Зернові культури.-2021.-Том 5.-№ 1

УДК 633.13:631.527                                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0152 

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 5–12         

В. П. Солодушко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведені результати і перспективи селекції голозерних сортів вівса в умовах північного Степу України. Висвітлені проблеми і основні напрямки створення нового вихідного матеріалу. Залучення до гібридизації високопродуктивних, крупнозерних (маса 1000 зерен – 25,3–29,1 г) генотипів, стійких до абіотичних факторів, таких як Абель, Rhea, Nuprime, Plater, Adam, Білоруський, Пушкінський, Гоша, Крєпиш,  уможливило створити низку нових гібридних комбінацій голозерних форм вівса.

Встановлено, що за кількістю колосків і зерен з рослини сортозразки  істотно різнилися між собою, але не завжди ці ознаки помітно впливали на продуктивність рослини. Тобто доведено, що продуктивність рослини зумовлює комплекс ознак: кількість колосків у волоті, кількість зерен в колоску і крупність зерна.

Виявлено кращі вихідні форми голозерного вівса за біологічними і господарськими ознаками.

Наведено характеристику нового вихідного матеріалу та висвітлено результати селекційної роботи. В контрольному  розсаднику виділено сортозразки таких голозерних форм вівса: Ск 1024/10, Рс 72/09, Сс 732/10, які за урожайністю зерна (2,59–2,66 т/га) в середньому за 3 роки істотно (на 0,35–0,42 т/га) перевищили сорт-стандарт.  

 За  вмістом  білка (15,9–16,2 %)  найбільш  перспективними  виявилися  такі  сортозразки, як  Рс 72/09,  СС 1136/09, Сс 732/10 і Сп 234/10.

 Сорт вівса Родоніт (голозерний),  урожайність зерна (2,58 т/га) якого в середньому за даними трирічного конкурсного сортовипробування перевищила показники  національного сорту-стандарту Скарб України на 0,33 т/га, або на 14,7 %, переданий  в 2019 р.  на державне випробування. Вміст білка в зерні 16,1 %, крохмалю 49,0 %, кількість плівчастих зернівок не перевищує 3,0 %. Вегетацій-ний період сорту Родоніт на три доби довший  порівняно зі стандартом і становить 91 добу.

 Ключові слова: овес, сорт, гібридизація, добір, урожайність, гібридні комбінації.

УДК 633.82 (477.7)                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0153

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 13–22

В. В. Гамаюнова,  Л. Г. Хоненко,  М. І. Федорчук,  О. А. Коваленко  

Миколаївський національний аграрний університет, вул. Георгія Гонгадзе, 9,

м. Миколаїв, 54020, Україна

Обґрунтовано доцільність  вирощування у зоні південного Степу України більш посухостійких культур, зокрема соргових, проса, рижію, сафлору та інших, замість соняшника. Цього, перш за все, вимагають кліматичні зміни як в Україні, так і в світі.  

Дослідження з польовими культурами проводили в умовах навчального науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету, починаючи з 2004 р. Грунтова відміна – чорнозем південний з вмістом гумусу в шарі грунту 0–30 см  2,96–3,21 %, середньою та підвищеною забезпеченістю рухомими формами фосфору і калію та низькою – рухомим азотом. Досліди з соризом (гібрид Оксамит) проводили впродовж 2004–2006 рр., просом (сорти Таврійське, Костянтинівське, Східне) у 2008–2010 рр., сорго зерновим (гібрид Степовий 5) у 2014–2016 рр., сафлором красильним (сорт Лагідний) у 2017–2019 рр.

Роки досліджень істотно різнилися за температурним режимом і кількістю опадів  до сівби та впродовж вегетації сільськогосподарських культур. Погодні умови були типовими для зони південного Степу України.

Встановлено, що всі досліджувані посухостійкі  культури позитивно реагують на оптимізацію живлення – підвищується рівень урожайності та якості зерна чи насіння. З'ясовано, що продуктивність соризу залежно від внесення добрив і строків сівби збільшується на 37,6–39,2 %, проса – на 33,3–41,6 %, сорго зернового залежно від фону живлення і умов року вирощування – на 8,2–33,2 %, сафлору красильного – на 11,1–64,6 %.

Виявлено, що  для оптимізації живлення вирощуваних культур доцільно вносити до сівби невисокі дози мінеральних добрив та проводити передпосівну обробку насіння і рослин в основні фази вегетації сучасними рістрегулюючими препаратами для посилення стійкості рослин до несприятливих умов та підвищення їх продуктивності.

Ключові слова: посухостійкі рослини, кліматичні умови, оптимізація живлення, урожайність, якість урожаю, сорти, строки сівби.

УДК 631.1:001.76 + 632.938                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0154

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 23–29   

М. В. Круть

Інститут захисту рослин НААН, вул. Васильківська, 33, м. Київ, 03022, Україна

Інститутом захисту рослин НААН розроблено методи селекції рослин на стійкість до основних збудників хвороб та методику оцінювання стійкості пшениці озимої, картоплі, конюшини і люцерни до шкідників для створення комплексно стійких сортів. Виявлені донори стійкості картоплі до збудників раку, альтернаріозу, фомозу та цистоутворюючих нематод. Розроблено методики визначення стійкості зернових до високих та низьких температур. Складено колекцію зразків дикого родича пшениці Aegilops biuncialis L. – джерел нових генів стійкості рослин до хвороб та шкідників. В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва ідентифіковано гени стійкості пшениці м'якої озимої до хвороб за ДНК-маркерами. Науковцями Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла підібрані сортозразки пшениці озимої з груповою та комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Інститутом олійних культур НААН встановлено фізіологічні та біохімічні механізми стійкості соняшника, сої, льону олійного до збудників хвороб. Створено також колекції ліній соняшника за ознакою комплексної стійкості до вовчка, сухої гнилі, несправжньої борошнистої роси та ліній сої за ознакою комплексної стійкості до білої гнилі та антракнозу. В Національному науковому центрі «Інститут землеробства НААН» досліджено стійкість різновидів кормового люпину до найголовніших патогенів. Інститутом сільського господарства Карпатського регіону НААНвиявлено сорти та селекційні номери ячменю ярого, вівса, ріпаку, льону-довгунця, стійкі до основних хвороб, Інститутом рису – сортозразки рису, стійкі до збудників хвороб та шкідників. В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН оцінено стійкість сучасних генотипів конопель посівних, льону-довгунця та льонуолійного до основних комах-фітофагів.В Інституті овочівництва і баштанництва НААН розроблено методику оцінювання селекційної цінності вихідного матеріалу основних овочевих рослин за ознакою стійкості до хвороб. Вченими Інституту агроекології і природокористування та Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН у рослин огірка й ячменю виявлено також стійкість до вірусних хвороб.

Ключові слова: сільськогосподарські культури, шкідники, збудники хвороб, стійкість, ген стійкості, джерело стійкості.

УДК 633.15:631.527.5/.564                                                                                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0155

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 30–37          

М. Я. Кирпа¹, Ю. С. Базілєва¹, О. Ф. Стасів²

¹Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

²Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Грушевського, 5,

с. Оброшино, Пустомитівський район, Львівська область, 81115, Україна

Наведено результати дослідження впливу різних абіотичних факторів на якість насіння гібридів кукурудзи в процесі тривалогозберігання. Найбільш  дієвими з них є: температурний режим, рівень вологості  і доступ кисню. Залежно від цих факторів встановлені способи зберігання, що найбільшою мірою впливають на якість насіння, – це у сухому і охолодженому стані та в умовах контрольованого газового середовища.

З'ясовано, що оптимальний рівень вологості насіння залежить від тривалості його зберігання, якщо  протягом 1–2 років – 10–11 %, 3 роки і більше – 7–8 %. Для стабілізації вологості рекомендується зберігати насіння в герметичній тарі, обмеживши доступ вологи ззовні. У разі тривалого зберігання насіння, зокрема для селекційних цілей, доцільно підтримувати в насіннєсховищі температуру в межах 8–10 °С, при цьому підвищуються лабораторна схожість насіння на 3–5 %, польова – на 6–8 %, сила росту за числом сходів – на 5–9 % і масою ростків – на 2–5 г, порівняно з температурою в  типовому сховищі 18–20 °C.

Встановлено прийоми передпосівного поліпшення якості насіння – це сепарування та хімічна обробка (протруєння). Сепарування являє собою просіювання зернової маси крізь решета з круглими отворами і відокремлення при цьому найбільш дрібної фракції, вміст якої становить 15–23 % залежно від вирівняності насіння гібридів кукурудзи.  

         Виявлено, що для одержання об'єктивної оцінки ефективності різних хімічних препаратів і встановлення їх придатності для передпосівного протруєння насіння,  потрібно, в першу чергу, з'ясувати лабораторну схожість останнього, особливо силу росту за  числом сходів і масою 100 ростків. Уникати завчасної хімічної обробки посівного матеріалу.

Ключові слова: гібриди кукурудзи, способи зберігання, абіотичні фактори, якість насіння, передпосівна обробка.  

УДК 631.961:635.615:635.67:635.652                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0156

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 38–44          

О. Л. Семенченко ^{1, 3}, О. В. Мельник ², В. Ф. Заверталюк ³, О. В. Заверталюк ³

¹ Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. С. Єфремова, 25,
м. Дніпро, 49600, Україна

² Інститут овочівництва і баштанництва НААН, вул. Інститутська, 1, сел. Селекційне, Харківський район, Харківська обл., 62478, Україна

^{1, 3} Дніпропетровська дослідна станція Інституту овочівництва і баштанництва НААН, вул. Опитна 1, с. Олександрівка,  Дніпровський район, Дніпропетровська обл., 52041, Україна

Досліджено  особливості формування насіння кавуна звичайного в  ущільнених посівах. Вивчено різні способи одержання насіння кавуна залежно від взаємодії його з кукурудзою цукровою  та квасолею звичайною і схем їх розміщення у посівах баштанної  культури. Розроблені елементи технології вирощування насіння кавуна звичайного уможливили послабити вплив високих температур на цю баштанну культуру (кількість плодів з сонячними опіками зменшилася на 7,1 %  порівняно до контролю).

Наведено результати фенологічних спостережень та аналіз елементів структури врожаю, насіннєвої продуктивності і якості насіння кавуна сорту Фаворит при вирощуванні його сумісно з   кукурудзою цукровою та квасолею звичайною.

Встановлено, що розроблені елементи технології вирощування  кавуна звичайного в ущільнених посівах, при високих температурах і низькій відносній вологості повітря, в умовах північного Степу України зумовлюють підвищення урожайності і формування повноцінного насіння баштанної культури.

  З'ясовано, що  ущільнені посіви кавуна звичайного з кукурудзою цукровою при правильному їх вирощуванні дають позитивні результати (приріст урожаю насіння кавуна +12,4 % і додатково    0,7 т/га  качанів  кукурудзи  цукрової  кінець молочної - початок  воскової  стиглості), а з  квасолею  звичайною – одержано приріст урожаю насіння кавуна +8,9 % і додатково – 75 кг/га квасолі. Встановлено способи та схеми  розміщення кавуна звичайного з кукурудзою цукровою – у міжряддях кавуна (схема 2,8 х 1 м) і кавуна з квасолею звичайною  –  у міжряддях кавуна (схема 1,4 х 0,5 м).

Виявлено, що в  ущільнених посівах  кавуна звичайного з кукурудзою цукровою вихід повноцінного насіння з одного плоду збільшився до 88,5 %, а кавуна з  квасолею звичайною – до 84,9 %. 

Ключові слова: кавун звичайний, кукурудза цукрова, квасоля звичайна, ущільнені посіви, урожайність насіння. 

УДК 633. 15: 631. 5                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0157

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 45–51         

М. І. Дудка, О. П. Якунін, О. В. Ковтун, О. В. Гладкий

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень впливу позакореневого підживлення  на фоні різного рівня мінерального живлення на врожайність зерна кукурудзи та з'ясовано економічну ефективність  вирощування зернової продукції. Встановлено, що при підвищенні дози мінеральних добрив  від N₃₀Р₃₀К₃₀ до N₄₅Р₄₅К₄₅  і N₆₀Р₆₀К₆₀  висота рослин збільшувалась на 3 і 7 см, площа листкової поверхні однієї рослини – на 4,8 і 10,9 % відповідно.  За рахунок позакореневого підживлення висота рослин збільшувалась на 2–5 см, а площа листків змінювалась неістотно. Залежно від фону мінерального живлення на 100 рослинах кукурудзи качанів налічувалося 98–99 шт., а за  позакореневого підживлення  їх формувалось 98–100 шт.

Урожайність зерна кукурудзи при внесенні N₃₀Р₃₀К₃₀ дорівнювала 7,56 т/га, а N₄₅Р₄₅К₄₅ та N₆₀Р₆₀К₆₀  – відповідно 8,65 та 8,68 т/га. В контролі (без обприскування)  урожайність становила 7,77 т/га, а при підживленні рослин карбамідом (15 кг/га) – 8,09 т/га. У варіантах з підживленням рослин кукурудзи сумішшю карбаміду з мікроелементними препаратами урожайність зерна досягала 8,30–8,78 т/га.

Собівартість 1 т зерна кукурудзи при вирощуванні на фоні N₃₀Р₃₀К₃₀ становила 1808 грн, при підвищенні дози добрив до N₄₅Р₄₅К₄₅ і N₆₀Р₆₀К₆₀ – відповідно 1781 і 1903 грн. В контролі вона дорівнювала 1828 грн, у варіантах з обробкою посівів кукурудзи карбамідом (15 кг/га) або сумішшю карбаміду з мікроелементами – 1827–1836 грн. На фоні внесення N₃₀Р₃₀К₃₀  умовний прибуток становив 21878 грн/га, при підвищенні дози добрив він збільшувався до 24264–25265 грн/га. В контролі (без обробки) умовний прибуток дорівнював 22310 грн/га, при підживленні рослин карбамідом (15 кг/га) – 23257 грн/га, сумішшю карбаміду з мікроелементними препаратами – 23823–25155 грн/га. Найвищою рентабельність виробництва (163,9 %) була на фоні внесення N₄₅Р₄₅К₄₅, щодо підживлення,   його вплив на цей показник був незначний.

Ключові слова: кукурудза, удобрення, позакореневе підживлення, урожайність зерна, еконо-мічна ефективність.

УДК 633.11«324»:581.134                                                                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0158

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 52–58     

О. М. Друмова

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати трирічних досліджень, які проводилися на полях Державного підприємства “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інститут зернових культур НААН України з пшеницею м’якою озимою, яка йшла по чорному пару (на фоні N₃₀P₆₀K₃₀) та після соняшника (N₆₀P₆₀K₆₀).Виявлено, що рослини пшениці озимої здатні накопичувати неоднакову кількість розчинних вуглеводів у різні за погодними умовами роки. Аналіз рослинних зразків показав, що найбільша кількість цукрів синтезувалася в осінній період 2017 р. Установлено, що на ділянках з чорним паром за період від 20 листопада 2017 р. по 10 січня 2018 р. кількість розчинних вуглеводів (загальна сума моно- та дисахаридів) у вузлах кущення рослин сортів пшениці озимої зменшувалася: Ужинок – від 41,2 до 34,7 %  (на 6,5 %),  Нива  одеська  –  від 43,9 до 32,7 %  (на 11,2 %),  Коханка  –  від  45,0 до 42,6 % (на 2,4 %). З 10 січня і до відновлення весняної вегетації найбільш інтенсивно вуглеводи витрачалися рослинами сортів Ужинок та Коханка.

З’ясовано, що по чорному пару, незважаючи на  менші дози мінеральних добрив, внесених під передпосівну культивацію, рослини пшениці озимої у всі роки досліджень накопичували більшу кількість розчинних вуглеводів, ніж після соняшника. У середньому за три роки  найвищі витрати цукрів протягом зимового періоду як у листках, так і у вузлах кущення, незалежно від попередника, відмічалися у рослин сорту Ужинок. Встановлено, що рослини сорту пшениці озимої Коханка витрачали розчинні вуглеводи більш  економно, ніж сортів Ужинок і Нива одеська, та відростали інтенсивніше ранньою весною. Вміст цукрів у вузлах кущення рослин сорту Коханка на час відновлення весняної вегетації становив по чорному пару 28,4 %, а після непарового попередника – 25,9 %.

  Ключові слова: пшениця озима, сорт, розчинні вуглеводи, попередник, фон живлення.

УДК 633.174; 631.5                                                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0159      

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 59–64      

Я. В. Алєксєєв ¹, С. С. Семенов ¹, О. Г. Любчич ², Р. Є. Грищенко ², О. В. Глієва ²

¹ Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,

м. Дніпро, 49009, Україна

² Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2б,

смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08163, Україна

 На підставі результатів чотирирічних польових досліджень встановлено вплив післясходових гербіцидів, таких як Пік, Пріма і Грантокс, на  фітосанітарний стан посівів та формування зернової продуктивності рослин сорго зернового. З’ясовано, що  перелічені вище  хімічні  препарати не впливають на тривалість міжфазних періодів розвитку рослин сорго. Виявлено, що діючі речовини препаратів Пріма та Грантокс зумовлюють послаблення  лінійного росту в рослин. У разі підвищення дози внесення гербіциду  Пріма висота рослин сорго зменшувалась від 101,7 до 98,5 см. При збільшенні дози внесення  препарату Грантокс токсичний вплив діючих  речовин на рослини сорго посилювався, як результат –  їх висота  суттєво зменшувалась – від 103,1 до 98,1 см.

 Щодо гербіциду Пік, то з підвищенням  дози внесення висота рослин збільшувалась від 105,5 до 107,9 см. За рахунок застосування препарату в дозі 20 г/га одержано найвищу урожайність зерна сорго (4,04 т/га), лише на 0,22 т/га менше порівняно з варіантами, де бур'яни видаляли вручну. Такі результати свідчить про суттєвий вплив гербіциду Пік на бур’яни і слабку його фітотоксичність відносно рослин сорго.  

При застосуванні  гербіциду Пріма  простежувалася  активізація процесу кущення з несуттєвим зменшенням кількості волотей. Всі досліджувані гербіциди характеризувалися високою ефек-тивністю  проти  дводольних бур'янових рослин: Грантокс – 78,0–86,2 %, Пріма – 75,4–83,1 %, Пік – 80,6–89,3 %. Незважаючи на різну фітотоксичну дію післясходових гербіцидів на рослини, за рахунок їх використання  зернова  продуктивність сорго зернового підвищувалася: Пріма – на 0,66–0,92 т/га, Грантокс – на 0,60–0,97 т/га,  Пік – на 1,02–1,40 т/га порівняно до  ділянок з природною забур’яненістю. На основі проведених досліджень з'ясовано, що найбільш безпечним і ефективним  проти дводольних бур’янів є гербіцид Пік при використанні у дозі 15–20 г/га в фазі 4–5 листків у рослин сорго зернового.

Ключові слова: сорго зернове, ріст і розвиток, бур’яни, гербіцид, урожайність.  

УДК 633.11: 631.8: 624.142                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0160

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 65–71         

С. С. Ярошенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

 Висвітлено особливості впливу, як окремо, так і сумісно, притертої льодової кірки та низьких температур на рослини пшениці озимої.  За період досліджень (2017–2019 рр.) рослини сорту Мудрість одеська, причиною пошкодження яких були низькі температури і льодова кірка, розпочинали  колоситися на 3–6 днів пізніше порівняно з тими, що не зазнали дії цих негативних факторів.     

  З'ясовано, що за несприятливих умов зимівлі, зокрема на ділянках без снігу, від рівня зимостійкості великою мірою залежала густота стояння рослин на одиниці площі і їх продуктивна кущистість, а отже,  зернова продуктивність культури. Після відрощування рослин пшениці озимої, які зазнали впливу низьких температур в лабораторних умовах (-15 °С; без притертої льодової кірки),  всі вони вижили, при зниженні температури  до -18 °С  загинуло 16,3 % рослин. Зниження температури до -21 °С  призводило до загибелі 81,7 % рослин. На фоні штучно створеної притертої льодової кірки вузли кущення сильніше ушкоджувались і відповідно виживаність рослин знижувалась порівняно з варіантами без притертої льодової кірки, і за температури  -15 °С її показники становили 69,8–92,0 %; -18 °С – 12,6–74,5 %, залежно від товщини льодової кірки. При підвищенні кріогенного навантаження до -21 °С пшениця озима під льодовою кіркою загинула. На фоні мінерального живлення N₆₀P₆₀K₆₀  відмирання пагонів у рослин пшениці озимої протягом вегетації було меншим на 4,9–23,1 % порівняно з неудобреним контрольним варіантом.

 Динаміка вмісту розчинних вуглеводів у вузлах кущення свідчить про те, що на час відновлення весняної вегетації, мінімальні витрати вуглеводів рослинами (30,8 % від осінніх запасів) спостерігались у варіантах, де з осені  вносили  мінеральні добрива в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ . На ділянках без снігового покриву під притертою льодовою кіркою вуглеводи інтенсивно витрачалися  рослинами, як наслідок – їх кількість у вузлах кущення протягом зимового періоду зменшилася в неудобрених і удобрених варіантах на 58,5 та 61,2 % відповідно.

 Ключові слова: пшениця озима, морозостійкість, мінеральні добрива, льодова кірка, продуктивність, виживаність.

УДК 633.16 "321":631.8/.559 (477,4)                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0161

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 72–77        

Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна

Наведено результати досліджень впливу систем удобрення на урожайність ячменю ярого в умовах правобережного Лісостепу. Досліджено традиційно удобрені фони: мінеральний, органічний та органо-мінеральний (з половинними нормами добрив попередніх фонів), альтернативою органіки  була солома зернових та біомаса сидеральних культур.Визначено кращі фони й оптимальні системи удобрення для одержання високої  урожайності зерна ячменю ярого.

Основними чинниками формування продуктивного стеблостою ячменю ярого були норми та різновиди добрив.Поліпшення живлення рослин за рахунок використання органічних і мінеральних добрив зумовлювало збільшення щільності продуктивного стеблостою в агроценозі і підвищення конкурентоспроможності рослин, зменшення кількості бур’янів у посівах. 

 Залежно від  удобрення змінювалась урожайність зерна ячменю ярого. На основі результатів досліджень встановлено, що поєднання традиційного удобрення із внесенням альтернативних видів органіки  призводить до збільшення урожайності зерна ячменю ярого порівняно з контролем на мінеральному фоні у межах 1,61–2,04 т/га, органічному – 1,69–2,14 т/га, органо-мінеральному – 1,79–2,19 т/га, відповідно урожайність зерна становила: 4,86–5,29; 4,94–5,39; 5,04–5,44 т/га.

Найвищу врожайність ячменю ярого забезпечила комбінована система удобрення, що поєд-нувала в собі половинні норми мінерального добрива та гною (післядія) при застосуванні соломи з компенсуючою нормою азоту N₁₀/т і сидеральної біомаси гірчиці білої як органічного добрива – 5,44 т/га, при цьому збільшення урожайності відносно контролю становило 2,19 т/га.

В умовах правобережного Лісостепу для підвищення урожайності ячменю ярого оптимальними  є комбіновані системи мінерального, органічного та органо-мінерального удобрення, що включають в себе традиційне удобрення: дію мінеральних добрив та післядію гною, а також альтернативних добрив – соломи попередника з компенсуючою нормою азоту N_10/т у поєднанні з сидеральною біомасою гірчиці білої.

Ключові слова:ячмінь ярий, побічна продукція попередника, мінеральні добрива, урожайність, системи удобрення, якість зерна.

УДК 635.657:632.954:632.51                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0162

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 78–83

Р. А. Гутянський

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, просп. Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна

Встановлено, що досліджувані бакові суміші сучасних ґрунтових гербіцидів у разі використання їх в посівах нуту не зумовлювали пригнічення  росту і розвитку  рослин. Не виявлено негативного впливу бакових сумішей ґрунтових гербіцидів на сиру масу азотфіксуючих бульбочок на кореневій системі рослин нуту в фазі наливу бобів. З'ясовано, що при використанні бакової суміші препаратів Тізер, 2,0 л/га + Адвокат, 0,5 л/га найбільшою мірою збільшувалась сира маса азотфіксуючих бульбочок з розрахунку на одну рослину нуту (1,36 г). У варіанті застосування суміші гербіцидів Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га мало місце  значне збільшення сирої маси однієї рослини нуту (на 87 %).

Опади, які випали відразу після внесення бакових сумішей ґрунтових гербіцидів,  зумовлювали посилення ефективності останніх. Фітотоксична дія більшості бакових сумішей у посівах нуту краще  проявлялася відносно дводольних малорічних бур’янів, ніж злакових однорічних.  У разі першого обліку виявлено, що чисельність злакових однорічних і дводольних малорічних бур’янів у посівах нуту найкраще контролювала бакова суміш гербіцидів Герб 900, 2,0 л/га + Капрал, 2,0 л/га (відповідно на 77  і 93 %), другого – Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га  (відповідно на  87 і 91 %). Сира маса злакових однорічних бур’янів наприкінці вегетації нуту найбільшою мірою зменшувалась від використання бакової суміші Тізер, 2,0 л/га + Дуал Голд 960 ЕС, 1,6 л/га (на 93 %), а дводольних малорічних – Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га (на 95 %).

  Загальна сира маса злакових однорічних і дводольних малорічних бур’янів у посівах нуту по-мітно зменшувалась внаслідок фітотоксичної дії бакової суміші гербіцидів Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га (на 92 %).  За рахунок поєднання таких  гербіцидів, як Тізер, 2,0 л/га + Преміум Голд, 3,0 л/га та Тізер, 2,0 л/га + Панда, 3,5 л/га, і використання їх в посівах нуту одержані найбільші прирости урожайності зерна –  відповідно 0,15  і  0,12 т/га.

Ключові слова: нут, ґрунтові гербіциди, азотфіксуючі бульбочки, бур’яни, урожайність.

УДК 633.15:631.816:631.821.1                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0163

Зернові культури. 2021. Т. 5. № 1. С. 84–91.

В. М. Польовий, Л. Я. Лукащук, Л. А. Ященко, Г. Ф. Ровна, Б. В. Гук

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати впливу доз та форм вапнякових меліорантів і удобрення на продуктивність кукурудзи на зерно при вирощуванні в умовах Західного Полісся. Внесення меліорантів на фоні удобрення зумовлювало поліпшення елементів структури врожаю і підвищення виживаності рослин. Найкращі результати одержані при застосуванні доломітового борошна – 1,5 дози за гідролітичною кислотністю: густота стояння рослин перед збиранням врожаю становила 62,4 тис./га, висота рослин – 229 см, маса одного качана – 223 г, вихід зерна з качана – 79,7 %.  

Застосування вапнякових меліорантів і добрив позитивно вплинуло на  урожайність зерна кукурудзи і вміст в ньому білка. Згідно з  одержаними  даними  встановлено,  що  вміст білка  в  зерні у разі вапнування та удобрення грунту збільшувався  на 1,82–2,89 %  до  контролю  та  становив 9,4–10,5 %. Максимальні показники вмісту білка (10,5 %) були у варіанті з внесенням одинарної дози доломітового борошна на фоні мінерального удобрення з додаванням сірки S₄₀ і позакореневими під-живленнями мікродобривом Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га). Найвища урожайність (9,04 т/га)  формувалась при внесенні 1,5 дози (Н_Г) доломітового борошна на фоні рекомендованої дози міне-ральних добрив (N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀). Приріст врожаю зерна до контролю (без добрив) становив 4,99 т/га, до фону (N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀) – 3,98 т/га. За рахунок внесення сіркових добрив (S₄₀) і дворазового позакореневого підживлення рослин мікродобривом Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га) урожайність зерна кукурудзи збільшилася на 10,3 %.

Аналіз економічної ефективності показав, що при внесенні N₁₂₀Р₉₀К₁₂₀ без вапнування грунту, вирощування кукурудзи на зерно є збитковим, тимчасом як при використанні хімічних меліорантів, зокрема різних доз доломітового борошна, на аналогічному фоні удобрення є прибутковим (в межах 6174–16024 грн/га).

Ключові слова: хімічні меліоранти, дози, добрива, урожайність, кукурудза.

УДК 631.5:633.853.494                                               ps://doi.org/10.31867/2523-4544/0164

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 92–98

О. В. Курач

Інститут сільського господарства  Західного Полісся НААН України, вул. Рівненська, 5, м. Рівне c. Шубків, Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

За результатами проведених досліджень, які мали на меті обгрунтувати оптимальні системи мінерального удобрення  ріпаку озимого при вирощуванні на чорноземі типовому слабогумусованому легкосуглинковому  в умовах Західного Лісостепу,  встановлено, що високі показники перезимівлі рослин (95,2–95,5 %) та їх виживаності (97,8–98,1 %)  за весняно-літній  період відмічалися при запро-вадженні  розрахункових систем удобрення.

З'ясовано, що  у  разі  триразового  позакореневого  підживлення  рослин  ріпаку озимого препаратами Авангард Р бор + Авангард Р ріпак на різних етапах їх росту і розвитку: у фазі 4–6 лист-ків у ВВСН₁₅ (0,5 + 0,1 л/га), в фазі розетки ВВСН₃₂ (1,0 + 2,0 л/га), в фазі початок бутонізації ВВСН₅₃ (1,0 + 2,0 л/га) на фоні рекомендованої дози добрив N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₁₀₈ + N₄₂S₄₈, за нормативним методом N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, по виносу N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈  продуктивність культури  підвищувалась на 0,52;  0,53; 0,89 т/га відповідно.

Найбільша кількість стручків на одній рослині (294,5–315,5 шт.) та  насінин в  стручку (23,8–24,5 шт.), значна маса 1000 насінин (4,24–4,27 г)  відмічалися при внесенні рекомендованої дози мінеральних добрив N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₄₂S₄₈, за нормативним методом N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, виносом N₃₀Р₁₃₂К₁₉₂ + N₁₉₈ + N₄₂S₄₈  в поєднанні з позакореневим підживленням рослин сумішшю препаратів Авангард Р бор + Авангард Р ріпак – ВВСН₁₅ (0,5 + 0,1 л/га), ВВСН₃₂ (1,0 + 2,0 л/га), ВВСН₅₃ (1,0 + 2,0 л/га).

Найвищий урожай насіння ріпаку озимого (4,05–4,59 т/га) одержали при запровадженні систем удобрення: N₃₀Р₉₀К₁₈₀ + N₁₀₈ + N₄₂S₄₈, N₃₀Р₁₁₀К₁₆₀ + N₁₂₆ + N₄₂S₄₈, N₃₀Р₁₃₂К₁₉₂ + N₁₉₈ + N₄₂S₄₈  з триразовим позакореневим підживленням рослин мікродобривами Авангард Р бор + Авангард Р ріпак.

Ключові слова: ріпак озимий, система удобрення, дози добрив, мікродобрива, позакореневе підживлення.

УДК 633.11: 631.547                                                              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0165

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 99–105       

Г. А. Чугрій

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України,

пр. Гагаріна, 1, с. Гришине, Покровський район, Донецька область, 85330, Україна

 Доведено, що однією з основних причин зниження урожайності пшениці озимої є пошкодження рослин в осінньо-зимовий період низькими температурами за відсутності снігового покриву та шкідлива дія притертої льодової кірки, яка утворюється внаслідок зміни тривалих відлиг морозами.

З'ясовано, що за показниками адаптивності найкращими для вирощування в умовах зони Степу є сорти пшениці озимої Смуглянка, Лимарівна, Орійка, Мудрість одеська, Асканійська. Всі вони відзначаються достатньою морозо-, зимо- та посухостійкістю. Середня врожайність перелічених сортів в роки досліджень становила: Смуглянка  – 5,31 т/га, Лимарівна – 6,04, Орійка – 6,08, Мудрість одеська – 5,84, Асканійська  – 6,90 т/га.

Дослідженнями встановлено, що для посушливих умов зони Степу, зважаючи на адаптивні  та  пластичні властивості сортів, найкраще  вирощувати такі як: Богиня, Олексіївка, Донецька 48, Смуглянка, Епоха одеська, Кірія, Золотоколоса, Благодарка одеська, Богдана, Ліст 25, Розкішна.

Виявлено, що важливим елементом удосконалення агротехнологій вирощування пшениці озимої в східній частині північного Степу України є врахування генетичного потенціалу сучасних сортів, тобто їх адаптивних властивостей для підвищення  урожайності на 11–50 %  і збільшення валового  збору  зерна. Зокрема, посіви пластичних сортів пшениці озимої відзначаються формуванням стабільно високої врожайності за різних погодних умов.

Встановлено, що в умовах зони Степу доцільно вирощувати сорти пшениці озимої української селекції, до того ж різних груп стиглості, при цьому  частка посівних площ ранньостиглих і середньопізніх сортів  має становити 10–15 %, а середньоранніх і середньостиглих – 30–45 %.

Ключові слова: сорт, урожайність, погодні умови, продуктивність, зимостійкість, сортові особливості.  

УДК 631.5:633.35                                               https://doi.org/10.31867/2523-4544/0166

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 106–114        

С. І. Попов,  О. М. Глубокий

  Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, пр. Московський 142, м. Харків, 61060, Україна

Наведено результати досліджень впливу біопрепаратів Міко-френд, Міко-хелп та біодобрива Гумі-френд на врожайність і якість зерна гороху сорту Меценат залежно від фону живлення в умовах східного Лісостепу України. Встановлено доцільність обробки насіння біопрепаратами як окремо, так і сумісно з обприскуванням вегетуючих рослин Гумі-френдом у дозах 0,4 та 0,5 л/га  за сприятливих умов вирощування. Виявлено, що незалежно від фону живлення обробка насіння біопрепаратами разом з протруйником Максим XL (1,0 л/т) була неефективною, особливо за несприятливих умов забезпечення грунту вологою.

У середньому за три роки (2018–2020) на фоні без добрив істотний  приріст урожаю зерна гороху (0,27–0,30 т/га) одержано у варіанті з обробкою насіння Міко-хелпом і внесенням Гумі-френду в дозах 0,4 та 0,5 л/га. Основне внесення мінеральних добрив в дозі N₃₀P₃₀K₃₀, у варіантах з   обробкою насіння біопрепаратами, зумовлювало підвищення врожайності гороху на 0,57–0,65 т/га. При цьому за рахунок  застосування препарату Гумі-френд в дозах 0,4 та 0,5 л/га  приріст  урожаю  зерна  становив  0,22–0,28  та  0,16–0,22 т/га відповідно. Підвищення врожайності гороху в досліджуваних варіантах призводило до зменшення білковості зерна – на удобреному фоні цей показник  становив 0,33–0,71 %. В усі роки досліджень передпосівна обробка насіння біопрепаратами та внесення Гумі-френду у дозах 0,4 та 0,5 л/га зумовлювали підвищення збору білка на фоні без добрив на 0,450–0,475 т/га, що на 5,8–13,4 % більше порівняно до контролю (без обприскування).  На  фоні основного внесення N₃₀P₃₀K₃₀  ці показники були істотно вищими. Максимальний збір білка одержано у варіантах з обробкою насіння Міко-френдом та внесенням Гумі-френду у дозах 0,4 та 0,5 л/га – відповідно 0,631 та 0,637 т/га, що на 8,0–8,9 % більше порівняно до контролю. Підвищення валового збору білка з одиниці площі більшою мірою залежало від рівня врожайності гороху, ніж від вмісту в зерні білка.

Ключові слова: горох, фон живлення, обробка насіння, обприскування рослин, біопрепарати, біодобриво, врожайність, якість зерна, збір білка.

УДК 633.854.78 : 631. 51                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0167

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 115–124           

О. І. Цилюрик¹, В. І. Чорна¹, О. О. Гаврюшенко¹, Л. М. Десятник²

¹Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25, м. Дніпро, 49600, Україна

²Державна установа Інститут зернових культур НААН України, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Встановлено, що на початку весняно-польових робіт, незалежно від системи обробітку ґрунту, щільність орного шару  (0–30 см) була в межах 1,09–1,32 г/см³. У разі мілкого мульчувального обробітку внаслідок зменшення  глибини  розпушування  до  12–14 та 14–16 см відмічалося деяке  ущільнення 0–30 см шару грунту (на 0,02–0,14 г/см³). Між пористістю та щільністю ґрунту існує обернено пропорційна залежність, тобто, чим вищі показники щільності, тим менший об’єм пор у ґрунті. Підвищити пористість (до 54,3 %) і поліпшити аерацію ґрунту (30,3–32,4 %) можна за рахунок основного обробітку ґрунту (особливо оранки і чизельного розпушування) та пожнивних решток, що в свою чергу зумовлює розущільнення ґрунту та утворення в ньому більшої кількості пор.

На кінець вегетації  польових культур простежувалося закономірне ущільнення ґрунту внаслідок дії природних і техногенних факторів, як результат – об’єм пор зменшився в середньому на  2,7–5,7 % на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку та на 1,5–3,5 % – мілкого безполицевого розпушування. Більш пористий ґрунт на фоні полицевої і диференційованої системи обробітку   навесні та впродовж вегетаційного періоду завжди інтенсивніше ущільнювався порівняно з мілким безполицевим.

З’ясовано,  що в умовах рекультивованих земель показники загальної пористості, шпаруватості аерації в конструкції з родючим шаром зонального ґрунту за тривалого використання останнього поступово збільшувалися (52,5→59,2→60,3 %), проте із завершенням інтенсивного використання багаторічних агроценозів знижувалися до 56,4 %. В моделі з лесоподібними суглинками  закономірності були подібні. В конструкціях із глинами простежувалося збільшення показників загальної пористості та шпаруватості аерації  порівняно з первинно сформованими техноземами.

Ключові слова: польові культури, система обробітку ґрунту, щільність, пористість, чизельний обробіток грунту, дискування, насипний родючий шар. 

УДК 631.31.633                                      https://doi.org/10.31867/2523-4544/0168

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 125–131                 

В. П. Кирилюк, В. М. Кричківський, Н. В. Ковальчук    

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вул. Самчики, 1, с. Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31182, Україна

Наведено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку грунту і удобрення на урожайність гірчиці білої (Sinapisalba).

З'ясовано, що при внесенні мінеральних добрив у дозі N₆₀Р₆₀К₆₀  найвища урожайність насіння гірчиці білої (1,89 т/га) формувалася при запровадженні полицевої системи основного обробітку грунту. На фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та внесеннямN₃₀Р₃₀К₃₀) найвищу урожайність насіння (1,90 т/га) забезпечила полицева система основного обробітку. Застосування традиційного удобрення N₆₀Р₆₀К₆₀  під гірчицю білу, порівняно з новим, де на фоні залишення соломи вносили мінеральні добрива в дозі N₃₀Р₃₀К₃₀, економічно невигідне.

 Встановлено, що на фоні органо-мінерального удобрення, порівняно до мінерального,  в окремі роки мало місце зрідження посівів гірчиці білої майже до 40–50 % у разі безполицевих обробітків, особливо мінімального. У цілому густота насадження рослин гірчиці на фоні органо-мінерального удобрення  становила 1,5–1,55 млн, а мінерального – 1,65–1,7 млн рослин/га, тобто в  середньому  бу-ла меншою на 10 %.

Аналіз економічної ефективності вирощування гірчиці білої  показав, що  найбільш перспективною і адаптованою до  теперішніх погодних умов  можна вважати плоскорізну систему основного обробітку грунту на фоні органо-мінерального удобрення (із залишенням у полі соломи попередника та внесенням N₃₀Р₃₀К₃₀). При цьому  рентабельність виробництва насіння гірчиці білої становила 263 %;  майже такі показники  рентабельність відмічалися при запровадженні чизельної системи обробітку грунту – 259 %. На фоні органо-мінерального удобрення запровадження будь-якого безполицевого основного обробітку під гірчицю більш вигідне, ніж найбільш продуктивного на фоні мінерального удобрення.

 Ключові слова: гірчиця біла, урожайність, обробіток, удобрення, грунт.

УДК 633.15:338.3.003.13:351.777.6                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0169

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 132–137       

Н. І. Довбаш, І. І. Клименко, Г. В. Давидюк, Л. І. Шкарівська, М. А. Кущук

Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Дослідження стану агроценозу кукурудзи в умовах забруднення ґрунту свинцем, кадмієм, цинком свідчать про високу її стійкість до підвищення вмісту металів у ґрунтовому середовищі. Кукурудза має  буферний бар’єр відносно до полютантів і здатна частково акумулювати і фіксувати метали кореневою системою, виносячи до товарної частини урожаю лише незначну їх частку, що не перевищує граничнодопустиму концентрацію, а також забезпечує зниження ризиків подальшого розширення територій забруднених цими екотоксикантами.

Передбачені дослідом варіанти уможливили одержати урожайність зерна кукурудзи 7,36–9,32 т/га (середній рівень варіювання 10,24 %). На  ділянках з 5–100-разовим перевищенням фону важких металів відмічалася тенденція до зниження урожайності зерна на 1,16–1,96 т/га (НІР₀₅ = 1,88) порівняно до контролю, тобто втрати врожаю кукурудзи становили 12–21 %.

Установлено, що забруднення ґрунту полютантами призводило до зниження врожайності та прибутку порівняно з природним фоном (контроль). Максимальний дохід (14 575 грн/га) одержано у варіанті з природним фоном завдяки  вищій врожайності зерна кукурудзи. Одним із показників, що  дає можливість комплексно оцінити всі чинники, є рентабельність. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що рентабельність виробництва кукурудзи на зерно у разі врожайності 7,36–9,32 т/га змінювалась відповідно до рівня забруднення екотопів полютантами і становила 31–63 %. Вирощування кукурудзи на ґрунтах із перевищенням природного фону важких металів у 5 та 10 разів забезпечує рівень рентабельності відповідно 39 та 44 % і є економічно доцільним. Це уможливлює ефективно використовувати в сільському господарстві території з постійно відновлюваним забрудненням полютантами для одержання прибутку від вирощування сільськогоcподарської продукції при одночасному запобіганні збільшення ареалу забруднення.

Ключові слова: кукурудза, важкі метали, урожайність, прибуток, економічна ефективність, рентабельність.  

УДК 633.15:632.4 (251.1-17:477)                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0170

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 138–144         

Т. М. Педаш, В. М. Судак, Т. В. Гирка., М. П. Явдощенко

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень визначення стійкості гібридів кукурудзи (Zeamays L.) різних груп стиглості до ураження пухирчастою (Ustilagozeae (Beckm.) Unger) і летючою (Sphacelothecareiliana (Ruhn) Clint) сажками в умовах північного Степу України.  Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на полях Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інститут зернових культур. Наведена шкала оцінки стійкості гібридів кукурудзи до сажок. За роки досліджень  проаналізовано 52 зразки.

Встановлено, що сприятливі умови для ураження рослин гібридів кукурудзи пухирчастою сажкою  були в 2016 р. З'ясовано,що  серед  досліджуваних  гібридів  найбільш стійкими до ураження пу-хирчастою  сажкою виявилися такі, як:  ДБ Лада,  ДН Рубін,  Дніпровський 181 СВ, ДН Аджамка, ДН Бурштин, ДН Велес, ДН Астра, ДН Сармат, ДН Булат, ДН Паланок та ДН Дніпро, і належали вони до різних груп стиглості. За шкалою стійкості  до пухирчастої сажки, всі досліджувані зразки є високостійкими та стійкими.

Результати обліків свідчать про наявність тенденції до підвищення рівня поширення летючої сажки в умовах північного Степу. З'ясовано, що середньоранній гібрид ДН Астра є найбільш стійким до ураження летючою сажкою, оскільки за роки досліджень рослин з ознаками  цієї хвороби не виявляли порівняно з рослинами таких гібридів, як: ДН Паланок, ДН Веста, ДН Деметра, ДН Булат та Почаївський 190 МВ, які уражувалися щорічно. За шкалою стійкості гібридів до летючої сажки виявлено, що у 2016 р.  всі вони увійшли до  групи високостійких. У 2017 р. за рівнем ураження гібриди ДН Аджамка, ДН Веста, ДН Гетера та ДН Назар занесені до групи стійких, інші зразки – до високостійких. У 2018 р. виявлено 1 середньостійкий гібрид (ДН Паланок), 6 стійких (ДБ Лада, Почаївський 190 МВ, Нур, Корунд, ДН Галатея, ДН Дніпро),  решта належали до високостійких.

З'ясовано, що ураженість кукурудзи сажковими хворобами не залежить від групи стиглості гібрида, комплексною стійкістю до пухирчастої та летючої сажок за роки досліджень відзначалися середньоранні гібриди ДН Астра, ДН Велес і ДН Рубін. Всі досліджувані зразки є високостійкими та стійкими до обох видів сажок.

  Ключові слова: гібриди, кукурудза, ураження, летюча сажка, пухирчаста сажка.

УДК 633.1; 632.9                                          https://doi.org/10.31867/2523-4544/0171

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 145–152 

О. В. Сніжок,  Н. О. Ювчик  

Інститут сільськогогосподарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, с.Шубків,

Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

 Дослідженнями, проведеними в умовах Західного Полісся, встановлено, що обробіток ґрунту відіграє важливу роль в контролюванні кількості шкідливих організмів в посівах ріпаку озимого, це чітко простежується відносно чисельності бур'янових рослин. Найбільше бур'янів налічувалося у варіантах досліду без обприскування гербіцидами  рослин ріпаку на фоні поверхневого обробітку – 407,9 шт./м², що в 1,8 раза більше порівняно з полицевим (228,1 шт./м²). Тобто  технічна ефективність  гербіцидів на фоні полицевого обробітку ґрунту становила 93,7 %.

Встановлено, що обробіток ґрунту меншою мірою впливає на розвиток та поширення хвороб і шкідників, оскільки  кращі результати показав  хімічний захист.  При обприскуванні інсектицидом Борей (0,14 л/га) рослин ріпаку в фазі бутонізації технічна ефективність препарату проти щитників,  сліпняків  і  блішок  становила 100 %, ріпакового квіткоїда – 95,1–95,9 %,  насіннєвого приховно-хоботника – 92,5–94,6 %. Технічна ефективність інсектициду Моспілан (0,15 кг/га), при обприскуванні рослин в фазі цвітіння проти ріпакового квіткоїда дорівнювала 91,7–95,7 %, насіннєвого прихованохоботника – 92,4–94,6 %.

За результатами досліджень з'ясовано, що технічна ефективність фунгіциду Колосаль Про (0,5 л/га) проти альтернаріозу найбільшою мірою проявлялася через 14 днів після обприскування рослин ріпаку і становила 84–88 %.

За рахунок обробітку ґрунту вдалося одержати  прибавку  урожаю насіння ріпаку озимого в межах 0,09–0,22 т/га.  Але завдяки запровадженню інтегрованої системи захисту посівів на різних фонах обробітку грунту урожайність насіння збільшилася на 0,64–0,85 т/га.Залежно від обробітків грунту і захисту рослин урожайність ріпаку озимого коливалась в межах 2,20–3,27 т/га.

Ключові слова: обробіток ґрунту, видовий склад, бур'яни, хвороби, шкідники, гербіциди, фунгіциди, інсектициди.