Інформація про розділ

УДК 631.527.5:633.15:581.13:631.8:581.144.4                  https://doi.org/10.31867/2523-4544/0290

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 300–306

М. В. Степаненко

Білоцерківський національний аграрний університет, площа Соборна, 8/1, м. Біла Церква, 09117, Україна

Актуальність. Для отримання максимального рівня продуктивності кукурудзи важливо оптимізувати швидкість формування асиміляційного апарату та сприяти максимальній тривалості активності і площі листової поверхні. Регулювання площі листкової поверхні посіву кукурудзи за  рахунок оптимізації живлення рослин буде сприяти покращенню накопичення органічної речовини за рахунок фотосинтетичної активності рослин.Метою досліджень було визначення впливу забезпеченості рослин кукурудзи макро- і мікроелементами на формування площі листкової поверхні середньопізнього гібрида кукурудзи СИ Зефір (ФАО 430) у різних фазах розвитку в умовах Лісостепу правобережному. Методи. В дослідженнях застосовувались польові, лабораторні та лабораторно-польові методи. Дослідження проводили в польових умовах Білоцерківського національного аграрного університету впродовж 2021–2022 рр. Результати. Встановлено, що площа листкової поверхні кукурудзи може змінюватися залежно від фаз росту і розвитку, оскільки відбувається наростання кількості листків і відмирання 5–7 листків у процесі онтогенезу. Встановлено негативну динаміку зменшення площі листкової поверхні від фази молочної стиглості до фази повної стиглості зерна, що більшою мірою пов’язано із відмиранням частини листків. Формування загальної площі листкової поверхні гібрида кукурудзи СИ Зефір істотно залежало від кліматичних умов року та забезпеченості рослин мікро- та макроелементами. Висновки. Найкращі показники площі листкової поверхні, як у фазах молочної стиглості (41,24 тис. м²/га) так і повної стиглості зерна (38,38 тис. м²/га) відмічено у 2021 р., який виявився краще забезпеченим температурними показниками та вологою в порівнянні із 2022 р. Внесення азотних добрив N₄₀ перед сівбою у поєднанні із мікродобривом Вуксал Р Мах забезпечило найвищу площу листкової поверхні гібрида кукурудзи СИ Зефір у фазах молочної стиглості – 41,35 тис. м²/га та повної стиглості зерна – 37,60 тис. м²/га. Поліпшення умов живлення за рахунок внесення азотних добрив у поєднанні із мікродобривом Вуксал Р Мах сприяє оптимізації забезпечення рослин елементами живлення, що, в кінцевому результаті, стимулює утворення листкової поверхні яка зростає на 3,70 тис. м²/га та 2,85 тис. м²/га, порівняно із контрольним варіантом (без внесення добрив), відповідно у фазах молочної та повної стиглості зерна.  

Ключові слова: кукурудза, площа листкової поверхні, фотосинтетична поверхня, удобрення

УДК 633.34:631.5:631.8                https://doi.org/10.31867/2523-4544/0291

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 307–313

А. В. Лемешик, Н. В. Новицька

Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, Україна, 03041

Актуальність. Густота стояння рослин є одним із важливих чинників формування продуктивності сої, оскільки найпродуктивніші посіви формуються за оптимальної кількості рослин на одиниці площі та раціонального використання фактичних ресурсів навколишнього середовища окремо кожною рослиною і агрофітоценозом взагалі. Оптимальне розміщення рослин площею знижує конкуренцію рослин сої і забезпечує рівномірний доступ культури до поживних елементів у ґрунті, тому як зрідженість посіву, так і його загущеність суттєво впливають на недобір врожаю.Мета досліджень. Вивчити вплив ширини міжряддя і норми висіву насінняна виживання рослин ранньостиглих сортів сої Вишиванка та Жаклін. Методи. Дослідження проводили в 2021–2022 рр. у наукових лабораторіях та стаціонарній сівозміні кафедри рослинництва на полях ВП «Агрономічна дослідна станція» Національного університету біоресурсів і природокористування України (с. Пшеничне Васильківського району Київської області), в північно-східній частині Правобережного Лісостепу. Фенологічні спостереження та оцінку стану посівів робили за методикою Ф.М. Куперман. Відмічали основні фази росту і розвитку рослин: сходи, бутонізація, цвітіння, дозрівання. За початок фази приймали наявність контрольованої ознаки не менш чим у 10 %, за повну – у 75 % рослин. Густоту стояння рослин обліковували за Методикою державного сортовипробовування сільськогосподарських культур у фазі повних сходів та перед збиранням. Результати.Встановлено, що при зміні площі живлення спостерігається різна тенденція стосовно виживання рослин, відтак найбільші втрати (10,3–13,2 %) рослин на період збирання спостерігалися за сівби сої широкорядним способом (45 см) з нормою висіву насіння 750 тис. шт/га. Найменші втрати – 3,4–5,3 % відмічені за широкорядного способу сівби з нормою висіву насіння 450 тис. шт/га. Посіви сої звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см та різною нормою висіву не відмічались особливими зрідженнями на період дозрівання, відсоток загибелі не перевищував 5–7 %. Кращий розвиток рослини відбувається за оптимальної площі живлення з рівномірним розподілом рослин на масиві поля. Висновки. На чорноземах типових малогумусних Лісостепу України ранньостиглі сорти сої рекомендовано висівати звичайним рядковим способом сівби, з нормою висіву 450 тис. шт/га, що забезпечить рівномірне розміщення рослин, оптимальну площу їх живлення та виживання впродовж вегетації.

Ключові слова: соя, сорт, норма висіву, ширина міжряддя, спосіб сівби, густота стояння,  виживання рослин

УДК 633.11:632.937:632.4                 https://doi.org/10.31867/2523-4544/0292

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 314–321

О. А. Заїма, О. Л. Дергачов, А. А. Сіроштан, В. П. Кавунець, Т. В. Шевченко

Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН, Україна

Актуальність.Урожайність пшениці формується внаслідок реалізації генетичних особливостей сорту у взаємодії з ґрунтово-кліматичними умовами й технологією вирощування. Рівень урожайності залежить і змінюється залежно від попередника, рівня мінерального живлення і впливу погодних умов року вирощування. Тому вивчення впливу попередників і строків сівби на зерно пшениці озимої залишається важливимзавданням.Мета. Дослідити вплив попередників і строків сівби на урожайність та якість насіння пшениці м'якої озимої.Матеріали і методи. У дослідженнях вивчали п’ять попередників: соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла), гірчиця/
насіння, а також три строки сівби: 25 вересня, 5 і 15 жовтня. Досліджували сорти пшениці м'якої озимої: Подолянка, МІП Фортуна, МІП Роксолана, МІП Ювілейна, МІП Феєрія, МІП Відзнака, МІП Ніка, МІП Дарунок, МІП Аеліта. Норма висіву – 5 млн. шт насінин на 1 га. Сівба, фенологічні спостереження та облік урожайності загальноприйняті для випробування сортів пшениці.
Результати.Урожайність сортів пшениці озимої у середньому за 2021 та 2022 роки по досліду становила 6,09 т/га з максимумом після попередника сидеральний пар – 6,72 т/га і мінімумом після попередника соняшник – 5,50 т/га. Зміщення строку сівби з 25 вересня до 15 жовтня знижувало середню врожайність сортів. Лише, після попередника гірчиця вищу урожайність (6,13 т/га) отримано за сівби 5 жовтня. Енергія проростання насіння по сортах була найвища після попередника сидеральний пар і становила 96–97 %. Залежно від строку сівби енергія проростання змінювалась на 1–3 %. Лабораторна схожість сортів була на рівні 96–97 %. Висновки. Встановлено, що найбільшу урожайність забезпечують попередники сидеральний пар та соя, оптимальним строком сівби є третя декада вересня. Більший рівень врожайності після всіх попередників відмічено у сортів МІП Аеліта, МІП Відзнака і МІП Феєрія. Виявлено, що досліджувані сорти формували максимальні масу 1000 зерен і масу 1000 кондиційних насінин, а отже і вихід насіння після попередників сидеральний пар (гірчиця біла) і гірчиця на насіння. Попередник кукурудза сприяв більшим показникам енергії проростання та лабораторної схожості. Зміщення строків сівби до пізніших призводило до зменшення виходу кондиційного насіння, решта показників майже не залежала від цього фактору.

Ключові слова: сорт, попередні культури, рівень урожайності, строки посіву, посівні якості насіння

УДК 635.652/654:631.558.3             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0293

Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 322–327

 О. О. Парфенюк, С. Г. Труш, Л. О. Баланюк

Дослідна станція тютюнництва Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН»,
вул. Інтернаціональна,4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

Актуальність.Для ефективного використання біологічного потенціалу сортів квасолі в умовах Лісостепу важливе значення має розроблення та впровадження у виробництво нових адаптивних технологій вирощування з врахуванням генотипу сорту. Всебічне вивчення агробіологічних особливостей та технології вирощування квасолі є однією з умов істотного підвищення її продуктивності та збільшення виробництва зерна. Метадосліджень. Вивчення впливу способів сівби та густоти посіву на формування продуктивності квасолі звичайної за кліматичних змін у Лісостепу України. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження і обліки), лабораторний (визначення вмісту білка), вимірювально-ваговий (визначення елементів структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Установлено, що в агрокліматичних умовах Лісостепу найвища врожайність зерна квасолі звичайної за всіма варіантами досліду була за широкорядного способу сівби (в середньому 3,22 т/га – у сорту Мавка і 2,98 т/га – у сорту Панна). За звичайного рядкового вона становила 2,25 і 2,13 т/га відповідно. За широкорядної сівби найвищу врожайність зерна квасолі звичайної отримали за густоти стояння рослин 450 тис. шт/га. (у сорту Мавка – 3,29 т/га, сорту Панна – 3,11 т/га). За звичайного способу сівби вищу врожайність зерна квасолі за всіма сортами одержано при густоті стояння рослин 750 тис. шт/га (2,38 і 2,20 т/га відповідно). Найвищий вміст білка спостерігався за широкорядного способу сівби за густоти стояння рослин 350 тис. шт/га (22,21 % – у сорту Мавка, 20,42 % – у сорту Панна). Висновки. Способи сівби і густота рослин мали істотно впливали на всі елементи продуктивності квасолі звичайної, окрім абсолютної ваги насіння. Цей показник більшою мірою був обумовлений генотипом сорту. Вища продуктивність квасолі звичайної спостерігалася за широкорядного способу сівби. Найвища врожайність була у варіанті з густотою стояння рослин 450 тис. шт/га, вміст білка в зерні – за густоти стояння рослин 350 тис.шт/га.

Ключові слова: квасоля звичайна, спосіб сівби, густота рослин, продуктивність, урожайність, вміст білка

УДК 631.582              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0294

 Зернові культури. Том 7. № 2. 2023. С. 328–334

Т. С. Ящук, Н. П. Самець, Г. В. Шубала, Г. П. Сидорук

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль,46027, Україна

Актуальність. Впродовж останніх десятиліть в аграрному бізнесі України кукурудза та соняшник стали стратегічними культурами, впливаючи на надходження валюти в країну і забезпечуючи левову частку прибутку сільськогосподарським виробникам. Сучасні гібриди кукурудзи мають значний генетичний потенціал для формування високих урожаїв, але їм необхідно створити належні умови для росту й розвитку рослин. Для досягнення цієї мети слід застосовувати заходи, які здатні оптимізувати умови вирощування кукурудзи на всіх етапах органогенезу. Важливого значення в умовах зміни клімату в сторону потепління набуває такий елемент технології, як строк сівби. Встановлено пряму залежність між ступенем розвитку рослин і строками сівби. Мета. Дослідити та виявити найбільш ефективні елементи технології вирощування кукурудзи в умовах Західного Лісостепу України. Матеріали і методи. Дослідження проводили на полях селекційної сівозміни Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН після пшениці озимої (на фоні N₆₀Р₃₀K₃₀). Результати.  В основу розробки покладено дослідження оптимальних строків сівби гібридів кукурудзи на зерно різних груп стиглості. Сівбу першого строку проводили за температури ґрунту на глибині загортання насіння 8–10 °С, другого строку – за 10–12 °С, третього – за 12–14 °С. Результати досліджень свідчать, що для умов Західного Лісостепу найбільш економічно виправданим є вирощування ранньостиглого гібрида ДН Хортиця, коли температура ґрунту прогрівається до 10–12 °С. Найвищу урожайність зерна (10,06 т/га) та економічну ефективність (рівень рентабельності 147,7 %) отримано при вирощуванні гібрида ДН Хортиця. Висновки. Результати досліджень засвідчили, що сівба гібридів кукурудзи на зерно різних груп стиглості в оптимальні строки сприяє вирішенню таких проблем, як раціональне використання поживних речовин і вологи ґрунту, боротьба з бур’янами і шкідниками сільськогосподарських культур, поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту, підвищення ефективності застосування добрив і техніки, здешевлення одержаної сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: гібриди кукурудзи на зерно, елементи технології вирощування, температура ґрунту, структура урожаю, продуктивність, економічна ефективність

УДК 633.358”324”:581.192(477.74)                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0260

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 68–75            

С. І. Бурикіна, І. М. Когут, В. А. Руденко

Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, вул. Маяцька дорога,24, смт. Хлібодарське, Одеська обл., 67667, Україна

Актуальність. Інтродукція у виробництво нових різновидів чи сортів сільськогосподарських  культур потребує вивчення їх хімічного складу, оскільки останній залежить від кліматичних умов регіону та технологій вирощування. Тому є доцільним вивчення особливостей формування макро- та мікроелементного складу нового різновиду гороху: гороху підзимової сівби (озимого) в погодно-кліматичних умовах Південного Степу. Мета– оцінка хімічного складу рослин гороху підзимової сівби та особливості розподілу макро- і мікроелементів за структурними частинами рослин і фазами їх розвитку в Південному Степу України. Матеріали і методи.Матеріалом були зразки гороху підзимової сівби, відібрані за фазами росту в стаціонарному і тимчасових дослідах та виробничих і апробаційних посівах агроформувань Одеської області; використовували: лабораторний метод – визначення азоту, фосфору, калію та мікроелементів; статистичний – виконання кореляційного, дисперсійного аналізу та статистичної оцінки результатів досліджень. Результати. Наведені результати досліджень хімічного складу рослин гороху підзимової сівби в умовах південно-степової зони України. Встановлено особливості акумуляції та розподілу макро- і мікроелементів листостебловою масою, зерном та корінням гороху озимого. Спостерігається тенденція до підвищення швидкості находження токсичних елементів до вегетативної маси рослин гороху та зниження – при переході із листостеблової маси до зерна. Висновки. Визначено середні значення вмісту азоту, фосфору, калію та мікроелементів в зерні та побічній продукції гороху підзимової сівби, в зоні південного Степу України. Мікроелементний склад листостеблової маси, зерна та коренів гороху озимого зазнає суттєвих змін. Відмічена більш висока варіабельність вмісту мікроелементів (12,7–70,7 %) на відміну від вмісту макроелементів (7,7–48,3 %). Визначено низьку протидію кореневих бар’єрів надходженню токсикантів Cd і Pb до наземних органів гороху підзимової сівби протягом всього періоду вегетації та високу інтенсивність протидії листостеблової маси поглинанню цих металів зерном.

Ключові слова: горох, підзимова сівба, мікроелементи, азот, фосфор, калій, вміст

УДК 631.5:633.15                     https://doi.org/10.31867/2523-4544/0261

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 76–84                 

М. І. Дудка, О. П. Якунін

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. В умовах глобального потепління і зміни клімату актуальним є обґрунтування, розробка і впровадження у виробництво агротехнічних заходів послаблення негативних явищ посухи, жари і дефіциту ґрунтової вологи. У вирішенні цих проблем важливим є пошук шляхів оптимізації умов вирощування кукурудзи (ZeamaysL.), використання адаптивних властивостей і агроценотичної стійкості рослин нових гібридів до несприятливих стрес-факторів довкілля за раціонального використання вегетаційного періоду та агрокліматичних ресурсів ґрунтово-екологічних зон. У комплексі зональних агротехнічних заходів важливе місце займають способи сівби і густота стояння рослин та інші технологічні фактори.Рослини кукурудзи мають значну біологічну пластичність за їх взаємодії з умовами навколишнього середовища.Екологічні зміни, зумовлені кількісним і просторовим розміщенням рослин кукурудзи в посіві певною мірою впливають на процеси їх життєзабезпечення. Межі можливої мінливості розміру і конфігурації індивідуальної площі живлення обмежені, перш за все, вимогами самих рослин до  екологічних факторів довкілля, необхідністю створення для них в посіві найбільш сприятливих екологічних умов, які забезпечують нормальний їх ріст, розвиток та високу продуктивність. Мета роботи полягала у виявленні особливостей росту, розвитку рослин, формування врожайності зерна кукурудзи залежно від способу сівби та густоти стояння рослин в північному Степу.Матеріали і методи.Дослідження проводили в дослідному господарстві «Дніпро» ДУ ІЗК НААН. Ґрунтовий покрив – чорнозем звичайний малогумусний повнопрофільний. Середньоранній гібрид кукурудзи ДН Стяг висівали з шириною міжрядь 30, 45 та 70 см за густоти стояння рослин 40, 50, 60 і 70 тис. шт./га, фон удобрення – N₆₀P₄₅K₄₅. Результати. Способи сівби і густота стояння рослин на площі впливали на елементи структури врожаю і врожайність зерна кукурудзи. Найвищу середню за 2019–2021 рр. урожайність (11,13 т/га) за фактором А (спосіб сівби) було одержано за сівби кукурудзи з міжряддям 30 см. Збільшення ширини міжрядь до 45 та 70 см зумовлювало зниження зернової продуктивності гібрида кукурудзи ДН Стяг на 0,21 та 0,75 т/га (тобто на 1,9 та 6,7 %) відповідно. Вищу середню урожайність зерна (11,03 і 10,95 т/га) за фактором В (густота стояння) було одержано за густоти стояння рослин кукурудзи відповідно 60 і 50 тис. шт./га.Висновки. Звужені міжряддя при вирощуванні кукурудзи в умовах дефіциту ресурсного забезпечення можуть мати перспективи впровадження за певного вичерпання інших можливостей підвищення рівня реалізації потенціалу продуктивності гібридів.

Ключові слова: кукурудза, спосіб сівби, густота стояння рослин, біометричні показники рослин, індивідуальна продуктивність рослин, елементи структури врожаю, врожайність зерна

УДК 633.16"324":631.53.04.048.338.432             https://doi.org/10.31867/2523-4544/0262

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 85–90               

Н. О. Завалипіч, А. В. Черенков, О. О. Педаш, А. О. Кулик

Державна установа Інститут зернових культур НААН, вул. Володимира Вернадського, 14, м. Дніпро, 49009, Україна

Актуальність. У сучасних умовах прибуткове ведення сільськогосподарського виробництва не можливе без всебічного аналізу доцільності кожного агротехнічного заходу технологій вирощування польових культур, у тому числі й ячменю озимого (Hordeum vulgare L.). У ринкових умовах основним критерієм вибору технології вирощування тієї чиіншої культури є економічна ефективність. Тому конкурентоспроможною буде татехнологія, яка забезпечить найбільшу рентабельність та прибуток. Мета роботи. Виявлення впливу агротехнічних заходів на рівень економічної ефективності вирощування ячменю озимого. Матеріали досліджень. Закладку і проведення польових дослідів здійснювали у відповідності до загальноприйнятої методики дослідної справи. В дослідах висівали сорт ячменю озимого – Дев’ятий вал (Dev'iatyi val), по попереднику – соняшник. Сівбу проводили в 4 строки: 20, 30 вересня та 10, 20жовтня з нормами висіву 4,5; 5,0; 5,5; 6,0 млн шт. схожих насінин/га.Результати.У середньому за роки проведення досліджень (2017–2019 рр.), найкращі економічні результати при вирощуванні ячменю озимого були отримані за сівби 30 вересня з найвищою врожайністю зерна 5,28–5,52 т/га, з рівнем рентабельності – 71,6–82,6 %. За сівби 20 жовтня по всіх варіантах досліду отримали найнижчу окупність витрат при вирощуванні ячменю озимого після соняшника, і рівень рентабельності змінювався в межах 16,1–21,7 % залежно від норми висіву насіння.Максимальний прибуток (9321–10562 грн/га) одержали за сівби 30 вересня, що на 7375–7958 грн/га більше порівняно з варіантами за сівби 20 жовтня. Висновки. Встановлено, що економічні показники, в роки досліджень, визначалися урожайністю зерна ячменю озимого залежно від технологічних заходів його вирощування в умовах Північного Степу України. За результатами досліджень з визначення економічної ефективності вирощування ячменю озимого після соняшника залежно від строків сівби та норм висіву насіння було встановлено,що більш рентабельним був варіант досліду, де одержували максимальний рівень зернової продуктивності культури – сівба 30 вересня. Сівба за цього строку з нормою висіву 5,0 млн. шт/га. забезпечувала максимальний рівень рентабельності (82,6 %), а чистий дохід становив –10562 грн/га.

Ключові слова: ячмінь озимий, строки сівби, норми висіву, урожайність, економічна ефективність

УДК 633.11              https://doi.org/10.31867/2523-4544/0263

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 91–97                

Л. С. Квасніцька, Г. П. Войтова

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, с. Самчики, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31182, Україна

Актуальність. В екологізованих системах землеробства підвищенню урожайності та поліпшенню показників якості зерна пшениці озимої сприяє застосування біопрепаратів. Серед них – деструктори рослинних решток, які пришвидшують повернення поживних речовин з побічної продукції у ґрунт та біологічні препарати поліфункціональної дії з проявом удобрювальних, рістрегулюючих і захисних властивостей. Мета. Визначення впливу застосування біодеструктора рослинних решток та біопрепарату поліфункціональної дії за різних фонів удобрення на формування показників індивідуальної продуктивності рослин, урожайності та якості зерна пшениці озимої в умовах Правобережного Лісостепу.Методи.Польовий метод – для вивчення взаємодії досліджуваних факторів на ріст і розвиток рослин та урожайність пшениці озимої; кількісно-ваговий метод – визначення структури врожаю; математично-статистичний – аналіз і встановлення достовірності отриманих результатів. Результати.Встановлено, що застосування біодеструктора рослинних решток і біопрепарату поліфункціональної дії мало вплив на формування врожаю пшениці озимої та забезпечило на фоні без добрив збільшення кількості продуктивних стебел на 4–9 %, маси зерна з колоса – на 3–7 %, урожайності – на 8–17 %. За рахунок внесення N₉₀Р₆₀К₆₀ на мінеральному фоні відбулося зростання кількості продуктивних стебел – на 10 %, маси зерна колоса – на 14 %, урожайності – на 31 % порівняно з фоном без застосування добрив. Використання біопрепаратів на даному фоні забезпечило додатковий приріст урожайності в межах 9–15 %, що супроводжувалось збільшенням кількості продуктивних стебел та маси зерна з колоса на 3–6 % і 5–8 % відповідно. Найвищу врожайність пшениці озимої забезпечило поєднання біодеструктора рослинних решток Органік-баланс з обробкою насіння і посівів біопрепаратом поліфункціональної дії Органік-баланс на фоні без добрив – 5,27 т/га та мінеральному фоні – 6,79 т/га – як наслідок щільного продуктивного стеблостою рослин і найбільшої маси зерна колосу. Висновки.В умовах Правобережного Лісостепу на фоні без добрив та мінеральному фоні з N₉₀Р₆₀К₆₀ максимальну урожайність зерна пшениці озимої, за вирощування після соняшнику, отримано від поєднання технологічних елементів, що включали застосування біодеструктора рослинних решток та біопрепарату поліфункціональної дії для обробки насіння і посівів. Зазначені екологічно-безпечні елементи можуть бути використані для вдосконалення технології вирощування пшениці озимої.

Ключові слова:пшениця озима, фон удобрення, біодеструктор рослинних решток, біопрепарат поліфункціональної дії, урожайність, якість зерна

УДК 631.5:633.853.494                   https://doi.org/10.31867/2523-4544/0264 

Зернові культури. Том 7. № 1. 2023. С. 98–105                  

О. В. Курач, Л. Я. Лукащук, О. Ю. Злотенко, С. П. Гень

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України, c. Шубків, Рівненського р-ну, Рівненської обл., вул. Рівненська, 5, м. Рівне, 35325, Україна

Актуальність. Суттєва зміна кон’юнктури ринку, порушення структури посівних площ в Україні зумовлює проведення досліджень з пошуку оптимальних і економічно вигідних систем удобрення та догляду за посівами для сучасних сортів і гібридів ріпаку озимого.Завдяки внесенню сіркових добрив, аміачної селітри в ранньовесняне підживлення і позакореневого підживлення стимуляторами росту, мікродобривами покращується ріст і розвиток рослин, показники структури врожаю та зростає продуктивність ріпаку озимого. Мета роботи. Розроблення інноваційних агротехнічних заходів, які передбачають використання комплексних добрив, мікродобрив, стимуляторів росту, для реалізації потенціалу високої врожайність ріпаку озимого в умовах Західного Полісся. Матеріали і методи. Дослідження проводились в Інституті сільського господарства Західного Полісся на чорноземі типовому слабогумусованому легкосуглинковому. Використовувались загальнонаукові методи і аналізи для порівняння досліджуваних факторів; польовий – ефективність добрив; візуальний і вимірювально-ваговий; лабораторний; порівняльно-розрахунковий; статистичний. Результати. Встановлено, що на посівах ріпаку озимого найкращий ступінь перезимівлі 85,5–88,8 % і 83,0–86,0 % було відмічено за удобрення N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ і N₃₅S₆₀К₉₀ + N₈₅, щодо N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅, де ці показники були в межах 77,3–77,7 %. Найвище виживання рослин за вегетаційний період 98,4–98,6 %, спостерігалось за внесення N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ сумісно із позакореневим підживленням у фазу розетки і початок бутонізації Гулівер стимул + Авангард Кремній Біо (1,0 + 1,0 л/га) і Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га). Найбільша кількість стручків на одній рослині – 121,5–124,0 шт., кількість насінин в стручку – 24,1–24,7 шт., маса 1000 насінин – 4,54–4,56 грам відзначалась за удобрення N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ із дворазовим  позакореневим підживленням Гулівер стимул + Авангард Кремній Біо (1,0 + 1,0 л/га) і Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га). Максимальний урожай в 4,45 т/га було одержано за дози добрив N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ і позакореневого підживлення Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га). Висновки. Ефективним заходом для підвищення врожайності ріпаку озимого до 4,45 т/га за різних систем удобрення є ранньовесняне внесення сульфату амонію N₃₅S₄₀ і аміачної селітри N_50-85  кг/га, приріст від удобрення змінювався в межах 5,1–15 %. За дворазового позакореневого підживлення стимулятором росту і мікродобривами у фазу весняної розетки і початку бутонізації рослин збільшення врожайності становило від 2,8 до 16,5 %.

Ключові слова: ріпак озимий, система удобрення, позакореневе підживлення, продуктивність