Інформація про розділ

УДК 633:11:575.222.2:631.527.3       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0284

 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 251–257

А. В. Пірич, М. В. Федоренко, Л. В. Іванцова, Р. М. Близнюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України Київська обл., 08853

 Актуальність.Урожайність сільськогосподарських культур – це складна ознака, вивчення якої потрібно проводити безпосередньо за елементами її структури. Розрахунок ефективності добору у наступному поколінні є необхідним етапом у сучасній селекції.Мета. Визначити вплив батьківських форм на прояв цінних господарських ознак у гібридів F₁ та розрахувати ефективність добору у наступному поколінні. Матеріали і методи. Польові дослідження проводили у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП). Матеріалом для досліджень були 14 гібридних комбінацій F₁, створених від схрещування ліній з відомими генами стійкості до стеблової іржі (33H₁-12, 37Н₁-11, 35Н2-18, DHG 146-54, 35Н₂-3, 41Н₂-4-2, 37Н₁-9), які надані ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НААН України» і комерційних сортів пшениці ярої Дубравка (оригінатор МІП) та Трізо (оригінатор DSV). Для визначення рівня прояву елементів продуктивності колоса проводили структурний аналіз гібридів F₁ та вихідного матеріалу. Визначали вплив батьківських форм на прояв кількісних ознак у гібридів F₁ і коефіцієнти успадковуваності у широкому (H²) і вузькому розумінні (h²). За стандарт використовували сорт Елегія миронівська. Результати. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності виявив значну перевагу у варіюванні ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ). Середній квадрат для специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) поступався загальній комбінаційній здатності, але був достовірним. Встановлено, що вплив на прояв ознак «кількість зерен з колоса» та «маса зерна з колоса» мала взаємодія батьківських форм (частка впливу 0,46 та 0,56 відповідно). На прояв ознаки «довжина колоса» у гібридів F₁ мала вплив материнська форма – 36 %, вплив взаємодії материнських та батьківських генотипів становив 44 % всієї варіації за довжиною колоса. На прояв «кількості колосків у колосі» найвищий вплив мала взаємодія батьківських компонентів схрещування – 69 %. У гібридних комбінаціях відмічено високе значення коефіцієнта успадковуваності у широкому розумінні (0,80–0,95), значення коефіцієнта успадковуваності у вузькому розумінні становило від 0,15 до 0,45. Висновки. Враховуючи значну різницю між двома коефіцієнтами можна зробити висновок, що генотипова мінливість досліджуваних ознак зумовлена в більшості випадків неадитивними (домінантними) ефектами генів. У наступних поколіннях ефективним буде добір за довжиною колоса та кількістю зерен з колоса.

Ключові слова: пшениця яра, гібриди, комбінаційна здатність, коефіцієнт успадковуваності, прогноз, добір

УДК 635.655:631.527               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0285

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 258–269

З. О. Мазур ¹, М. О. Корнєєва², С. Д. Орлов²,

¹Верхняцька дослідно-селекційнастанція, смт. Верхнячка Уманського району Черкаськоїобласті, 20022, Україна

²Інститутбіоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, вул. Клінічна,25. м. Київ, 03110, Україна

Актуальність. За результатами дослідження фенотипових параметрів прояву кількісних морфологічних ознак, які асоціативно впливають на продуктивність рослин жита озимого, зроблено теоретичні прогнози щодо ефективності їхнього селекційного покращення. Мета досліджень. З'ясувати рівень фенотипового прояву, мінливість та тип фенотипового домінування морфогенетичних ознак жита озимого у простих стерильних гібридів як материнського компонента та виділити кращі селекційні зразки. Матеріал і методи. Досліджено шість чоловічо-стерильних (ЦЧС), шість самофертильних ліній закріплювачів стерильності (ЗС) жита озимого з генетично детермінованою (hl) короткостебловістю (крім лінії ЗС 4). Вивчення проводили за кількісними морфогенетичнимиознакамивикористовуючи методики Державного випробування сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Рівень фенотипового прояву ознак простих стерильних гібридів (ПСГ) за відношенням до батьківських форм оцінювали у відсотках до пилкостерильної (ЦЧС лінії) і неспорідненого закріплювача стерильності (ЗС), та оцінкою домінантності hp вирахованою за формулою Г. М. Бейла і Р. Е. Аткінса. Результати. Коефіцієнт варіації висоти рослин у 54,5 % гібридних комбінацій збільшувався, порівняно з батьківськими формами, у переважної більшості ЦЧС ліній і ЗС ця ознака класифікована як маломінлива – 63,6 % простих стерильних гібридів успадковували висоту за проміжним типом та від'ємного домінування і депресії, що впливає на короткостебловість рослин і посилює стабільність до вилягання. Число продуктивних пагонів – ознака середньо- і високомінлива (залежно від генотипу), у 72,7 % комбінацій виявлено депресію (hp коливалося від -1,1 до -5,2). Довжина колоса, як ознака, характеризувалася низькою мінливістю, а 45,4 % ПСГ успадковували ознаку за проміжним типом та гетерозисом. За кількістю квіток у колосі простих стерильних гібридів проявили гетерозис за цією ознакою 36,3 % комбінацій. Щільність колоса була відносно стабільною ознакою за варіацією фенотипових значень, а 45,4 % простих стерильних гібридів успадковували ознаку за проміжним типом і гетерозисом. За ознакою фертильності 54,5 % гібридних комбінацій проявили гетерозис (ступінь фенотипового домінування hp був у межах 1,0–17,0). Висновки. Прояв гетерозису і позитивного домінування у простих стерильних гібридів за відношенням до батьківських форм розширює комбінативну мінливість кількісних ознак, це дозволяє більш ефективно проводити добори кращих пар як компонентів схрещування. У багатьох випадках усувається інбредна депресія пилко-стерильної форми, внаслідок чого прогнозується збільшення кількості гетерозисних комбінацій у кінцевих гібридів жита озимого.

Ключові слова: жито озиме, пилкостерильні лінії, закріплювачі стерильності, гетерозис

УДК 633.111.1”321”:631.522/.524       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0286

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 270–277

М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Є. А. Кузьменко, Р. М. Близнюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

 Актуальність.Важливим напрямком селекційної роботи з пшеницею м’якою ярою є збільшення рівня урожайності, головним фактором якої є підвищення продуктивності колоса, що завжди є актуальнимнапрямом досліджень. Мета. Виявити особливості прояву мінливості елементів структури продуктивності колекційних зразків пшениці м’якої ярої та залучити їх в селекційні програми в якості вихідного матеріалу. Матеріали і методи. Дослідження проводили протягом 2020–2022 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. За стандарт використовували сорт Елегія миронівська. Матеріалом для досліджень слугували 105 зразків пшениці м’якої ярої. Використовували лабораторно-польові та математично-статистичні методи. Результати.Встановлено, що формування ознаки «довжина колоса» обумовлено генотипом та метеорологічними умовами року. За роки досліджень кількість зерен з колоса відзначилась середнім рівнем мінливості (Сv = 12,2–14,1 %) та змінювалась в межах від 33,6±1,6 до 48,9±1,9 шт. Слід відзначити, що середнє значення ознаки «маса зерна з колоса» знаходилося на рівні: у 2020 р. – 1,6±0,08 г, 2021 р. – 1,5±0,07 г, 2022 р. – 1,9±0,1 г. Коефіцієнт варіації мав середній рівень мінливості (13,8–14,7 %). Встановлено, щомаса зерна з колоса більшою мірою залежала від умов року вирощування, аніж від генотипових особливостей. За роки досліджень маса 1000 зерен залежно від генотипів варіювала від 29,7±0,7 г  у зразка Степная 50 (Kазахстан) до 43,2±1,4 г – МІП Олександра (Україна). За нормою реакції генотипи дещо різнилися між собою. Найвищий розмах варіювання відмічено у 2021 р. (11,7г), а найменший –2020 р. (6,9 г). Виявлено, що маса 1000 зерен варіювала залежно від умов року вирощування та генотипу. Висновки. Практичний інтерес для селекційної роботи становлять зразки за комплексом ознак: МІП Олександра, МІП Світлана, Божена, МІП Соломія, Оксамит миронівський (Україна), Ламис, Амина (Kазахстан), Matthus, Melissos, Quintus (Німеччина), Alicia (Чехія), BAV 92/SERI (Mексика), Tianmin 198 (Китайська народна республіка), Licamero (Франція), що рекомендовані як батьківські компоненти для схрещувань. Визначення коефіцієнтів кореляції фенотипових елементів продуктивності дало змогу виявити, що на рівень врожайності різною мірою впливають елементи структури колоса, це дозволило виділити генотипи для залучення в селекційні програми в якості вихідного матеріалу.

Ключові слова: пшениця м’яка яра, колекційні зразки, елементи структури продуктивності, урожайність, коефіцієнти кореляції

УДК 633.36/.37:631.527                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0252

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 5–12             

О. О. Кулініч

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Сочевиця є важливою харчовою культурою. Червона сочевиця зокрема становить 70 % її валового споживання, також попит на сочевицю цього типу постійно зростає серед споживачів в Україні, тому важливим є створення і поширення у виробництві сортів цього типу. Мета роботи. Створення і оцінка нового вихідного матеріалу за комплексом господарсько-цінних ознак для селекції червоної сочевиці. Методи. Дослідження проводилися на ДП ДГ «Красноградське» Державної установи Інститут зернових культур протягом 2020–2022 рр. Основним методом селекції сочевиці є внутрішньовидова гібридизація з наступним індивідуальним добором у розсадниках. Обліки і спостереження проводили за загальноприйнятими методиками. Результати. Висота рослин найбільш урожайних гібридів змінювалася від 47,0 до 56,5 см. Коефіцієнт варіації цього показника знаходився в межах 6,4–10,8 %. Кількість бокових гілок у зразках, що досліджувалися була 5–18 шт., коефіцієнт варіації – від 15,2 до 26,2 %. Найбільше бобів на одну рослину мали комбінації: природний гібрид з CN 111395 – 281 шт., та CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212) в середньому 261 шт., коефіцієнт варіації цієї ознаки коливався в межах 32–45 %. Серед досліджуваних зразків сочевиці червоної кількість повноцінного насіння з однієї рослини сягала 520 шт. Найкращими за цим показником виявилися комбінації Станка 2 × К. 1212 із середньою кількістю 283 насінини та CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212) із середньою кількістю 275 насінин. Коефіцієнт варіації цього показника був досить високий – 36–52 % залежно від комбінації. Маса зерна з рослини становила 6,3–8,6 г. Ця ознака є найбільш мінливою V = 46–51 %, що вказує на значний потенціал виділення високопродуктивних ліній. Найбільш урожайними за масою зерна з рослини були гібридні комбінації Станка 2 × К. 1212; CN 111396 × (Станка 2 × К. 1212). Висновки. Встановлено, що за екстремальних умов вирощування зменшувалися як середні, так і максимальні показники за всіма ознаками. Значне варіювання спостерігається за ознаками “кількість бобів” та “насіння з рослини” та ознакою “маса насіння з рослини”. Створені гібридні комбінації заплановано найближчим часом включати до програми з селекції нових високопродуктивних сортів червоної сочевиці.

Ключові слова: сочевиця, сорт, гібридизація, сім’ядолі, урожайність, ознаки, гібридні комбінації

УДК 633.15: 631.527                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0253

 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 13–18

 М. С. Ольховик

ДУ Інститут зернових культур НААН України, вул. Вернадського, 14, м. Дніпро, 49000, Україна 

Актуальність. В світлі спрямування процесів інтенсифікації сільського господарства у напрямку більш раціонального використання земельних ресурсів та вегетаційного періоду, враховуючи важливість пожнивних та поукісних посівів кукурудзи для кормовиробництва та її пристосованість до умов Степової зони, набувають важливості дослідження ростових процесів кукурудзи в умовах пізнього строку сівби. Особливе значення, має вивчення впливу пізнього строку сівби на ознаки “висота рослин”, та “висота прикріплення першого продуктивного качана”у скоростиглих гібридів, частка яких у виробництві зерна кукурудзи зростає. Мета роботи. Вивчення мінливості ознак “висота рослин” та “висота прикріплення качана” у скоростиглих гібридів кукурудзи за умов двох строків сівби, для встановлення найбільш стабільних гібридних комбінацій. Методи. Гібридизація – у процесі створення гібридного матеріалу; лабораторно-польовий – для визначення морфобіологічних ознак гібридів кукурудзи; вимірювально-ваговий – для визначення метричних ознак рослин; математично-статистичні – для визначення достовірності результатів, показників варіабельності ознак, кореляційної залежності ознак. Результати. За результатами дослідження скоростиглих гібридів кукурудзи, отриманих від схрещування найбільш поширених зародкових плазм, в умовах двох строків сівби, було встановлено: стабільно високі значення ознаки “висота рослин” за обох строків сівби у гібридів гетерозисних моделей Iodent×Flint та Iodent×Mix; стабільно високі значення ознаки “висота прикріплення першого продуктивного качана” за обох строків сівби у гібридів гетерозисних моделей Iodent×Flint та Iodent×Mix, Mix×Flint. Висновки. Встановлені гібридні комбінації які характеризувалися стабільно високими значеннями ознаки «висота рослин» за обох строків сівби – ДК4173СВЗМ×ДК367, ДК4172×ДК367, MC381MB×ДК367, МС555×ДК367 – гетерозисної моделі Iodent×Mix, та ДК4173СВЗМ×ДК2073 – гетерозисної моделі Iodent×Flint; та комбінації які характеризувалися стабільно високими значеннями ознаки «висота прикріплення першого продуктивного качана» за обох строків сівби – ДК4172×ДК4538 – гетерозисної моделі Iodent×Flint, ДК4172×ДК367 – гетерозисної моделі Iodent×Mix, та ДК2659×ДК4538 – гетерозисної моделі Mix×Flint. Підтверджено кореляційний зв’язок висоти рослин гібридів кукурудзи з висотою прикріплення качана за умов обох строків сівби, в усіх гетерозисних моделей що вивчалися.

Ключові слова: кукурудза звичайна, селекція, скоростиглість, висота рослин, висота прикріплення качана, строки сівби, лінія, прості гібриди

УДК 633.15:631.52                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0254

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 19–27 

В. Ю. Черчель,  Д. С. Купріченков

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. Є декілька способів одержання попкорну із зерна розлусної кукурудзи (ZeamaysL. evertaSturt.), тому порівняння їх результативності є важливим і актуальним. Визначення технологічних показників зерна розлусної кукурудзи залежить від багатьох чинників, серед яких і спосіб розлуснення. Мета. Порівняти технологічні показники зерна ліній розлусної кукурудзи, отриманих за допомогою двох способів розлуснення: смаження зерна на пательні та нагрівання його гарячим повітрям. Матеріали та методи. Вихідним матеріалом для проведення досліджень було зерно ліній розлусної кукурудзи, створених у лабораторії селекції кукурудзи харчового напряму використання Державної установи Інститут зернових культур НААН України. Перший спосіб одержання попкорну полягав у тому, що зерно розлусної кукурудзи одним шаром розміщували на розігріту до 175 ℃ алюмінієву пательню і смажили без олії, струшуючи зерно кожні 5–6 с. За другого способу розлуснення зерна використовувався електричний апарат ClatronicPM 3635 потужністю 1200 Вт. Результати. Показано, що за першого способу одержання попкорну переважаючим типом розлуснення був «гриб»; середній відсоток нерозлуснених зерен дорівнював 3,5 %; величина коефіцієнта збільшення об’єму зерна змінювалася від 16,4 до 29,7; а смакові якості – від 3 до 4,5 балів. За другого способу – переважаючим типом розлуснення був «метелик»; середній відсоток нерозлуснених зерен дорівнював 18,2 %; величина коефіцієнта збільшення об’єму зерна коливалася від 23,4 до 45,2; а смакові якості – від 3,5 до 5 балів. Коефіцієнт збільшення об’єму зерна, за першого способу розлуснення, мав обернений середній кореляційний зв'язок із відсотком нерозлуснених зерен, а за другого способу – прямий середній зв'язок із масою 1000 зерен. Висновки. Спосіб одержання попкорну впливає на такі технологічні показники зерна розлусної кукурудзи, як кількість, маса і відсоток нерозлуснених зерен; об’єм і маса готового продукту; коефіцієнт збільшення об’єму зерна; тип розлуснення та смак попкорну. Виділено лінії  РБ 20, РК 1, РК 44, РК 6, які мають коефіцієнт збільшення об’єму зерна понад 40 та смак попкорну 5 балів.

Ключові слова: селекція, лінія, технологічні показники, коефіцієнт збільшення об’єму зерна, нерозлуснені зерна, тип розлуснення, кореляція

УДК 633.1: “324”:631.524.85                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0255

 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 28–36             

А. В. Пірич, М. В. Федоренко, І. В. Федоренко, Є. А. Кузьменко, Р. М. Близнюк

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, с. Центральне, Обухівський р-н, Київська обл., 08853, Україна

 Актуальність.Сучасні сорти тритикале озимого повинні бути не тільки високоврожайними та давати зерно високої якості, а й стійкими до несприятливих факторів середовища, тобто високоадаптованими. Тому, і надалі актуальним залишається створення сортів, що поєднують найвищий потенціал врожайності з генетичною резистентністю до лімітуючих чинників. Мета роботи передбачала виділити селекційні лінії тритикале озимого з високими адаптивними показниками для використання в селекційній практиці. Матеріали і методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. За стандарт обрали сорт Амур. Досліджували 20 селекційних ліній. Облікова площа ділянки становила 10 м², повторність досліду – чотириразова. Використовували лабораторно-польовий та математично-статистичні методи. Результати.Метеорологічні умови 2019/20–2021/22 рр. виявились контрастними, що дало можливість оцінити та виділити селекційні лінії тритикале озимого за адаптивним потенціалом. Виявлено, що врожайність, яка фактично характеризує реакцію генотипів на зовнішні погодні умови вирощування, була найвищою у 2020/21 р. – 5,36 т/га і найнижчою у 2019/20 р. – 3,81 т/га. Встановлено, що кращою загальною адаптивною здатністю, порівняно із сортом-стандартом Амур, характеризувалися селекційні лінії – 22002 (= 4,97 т/га), 22008 ( = 4,88 т/га), 22016 (= 4,79 т/га), які увійшли до групи з найвищими показниками максимальної врожайності (ранги 1–3).Коефіцієнт варіації відзначався незначним (7,24–7,66 %) та середнім рівнем мінливості (12,54–16,65 %), що підтверджує досить високу і стабільну генотипову складову у формуванні продуктивності рослин.Розрахунки екологічної пластичності дозволили виявити лінії – 22015, 22004 (bі = 0,63), які неістотно знижували врожайність за лімітованих умов вирощування, що пояснюється їх високою стійкістю проти несприятливих чинників навколишнього середовища.За рівнем урожайності найвищі показники гомеостатичності та селекційної цінності проявили лінії – 22004, 22015, 22008. Висновки. За період проведення досліджень виділено селекційні лінії – 22004, 22015, 22008, 22002 з високим адаптивним потенціалом, які можуть слугувати вихідним матеріалом при створенні високопродуктивних сортів в умовах Лісостепу України.

Ключові слова: тритикале озиме, селекційні лінії, адаптивність, урожайність, метереологічні умови

УДК 633.11ˮ324:631ˮ.526.32                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0256

 Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 37–42 

О. О. Шевченко, В. В. Ващенко, Т. К. Лобко

Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49000 Україна

 Актуальність. За останнє десятиріччя здійснено реалізацію селекційних програм провідних наукових установ по удосконаленню сортів пшениці м’якої озимої за врожайністю, масою зерна з колоса, ступенем пластичності, генотиповим ефектом. Це характеризує сорти за здатністю пристосовуватись до змін середовища. Наведені показники пластичності сортів доповнюють додатковою інформацією для вивчення за комплексом інших ознак і властивостей. Мета роботи. встановити ступінь пластичності, рівень стабільності, селекційної цінності сучасних сортів пшениці м’якої озимої провідних наукових установ. Матеріали і методи. Дослідження проводили дослідних полях кафедри селекції і насінництва ДДАЕУ впродовж 2020–2022 рр., вивчали 15 сортів пшениці м’якої озимої. Обліки і спостереження проводили згідно з методикою державного сортовипробування. Екологічну пластичність визначено за методикою ІР ім. В. Я. Юр’єва згідно з пакетом прикладних програм “OSGE” TliteSistemsgr. Результати. Представлені сорти за ознакою ˮмаса зерна головного колосуˮ мають суму рангів два, а сорти Подолянка, Годувальниця, Богдана, Перемога, Богиня – ранг три, що свідчить про їх високу пластичність, обумовлену стабільністю реалізації генетичного потенціалу і їх більшу пристосованість до умов вирощування в північній підзоні Степу України. З’ясовано рівень стабільності, пластичності і селекційної цінності сортів у різних умовах вегетаційних періодів. Пластичними є сорти Смуглянка, Подолянка, Перемога, Ігриста, Комерційна, Корисна і Єдність. Це надає можливість прогнозувати реалізацію ознаки в умовах достатнього вологозабезпечення в період вегетації рослин та незначного зниження за посухи. Висновки. Встановлено рівень стабільності, пластичності, рівень селекційної цінності 15 сортів різних різновидів пшениці м’якої озимої. В мінливих умовах середовища виявили можливість їх генотипового потенціалу урожайності та екологічної пластичності за роками, що обумовлено проявом високої стабільності генетичного ефекту ознаки. Підтверджено селекційну цінність сучасних сортів на адаптивність з метою їх використання в якості вихідного матеріалу та впровадження в виробництво для умов нестійкого та недостатнього зволоження.

Ключові слова: урожайність, маса зерна головного колосу, генотиповий ефект, стабільність, селекційна цінність

УДК 633.111«324»:631.527: 631.559: 581.15/292.485:477               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0257

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 43–54

А. Л. Рисін, Г. Б. Вологдіна

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853, Україна

Актуальність. Основною задачею селекції пшениці озимої є підвищення продуктивності, тому актуальним напрямом досліджень є створення та впровадження в сільськогосподарське виробництво нових сортів пшениці озимої з високим потенціалом продуктивності, які добре адаптовані до мінливих умов вирощування. Зусилля селекціонерів спрямовані на створення сортів із вдалим поєднанням в одному генотипі високих параметрів усіх основних елементів продуктивності, що уможливить максимально підвищити врожайність зерна. Селекційна робота визначається багатьма факторами, серед яких першочерговим завданням є пошук і створення нових генетичних джерел з високими показниками продуктивності.Тому особливості реалізації потенціалу врожайності та дослідження механізмівформування елементів продуктивності за мінливих метеорологічних умов маютьважливе значення для встановлення норми реакції та добору найбільш стійкихпродуктивних генотипів і подальшого включення їх у селекційні програми. Мета. Виділити в умовах Лісостепу України кращі за елементами продуктивності сорти та селекційні лінії пшениці озимої для їх залучення в програми схрещувань.Методи. Візуальний – фенологічні спостереження; лабораторно-польовий – визначення біометричних показників; математично-статистичні – встановлення достовірності одержаних даних. Результати.Установлено, що максимальна реалізація потенціалу рослин пшениці озимої за елементами структури врожайності відбувалася за оптимальних умов вирощування – в роки з вищою вологозабезпеченістю та за сівби 5 жовтня. Суттєвий вплив на формування врожайності мали погодні умови року, генотип і невраховані фактори. Строки сівби істотно впливали тільки на прояв ознаки «висота рослин». Відмічено незначне (3,8 %÷5,5 %) варіювання за висотою рослин у всіх сортів і селекційних ліній. Виявлено різний рівень мінливості за ознаками: «кількість продуктивних стебел» від Cv=16,4 % (ІІ строк сівби в посушливому 2019/20 р.) до Cv=27,6 % (І строк сівби у сприятливому 2020/21 р.); «озерненість головного колоса» і «маса 1000 зерен» – Сv = 10,7÷17,6 % і Сv=8,8÷16,9 % відповідно.Незалежно від сортових особливостей довжина головного колоса мала незначну (Сv=5,6÷8,8 %) фенотипову мінливість з розмахом варіації 0,2–2,0 см. Визначено рівень мінливості ознак за кількістю колосків (Сv=5,7 %÷8,6%), масою зерна з колоса (Сv=13,1÷20,5 %) та з рослини (Сv=20,5÷36,3 %). Висновки. Сорти МІП Ассоль, Грація МИР, МІП Дніпрянка, МІП Ювілейна та селекційні лінії ЛЮТ 55198, ЛЮТ 37519 стабільно формували високий рівень елементів продуктивності незалежно від строків сівби та умов року вирощування, що свідчить про їх високу адаптивну здатність. Рекомендовано включати їх у програми схрещувань як цінні батьківські компоненти.

Ключові слова:параметри продуктивності, ознака, варіювання, строк сівби, умови року

УДК 633.11:631.527           https://doi.org/10.31867/2523-4544/0225

Зернові культури. Том 6. № 2. 2022. С. 5–13

Р. С. Вискуб, О. О. Вінюков

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, вул. Захисників України, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85307, Україна

Актуальність. Аналіз та систематизація колекційного матеріалу пшениці дозволить отримати нові джерела стійкості та створити ознакову колекціюдля створення стійких сортів, придатних для вирощування в різних екологічних зонах України. Для запобігання втрати врожаю від патогенів потрібно вводити у виробничий процес нові сорти з широкою генетичною базою групової стійкості. Мета. Охарактеризувати колекцію пшениці м’якої озимої за стійкістю до борошнистої роси в умовах південного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження були проведені на Устимівській дослідній станції рослинництва ІР НААН України впродовж 2011–2019 рр. Для дослідження було взято 1406 зразків пшениці м’якої озимої (TriticumaestivumL.)з 33 країн світу, серед яких 53,1 % – з України, 10,1 % – з Туреччини, 8,6 % – з США, 6,9 % – з Росії, 17,0 % – з країн Європи. Методи дослідження: польовий, діалектичний, гіпотез, синтезу, індукції, статистичний, спостереження. Результати. Визначення польової стійкості колекційних зразків пшениці м’якої озимої до прояву основних листкових хвороб проводилось в наступні фази органогенезу: у фазі осіннього кущіння; у фазі весняного кущіння; у фазі виходу рослин в трубку; у фазі початку колосіння; у фазі молочно-воскової стиглості. У ранні етапи росту і розвитку рослин пшениці (сходи – колосіння) відмічалося незначне ураження рослин борошнистою росою. В осінню фазу кущіння із 234 зразків виявлено 5 зразків, на яких не спостерігалося ураження борошнистою росою: 831/10, 853/10 (UKR), Pesma (YUG), Gruia, Gloria (ROU). В період трубкування виявлено 12 зразків пшениці м’якої озимої, сприйнятливих до прояву цієї хвороби у цю фазу органогенезу. Для диференціації колекції пшениці за стійкістю до хвороби у період колосіння більш сприятливим виявилися 2012 та 2013 роки (посушливі умови), в яких відсоток сприйнятливих та слабо сприйнятливих зразків, що вивчалися, становив приблизно 14 %. У фазі молочно-воскової стиглості, коли відбувається максимальне ураження даним патогеном рослин пшениці, розподіл зразків за рівнем стійкості значно залежав від умов конкретного року. Так, у 2011 р. (надмірно зволожені умови) відсоток сприйнятливих зразків пшениці до патогену становив 57,5 %; у 2012 та 2013 рр. більша група зразків відмічалася як слабо сприйнятлива. Встановлено суттєвий вплив суми опадів та рівня гідротермічного коефіцієнта (ГТК) на показник кількості сприйнятливих зразків пшениці до борошнистої роси в період колосіння (r= 0,83 та r= 0,91 відповідно). Відмічений середній рівень кореляційного зв’язку між показниками кількості високосприйнятливих зразків пшениці до даної хвороби та рівнем ГТК (r= 0,33). Метод віддаленої гібридизації з використанням чужорідних генів сприяє отриманню ліній більш стійких до конкретних збудників хвороб пшениці м’якої озимої.
Висновки.. Розподіл зразків рослин пшениці озимої за рівнем стійкості до борошнистої роси значно залежав від умов конкретного року. Створення спеціальної колекції зразків стійких до найпоширеніших хвороб пшениці м’якої озимої дозволяє систематизувати процеси підбору батьківських ліній за конкретними ознаками, що дозволить створити більш стійкі лінії.

Ключові слова: пшениця м’яка озима, стійкість, борошниста роса, фази органогенезу, гідротермічний коефіцієнт, метод віддаленої гібридизації