Інформація про розділ

УДК 633.11:581.1: 58.056:58.084          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0359

 Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.40–48 

Т. В. Юрченко, А. В. Пірич, С. В. Пикало, М. В. Харченко, О. В. Гуменюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н,  Київська обл., 08853, Україна

Актуальність. Пшениця є однією з стратегічних та незамінних сільськогосподарських культур. Для отримання високих врожаїв необхідно створювати високоадаптивні сорти пшениці озимої. Регіональні кліматичні флуктуації істотно впливають на ріст і розвиток рослин, тому важливим є врахування їх стійкості до абіотичних стресорів. Метеорологічні умови в осінньо-зимовий період є визначальними для відмінної перезимівлі озимих культур. Мета. Провести диференціацію селекційних ліній пшениці м’якої озимої за морозостійкістю в умовах Лісостепу України та виявити вплив температурного режиму повітря під час загартування на формування рівня цієї ознаки у рослин. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 2021–2024 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Досліджували 17 селекційних ліній пшениці м’якої озимої конкурсного випробування.За еталон використовували сорт Миронівська 808. Після загартування рослин на відкритому майданчику визначали їх морозостійкість методом проморожування в камерах КНТ-1 за температури -18 °С. Достовірність отриманих даних перевіряли за критерієм Фішера. Результати. Отримані дані впродовж трьох років досліджень засвідчили про вплив температурного режиму у період загартування рослин пшениці м’якої озимої на формування їх морозостійкості. Різкі коливання температури повітря, зміна їх добових значень від плюсових до мінусових удень та вночі призводили до порушення умов загартування, у результаті чого знижувалася морозостійкість рослин. За сприятливих умов загартування у 2021/22 та 2022/23 рр. морозостійкість становила 96 % та 89 % відповідно. За незадовільних умов 2023/24 р. кількість живих рослин відмічено на рівні 67 %. Визначено коефіцієнт кореляції між відсотком живих рослин після проморожування та середньою температурою повітря у період проходження фаз загартування (r=-0,99). Виділено лінію Лютесценс 60873, морозостійкість якої за три роки досліджень відмічено на рівні або вище сорту-еталону. Висновки. Лінія Лютесценс 60873 може слугувати цінним вихідним матеріалом для по-дальшого селекційного вдосконалення культури. Отримані результати орієнтовані на розвиток розуміння реакцій рослин на зміну температур осінньо-зимового періоду, що дасть можливість об’єктивно характеризувати рівень адаптивності перспективних генотипів пшениці озимої та прогнозувати їхню поведінку у відповідних екологічних умовах.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, селекційні лінії, морозостійкість, температура повітря, загартування рослин

УДК 633.88:575.22:631.52              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0360

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.49–55

О. В. Гудим

Державний біотехнологічний університет,вул. Алчевських, 44, м. Харків, 61002, Україна

Актуальністьроботиполягає в необхідності розширення генофонду ліній та сортів амаранту,які відповідають світовим стандартам – високоврожайних за насінням, поліпшених за якісними показниками зерна та насіння, скоростиглих. Для прискорення селекційного процесу в амаранту велике значення має використання експериментального мутагенезу, який є одним із сучасних методів селекції, що дає змогу збагачувати ресурси за генетичною мінливістю, даючи селекціонерам новий вихідний матеріал для проведення добору і в подальшому – для створення сортів, більшість яких одержані при застосуванні фізичних мутагенів (в основному гамма-променів).Метою досліджень було оцінити якісні показники насіння, нових мутантних ліній амаранту за вмістом білка, олії та жирнокислотного складу, порівняно з вихідними сортами. Матеріали і методи. Оцінку показників якості насіння визначали у трьох сортів амаранту білонасінного (виду AmaranthushуpochondriacusL.) Студентський, Харківський 1 і Сем селекції Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва (зараз – Державний біотехнологічний університет) та семи мутантних лінійЛМСТ15, ЛМСт150ЧР, ЛМСт150ЧН, ЛМХ150, ЛМХ150РВ, ЛМС150ЗВ, ЛМС150Ч, індукованих гамма-опроміненням. Аналіз насіння амаранту за вмістом олії, білка та жирнокислотного складу робили в лабораторії генетики, біотехнології та якості Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України.Визначення достовірності результатів проводили статистичним методом. Результати досліджень показали, що гамма-опромінення відносяться до потужних чинників, здатних суттєво змінювати ознаки рослин амаранту. Отримані лінії зі зміненими ознаками якості становлять цінний вихідний матеріал для селекції: з підвищеним вмістом білка (на 1,56–3,35 %), олії в зерні (на 0,43–0,76 %), з підвищеним вмістом бегенової, лінолевої, олеїнової кислот (на 0,10 %, 1,2–2 та 6,3 % відповідно). Висновки. На основі проведених досліджень виділено мутантні селекційно-цінні лінії (ЛМХ150 (IU072495), ЛМСт150ЧР (ІU072494), ЛМСт150ЧН (ІU072492), ЛМСТ15 (IU072493), які характеризуються підвищеним комплексом показників якості зерна. Це свідчить про доцільність використання радіаційного мутагенезу у амаранту з метою отримання мутантів зі зміненими параметрами корисних господарських ознак, необхідних для розширення спектра вихідного матеріалу в селекції цієї культури.

Ключові слова: амарaнт, гамма-опромінення, мутант, білок, олія, жирнокислотний склад

УДК 633.11«321»:575.222.7(292.485:477)              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0361

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.56–67

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Р. М. Близнюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна 

Актуальність.Дослідження характеру успадкування ознак продуктивності, ступеня гетерозису в гібридів першого покоління пшениці м’якої та твердої ярої є актуальним завданням при створенні високопродуктивних сортів, а також для прогнозування селекційно-генетичного ефекту схрещувань. Мета. Встановити ступінь фенотипового домінування та рівень гетерозису за ознаками продуктивності у гібридах першого покоління (F₁) пшениці ярої.Матеріали та методи. Дослідження проведено у 2023–2024 рр. в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 20 гібридних комбінацій отриманих від схрещування зразків різного еколого-географічного походження пшениці ярої. Використано лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати. Виявлено, що найпоширенішим типом успадкування ознаки «довжини колоса» в F₁ пшениці ярої в роки досліджень було наддомінування та часткове позитивне домінування.За ознакою «кількість колосків у колосі» спостерігали різний ступінь фенотипового домінування, що свідчить про їх  значну диференціацію. За ознаками «кількість зерен у колосі» та «маса зерна з колоса» виділено комбінації, за якими упродовж років досліджень успадкуваннявідбувалося за типом наддомінування та часткового позитивного домінування і як результат формувалась висока продуктивність колоса.Висновки. Встановлено, що показники елементів продуктивності колоса мали різні типи успадкування від депресії до наддомінування у F₁отриманих від схрещування зразків різного еколого-географічного походження пшениці ярої залежно як від підбору пар для гібридизації,так і від умов року. Найбільш невдалими виявилися поєднання батьківських форм у комбінаціях пшениці твердої ярої МІП Ксенія × 211 TIANES, МІП Магдалена × AR 84/BINTEPE 85-OY та м’якої ярої Hingchun 26 × МІП Світлана, МІП Веснянка × Лінія 15-36 внаслідок чого спостерігали депресію та часткове від’ємне успадкування, а ступінь істинного та гіпотетичного гетерозису мав від’ємні значення. За рівнем прояву позитивного гетерозису виділено комбінації пшениці м’якої ярої Xunzhe 9 × МІП Олександра, Yaouyaan 448 × Дубравка,Moyin 2 × МІП Злата та твердої ярої МІП Ксенія × МІП Магдалена, МІП Магдалена × MUSK DUKE та ін., що свідчить про значний генетичний потенціал вищевказаних гібридів.

Ключові слова: пшениця яра, гібридні комбінації, елементи продуктивності

УДК 631.528.632:631.576.331.2:633.111.5"324"          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0362

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 68–78

 Ю. А. Долгальова¹, М. В Лозінський², *Ю. О. Куманська², І. М. Сидорова², А. І. Юрченко²

¹Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків
НААН, вул. Центральна 1, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09176, Україна

²Білоцерківський національний аграрний університет МОН, пл. Соборна 8/1, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, Україна

Актуальність.Пшениця озима (Triticumaestivum L.) є основною зерновою культурою, яка забезпечує продовольчу безпеку населення. Важливим у селекційних дослідженнях є поєднання врожайності і якісних показників зерна пшениці. До фізичних показників якості зерна належать маса 1000 зерен, натура і склоподібність зерна. Мета досліджень полягала у проведенні аналізу спельтоподібних радіо-мутантів пшениці озимої за масою 1000 зерен, натурою та склоподібністю зерна. Матеріали та методи. Матеріалом досліджень були 10 спельтоподібних RM-зразків чорнобильських радіомутантів пшениці озимої та сорт-стандарт Лісова пісня. Дослідження проводили в умовах Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряківНААН у 2016–2019 рр. Масу 1000 зерен визначали згідно ДСТУ 4138-2002. Склоподібність – за методикою, зазначеною у ДСТУ 3768-2019.Показник натури зерна визначали за ДСТУ ГОСТ 10840:2019. Гомеостатичність (Hom) і селекційну цінність (Sc) розраховували за В. В. Хангільдіним і М. А. Литвиненком. Результати. Спельтоподібні селекційні форми пшениці сформували в середньому за 2016–2019 рр., масу 1000 зерен від 41,2 г (RM-3) до 48,8 г – RM-4. Варіабельність маси 1000 зерен, у селекційних форм,що досліджувалися була незначною, за коефіцієнта варіації 2,4–9,0 %. Найбільшу показник гомеостатичність за масою 1000 зерен отримано у сорту-стандарту Лісова пісня (4217), високі показники мали селекційні форми RM-8 (1838), RM-7 (1753), RM-2 (1600), RM-3 (1204). За одержаними даними по селекційній цінності виділено радіомутанти RM-5 (42,5), RM-4 (41,9), RM-10 (41,8), RM- 1 (41,4), RM-7 (41,1). Найбільшу натуру зерна (797 г/л) отримано у радіомутанта RM-3. Селекційні форми RM-4 (72270) і RM-3 (48940) виділялися за показником високої гомеостатичності формування натури зерна. Селекційна цінність радіомутантів склала 689,5–771,3. Найбільшу склоподібність зерна мали селекційні зразки RM-8 (97,1 %), RM-1 (94,0 %), RM-10 (93,8 %), у яких також були високі значення гомеостатичності – RM-8 (3730), RM-4 (1039), RM-10 (1023), RM-1 (1000). За показником селекційної цінності формування склоподібності виділили селекційні форми RM-4 (91,3), RM-1 (75,5), RM-8 (75,1). Висновки. Отримані результати за масою 1000 зерен, натурою та склоподібністю зерна у виділених спельтоподібних радіомутантів пшениці озимої, вказують на їх цінність для подальшого використання у селекційній роботі.

Ключові слова: пшениця озима, чорнобильські радіомутанти, маса 1000 зерен, натура зерна, склоподібність, якість

УДК 633.15:631.52.632                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0363

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С. 79–83

Л. В. Томаш, І. С. Микуляк, М. І. Лінська, Г. В. Козак, Т. Я. Карп

Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН вул. Б. Крижанівського, 21-а, м. Чернівці, 58025, Україна.

Актуальність. В аграрному виробництві гостро стоїть питання вирішення проблеми поєднання врожайності і стійкості кукурудзи до різних стресових факторів навколишнього середовища. В умовах Буковини найпоширенішою хворобою кукурудзи є пухирчаста сажка збудник – Ustilago zeae (Beckm.) Unger. Найбільшої шкоди вона завдає при вирощуванні сприйнятливих гібридів, уражаючи 10–25 % рослин. Для оцінки стійкості селекційного матеріалу (самозапилених ліній кукурудзи Zea mays L.) до дії збудника пухирчастої сажки (Ustilago zeae (Beckm.) Unger). Дослідження проводили в інфекційному розсаднику при штучному зараженні качанів. Мета досліджень. Відібрати найбільш стійкі до збудника пухирчастої сажки самозапилені лінії кукурудзи, для включення їх у програми схрещування при створені нових гібридів. Методи. Дослідження проводили на полях селекційної сівозміни Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, згідно із загальновизначеними методиками проведення польового досліду, методичними рекомендаціями щодо штучного зараження качанів кукурудзи збудником пухирчастої сажки. Результати. Впродовж 2022–2024 рр. зроблено оцінку стійкості 58 самозапилених ліній колекційного розсадника до збудника пухирчастої сажки. Виділено 9 (15,5 %) високостійких самозапилених ліній (ураження 0–5,0 %), 16 (27,5 %) стійких (ураження 6,0–25,0 %) – та 28 (48,2 %) – середньостійких ліній (ураження 26,0–50,0 %). Висновки. За результатами оцінки толерантності самозапилених ліній до ураження пухирчастої сажкою виділені високостійкі зразки: які включені в програму селекції нових гібридів адаптованих до умов вирощування на Буковині.

Ключові слова: селекція, кукурудза, лінія, штучне зараження, пухирчаста сажка, ураженість, група стійкості

УДК 633.16:631.527               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0364                                                       

Зернові культури. Том 9. № 1. 2025. С.84–93

С. М. Холод, Ю. Г.  Іллічов, В. М. Кір'ян, О. Ю. Роговий, О. Г.  Ільїчов

Устимівська дослідна станція рослинництва Інституту рослинництва імені  В.  Я. Юр’єва НААН,  с. Устимівка, Глобинський р-н, Полтавська обл., 39074, Україна

Актуальність. Для успішної селекції ячменю ярого важливо знати залежність основної ознаки, за якою проводять добір, від інших кількісних ознак рослин. Особливе значення мають закономірності взаємозв‘язку таких кількісних ознак як продуктивність рослини та її структурні елементи. Мета. Виявити закономірності рівня прояву та взаємозв’язку між продуктивністю, елементами структури врожаю і морфологічними ознаками ячменю ярого дворядного в зоні Південного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проведено протягом 2019–2021 рр. у лабораторних і польових умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. Матеріалом для досліджень слугували 25 генотипів ячменю ярого (Hordeum vulgare L.) дворядного підвиду, походженням із шести країн світу. Використовували лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Для кожного з 25 генотипів сортів ярого дворядного ячменю було відібрано по 20 типових рослин.Зразки ячменю ярого досліджувалися за наступними ознаками: висотою рослин, довжиною колоса, кількістю колосків і зерен у колосі, масою 1000 зерен, масою зерна з колоса та рослини, врожайність.Виявлено значні відмінності за рівнями прояву врожайності, елементів структури врожаю та морфологічних ознак. Виділено зразки з підвищеною врожайністю та елементами структури врожаю. За три роки досліджень установлено істотну кореляцію довжини колоса з кількістю колосків в колосі (r = 0,51–0,77), кількістю зерен в колосі (r = 0,57–0,73) та продуктивністю колоса (r = 0,64–0,77). Спостерігається значна позитивна кореляційна залежність між такими ознаками, як маса зерна з колоса з висотою рослини (r=0,50), маса зерна з колоса з довжиною колоса й кількістю зерен з головного колоса та кількістю колосків в колосі (r=0,58–0,60), маса зерна з рослини з довжиною колоса (r=0,55), маса зерна з рослини з продуктивним кущінням (r=0,57). Маса зерна з рослини в усі роки досліджень достовірно корелювала з продуктивною кущистістю (r = 0,59–0,79). Висновки. Практичний інтерес для селекційної роботи становлять зразки, які виділилися за комплексом ознак: МІП Титул, МІП Шарм, МІП Девіз (UKR), Arthur (CZE), Великан (KAZ), CDC Carter (CAN). Визначено достовірно як тісну, так і середню кореляцію між кількісними ознаками продуктивності рослини та її структурними елементами, що робить доцільним добори за зв’язками між ознаками у сортів, що досліджувалися.

Ключові слова: ячмінь ярий, елементи структури врожаю, рівень прояву, кореляції

УДК 633.15:632.4     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0331

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 207–215 

К. В. Денисюк, Т. М. Сатарова, В. Ю. Черчель, Б. В. Дзюбецький

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Створення і добір генотипів кукурудзи, стійких до ураження летючою сажкою Sporisorium reilianum, є актуальним напрямом сучасних селекційних досліджень, адже дозволяє запобігти втратам урожаю, пов’язаним із ураженням патогеном, і отримати зерно високої якості. Мета досліджень. Оцінити ступінь ураження летючою сажкою S. reilianum селекційно перспектив-них ліній кукурудзи на природному і штучному інфекційному фонах та ідентифікувати серед них стійкі і нестійкі до ураження генотипи.Матеріали і методи. За матеріал дослідження обрали десять селекційно перспективних, адаптованих до зони Степу України, ліній кукурудзи. Дослідження проводили у 2021 і 2024 рр. Використовували методи: польовий, статистичного аналізу. Результати. Було перевірено і підтверджено життєздатність спор летючої сажки, використаних для створення штучного інфекційного фону, перед заспорюванням насіння кукурудзи шляхом культивування їх на штучному живильному середовищі invitro. Проведене тестування ліній кукурудзи у польових умовах впродовж двох років показало, що на природному інфекційному фоні за роки дослідження середнє значення ураження рослин S. reilianum становило 0,90 %, тоді як на штучному інфекційному фоні – 10,28 %. Ураження рослин летючою сажкою залежало від генотипу і агрометеорологічних умов року дослідження. Найвищий показник ураження патогеном спостерігався у лінії П354 на штучному інфекційному фоні і складав для двох років досліджень 41,18 % і 59,26 %, відповідно. Лінії ДК3044, ДК267 та Мо17 за роки досліджень не продемонстрували жодного випадку ураження рослин летючою сажкою ні на природному, ні на штучному інфекційному фонах. Висновки.Оцінено стійкість до ураження летючою сажкою S. reilianum десятьох селекційно перспективних, адаптованих до зони Степу України, ліній кукурудзи. Встановлено в цілому високий рівень стійкості до патогену у дослід-жених ліній. Лінії ДК315, ДК3044, ДК267, PLS61, ДК3008 і Мо17, які мали відсоток ураження S. reilianum рослин на штучному інфекційному фоні впродовж двох років менше 5 %, визначені як стійкі. Вони можуть виступати донорами стійкості до летючої сажки. Лінії  П354, ДК3023 і ДК7575, які мали ураження на штучному інфекційному фоні 20 % і більше, ідентифіковані як нестійкі до ураження.

Ключові слова: кукурудза, стійкість до біотичних факторів, грибні хвороби зернових культур, летюча сажка, донори стійкості, штучний інфекційний фон

УДК 633.15:631.52             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0332

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 216–222  

 В. Ю. Черчель¹, А. В. Алдошин¹, Д. С. Купріченков¹, В. М. Сучкова²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,
м. Дніпро, 49009, Україна

²Національна академія аграрних наук України, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010, Україна

Актуальність. Підзона Північного Степу України характеризується сильними посухами, які призводять до значного зниження урожайності кукурудзи розлусної (Zeamayseverta Sturt.).У зв’язку із цим дуже важливо робити оцінку гібридів на посухостійкість для добору найкращих зразків, здатних витримувати складні гідротермічні умови вирощування. Мета досліджень полягала у визначенні посухостійкості гібридів кукурудзи розлусної за умов повітряної і ґрунтової посухи. Матеріали та методи.Матеріалом для проведення досліджень були 58 гібридів кукурудзи розлусної, які проходили конкурсне випробування. За стандарти використовували середньоранній гібрид Шанс і середньостиглий гібрид Гостинець. Досліди проводилися впродовж 2020–2021 рр. у лабораторії селекції кукурудзи харчового напряму використання на Синельниківській селекційно-дослідній станції ДУ Інститут зернових культур НААН України.Для вивчення реакції гібридів на посуху був використаний індексний підхід, який базувався як на стійкості, так і на чутливості генотипів до дефіциту вологи. Результати. Вегетаційний період 2020 р. був жарким і посушливим на відміну від 2021 р. Середні значення врожайності зерна у несприятливий за погодними умовами рік, у порівнянні зі сприятливим, були меншими для середньоранніх гібридів у 3,1 рази, а для середньостиглих – у 3,2 рази. Такі погодні умови забезпечили оцінку гібридів кукурудзи розлусної на стійкість до посухи. Було встановлено, що 22 гібрида (36,7 %) визнані посухостійкими, оскільки мали відповідні індекси за 5–7 показниками. Стандарт середньоранньої групи, гібрид Шанс, також був посухостійким. Висновки. За результатами проведених досліджень встановлено, що у середньоранній групі високу врожайність зерна й посухостійкість мали експериментальні гібриди F₁ (ІКР 30 С × ІКР 2-3 ВС); F₁ [(ІКР 2-3 × ІКР 9-2) × ІКР 4] та F₁ [(ІКР 30 С × ІКР 24 ЗС) × ІКР 37 ], а у середньостиглій – F₁ (ІКР 11-9 × ІКР 16/75/24-5); F₁ [(ІКР 15-2 × ІКР 37/17/72-5) × ІКР 21] та F₁ (ІКР 30 × ІКР 2-1).

Ключові слова: кукурудза розлусна, селекція, стійкість, посуха, індекси посухостійкості, врожайність зерна

УДК 633.11«321»:631.527.5               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0333

 Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 223–229

 Л. В. Іванцова, М. В. Федоренко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

Актуальність.Сучасна селекція включає в себе багато факторів, серед яких проблема вихідного матеріалу виноситься на перше місце. Досвід світової та вітчизняної селекції показує, наскільки важливою є необхідність використання генетичних джерел з різних країн світу для створення нових сортів пшениці, які відповідають вимогам сучасного сільськогосподарського виробництва. Мета. Створити новий вихідний матеріал пшениці ярої при схрещуванні зразків видів Triticum aestivum L. × Triticum durum Desf. вітчизняної і зарубіжної селекції. Матеріали і методи. Дослід-ження проводили у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Батьківськими формами для гібридизації слугували сорт пшениці м’якої ярої МІП Веснянка і лінія Ерит-роспермум 15–36, і сорт твердої ярої пшениці МІП Ксенія вітчизняної селекції та сорт пшениці м’якої ярої Triso зарубіжної селекції. У фазі колосіння проводили кастрацію квіток звичайним способом за 2–3 доби до цвітіння. Запилення здійснювали обмежено–примусовим способом у ранкові часи, переважно на 3–5 добу після кастрації. Створено 12 гібридних комбінацій. Обмолот гібридних колосів проводили вручну. Результати. Вставлено, що ефективність зав’язування гібридних зерен пшениці ярої залежала не тільки від умов зовнішнього середовища під час запилення, а й від генотипового різноманіття компонентів схрещування. Залежно від вихідних форм середній відсоток зав’язування зерен змінювався від 0 до 56,2 % і залежав від умов вегетації рослин. Середня зав’язуваність у 2022 р. становила 16,0 %, а у 2023 р. − 17,1 %. Даний показник у 2022 р. змінювався від мінімального 1,0 % до максимального − 43,7 %, а у 2023 р. варіював від 1,9 % до 56,2 %.Висновки.Встановлено, що відсоток зав’язування зерен у гібридів пшениці ярої виявився значно вищим при схрещуванні сортів та лінії Triticumaestivum L. × Triticumaestivum L. порівняно – Triticumaestivum L. × Triticum durum Desf. та Triticum durum Desf. × Triticumaestivum L. незалежно від груп схрещувань. Відмічено, що найвищі показники зав’язуваності зерен спостерігали у групи схрещувань, де за батьківський і материнський компонент використовували сорти та лінію вітчизняної селекції. Виявлено, що ефективність схрещування, тобто відсоток зав’язування у польових умовах, залежав від генетичних особливостей сорту та умов вегетації рослин пшениці ярої.

Ключові слова: пшениця яра, гібридизація, схрещування, відсоток зав’язування, сорт, лінія

УДК 633.11″324:631″.526.32           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0334

Зернові культури. Том 8. № 2. 2024. С. 230–238

В. В. Ващенко,  О. О. Шевченко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49009 Україна

Актуальність. Сучасну систему селекції рослин слід розглядати в якості реального та ефективного засобу, що дає змогу мінімізувати несприятливі наслідки зміни клімату. Адаптивний сорт екологічно пластичний, пристосований до біотичних та абіотичних чинників. Створити специфічні адаптивні генотипи можливо в умовах, подібних до тих, у яких сорт вирощуватимуть. Адресна адаптація сортів до конкретних агроекологічних умов, де вони максимально реалізують свій генетичний потенціал, а виробничники, які застовують сучасні технології, зможуть отримувати високі прибутки від їх впровадження. Мета. Порівняння сортів і гібридних комбінацій пшениці м’якої озимої в мінливих умовах вегетації. Матеріали і методи. В дослідженнях, проведених у сівозміні кафедри селекції і насінництва ДДАЕУ впродовж 2018–2023 рр., визначали адаптивний ресурс 10 гібридних комбінацій пшениці м’якої озимої та сорти-стандарти Єдність і Подолянка. Результати. Спостерігається диференціація врожайності пшениці м’якої озимої в нерегульованих погодних умовах вегетації. За роками досліджень максимальна врожайність відмічена у 2020 р. – 9,12 т/га, мінімальна – 4,18 т/га – у 2018 р. За середньої врожайності по сортах (6,66 т/га) максимальна отримана у генотипу 15-442 – 9,10 т/га, а мінімальна – у генотипу 15-309 – 3,78 т/га. Показники середньої врожайності в усіх середовищах за 2018–2023 рр. не повною мірою відображають їх адаптивність, тому що успадковується не величина конкретної ознаки, а врожайність - це полігенна ознака, яка вказує норму реакції конкретного сортозразка. Висновки. Мінливість урожайності значною мірою залежить від умов середовища в конкретний період вегетації при низьких достовірних ефектах генотипів. Величина середньої урожайності відображає норму реакції генотипів та вказує на їх пластичність. Реакція сортозразків пшениці м’якої озимої у сприятливі роки свідчить про продуктивний потенціал, а в несприятливі –  про їх пристосованість або адаптивний ресурс генотипів до умов нестійкого зволоження. За таких умов максимально реалізують урожайний потенціал генотипи пшениці м’якої озимої: 15-383 – 8,37 т/га, 15-259 – 8,15 т/га, 15-442 – 9,10 т/га, 15-145 – 8,22 т/га, 15-291 – 8,78 т/га, 15-393 – 8,70 т/га, а також сорт-стандарт Єдність – 7,89 т/га. За значенням коефіцієнта регресії виділено генотипи за реакцією на середовище: значно реагують сорт-стандарт Подолянка,15-383, 15-705, 15-330, 15-256, 15-426, 15-309 і 15-442, слабка реакція – сорт-стандарт Єдність, 15-291, 15-145.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, врожайність, стабільність, середовище, адаптивність