню таких показників, як площа листкової поверхні, вміст хлорофілу в листках, діаметр кошика та кількість насінин у ньому, маса 1000 насінин, рівень врожайності та якість насіння. Висновки. Формування максимальної площі листкової поверхні соняшнику відмічалось при застосуванні стимулятора росту Церон (0,5 л/га) – до 70,9–78,1 тис. м²/га, або на 5,5–10,2 % більше за контроль. Тут же рослини соняшнику формували найбільший діаметр кошика – 23–26 см (на 11,5–30,4 % більше за контроль) та максимальну кількість насінин у ньому – 863–925,3 шт., що перевищувало контроль на 3,4–5,6 %. Найбільша маса 1000 насінин була характерна для середньораннього гібриду Sumico HTS – 54,0–60,0 г , а найменша – для середньопізнього Subaro HTS – 51–55 г. Застосування стимуляторів росту рослин на соняшнику сприяло зростанню рівня врожайності культури в 1,05–1,17 раза. Найбільшу прибавку зерна по всіх гібридах забезпечував препарат Церон (0,5 л/га) – 0,22–0,27 т/га, або 13,5–14,8 %. Застосування рістрегулюючих препаратів Церон (0,5 л/га) та Архітект (0,5 л/га), сприяло зростанню олійності на 3–8 та 4–6 процентних пункти відповідно.

Ключові слова: соняшник, гібриди, регулятори росту, площа листкової поверхні, хлорофіл, урожайність, якість насіння.

УДК 633.11«324»:631.559                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0210

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 82–90

І. І. Гасанова¹, Н. Л. Ноздріна², М. В. Єрашова¹, О. О. Педаш¹

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

 м. Дніпро, 49009, Україна

²Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,

 м. Дніпро, 49000, Україна

Актуальність. Одержання стабільної врожайності пшениці озимої в умовах кліматичних змін та з впровадженням у виробництво нових інтенсивних сортів, є ключовим завданням аграрного сектору економіки України. Зазначимо, що на сьогоднішній день більшість механізмів формування підвищеної продуктивності рослин цієї культури наразі до кінця не вивчені і потребують додаткових досліджень. Визначення проблеми. Продуктивність пшениці озимої значною мірою залежить від сорту та впливу факторів зовнішнього середовища і тісно пов’язана з усіма процесами росту і розвитку рослин. Для подальшого збільшення врожайності необхідне наукове обґрунтування оптимального розвитку основних її структурних елементів. Мета. Виявлення впливу погодних умов та сортових особливостей на формування елементів структури врожаю пшениці м’якої озимої в північному Степу. Матеріали і методи. Дослідження проводили по чорному пару (на фоні N_0-30 P₆₀K₃₀) та після ячменю ярого (на фоні N₆₀P₆₀K₃₀) на полях дослідного господарства «Дніпро» ДУ Інститут зернових культур НААН згідно з загальноприйнятими рекомендаціями. Результати. Найбільш критичні умови для формування густоти продуктивного стеблостою пшениці озимої, як одного з основних елементів структури врожаю, склалися у 2011/12 вегетаційному році. Кількість продуктивних стебел після ячменю ярого становила залежно від сорту 166–215 шт./м², а по чорному пару – 249–416 шт., рівень біологічної врожайності  відповідно до попередника змінювався у межах 194–264 та 369–478 г/м². Максимальна  врожайність у роки досліджень формувалася по чорному пару: в 2012–2014 рр. – у сортів Литанівка і Заможність (664 та 658 г/м²), а в 2016–2018 рр. – у сорту Пилипівка (766 г/м²). Висновки. Значний вплив на стан посівів озимини мають гідротермічні фактори впродовж вегетації рослин. Посушливі умови восени та у весняно-літній період призводять до суттєвого зменшення густоти продуктивного стеблостою, а відтак, і біологічної врожайності, особливо після непарових попередників. Виявлені певні сортові закономірності у формуванні таких елементів структури врожаю, як довжина колоса, кількість продуктивних колосків і зерен в колосі, маса 1000 зерен.  

Ключові слова: пшениця озима, сорт, попередник, густота продуктивного стеблостою, маса зерна з колосу, маса 1000 зерен, біологічна врожайність.

УДК 633.1:631.8                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0211

 Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 91–99

 М. М. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Зростаючі потреби сучасного аграрного виробництва визначають необхід-ність пошуку нових шляхів і способів підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, а тому питання дослідження та використання біостимуляторів росту рослин у вигляді рідких органо-мінеральних добрив є надзвичайно актуальними, хоча належним чином ще детально не вивченими. Визначення проблеми. Недостатнє залучення у виробничий процес речовин, які володіють стимулюючим ефектом на рослини, полягає у відсутності детального дослідження біологічних препаратів з надзвичайно низькими витратами та порівняно значним ефектом від їх застосування. Мета. Визначення рівня врожайності пшениці озимої залежно від застосування органо-мінеральних добрив РГФК-1 та РГФК-3. Матеріали і методи. Дослідження проводили на посівах пшениці озимої сорту Славна, яка висівалася після соняшника та гороху в оптимальні строки. Грунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний середньоглибокий малогумусний повнопрофільний. Площа елементарної облікової ділянки – 50 м², повторність – 3-разова. Результати та висновки. Встановлено, що найбільш високі середні значення врожайності  при вирощуванні пшениці озимої після соняшнику (4,06 т/га) отримано за умови  внесення препарату РГФК-3 у фазі колосіння рослин сумісно з обробкою посівів фунгіцидом Абакус, а також при застосуванні препарату РГФК-3 в кінці фази весняного кущіння рослин та з подальшою обробкою посівів  на час появи у рослин прапорцевого листка. В обох варіантах це давало змогу отримати приріст врожайності зерна порівняно з контролем на 0,33 т/га. Позитивний ефект від застосування рідких органо-мінеральних добрив було одержано при вирощуванні пшениці озимої після гороху, а також при обробці цими речовинами насіннєвого матеріалу.

Ключові слова: пшениця озима, органо-мінеральні добрива, стимулятори росту рослин, попередники, урожайність.