Інформація про розділ

УДК 631.5:631.8                                                                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0043

Л. М. Десятник ¹, М. С. Шевченко ¹, Н. В. Швець ¹, С. М. Шевченко ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

² Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49027, Україна

Наведено аналіз експериментальних даних, одержаних  в стаціонарному польовому дослід з вивчення ефективності мінеральних добрив на фоні мінімізації обробітку грунту та використання побічної органічної продукції. Встановлено, що вищий приріст урожайності за таких умов забезпечили пшениця озима і кукурудза на зерно, в той час як горох і ячмінь ярий суттєво поступалися їм за показниками продуктивності. Мінімізація основного обробітку грунту шляхом заміни оранки  мілким розпушуванням грунту дисковими знаряддями і прямою сівбою супроводжувалась зниженням фізичної окупності мінеральних добрив внаслідок локалізації  їх у верхньому шарі чорнозему звичайного.

На підставі багатофакторного аналізу експериментальних даних розроблена модель алгоритмів екологічних, господарських і економічних показників. Встановлено, що значного підвищення ефективності використання  мінеральних добрив можна добитися за рахунок вирощування високопродуктивних культур і розущільнення орного шару. При значному різноманітті економічних показників в агротехнологічній схемі стаціонарного досліду по всіх фонах обробітку грунту і культурах сівозміни  прибутковість виробництва від застосування добрив підвищувалась найбільш стабільно.

Ключові слова: добрива, сівозміна, обробіток грунту, ефективність, окупність, урожайність, пряма сівба. Зернові культури. Том 2, № 2, 2018. С. 324-329.

УДК 631.41:631.5                                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0015

 Шевченко М. С. ,  Швець Н. В. , Шевченко С. М.  Зернові культури. 2018. Т 2. № 1. С. 109–115.

Державна установа Інститут зернових культур НААН України,  вул. Володимира Вернадського,  14, м. Дніпро, 49027, Україна

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,  м. Дніпро, 49027, Україна

             Вивчено динаміку загальної біологічної активності ґрунту залежно від  кількості рослинних решток культур сівозміни, способів основного обробітку та гідротермічних факторів. Встановлено, що більш інтенсивне виділення вуглекислого газу з ґрунту було на фоні глибокої оранки, де умови аерації кращі, а  розподіл пожнивних решток по профілю орного шару більш якісний. Мінімальні способи обробітку, через ущільнення ґрунту, призводили до зменшення  параметрів зони активної біотичної діяльності і послаблення  ростових процесів у культур сівозміни. При цьому також гальмувалась загальна біологічна активність грунту і зменшувалась кількість виділеного вуглекислого газу.

            Серед культур сівозміни найбільшу кількість органічної речовини залишила після себе кукурудза (4,34 т/га), а мінімальну – соняшник (2,24 т/га), що і визначало потенціал біологічної активності. Зменшення глибини основного обробітку грунту супроводжується збільшенням його твердості і погіршенням водовбирної здатності, в зв'язку з цим посилюються консервативні процеси і гальмується розкладання органічної речовини. Інтенсивність біологічної активності  грунту на фоні оранки більш висока, ніж на ділянках з прямою сівбою –  на 15–20 %.

            Ключові слова: сівозміна, обробіток ґрунту, біологічна активність, органічна маса, твердість, культури.

УДК633:551.506:631.559 (251.1)(477)                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0016

 В. І. Чабан,О. Ю. Подобед, С. П. Клявзо, А. І. Горбатенко. Зернові культури. 2018. Т. 2. № 1. С. 116–122.

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49027, Україна

Проведена оцінка реалізації потенціалу продуктивності польових культур. Формування їх урожаю йде на фоні підвищення температури оточуючого середовища. Мінливість умов зволоження статистично не достовірна. Встановлено, що найбільш адаптованим до екологічних умов регіону є соняшник – варіабельність його врожаїв середня (V = 25 %). Для зернових культур коефіцієнт варіації високий (33–39 %). Зареєстровано тільки 22–29 % випадків, коли пшениця озима і кукурудза формували урожай на рівні середнього, а для соняшника їх було 42 %. Імовірність формування врожаю ячменю нижче за середній становить 46 %. Добрива зумовлювали підвищення стійкості рослин до нетривалих посух. Спостерігається збільшення випадків формування польовими культурами середньої і підвищеної урожайності. 

Ключові слова: польові культури, потенціалпродуктивності, адаптивні властивості, кліматичні зміни.

               Досліджено особливості впливу безполицевого обробітку ґрунту на ріст і розвиток рослин сої (Glycine max L.) з метою  отримання вищої врожайності зерна порівняно з оранкою.

Ключові слова:  соя, дослід, смуговий  чизельний  обробіток,  безполицевий  обробіток, врожай.

         Виявлено, що усунення деградації чорноземних ґрунтів пов’язане з формуванням мульчепласту,  відновлюванням органогенних ресурсів і біогенною парцеляцією великих полів. Перехід на біогенну систему землеробства передбачає максимальне використання агробіоценозом вологоресурсів завдяки мульчепласту, чагарниковим смугам і локально-вертикальному обробітку грунту.

     Встановлено, що найбільш доцільні площі під мульчепластом в парцелах  становлять  від 9 до 16 га і можуть дати від 3,2 до 2,4 т/га мульчі з чагарникових смуг. В умовах великих площ ярів, низької родючості грунту схилів більше 3–5^о співвідношення площ під мульчепластом до чагарників 2,57:1 є оптимальним.

            Ключові слова: біологізація рослинництва, мульчепласт, чагарникові смуги, деградація ґрунтів, локально-вертикальний обробіток ґрунту, парцеляція великих полів.

На основі стаціонарних польових дослідів встановлено особливості накопичення та використання вологи в сівозмінах залежно від обробітку ґрунту і удобрення. З'ясовано, що найбільш раціонально ресурси вологи використовуються при застосуванні органічних і мінеральних добрив. Доведено, що впровадження ефективної системи знищення бур'янів забезпечує збереження запасів вологи від непродуктивних втрат на рівні 800–1200 м³/га.  Для степової зони актуальним вологорегулюю-чим заходом залишається  введення до сівозміни чорного пару.

Ключові слова: волога, сівозміна, обробіток, добрива, бур'яни, зернові культури, запаси вологи, вологоспоживання, урожайність.

        Наведені результати комплексних досліджень агроекономічної ефективності вирощування кукурудзи та сої в сівозмінах короткої ротації. В умовах недостатнього зволоження північного Степу України доцільним є впровадження зрівноваженої системи удобрення, яка передбачає застосування помірних рекомендованих доз мінеральних добрив на фоні чизельного глибокого обробітку ґрунту, а також запровадження ефективної системи захисту рослин від бур’янів.

Ключові слова: оранка, чизельний обробіток, система удобрення, виробничі витрати, собівартість, прибуток, рентабельність, соя, кукурудза, короткі ротації.

На підставі результатів досліджень, одержаних протягом1999–2015 рр., встановлено, що на типовому малогумусному важкосуглинковому чорноземі лівобережного Лісостепу кукурудза на зерно, ячмінь ярий, соняшник, буряк цукровий є практично рівноцінними попередниками для гороху. Урожайність зерна гороху за сівби після цих попередників становить 1,81–1,83; 1,9; 1,74; 1,82 т/га відповідно. У результаті високої концентрації посівів гороху в сівозмінах із різною тривалістю ротації (від 14,3 до 33,3 %) не виявлено істотної різниці в рівнях його урожайності. Проте  встановлено більш стабільну за роками урожайність зерна гороху за меншої його частки в сівозміні.

Ключові слова: горох, попередники, сівозміна, насиченість, удобрення, урожайність, якість зерна. 

          Висвітлено проблему виробництва зернобобових культур у степовій зоні України і перспективи розвитку цієї галузі на основі інноваційних засобів і технологій. З'ясовано шляхи оптимізації структури посівних площ бобових культур і їхню роль в регулюванні родючості ґрунтів та підвищенні продуктивності сільськогосподарських тварин. Наведено моделі сівозмін з елементами біологізації при насиченні їх бобовими культурами. Внесено пропозиції щодо комплексного розвитку галузі зерновиробництва.

Ключові слова: зернобобові, соя, сівозміни, добрива, гумус, урожайність, структура посівів.