Інформація про розділ

УДК 633.11: 631.547                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0202

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 15–23

Р. С. Вискуб, Г. А. Чугрій, О. Б. Бондарева

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, б.1,

м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Однією із умов стабільного підвищення врожаю пшениці м’якої озимої – є селекція, яка забезпечує високу пластичність рослин, стійкість до несприятливих факторів середовища. Визначення проблеми. Для підвищення продуктивності сільськогосподарських культур важливе місце займає створення нових, більш врожайних сортів, які будуть більш стійкими до  несприятливих погодних умов. Мета досліджень – створення вихідного матеріалу та високоврожайних сортів пшениці м’якої озимої в умовах недостатнього зволоження південно-східного Степу України. Матеріали і методи. Дослідження проводились згідно методики польової справи Б. О. Доспєхова «Методика полевого опыта». Дослідження  були проведені в період з 2017 по 2020 рр. на базі ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН у с. Розлив Волноваського району Донецької області. Досліди проводились на полях селекційної сівозміни  Донецької державної сільськогосподарської  дослідної станції. Попередниками були чорний пар та кукурудза на зерно. Методи дослідження: гібридологічний, польові, лабораторні, математично-статистичні. Результати. За результатами досліджень встановлено, що із відібраних гібридних комбінацій у контрольному розсаднику для подальшого вивчення залишено 77 номерів, де виділені три номери гк 363, гк 353, гк 403, як ті, що мають максимальне перевищення стандарту –14,1–19,7 %. Визначено, що в малому конкурсному сортовипробуванні де вивчалось 42 номери, найкраще виділилось 15 гібридних комбінацій, які були більше за стандарт (сорт Донецька 48) на 0,03–1,57 т/га. Досліджено, що в конкурсному сортовипробуванні по чорному пару вивчали 21 зразок, по кукурудзі на силос – 25 зразків пшениці озимої. За врожайністю по пару кращими є гібридні комбінації гк 4, гк 863/2, гк 716/1, які на 0,41–0,51 т/га перевищили стандарт Донецьку 48, після кукурудзи на силос – гк 321, гк 363, гк 318, у яких прибавка до стандарту становила 0,39–0,47 т/га.

Згідно отриманих даних за врожайністю зерна в екологічному сортовипробуванні кращими були сорти Богиня, Попелюшка, Диво донецьке, Оберіг Миронівський, Юзовська, Ігриста, Перемога, Патріотка,  які  перевищили  сорт  стандарт  Донецьку  48  на  0,35–0,68 т/га. Висновки. Визначено, що створення нових високоврожайних сортів пшениці озимої м’якої призведе до збільшення продуктивності, так як вони більш адаптовані до умов вирощування зони південно-східного Степу України. Аналіз результатів дослідження демонструє значну перевагу, за всіма показниками, що вивчались, сортів степового екотипу, які в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах найкраще реалізують свій генетичний потенціал.

Ключові слова: селекція, пшениця озима, гібридизація, сорт, урожайність.

УДК 633.15: 631. 52                                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0203

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 24–30

Д. С. Купріченков

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Тривалість вегетаційного періоду є основною селекційною ознакою, яка зумовлює практичне використання вихідного матеріалу розлусної кукурудзи в певній агрокліматичній зоні, тому диференціація зразків за цією ознакою є важливою і актуальною. Визначення проблеми. Більшість методів для визначення величини ФАО ліній і гібридів кукурудзи звичайної (Zea Mays L.) базуються на використанні стандартів з відомою групою стиглості, тоді як для кукурудзи розлусної (Zea Mays L. everta Sturt.) таких стандартів не розроблено. Мета. Визначення індексу ФАО нових ліній розлусної кукурудзи за трьома показниками: кількістю листків на рослині, сумою ефективних температур за вегетаційний період та тривалістю вегетаційного періоду. Матеріали і методи. Вихідним матеріалом  були 46 ліній S₅ розлусної кукурудзи, створених в лабораторії селекції кукурудзи харчового напрямку використання ДУ Інститут зернових культур НААН. Досліди проводилися на Синельниківській селекційно-дослідній станції протягом 2020–2021 рр. Індекс ФАО ліній розлусної кукурудзи визначали за методикою Адрющенка А. В. і Кривицького К. М. Результати. Наведено результати визначення тривалості вегетаційного періоду за класифікацією ФАО нових ліній розлусної кукурудзи за трьома показниками: кількістю листків на рослині, сумою ефективних температур за вегетаційний період та кількості діб до повного визрівання. Висновки. Залежно від умов вирощування у ліній  S₅ розлусної кукурудзи відбувається варіювання значень показників, що визначають стиглість кукурудзи, отже, використання окремо лише одного з них не дає точних результати. Застосування запропонованої методики визначення величини ФАО за допомогою трьох показників надійно розподіляє вихідний матеріал за стиглістю. За результатами проведених досліджень нові лінії розлусної  кукурудзи було розділено на 3 групи.  Встановлено, що до середньоранньої групи стиглості (ФАО 240-250) належать 4 лінії S₅ – ІКР 2-1, ІКР 11-9, РВ 3 та РВ 1; до середньостиглої групи (ФАО 320-390) – 32 лінії S₅, серед яких РР 1, РР 11, РС 13, РБ 3, РК 43, РК 32, ІКР 11-3 та ін., а до середньопізньої групи стиглості з ФАО 400 – 410 – 10 лінії S₅, серед яких РВ 18, РВ 11, РП  61, РС 3, РВ 6 та ін. З метою отримання повноцінного харчового зерна розлусної кукурудзи пропонується використання ліній середньоранньої та середньостиглої груп стиглості для створення нових гібридів розлусної кукурудзи. Сформована робоча колекція на 80,4 % представлена зразками цих груп стиглості.                         

Ключові слова: селекція, розлусна кукурудза, лінія, індекс стиглості ФАО, вегетаційний період, сума ефективних температур.

УДК:663.17:631.559:621.039.542.3                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0204

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 31–35

М. Г. Носов, О. В. Яланський

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Україна налічує до 5 млн га земель, виведених з сільськогосподарських сівозмін, які з успіхом можуть бути використані для біоенергетики. Ці ґрунти потребують рекуль-тивації. В тій чи іншій мірі вони представлені, як звичайними ґрунтами – забрудненими важкими металами, так і практично повністю деградованими глиноземами з високою засоленістю. Визначення проблеми. Завданням при освоєнні таких земель буде не тільки отримання біомаси для біоенергетичної галузі, а й відновлення родючості, поліпшення екологічного стану техногенного регіону, збільшення робочих місць. При належному використанні, враховуючи всі вищезазначені аспекти, ґрунти можуть поступово повертатися у сільськогосподарську сівозміну. Мета. Робота полягає у вивченні та підборі вихідного матеріалу для створення високоврожайних гібридів цукрового та віникового сорго для біоенергетичного напрямку використання з подальшим виробництвом твердого палива. Матеріали та методи.Висвітлено результати сортовипробування цукрового сорго на Синельниківській селекційно-дослідній станції (СДС), де вивчалось 59 зразків, які мали врожайність зеленої маси у межах 23–79 т/га.  Результати. Перевищення над стандартом  гібридом Ананас становило 52–183 %. Виділено перспективні гібридні комбінації які показали найбільшу врожайність зеленої маси: F₁(Низькоросле 93с х Карликове 45) – 79,7 т/га  та F₁(Дн71с х Карликове 45) – 73,6 т/га. Врожайність зразків F₁(Раннє776с х Карликове 45) та F₁(Єфремівське біле 2с х Карликове 45) була дещо меншою, і становила 67,4 і 67,0 т/га відповідно. За врожайністю зерна волотей виділилися F₁(Низькоросле 93с х Карликове 45) – 12,7т/га та F₁(А158 х Карликове 45) – 9,0 т/га. За врожайністю сухої речовини зеленої маси виділились F₁(Єфремівське біле 2с х Карликове 45) – 34,8 т/га  F₁(Низькоросле 93с х Карликове 45) – 33,5 т/га. Найбільшим вмістом цукрів відрізнялися F₁(Низькоросле 93с х Красень) – 17,3 %, F₁(Раннє 776с х Красень) – 16,5 % та F₁(Єфремівське біле 2с х Карликове 45) – 16,4 %. Перевищення над стандартом становило 18 %. Висновки. Отже високопродуктивні гібриди цукрового сорго – це найбільш економічний і енергетично доцільний із заходів для забезпечення сировиною галузь біоенергетики. Виділений гібрид біоенергетичного напрямку використання F1(Низькоросле 93с х Карликове 45), який вигідно відрізняється від стандарту продуктивністю та технологічністю. Також з’ясована цінність сорту Карликове 45, як запилювача при створені гібридів для твердого біопалива

Ключові слова: сорго цукрове, біоенергетика, тверде паливо, фертильні лінії, врожайність, зелена маса.

УДК: 633.11.1:631.527:631.524.85:631.523:664.6/7:57.085.2                    https://doi.org/10.31867/2523-4544/0205

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 36–47

М. А. Литвиненко, Є. А. Голуб, Я. С. Фанін

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення,

вул. Овідіопільська дорога, 3, м. Одеса, 65036, Україна

Актуальність теми.  Селекційне удосконалення пшениці м’якої озимої стає все складнішим, тому  винятково актуальним є створення та ідентифікація нових  генетичних джерел цінних ознак та створення генетичного різноманіття, оцінки та добору бажаних генотипів. Постановка проблеми. Одним з таких джерел нового оригінального генетичного матеріалу можуть слугувати інтродукції чужорідних транслокацій у сучасний генофонд пшениці м’якої озимої.  Проте ефекти цих транслокацій проявляються  різною мірою залежно від генетичного середовища гібридів та агрокліматичних умов добору генотипів. Мета дослідження – визначення генетичних ефектів пшенично-житніх транслокацій (ПЖТ) 1AL.1RS і 1ВL.1RS порівняно на урожайність рекомбінантних ліній та елементи продуктивності рослин у зв’язку з їх посухо-жаростійкістю. Встановити ефективність використання кожної з ПЖТ для створення більш досконалих за цими ознаками сортів пшениці м’якої озимої в умовах грунтово-повітряних посух  в  степовій  зоні  України.  Матеріали  і  методи. Польові експерименти селекційного процесу здійснювались на полях інституту в період 2010–2020 рр. зі щорічним розміщенням на попереднику чорний пар із забезпеченням оптимального агрофону для проведення селекційної роботи. Метеорологічні умови за роки проведення досліджень дещо відрізнялись між собою, що враховувалось при аналізі експериментальних даних. В цілому були типові для степової зони – посушливими. Дослідження виконувались  частково (112 ліній, 9,2 %) у відділі генетичних основ селекції СГІ – НЦ НС (Рибалка О. І.), решта 1093 лінії (90,8 %) – в Інституті захисту рослин НААН (Козуб Н. А., Созінов І. О.). Матеріал конкурсних сортовипробувань перевірено за наявністю транслокацій і їх стану за допомогою ДНК маркерів у відділі загальної і молекулярної генетики СГІ – НЦ НС (Файт В. І.). Математичну обробку та аналіз результатів досліджень здійснювали при використанні методик за Б. О. Доспєховим  (1985),  П. Ф. Рокіцьким (1973). Результати досліджень.  Встановлено, що генетичні ефекти найбільш розповсюджених в світовій селекційній практиці пшенично-житніх транслокацій 1АL.1RS  та 1ВL.1RS  значною мірою модифікуються особливостями їх взаємодії в генетичних середовищах та залежно від агрокліматичних умов вирощування інтрогресивних генотипів. Виявлено позитивний вплив ПЖТ 1АL.1RS на підвищення врожайності, загальної і продуктивної кущистості та елементів продуктивності колоса, що проявляється  значною мірою на фоні одночасного позитивного ефекту транслокації  на посухо-жаростійкість рослин. В результаті повного циклу селекційного процесу на матеріалі з ПЖТ 1АL.1RS створена  серія  сортів пшениці м’якої озимої Житниця одеська, Октава одеська, Ліга одеська, Дума одеська, Версія одеська, які за даними станційного і державного сортовипробування забезпечили зростання урожайності на 10–15 % до стандартів. Ці сорти занесені до Державного Реєстру сортів рослин України  та Молдови. Висновки. Використання ПЖТ 1АL.1RS  є перспективним напрямом в подальшому селекційному нарощуванні генетичного рівня урожайності  в СГІ – НЦ НС, як один із чергових етапів удосконалення сортів пшениці м’якої озимої для посушливих умов Півдня України. Використання в селекції пшениці в цьому регіоні ПЖТ 1ВL.1RS є менш перспективним прийомом, але не виключає можливості отримання позитивного результату при сприятливому комбінуванні з високо адаптованими місцевими сортами.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, рекомбінантні лінії, врожайність, пшенично-житні транслокації 1AL.1RS і  1ВL.1RS.

УДК 631.527.633.14                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0206                                                                                                                                         

Зернові культури. Том 6. № 1. 2022. С. 48–56

З. О. Мазур 

Верхняцька  дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і  цукрових буряків НААН, вул. Шкільна, 1, смт. Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область, 20022, Україна

Актуальність. Отримання високої і стабільної врожайності, особливо в несприятливих і екстремальних умовах, великою мірою залежить від адаптивних властивостей і рівня опірності рослинних організмів несприятливим чинникам середовища. Визнання проблеми. Розв’язання виробничої частини проблеми стабілізації урожайності та виробництво зерна жита озимого в Україні можливе лише при впровадженні сучасних вітчизняних сортів з високим рівнем адаптивних властивостей. Мета. Визначити адаптивний потенціал кращих гібридів, що були створені при використанні цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС), у системі екологічного сортовипробування. Матеріал і методи. Вихідним матеріалом для проведення досліджень використані сорти, гібриди і лінії жита озимого з рецесивним контролем довжини стебла, донори самофертильності та ЦЧС з колекції,  які  вирощуються на Верхняцькій дослідно-селекційній станції  Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України.

Планування, організація і проведення досліджень виконували за загальноприйнятими методиками. Ступінь реакції генотипів на мінливість умов середовища і селекційну цінність гібридів характеризували за допомогою коефіцієнта екологічної пластичності b₁.Результати.Вивчено вплив кліматичних умов на урожайність жита озимого та надана оцінка екологічної пластичності та стабільності гібридів жита озимого. Результати вивчення дали змогу рекомендувати для вирощування гібриди жита озимого, які мають стабільну врожайність незалежно від погодних умов з коефіцієнтом регресії не нижче 1,0 і мінімальним середнім відхиленням від лінії регресії. Висновки. Апробацію гібридів проводили впродовж 2015–2019 рр. у 8 обласних Державних центрах експертизи сортів рослин України. По результатам Державної науково-технічної експертизи гібрид Вальс занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні з 2020 р. і рекомендовано вирощувати в зоні Лісостепу України.

Ключові слова: жито озиме, гібрид, середовище вирощування, екологічна пластичність, врожайність.

УДК 633.15:631.52:632                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0178

Зерновые культуры. 2021. Т. 5. № 2. С.209-217

Заплітний Я. Д. ¹, Козак Г. В. ¹, Микуляк І. С. ¹, Лінська М. І. ¹, Карп Т. Я. ¹, Боденко Н. А. ²  

¹ Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН,

вул. Б. Крижанівського 21 а, м. Чернівці, 58025, Україна 

² Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати дослідження гібридів кукурудзи різних груп стиглості (FAO 199–399) впродовж 2018–2020 рр. в умовах південно-західної частини Лісостепу України. Вивчено 54 вітчизняних зареєстрованихта перспективних гібридів селекції  різних науково-дослідних установ України (Державна установа Інститут зернових культур НААН, Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).

Густота  стояння ранньостиглих гібридів становила 70, середньоранніх – 60, середньостиг-лих – 50 тис. рослин/га. Оцінено рослини за вирівняністю, визначено їх стійкість до злому стебла нижче продуктивного качана, ступінь ураження пухирчастою сажкою, стійкість до прикореневого вилягання та загальний їх стан. Всі гібриди кукурудзи характеризувалися високими оцінками (8–9 балів) перелічених ознак. За роки досліджень найбільш урожайними в умовах Буковини виявилися гібриди середньоранньої групи (9,06 т/га), найменш пристосованими до цих умов – гібриди середньо-стиглої групи (8,62 т/га). Встановлено кращі зразки, які  відзначаються високою урожайністю і низькою збиральною вологістю зерна. Серед гібридів  ранньостиглої групи максимальною урожайністю зерна в середньому за три роки вирізнялись ДБ Лада (9,64 т/га), ДН Синевир, (9,43 т/га). а середньоранньої – ДБ Варта (10,81 т/га), ДБ Хотин (9,96 т/га) Кіцманський 215 СВ (9,61 т/га).

З'ясовано, що ранньостиглі гібриди ДН Синевир і ДБ Лада та середньоранні – Кіцманський 215 СВ, ДБ Хотин, ДБ Варта кожного  року істотно перевищували стандарти, зважаючи на це, в умовах південно-західної частини Лісостепу України на увагу заслуговують гібриди саме цих групи стиглості.

Ключові слова: гібриди, кукурудза, селекція, урожайність, збиральна вологість зерна, група стиглості, стійкість до вилягання.

УДК 633.352:631.52                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0179

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 218-225

С. Д. Орлов ¹, А. О . Гагін ², С. В. Синьогуб ², С. М. Бровко ¹

¹ Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03010, Україна 

² Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України,  п/в Мала Вільшанка 1, Білоцерківський район, Київська область, 09178, Україна

Штучний добір горошку посівного (ярого) розпочато на гібридному матеріалі, відібраному з розсадника першого покоління гібридів.

При вивченні горошку посівного (ярого), на різному фоні простежувалася  значна розбіжність між потомством за коефіцієнтом виживання рослин: на фоні вівса  його значення коливалися від 21,8 до 34,4 % при середньому показнику 27,5 %, а гірчиці білої – від 40,2 до 53,35 % при – 47,2 %. Стабілізації конкурентоспроможності горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом не спостерігалося, але мало місце зниження частки повноцінних рослин штучної популяції F₄ від 0,5 до 7,9 % порівняно з F₃. На фоні гірчиці повноцінних рослин горошку посівного (ярого) було більше, що свідчить про значно нижчий конкурентний фон гірчиці порівняно з вівсом. З'ясовано, що у кожній популяції переважали рослини з низькою продуктивністю як на фоні з вівсом, так із гірчицею білою. Коефіцієнт добору (з снопа) в середньому коливався від 19 % на фоні вівса до 34,1 % – гірчиці білої, всього  було відібрано 2240 елітних рослин. Другий етап розсадника штучного добору включав матеріал горошку посівного (ярого), який був перевірений на конкурентному фоні за попередній рік. Коефіцієнт виживання рослин горошку змінювався у межах від 17,6 до 24,5 %, одержано 2432 елітних рослин. На третьому етапі вивчалося потомство горошку посівного (ярого) у посівах із вівсом та гірчицею білою, відібрано 546 елітних рослин на фоні вівса та 1694  – гірчиці білої. Генотипи горошку посівного (ярого), які не можуть конкурувати з рослинами підтримуючої культури та між собою, елімінуються з популяції, про що свідчить відсоток відібраних рослин. Цілеспрямований відбір із штучних гібридних популяцій горошку посівного (ярого) сприяє формуванню генетично збалансованих ліній з підвищеною стійкістю до абіотичних факторів довкілля.

Ключові слова: горошок посівний (ярий), гібрид, добір, продуктивність, змішані посіви.

УДК 633.15:631.527:581.16:519.237.5                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0180

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 226–232

С. Г. Понуренко, В. П. Коломацька, Л. М. Чернобай

Інститут рослинництва  імені В. Я. Юр᾽єва НААН, проспект Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна

Встановлені генотипові значення продуктивності і її компонентів у середньоранніх та середньо-стиглих ліній кукурудзи, створених в лабораторії селекції і насінництва кукурудзи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, що увійшли до складу робочої колекції.

Виявлено, що середня продуктивність середньостиглих ліній  була вищою, ніж у середньоранніх за наявності відмінностей  щодо типу зернини.

З'ясовано генотипові кореляційні взаємозв’язки продуктивності та її компонентних ознак в системі прямих і побічних ефектів. Встановлено, що парні коефіцієнти кореляції продуктивності з її складовими були додатними та переважно низькими або середніми за силою і коливались від 0,327 для ознаки «кількість зерен на качані» до 0,656 для ознаки «діаметр качана». Відмічено високі значення прямих шляхових коефіцієнтів за впливом на продуктивність лише для ознак «кількість зерен на качані» та «маса 1000 зерен» (0,835 та 0,812 відповідно). Такі ознаки, як «діаметр качана», «кількість рядів зерен» і «кількість зерен в ряду», мали дуже низькі значення прямих шляхових коефіцієнтів (від 0,041 до 0,098), але впливали на продуктивність опосередковано через ознаку «кількість зерен на качані». При цьому найбільший опосередкований вплив на продуктивність через ознаку «кількість зерен на качані» мали ознаки «кількість рядів зерен» (0,622) та «кількість зерен в ряду» (0,544). Для ознаки «маса 1000 зерен»  простежувався суттєвий від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на ка-чані» і «кількість рядів зерен» з шляховими коефіцієнтами -0,350 та -0,362 відповідно.

Встановлено, що добір за ознаками «діаметр качана», «кількість рядів зерен», «кількість зерен в ряду» є опосередкованим, оскільки вони є компонентними для ознаки «кількість зерен на качані» та містяться на іншому рівні в модулі ознаки «продуктивність». Найбільш ефективним може бути добір на продуктивність безпосередньо за кількістю зерен на качані  та за масою 1000 зерен, але для останньої ознаки слід враховувати від’ємний побічний вплив ознак «кількість зерен на качані» та «кількість рядів зерен».

Ключові слова:  кукурудза,  інбредні лінії,  продуктивність, кореляційний  аналіз, шляховий аналіз.

УДК 633.15:631.52                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0181

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 233–243

Т. М. Сатарова, К. В. Денисюк, О. Є. Клімова

Державна установа Інститут зернових культур НААН вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальним завданням в селекції цукрової кукурудзи для оцінки селекційних зразків на всіх етапах селекційного процесу є контроль вмісту цукрів в зерні технічної стиглості. Досліджено методичні особливості визначення вмісту цукрів в зерні цукрової кукурудзи на прикладі лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Порівнювали вміст загального цукру, моно- і дицукрів в зерні на двадцять першу добу від контрольованого самозапилення у день взяття проб та після зберігання тих самих качанів за мінусової температури. Встановлено, що після витримування качанів із зерном технічної стиглості 4,5 місяця за температури -12 ^оС вміст загального цукру в зерні лінії СЕ401 та гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) збільшився відповідно на 97,7 та 61,7 % і досяг 46,84 та 15,93 % від маси абсолютно сухої речовини (АСР). Відповідно збільшилися частки моно- і дицукрів – складників загального цукру, хоча це збільшення у гібрида F₂(СЕ401×Чорно-стеблова) було дуже нерівномірним за окремими качанами. Інтактні зерна у лінії СЕ401 містили у 2,55 раза більше моноцукрів і в 2,27 раза більше дицукрів, ніж у гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова). Після проморожування частка загального цукру від АСР в зерні лінії СЕ401 перевищувала аналогічний показник для гібрида F₂(СЕ401×Чорностеблова) у 2,94 раза, для моноцукрів – у 3,54 раза, а для дицукрів – у 2,54 раза. Таким чином, зберігання зерна цукрової кукурудзи технічної стиглості за мінусових температур призводить до збільшення вмісту загального цукру, а також моно- і дицукрів. Ступінь такого збільшення залежить від генотипу вихідного селекційного матеріалу. Рекомендовано під час селекції цукрової кукурудзи проводити визначення загального вмісту цукру і його фракцій в день відбору проб і відмовитися від поширеного в селекційній практиці зберігання зразків зерна до аналізу за мінусових температур.

Ключові слова: ZeamaysL., зерно технічної стиглості, загальний вміст цукрів, вміст моно- та дицукрів, методика визначення, зберігання зерна за мінусових температур.

УДК 633.13:631.527                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0152 

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 5–12         

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведені результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України. Висвітлені проблеми і основні напрямки створення нового вихідного матеріалу. Залучення до гібридизації високопродуктивних, крупнозерних (маса 1000 зерен – 25,3–29,1 г) генотипів, стійких до абіотичних факторів, таких як Абель, Rhea, Nuprime, Plater, Adam, Білоруський, Пушкінський, Гоша, Крєпиш,  уможливило створити низку нових гібридних комбінацій голозерних форм вівса.

Встановлено, що за кількістю колосків і зерен з рослини сортозразки  істотно різнилися між собою, але не завжди ці ознаки помітно впливали на продуктивність рослини. Тобто доведено, що продуктивність рослини зумовлює комплекс ознак: кількість колосків у волоті, кількість зерен в колоску і крупність зерна.

Виявлено кращі вихідні форми голозерного вівса за біологічними і господарськими ознаками.

Наведено характеристику нового вихідного матеріалу та висвітлено результати селекційної роботи. В контрольному  розсаднику виділено сортозразки таких голозерних форм вівса: Ск 1024/10, Рс 72/09, Сс 732/10, які за урожайністю зерна (2,59–2,66 т/га) в середньому за 3 роки істотно (на 0,35–0,42 т/га) перевищили сорт-стандарт.  

 За  вмістом  білка (15,9–16,2 %)  найбільш  перспективними  виявилися  такі  сортозразки, як  Рс 72/09,  СС 1136/09, Сс 732/10 і Сп 234/10.

 Сорт вівса Родоніт (голозерний),  урожайність зерна (2,58 т/га) якого в середньому за даними трирічного конкурсного сортовипробування перевищила показники  національного сорту-стандарту Скарб України на 0,33 т/га, або на 14,7 %, переданий  в 2019 р.  на державне випробування. Вміст білка в зерні 16,1 %, крохмалю 49,0 %, кількість плівчастих зернівок не перевищує 3,0 %. Вегетацій-ний період сорту Родоніт на три доби довший  порівняно зі стандартом і становить 91 добу.

 Ключові слова: овес, сорт, гібридизація, добір, урожайність, гібридні комбінації.