Інформація про розділ

УДК 633.366:631.527                                                                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0188

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 295–301

О. М. Григор’єва, Т. М. Алмаєва, Н. Л. Умрихін

Інститут сільського господарства Степу НААН, вул. Центральна, 2, с. Созонівка,

Кропивницький район, Кіровоградська область, 27602, Україна

Наведено результати наукових досліджень, проведених в 2017–2019 рр.на полях Інституту сільського господарства Степу НААН у селекційно-насінницькій сівозміні в розсаднику конкурсного сортовипробування із 12 селекційними номерами еспарцету піщаного. Всі зразки проаналізовано за урожайністю зеленої маси, насіння та вмістом сухої речовини.

Встановлено, що впродовж трьох років вивчення сортозразок № 12 (Добір з Костянтина) забезпечував стабільний істотний приріст на рівні 3,2–12,4 т/га, або 28,3–23,8 % порівняно із сортом-стандартом Смарагд. В середньому за роками досліджень у цього селекційного номера вихід сухої речовини був максимальним. Приріст урожаю до показника сорту-стандарту Смарагд становив 1,31 т/га, або 12,00 %.  

Поширення еспарцету піщаного великою мірою залежить від створення нових більш урожайних сортів з високими показниками якості і одночасно добре адаптованих до різних умов вирощування. Правильний підбір сортів має виключно важливе значення у вирішенні проблеми підвищення урожайності і стійкості еспарцету піщаного до несприятливих умов зовнішнього середовища. Результати досліджень свідчать про те, що істотно вищі показники насіннєвої продуктивності в конкурсному сортовипробуванні одержали при вирощуванні сортозразка № 12 (Добір з Костянтина), за урожайністю насіння він перевищив сорт-стандарт на 0,31 т/га, або на 26,3 %.

За результатами дослідження кормової і насіннєвої продуктивності селекційних номерів конкурсного сортовипробування 2017 р. сівби виділено сортозразок № 12 (Добір з Костянтина), який впродовж трьох років вивчення відзначався досить високими показниками урожайності зеленої маси та насіння і підвищеними – виходу сухої речовини.

Ключові слова: еспарцет, селекційні номери, сортозразки, конкурсне сортовипробування, урожайність, вихід сухої речовини, насіння.

УДК 633.17:631.559(292.486)(1-17)(477)                                            https://doi.org/10.31867/2523-4544/0189

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 302–309

А. Д. Гирка, Я. В. Алєксєєв, Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського,14,

м. Дніпро, 49009, Україна

За результатами досліджень встановлено, що площа листкової поверхні посівів сорго прямо пропорційно залежить від густоти стояння рослин. У фазі викидання волоті формувалася найбільша площа асиміляційного апарату. З'ясовано, що кожне збільшення густоти стояння рослин на 20 тис./га призводить до зменшення індивідуальної площі листкової поверхні рослини на 8,8–9,0 % (128–137 см²) відносно попередньої густоти. Щодо ширини міжрядь, такого впливу не виявлено.

Найбільша маса зерна з волоті формувалася за густоти стояння рослин 80 тис./га. Загущення посіву (на 20 тис./га) зумовлювало зниження цього показника на 4,8–22,0 % відносно попе-реднього. При збільшенні щільності агроценозу простежувалося зменшення маси зерна та озерненості волоті, проте маса 1000 зерен була відносно стабільною. Оптимальні значення показника  маса 1000 зерен у сортів та гібрида за обох способів сівби одержано за густоти стояння рослин 120–140 тис./га. На структуру врожаю більшою мірою впливали генетичні особливості рослин сорго та щільність посіву, вплив способу сівби виявився незначним.

У середньому за роки досліджень вища урожайність сорго зернового формувалась в посівах з шириною міжрядь 45 см: гібрид Прайм – 5,89 т/га, сорти Дніпровський 39 – 4,62 т/га (за густоти стояння рослин 140 тис./га) і Вінець – 3,70 т/га (160 тис./га). За вирощування гібрида сорго зернового при міжрядді 70 см врожайність зерна становила 5,70–5,71 т/га за щільності рослин відповідно 120–140 тис./га. У сорту Дніпровський 39 однакові показники урожайності (4,57 т/га) були за густоти стояння рослин 120 та 140 тис./га. Урожайність зерна сорту Вінець за густоти стояння рослин 160 тис./га і ширини міжрядь 70 см становила 3,83 т/га. Загущення посівів понад вказану густоту призводило до зниження зернової продуктивності рослин.

Ключові слова: сорго зернове, густота стояння, площа листя, індивідуальна площа асиміляційного апарату, щільність агроценозу, зернова продуктивність.

УДК 633.358:631.811.98 (251.1) (477)                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0190

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 310–320

С. М. Лемішко ¹,  А. О. Кулик ²

¹ Дніпровський державний аграрно-економічний університет, вул. Сергія Єфремова, 25,

м. Дніпро, 49600, Україна

² Державна установа Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України,

вул. Вернадського Володимира, 49009, Україна

За результатами економічного аналізу встановлено тенденції розвитку виробництва зернобобових культур в природно-кліматичних умовах зони Степу України за період 1990–2020 рр. Визначено місце зернобобових культур і гороху в структурі посівних площ в зоні Степу та в Україні. Проаналізовано динаміку показників зібраних площ, урожайності та валових зборів гороху в степовій зоні за останні п’ять років; встановлено причини нестабільності щорічних валових зборів зерна гороху та динамічних коливань його продуктивності.

Досліджено стан ефективності виробництва зерна гороху. Проаналізовано особливості територіального розміщення виробництва гороху в регіонах степової зони України. За результатами економічного аналізу встановлена необхідність застосування заходів з підвищення ефективності виробництва зерна гороху, зокрема – стосовно впровадження прогресивних агротехнічних заходів. В контексті зниження хімічного навантаження та екологізації процесу вирощування даної зернобобової культури актуальним визначено напрямок застосування ефективних біологічних препаратів.

В статті наведено результати виробничої перевірки застосування біологічних препаратів та їх комбінацій при вирощуванні гороху, яка проводилася протягом 2013–2017 рр. на базі фермерського господарства ”Гривас” П’ятихатського району Дніпропетровської області. Застосовували наступні біологічні препарати: реаком-С-боби для інкрустації насіння; фосформобілізуючі бактерії для інокуляції посівного матеріалу; трикомпонентну суміш препаратів кристалон, агат-25К і актофіт для обприскування вегетуючих рослин гороху. Обґрунтування нормативів витрат на виробництво зерна гороху, який вирощували за різними варіантами застосування біологічних препаратів, проводили на основі складених технологічних карт вирощування. За результатами виробничої перевірки встановлено найбільш ефективні варіанти застосування біологічних препаратів як за показниками елементів продуктивності, так і економічної ефективності.

Ключові слова: горох, виробництво, економічна ефективність, біологічні препарати, урожайність, собівартість, рентабельність.

УДК 633.11"324":631.811.1:338.432                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0191

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 321–328 

О. М. Друмова, І. І. Гасанова, А. О. Кулик

Державна установа Інститут  зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

В умовах північного Степу України в Державній установі Інститут зернових культур НААН у 2016–2019 рр. досліджено вплив підживлення рослин різними видами азотних добрив (аміачною селітрою, КАС-32, сульфатом амонію) на економічну ефективність вирощування пшениці озимої по чорному пару та після соняшника. З'ясовано, що найнижча собівартість однієї тонни зерна та найвищі чистий дохід з одного гектара і рівень рентабельності  відмічалися після обох попередників переважно у варіанті досліду, де на фоні передпосівного внесення добрив (N₃₀Р₆₀К₃₀ – по чорному пару та N₆₀Р₆₀К₆₀ – після соняшника) проводили підживлення посівів азотними добривами у два строки: N₃₀ по мерзлоталому ґрунту + N₃₀  наприкінці фази кущення рослин локально. Серед досліджуваних сортів пшениці озимої, а саме – Коханка (цінний за якістю зерна), Нива одеська та Ужинок (належать до групи сильних), вищеозначені показники кращими були у сорту Нива одеська і становили при вирощуванні по чорному пару залежно від виду азотного добрива 2055–2222 грн, 28470–30089 грн на один гектар та 200,2–224,6 % відповідно. При вирощуванні цього ж сорту після соняшника собівартість однієї тонни зерна за внесення азотних добрив у два строки змінювалася залежно від виду добрива у межах 2813–2953 грн, чистий дохід – 16802–17821 грн/га і рівень рентабельності – 125,9–137,1 %. Найнижчими економічні показники після непарового попередника були у сорту пшениці озимої Ужинок, який порівняно з сортами Нива одеська та Коханка формував меншу врожайність. Виявлено, що після обох попередників вищу економічну ефективність вирощування всіх сортів пшениці озимої забезпечувало використання для азотного підживлення добрива КАС-32, а нижчу – більш затратного  сульфату амонію.

Ключові слова: пшениця озима, сорт, попередник, мінеральні добрива, азотні підживлення, урожайність, економічна ефективність.

УДК 633.15:631.5                                                                                         https://doi.org/10.31867/2523-4544/0192

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 329–335

В. Г. Молдован, Ж. А. Молдован

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький район, Хмельницька область, 31182,  Україна

Наведено результати дослідження ефективності прикореневого підживлення кукурудзи азотними добривами у критичні фази розвитку рослин, з'ясовано його вплив на показники індивідуальної продуктивності рослин і урожайність зерна. Встановлено, що азотні добрива зумовлюють подовження вегетаційного періоду в рослин ранньостиглого гібрида ДН Меотида на 4–8 діб, а середньораннього – ДБ Хотин на 2–9 діб залежно від дози і способу підживлення. Разом з тим  прикореневе підживлення рослин кукурудзи азотними добривами призводить до  збільшення кількості продуктивних качанів у рослин гібридів: ДН Меотида – на 4,3–13,0 %,  ДБ Хотин – на  2,1–5,3 % порівняно до контролю. Маса зерна з качана у цих гібридів збільшилася на 9,1–28,7  та  11,6–36,6 %, а маса 1000 зерен – на 4,6–17,6 та 7,3–21,4 % відповідно. Підвищення урожайності зерна в досліджуваних варіантах прикореневого підживлення азотними добривами рослин  гібридів становило: ДН Меотида  – на 1,24–2,47 т/га, або на 17,1–34,0 %, ДБ Хотин – на 1,41–2,65 т/га, або на 18,8–35,3 %.Найвищі показники індивідуальної продуктивності та урожайності зерна в кожного з досліджуваних гібридів кукурудзи відмічалися за внесення азоту в дозіN₄₅  у фази 3–5 та 7–9 листів. 

Найменш ефективним виявилося внесення азотних добрив одноразово в дозі N₉₀ у фазі 7–9 листків. Приріст урожаю зерна у ранньостиглого гібрида ДН Меотида порівняно до контролю становив 1,24 т/га, або 17,1 %, середньораннього  – ДБ Хотин – 1,41 т/га, або 18,8 %.  

Прикореневе підживлення рослин  кукурудзи у критичні фази  розвитку азотними добривами не тількиоптимізує їх живлення та знижує непродуктивні втрати азоту, але й позитивно впливає на  ріст і розвиток, формування площі листкової поверхні, показники індивідуальної продуктивності та забезпечує істотне збільшення урожайності зерна.

Ключові слова: кукурудза, гібриди, азотні добрива, підживлення, індивідуальна продуктивність, урожайність.

УДК 504:620.9                                                                                                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0193

Зернові культури. Том 5.  № 2. 2021. С. 336–342

Ю. С. Фурманець, М. Г. Фурманець

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, вул. Рівненська, 5, с. Шубків,

Рівненський район, Рівненська область, 35325, Україна

Наведено результати досліджень впливу густоти насадження, удобрення і типу ґрунту на продуктивність енергетичної верби в умовах Західного Полісся.

З'ясовано, що в середньому за п’ять років досліджень при вирощуванні енергетичної верби найбільшу урожайність сухої біомаси 102,9 т/га одержали на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га і внесення добрив в дозі N₆₀ P₂₀₀ K₂₀₀.

Найменша   урожайність   сухої  біомаси  була   при   густоті   садіння   енергетичної   верби 10 тис. шт./га у варіанті без добрив – 49,1 та 26,9 т/га відповідно на темно-сірому легкосуглинковому і дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Внесення мінеральних добрив в дозі N₆₀ P₁₀₀ K₁₀₀  призводило до підвищення урожайності сухої маси на 13,5 та 7,5 т/га  залежно від типу ґрунту. Підвищення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг д. р./га зумовлювало збільшення сухої маси до 23,6 та 13,0 т/га порівняно з варіантом без добрив.

Аналогічний результат одержали на дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті. Найменші показники урожайності були у варіанті без добрив як за густоти садіння 10 тис. шт./га – 26,9 т/га, так і  15 тис. шт./га – 30,2 т/га та 20 тис шт./га – 35,6 т/га сухої маси. Внесення мінеральних добрив у дозі N₆₀P₁₀₀K₁₀₀  зумовлювало підвищення виходу сухої маси  до 34,4; 38,5; 45,3 т/га відповідно. Збільшення дози фосфорних і калійних добрив до 200 кг. д. р./га на фоні N₆₀  викликало збільшення урожаю енергетичної верби до 39,9 т/га (за густоти 10 тис. шт./га), 44,1 т/га (15 тис. шт./га) та 52,3 т/га (20 тис шт./га) сухої маси.

 Внесення N₆₀P₂₀₀K₂₀₀ на темно-сірому легкосуглинковому ґрунті за густоти садіння 20 тис. шт./га забезпечило найбільший вихід твердого біопалива з біомаси енергетичної верби в середньому за п’ять років 22,7 т/га і енергії 363 ГДж/га, тимчасом як на дерново-підзолистому зв'язно-піща-ному ґрунті за таких же умов вирощування вихід твердого біопалива з верби на 11,1 т/га і  енергії 178 ГДж/га був меншим.

Ключові слова: енергетична верба, суха біомаса, тверде біопаливо, енергія, ґрунт.

УДК 631.582                                                                       https://doi.org/10.31867/2523-4544/0194

Зернові культури. Том 5.  № 2. 2021. С. 343–348

І. В. Мартинюк, П. І. Бойко, Я. С. Цимбал

Національний Науковий Центр «Інститут землеробства НААН», вул. Машинобудівників, 2Б,

смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, Україна

Проаналізовані результати досліджень, проведених  протягом 2016–2020 рр.у багаторічному стаціонарному досліді, який був закладений у 2001 р. на типових чорноземах нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу України, а саме – на Панфильській дослідній станції Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», переконливо свідчать про те, що для вузькоспеціалізованих господарств найбільш раціональними в цій зоні  є 4-пільні сівозміни зі 100 % насиченням зерновими культурами (горох – пшениця озима – кукурудза на зерно – ячмінь ярий) з  різними системами удобрення: (без добрив (абсолютний контроль), мінеральна (з внесенням N₆₀P₆₀K₆₀), органо-міне-ральна (NPK + побічна продукція попередника), органічна системи удобрення (побічна продукція попередника)). Урожайність зерна ячменю ярого залежно від системи удобрення коливалася в межах  від 4,18 до 5,54  т/га. Продуктивність сівозмінної площі за збором з 1 га ріллі з ячменем ярим  у 4-пільній сівозміні становила: зерна – 5,50–7,69 т, кормових одиниць – 7,48–10,47, перетравного протеїну – 0,60–0,84 т. Економічна ефективність вирощування ячменю ярого в короткоротаційній сівозміні залежно від систем удобрення  наступна: умовно чистий прибуток – 14,2–20,7 тис. грн/га, рентабельність – 122,6–197,0 %. У зв’язку з мінімальними витратами та найменшою собівартістю 1 т зерна ячменю ярого в контрольному варіанті (без добрив)  одержали 12,09 тис. грн/га умовно чистого прибутку за рівня рентабельності 180 %.

 Вивчені та впроваджені у виробництво збалансовані короткоротаційні сівозміни з опти-мальним набором і співвідношенням польових культур один із чинників одержання в ринкових умовах  конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та збереження родючості ґрунту.

Ключові слова: сівозміна, ротація, удобрення, продуктивність, урожайність, зерно, кормові одиниці, перетравний протеїн, економічна ефективність

УДК 633.14 «324»/.16 «321»/.854.78:631.559                                        https://doi.org/10.31867/2523-4544/0195

Зернові культури. Том 5. № 2. 2021. С. 349–355

Ю. В. Безсусідня

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Вернадського Володимира, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень впливу непарових попередників на ріст, розвиток та формування продуктивності рослин жита озимого в умовах північного Степу України. Встановлено, що більш високі показники врожайності зерна (6,55 т/га) формувалися за  сівби жита озимого сорту Стоір після ячменю ярого в період з 20 по 25 вересня. Сівба жита озимого після соняшника призводила до суттєвого зменшення  морфофізіологічних показників рослин, що в кінцевому рахунку  зумовлювало зменшення  урожайності зерна, яка не перевищувала 4,63 т/га  у більш пластичного сорту Пам'ять Худоєрка.

За даними проведених  досліджень ячмінь ярий залишав після себе в метровому шарі ґрунту більші запаси вологи на час сівби жита озимого – 23,5 мм. Крім того,визначено запаси продуктивної вологи в ґрунті залежно від попередника на час припинення осінньої вегетації рослин жита озимого: після ячменю ярого кількість агрономічно-цінної вологи в орному шарі 0–20 см становила 33,6 мм,  після соняшника – 28,4 мм. 

З'ясовано, що на початку зимового періоду в кращого за врожайністю зерна сорту Стоір висота рослин за два роки досліджень  в середньому становила 23,1 см  та формувалася  більша кількість пагонів і вузлових корінців – відповідно 4,6 та 9,3 шт./рослину.

Встановлено значний вплив попередників і погодних умов на формування структури урожаю жита озимого. Показники структурних елементів урожайності свідчать про перевагу стерньового попередника ячменю ярого над соняшником щодо забезпечення кращих умов для росту і розвитку рослин жита озимого, довжина колоса в яких на час збирання урожаю в середньому становила 11,2 см, кількість колосків та зерен у колосі – 22,8 та 37,2 шт. відповідно.

Ключові слова: жито озиме, сорт, попередники, запаси вологи, морфофізіологічні показники рослин, структура урожаю, урожайність.

УДК 633. 15: 631. 5                                                             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0157

Зернові культури. Том 5. № 1. 2021. С. 45–51         

М. І. Дудка, О. П. Якунін, О. В. Ковтун, О. В. Гладкий

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати досліджень впливу позакореневого підживлення  на фоні різного рівня мінерального живлення на врожайність зерна кукурудзи та з'ясовано економічну ефективність  вирощування зернової продукції. Встановлено, що при підвищенні дози мінеральних добрив  від N₃₀Р₃₀К₃₀ до N₄₅Р₄₅К₄₅  і N₆₀Р₆₀К₆₀  висота рослин збільшувалась на 3 і 7 см, площа листкової поверхні однієї рослини – на 4,8 і 10,9 % відповідно.  За рахунок позакореневого підживлення висота рослин збільшувалась на 2–5 см, а площа листків змінювалась неістотно. Залежно від фону мінерального живлення на 100 рослинах кукурудзи качанів налічувалося 98–99 шт., а за  позакореневого підживлення  їх формувалось 98–100 шт.

Урожайність зерна кукурудзи при внесенні N₃₀Р₃₀К₃₀ дорівнювала 7,56 т/га, а N₄₅Р₄₅К₄₅ та N₆₀Р₆₀К₆₀  – відповідно 8,65 та 8,68 т/га. В контролі (без обприскування)  урожайність становила 7,77 т/га, а при підживленні рослин карбамідом (15 кг/га) – 8,09 т/га. У варіантах з підживленням рослин кукурудзи сумішшю карбаміду з мікроелементними препаратами урожайність зерна досягала 8,30–8,78 т/га.

Собівартість 1 т зерна кукурудзи при вирощуванні на фоні N₃₀Р₃₀К₃₀ становила 1808 грн, при підвищенні дози добрив до N₄₅Р₄₅К₄₅ і N₆₀Р₆₀К₆₀ – відповідно 1781 і 1903 грн. В контролі вона дорівнювала 1828 грн, у варіантах з обробкою посівів кукурудзи карбамідом (15 кг/га) або сумішшю карбаміду з мікроелементами – 1827–1836 грн. На фоні внесення N₃₀Р₃₀К₃₀  умовний прибуток становив 21878 грн/га, при підвищенні дози добрив він збільшувався до 24264–25265 грн/га. В контролі (без обробки) умовний прибуток дорівнював 22310 грн/га, при підживленні рослин карбамідом (15 кг/га) – 23257 грн/га, сумішшю карбаміду з мікроелементними препаратами – 23823–25155 грн/га. Найвищою рентабельність виробництва (163,9 %) була на фоні внесення N₄₅Р₄₅К₄₅, щодо підживлення,   його вплив на цей показник був незначний.

Ключові слова: кукурудза, удобрення, позакореневе підживлення, урожайність зерна, еконо-мічна ефективність.

УДК 633.11«324»:581.134                                                                                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0158

Зернові культури. Том 5.  № 1. 2021. С. 52–58     

О. М. Друмова

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14,

м. Дніпро, 49009, Україна

Наведено результати трирічних досліджень, які проводилися на полях Державного підприємства “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інститут зернових культур НААН України з пшеницею м’якою озимою, яка йшла по чорному пару (на фоні N₃₀P₆₀K₃₀) та після соняшника (N₆₀P₆₀K₆₀).Виявлено, що рослини пшениці озимої здатні накопичувати неоднакову кількість розчинних вуглеводів у різні за погодними умовами роки. Аналіз рослинних зразків показав, що найбільша кількість цукрів синтезувалася в осінній період 2017 р. Установлено, що на ділянках з чорним паром за період від 20 листопада 2017 р. по 10 січня 2018 р. кількість розчинних вуглеводів (загальна сума моно- та дисахаридів) у вузлах кущення рослин сортів пшениці озимої зменшувалася: Ужинок – від 41,2 до 34,7 %  (на 6,5 %),  Нива  одеська  –  від 43,9 до 32,7 %  (на 11,2 %),  Коханка  –  від  45,0 до 42,6 % (на 2,4 %). З 10 січня і до відновлення весняної вегетації найбільш інтенсивно вуглеводи витрачалися рослинами сортів Ужинок та Коханка.

З’ясовано, що по чорному пару, незважаючи на  менші дози мінеральних добрив, внесених під передпосівну культивацію, рослини пшениці озимої у всі роки досліджень накопичували більшу кількість розчинних вуглеводів, ніж після соняшника. У середньому за три роки  найвищі витрати цукрів протягом зимового періоду як у листках, так і у вузлах кущення, незалежно від попередника, відмічалися у рослин сорту Ужинок. Встановлено, що рослини сорту пшениці озимої Коханка витрачали розчинні вуглеводи більш  економно, ніж сортів Ужинок і Нива одеська, та відростали інтенсивніше ранньою весною. Вміст цукрів у вузлах кущення рослин сорту Коханка на час відновлення весняної вегетації становив по чорному пару 28,4 %, а після непарового попередника – 25,9 %.

  Ключові слова: пшениця озима, сорт, розчинні вуглеводи, попередник, фон живлення.