Інформація про розділ

УДК 633.174; 631.5                                                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0159      

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 59–64      

Я. В. Алєксєєв ¹, С. С. Семенов ¹, О. Г. Любчич ², Р. Є. Грищенко ², О. В. Глієва ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,

м. Дніпро, 49009, Україна

² Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2б,

смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08163, Україна

 На підставі результатів чотирирічних польових досліджень встановлено вплив післясходових гербіцидів, таких як Пік, Пріма і Грантокс, на  фітосанітарний стан посівів та формування зернової продуктивності рослин сорго зернового. З’ясовано, що  перелічені вище  хімічні  препарати не впливають на тривалість міжфазних періодів розвитку рослин сорго. Виявлено, що діючі речовини препаратів Пріма та Грантокс зумовлюють послаблення  лінійного росту в рослин. У разі підвищення дози внесення гербіциду  Пріма висота рослин сорго зменшувалась від 101,7 до 98,5 см. При збільшенні дози внесення  препарату Грантокс токсичний вплив діючих  речовин на рослини сорго посилювався, як результат –  їх висота  суттєво зменшувалась – від 103,1 до 98,1 см.

 Щодо гербіциду Пік, то з підвищенням  дози внесення висота рослин збільшувалась від 105,5 до 107,9 см. За рахунок застосування препарату в дозі 20 г/га одержано найвищу урожайність зерна сорго (4,04 т/га), лише на 0,22 т/га менше порівняно з варіантами, де бур'яни видаляли вручну. Такі результати свідчить про суттєвий вплив гербіциду Пік на бур’яни і слабку його фітотоксичність відносно рослин сорго.  

При застосуванні  гербіциду Пріма  простежувалася  активізація процесу кущення з несуттєвим зменшенням кількості волотей. Всі досліджувані гербіциди характеризувалися високою ефек-тивністю  проти  дводольних бур'янових рослин: Грантокс – 78,0–86,2 %, Пріма – 75,4–83,1 %, Пік – 80,6–89,3 %. Незважаючи на різну фітотоксичну дію післясходових гербіцидів на рослини, за рахунок їх використання  зернова  продуктивність сорго зернового підвищувалася: Пріма – на 0,66–0,92 т/га, Грантокс – на 0,60–0,97 т/га,  Пік – на 1,02–1,40 т/га порівняно до  ділянок з природною забур’яненістю. На основі проведених досліджень з'ясовано, що найбільш безпечним і ефективним  проти дводольних бур’янів є гербіцид Пік при використанні у дозі 15–20 г/га в фазі 4–5 листків у рослин сорго зернового.

Ключові слова: сорго зернове, ріст і розвиток, бур’яни, гербіцид, урожайність.  

УДК 633.11: 631.8: 624.142                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0160

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 65–71         

С. С. Ярошенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

 Висвітлено особливості впливу, як окремо, так і сумісно, притертої льодової кірки та низьких температур на рослини пшениці озимої.  За період досліджень (2017–2019 рр.) рослини сорту Мудрість одеська, причиною пошкодження яких були низькі температури і льодова кірка, розпочинали  колоситися на 3–6 днів пізніше порівняно з тими, що не зазнали дії цих негативних факторів.     

  З'ясовано, що за несприятливих умов зимівлі, зокрема на ділянках без снігу, від рівня зимостійкості великою мірою залежала густота стояння рослин на одиниці площі і їх продуктивна кущистість, а отже,  зернова продуктивність культури. Після відрощування рослин пшениці озимої, які зазнали впливу низьких температур в лабораторних умовах (-15 °С; без притертої льодової кірки),  всі вони вижили, при зниженні температури  до -18 °С  загинуло 16,3 % рослин. Зниження температури до -21 °С  призводило до загибелі 81,7 % рослин. На фоні штучно створеної притертої льодової кірки вузли кущення сильніше ушкоджувались і відповідно виживаність рослин знижувалась порівняно з варіантами без притертої льодової кірки, і за температури  -15 °С її показники становили 69,8–92,0 %; -18 °С – 12,6–74,5 %, залежно від товщини льодової кірки. При підвищенні кріогенного навантаження до -21 °С пшениця озима під льодовою кіркою загинула. На фоні мінерального живлення N₆₀P₆₀K₆₀  відмирання пагонів у рослин пшениці озимої протягом вегетації було меншим на 4,9–23,1 % порівняно з неудобреним контрольним варіантом.

 Динаміка вмісту розчинних вуглеводів у вузлах кущення свідчить про те, що на час відновлення весняної вегетації, мінімальні витрати вуглеводів рослинами (30,8 % від осінніх запасів) спостерігались у варіантах, де з осені  вносили  мінеральні добрива в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ . На ділянках без снігового покриву під притертою льодовою кіркою вуглеводи інтенсивно витрачалися  рослинами, як наслідок – їх кількість у вузлах кущення протягом зимового періоду зменшилася в неудобрених і удобрених варіантах на 58,5 та 61,2 % відповідно.

 Ключові слова: пшениця озима, морозостійкість, мінеральні добрива, льодова кірка, продуктивність, виживаність.

УДК 633.16 "321":631.8/.559 (477,4)                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0161

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 72–77        

Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна

Наведено результати досліджень впливу систем удобрення на урожайність ячменю ярого в умовах правобережного Лісостепу. Досліджено традиційно удобрені фони: мінеральний, органічний та органо-мінеральний (з половинними нормами добрив попередніх фонів), альтернативою органіки  була солома зернових та біомаса сидеральних культур.Визначено кращі фони й оптимальні системи удобрення для одержання високої  урожайності зерна ячменю ярого.

Основними чинниками формування продуктивного стеблостою ячменю ярого були норми та різновиди добрив.Поліпшення живлення рослин за рахунок використання органічних і мінеральних добрив зумовлювало збільшення щільності продуктивного стеблостою в агроценозі і підвищення конкурентоспроможності рослин, зменшення кількості бур’янів у посівах. 

 Залежно від  удобрення змінювалась урожайність зерна ячменю ярого. На основі результатів досліджень встановлено, що поєднання традиційного удобрення із внесенням альтернативних видів органіки  призводить до збільшення урожайності зерна ячменю ярого порівняно з контролем на мінеральному фоні у межах 1,61–2,04 т/га, органічному – 1,69–2,14 т/га, органо-мінеральному – 1,79–2,19 т/га, відповідно урожайність зерна становила: 4,86–5,29; 4,94–5,39; 5,04–5,44 т/га.

Найвищу врожайність ячменю ярого забезпечила комбінована система удобрення, що поєд-нувала в собі половинні норми мінерального добрива та гною (післядія) при застосуванні соломи з компенсуючою нормою азоту N₁₀/т і сидеральної біомаси гірчиці білої як органічного добрива – 5,44 т/га, при цьому збільшення урожайності відносно контролю становило 2,19 т/га.

В умовах правобережного Лісостепу для підвищення урожайності ячменю ярого оптимальними  є комбіновані системи мінерального, органічного та органо-мінерального удобрення, що включають в себе традиційне удобрення: дію мінеральних добрив та післядію гною, а також альтернативних добрив – соломи попередника з компенсуючою нормою азоту N_10/т у поєднанні з сидеральною біомасою гірчиці білої.

Ключові слова:ячмінь ярий, побічна продукція попередника, мінеральні добрива, урожайність, системи удобрення, якість зерна.

УДК 635.657:632.954:632.51                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0162

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 78–83

Р. А. Гутянський

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, просп. Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна

Встановлено, що досліджувані бакові суміші сучасних ґрунтових гербіцидів у разі використання їх в посівах нуту не зумовлювали пригнічення  росту і розвитку  рослин. Не виявлено негативного впливу бакових сумішей ґрунтових гербіцидів на сиру масу азотфіксуючих бульбочок на кореневій системі рослин нуту в фазі наливу бобів. З'ясовано, що при використанні бакової суміші препаратів Тізер, 2,0 л/га + Адвокат, 0,5 л/га найбільшою мірою збільшувалась сира маса азотфіксуючих бульбочок з розрахунку на одну рослину нуту (1,36 г). У варіанті застосування суміші гербіцидів Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га мало місце  значне збільшення сирої маси однієї рослини нуту (на 87 %).

Опади, які випали відразу після внесення бакових сумішей ґрунтових гербіцидів,  зумовлювали посилення ефективності останніх. Фітотоксична дія більшості бакових сумішей у посівах нуту краще  проявлялася відносно дводольних малорічних бур’янів, ніж злакових однорічних.  У разі першого обліку виявлено, що чисельність злакових однорічних і дводольних малорічних бур’янів у посівах нуту найкраще контролювала бакова суміш гербіцидів Герб 900, 2,0 л/га + Капрал, 2,0 л/га (відповідно на 77  і 93 %), другого – Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га  (відповідно на  87 і 91 %). Сира маса злакових однорічних бур’янів наприкінці вегетації нуту найбільшою мірою зменшувалась від використання бакової суміші Тізер, 2,0 л/га + Дуал Голд 960 ЕС, 1,6 л/га (на 93 %), а дводольних малорічних – Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га (на 95 %).

  Загальна сира маса злакових однорічних і дводольних малорічних бур’янів у посівах нуту по-мітно зменшувалась внаслідок фітотоксичної дії бакової суміші гербіцидів Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га (на 92 %).  За рахунок поєднання таких  гербіцидів, як Тізер, 2,0 л/га + Преміум Голд, 3,0 л/га та Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га, і використання їх в посівах нуту одержані найбільші прирости урожайності зерна –  відповідно 0,15  і  0,12 т/га.

Ключові слова: нут, ґрунтові гербіциди, азотфіксуючі бульбочки, бур’яни, урожайність.

УДК 633.15:631.816:631.821.1                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0163

Зернові культури. 2021. Т. 5. № 1. С. 84–91.

В. М. Польовий, Л. Я. Лукащук, Л. А. Ященко, Г. Ф. Ровна, Б. В. Гук

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати впливу доз та форм вапнякових меліорантів і удобрення на продуктивність кукурудзи на зерно при вирощуванні в умовах Західного Полісся. Внесення меліорантів на фоні удобрення зумовлювало поліпшення елементів структури врожаю і підвищення виживаності рослин. Найкращі результати одержані при застосуванні доломітового борошна – 1,5 дози за гідролітичною кислотністю: густота стояння рослин перед збиранням врожаю становила 62,4 тис./га, висота рослин – 229 см, маса одного качана – 223 г, вихід зерна з качана – 79,7 %.  

Застосування вапнякових меліорантів і добрив позитивно вплинуло на  урожайність зерна кукурудзи і вміст в ньому білка. Згідно з  одержаними  даними  встановлено,  що  вміст білка  в  зерні у разі вапнування та удобрення грунту збільшувався  на 1,82–2,89 %  до  контролю  та  становив 9,4–10,5 %. Максимальні показники вмісту білка (10,5 %) були у варіанті з внесенням одинарної дози доломітового борошна на фоні мінерального удобрення з додаванням сірки S₄₀ і позакореневими під-живленнями мікродобривом Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га). Найвища урожайність (9,04 т/га)  формувалась при внесенні 1,5 дози (Н_Г) доломітового борошна на фоні рекомендованої дози міне-ральних добрив (N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀). Приріст врожаю зерна до контролю (без добрив) становив 4,99 т/га, до фону (N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀) – 3,98 т/га. За рахунок внесення сіркових добрив (S₄₀) і дворазового позакореневого підживлення рослин мікродобривом Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га) урожайність зерна кукурудзи збільшилася на 10,3 %.

Аналіз економічної ефективності показав, що при внесенні N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀ без вапнування грунту, вирощування кукурудзи на зерно є збитковим, тимчасом як при використанні хімічних меліорантів, зокрема різних доз доломітового борошна, на аналогічному фоні удобрення є прибутковим (в межах 6174–16024 грн/га).

Ключові слова: хімічні меліоранти, дози, добрива, урожайність, кукурудза.

УДК 631.5:633.853.494                                               ps://doi.org/10.31867/2523-4544/0164

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 92–98

О. В. Курач

Інститут сільського господарства  Західного Полісся НААН України, вул. Рівненська, 5, м. Рівне c. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

За результатами проведених досліджень, які мали на меті обгрунтувати оптимальні системи мінерального удобрення  ріпаку озимого при вирощуванні на чорноземі типовому слабогумусованому легкосуглинковому  в умовах Західного Лісостепу,  встановлено, що високі показники перезимівлі рослин (95,2–95,5 %) та їх виживаності (97,8–98,1 %)  за весняно-літній  період відмічалися при запро-вадженні  розрахункових систем удобрення.

З'ясовано, що  у  разі  триразового  позакореневого  підживлення  рослин  ріпаку озимого препаратами Авангард Р бор + Авангард Р ріпак на різних етапах їх росту і розвитку: у фазі 4–6 лист-ків у ВВСН₁₅ (0,5 + 0,1 л/га), в фазі розетки ВВСН₃₂ (1,0 + 2,0 л/га), в фазі початок бутонізації ВВСН₅₃ (1,0 + 2,0 л/га) на фоні рекомендованої дози добрив N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₁₀₈ + N₄₂S₄₈, за нормативним методом N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, по виносу N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈  продуктивність культури  підвищувалась на 0,52;  0,53; 0,89 т/га відповідно.

Найбільша кількість стручків на одній рослині (294,5–315,5 шт.) та  насінин в  стручку (23,8–24,5 шт.), значна маса 1000 насінин (4,24–4,27 г)  відмічалися при внесенні рекомендованої дози мінеральних добрив N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₄₂S₄₈, за нормативним методом N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, виносом N₃₀Р₁₃₂К₁₉₂ + N₁₉₈ + N₄₂S₄₈  в поєднанні з позакореневим підживленням рослин сумішшю препаратів Авангард Р бор + Авангард Р ріпак – ВВСН₁₅ (0,5 + 0,1 л/га), ВВСН₃₂ (1,0 + 2,0 л/га), ВВСН₅₃ (1,0 + 2,0 л/га).

Найвищий урожай насіння ріпаку озимого (4,05–4,59 т/га) одержали при запровадженні систем удобрення: N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₁₀₈ + N₄₂S₄₈, N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, N₃₀Р₁₃₂К₁₉₂ + N₁₉₈ + N₄₂S₄₈  з триразовим позакореневим підживленням рослин мікродобривами Авангард Р бор + Авангард Р ріпак.

Ключові слова: ріпак озимий, система удобрення, дози добрив, мікродобрива, позакореневе підживлення.

УДК 633.11: 631.547                                                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0165

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 99–105       

Г. А. Чугрій

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України,

пр. Гагаріна, 1, с. Гришине, Покровський район, Донецька область, 85330, Україна

 Доведено, що однією з основних причин зниження урожайності пшениці озимої є пошкодження рослин в осінньо-зимовий період низькими температурами за відсутності снігового покриву та шкідлива дія притертої льодової кірки, яка утворюється внаслідок зміни тривалих відлиг морозами.

З'ясовано, що за показниками адаптивності найкращими для вирощування в умовах зони Степу є сорти пшениці озимої Смуглянка, Лимарівна, Орійка, Мудрість одеська, Асканійська. Всі вони відзначаються достатньою морозо-, зимо- та посухостійкістю. Середня врожайність перелічених сортів в роки досліджень становила: Смуглянка  – 5,31 т/га, Лимарівна – 6,04, Орійка – 6,08, Мудрість одеська – 5,84, Асканійська  – 6,90 т/га.

Дослідженнями встановлено, що для посушливих умов зони Степу, зважаючи на адаптивні  та  пластичні властивості сортів, найкраще  вирощувати такі як: Богиня, Олексіївка, Донецька 48, Смуглянка, Епоха одеська, Кірія, Золотоколоса, Благодарка одеська, Богдана, Ліст 25, Розкішна.

Виявлено, що важливим елементом удосконалення агротехнологій вирощування пшениці озимої в східній частині північного Степу України є врахування генетичного потенціалу сучасних сортів, тобто їх адаптивних властивостей для підвищення  урожайності на 11–50 %  і збільшення валового  збору  зерна. Зокрема, посіви пластичних сортів пшениці озимої відзначаються формуванням стабільно високої врожайності за різних погодних умов.

Встановлено, що в умовах зони Степу доцільно вирощувати сорти пшениці озимої української селекції, до того ж різних груп стиглості, при цьому  частка посівних площ ранньостиглих і середньопізніх сортів  має становити 10–15 %, а середньоранніх і середньостиглих – 30–45 %.

Ключові слова: сорт, урожайність, погодні умови, продуктивність, зимостійкість, сортові особливості.  

УДК 631.5:633.35                                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0166

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 106–114        

С. І. Попов,  О. М. Глубокий

  Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Московський 142, м. Харків, 61060, Україна

Наведено результати досліджень впливу біопрепаратів Міко-френд, Міко-хелп та біодобрива Гумі-френд на врожайність і якість зерна гороху сорту Меценат залежно від фону живлення в умовах східного Лісостепу України. Встановлено доцільність обробки насіння біопрепаратами як окремо, так і сумісно з обприскуванням вегетуючих рослин Гумі-френдом у дозах 0,4 та 0,5 л/га  за сприятливих умов вирощування. Виявлено, що незалежно від фону живлення обробка насіння біопрепаратами разом з протруйником Максим XL (1,0 л/т) була неефективною, особливо за несприятливих умов забезпечення грунту вологою.

У середньому за три роки (2018–2020) на фоні без добрив істотний  приріст урожаю зерна гороху (0,27–0,30 т/га) одержано у варіанті з обробкою насіння Міко-хелпом і внесенням Гумі-френду в дозах 0,4 та 0,5 л/га. Основне внесення мінеральних добрив в дозі N₃₀P₃₀K₃₀, у варіантах з   обробкою насіння біопрепаратами, зумовлювало підвищення врожайності гороху на 0,57–0,65 т/га. При цьому за рахунок  застосування препарату Гумі-френд в дозах 0,4 та 0,5 л/га  приріст  урожаю  зерна  становив  0,22–0,28  та  0,16–0,22 т/га відповідно. Підвищення врожайності гороху в досліджуваних варіантах призводило до зменшення білковості зерна – на удобреному фоні цей показник  становив 0,33–0,71 %. В усі роки досліджень передпосівна обробка насіння біопрепаратами та внесення Гумі-френду у дозах 0,4 та 0,5 л/га зумовлювали підвищення збору білка на фоні без добрив на 0,450–0,475 т/га, що на 5,8–13,4 % більше порівняно до контролю (без обприскування).  На  фоні основного внесення N₃₀P₃₀K₃₀  ці показники були істотно вищими. Максимальний збір білка одержано у варіантах з обробкою насіння Міко-френдом та внесенням Гумі-френду у дозах 0,4 та 0,5 л/га – відповідно 0,631 та 0,637 т/га, що на 8,0–8,9 % більше порівняно до контролю. Підвищення валового збору білка з одиниці площі більшою мірою залежало від рівня врожайності гороху, ніж від вмісту в зерні білка.

Ключові слова: горох, фон живлення, обробка насіння, обприскування рослин, біопрепарати, біодобриво, врожайність, якість зерна, збір білка.

УДК 633.854.78:631.416.9

Гирка А. Д., Ткаліч І. Д., Сидоренко Ю. Я., Бочевар О. В., Гирка Т. В. 

Зернові культури. 2020. Т. 4. № 2. С. 251–256.

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49027, Україна

Експериментальні дослідження проводили на дослідному полі лабораторії агробіологічних ресурсів ярих зернових і зернобобових культур Ерастівської дослідної станції Державної установи Інститут зернових культур НААН (ДУ ИЗК НААН) впродовж 2016–2018 рр. в зерно-паро-просапній сівозміні після попередника ячмінь ярий. Агротехніка у дослідах – загальноприйнята для зони. Закладку дослідів, експериментальні дослідження, обліки, спостереження, відбір зразків виконували відповідно до методики польового досліду та загальноприйнятих методичних рекомендацій ДУ ІЗК НААН. Погодні умови впродовж 2016–2018 рр. за зволоженням і температурою повітря були середньосприятливими для проростання насіння, росту і розвитку рослин соняшника.

Встановлено, що залежно від варіанту використання препаратів,  висота рослин соняшника збільшилась на 5,0–12,9 см, діаметр кошика – на 2,8–4,1 см, маса насіння з кошика – на 2,3–4,1 г, маса 1000 насінин – на 6,3–8,7 г порівняно з контролем. Кращі результати  відносно інтенсивності росту, розвитку та формування елементів структури врожайності насіння соняшника гібрида Ясон  були одержані у варіанті з позакореневим підживленням посівів у фазі 3–4 пари листків у культури препаратом Гумівіт Профі, 0,3 л/га – приріст урожайності насіння соняшника відносно контролю становив 0,39 т/га. Дворазове  позакореневе підживлення посівів  у фазі 3–4 пари листків у соняшника препаратом Гумівіт Екстра і в фазі зірочки – Гумівіт Аміно з нормою витрати кожного 0,2 л/га  зумовило приріст урожайності насіння відносно контролю на 0,23 т/га. За передпосівної обробки насіння препаратом Гумівіт Профі, 0,3 л/га урожайність соняшника становила 2,23 т/га, що перевищило контроль на 0,16 т/га.

Ключові слова: соняшник, гумінові препарати, ріст і розвиток рослин, елементи структури врожайності, урожайність насіння.

УДК 633.11 «324»: 631.8/.581.1                                                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0133

І.І.Гасанова,  М.В.Єрашова, Т. М. Педаш

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,  14,  м. Дніпро, 49027, Україна

На основі результатів трирічних польових дослідів, проведених в умовах північного Степу, виявлено кращі варіанти  підживлення рослин сучасних сортів пшениці м’якої озимої азотними добривами при вирощуванні по чорному пару. Доза внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію становила N₃₀P₆₀K₃₀. Вирощували три сорти пшениці озимої: Коханка (Державна установа Інститут зернових культур НААН), Пилипівка та Місія одеська (Селекційно-генетичний інститут НААН). Строк сівби озимини 20 вересня, норма  висіву  –  5 млн схожих насінин/га.

Для підживлення посівів використовували такі азотні добрива, як аміачна селітра та карбамід. Аміачну селітру вносили наприкінці фази весняного кущення рослин за допомогою сівалки локально (30 та 60 кг/га д. р.), а карбамід (30 кг д. р.) та бакову суміш карбаміду (30 кг д. р.) і фунгіциду фалькон (600 мл/га) у фазі колосіння позакоренево. Встановлено, що локальні підживлення рослин пшениці  озимої  наприкінці фази кущення аміачною селітрою зумовлювали підвищення врожайності на 0,34–0,64 т/га, причому максимальний приріст урожаю зерна мав місце у разі використання азотних добрив з розрахунку 60 кг/га. Достовірне  збільшення врожайності зерна також було за обробки рослин у фазі колосіння баковою сумішшю карбаміду з фунгіцидом. 

Підживлення рослин азотними добривами позитивно впливало як на фізичні показники зерна пшениці озимої (натура, склоподібність), так і біохімічні (вміст білка і сирої клейковини, число седиментації). На підставі результатів досліджень з'ясовано, що в сортів Коханка та Пилипівка у всіх варіантах  досліду натура зерна перевищувала  800 г/л,  також більшим у цих сортів був вміст білка і клейковини. У сильних за якістю зерна сортів Місія одеська та Пилипівка порівняно з сортом Коханка (цінний) число седиментації було більшим.

При обробці посівів  пшениці озимої баковою сумішшю карбаміду з фунгіцидом сорт Коханка сформував  продовольче  зерно другого  класу (за  сукупністю  показників,  які  регламентуються діючим національним стандартом на зерно пшениці – ДСТУ 3768:2019), а в  сорту  Пилипівка таке зерно одержали  в  разі  локального підживлення  рослин наприкінці  фази  кущення  (N_30–60) або N₃₀ позакоренево.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, чорний пар, азотні підживлення, урожайність, білок, клейковина.